Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Перспективы развития украинской атомной промышленности
Секція 5.Інтеграція національних фінансових ринків
Глобальна світова фінансова криза та її вплив на банківський сектор україни
Подобный материал:
1   ...   114   115   116   117   118   119   120   121   ...   141

Перспективы развития украинской атомной промышленности


Янчук Е.Ю.группа УС-81,факультет менеджмента и

маркетинга НТУУ «КПИ»


Развитие отечественного машиностроения, в частности, атомного машиностроения – одна из приоритетных задач, стоящих перед национальной экономикой. Украина располагает достаточными мощностями и потенциалом в этой сфере, и современное развитие атомной энергетики способствует реализации потенциала и расширению международного сотрудничества Украины и стран мира.

Потребность в энергии будет возрастать и к 2050 году увеличится более чем в два раза. Атомная энергетика из всех действующих сегодня технологий производства энергии имеет реальный резерв топлива и минимально загрязняет окружающую среду.

Многие специалисты считают, что наступает эпоха ядерного ренессанса. В США сейчас рассматривается порядка 30 лицензий на строительство новых атомных энергоблоков. К мировому ядерному парку хотят присоединиться: Белоруссия, Казахстан, Вьетнам, Индонезия, Чили и др. За увеличением количества АЭС последует увеличение производства урана, наращивание остальных мощностей, связанных с производством энергии на атомных электростанциях.

Согласно прогнозам Мировой ядерной ассоциации (WNA), мировые потребности в уране возрастут от 65 тыс.(2001) до 75 тыс. т в 2020г.

Многие страны стараются занять наиболее выгодную нишу в атомном рынке, который включает энергетическое оборудование, а также другую продукцию и услуги ядерно-топливного цикла.

Наша страна занимает 6-е место в мире и 1-е в Европе по разведанным запасам урана, владеет уникальным перерабатывающими производствами, машиностроительными предприятиями, развитой промышленной и технологической базой, а также значительным научно-техническим потенциалом.

Такие предприятия, как Восточный горно-обогатительный комбинат, Вольногорский горно-металлургический комбинат, ГНПП «Цирконий», «Турбоатом», «Укратомприбор» являются одними из передовых в сфере отечественной атомной промышленности.

ГП «Восточный горно-обогатительный комбинат» — единственное на Украине предприятие по добыче и переработке урановой руды, способное полностью обеспечить потребности атомной энергетики государства в природном уране.

ОАО «Турбоатом» является одним из лидирующих предприятий украинского энергетического машиностроения. Поставляет 13% турбин для АЭС от суммарных объемов поставок на мировом рынке турбин и занимает по этому показателю 4-е место среди турбостроительных фирм мира. В Украине 3 действующие АЭС укомплектованы турбинами «Турбоатом» мощностью 220, 1000 и 1100 МВт. Турбины успешно работают на электростанциях 45 стран Европы, Азии, Америки и Африки, например, АЭС «Ловииса» (Финляндия), «Пакш» (Венгрия), «Козлодуй» (Болгария).

Корпорация «Укратомприбор» занимается представлением и продвижением продукции украинских предприятий ядерного приборостроения на внутреннем и зарубежных рынках. Разрабатывает и производит современную конкурентоспособную радиометрическую, спектрометрическую аппаратуру нового поколения. Партнерами «Укратомприбор» являются такие компании, как Instantel (Канада), Bruker Baltic(Литва), Polimaster (США) и др.

Ряд отечественных предприятий, производящих автоматические системы управления АЭС, например, Северодонецкое НПО «Импульс», Харьковский приборостроительный завод им. Т. Г. Шевченко, «ЛьвовОРГРЭС», «Вестрон» смогли сохранить производственные мощности и выйти на зарубежный рынок с конкурентоспособной аппаратурой, соответствующей требованиям международных стандартов по безопасности АЭС. В Болгарии на АЭС «Козлодуй» внедрены управляющие системы безопасности разработки НПП «Радий», причем контракт на их создание был самым крупным за всю историю сотрудничества Болгарии и Украины. Завод им. Т. Г. Шевченко внедрил системы управления турбинами на АЭС в Индии, России. «Вестрон» поставил оборудование на АЭС Чехии, Испании, Армении, Южно-Африканской Республики, Болгарии, Швеции, США.

Кроме указанных, в Украине работают также многие другие производственные предприятия, изготавливающие и поставляющие оборудование для атомной промышленности, - трубопроводную и регулирующую арматуру, редукторы, насосы, компрессоры, вентиляторы, различного рода приводы и клапаны.

В Украине есть все научные и производственные возможности для развития атомно-энергетического комплекса. Недостает лишь государственной политики, которая помогала б реализовывать потенциал этой отрасли, углублять международное сотрудничество, осуществляла поддержку в развитии и внедрении инновационных проектов, что, в свою очередь, будет способствовать стабильному развитию национальной экономики.


Секція 5.
Інтеграція національних фінансових ринків




Сек’юритизація іпотеки в Україні в контексті глобальної фінансової кризи


Александрова М. О., ПВНЗ «Міжнародний університет фінансів»


Сучасну банківську кризу, що набула глобального характеру, напряму пов’язують із розвитком сек’юритизації на ринку іпотечного кредитування, що з кінця 90-х років набула нечуваного розмаху. Вважають, що саме роздуття ринку сек’юритизованих активів і стало поштовхом для розгортання найбільшої з 1929 року фінансової кризи. Іпотечна кризова інфекція дісталася і Україні.

Ситуація на цьому сегменті ринку розвивалася наступним чином. З кінця 2003 року ми спостерігали бурхливий розвиток ринку іпотечного кредитування в Україні та зокрема випуску іпотечних облігацій.

Іпотечними облігаціями є облігації, виконання зобов'язань емітента за якими забезпечене іпотечним покриттям. В Україні можуть випускатися такі види іпотечних облігацій: звичайні іпотечні облігації та структуровані іпотечні облігації. [1, стаття 3]

Первинний ринок іпотечного кредитування – ринок, на якому взаємодіють іпотечні кредитори і позичальники. Оператори на первинному ринку – це переважно банки, що надають іпотечні кредити та обслуговують їх. Ці банки, як правило тримають видані іпотечні кредити в своєму портфелі.

Вторинний ринок іпотечного кредитування – ринок, на якому взаємодіють кредитори та інвестори, що здійснюють функцію рефінансування кредиторів. Первинні іпотечні кредитори видають іпотечні кредити позичальникам, після чого відступають права вимоги або надають їх у заставу третій особі – установі 2-го рівня. На сьогодні на вторинному ринку іпотечного кредитування присутня лише одна така установа, створена за державною підтримкою – Державна іпотечна установа (ДІУ), створена за розпорядженням КМУ у 2004 р. з метою розвитку іпотечного кредитування в Україні.

Активізація діяльності установи припадає на 2007 р. Саме тоді до системи рефінансування ДІУ були включені 21 іпотечний кредитор-банк. Загалом кількість іпотечних кредиторів-банків, з якими укладені генеральні договори про рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів, склала 72 банки. Станом на 01.01.2009 р. їх кількість вже становила 80 установ-партнерів ДІУ, а на травень 2009 р. ця кількість збільшилась ще на дві установи [3]. В 2008 році ДІУ звітувала про те, що прибуток до оподаткування за 2007 рік збільшився більш ніж у 9 разів в порівнянні з 2006 роком та станом на 1 січня 2008 р. склав 20,9 млн. грн. [4].

На початку 2008 року на фондовому ринку України в обігу облігацій ДІУ знаходилось на 1 млрд. грн.. Крім того ДІУ отримала додаткову підтримку від НБУ, коли у відповідному листі від 23 грудня 2008 року до ДІУ НБУ перерахував цінні папери, які могли розглядатися Нацбанком. До цих цінних паперів відносяться облігації ДІУ з додатковим забезпеченням у формі державної гарантії за зобов'язаннями емітента, наданими КМУ, і звичайні іпотечні облігації ДІУ. Банки могли отримувати рефінансування під забезпечення звичайними іпотечними облігаціями ДІУ розміром 85% від їх балансової вартості, а під забезпечені облігаціями ДІУ, випущені під держгарантії, – розміром 95% від їх балансової вартості. [4].

Умовами видачі кредитів, що рефінансуються ДІУ є: обсяг непокритого боржником кредиту не більше 75% (коефіцієнт LTV). Співвідношення платежів до доходів боржника – 45% (коефіцієнт PTI). Співвідношення зобов’язань до доходів боржника – 50% (коефіцієнт OTI).

Український ринок іпотеки вважався одним з самих швидкозростаючих та перспективних: за результатами 2007 року загальне зростання ринку іпотечного кредитування склало 110% і досягло 57,2 млрд. грн. Першим банком, що випустив іпотечні облігації на фондовий ринок України, став ВАТ АБ "Укргазбанк" Цей випуск було здійснено в рамках проекту USAID "Iнiцiатива сприяння кредитуванню" в 2007 році. Кiлькiсть розмiщених iпотечних облiгацiй становила 50 000 штук, сума, на яку розмiщено облiгацiї – 50 355 500,00 гривень (за цiною 1007,11 грн. за облігацію). Доходність iнвесторiв – 10,2% рiчних [5]. Проте лідером іпотечного кредитування в Україні до 2009 року був «УкрСиббанк». За даними Української національної іпотечної асоціації, доля АКІБ «УкрСиббанку» на початок 2009 на ринку іпотеки склала 18,2%. Список лідерів залишається незмінним. Як висновок треба зазначити, що за останній рік в умовах кризи практика випуску іпотечних облігацій допомогла втримати позиції банкам-лідерам іпотечного кредитування та відносно забезпечила стабільність даного сегменту фінансового ринку України.

Джерела:
  1. Закон України “Про іпотечні облігації” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2006, N 16
  2. Умови здійснення рефінансування державною іпотечною установою банків-партнерів // ka.gov.ua/index.php?Itemid=87
  3. Річний звіт про роботу державної іпотечної установи за 2007 рік // ссылка скрыта
  4. Річний звіт про роботу державної іпотечної установи за 2008 рік // ссылка скрыта
  5. ВАТ АБ "Укргазбанк" розмiстив iпотечнi облiгацiї // ker.net/daily/2007
  6. Волков С.С. Іпотечне кредитування в Україні: передумови, ризики та перспективи // com.ua/03_1/fru_G1.php

ГЛОБАЛЬНА СВІТОВА ФІНАНСОВА КРИЗА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА БАНКІВСЬКИЙ СЕКТОР УКРАЇНИ

Бальвас І.Г., студентка

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»


Вплив світової фінансової кризи досить наглядно продемонстрував нездатність вітчизняної банківської системи протидіяти її викликам, пристосовуватись до постійно змінюваних умов ринку та проявів потенційних ризиків її дестабілізації. Тому питання дослідження причин і наслідків світової фінансово-економічної кризи 2007 р. у банківському секторі України є наразі надзвичайно актуальним.

Однією зі значних проблем у вітчизняній банківській системі є нестабільність банківської ліквідності, що спричинили іноземні інвестори, які в умовах світової фінансової кризи повернули свої кошти до національних економік з метою їх стабілізації та більшої захищеності. Останні кілька років банки України активно розвивали кредитування населення (іпотечні, авто, споживчі кредити) за рахунок залучених коштів з-за кордону. З 2006 р. значними темпами почала збільшуватися частка кредитів фізичним особам у загальному кредитному портфелі банкам. На початку 2009 р. іпотечні кредити склали значну частку в кредитуванні індивідуальних клієнтів (на кінець року їхня частка склала 39,3%). До початку фінансової кризи українські банки могли вільно залучати з-за кордону фінансові ресурси під 4-5% річних, і продавати їх в Україні за 10-11% річних. Проблема була лише в тому, що кредити залучалися на терміни 3-5 років, а видавалися – на 10-20 років. Українські банки вирішували такі проблеми за рахунок рефінансування отриманих кредитів новими з такими ж, а інколи і нижчими ставками.

Проте, наслідки фінансової кризи могли бути більш глибшими, якби більшість провідних вітчизняних банків не були у власності закордонних банків. Це дало їм змогу продовжувати залучати грошові ресурси з-за кордону, а також пропонувати кращі умови в порівнянні з іншими. Серед 5 лідерів ринку іпотечного кредитування в Україні, перші 4 є дочірніми компаніями закордонних фінансових груп, і мають загальну долю ринку в 56,6%.




Рис.1. Лідери іпотечного кредитування в Україні


Вагомою причиною кризового стану вітчизняних банків є також їх надмірна активність на споживчому ринку та ринку іпотечного кредитування, оскільки криза економіки погіршує соціальне становище населення, пов’язане зі зростанням безробіття, заборгованістю з виплат заробітних плат і їх знеціненням через інфляцію, що постійно збільшує кількість неякісних і проблемних щодо погашення банківських кредитів. За даними НБУ, станом на 1 грудня 2009 р. частка проблемних кредитів у сукупному обсязі наданих вітчизняними банками позик зросла до 8,8%. З початку року проблемна заборгованість за кредитами зросла майже у 3,5 рази.

В Україні до цього часу поки ще не розроблено модель поведінки окремих секторів економіки і владних структур в умовах кризи. Конкретним прикладом цьому можна навести неефективне використання кредиту НБУ, наданого для фінансового оздоровлення ПІБ та невиконання інвестиційних зобов’язань його нових акціонерів. Нецільове використання 40 млрд. грн., які в порядку рефінансування було надано НБУ комерційним банкам, також не сприяє вирішенню кризових проблем, оскільки не були використані для кредитування матеріального виробництва. Частина з них була використана для погашення банківських депозитів, але значною мірою вони були використані банками на придбання іноземної валюти у спекулятивних цілях, що посилило попит на неї і, як наслідок, зростання її курсу, послаблення і дефіцит національної валюти.

Україні та її банківській системі негайно потрібно застосувати набір заходів, спроможних зменшити негативний вплив світової фінансової кризи і значною мірою скористатися потенціалом внутрішніх резервів для подолання внутрішніх кризових явищ.

Важливими завданнями регулювання у цьому напрямку є недопущення неконтрольованого та економічно немотивованого зростання зовнішніх запозичень, а також збільшення державного зовнішнього боргу.