Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Тенденції розвитку українського фондового ринку у 2008 – 2009 рр..
Фінансові конгломерати як посередники на світовому фінансовому ринку
Подобный материал:
1   ...   129   130   131   132   133   134   135   136   ...   141

Тенденції розвитку українського фондового ринку у 2008 – 2009 рр..


Павлович М.П.

Студент УС-62, ФММ, НТУУ «КПІ»


Досліджуючи досвід провідних країн світу, можна стверджувати, що фондовий ринок є не просто однією зі складових усього фінансового ринку, а й однією з найважливіших та найвпливовіших часток усієї фінансової системи країни. Він виступає своєрідним індикатором, який відображає економічній стан країни, гостро реагуючи на зміну будь-якого макроекономічного показника (рівня ВВП, інфляції, обсягів експорту-імпорту).

Український фондовий ринок вже пройшов декілька складних етапів свого розвитку. Сьогодні, на думку багатьох експертів, вітчизняний фондовий ринок перебуває в нестандартній та не зовсім прогнозованій ситуації, а саме знаходиться на стадії стрімкого «відновлення» після не менш неочікуваного «занепаду» у 2008 році. Саме тому досить актуальним стає питання вивчення як причин спаду активності фондового ринку, так і дослідження шляхів швидкого відновлення втрачених позицій, які допоможуть вжити запобіжні засоби проти її повторення занепаду в майбутньому.

Починаючи з весни 2008 року, розпочався катастрофічний відтік капіталу з країни. По мірі погіршення ситуації на глобальних ринках, інвестиційні фонди стали стрімко переводити капітал у більш надійні активи. Так якщо в першому півріччі 2008 року такий відтік компенсувався істотним нарощенням експорту (чому сприяв світовий ріст попиту на сировинні ресурси, а відповідно і на зростання цін, наприклад ціни на сталь з $ 210 за тону на початок року зросли до $ 296 у липні), то вже наприкінці року відчувалася значна нестача грошей. Пізніше це зумовило катастрофічне падіння ліквідності фінансового сектору, що в свою чергу поставило під загрозу подальший розвиток реального сектору економіки і можливість рефінансування боргових зобов’язань фінансових закладів.

Значне надходження спекулятивного капіталу ще раз вказало на недосконалість вітчизняної економіки, яка відреагувала збільшенням інфляційних процесів. Невідповідність між попитом і пропозицією в Україні позначилося стагфляційними процесами: розрив між інфляцією (22,3%) і динамікою ВВП (2,1%) в 2008 році став найбільшим починаючи з 90-х років. За даними Держкомстату, у травні 2008 року рівень інфляції в Україні був найвищим серед країн СНД – 31%. Дії НБУ з обмеження грошової маси мали наслідком зменшення ліквідності комерційних банків і подорожчання кредитів. Водночас збільшилися бюджетні соціальні виплати і компенсації втрачених заощаджень населення, що зменшувало фінансові ресурси економіки країни й збільшувало споживчі настрої населення. Останнє в свою чергу задовольнилось різким ростом імпорту, чому сприяв факт девальвації долару стосовно гривні.

Отже, результати 2008 року «перевершили» найпесимістичніші прогнози багатьох аналітиків та експертів. Ключові фондові індикатори світу в Україні впали на 32-49%, російські індекси ММВБ та РТС - на 67 та 73% відповідно. Річний ріст індексу ПФТС у 2008 році склав -74,33% і склав 301,42 пункту.

Спад продовжився до березня 2009 року. Але вже починаючи з квітня 2009 року Індекс ПФТС почав швидко «відігравати» втрачені позиції. Таке зростання дозволило йому випередити біржові індекси інших країн за підсумками II кварталу 2009 року та стати одним з світових лідерів за темпами росту. Так, за даними провідних аналітичних компаній, український біржовий індикатор ПФТС виріс за підсумками 2009 року вдвічі (порівняно з 2008), навіть не дивлячись на сильну залежність країни від програм допомоги МВФ. Всього ж за минуле десятиліття капіталізація українського ринку збільшилася в 10 разів і склала понад 26 млрд. дол. (ринок акцій виріс за 10 років майже на 900% у кількісному та на 890% у доларовому виразі та став, таким чином, найдинамічнішим ринком у світі за підсумками десятиріччя). Своєрідним поштовхом для відновлення позицій Індексу стало також зниження цін на активи до мінімального, а значить інвестиційно-привабливого, рівня (ціна на акції деяких українських емітентів опустилась нижче номінальної вартості).[3]

Що ж стосується світового розвитку фондових ринків, то за підсумками 2000 – 2009 рр., то фондові ринки країн розташувались наступним чином: Перу – ринок виріс на 842%; російський індекс РТС збільшився на 697%; Румунія - 567%.

Говорячи про 2009 рік, то безумовним лідером стала Бразилія, чий індекс Bovespa виріс на 145%. Далі йде Перу (+120%), Філіппіни (+118%) та Росія (+116%). Найбільш неприбутковими ринками 2009 року, стали Бахрейн і Словаччина. Їх втрати перевищили 20%.

На сьогоднішній день стан фондового ринку починає стабілізуватися, але цей процес проходить під тиском ризиків макроекономічної і фінансової діяльності країни. І хоча індекси ПФТС вже сьогодні досягають максимальних показників за останні 15 місяців, не можна говорити про подолання кризового стану. Стрибкоподібний розвиток фондового ринку України ускладнює його прогнозування, створює непевність в його стійкості та надійності. Взагалі, слід зазначити, що зростання спостерігалось на всіх провідних торговельних майданчиках, а Індекс ПФТС як індикатор стану українського ринку акцій, прямував за світовими тенденціями. Динаміка міжнародних фондових майданчиках та політична та економічна ситуація в Україні будуть визначати подальші тенденції розвитку українського фондового ринку.

ФІНАНСОВІ КОНГЛОМЕРАТИ ЯК ПОСЕРЕДНИКИ НА

СВІТОВОМУ ФІНАНСОВОМУ РИНКУ


Полонська Є.С., Коробейник О.В,

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут”


Розвиток фінансового ринку на сьогоднішній день характеризується інтеграцією фінансових посередників і конвергенцією фінансових послуг, які посилилися наприкінці минулого століття внаслідок поширення переливу капіталу між різними сферами та країнами.

Фінансові компанії стрімко розширюють свою діяльність і вплив на всі сегменти фінансового ринку, а також утворюють складні фінансові структури. Фінансова конвергенція забезпечує виникнення комбінованих та інтегрованих фінансових продуктів. У результаті маємо структурні зрушення та зміни у процесі діяльності фінансових посередників, що призводить до виникнення нових їх видів - фінансових конгломератів, свого роду монополій, які задають правила гри на фінансовому ринку, впливають на ціноутворення, визначають напрями змін законодавчої бази, впливають на макроекономічну кон’юктуру в цілому.

Актуальність теми полягає в тому, що в Україні майже не досліджується сутність фінансових конгломератів, особливості їх діяльності та відмінності від інших фінансових посередників.

Фінансовий конгломерат як форма корпоративної інтеграції є організацією, що включає групу компаній, які пов’язані спільним або взаємним контролем і оперують у різних сферах: банківській, страховій та інвестиційній.

У міжнародній практиці сформувався підхід, відповідно до якого фінансовий конгломерат повинен включати принаймні два із таких трьох фінансових інститутів:

• банк;

• страхова компанія;

• інвестиційна компанія.

Відповідно до Директиви 87/2002/ЄС можливі три варіанти поєднання фінансових інститутів у складі фінансового конгломерату: банк і страхова компанія, страхова та інвестиційна компанії або поєднання всіх трьох фінансових посередників.

Фінансові конгломерати на сучасному етапі розвитку суспільних відносин являються потужними гравцями фінансового ринку, фінансовими посередниками глобального масштабу.

На сьогодні в світі функціонує близько 80 фінансових конгломератів. Найбільш потужними є: у США - „AIG”, „General Motors”; у Німеччині - „Inter Group”, „Deutsche Bank”; у Нідерландах - „Delta Lloyd”, „ING”; у ФранціЇ - „ABR AMRO France”, „BNP Paribas”; у Австрії - „GRAWE”, „RZB-UNIQA”; у Великобританії - „Lloyds TSB”, „Standart Life”; у Італії - „Generali”, „Mediolanum”; у Бельгії - „Axa (Belgium)”, „INVESTAR”; у Португалії - „Сaixa Geral de Depositos (CGD)”; у Швеції - „Swiss Re”, i „Zurich Financial Services”; у Іспанії - „Agrupacio Mutua/Bankpume”; у Словенії - „Triglav Group”.

Діяльність більшості конгломератів має глобальний характер. Вони розміщують свої активи, страхові компанії, мають офіси в багатьох країнах, підтримуючи тим самим міжнародні економічні відносини.

Фінансові конгломерати інтенсивно взаємодіють на світовому ринку, збільшуючи кількість міжнародних контрактів та поглиблюючи інтеграцію національних фінансових ринків. Діяльність таких монополістичних об’єднань призводить до ряду позитивних тенденцій. Відбувається реінжиніринг бізнес-процесів, перехід до нових більш ефективних бізнес-моделей, поглиблення спільного використання активів, відбувається зростання ефективності діяльності, так званий синергетичний ефект.

Але, крім названих позитивних аспектів, зростає також і рівень ризикової складової діяльності конгломеративних систем в цілому та окремих їх складових інститутів, як з точки зору спеціалізації, так і з точки зору географії діяльності.

Вплив фінансових конгломератів на національну економіку здійснюється перш за все через банки, що є основними елементами національної платіжної системи, діяльність яких знаходиться під значним впливом групової стратегії та містить в собі різні якості.

Регулювання й нагляд за діяльністю фінансових конгломератів у всіх країнах відбувається за дещо схожою схемою, оскільки для таких структур передбачений лише один рівень наглядово-регулюючих органів, що зумовлюється, перш за все, тим, що фінансові конгломерати не розглядаються, як окремий сектор економіки, а нагляд за ними являється додатковим до існуючих наглядових процедур в рамках окремих фінансових галузей.

Екстенсивність діяльності фінансових конгломератів як універсальних інтегрованих посередників забезпечується лібералізацією фінансового законодавства та загостренням конкуренції на фінансовому ринку.