Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О

Вид материала

Документы

Содержание Використані джерела Publishing activity l.p.depolovich Використання комп'ютерних та мультимедійних технологій Using computer and multimedia technologies Культурологічні параметри свята Ідомості про авторів

Подобный материал:

• Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко, 6306.51kb.
• Основы безопасности жизнедеятельности (обж) М. С. Сидоренко,, 1983.12kb.
• Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко, 2652.9kb.
• Г. Г. Файзуллин // Экономика с Х. и перераб предприятий. 2011. № С. 65-67, 248.06kb.
• Т. А. Боровик Инновационные технологии развития музыкальности детей на урок, 22.38kb.
• Сидоренко Александр Михайлович Сидоренко вологодский писатель и поэт. Он оставил знатокам, 48.46kb.
• 19. 00 Малый зал Филармонии галина сидоренко, 80.16kb.
• Положення, 84.19kb.
• Театрально-концертне життя, 82.63kb.
• 1. Зайченко А. Крестьянскому подворью- государственную поддержку // апк: экономика,, 20.47kb.

Використані джерела

1. Чернігівський обласний державний архів (ЧОДА), Р - 593, оп.1, спр.1431.
   
2. ЧОДА, 593, оп.1, спр.37
   
3. ЧОДА, Р - 593, оп.1, спр.1040
   
4. ЦДАВОУ, Ф. 177, оп.2, т.2, спр. 1880.
   
5. ЦДАВОУ, Ф. 177, оп.2, т.2, спр. 1879.
   
6. Отчёт Черниговского епархиального училищного Совета за 1900/1901 учебный год./ Памятная книжка Киевского учебного округа 1901 г.
   
7. Літопис українського друку. Орган Державної бібліографії. – 1926 - 1956 рр.
   
8. Деполович Л.П. Як навчати грамоти за букварем Л.П.Деполович. – Київ-Харків: Державне учбово-педагогічне видавництво «Радянська школа», 1938. – 42 с.
   
9. Деполович Л. Робітна книжка для першого року навчання (Буквар) /Деполович Л.П., Музиченко О.Ф., Музиченко Ю.О. – Харків: Радянська школа, 1931. – 56 с.
   

Halimon N.

PUBLISHING ACTIVITY L.P.DEPOLOVICH
(1869 – 1943)

Studied in the article publishing activity of not popular the specialist in education methods of primary education of 20-30t years from Chernigiv region of Depolovych Lidiya Platonivna.
The author analyses an abc-book and other manuals for teaching reading and writing of Depolovych L.P.

Key words: education, teacher, abc-book.

Стаття надійшла до редакції 16.11.2010


УДК 372.851

Биконя О.П.

ВИКОРИСТАННЯ КОМП'ЮТЕРНИХ ТА МУЛЬТИМЕДІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
У ВИКЛАДАННІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

У статті висвітлено актуальну проблему використання комп'ютерних та мультимедійних технологій на заняттях з англійської мови. Розглянуті питання вказують на цілі, методи та шляхи їх впровадження у навчальну практику.

Ключові слова: комп'ютерні та мультимедійні технології, англійська мова, цілі, методи, шляхи викладання.

Проблема впровадження комп'ютерних технологій у процес навчання постійно піднімається у навчальному закладі на різних рівнях. Особливого значення комп'ютерні технології набувають під час вивчення англійської мови, і, навпаки, поглиблені знання саме англійської мови значно розширюють можливості користувачів Інтернету. Понад 80% всесвітньої інформації надається та зберігається англійською мовою.

Нові форми та методи навчання переслідують такі цілі. Перша – полегшити засвоєння та запам'ятовування навчального матеріалу. За даними ЮНЕСКО, при слуховому сприйнятті закріплюється 15% мовленнєвої інформації, при зоровому – 25% візуальної інформації: слухаючи та дивлячись одночасно, людина запам'ятовує 65% інформації, що їй повідомляється. Друга ціль – індивідуалізація процесу навчання. Вирішити ці проблеми допомагають і сучасні мультимедійні технології.

Мета даної статті – показати доцільність використання комп'ютерів у при викладанні англійської мові у вищому навчальному закладі.

Треба зазначити, що мультимедійні технології у навчальних закладах стають засобом оптимізації навчально-виховного процесу. Головне – щоб їх застосування не перетворювалось у самоціль, а підключалося до навчального процесу, де воно забезпечує максимальну активність студентів у засвоєнні англійської мови.

На сучасному етапі мультимедійним технологіям може бути передана частина функцій викладача, таких як передача лінгвістичної та змістовної інформації студентам, управління процесом розвитку фонетичних, лексичних та граматичних навичок. Так, для первинного ознайомлення з лексикою, можуть бути використані інтерактивні CD, кіно фрагменти на DVD, зокрема і для самостійної роботи студентів.

Широкі можливості пропонують мультимедійні технології для самоконтролю знань, навичок та вмінь студентів. При цьому пропонуються ключі різного типу для самоконтролю, зразки вирішення комунікативних задач, інструкції та пам'ятки для раціональної організації навчальної діяльності студентів, спеціальні контрольні програми тощо.

В умовах дефіциту аудиторного часу реальним для викладача на занятті можна вважати лише адекватне пояснення та забезпечення первинного контролю розуміння мовного матеріалу. Тренування ж з метою формування й закріплення навичок іншомовної мовленнєвої діяльності повинно виконуватися в процесі самостійної роботи студентів.

Комп'ютерні програми значно розширили наші уявлення про навчальне середовище, за рахунок створення так званого мікросвіту. Насамперед, це стосується викладання нового матеріалу, коли треба викликати у студентів пізнавальну активність. Побудувати навчальний процес з урахуванням індивідуальності кожного студента викладач може за допомогою техніки.

Визнаний потужним засобом підтримки процесу навчання, комп'ютер повністю змінює організаційно-методичну структуру заняття, стимулює викладача до використання найпрогресивніших і раціональніших форм і методів навчання.

Комп'ютер та мультимедійний діапроектор доцільно використовувати під час викладання англійської мови для моделювання проблемних ситуацій і для тренування з метою закріплення навичок мовної діяльності. Можна сформулювати такі переваги навчання з використанням комп'ютера:

1
© Биконя О.П., 2010
) здійснення контролю індивідуального темпу навчальної діяльності, тому студент має можливість індивідуально переходити до наступної частини навчальної інформації, задавати швидкості подання задач і час, необхідний для їх розв'язання;

2) створення для студента можливості самостійно вибирати рівень навчального матеріалу (від вищого рівня складності до нижчого й навпаки). При цьому є можливість випробувати себе на різних рівнях складності, враховуючи прогалини у засвоєнні навчального матеріалу;

3) демонстрування студенту динаміки розвитку процесів та явищ, їх перетворення, що робить інформацію наочною, носієм інформації стає візуальний образ.

4) використання програм надає навчальному процесу гнучкості під час пояснення нового навчального матеріалу.

Один з найсуттєвіших недоліків існуючої системи навчання полягає у тому, що вона не дає можливості забезпечити активне включення всіх студентів у навчальний процес. В умовах традиційного навчання під час пояснень нового матеріалу одному студенту все здається саме собою зрозумілим, а іншому – незрозумілим. Через це "гальмуються" здібні студенти, а найслабші навіть за бажання не можуть активно включитися у навчальний процес. Під час комп'ютерного навчання студент самостійно виділяє найсуттєвіші розділи, незнайомий матеріал для пізнання.

Мультимедійні технології дозволяють інтегрувати в процес пізнання метод візуалізації, який в свою чергу сприяє формуванню професійного мислення за рахунок систематизації та виділення найбільш значимих елементів заняття.

Останнім часом популярності набувають так звані Інтернет-проекти, які спрямовані підвищувати рівень мовленнєвих навичок студентів та допомагають навчитися отримувати значний обсяг країнознавчої інформації. Існують два види проектів: www- проекти та E-mail проекти. Планування, проведення та результати суттєво відрізняються між собою. Перші спрямовані на розвиток умінь знаходити інформацію в Інтернеті та презентувати результати власного пошуку, а E-mail проекти підвищують рівень писемної комунікації. У цілому ж проект – це цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси того, хто навчається.

Використання проектної технології ставить за мету стимулювання інтересу студентів до вирішення певних проблем, а саме – володіння належним рівнем знань та через проектну діяльність, яка і передбачає вирішення однієї або цілої низки проблем, практичне застосування отриманих знань.

Під час використання проектної технології вирішується ціла низка різнорівневих завдань. Розвиваються пізнавальні навички студентів, формуються вміння самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі, активно розвиваються критичне мислення та комунікаційні навички.

Технологія створення проектів допомагає вирішувати низку дидактичних, виховних та розвиваючих освітніх цілей:

1) усвідомити необхідність отримання знань (володіння англійською мовою);

2) навчити здобувати ці знання самостійно, вміти застосовувати їх для вирішення нових пізнавальних і практичних завдань;

3) сприяти формуванню комунікативних навичок студента, а саме: здатність працювати в різноманітних групах, виконуючи різнорівневі соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо).

4) розширити коло спілкування студентів, знайомство з іншими культурами, різними поглядами на одну проблему;

5) прищепити студентам уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, вміти її аналізувати з різних поглядів, систематизувати та висувати різні гіпотези. уміти робити висновки.

Залучення комп'ютерних технологій додає проекту більший динамізм, змінює його часові межі та навчає обробляти та аналізувати значний обсяг інформації.

Під цим кутом зору вартий уваги так званий WWW-проект, який передбачає наступні етапи: отримання студентами завдання, пошук інформації в Інтернеті та представлення результатів свого пошуку.

Тему проекту можна обрати з-поміж тем, які передбачені навчальною програмою, але припустимо визначати напрям дослідження за інтересами студентського колективу.

Для проведення проекту, крім окресленої теми проекту та наявності комп'ютерного класу підключеного до Інтернету, потрібно провести підготовчу роботу: сформувати групи (3-4 учасники проекту), визначитися з часом тривалості проекту, зазначити додатковий матеріал, який слід використовувати, крім Інтернету, а також обрати форму презентації результатів проектування.

Якщо брати за основу навчальне навантаження, відведене на вивчення іноземної мови, то перші заняття відводяться на оволодіння лексичними одиницями та опрацьовування текстів основної та додаткової літератури за темою проекту. Після цього слід переходити до безпосереднього використання Інтернету, але й тут слід допомогти студентам, надавши стартові електронні адреси, які можуть стати у пригоді.

Доцільно ще на підготовчому етапі об'єднатися з викладачем інформатики, використовуючи елементи бінарного заняття, протягом яких слід звернути особливу увагу на використання пошукових систем в Інтернеті задля пошуку англомовної інформації, яка стосується тематики проекту. Викладач інформатики допомагає студентам в оформленні та подачі опрацьованої інформації, наприклад, у вигляді слайдів; технічному редагуванні; у виконанні комп'ютерної графіки та верстки.

Після завершення збору інформації, студенти можуть переходити до наступного етапу проекту – добір ілюстративного матеріалу до зазначеної теми, який збагачує проект та робить його більш привабливим.

Коли всі мікрогрупи завершили пошукову роботу в мережі Інтернет та готові запропонувати складові частини проекту, переходимо до передостаннього етапу – студенти об'єднують свої розробки, готують спільну презентацію.

Результат проектування студенти презентують на заключному занятті за цією темою або як варіант модульного заліку за певною темою.

Таким чином, під час роботи студенти отримують країнознавчу інформацію англійською мовою, знайомляться з англомовними текстами, збагачують словниковий запас та вчаться працювати з великими обсягами інформації. При цьому в них виникають позитивні емоції, оскільки студенти усвідомлюють практичну значущість вивчення англійської мови, а також те, що вони володіють нею на певному рівні. Цей факт є суттєвим стимулом для подальшого поглиблення та вдосконалення своїх знань.

Звідси, наступним кроком нашої подальшої роботи ми вбачаємо розробку комп’ютерних вправ на різних етапах навчання іноземної мови.


Використані джерела

1. Бориско Н.Ф. Тенденции развития учебно-методических комплексов с учетом новых информа­ционных и коммуникационных технологий (Интернет) // Іноземні мови. – 2001. – № 3.
   
2. Зимняя И.А. Интенсивное обучение иностранным языкам в высшей школе: Учебн. пособ. – М.:
   Изд-во МГУ, 1987.
   
3. Кужель О.М. Можливості використання мультимедійних курсів у навчанні читанню на початковому ступені середньої школи // Іноземні мови. – 2001. – № 2.
   

Bykonya O.P.

USING COMPUTER AND MULTIMEDIA TECHNOLOGIES
IN TEACHING ENGLISH

The article investigates the up-to-date problem of using computer and multimedia technologies in teaching English. There are some goals, methods and ways of proposed points to be disseminated during the teaching process in higher schools.

Key words: using computer and multimedia technologies, English, goals, methods and ways of the teaching process.


Стаття надійшла до редакції 1.10.2010


УДК 168.522 ”38”

Мельничук Т.Ф.


КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ПАРАМЕТРИ СВЯТА

Статтю присвячено дослідженню культурологічних параметрів свята, як складного явища з безліччю взаємозалежностей і обумовленостей, багатогранністю і надмірною варіативною, що дозволяє виявити його смислову, архітектонічну, функціональну, гуманістичну і емоційну напруженість.

Ключові слова: свято, будні, світобачення, календар, маска, традиції.


Дослідницький інтерес до феномену свята виникає в XX столітті у зв'язку з проблематизацією класичного ідеалу раціональності й актуалізацією у сфері гуманітарних наук нових наукових тем. Такий інтерес поклав початок декільком культурологічним концепціям. Культурологічні дослідження феномена святковості представлено творчістю таких дослідників як М. Бахтін, В. Пропп, Й. Гейзінг. Метою нашого аналізу є виявлення культурологічного підходу до свята як цілісного феномену.

Свято як світобачення – це особлива модель формування картини світу, яка і ритуалізує свідомість, і ранжує соціальне життя, і виробляє емоційну зарядку-розрядку, і об'єднує людей. Міфологічний напрям досліджень стверджував, що своєрідність народних свят і святкової обрядовості підкоряється поділу року на літній і зимовий цикли, причому весна з'являється перед днем літа, а осінь – зими. Порядок свят протягом року протікає у вигляді висхідної кривої, які утворюють двоцикловий святковий календар року, де домінантами виступають літній і зимовий сонцевороти. Цим визнавалася певна самостійність світобачення свята як явища духовної культури, його відносну незалежність від процесу праці. Значним внеском до концептуальних святкових напрямів стала «трудова» теорія свята, характерна для радянської етнографічної науки. У її основі лежить суспільно-трудова діяльність людини, що розглядається як основне і єдине джерело свята.

Різновидом «трудової» теорії є концепція В.Я. Проппа, згідно якої:

1) у основі народних свят лежить міфологія;

2) обрядово-видовищним формам свята властивий магічний вміст;

3) святкові обряди, розваги і ігри – це свого роду модель повсякденної селянської праці, де свято є своєрідним його продовженням, вільним (творчим) повторенням навичок, що склалися в праці, звичаях, стосунках [4].

«Трудова» теорія свята багато в чому адекватна рекреативній концепції, яка пояснює походження, календар і зміст свят. Це особливе чергування ритмів праці та відпочинку, відповідь на потребу у відпочинку [3].

Найчіткіше представлена концепція М.М. Бахтіна, згідно якої свято є підсумковою формою дублювання праці, воно підводить підсумки праці, трудового циклу, готує учасників свята до нової фази трудового життя. При цьому, в ньому позиціюється народний ідеал життя, з яким свято пов'язане спочатку [1]. Свято в цьому випадку не просто художнє відтворення або віддзеркалення життя, а саме життя, оформлене ігровим способом і, отже, пов'язана з людською культурою.

Не заперечуючи зв'язку свята ні з трудовою діяльністю, ні з мистецтвом, М.М. Бахтін концентрує увагу на особливу соціально-художню специфіку цього феномену, що знаходиться на кордоні мистецтва і реальної дійсності. Саме М.М. Бахтін заклав основу для розгляду свята як культурологічного явища, виділив найбільш стійкі його ознаки, категорії.

Особливою популярністю у вітчизняній науці користується ігрова концепція свята, викладена І. Хейзінгом в книзі "Чоловік що грає" (1938 р.), в якій свято розглядається у зв'язку з грою [5]. Згідно І. Хейзінгу історичний процес в плані еволюції культури – це поступове, але неухильне витіснення з неї ігрового елементу, що почалося з XIX ст.

Результуючим аспектом, можна відзначити компаративний аналіз свята у векторі системи дуальностей: будні-свято, які утворюють квадрат парадигм: «Будні – не свято, свято – не будні»; «Будні як свято, свято як будні»; «Будні – в святі, свято – в буднях»; «Будні є свято, свято є будні».

Позначення співвідношення понять «будні» і «свято», пояснює сам сенс останнього як підставу і форму буття різної культури. Це дозволяє теоретично досліджувати його і стверджувати, що якнайповніше, свято проявляє себе як філософсько-культурологічна категорія, культурний універсум, промовець і в соціальному, і в теоретичному, і в технологічних рівнях.

Багаторівневість підтверджується побудовою свята, яка надзвичайно складна і багатообразна. Масовим святом є особлива дія (дійство), в якій беруть участь візуальні і звукові засоби, що представляють зв'язну послідовність важливих фактів, що мають місце в самому житті або абсолютно фантазійних. В цьому випадку все збудовано з використанням знакових систем, нарративів, сюжетів, фабул, образів-масок, спрямованість. Знаковими системами в даному випадку є струнка побудова, що містить різних типів знаків: іконічних, знаків-індексів, знаків-символів і ін. Знакова семіотічность не є архаїчне явище, вона збудована довкола певного стрижня, домінантою якого виступає конкретний сюжет, що упорядковує всі події. Включеність в святкові дійства ставлять всіх учасників в стан інакшого буття, прийняття тієї або іншої личини-маски, яка і дозволяє йому достатньо вільно поводитися.

Маски – необхідний атрибут свята, який дозволяє всім учасникам вести анонімне і вільніше, ніж в жорсткому соціумі життя, незалежне від конвенціальних категорій. При цьому саме наявність маски виступає як семіотичний акт, за допомогою якого відбувається передача інформації того або іншого змісту від відправника-маски до одержувача.

Маски-знаки в святі мають свою специфіку. Якщо основною одиницею в сюжеті є мовний знак, то в святі – просторовий. Учасники, предмети, речі переймають на себе роль знаку свята і його ілюзорного мистецтва, набувають протягом дійства меж, властивостей і особливостей, якими в реальному житті не володіють. Все, що знаходиться тут, є знак. Звільняючись від приналежності до реального світу, простір перетворюється на місце символічного дійства. У зв'язку з цим образ-маска є просторовим знаковим утворенням, яке позиціює систему нарративів, куди включені і концепції знаку, і знаковості, і уявлення про метарозповіді, і візуалізація міської святкової подоби, і прийняття учасниками образів-масок, що дозволяють найвільніше виражати свої погляди на світ.

Святковий дійство-твір є набагато складнішим, ніж літературний текст, що досягається семіотичною багатомовністю, де множинні форми накладені один на одного, створюючи особливі форми комунікативних процесів, його компліментарну нарочитість тощо.

Комунікативний процес свята характеризується багатозначністю і різнонаправленістю, що різко відрізняє його від традиційної моделі комунікації, однолінійно спрямованої від відправника інформації до її одержувача. Виконавець, який створює оболонку свого персонажа за допомогою художньо-виразних засобів, керується відбором характерних знаків, властивих лише певній сценічній істоті.

Масове свято вишиковується і посилюється певним святковим простором – культурним ансамблем. Весь простір міста, вулиці, району, будинку та ін. перетворюється так, щоб підкреслити тематичну спрямованість атмосфери. Слід зазначити, що останній – культурний ансамбль виникає в тих випадках, коли здійснюється культурна діяльність: люди створюють значимий продукт творчої праці і споживають його. Композиційна організація такого роду творчості обумовлена безліччю чинників культурного стану соціуму в безлічі його свобод і обмежень. Останнім часом усе більша кількість свят набуває значимих масштабів. До масових їх форм – Новий рік, Великдень, весняні свята та ін. перетворюються на весь міський простір, створюється спеціальна світлова архітектура, розвішуються святкові реклами, оформлюються ялинки й інша символіка, що підкреслює смислове і семіотичне значення дійства. Через це, святкові системи в структурі міського ансамблю несуть в собі людську значущість, оскільки є матеріалізацією та об’єктивізацією соціокультурних, художньо-естетичних задумів, образів і на всіх етапах виробництва відображають і засвоюють можливості суб'єкта діяльності.

Святкова композиція упорядковується лише довкола ціннісного центру людини, одягає його самого і його світ, відображаючи індивідуальну і родову міру людини. Одночасно з цим підкреслюються і функціональні особливості свята, які вишиковуються в смислові блоки, що позначені поруч з поліфункціональними конструктами, які виконують певні дії і впливають на оточення. Ігрова функція виступає як одна з найважливіших у формулюванні основних принципів якої важливу роль зіграли дослідження польського вченого К. Жигульського [2]. Розроблена ним теорія відзначає, що кожна спільність, в основу життя якої покладений впорядкований відлік часу, календар, вносить певний порядок до ігрової сфери свята. Цей порядок завжди заснований на відведенні йому певних моментів часу – відрізків річного циклу. З огляду на те, що ритм і свято як вузлові моменти часу створюють основу календаря, свято сприяє створенню і підтримці ритмічності і циклічності у функціонуванні певного суспільства. Крім того, воно бере участь в конструюванні простору культури, який не дано спочатку, а твориться зусиллями особливого роду. Культуроформуюча функція свята найтіснішим чином пов'язана з дослідженням національного менталітету і міцно вкорінилася в національних традиціях. На її основі створюється національний світогляд, ідеологія, певний ракурс бачення картини світу. При цьому масове свято є формою культури, яка не лише актуалізує взаємодію, але і значною мірою дозволяє побачити властиві різним народам відмінності в його прояві. Саме з їх допомогою – допомогою культурних соціально-психологічних механізмів національного характеру соціум здійснює управління життям колективів, де свято займає одне з провідних місць. Одночасно з цим свято виконує і чисто технічну, службову роль, продиктовану соціальною системою, яка більшою мірою реалізується у функції соціалізації. Саме тут свято з'являється як змістовне текстове утворення, саме по собі створююче потужне комунікативне поле, наділене безліччю сенсів, носіями яких виступають інші елементи культури. Внесені до нього, люди як носії цих елементів, сценарії розвитку дії, тощо. Можливість соціалізації під час свят виступає як культурний універсум, що дозволяє на тлі високого емоційного підйому засвоюватися в повній мірі ясно і стійко. Будь-який акт святкової поведінки індивіда соціальний за своєю природою, оскільки включений через канали різного порядку в контекст соціальної дійсності, у функціонування суспільної системи. Комунікація – є найбільш загальна, універсальна категорія суспільства, що сприяє зв'язку індивідів один з одним, а також з соціальним і природним довкіллям. Оскільки свято є результатом локалізації спілкування як в часі, так і в просторі (причому в особливому святковому просторі-часі), то це передбачає і особливе святкове спілкування.

У самому встановленні комунікативної святкової традиції правомірно виділяти ряд етапів або стадій, а при здійсненні культурологічного компаративного аналізу свят особливого значення набуває критерій еквівалентності порівнюваних об'єктів або «стадіальний статус систем, що співвідносяться». У процесі здійснення масового свята відбувається глибинна трансляція традиційних цінностей культури, де увага акцентується на конфігурації, в якій своєрідність розглядається не стільки в ракурсі унікальності яких-небудь меж, скільки в плані неповторної композиції складових елементів і форм як специфічних, так і досить поширених. Це означає, що свято має мову жестів, рухів, звуків, дій (в сукупності складовий обряд або ритуал), в якому накопичений соціальний досвід. Саме за допомогою свята традиційний досвід відтворюється знову і знову, і таким чином передається в часі від покоління до покоління. Власне саме свято, і, перш за все, особлива обрядово-видовищна мова його культури, передбачає, як умова, відомий автоматизм, просте повторення зразків, що колись склалися, або типів поведінки. Суспільне життя і культура в тій або іншій мірі схильні відомому автоматизму, що виражається в дотриманні традиціям, за допомогою яких соціальне життя шукає додаткові опори своєї стабільності, що значно посилюється масовим характером свят.

Будь-яке свято є проявом естетичної складової культури. Естетичні традиції – потужна соціальна і культурна спадщина, що передається від покоління до покоління і відтворюється протягом певного часу. Саме свято естетично організовує і переоформлює час людського життя, вносить до неї елементи повноти, задоволення і гармонії,таким чином порівнюючи її з життям суспільства і з життям природи.

З позицій культурологічного знання естетичні традиції й естетична природа свята поділяються на три типи. Перший тип (традиційний) орієнтований на перевагу відтворення вже здобутих естетичних цінностей над інноваціями, використання інновацій для захисту традицій. Другий (сучасний або модерністський) спрямований на постійне відтворення нового і підпорядкування традиційних естетичних структур новому вмісту і формам. Третій (сучасний або постмодерністський) характеризується зближенням протилежних полюсів естетики традиційної і сучасної культур.

Адаптивно-компенсаторна спрямованість свята пов'язана із задоволенням соціально-психологічних потреб. Свято відшкодовує заборонені в будні задоволення. Свято є особливою моделлю світу, воно наділено іншим часом і розташовується в іншому просторі. Перебуваючи на стику мистецтва і життя, демонструючи взаємодію між двома рівнями буття – реально-емпіричним і ідеально-утопічним, свято в протилежність одноманітному і роз'єднаному родинному устрою було необхідне психологічно. У даному випадку свято виступає як додаток до реального, буденного світу, за допомогою якого здійснюється соціально-психологічний баланс.

Менш визнаною, але надзвичайно поширеною стає функція зняття етичних регламентацій. Розглядаючи свято з точки зору синергетичного підходу, можна говорити про нього як про систему, пом'якшувальну або знімаючу етичні нормативи, які можуть приводити як до позитивного розкріпачення людини, так і виливатися в негативні і кримінальні форми, що завжди відстежує соціум. Релаксування під час свята обумовлено самою його природою – перебуванням в ілюзорному, вигаданому житті яка і виступає як спосіб зняття напруги, перенесенні незадоволених емоцій з реального об'єкту на той, що його заміщає, або ілюзорний, виражається даною функцією.

Його функції переплетені і взаємозв'язані, тому виділення якої-небудь однією з них розриває цілісність свята як комплексного явища і дає не повне уявлення про складну природу цього феномену. У святі будь-якого типу можна виділити ядро (зазвичай у вигляді найбільш інстітуціоналізованих святкових елементів), а також розподілені по групах і підгрупах співтовариства більш приватні субкультурні композиції, специфічність яких визначається багатьма чинниками. Крім того, поліморфізм, що не зводиться до яких-небудь однозначних характеристик, обумовлений відмінністю світоглядних позицій соціальних страт того суспільства, в якому свято знаходить своє буття.


Використані джерела

1. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М., 1986.
   
2. Жигульский К. Праздник и культура. Праздники старые и новые: Размышления социолога. – М., 2006.
   
3. Мазаев А.И. Праздники в социальном пространстве. Методология исследования. – М., 1998.
   
4. Пропп В.Я. Русские аграрные праздники. – М., 2000.
   
5. Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня. – М., 1992.
   

Melnichuk Т.

Kul'turological parameters
of holiday

The article is devoted research of kul'turology parameters of holiday. It is probed as the difficult phenomenon from many interdependence and conditionalities, by many-sided nature and surplus variant, that allows to find out him semantic, architectonic, functional, humanism and emotional.

Key words: Holiday, week-days, attitudes, calendar, mask, traditions.


Стаття надійшла до редакції 19.11.2010


В ІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ


Антипець В.П. кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної освіти та практичної психології Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Артюх М.С. здобувач наукового ступеня кандидат педагогічних наук, інститут педагогіки АПН України, Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка

Барнич О.В. викладач кафедри мов і методик їх викладання
Чернігівського національного педагогічного університету
імені Т.Г. Шевченка.

Бєлоконь Я. доктор філософії, Йорк-Універ, штат Торонто, Канада.

Биконя О.П. канд. пед. наук, доцент кафедри мов і методик їх викладання Чернігівського національного педагогічного університету
імені Т.Г. Шевченка.

Біляковська О.О. канд. пед. наук, асистент кафедри загальної та соціальної педагогіки Львівського національного університету ім. І.Я. Франка.

Бондар Л.С. старший науковий співробітник лабораторії педагогіки та історії педагогіки Інституту педагогіки АПН України

Валентьєва Т.І. асистент кафедри педагогіки і методики початкового навчання Чернігівського національного педагогічного університету
імені Т.Г. Шевченка.

Ващенко І.М. кандидат історичних наук, доцент кафедри фізичного виховання, Чернігівський національний педагогічний університет
імені Т.Г. Шевченка.

Вдовенко І.С. кандидат педагогічних наук, директор Щорського вищого професійного училища лісового господарства.

Вдовенко О.І. викладач кафедри професійної освіти та безпеки життєдіяльності Чернігівського національного педагогічного університету
імені Т.Г. Шевченка.

Вергунова В.С. викладач кафедри естетичного виховання Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Гальонка О.А. канд. філолог. наук, в.о. ректора Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. К.Д. Ушинського.

Горовенко В.М. канд. пед. наук, доцент, член крайової управи українок Канади.

Горчинський С.В. кандидат педагогічних наук, доцент кафедри технологічної освіти
та інформатики Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка

Грецький О.С. кандидат фіз-мат наук, Інститут математики НАН України.

Грищенко С. В. кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки, Чернігівський національний педагогічний університет
імені Т.Г. Шевченка

Гринь Т.В. кандидат педагогічних наук, доцент кафедри педагогіки і методики початкового навчання Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Дженджеро О.Л. старший викладач кафедри мов та методики їх навчання в початковій школі чернігівського національного педагогічного університету
імені Т.Г.Шевченка.

Донець Г.Ю. старший викладач кафедри мов і методики їх викладання Чернігівського національного педагогічного університету
імені Т.Г. Шевченка.

Доркену А.М. завідувач філії Державної науково-педагогічної бібліотеки України імені В. О. Сухомлинського

Дорошенко Т.В. канд. пед. наук, доцент, завідувач кафедри естетичного виховання Чернігівського національного педагогічного університету
імені Т.Г. Шевченка.

Зайченко І.В. доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри
дошкільної освіти та практичної психології Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Ілійчук Л.В. кандидат педагогічних наук асистент кафедри теорії та методики початкової освіти, Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника.

Ілліна О.В. кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки та педагогічної майстерності Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Ільків М.П. директор загальноосвітньої школи-садка І ст. м. Івано-Франківська.

Калабська В.С. викладач кафедри хореографії та музінструменту
Уманського державного педагогічного університету імені П. Тичини.


Катруца Н.Б. аспірантка кафедри педагогіки та педагогічної майстерності Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя.

Кілочицька Т.В. канд. істор. наук, доцент кафедри професійної освіти та безпеки життєдіяльності Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Кміть О.В. канд. пед. наук, доцент кафедри мов та методики їх викладання
в початковій школі Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Коваленко С. В. старший викладач кафедри геодезії, картографії та землеустрою, Чернігівський державний інститут економіки та управління.

Коваленко С.Г. асистент кафедри педагогіки і методики початкового навчання Чернігівського національного педагогічного університету
імені Т.Г. Шевченка.

Коваль В.О. асистент кафедри дошкільної освіти та практичної психології Чернігівського національного педагогічного університету
імені Т.Г. Шевченка.

Ковальчук Л.О. кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної та соціальної педагогіки Львівського національного університет імені Івана Франка.

Коновальчук М.В. канд. пед. наук, доцент кафедри педагогіки і методики
початкового навчання Чернігівського національного педагогічного
університету імені Т.Г. Шевченка.

Кошель А.П. асистент кафедри дошкільної освіти та практичної психології Чернігівського національного педагогічного університету
імені Т.Г. Шевченка.

Кошель В.М. асистент кафедри дошкільної освіти та практичної психології Чернігівського національного педагогічного університету
імені Т.Г. Шевченка.

Криворучко Ю.М. заступник декана з навчальної роботи факультету початкового навчання, старший викладач кафедри педагогіки і методики початкового навчання Чернігівського національного педагогічного університету ім.. Т.Г. Шевченка.

Кулик І.О. канд. пед. наук, старший викладач кафедри педагогіки і методики навчання історії та суспільних дисциплін Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Ланько О.М. методист Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. К.Д. Ушинського.

Ланько О.Н. завідувач відділенням передового досвіду Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. К.Д. Ушинського.

Лисенко І.В. заввідділом школознавства та координації методинації методичної роботи.

Лісова Н.Л. студентка Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.

Літяга І.В. кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціальної педагогіки та педагогічної майстерності Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Маєвська Л.М. викладач кафедри соціальної педагогіки і педагогічної майстерності Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Мамчич О.Б. канд. пед. наук, доцен кафедри мов і методики їх викладання Чернігівського національного педагогічного університету
імені Т.Г. Шевченка.

Маркіна Я. викладач Сенеко коледжу, штат Торонто, Канада.

Медведєва І.М. доктор пед. наук, доцент, професор кафедри теорії і методики фізичного виховання НПУ імені М.П. Драгоманова.

Михайленко О.В. аспірант Чернігівського національного педагогічного університету
імені Т.Г. Шевченка.

Мельничук Т.Ф. кандидат педагогічних наук, Національний університет біоресурсів та природокористування.

Наточій А.М. кандидат педагогічних наук, доцент кафедри дошкільної освіти Миколаївського державного університету імені В.О. Сухомлинського.