Geum.ru

Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі» 2010

Вид материалаДокументы

Содержание


Іноземні інвестиції в металургію україни: стан та тенденції розвитку
Залучення інвестиційних ресурсів машинобудівними підприємствами
Подобный материал:
1   ...   115   116   117   118   119   120   121   122   ...   141

ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ В МЕТАЛУРГІЮ УКРАЇНИ: СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ


Бойко Т.Ю., НТУУ „КПІ”ФММ, гр.УС-61


Інвестиційна діяльність є однією з найважливіших складових ринкового господарювання, від якої значною мірою залежить стабілізація і розвиток української економіки. В умовах нестачі внутрішніх заощаджень інвестиційні ресурси, як правило, доповнюються надходженнями іноземного капіталу.

Обґрунтовуючи пріоритетні напрями іноземного інвестування безпосередньо у виробничу сферу, необхідно виходити з того, що вибрані для цього виробництва повинні істотно впливати на забезпечення ефективного функціонування народногосподарського комплексу та зумовлювати прискорення технологічного переоснащення промислового виробництва.

Металургійна галузь має значний вплив на економічний і соціальний розвиток країни. Серед 30-відсотків загального падіння обсягів виробництва в промисловості у першому півріччі 2009 р. на металургію припадає більш ніж 10 в. п. Зокрема, через різкий спад виробництва в металургійній галузі швидко зменшився обсяг надходжень іноземної валюти, скоротився обсяг інвестицій, суттєво знизилося виробництво в суміжних галузях економіки, збільшився рівень безробіття та погіршився загальний соціально-економічний стан розвитку населених пунктів, де металургійне виробництво є містоформуючим. [1]

Обсяги прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в металургію за період з 2001 року зросли більш ніж у сім разів, а саме з $166,9 млн у 2001 році до $1353,7 млн. у 2009 році. До 2008 року спостерігалась позитивна тенденція – показники обсягів інвестицій у галузь зростають, проте станом на 01.01.2009 року обсяги ПІІ скоротились на 15% відносно попереднього року. Найбільшими інвесторами в металургію України є Німеччина - $485,1 млн (35.8% від загального обсягу інвестицій у галузь), Кіпр - $264,1 млн (19,51%), Нідерланди - $143,8 млн (10,62%), Велика Британія -$90,3 млн (6,67%), Польща - $72,8 млн (5,38%) та США - $61,6млн (4,51%).[2]

За розрахунками Європейської Бізнес Асоціації, в травні 2009 року індекс інвестиційної привабливості України ріс до 2,64 пунктів, порівняно з 2,2 п. в лютому 2009 року, але уже в III кварталі спостерігається спад до 2,56 п. Як свідчить аналіз оцінок інших агенцій, інвестиційні ризики в Україні залишаються досить високими. За даними аналітичного звіту лондонської компанії "Credit Market Analysis" Україна входить до числа країн з найбільш високим ризиком вкладення інвестицій, а також згідно з результатами дослідження The Economist наша держава знаходиться на 70-у місці із 82 країн у рейтингу підприємницької привабливості на 2008-2012рр.

До негативних наслідків залучення іноземних інвестицій можна віднести: зростання ризику (економічного, фінансового, технологічного) через політичну нестабільність, скорочення можливостей прибуткового застосування капіталу у своїй країні, скорочення діяльності  малого і середнього підприємництва або його витиснення СП з іноземним капіталом і т.п. Крім того, метою іноземних інвесторів є використання дешевої робочої сили та сировини, що викликано прагненням збільшити прибуток від  капіталу, що вивозиться; стримування розвитку тих галузей національної економіки, що могли б розвиватися більш успішно при наявності власних інвестиційних ресурсів.[3]

В умовах кризи становище металургійних підприємств значно погіршилось, що ще більш загострило необхідність глибоких структурних перетворень в галузі, які потребують значного фінансування. Вважаємо, що за відсутності внутрішніх заощаджень потрібно залучати іноземні інвестиції. Отриманий економічний ефект сприятиме розвитку не лише даної галузі, а й усього господарства країни, оскільки металургія є джерелом формування потужних капіталів, які перетікають згодом в інші сектори господарського комплексу, стимулюючи їх розвиток.

Література:
  1. Молдован, О. Металургійний комплекс України в умовах кризи: причини та напрямки покращення ситуації: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

ссылка скрыта
  1. Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності : [початок 1996 та 2001-2009 роки]: стат. зб. / [за ред. Л. М. Овденко]; Держ. ком. статистики України. — К.: Держ. ком. статистики України, 2009. — 65 с.: іл., табл.
  2. Нікешина, Н.В. Україна у процесі залучення прямих іноземних інвестицій: необхідність і актуальність: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

ссылка скрыта


Залучення інвестиційних ресурсів машинобудівними підприємствами


Бойко Ю.В., УС-61, НТУУ «КПІ»

Особливості формування інвестиційних ресурсів на підприємствах визначають відповідні джерела та методи. Одним з методів є самофінансування. Для формування інвестиційних ресурсів за умови недостатніх власних коштів використовуються методи кредитного фінансування, лізинг і селенг. Для формування інвестиційних ресурсів за рахунок залучених джерел використовуються методи акціонування, державне фінансування. Можлива також комбінація різних методів фінансування.

Як відомо, економіка будь-якої галузі, в тому числі і машинобудівної, починається з економіки підприємства. Зважаючи на це, необхідно звернути увагу на проблеми ефективності систем управління суб’єктів господарювання у машинобудівному комплексі, щоб забезпечити їх стабільне функціонування і розвиток у майбутньому.

Однією з основних проблем підприємств машинобудування є брак коштів на відновлення матеріально-технічної бази виробництва та його технологічного рівня. Від цього залежить конкурентоспроможність промислової продукції, а отже і місце на світовому ринку України. Для вирішення цього питання українським підприємствам, як машинобудування, так і всієї промисловості, необхідно створити ефективний механізм залучення додаткових коштів, в основі котрого є управління процесом інвестування.

В Україні найбільш вигідним і ефективним способом залучення інвестиційних ресурсів може стати емісія цінних паперів. Як економічна категорія цінний папір, беручи участь в інвестиційному процесі, є формою вираження інвестицій і опосередковує рух капіталу, втіленого у формі цінного папера.

Емісія цінних паперів як механізм залучення інвестиційних ресурсів має бути спрямована на досягнення таких цілей:

По-перше, акумуляція тимчасово вільних коштів і залучення їх в інвестиційну сферу; по-друге, формування власного і позикового капіталу (акції, облігації); по-третє, покриття дефіциту державного бюджету (державні цінні папери); по-четверте, економія грошей в обігу (вексель, чек тощо).

Вирішення завдань емісії передбачає здійснення організаційних, економічних і правових дій, спрямованих на залучення інвестиційних ресурсів. Проведений аналіз сучасного стану залучення інвестиційних ресурсів свідчить, що за останні роки дуже активно розвивається ринок облігацій. Збільшення залучення інвестиційних ресурсів на машинобудівних підприємствах за допомогою корпоративних облігацій відбувається за рахунок впливу таких чинників: вітчизняні підприємства починають використовувати облігації як додатковий інструмент у залученні позикового капіталу на оснащення й переобладнання виробництва; комерційні банки передбачають у посередницькій діяльності на ринку корпоративних облігацій нову лінію, яка дає їм комісійні доходи за розміщені цінні папери, та додаткове джерело отримання відсоткових доходів.

Встановлено, що у галузевій структурі корпоративних облігацій частка підприємств машинобудування залишається незначною. Останніми роками відбувається збільшення обсягів залучених інвестиційних ресурсів за допомогою акцій. Однак такий спосіб залучення на підприємствах машинобудування не може розглядатися як перспективний напрям. Причиною цього є переміщення в 2005 – 2006 рр. інтересів інвесторів на підприємства коксохімічної галузі, гірничо-металургійного комплексу та нафтопереробки, де існує максимальна прибутковість.

Фахівцями запропоновано етапи емісійної програми підприємства машинобудування, які дають змогу найбільш ефективно організувати випуск та розміщення цінних паперів, мінімізувати витрати, пов’язані з організацією випуску, найбільш точно структурувати випуск цінних паперів, а також визначити найбільш сприятливий момент виходу підприємства на фондовий ринок.

Основні етапи емісійної програми:
  1. Аналіз зовнішнього середовища підприємства-емітента.
  2. Оцінка інвестиційної привабливості підприємства-емітента.
  3. Структурування випуску цінних паперів.
  4. Розробка схеми розміщення цінних паперів.

Вважаємо, що розробка механізму організації фінансування інвестиційних проектів машинобудівних підприємств за допомогою емісії корпоративних облігацій дозволить розширити можливості машинобудівних підприємств щодо залучення інвестиційних ресурсів і підвищить гарантії виконання зобов'язань з цінних паперів для зовнішніх інвесторів.[1]

Література:
  1. Напрями активізації участі активів машинобудівних компаній України у фондовому ринку [Текст] / І. В. Дульська. - // Інвестиції: практика та досвід. - 2007.