Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О

Вид материала

Документы

Содержание Використані джерела Globalization and priorities accents etnization Педагогічна модель формування графічної компетентності Виклад основного матеріалу. Graphic pedagogical model of the competence of future civil engineer Педагогічна майстерність як умова успішної професійної діяльності майбутніх вчителів початкового навчання Внутрішня техніка Зовнішня техніка

Подобный материал:

• Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко, 6306.51kb.
• Основы безопасности жизнедеятельности (обж) М. С. Сидоренко,, 1983.12kb.
• Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко, 2652.9kb.
• Г. Г. Файзуллин // Экономика с Х. и перераб предприятий. 2011. № С. 65-67, 248.06kb.
• Т. А. Боровик Инновационные технологии развития музыкальности детей на урок, 22.38kb.
• Сидоренко Александр Михайлович Сидоренко вологодский писатель и поэт. Он оставил знатокам, 48.46kb.
• 19. 00 Малый зал Филармонии галина сидоренко, 80.16kb.
• Положення, 84.19kb.
• Театрально-концертне життя, 82.63kb.
• 1. Зайченко А. Крестьянскому подворью- государственную поддержку // апк: экономика,, 20.47kb.

Використані джерела

1. Булгаков С.Н. Свет невечерний: Созерцания и умозрения. – М., 1994. – С. 345.
   
2. Ricouer Р. Filozofia osoby. – Krakow, 1992. – С. 53.
   
3. Popp I. The Science of Education. – № 4, 1982. – P. 20.
   
4. Малахов В. Етика: Курс лекцій. – К.: Либідь, 1996. –304 с.
   
5. Лекторский В. О толерантности // Философия науки. – 1997. – № 3-4. – С. 12-16.
   

Yavonenko O., Konovalchuk M.

GLOBALIZATION AND PRIORITIES ACCENTS ETNIZATION
OF MODERN NATIONAL ADUCATION

The article stresses the need to reform education in its humanistic aspect. The methodology of modern philosophy of education is regarded as "kind of communicative truth" that overcomes the one-sided information approach to the interpretation of the functions of communication in education. According to the authors, the purpose of education – to find the necessary balance between the ideology of modern globalization and etnization.

Key words: methodology of philosophy of education, globalization, etnization, communicative function of education, communicative teaching culture.


Стаття надійшла до редакції 12.11.2010


УДК 37(09)

Коваленко С.В.

ПЕДАГОГІЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ГРАФІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
МАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ-БУДІВЕЛЬНИКІВ

В статті вказано на необхідність формування графічної компетентності майбутніх інженерів-будівельників, яка є невід’ємною складовою інших видів компетент­ності. Автором зроблено аналіз компонентів графічної компетентності та представлено педагогічну модель формування графічної компетенції майбутніх інженерів-будівельників.

Ключові слова: професійна адаптація, графічні дисципліни, графічна компетентність, компоненти графічної компетентності, педагогічна модель.

Постановка проблеми. Головне завдання сучасної системи вищої технічної освіти – створення умов для якісної підготовки інженерів, а впровадження компетентнісного підходу – це найважливіша умова, що працює на підвищення якості інженерної освіти [1, с. 12].

Важливу роль в педагогічних дослідженнях при вирішенні багатьох проблем та завдань (зокрема, підвищення якості графічної підготовки) відіграє моделювання. Моделювання як початковий щабель проектування педагогічної системи – процесу формування графічної компетентності майбутнього інженера-будівельника передбачає розробку компонентів педагогічного процесу: змісту, способів, засобів, умов досягнення поставлених цілей.

У структурі будь-якої педагогічної системи чітко проглядаються два вихідних поняття: дидактична мета та технологія її досягнення, зумовлені ситуацією (умовами) та змістом діяльності [4, с. 51]. У контексті дослідження для педагогічної системи метою є формування графічної компетентності майбутніх інженерів-будівельників (її компонентів) засобами інформаційних технологій. Щодо технології досягнення цієї мети, необхідно передовсім розглянути роль та місце графічних дисциплін, їх змістове наповнення, а також інформаційно-технологічне забезпечення.

Виклад основного матеріалу. Одну з головних життєвих цілей – реалізацію своїх здібностей у професійній діяльності – людина досягає завдяки отриманій фаховій освіті. Процес становлення висококваліфікова­ного, конкурентноздатного фахівця розпочинається з перших днів і продовжується протягом усіх років навчання у ВНЗ, а також під час адаптації випускника у перші роки роботи після одержання диплома про вищу освіту.

На думку Н. Ничкало, адаптація студента до соціального середовища у ВНЗ завершується до другого курсу, а до професії та спеціальності – до четвертого. Під професійною адаптацією автор розуміє пристосованість студента до інтенсивного процесу навчання у ВНЗ, а також розвиток професійних здібностей (установку на професію) у процесі набуття ним знань, умінь і навичок. Тому передчасна спеціалізація шкодить навчанню [5, с. 124].

Однак, якщо критеріями якості підготовки фахівця прийняти два аспекти: 1) час, необхідний випускникові для адаптації на робочому місці, що відповідає обраній спеціальності; 2) кількість суміжних спеціальностей, які може освоїти випускник з достатньо малими витратами зусиль і часу [3], то скорочення часу „визнання” випускника фахівцем можна досягти за допомогою перенесення початку формування його компетентності на більш ранні терміни. Тому важливо, щоб формування різних видів компетентності майбутнього фахівця розпочиналося з першого семестру навчання у ВНЗ. Для цього необхідно розробляти зміст і технологію викладання предметів першого і другого курсів, зокрема графічних дисциплін, у логіці компетентнісного підходу.

У процесі формування компонентів графічної компетентності важливу роль відіграє грамотний зміст графічних дисциплін, адаптований до вимог галузевого стандарту напряму підготовки „Будівництво”, а також технологія навчання в силу їх:

1) позиційних умов – викладання графічних дисциплін розпочинається з першого семестру і продовжується два курси;

2) умов, пов’язаних з метою, завданнями та змістом цих дисциплін:

• професійної значущості змісту графічних дисциплін;
  
• тісних взаємозв’язків із програмами інших природничо-математич­них, загальтехнічних і фахових дисциплін та майбутньою професійною діяльністю;
  
• х
  © Коваленко С.В., 2010
  арактеру „самодостатності” цих дисциплін (після ІV семестру студенти можуть використовувати набуті знання, уміння і навички при виконанні креслень машинобудівних і будівельних конструкцій „від руки” та за допомогою комп’ютера не лише в курсових проектах, а також у трудовій діяльності);
  
• забезпеченості графічної сфери інженерної творчості сучасними комп’ютерними технологіями, що створює могутні пізнавальні мотивації у вивченні графічних і суміжних фахових предметів на кшталт „Основ автоматизованого проектування”, „Систем автоматизованого проектування”, „Машинної графіки і геометричного моделювання” тощо;
  
• особливих „професійно тестуючих” властивостей графічних дисциплін (студент, який не вміє читати і виконувати креслення будівельних та машинобудівних конструкцій, не зможе обіймати посаду інженера-будівельника; отже, рівень графічної компетентності служить своєрідним індикатором готовності до виконання інженерних функцій на виробництві);
  
• розвитку комп’ютерної графіки, що дозволяє освоювати нові способи візуалізації будівельних об’єктів (з допомогою САПР з’являється можливість розробки проектів будівель не лише в ортогональних проекціях, а й у перспективі, конструювання (або геометричного моделювання) будівельні споруд в об’ємних тривимірних проекціях тощо);
  
• наочної професійної спрямованості графічних дисциплін, пов’язаної з тим, що в процесі навчання нарисній геометрії, інженерній і комп’ютерній графіці студент має можливість уперше ознайомитися (при виконанні креслень) з об’єктами своєї майбутньої професійної діяльності;
  

3) принципової відмінності графічних дисциплін, яка полягає в тому, що їх вивчення розпочинається з теоретичного курсу нарисної геометрії, який формує фундаментальні знання, далі – продовжується практичними прикладними дисциплінами (інженерна і комп’ютерна графіка, будівельне креслення та ін.). Ці предмети, ґрунтуючись на методах нарисної геометрії, і використовуючи загальний понятійний апарат, дозволяють сформувати на відповідному рівні модель реалізації теоретичних знань, умінь і навичок у вирішенні окремих професійних задач і проблем, пов’язаних з геометричним моделюванням будівельних конструкцій та об’єктів.

Докладний розгляд впливу графічної підготовки на формування графічної компетентності майбутніх інженерів-будівельників засвідчує, що вивчення нарисної геометрії, інженерної і комп’ютерної графіки, будівельного креслення зумовлює формування всіх компонентів досліджу­ваної компетентності. Графічна компетентність є невід’ємною складовою інших видів компетентностей, зокрема таких:

1) когнітивна компетентність (як студента, так й інженера-будівельника), адже є не лише метою (інженер має вміти читати і виконувати креслення, вирішувати різноманітні інженерно-будівельні завдання методами нарисної геометрії, інженерної графіки і комп’ютерного моделювання), а й засобом для набуття студентами багатьох інших знань й умінь із загальнопрофесійних і фахових дисциплін;

2) комунікативна компетентність, адже мова графіки, знання стандартів ЄСКД та СПДБ, графічних редакторів САПР об’єднує багатьох фахівців будівельної галузі. У процесі вивчення правил виконання і читання креслень (наприклад, будівельних конструкцій) студенти з першого курсу занурюються у світ професійних будівельних понять і термінів. Крім цього, освоєння ЗІТ сприяє посиленню мотивації до вивчення англійської мови, що переважає в сучасних версіях графічних редакторів САПР, нових способів візуалізації будівельних об’єктів. Розвиток комунікативних здібностей здій­нюється також за допомогою професійно грамотного відкритого спілкування викладача і студентів на лекціях, практичних заняттях і консультаціях;

3) аксіологічна компетентність, адже професійна спрямованість усіх програм графічних дисциплін, їх зміст та методика викладання сприяють посиленню професійної мотивації навчання, постійному визначенню цілей і значущості навчально-пізнавальної діяльності студентів, самоактуалізації та рефлексії їхніх здібностей і досягнень у професійному становленні;

4) соціально-психологічна компетентність, адже дозволяє студентам реалізувати набуті знання в потрібний момент у конкретному місці. Цей компонент професійної компетентності розвивається загальними зусиллями як усіх безпосередніх учасників навчально-пізнавальної діяльності (викладачів технічного ВНЗ, колективу студентів), так і завдяки поважному, тактовному професійному ставленню адміністрації ВНЗ.

5) професійний досвід – графічні дисципліни на відміну від інших навчальних курсів сприяють його ранньому набуттю і допомагають студентам не лише в пошуку й отриманні заробітку за допомогою вже сформованої графічної компетентності, а й залученню їх для виконання окремих робіт на замовлення проектно-будівельних організацій. Практичний досвід такої співпраці майбутніх інженерів-будівельників (членів студентського проектно-конструкторського і дизайнерського бюро „Меридіан”) із проектно-будівельними організаціями Чернігова й області засвідчує, що наші студенти стають затребувані на виробництві вже після третього і четвертого курсів, в основному завдяки своїй графічній компетентності, сформованій при вивченні нарисної геометрії, інженерної і комп’ютерної графіки, та в подальшому розвинутій при виконанні курсових проектів з фахових дисциплін.

Процес формування графічної компетентності майбутніх інженерів-будівельників представлений у вигляді педагогічної моделі, де відображено (див. рис. 1)



Рис. 1. Педагогічна модель формування графічної компетентності

майбутніх інженерів-будівельників

• роль суспільства і будівельного ринку праці у створенні професійної мотивації, організації навчання і ціннісної орієнтації всієї системи формування графічної компетентності фахівців;
  
• вплив адміністрації ВНЗ шляхом організації навчального процесу та з допомогою особистісних відносин працівників різних підрозділів ВНЗ (ректорату, деканату, кафедри тощо) на поетапну професійну адаптацію студентів;
  
• вплив викладача на формування всіх компонентів графічної компетентності майбутніх інженерів-будівельників як за допомогою техноло­гії, що ґрунтується на компетентнісному підході, так і в особистому контакті зі студентами; професійна графічна компетентність викладача є складною системою, яка передбачає якісне володіння навчальним матеріалом, глибокі знання з педагогіки, психології, методики викладання графічних та інших фазових дисциплін у галузі будівництва, а також кваліфіковане виконання ним організаційних, навчальних виховних, наукових функцій;
  
• зворотний зв’язок, який за допомогою засобів діагностування представляє результат – рівень сформованості графічної компетентності майбутніх інженерів-будівельників.
  

Усі компоненти графічної компетентності знаходяться в тісній взаємозалежності. Розвиток кожного елемента структури графічної компе­тентності неможливий без розвитку інших. Рефлексія рівня сформованості кожного з компонентів графічної компетентності самими студентами, викладачами, адміністрацією технічного ВНЗ та роботодавцями зумовлює коригування технології навчання графічних дисциплін відповідно до сучасних вимог будівельного виробництва і суспільства.

У педагогічній моделі результатом вивчення графічних дисциплін є необхідний рівень сформованості компонентів графічної компетентності, які уможливлюють подальший розвиток професійно-значущих якостей майбут­ніх інженерів-будівельників.

Перелік компонентів графічної компетентності зумовлений вимогами і мінімумом, закладеними в ГСВО для цієї спеціальності. Однак конкретні вимоги стандарту до обов’язкового мінімуму змісту навчальних програм з нарисної геометрії, інженерної графіки, комп’ютерної графіки та будівельного креслення визначає лише перелік знань, умінь і навичок, які набувають студенти після вивчення цих дисциплін. Вони є загальними для всіх спеціальностей напряму підготовки 0601 „Будівництво”.

Конкретизації переліку компонентів графічної компетентності майбут­нього інженера-будівельника сприяло анкетування викладачів, що здійснюють професійну підготовку студентів за спеціальністю 6.060101 „Промислове та цивільне будівництво”. Бесіди дозволили вияснити думку викладачів про значущість тих чи інших тем у змісті графічних дисциплін, їх вплив на вивчення інших фахових курсів і майбутню професійну діяльність; про рівень початкової і поточної графічної компетентності студентів, а також особливості процесу її формування порівняно зі студентами інших спеціальностей технічного ВНЗ.

Під час бесід з викладачами виявлено, що важливе значення графічних курсів серед інших загальнотехнічних дисциплін змушує адміністрацію ВНЗ вимагати чіткого дотримання загальних уніфікованих навчальних програм для всіх інженерних спеціальностей, затверджених МОН України. Це ускладнює процес формування графічної компетентності майбутніх інженерів-будівельників, вже починаючи з першого семестру. Переслідуючи мету формування графічної компетентності, навіть використовуючи типові навчальні програми, необхідно викладати студентам різних інженерних спеціальностей дещо видозмінені графічні дисципліни, враховуючи специфічні особливості фахової підготовки. У цьому контексті важливою є думка, висловлена академіком А. Іоффе про те, що „...не можна викладати ту саму фізику – фізикові „взагалі”, металургові й електрикові, лікареві й агрономові... Для агронома фізика – це основа агротехніки, світлофізіології, для лікаря – біофізика...” [2, с. 17]. Від центра до периферії, від методів нарисної геометрії до спеціальних дисциплін піднімається рівень розвитку компонентів графічної компетентності.

Висновок. Структура графічної компетентності, представлена педагогічною моделлю, розкриваючи методологічні засади вирішення проблеми проектування технології навчання, уможливила визначенні цілей навчання. а також розробку змісту графічних дисциплін, визначення контекстів, міждисциплінарних зв’язків, форм організації, методів і прийомів навчання, засобів інформаційно-технологічного забезпечення.

Використані джерела

1. Згуровський М.З. Болонський процес : головні принципи та шляхи структурного реформування вищої школи / М.З. Згуровський. – К. : НТУУ „КПІ”, 2006. – 544 с.
   
2. Иоффе А.Ф. О преподавании физики в высшей технической школе // Вестник высшей школы. – 1951. – № 10. – С. 17 – 18.
   
3. Неперервна професійна освіта : Філософія, педагогічні парадигми, прогноз : [монографія] / В.П. Андрущенко, І.А. Зязюн, В.Г. Кремень, С.Д. Максименко, Н.Г. Ничкало, С.О. Сисоєва, Я.В. Цехмістер, О.В. Чалий; [за ред. В.Г. Кременя]. – К. : Наук. думка, 2003. – 853 с.
   
4. Педагогічна технологія : [підруч.] / А.С. Нісімчук, О.С. Падалка, І.О. Смолюк. – К. : Четверта хвиля, 2003. – 224 с.
   
5. Сучасна вища школа. Психолого-педагогічний аспект : [монографія] / За ред. Н.Г. Ничкало. – К. : ВІПОЛ, 1999. – 450 с.
   

Kovalenko S.

GRAPHIC PEDAGOGICAL MODEL OF THE COMPETENCE OF FUTURE CIVIL ENGINEER

The article stated the necessity of forming an image of competence of future engineers, which is an integral component of other skills.The author of the analysis components of competence and graphics presented pedagogical model of graphic competence of future civil engineers.

Key words: professional adaptation, graphic discipline, competence graphic, graphics components of competence, pedagogical model.


Стаття надійшла до редакції 18.09.2010


УДК 371.134

Пода В.М.

ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ ЯК УМОВА УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОГО НАВЧАННЯ

У статті розглядаються деякі аспекти формування педагогічної техніки у майбутніх вчителів початкового навчання як основи педагогічної майстерності.

Ключові слова: вчителі початкового навчання, педагогічна техніка, педагогічна майстерність.

Вчительська професія – одна з небагатьох, які можна назвати вічними. Навіть в інформаційну добу; час новітніх технологій, ніщо не може замінити вчителя – творчу особистість зі своїм неповторним педагогічним іміджем, умінням впливати на душі і серця своїх вихованців .

Динамізм, притаманний сучасній цивілізації, зростання соціальної ролі особистості, гуманізація та демократизація суспільства, інтелектуалізація праці – усе це обумовлює необхідність формування особистості майбутніх учителів початкового навчання як творчих фахівців, розвитку в них креативності, комунікативних здібностей тощо, підготовки до плідної продуктивної праці.

У період національного відродження України вчителю відводиться особлива роль і місце, що підкреслюється в основних нормативних та законодавчих документах про освіту. Вимоги до особистості педагога досить високі, що цілком закономірно. З огляду на це кожен учитель має бути не тільки гарним фахівцем, а й повинен володіти високим мистецтвом навчати й виховувати [ 5,8 ].

Актуальність зазначеної проблеми в сучасній теорії й практиці початкового навчання зумовлена потребою в удосканаленні професійної підготовки майбутнього вчителя, а саме оволодінні ним елементами педагогічної майстерності.

Н
© Пода В.М., 2010
авчально-виховний процес у школі становить собою систему неповторних і унікальних за своєю природою педагогічних ситуацій, які безперервно змінюють, викликають необхідність забезпечити гнучке, інтенсивне, винахідливе , концептуально багате професійне мислення вчителя. Досягнення висот педагогічної майстерності потребує максимальних особистих зусиль, енергії, природних нахилів і здібностей, великої працездатності і чи не найголовніше – безмежного бажання стати педагогом-майстром. На цьому неодноразово акцентував увагу відомий педагог А. Макаренко. Він зауважував, що сам був звичайним, рядовим учителем, а майстром став завдяки гігантській праці над собою [4,109].

Метою нашої статті є визначення сутності педагогічної майстерності, розкриття змісту педагогічної техніки як одного з елементів педагогічної майстерності, вказати та обгрунтувати її роль у професійній діяльності майбутніх педагогів початкового навчання.

Педагогічна майстерність – вияв високого рівня педагогічної діяльності.

Як наукова проблема, вона постала в ХІХ ст. Дослідники тлумачать її як найвищий рівень педагогічної діяльності, який виявляється в тому, що у відведений час педагог досягає оптимальних наслідків; «синтез наукових знань, умінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостей учителя» [3, 140]; комплекс властивостей особистості педагога, що забезпечує високий рівень самоорганізації педагогічнохї діяльності.

Грунтується майстерність на високому фаховому рівні педагога, його загальній культурі та педагогічному досвіді. Педагогічна майстерність розглядається як вияв власного «Я» у професії, як самореалізація особистості вчителя в педагогічній діяльності, тому визначається як вища, творча його активність, що передбачає доцільне використання методів і засобів педагогічного взаємовпливу в кожній ситуації навчання та виховання. Така доцільність є результатом засвоєння студентами системи знань і уявлень про закони навчання, технології розвитку дитини, а також вияву індивідуальних особливостей педагога, його спрямованості, здібностей та психофізичних даних.

У сучасних дослідженнях найбільш теоретично обгрунтованими, методично розробленими та практично реалізованими моделями педагогічної праці високої якості виступають ідеї та відповідно технології педагогічної майстерності (Є. Барбіна, І. Зязюн, Н. Кузьміна, Н. Гузій та ін.), педагогічної техніки (В.Мидинкану, Ю. Турчанінова та ін).

Перспекитивним з погляду розв’язання проблеми формування професійної майстерності є виділення І. Зязюном основних вимог до особистості педагога без яких у принципі неможлива успішна педагогічна робота. Головні з них це любов до дітей та педагогічної діяльності; наявність спеціальних знань у відповідній галузі науки і культури, техніки, високорозвинений інтелект; високий рівень моральності та загальної культури вчителя [1, 54].

Отже, щоб володіти в повному обсязі педагогічною майстерністю, щоб осягнути всі її грані, необхідно постійно навчатися.

На нашу думку, важливим елементом педагогічної майстреності є педагогічна техніка. Вона, як сукупність професійних умінь, сприяє гармонійному поєднанні внутрішнього змісту діяльності вчителя і зовнішнього його вираження.

А. Макаренко неодноразово нагалошував на необхідності володіння вчителем прийомами організації власної поведінки і впливу на учня. Саме цей педагог увів для позначення явища поняття «педагогічна техніка», яка має нагадувати педагогові про необхідність дбати не лише про сутність діяльності, а й про форму вияву своїх намірів, духовного потенціалу. Адже «вихованець сприймає вашу душу та ваші думки не тому, що знає, що у вас на душі робиться, а тому, що бачить вас, слухає вас» [7, 87].

Наукою встановлено, що педагогічна техніка – це уміння використовувати власний психофізичний апарат як інструмент виховного впливу. Це володіння комплексом прийомів, які допомагають вчителеві глибше, яскравіше, талановитіше виявити себе і досягнути успіхів у виховній роботі.

Поняття «педагогічна техніка» містить дві групи складових. Перша пов'язана з умінням педагога керувати своєю поведінкою: техніка володіння своїм організмом (мімікою, пантомімікою);керування емоціями, настроєм для зняття зайвого психічного напруження, збудження творчого самопочуття; опанування умінням соціальної перцепції(техніка керування увагою, уявою);техніка мовлення (керування диханням, дикцією, темпом мовлення).

Друга група пов'язана з умінням вплинути на особистість і колектив: техніка організації контакту, управління педагогічним спілкуванням, організація колективних творчих справ тощо.

Складовві першої і другої груп педагогічної техніки спрямовані або на організацію внутрішнього самопочуття педагога, або на уміння адекватно виявити зовні адекватно виявити зовні це почуття. Тому педагогічну техніку умовно поділяють на внутрішню і зовнішю відповідно до мети її використання.

Внутрішня техніка – це створення внутрішнього переживання особистості, психологічне налаштування вчителя на майбутню діяльність через вплив на розум, волю й почуття. Коли молодий учитель вперше починає спілкуватися з класом,у нього з’ являються невпевненість, страх, стриманість, особливо коли за його роботою слідкують діти, учителі, батьки, тобто коли його дії у всіх на виду. Це відбивається на думках молодого педагога, його голосі, фізичному самопочутті, а особливо на психічному стані. Тому слід розуміти, що мова йдеться не лише про проблему «як стриматися», а й про проблему встановлення постійного рівня плідної та ефективної педагогічної взаємодії з учнями. Не давати волю почуттям – це одне, а от спрямувати свої почуття і думки, попередньо перетворивши їх у належний стан, – це інше. Для педагога це два найтіснішим чином взаємопов’язані психологічні процеси, володіти якими потрібно навчитися. Досягти оптимального внутрішнього стану в педагогічній діяльності важко, бо вона сама емоційно напружена, це робота серця і нервів, це буквально щоденна і щогодинна витрата величезних душевних сил. «Наша праця – це повсякчасна зміна ситуацій, що викликає то посилене збудження, то гальмування», говорив В. Сухомлинський [8, 67]. Учитель повинен уміти зберігати працездатність, володіти ситуаціями для забезпечення успіху в діяльності і збереження свого здоров' я. Для цього педагогу важливо набути цілком конкретних навичок і умінь саморегуляції, які дадуть змогу впевнено, без зайвого напруження здійснювати свою професійну діяльність. Серед найважлтвіших кроків саморегуляції можна визначити такі:

• виховання доброзичливості та оптимізму;
  
• контроль за своєю поведінкою (регуляція м 'язового напруження, темпу рухів, мовлення, дихання);
  
• розрядка в діяльності (працетерапія, музикотерапія, бібліотерапія, гумор, імітаційна гра);
  
• самонавіювання.
  

Існують певні умови для формування цих якостей, а саме : розуміння соціальної ролі своєї професії, розвинуте почуття обов'язку, педагогічна правильність, емоційна чуйність, самоаналіз та самооцінка, професійне педагогчне мислення.

Зовнішня техніка – це гармонійна єдність внутрішнього змісту діяльності і зовнішнього його вияву. Педагог повинен навчитися адекватно й емоційно, виразно представити свій внутрішній стан, свої думки, почуття. Елементами зовнішноьї техніки вчителя є вербальні (мовні) й невербальні засоби. Розглянемо детальніше невербальні засоби педагогічної техніки.

Пантоміміка – це виражальні рухи тіла, рук, ніг. Вона допомагає виразити головне, малює образ. Красива й виразна постать педагога виражає внутрішню гідність особистості. Пряма хода, зібраність свідчать про впевненість педагога у своїх силах, водночас згорбленість, опущена голова, млявість рук – про внутрішню слабкість людини, її невпевненість. Педагогу потрібно виробити манеру правильно стояти перед учнями на уроці. Усі рухи й пози повинні приваблювати учнів своєю витонченністю і простотою. Жест педагога має бути органічним і стриманим, без різких широких вимахів і гострих кутів.

Міміка – це мистецтво виражати свої думки, почуття, настрій, стан рухом м’язів обличчя. Відомо, що вираз обличчя і погляд впливають на учнів сильніше, ніж слова, тому обличчя має не лише виражати, а й приховувати певні почуття. Звичайно, вираз обличчя повинен відповідати характеру мовлення, стосунків. Він має виражати впевненість , позитивне ставлення радість, зацікавленість радість, зацікавленість, а іноді й осуд, незадоволеність. Найбільш виразними на обличчі є очі. Як кажуть , порожні очі – дзеркало порожньої душі.

Педагогу необхідно уважно вивчити можливості свого обличчя, навчитися користуватися виразним поглядом. Погляд має бути звернений до учнів, створювати візуальний контакт . Візуальний контакт є технікою, яку потрібно розвивати, у той же час потрібно намагатися тримати всіх учнів у полі зору.

Ми розглянули лише деякі засоби невербальної комунікації, які дають педагогу змогу ефективно розв’язувати педагогічні завдання.

Отже, досягнення виразності педагогічної техніки – лише одна зі сходинок до педагогічної майстерності. Техніка без усвідомлення завдань педагогічної дії, без розуміння мотивів діяльності учнів, істинної суті результатів взаємодії залишається порожньою формою, беззмістовною, непрофесійною дією. Тож опанування її прийомами має здійснюватися в контексті підвищення загальної педагогічної культури педагога, його професійного педагогічного мислення.