Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О
| Вид материала | Документы |
- Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко, 6306.51kb.
- Основы безопасности жизнедеятельности (обж) М. С. Сидоренко,, 1983.12kb.
- Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко, 2652.9kb.
- Г. Г. Файзуллин // Экономика с Х. и перераб предприятий. 2011. № С. 65-67, 248.06kb.
- Т. А. Боровик Инновационные технологии развития музыкальности детей на урок, 22.38kb.
- Сидоренко Александр Михайлович Сидоренко вологодский писатель и поэт. Он оставил знатокам, 48.46kb.
- 19. 00 Малый зал Филармонии галина сидоренко, 80.16kb.
- Положення, 84.19kb.
- Театрально-концертне життя, 82.63kb.
- 1. Зайченко А. Крестьянскому подворью- государственную поддержку // апк: экономика,, 20.47kb.
Використані джерела
- Філь С.М. Історія фізичної культури : навч. посіб. / С.М. Філь, О.М. Худолій, Г.В. Малка. – Х. : ОВС, 2003
- Герцик М.С., Вацеба О.М. Вступ до спеціальностей галузі «Фізичне виховання і спорт»: Підручник. – Харкiв: «ОВС», 2005.
- Кулик В.В. Олімпійський у серцях вогонь. Історія виникнення та становлення НОК України. – К.: МП Леся», 2008.
- Булатова М.М. Енциклопедія олімпійського спорту в запитаннях і відповідях. – К.: Олімпійська література, 2009.
Vashchenko I.M.
FORMATION AND DEVELOPMENT
OF OLYMPIC MOVEMENT IN INDEPENDENT UKRAINE
In the article the conditions of the Olympic movement in independent Ukraine, the organization and structure of the Olympic movement in Ukraine, the Ukrainian team achievement.
Key words: Olympic Games, National Olympic Committee, the organization, structure, development.
Стаття надійшла до редакції 2.11.2010
УДК 37.011.3-051:62
Полетай О.М.
Професійна діяльність учителя як провідний фактор розвитку
творчих здібностей та обдарувань
В статті проведено аналіз психолого-педагогічної літератури щодо дослідження впливу творчої професійної діяльності учителя на формування творчої особистості дитини в її навчально-виховній взаємодії з педагогом.
Ключові слова: педагогічна творчість, професійна компетентність учителя, творча особистість, обдарованість, здібності.
Актуальність проблеми дослідження. Процес розвитку творчих можливостей учня залежить від професійної компетентності вчителя, рівня його освіти та загальної культури, здатності до творчої діяльності і спілкування, його професійних та особистісних якостей.
Мета статті: комплексне вивчення та аналіз джерел з психології, педагогіки та методики для підтвердження гіпотези щодо впливу творчої професійної діяльності на формування творчої особистості дитини в її навчально-виховній взаємодії з педагогом.
Виклад матеріалу
Учитель сьогодення – це практик, науковець і методист по роботі з обдарованими дітьми. Праця його складна, тому що об’єктом педагогічної діяльності є обдарована дитина, навчання і виховання якої вимагає неабиякої майстерності від учителя, бо його завдання – це формування у учня наукового мислення, розвиток його творчих здібностей та художньо-естетичних смаків.
Основою майбутнього нашої держави мають стати насамперед творчі особистості, їх інтелектуальний потенціал, формування якого треба починати зі шкільної лави, щоб у подальшому житті ці діти могли б сприяти розвиткові національної науки, культури та мистецтва.
Природні задатки – лише умова складного процесу формування індивідуальних особливостей людини. Невід’ємною частиною сприятливого для розвитку дитини оточення – особистість учителя. Проявам таланту учня сприяє наявність творчого взірця для наслідування, адже не може людина-нездара виховати митця, винахідника [1].
Для успішної роботи з дитиною, особливо обдарованою, необхідно дати їй можливість виявити себе, повірити в свої сили, отримати задоволення від самого процесу навчання, не допустити втрати спонтанної активності дитини [1].
Ми приєднуємося до думки Н. Лейтеса, що „обдарованість – це здатність до видатних досягнень у будь-якій соціально значущій сфері людської діяльності” [4].
Основним принципом роботи загальноосвітньої школи є розкриття в процесі навчання дитячої обдарованості. Здійсненню цього принципу сприяє творчий підхід у роботі педагога.
Зміст роботи з обдарованими дітьми включає ряд завдань, а саме: сприяти розвитку кожної особистості; якомога раніше виявляти обдаровання кожної дитини і максимально сприяти їхньому розвиткові.
Професійна діяльність учителя передбачає, що педагог який займається таким видом діяльності має ґрунтовну фундаментальну професійно-педагогічну підготовку, його психологічна і фахова компетентність, методологічно, теоретично і методично обґрунтована до реалізації себе в педагогічній роботі як творчої особистості. А отже, потрібно завчасно готувати майбутнього учителя до роботи з обдарованими дітьми, тому навчальні предмети з педагогіки, методики і психології обов’язково повинні включати питання, щодо особливостей роботи з такою категорією дітей. Важливо навчати майбутніх учителів, як використовувати різні методики виявлення інтересів і здібностей дітей і надалі спостерігати за їхніми успіхами і як наслідок виробленні уміння з організації, проведення та інтерпретації результатів діагностик та психолого-педагогічних досліджень [5].
© Полетай О.М., 2010
На першому етапі виявлення обдарованих дітей, методом анкетування, враховуються відомості від батьків і педагогів про високі успіхи в якій-небудь діяльності дитини. Можуть бути використані також результати групових тестувань, соціологічних опитувань. Це дозволить окреслити коло дітей для більш поглиблених індивідуальних досліджень. Такі уміння майбутні учителя отримують на заняттях з методики виховної роботи та вікової та педагогічної психології.
Другий етап можна назвати діагностичним. На цьому етапі проводиться індивідуальна оцінка творчого потенціалу й особливостей нервово-психічного статусу дитини вчителем. Завдяки заняттям з вікової фізіології та психології проводиться ґрунтовна робота по підготовці майбутніх учителів до роботи з такою категорією учнів, а саме уміння організації та проведення діагностики по своєчасному виявленню обдарованих дітей, аналізу результатів та вміння складати особистісно-орієнтовану програму роботи з такими учнями.
На третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основну роль мають виконувати педагоги, завдання яких – формування і поглиблення дитячих здібностей. Реалізується ця вимога за допомогою широкого спектра педагогічних прийомів і методів (авторські програми, індивідуальні заняття-консультації, а також різнобічні програми спецкурсів). Заняття з теорії педагогіки та методики виховної роботи допоможуть майбутнім учителям спланувати стратегію роботи з такою категорією учнів. А саме: залучення до участі в науково-практичних конференціях, індивідуальної роботи, педагогічних читань з таких питань: самовиховання учнів, саморозвиток їхніх суспільно-ціннісних якостей та створення умов для самореалізації кожного як неповторної індивідуальності; шляхи визначення та розвитку здібностей дитини, виховання творчої особистості; дотримання принципів сучасної гуманістичної психології та педагогіки з метою розвитку здібностей учнів; впровадження нових педагогічних технологій з метою розвитку здібностей учнів та підвищення їх зацікавленості у навчанні; роль розвиваючого навчання у розвитку здібностей [2].
З першого року навчання студентів в університеті, ми знайомимо їх з різними стилями спілкування і викладання. Щоб під час свого навчання, кожен зміг оволодіти уміннями побудувати демократичний стиль у взаєминах між учнем та учителем, створюємо умови для спільної творчої діяльності педагога і дитини під час проходження педагогічних практик у загально освітніх закладах, що також сприяє підвищенню інтересу майбутніх вчителів до оволодіння такими необхідними знаннями та вміннями.
Тому студенти перебувають у постійному творчому пошуку, знайомляться з досвідом роботи провідних педагогів на семінарах, створюють особистісні бази дидактичного матеріалу з урахування новітніх технологій, які сприяють розвиткові творчих здібностей та обдаровань. Знайомляться з організацією роботи методичних кабінетів і важливість такої форми організації самоосвіти та підвищення кваліфікації учителів.
На заняттях з теорії педагогіки ми вчимо студентів, щоб при складанні плану конспекту уроку вони повинні робити акцент на сфери діяльності пов’язані з сприйняттям, – це дає продуктивні й усвідомлені знання, які учень здобуває сам. Ситуації ускладнення, винахідництва, проблемне навчання, дидактичні, пізнавальні, сюжетно-рольові ігри на уроках трудового навчання підтримують високий рівень мотивації, активізують дитину, зберігають бажання навчатися [2].
Ще одна ланка в системі роботи над розвитком обдаровань дитини – співпраця з батьками. І цей етап роботи ми розглядаємо на заняття з методики виховної роботи, а на заняттях з соціальної психології виробляємо уміння спілкуватися. На жаль рівень освіти і спосіб життя декого з батьків не сприяють виявленню здібностей і розвиткові дитини. Тому і багато зусиль треба прикласти до підготовки майбутніх учителів для роботи з батьками у цьому направленні. Уміння організувати батьківський всеобуч який повинен включати в себе такі питання, як допомогти дитині виконувати домашні завдання, як своєчасно помітити і розвивати обдарованість, як обладнати кімнату дитини, як правильно відповідати на численні запитання дитини, щоб не згас вогник захоплення процесом пізнання, як створити вдома сприятливі умови для всебічного розвитку і самореалізації дитини; довести до відома батьків про проблеми вікових критичних моментів, про те що обдаровані діти набагато швидше своїх однолітків проходять початкові рівні соціальної адаптації; їм властиві слухняність і зразкова поведінка, орієнтована на одержання позитивної оцінки дорослих; у підлітковому віці вони немовби минають фазу дитячого конформізму і чинять опір стандартним правилам, груповим нормам і внутрішньо груповим орієнтаціям на авторитарних лідерів – на всі ці питання повинні знати відповідь батьки при посередництві учителя [2].
Підготовка вчителя до педагогічної творчості формує його здатність як до формування та розвитку творчої особистості учня, так і до власного професійного та особистісного саморозвитку, що є домінуючими цілями його професійної підготовки. Підготовка вчителя до педагогічної творчості набуває завершеності, якщо будується на основі органічної єдності загального, особливого та індивідуального. Як загальне – вона є складовою професійної загальнопедагогічної підготовки вчителя; як особливе – має свою специфіку, зумовлену особливостями й закономірностями творчого процесу і формування творчої особистості; як індивідуальне – відображає залежність підготовки від особистісних якостей учителя [3].
Висновок
Здавалось би таким дітям буде легше вчитися, у них буде менше проблем та труднощів у житті. Однак ускладнення з оточуючим світом виникають. І тому педагогам слід знати ці проблеми, розуміти і допомагати знаходити вихід. Учитель, що працює з обдарованими дітьми, повинен бути доброзичливим і чуйним, розумітися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби й інтереси, мати високий рівень інтелектуального розвитку, широке коло інтересів і умінь, бути широко ерудованою людиною, готовою до виконання обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей; виявляти жвавість, активність, мати почуття гумору; виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і прагнути постійного самовдосконалення, бути творчою людиною, мати свою думку, життєстійкість, спеціальну підготовку до роботи з обдарованими дітьми і бути готовим до подальшого здобуття спеціальних знань.
Використані джерела
- Демидова О.Д. Підготовче відділення – сходинка до виявлення обдарованості // Обдарована дитина. –2001. – № 7. – С.7–9.
- Онацький В.М. Всі діти обдаровані // Обдарована дитина. – 2001. – № 7. – С.34–43.
- Сисоєва С.О. Основи педагогічної творчості: Підручник. – К.: Міленіум, 2006. – 344 с.
- Психология одаренности детей и подростков / Ю.Д.Бабаева, Н.С.Лейтес, Т.М.Марютина и др.; под ред. Н.С.Лейтеса. – М.: Академия, 2000. – 336 с.
- Чернишова Д.Л. Організація роботи з обдарованими учнями // Обдарована дитина. – 2001. – № 7. –С.4–7.
Poletay O.
The professional activity of a teacher
as a leading aspect in developing creative skills and talents
In the article was analyzed the psychological and educational literature towards the analysis of teacher's creative professional activity influence on shaping the creative personality of the child in his training and educational interactions with teachers.
Key words: pedagogical creativity, professional competence of teachers, creative personality, talents, abilities.
Стаття надійшла до редакції 7.11.2010
удк 378.134.01:796
Медведєва І.М.
Методичні засади технології навчання
майбутніх тренерів-викладачів
з фігурного катання на ковзанах
особливостям контролю психологічної підготовленості кваліфікованих фігуристів
Аналіз процесу навчання майбутніх тренерів-викладачів спеціальної направленості дозволив виявити основні підходи у формуванні їх педагогічної майстерності, яка базується на вивченні сучасної системи підготовки спортсменів, що побудована з урахуванням особливостей і тенденцій розвитку спорту і направленої на досягнення максимально можливого спортивного результату.
Розроблено зміст і принципи процесу навчання тренерів-викладачів, що визначають основні положення відбору, орієнтації і комплексного контроля майбутніх тренерів, які створено з урахуванням сучасних особливостей і тенденцій розвитку фігурного катання на ковзанах, специфіки його змагальної діяльності.
Ключові слова: фігурне катання на ковзанах, особливості, тенденції, змагальна діяльність, психологічна підготовленість, коротка програма, довільна програма.
Мета дослідження полягає в обґрунтуванні та впровадженні методичних засад технології навчання майбутніх тренерів-викладачів особливостям контролю психологічної підготовленості кваліфікованих спортсменів.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань були використані наступні теоретичні та емпіричні методи: аналітичний, узагальнення, системно – структурний, моделювання, педагогічні спостереження, тестування, експериментальний, методи статистичної обробки фактичного матеріалу.
Оцінка психологічної підготовленості висококваліфікованих фігуристів дається на підставі особистісних характеристик, які становить психолог, що проводить спеціальне тестування спортсменів. Одним з найбільш інформативних тестів для визначення емоційної стійкості є проба з падінням, під час якої фігуристові пропонують упасти ниць на мат з очами, закритими світлонепроникними окулярами. Незважаючи на те, що в процесі тренувальних занять падіння трапляються досить часто, у результаті проведення такої проби ЧСС змінюється в значних межах у жінок: від 60-65 до 171-176 й у чоловіків: до 115-120 в 1 хв. у спокої. Зміна ЧСС на 4-14 в 1 хв. свідчить про високу стійкість фігуриста, на 16-24 в 1 хв. – середній стійкості (падіння виконується вольовим зусиллям); на 25-32 в 1 хв. підсилюється в чоловіків і падає на 10-40 в 1 хв. у жінок з низькою стійкістю (табл. 1).
Таблиця 1
Визначення емоційної установки кваліфікованих фігуристів
| № з/п | Чоловіки | Пульс до проби | Після проби | Оцінка | Жінки | Пульс до проби | Після проби | Оцінка |
| 1 | К. А. | 70 | 90 | середн. | Л. И. | 68 | 92 | середн. |
| 2 | Т. К. | 68 | 82 | високий | М. Г. | 64 | 78 | високий. |
| 3 | С. О. | 66 | 87 | середн. | П. С. | 70 | 90 | середн. |
| 4 | К. А. | 72 | 101 | низк. | С. А. | 66 | 81 | високий. |
М
© Медведєва І.М., 2010
етод самооцінки психічного стану полягає в щоденній оцінці свого стану за певною схемою: пульс сидячи та стоячи, різницю пульсу й час мимовільної затримки подиху, а також оцінюють по 5-бальній системі свої відчуття, пов'язані із самопочуттям, настроєм, сном, задоволеністю спілкуванням, комфортом, вольовим самоконтролем. Усі самооцінки множаться на відповідні внутрішній ієрархії психічного стану коефіцієнти (від 1 до 7 – по кількості показників) і зіставляються з основними показниками щоденної тренувальної роботи: обсяг, інтенсивність, координаційна складність, якість виконання.
Фахівці в області спортивної психології [Gould, Tammen, Murphy, May, 1989] провели дослідження серед висококваліфікованих спортсменів і тренерів у результаті якого були встановлені найбільш важливі аспекти підготовки спортсменів: тренування здатності розслаблюватися, концентрувати увагу, тренування вміння усунути стрес і т.д.
Велике значення для спортсменів мають уміння впоратися з підвищеним почуттям тривожності, зі стомленням, стресом, збереження високого рівня мотивації й концентрації, підвищення впевненості (табл.2).
Таблиця 2
Психологічні вміння й навички успішних спортсменів
[Orlick, Partington, 1989]
| Створення змагальних планів Щоденне визначення тренувальних цілей Високий рівень упевненості Орієнтованість на завдання думки Позитивні ідеомоторні акти Імітація змагальних дій на тренувальних заняттях Подолання перешкод за допомогою планування |
Для одержання об'єктивної й суб'єктивної інформації про рівень розвитку психологічних умінь і навичок у спортсменів доцільно здійснити їхнє анкетування [Orlich, 1980] – табл. 3.
Таблиця 3
Зразкові питання, використовувані в анкетах
| Розповідайте про ваші заняття спортом, відзначаючи важливі, на вашу думку, моменти – як позитивні, так і негативні. (Це гарна стратегія початку, що розташовує спортсменів до розповіді про себе). Докладно опишіть свої думки й почуття під час найбільш удалого й найбільш невдалого виступу. Які, на вашу думку, ваші найбільш сильні й найбільш слабкі психологічні сторони? Спробуйте описати психологічні проблеми, з якими ви зштовхнулися у цей час. Які у вас взаємини із тренером |
Фахівцями в області психології спорту [Burtan, 1989] установлена необхідність контролю впливу процесу визначення цілей на психічний стан спортсменів. На підставі дослідницької й практичної діяльності можна виділити кілька основних принципів визначення цілей [5, с.203].
1. Ставити конкретні цілі.
2. Ставити важкі, але реальні цілі.
3. Ставити довгострокові й короткострокові цілі.
4. Ставити мету, спрямовану на підвищення рівня фізичної підготовки
5. Записувати (реєструвати) мету.
6. Розробляти стратегії досягнення цілей.
7. Ураховувати особистість що займається.
8. Сприяти індивідуальному внеску учасника.
9. Забезпечувати підтримку у визначенні мети.
10. Забезпечувати оцінку цілей.
На рис. 1. показаний «сходовий принцип» визначення цілей групою 8-9-річних фігуристок [5, с.204]
Рис.1. «Сходовий» принцип визначення цілей починаючою фігуристкою
Мета повинна бути гранично зрозумілою й обумовленою у вимірюваних значеннях (табл.4 ). Наведені в таблиці визначення роз'ясняють мету й очікувані результати. Вони забезпечують чітку основу планування досягнення цілей, а також оцінку ефективності стратегій, що використовують для досягнення цілей [Kallus et al., 1994].
Таблиця 4
Зразок цілей і результатів розвитку психологічних
умінь і навичок [Gould, 1983]
| Ціль 1: позитивне психічне відношення | Ціль 2: відношення до помилок і невдач | Ціль 3: дії в надмірно напружених ситуаціях |
| Уникайте негативних зауважень під час гри або тренування. Зміните висловлення «Я не можу» на «Я можу» Завжди додавайте 100% зусилля. Не розмовляйте, коли говорить тренер. Будьте енергійним у грі й при виконанні вправ | Сприймайте помилки й невдачі як необхідні елементи процесу навчання. Не шукайте виправдань. Прийняття провини на себе допоможе перетворити невдачі в успіх. Зберігайте позитивні думки навіть після здійснення помилки Підтримуйте товаришів по команді, навіть якщо вони роблять помилки. Зосереджуйте увагу на завданні, а не помилках. | Навчиться розглядати ситуацію не як погрозу, а як своєрідний виклик (тест ваших умінь). Навчиться розпізнавати надмірну напругу. Опануйте диференційованим розслабленням. Зберігайте позитивні думки й зосереджуйте увагу на завданні. Подумки уявіть успішний виступ у напруженій ситуації. Концентруйтеся на відповідних ключових сигналах. |
Як загальні рекомендації з розвитку психологічних умінь у спортсменів варто привести основні положення, розроблені фахівцями в області психології спорту [ Р. С. Уэйберга й Д. Гоулда, 1998,с.57].
Психологічні стратегії, що використовуються спортсменами, які виступають спортсменами:
- використайте спеціальні плани, щоб упоратися з різними відволікаючими моментами під час змагання;
- розробіть міри, спрямовані на те, щоб упоратися з непередбаченими обставинами до й під час змагання;
- повністю концентруйте свою увагу на майбутньому виступі, блокуючи несуттєві події й думки;
- напередодні змагання виконуйте кілька ідеомоторних актів;
- не турбуйтеся перед змаганням про інших учасників, сконцентруйтеся на тому, що ви можете контролювати;
- розробляйте докладні плани ведення змагання;
- навчиться керувати збудженістю й рівнем тривожності.
У цілому, на думку тренерів і спортсменів, безсумнівну важливість представляють наступні аспекти програми ТПУ: регуляція порушення, тренінг ідеомоторних актів (психологічна підготовка до виконання дії), розвиток впевненості, підвищення мотивації (визначення цілей), уміння концентрувати увагу (внутрішнє мовлення, психологічні плани).
Фахівці в області спортивної психології найчастіше використовують такі тести для оцінки психологічної підготовленості спортсменів, як:
- Тест уваги і стилю міжособистісних взаємин [Nideffer, 1976].
- Тест тривожності в спортивних змаганнях [Marfens, 1977].
- Тест психологічних умінь і навичок спортсмена [Mahaney, Yabniel, Perhins, 1987].
Програма психологічного тренування повинна забезпечити індивідуальну оцінку і ураховувати потреби кожного конкретного спортсмена[3]. Відповідальні змагання при націленості спортсмена на досягнення в них можливо високого результату бажають від нього граничної психічної мобілізації і надзвичайно напруженої складної саморегуляції психічного стану в екстремальних ситуаціях [4].
Вольові якості спортсменів стійко проявляються тоді, коли мета і мотиви вольових дій визначаються поглядами фігуриста, твердими переконаннями і моральними установками. Необхідною умовою розвитку вольових якостей є високий рівень його підготовленості. При наявності вад у підготовленості фігуриста, як правило, стикається з більшими труднощами при прокаті змагальної програми. Цілеспрямованому вихованню вольових якостей сприяє виконання елементів підвищеної складності, які вимагають прояву більших вольових зусиль. При цьому дуже важливо давати цільову настанову на виконання вправ.
При високому рівні технічної і фізичної підготовленості фігуриста вирішальним фактором високих спортивних досягнень є психологічна змагальна готовність.
Зовсім очевидно, що психологічну підготовку доцільно здійснювати одночасно з іншими її видами. Вона повинна бути введена в щоденне тренування фігуриста з перших кроків навчання.
Організація стану психічної готовності – це спрямована мобілізація психічної активності. Самоврядування психічним станом базується на високо розвиненому самоконтролі. З підвищенням рівня психічної активності необхідно синхронне підвищення рівня самоконтролю, пов'язане з керуванням процесу уваги.
З ростом майстерності фігуриста, при вдосконалюванні складних елементів, спортсмени в змозі виділяти свідомим контролем (увагою) ситуативно значимі моменти при виконанні рухів одночасно. Таким чином, можна стверджувати, що у висококваліфікованих фігуристів все більше вдосконалюється здатність розподіляти увагу. Якщо говорити про ціну зусиль, то вона зростає з розподілом уваги, тому що дії стають менш автоматизованими у зв'язку з різнонаправленним свідомим контролем. А це у свою чергу, вимагає більших вольових витрат. Але надалі, при стійких навичках, виконання складних елементів техніки стає можливим на якісно більш високому автоматизованому рівні.
Керування процесом уваги – це вольовий акт, від якого повністю залежить стан психічної готовності до тренувальних і змагальних дій.
У сучасному фігурному катанні ускладнення довільних програм іде не тільки за рахунок включення багатообертних стрибків, більша роль приділяється каскадам і комбінаціям, що складаються з декількох виконуваних послідовно один за іншим стрибків, різноманітним обертанням. Нерідко зриви відбуваються через зниження мобілізованності, зібраності фігуриста при виконанні саме тих елементів, які він вважає найбільше легкими. Правильно розподіляючи увагу, контролюючи себе при виконанні всіх елементів програми, фігурист вчиться уникати грубих погрішностей. Включення в тренувальні заняття різноманітних завдань (виконання стрибка з різних підходів у сполученні з іншими елементами) і рекомендацій, для організації уваги і мислення формує у фігуриста серйозне відношення до виконання вправи, удосконалює керування рухами в складних рухових діях і підвищує стабільність їхнього виконання.
Спрямоване перемикання уваги і його концентрація організується психічною адекватністю фігуриста. Рівень психічної активності, як говорилося раніше, залежить від цільової настанови спортсмена. Правильно поставлені цілі мобілізують психічну активність на оптимальне виконання окремих тренувальних занять і на високі спортивні досягнення. Коли в окремого заняття немає мети – немає і цілеспрямованої організації психічної активності, і очікувати виконання тренувальних завдань на високому якісному рівні не представляється можливим.
Для організації психічного стану і керування їм необхідна правильно сформована ієрархія цілей, що веде спортсмена по сходам спортивного вдосконалення. Причому, частка творчої участі фігуриста в розробці і постановці цих цілей і завдань для кожного окремого тренувального заняття повинна бути переважною.
При дослідженнях особливостей самоконтролю в спортсменів [5], виявилося, що звичні і випадкові помилки в структурі рухової навички криються в неусвідомлених параметрах руху.
Дослідження у фігурному катанні на ковзанах показали, що пробіли в стані психічної готовності варто шукати саме там, де не усвідомлюються його складові. Найчастіше ці пробіли полягають у неясному поданні або у відсутності мети майбутніх дій, тобто мети тренувальних занять. Фігуристи заздалегідь не знають ні про зміст тренувальних дій, ні про місце даного тренування в загальній системі підготовки до вирішальних стартів. Відсутність такого зв'язку не сприяє цілеспрямованій організації психічної активності на високі спортивні досягнення.
Цілеспрямована організація дій і вчинків, комунікативного поводження з навколишніми (партнером-партнеркою, тренером, батьками, друзями), доцільна організація умов життя, побуту і тренувальних (змагальних) умов, виховання і підвищення самоконтролю, організація сну, відпочинку, дозвілля й відновлювальних заходів з урахуванням побажань і смаків самого спортсмена, поліпшення його самопочуття і настрою – от основні складові, від яких залежить організація щоденного психологічного стану, стану психічної готовності до тренувальних і змагальних дій. Це невикористані резерви для підвищення психічної активності, для її цілеспрямованої мобілізації на високі спортивні досягнення.
Проблема психічної готовності полягає у творчій і спільній для спортсмена й тренера розробці і реалізації індивідуальної стратегії і тактики тренувальних і змагальних дій з метою мобілізації психічної активності на високі спортивні досягнення.
Таким чином, проведені дослідження дозволяють зробити висновок про те, що якісний рівень проведених тренувальних занять (не обов'язково їхня тривалість і інтенсивність) відіграє важливу роль у підготовці фігуристів до головних змагань і успішності їхнього виступу.