Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010
| Вид материала | Документы |
- Запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада запорізький національний університет, 6793.22kb.
- Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
- Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Т луганськ:, 247.43kb.
- Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Соціально педагогічний комплекс регіону: теорія І практика збірник матеріалів Всеукраїнської, 4395.92kb.
- Наукової доповіді, 211.17kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
- Міністерство освіти І науки україни полтавський державний педагогічний університет, 3245.89kb.
Основні питання в сфері атомної енергетики в світі:
• зростаючий попит на енергоресурси на тлі скорочення запасів традиційних вуглеводневих енергоносіїв та зростання цін на них;
• необхідність захисту навколишнього середовища та вирішення проблеми зміни клімату;
• загострення глобальної конкуренції за джерела енергетичної сировини;
• політична нестабільність у країнах – постачальниках та транзитерах енергоресурсів та ін.
Для вирішення цих перепон зростає роль міжнародного співробітництва як інструмента координації діяльності, залучення позитивного досвіду, розвитку міжнародної кооперації та об’єднання інтелектуальних і матеріальних можливостей світового співтовариства.
Вся міжнародна діяльність у ядерній галузі здійснюється під керівництвом та за участю міжнародних організацій, таких як Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Всесвітня ядерна асоціація (ВЯА), Всесвітня асоціація операторів атомних станцій (ВАО АЕС) та ін. Провідна роль у цьому співробітництві належить МАГАТЕ.
Президенти країн Росії та США оголосили про створення міжнародних центрів ядерного паливного циклу – Росія і Глобальне ядерно – енергетичне партнерство (GNEP) – США. В ініціативах країн робиться наголос на втримування нових країн учасниць від діяльності зі збагачення урану й переробки ВЯП, Ці дві складові є основними у створенні замкненого ядерного паливного циклу(ЗЯПЦ). Україна приєдналася до GNEP у вересні 2007 р. і стала чотирнадцятим членом цієї програми. Участь України в GNEP посилить позиції країни на світовому ринку ядерних технологій. Наша держава є членом МАГАТЕ, ВАО АЕС, ВЯА, активно співпрацює з Європейською Комісією, ЄБРР та провідними енергетичними компаніями у рамках міжнародних проектів, двосторонніх програм та прямого партнерства. Також є активним учасником міжнародного співробітництва в ядерній сфері й підтримує всі ініціативи МАГАТЕ, спрямовані на створення режиму безпеки та зменшення глобальної загрози застосування ядерних і радіоактивних матеріалів у терористичних цілях. Україна високо цінує світовий досвід у створенні інноваційних реакторних систем і намагається використати його у розробці перспективних ядерних паливних циклів на середньостроковому і довгострокову перспективу. Це також підкреслив Міністр палива й енергетики України Юрій Продан у своєму виступі на 52–ий Генеральній конференції МАГАТЕ, що відбулася у Відні наприкінці вересня 2008 року [2]. Участь України в багатьох міжнародних програмах під керівництвом міжнародних організацій дають можливість отримати значну та передову технологічну базу і відповіді на проблемні питання (шляхи їх подолання).
За оцінками МАГАТЕ, в світі накопичено приблизно 300 тис. т відпрацьованого ядерного палива (у перерахунку на важкий метал). Щорічно світова ядерна енергетика збільшує ці обсяги на 10,5 тис. т, з яких лише третина переробляється [1]. Так як світова спільнота відносить атомну енергетику до пріоритетних то Україні потрібно підвищити свої світові позиції в цій сфері. Створення замкненого ядерного паливного циклу надасть можливість впливу на країни світу та допоможе вирішувати складні політичні та економічні питання. Першою складовою створення ЗЯПЦ є розробка та будівництво заводів по переробці ВЯП, зважаючи на щорічне зростання обсягів ВЯП в світі, що відкривають потенційно привабливий сектор в економіці і притік інвестицій та прибутку.
При розробці ЗЯПЦ необхідно враховувати вимоги щодо захисту ядерних об'єктів, ядерної й радіаційної безпеки, що ускладнюють підвищення економічної ефективності атомної енергетики. Для атомних станцій, що працюють у комерційних умовах, висока рентабельність стає критичною. Сьогодні, приватні інвестори все наполегливіше виявляють стурбованість новим явищем «ядерного ренесансу» – зростанням витрат на спорудження реакторів третього покоління. Якщо на початку століття спорудження одного енергоблоку потужністю1000 МВт оцінювалося на рівні US$1 – 1,5 млрд. то сьогодні оцінна вартість одного реактора сягає US$ 6 млрд.. Врегулювання цього питання залежить від вдосконалення технологічної бази та втручання держави.
Літературні джерела:
1. Annual Report for 2007 / International Atomic Energy Agency. – 2008.
2. Юрий Продан виступив на відкритті 52–ї сесії Генеральної конференції МАГАТЕ // Міністерство палива та енергетики України: офіц. веб–сайт. Новини. – 2008. – 30 верес. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: ov.ua/fuel/control/uk/publish/article?art_id=140134&cat_id=35109
Форми участі академічної науки України у міжнародному науково-технічному співробітництві та її фінансове забезпечення
Шовкун І.А., к.е.н., старший науковий співробітник
Державна установа „Інститут економіки та прогнозування НАН України”
Основними формами участі академічної науки України у міжнародному науково-технічному співробітництві є такі:
- виконання спільних науково-технічних програм та проектів;
- проведення спільних польових досліджень та експедицій;
- проведення спільних семінарів, наукових конференцій, робочих зустрічей та виставок.
Співпраця науковців різних країн, організована у цих формах, дозволяє консолідувати зусилля для виконання пріоритетних напрямків наукових досліджень і при цьому розділити тягар фінансових витрат. Фінансові механізми участі академічного сектору науки України у міжнародному науково-технічному співробітництві визначаються загальними фінансовими умовами функціонування цього сектору науки. Зокрема, фінансування наукових досліджень та розробок академічного сектору науки здійснюється з декількох джерел: держбюджету, державних фондів спеціального призначення, власних коштів виконавців НДДКР (академічних наукових установ) і коштів вітчизняних замовників (промислових компаній, приватних некомерційних організацій), а також іноземних замовників. Незважаючи на періодичні зміни співвідношення джерел фінансування, головними залишаються державні кошти та кошти вітчизняних замовників, оскільки їх роль та значення у витратах на науку і у спрямуванні її розвитку є найбільш суттєвими.
Наприклад, загальні підходи з визначення умов фінансової підтримки міжнародних наукових проектів за участю науковців України та РФ характеризуються таким чином:
- нині більшість спільних наукових проектів реалізуються за формою роздільного фінансування, яка передбачає фінансування кожною стороною проектів своїх учених. Подекуди застосовується паритетне фінансування, яке передбачає рівність витрат обох сторін, але ця форма не набула поширення з причин відмінностей обсягів наукових бюджетів сторін;
- визначення проектів, які одержуватимуть фінансування, відбувається за результатами спільного проведення конкурсів наукових проектів;
- наукові проекти одержують фінансову підтримку за результатами незалежної експертизи, яку кожна сторона проводить окремо;
- рішення про підтримку та обсяги фінансування української частини проектів затверджується постановою інституції України, яка організовує співробітництво, рішення про підтримку та обсяги фінансування російської частини проектів затверджується рішенням відповідної інституції РФ;
- фінансова підтримка проектів здійснюється на безоплатній і незворотній основі;
- виділені для фінансування проектів кошти можуть бути використані тільки з метою, зазначеною у проектах;
- рішення про фінансування проектів приймається на рік, незалежно від передбаченої тривалості кожного окремого проекту. Така норма дозволяє організаторам за допомогою експертних рад контролювати якість виконуваних робіт, оцінювати фундаментальність наукових досліджень, актуальність проекту для даної галузі знання, новизну поставленої проблеми та запропонованих рішень, передбачувані перспективи реалізації проекту тощо;
- для довготривалих науково-дослідних проектів (термін виконання яких перевищує 1 рік) рішення про продовження фінансування робіт наступного року приймається відповідними інституціями сторін на підставі розгляду експертними радами щорічних наукових і фінансових звітів співкерівників проектів та фінансових звітів організацій, через які здійснювався перерахунок коштів;
- типовий кошторис витрат на виконання проектів включає витрати на оплату праці з нарахуваннями, виплату добових за службовими відрядженнями, послуги зв’язку, транспортні послуги, комунальні послуги, орендну плату за користування майном, послуги з утримання майна, інших послуг, на збільшення вартості основних коштів, матеріальних активів та матеріальних запасів;
- умови роздільного фінансування передбачають зобов’язання сторін щорічно виділяти у повному обсязі кошти на фінансування проектів у поточному році;
- обсяги щорічного фінансування кожного окремого проекту встановлюються сторонами самостійно за результатами експертизи відповідних заявок або проміжних звітів;
- обсяги базового фінансування проектів кожна сторона визначає на основі середнього розміру наукового гранту;