Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Інвестиції ТНК як засіб розвитку економіки України
Подобный материал:
1   ...   130   131   132   133   134   135   136   137   ...   141

Інвестиції ТНК як засіб розвитку економіки України


Попова О.А., УС-71, НТУУ "КПІ"

Після кризи 2008-2009 років економіка України знаходиться в скрутному становищі. Значно збільшився показник безробіття (кількість безробітних в 2008 році складає 2 849,10 тис. осіб), зменшилась реальна заробітна плата через ріст інфляції (20% в 2008 році) і курсу долара (з 5 грн. за 1 дол. США на початку 2008 до 8 грн. за 1 дол. США в 2009) . Великі промислові підприємства скоротили обсяг випуску продукції. Також треба згадати, що обладнання і технології у цих підприємств вже застаріли і майже вичерпали свою виробничу потужність. Немала кількість підприємств просто отримала збитки (45% підприємств на кінець 2009 року) і припинила існування. Україна є непривабливою для вкладання інвестицій, через великий ризик втрати коштів. Тобто, Україні потрібно всіма можливими шляхами покращувати економічну ситуацію. Я пропоную роздивитися вплив філій транснаціональних компаній на економіку країни, в якій вони знаходяться.

На початку ХХI сторіччя основні показники діяльності ТНК (прямі закордонні інвестиції (ПЗІ), активи, валовий продукт, експорт і продажі закордонних філій) збільшуються швидшими темпами, ніж світовий експорт і валовий внутрішній продукт. При цьому зростання могутності транснаціональних корпорацій у першу чергу досягається саме за рахунок прямих закордонних інвестицій: один долар вкладених ПЗІ призводить до збільшення активів ТНК на 3,81 долара, а продажів - на 2,66 долара. Більшість транснаціональних корпорацій з’явилися в Україні на початку 90-х. Відбувалося це так: відкривалося представництво з двома-трьома працівниками, які супроводжували пробні поставки товару. Маленькі офіси перетворилися на повноцінні представництва наприкінці минулого десятиріччя, коли внаслідок зростання внутрішнього споживання збільшився й імпорт продукції ТНК.

Створення філій ТНК в Україні вирішує багато її проблем. По-перше, створення ТНК зменшує безробіття в Україні. Рівень заробітних плат на ТНК вищий, ніж у середньому по Україні. І ТНК не просто дають велику кількість робочих місць, вони ще активно займаються підвищенням кваліфікації своїх працівників. Наприклад, у Kraft Foods Ukrainе працюють 1,5 тисячі осіб. Причому, що не властиво більшості глобальних корпорацій, у компанії немає жодного іноземного менеджера. Також з цієї компанії вийшло 15 українців, які нині очолюють підрозділи компанії в інших країнах. А Coca-Cola вклала 1 млн. дол. у професійне зростання своїх українських працівників. По-друге, вихід ТНК на ринок певної країни значно підвищує її інвестиційну привабливість. До того ж, ТНК працює зі значно вищою продуктивністю, ніж українські компанії. І, по-третє, через те, що ТНК працюють з новими технологіями, які в Україні в основному відсутні, власникам компанії доводиться вкладати кошти у модернізацію українського обладнання і виробничого процесу, що значно покращує стандарти виробництва.

Таким чином, ТНК в усе зростаючому ступені можуть бути в двигунами економічного росту, оскільки вони створюють найкращі умови для розкриття можливостей підприємництва, розвитку передової технології і росту кваліфікації робочої сили.

Серед закордонних інвесторів найбільш інвестиційно-привабливими в Україні є такі галузі економіки: харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів – 15,7% від загального обсягу ПЗІ, залучених до України; торгівля – 15,6%; фінансова сфера – 8,5%; машинобудування – 8,0%; транспорт – 7,6%; металургія та обробка металу – 5,4%; операції з нерухомістю – 4,6%; хімічна та нафтохімічна промисловість – 4,1%. Серед компаній, які вклали прямі закордонні інвестиції в українську економіку, провідне положення займають американські корпорації. З 1999 по 2009 рік їх прямі капіталовкладення досягли 898 млн. дол. (16,8% від загального обсягу ПЗІ залучених до України). За компаніями США йдуть інвестори з Кіпру – 603 млн. дол. (11,3%), Великої Британії – 511 млн. дол. (9,6%), Нідерландів – 399 млн. дол. (7,5%), Британських Віргінських островів – 337 млн. (6,3%), Російської Федерації – 323 млн. (6,0%), Німеччини – 312 млн. (5,8%), Швейцарії – 312 млн. (5,1%), Австрії – 273 млн. (3,9%), Республіки Корея – 171 млн. (3,2%).

З урахуванням вище сказаного, ми пропонуємо такі можливі заходи щодо залучення інвестицій ТНК в Україну, тобто створення на території України філій ТНК: створення митного союзу і спільного ринку з державами, що налічують велику кількість потужних материнських ТНК (США, Японія, Німеччина, Швейцарія, Англія, Нідерланди, Італія та Франція, що володіють 20 найбільшими ТНК світу); зменшення обмежень на відкриття закордонних філій; дозвіл трансферту капіталу між країнами; заборона встановлення граничної квоти на частку власності ТНК, а обмеження можна залишити лише в галузях, пов’язаних з охороною здоров’я, обороною та національною безпекою; оптимізація обмежень на репатріацію прибутків від закордонних інвестицій, тобто після сплати податків вони зможуть вільно вивозитися в країну базування ТНК чи реінвестуватися.


«Проблемний кредит», шляхи його виявлення та стратегія рятування.

Рева О.В.,НТУУ «КПІ»,ФММ, гр. УМ-92


До кризи в умовах бурхливого економічного піднесення банки здійснювали активне кредитування. Проте, як виявилося, обсяг виданих позик українськими банками перевищував акумульовані кошти на депозитах у 2,24 рази. Надання кредитів – це одна з основних операцій комерційного банку, яка визначає ефективність його діяльності і пов`язана з великим ризиком. Несвоєчасне повертання кредитів, а також відсутність в банках потрібного резерву, стали однією з причин кризи. В нижче наведених тезах розглянуто «проблемний кредит», шляхи його виявлення та стратегія рятування.

Своєрідним амортизатором кредитного ризику є резервний фонд, який створюється комерційними банками для компенсації збитків по списаних позиках. Формування резерву для покриття можливих збитків, що можуть бути завдані в результаті кредитної діяльності комерційного банку, здійснюється відповідно до Положення про порядок формування і використання резерву для можливих витрат за позиками комерційних банків (Постанова правління НБУ № 323 від 29.09.97р.). Цей резерв кредитних ризиків розподіляють на резерв під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитами. Резерв має бути сформований у повному обсязі відповідно до суми фактичної кредитної заборгованості за групами ризику та встановленого рівня резерву.

Таблиця 1. Рівень резерву


Групи кредитів
Рівень резерву (ступінь ризику)

стандартні кредити
2%

кредити під контролем
5%

субстандартні кредити
20%

сумнівні кредити
50%

безнадійні кредити
100%


Формування нормативу відрахувань у резервний фонд, виходячи із фактичних витрат від списання кредитів за попередні роки і в проценті від його бази, яким є кредитний портфель банку, дає змогу звести до мінімуму витрати комерційного банку від непогашення позики.

Ефективніше управління кредитним портфелем, на нашу думку, передбачає створення такої системи, яка дозволила б не тільки виявити причини виникнення проблемних позик, а й прогнозувати їх виявлення.

Виявлення «проблемних кредитів» супроводжується, як правило, такими заходами:
  • аналіз проблем позичальників;
  • збір інформації про те, де банк може зіткнутися з ризиком у роботі з даним йому клієнтом;
  • щоденний контроль за рахунком клієнта на предмет можливого овердрафту;
  • вивчення можливостей отримання забезпечення (у випадку, якщо кредит небезпечний);
  • розробка плану корегувальних заходів.


Звичайно ж, після виявлення проблемної позики має розроблятися стратегія «рятування». Проте, на сьогоднішній день будь-яких універсальних правил не існує, оскільки кожний

«проблемний кредит» є унікальним по своєму. Найбільш розповсюджені підходи до роботи з «проблемними кредитами»:
    1. Розробка програми зміни структури заборгованості
    2. Отримання додаткових документації і гарантій, забезпечення, коштів
    3. Вкладання додаткових коштів
    4. Продаж забезпечення / інших активів
    5. Звернення до гарантів
    6. Організація спільного товариства і вкладання капіталу
    7. Робота з керівництвом щодо виявлення і усунення проблем / заміна керівництва
    8. Реорганізація компанії / оформлення документів про банкрутство.

Потенційні і реально існуючі проблемні кредити вимагають застосування таких процедур, як класифікація активів, створення резервів по кредитах, ведення обліку «проблемних» кредитів, овердрафтів і списання кредитів.

Список використаних джерел:
  1. Вітлінський В.Концепція стратегії кредитного ризику / Вітлінський В., Наконечний Я., Пернарівський О. // Банківська справа. – 2000. - №1. – С. 13 – 16.
  2. Калина А.В. Работа современного коммерческого банка: Учеб.-метод. пособие. / Калина А.В., Кощеев А.А. // - К.: МАУП, 2007. – 224с.
  3. Панова Г.С. Кредитная политика коммерчиского банка – М.: ИКЦ «ДИС», 2008. – 464с.

Інтеграція національних фінансових ринків
Рокало Я.Б., студентка 1 курсу факультету менеджменту та маркетингу
Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут ”

Національна валютна система – це форма організації економічних відносин країни, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки, утворюються та використовуються валютні кошти держави. Основні елементи національної валютної системи визначаються законодавством. Національна валютна система України знаходиться в процесі становлення й остаточно ще не сформувалася. Однак її контури й основні тенденції виявилися досить виразно. Національна валютна система України формується з урахуванням структурних принципів світової валютної системи, оскільки країна взяла курс на інтеграцію у світове господарство і вступила в МВФ. У документі інтегрального характеру – концептуальних засадах стратегій економічного і соціального розвитку України на 2002 2011рр «Європейський вимір» підкреслено, що прискорене реформування українського економічного середовища та орієнтація на європейські інтеграційні процеси – це дороговказ, який орієнтує суспільство на цивілізований розвиток та зростання. Одним з пріоритетних напрямів у зовнішній політиці України є інтеграція до ЄС. Україна підтримує зовнішньоекономічні відносини з усіма членами ЄС.
Фінансовий ринок являє собою систему економічних та правових відносин, пов`язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів. Суб`єктами цих відносин виступають держава, а також ті, хто бажає передати в користування вільні фінансові ресурси, ті, які потребують інвестицій, та фінансові посередники, які на стабільній, впорядкованій основі забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів серед учасників ринку Фінансовий ринок може бути як повністю сегментований, так і повністю інтегрований. Сьогодні фінансові ринки різного рівня, а також ринки різних фінансових інструментів різною мірою інтегровані. В повністю інтегрованому ринку інвестор може інвестувати кошти будь-де. При цьому цінні папери одного ступеня ризику забезпечують інвестору однаковий рівень доходу. В України та країнах, що ступили на шлях ринкових перетворень в економіці, фінансові ринки перебувають на різних стадіях формування та розвитку. В цілому фінансовий ринок України досить відокремлений від інших фінансових ринків, і сьогодні тільки розпочинається його інтеграція в систему міжнародних фінансових ринків.
Міжнародна економічна інтеграція – це процес зближення національних економік шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони. На міжнародну економічну інтеграцію впливають такі складові як глобалізація та регіоналізація.
Процес інтеграції фінансових ринків, який зараз триває в світі, пов`язаний із багатьма процесами, що відбуваються на національних та міжнародних ринках. Найважливішу роль серед них відіграють: розвиток новітніх технологій, що робить високоефективними інформаційну інфраструктуру фінансового ринку та систему розрахунків між учасниками ринку; концентрація діяльності учасників ринку в світових фінансових центрах; інституціоналізація фінансових ринків, тобто постійне збільшення частки інституційних учасників ринку (інвестиційних, страхових компаній, пенсійних фондів тощо); лібералізація фінансових ринків, тобто створення законодавства, що сприяє проникненню учасників ринку на фінансові ринки різних рівнів і стимулює їх активність.
Пріоритетним напрямом інтеграції України в систему міжнародних фінансів сьогодні є залучення в національну економіку іноземних інвестицій. Іноземні інвестиції – матеріальна основа формування і функціонування специфічного іноземного сектору в економіці капіталоекспортуючої країни. З організаційно-функціонального погляду розрізняють дві найпоширеніші форми іноземних інвестицій – портфельну та пряму. За високого ступеня інтернаціоналізації державних зв`язків, взаємозв`язку і взаємозалежності національних економік жодна країна не може успішно розвиватися без іноземних інвестицій. Джерела іноземних інвестицій: власне ввезення капіталу, власні внутрішні джерела компаній і підприємств, зовнішні джерела. Надходження капіталу з-за кордону відбувається в двох основних формах: у вигляді кредитів або у вигляді інвестицій у виробництво, його окремі галузі чи підприємства. Останні є більш привабливою і ефективною формою залучення іноземного капіталу, оскільки дають можливість Україні вирішувати стратегічні завдання її економічного розвитку на основі запровадження передових досягнень науково-технічного прогресу та передового досвіду в управлінні. Перед Україною стоїть досить складне завдання: створити сприятливі умови для залучення іноземного капіталу та використати його безпосередньо для своїх конкретних цілей. Основним джерелом інвестиційного фінансування є Світовий банк, який надає Україні системні позики та інвестиційні кредити.
Загальна частка приватних інвестицій (внутрішніх та іноземних) в економіку України на сьогодні не перевищує 20% від ВВП.
Частка іноземного капіталу в банківській системі України поки що надто мала – 13-14%. Починаючи з 1995 року прямі іноземні інвестиції в Україну становлять 3865,5 млн дол. США. Прямі інвестиції з України в економіку країн світу становлять 163,5 млн дол.. США. Обсяг інвестицій з України в економіку країн ЄС на 1 липня 2004 року становив 21,2 млн дол. або 12,8% загального обсягу інвестицій з України. Найбільші обсяги інвестицій здійснено в Іспанію – 13,8 млн дол. (65,2% загальних інвестицій у країни ЄС).