Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко І. В., Іванишина В. П., Носко М. О., Сидоренко В. К., Кузьомко Л. М., Ляшенко О

Вид материала

Документы

Содержание Використані джерела The population principle in the textbook content Цікаві задачі на уроках математики Гедоністичне забарвлення уроку музики

Подобный материал:

• Бобир С. Л., Боровик А. Г., Гетта В. Г., Гринь Т. В., Жила С. О., Завацька Л. М., Зайченко, 6306.51kb.
• Основы безопасности жизнедеятельности (обж) М. С. Сидоренко,, 1983.12kb.
• Я україни буковинська державна медична академія в. А. Троянський, М. М. Сидоренко, 2652.9kb.
• Г. Г. Файзуллин // Экономика с Х. и перераб предприятий. 2011. № С. 65-67, 248.06kb.
• Т. А. Боровик Инновационные технологии развития музыкальности детей на урок, 22.38kb.
• Сидоренко Александр Михайлович Сидоренко вологодский писатель и поэт. Он оставил знатокам, 48.46kb.
• 19. 00 Малый зал Филармонии галина сидоренко, 80.16kb.
• Положення, 84.19kb.
• Театрально-концертне життя, 82.63kb.
• 1. Зайченко А. Крестьянскому подворью- государственную поддержку // апк: экономика,, 20.47kb.

Використані джерела

1. Грінченки Б.  та М. Рідне слово українська читанка: перша після Граматки книга до читання / Борис та Марія Грінченки. – К. : Криниця, 1917. – 200 с.
   
2. Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: словник-довідник. / В. В. Жайворонок. – К.: Довіра, 2006. – 703 с.
   
3. Калабська В. Фольклор як чинник формування патріотизму молодших школярів у читанці С. Черкасенка «Рідна школа» / В. Калабська // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: зб. наук. праць / Ред. кол.: Гузій Н. В.  (відповідальний редактор) та ін. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – № 9 (19). – С. 51-54.
   
4. Куліш П. Граматка / П. Куліш. – С.Пб., 1857, – 150 с.
   
5. Норець (Лубенець Т.). Граматка (український буквар), з малюнками / Норець (Т. Лубенець) – К.: Видавництво Книгарні Є. Череповського, 1917. – 50 с.
   
6. Літературознавча енциклопедія: у двох томах. Т.1 / [авт.-уклад. Ковалів Ю. І. ]. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 608с. (Енциклопедія ерудита)
   
7. Літературознавча енциклопедія: у двох томах. Т.2 / [авт.-уклад. Ковалів Ю. І. ].– К.: ВЦ «Академія», 2007. – 624с. (Енциклопедія ерудита)
   
8. Лубенець Т. Друга читанка для трудових шкіл / Т. Лубенець, Н. Лубенець. – Київ : Державне видавництво України, – 1923. – 160 с.
   
9. Титаренко С. Сонечко. Граматка / С. Титаренко. – К. : Державне видавництво, – 1921. – 64 с.
   
10. Українська педагогіка в персоналіях : [у 2 кн.] Кн.1: Навч. посібник / За ред. О. В. Сухомлинської. – К. : Либідь, 2005. – 624 с.
    
11. Ушинский К. Д. Педагогические сочинения: В 6 т. Т. 3 / Сост. С. Ф. Егоров. – М.: Педагогика, 1989. – 512 с.: ил.
    
12. Ушинський К. Д. Педагогические сочинения: В 6 т. Т. 4 / Сост. С. Ф. Егоров. – М.: Педагогика, 1989. – 528 с.: ил.
    
13. Хуторний Т. Чытанка. Перша книжка після граматкы з 60 малюнкамы. К. , 1883. – 124 с.
    
14. Чепіга Я. Веселка. Читанка, рік другий, вид. 3, К. : Державне видавництво України, 1924. – 206 с.
    
15. Черкасенко С. Рідна школа. Читанка перша. К. : «Час», 1917. – 96 с.
    
16. Шевченко Т. Г. Буквар південноруський 1861 року: для мол. та серед. шк. віку / Упоряд. М. М. Ілляша; Вступ. слово О. Т. Гончара; Післямова В. М. Яцюка. – К. : Веселка, – 1991. – 63 с.: іл.
    

Kalabska V. 

THE POPULATION PRINCIPLE IN THE TEXTBOOK CONTENT
FOR PRIMARY SCHOOL PUPILS OF NADDNIPRYANSHINA
(SECOND HALF OF THE 19TH – BEGINNING OF THE 20TH CENTURY)

The article deals with one of the aspects of the population principle, suggested for primary school pupils by K. Ushynskiy the use of folklore. The best examples of Ukrainian folklore, published in textbooks for primary school pupils of Naddnipryanshina of the second half of the 19th – beginning of the 20th century are analysed.

Key words: population principle, folklore, primary school pupils, reader, ABC book, Naddniprianshchyna.

Стаття надійшла до редакції 30.05.2010


УДК 37.016:51

Федотова Н.М.

ЦІКАВІ ЗАДАЧІ НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ

У статті розглядаються методичні особливості використання цікавих задач на уроках математики в початкових класах.

Ключові слова: початкова школа, методика математики, цікаві задачі.

Костянтин Дмитрович Ушинський – основоположник педагогічної науки, створив основи методики викладання початкової арифметики.

К.Д. Ушинський був прихильником формування в учнів уміння здійснювати такі розумові операції як аналіз, порівняння, синтез, узагальнення, усвідомлення та впорядкування інформації, розвитку в учнів критичного мислення.

Розв’язання цікавих задач розвиває в учнів ці розумові операції, а також вимагає від учня певної незалежності мислення, творчих пошуків, оригинального підходу, кмітливості й винахідливості, критичного ставлення до своєї роботи.

Об’кт знань, утримуваних дитиною в розумовому плані і необхідних для виконання дій розумово, є важливим показником її інтелектуального розвитку. Не менш важливим є і те, наскільки вільно і безпомилково дитина розв’язує задачі без опори на ту чи іншу зовнішню інтерпретацію їх умов. Було встановлено, що більшість дітей цього віку здатні розв’язувати задачі за допомогою внутрішнього плану дій. Причому саме такий спосіб діяльності і призводить до головного новоутворення цього віку – розвитку рефлексивного мислення, тобто здатності свідомо пояснювати хід своїх мислительних дій, давати оцінку власним помилкам, знаходити їх причину.

Необхідною умовою засвоєння знань є увага. К.Д. Ушинський порівнював увагу з дверима, які повинні бути обов’язково вічиненими, щоб знання проходили у свідомість дитини.

Розв’язання цікавих задач має величезний вплив на розвиток уваги та пам’яті школярів, самостій­ного мислення, лаконічної математичної мови, уяви, на виховання у них волі, активності та ініціативності.

Різноманітність цікавих завдань – задач, головоломок, вправ з геометричним змістом і т.п. – дає грунт для їх класифікації, хоча доволі складно розбити на групи настільки різноманітний матеріал, створений математиками, педагогами, методистами.

Класифікувати його можна за різними ознаками:

• за змістом і значенням;
  
• за характером розумових операцій;
  
• за спрямуванням на розвиток тих чи інших умінь.
  

Виходячи з логіки дій, що здійснює той, хто розв’язує задачу, різноманітний матеріал можна класифікувати, виділивши в ньому 3 головні групи:

1) розваги;

2) математичні (логічні) задачі, вправи;

3) задачі практичного характеру (задачі з необхідністю вибору або числових даних, або самих дій, або відношень між даними).

Підставою для виділення таких груп є характер і назва матеріалу того чи іншого виду. Представимо цю класифікацію схематично:

Цікаві завдання з математики
Розваги	Логічні задачі, вправи	Задачі практичного характеру
Загадки, задачі, жарти та цікаві питання, шаради, кросворди, ребуси, задачі-вірші, задачі-казки, магічні квадрати, лабіринти, математичні фокуси.	Задачі на знаходження пропущеної фігури, продовження ряду фігур, задачі на доведення та інші.	Задачі на вибір числових даних, над якими потрібно виконати дію, на вибір відношень між даними і задачі, пов’язані з величинами.

Користуючись цікавими задачами, бажано зважати на таке:

• для роботи над ними виділяти 7-10 хвилин уроку не менш як 2-3 рази на тиждень;
  
• н
  © Федотова Н.М., 2010
  а уроці додаткові вправи слід комбінувати з програмними (стандартними) так, щоб попереднє завдання готувало учнів до виконання наступного і щоб ця робота грунтувалася на використанні життєвого досвіду дитини;
  
• особливу увагу слід приділяти розкриттю сюжету цікавої вправи, добиватися, щоб діти усвідомили кінцеву мету завдання;
  
• розкривати умови задач емоційно і образно, спираючись на наочність;
  
• не обов’язково, щоб учень розв’язав додаткову задачу самостійно, важливо створювати такі ситуації, щоб він подумав над задачею, спробував її розв’язати;
  
• при розв’язуванні творчих вправ має всебічно реалізуватися принцип диференційованого підходу;
  
• під час самостійного розв’язання творчих вправ не варто обмежувати дітей у виборі способів їх розв’язання;
  
• не слід показувати хід розв’язування, значно важливіше правильно спрямувати думку учня, головне – не кінцевий результат, а сам процес розв’язування;
  
• потрібно практикувати повторне розв’язування цікавих задач.
  

Розв’язування задач є специфічною особливістю інтелекту, а інтелект – це особливий дар людини. Тому, розв’язування задач може бути представлене як один з найхаратерніших виявів людської діяльності.

Підбором задач вчитель повинен допомогти учневі зрозуміти, що математична задача теж може бути цікавою і привабливою, а напружена розумова робота у випадку перемоги може принести багато радості.

Вихованню інтересу учнів до математики, розвитку їхніх математичних здібностей сприяє використання в навчальному процесі різних видів цікавих задач.

Розглядаючи різні види цікавих завдань, ми дійшли висновку, що найбільший вплив на розвиток математичних здібностей школярів мають вправи:

• логічного змісту;
  
• комбінаторні;
  
• з елементами дослідження;
  
• на кмітливість.
  

Досвід вчителів переконує, що вже в початкових класах слід проводити дослідницьку роботу. Це дозволяє показати учням роль індукції, спостереження, експерименту і дати можливість поряд із навичками логічного мислення прищеплювати навички евристичного мислення, показати їм шлях до математичної творчості.

Постійна робота над цікавими задачами спрямована на відшліфування елементарних розумових операцій, формування критичного мислення в учнів, загального розкріпачення, гнучкості їхнього мислення.

Мати гнучне мислення – значить, насамперед, бути в змозі негайно відмовитись від звичайного способу дії, коли він перестає бути ефективним, змінивши його новим, незвичним, який відповідає новим умовам, що склалися.

В процесі розв’язування цікавих задач школярі набувають навичок роботи за планом, економного вибору засобів для досягнення мети, обгрунтування та аналізу своїх дій. Кінцева мета при цьому полягає в тому, щоб учні навчились самостійно знаходити розв’язок будь-якої доступної їм задачі.

Система навчання розв’язуванню цікавих задач повинна забезпечити поступове наростання складності виконуваної роботи і бути органічно пов’язаною з розвитком в учнів логічного мислення.

Використані джерела

1. Богданович М.В. та ін. Методика викладання математики в початкових класах. – Тернопіль: Навчальна книга. – Богдан, 2006. – 336 с.
   
2. Коваль Л.В., Скворцова С.О. Методика навчання математики: теорія і практика: Підручник для студентів за спеціальністю 6.010100 «Початкове навчання», освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр». – Частина І. – Одеса.: Видавництво–Автограф, 2008. – 284 с.
   
3. Матюшко І.С., Федотова Н.М. Теорія і методика розв’язування текстових задач з математики в початкових класах. Навчально-методичний посібник у двох частинах. – Чернігів, 2003. – 620 с.
   
4. Ушинський К.Д. Вибрані твори. – К.: Радянська школа, 1976. – 213 с.
   

 Fedotova N.

Interesting sums at the lessons

The article is about the methodological peculiarities of the interesting sums usage at the Math lessons in primary school.

Key words: primary school, the Methodology of Math an interesting sum.

Стаття надійшла до редакції 12.04.2010


УДК 37.016 : 78

Турчин Т.М.

ГЕДОНІСТИЧНЕ ЗАБАРВЛЕННЯ УРОКУ МУЗИКИ
ЯК НЕОБХІДНА УМОВА МОДЕРНІЗАЦІЇ
ПОЧАТКОВОЇ МУЗИЧНОЇ ОСВІТИ

У статті проаналізовано значення гедоністичного виховання в побудові сучасного уроку музики та підготовці учителя музики, орієнтуючись на гедоністичну сутність людства.

Ключові слова: гедоністичне виховання, принцип насолоди, радості, сучасний уроку музики.


В пошуках гуманізації освітнього простору освіта і наука сприймаються як процес і результат творення людиною свого майбутнього у соціокультурному просторі. Саме тому постала проблема привести освітню систему в державі у відповідність до громадських вимог і потреб людини. Конституція України, закон України “Про освіту”, Державна національна програма “Освіта” (Україна XXI століття), Національна доктрина розвитку освіти, Державна програма “Вчитель” вказують на необхідність перебудови освіти, яка гарантує людині гідне існування в суспільстві.

Реформування освітньої справи в Україні, яке відбувається в ринкових умовах та спрямовується на узгодження зі світовими стандартами, стикається з рядом проблем і вимагає гуманізації всієї системи освіти й особистісної зорієнтованості процесу її модернізації.

Механізми демократизації та гуманізації освіти, піднесення ролі особистісної ідеології у навчанні спрямовують освіту на пошуки та реалізацію нових ідей і концептуальних положень щодо зацікавленості учнів на уроці музики на такому рівні самореалізації, яку можна було б розглядати з позиції отримання радості і задоволення від процесу, відчуття насолоди від праці, а це і спонукає нас до дослідження теорії і практики зазначеної проблеми, побудованої на гедоністичних засадах з висвітленням досліджуваних процесів з психологічної, педагогічної сторони.

Гедоністичні переживання пов’язані з проблемою вітальності людини і висвітлені в роботах О. Бушмакіної, В. Круткіна, О. Петровської, В. Подороги та ін., радості, щастя, свободи (В. Іванов, К. Льюїс, В. Розанов), бажання, хотіння (М. Бахтін, Р. Жирар, Ж. Лакан).

В науково-методичній літературі проблема гедоністичного виховання розглядалась в деяких аспектах, а саме: визначені принципи вокальної підготовки на основі використання фонетичного (О. Коміссаров, А. Саркісян) та фонопедичного (В. Ємельянов) методів; формування вокально – мовленнєвої культури учителів музики (Л. Азарова, Н. Швець). Утім, аналіз сучасної теорії і практики педагогічної освіти показав, що проблема гедоністичного забарвлення уроку музики не розроблялась дослідниками психолого-педагогічної галузі.

Метою нашого дослідження є висвітлення сутності гедоністичного виховання на сучасному уроці музики, концептуальне осмислення механізму викладання музики на гедоністичних засад.

З орієнтацією освітньої системи на гуманістичну парадигму особливу роль відіграє гедоністичне спрямування музичного навчання. Гедонізм – (грецькою hedone – насолода) – філософсько-етичне вчення, за яким найвищою метою і найвищим благом людського життя є чуттєве вдоволення, насолода. Гедоністична функція (від грецького “гедоне” – “насолода”) естетична насолода передусім, а не фізіологічна.

Гедоністичні концепції, суть яких полягає в тому, що всяка діяльність людини нібито підкорюється принципу максимізації позитивних і мінімізації негативних емоцій особливе місце займає в теорії мотивів. Звідси досягається задоволення і звільнення від страждання і складають справжні мотиви, що рухають людиною.

Г
© Турчин Т.М., 2010
едоністична функція музики – це одна з найдомінантніших функцій в наші часи. Навіть у найзмістовнішій, шедевральній музиці минулого сучасний слухач, перед усе, шукає “чогось красивого, насолоди”. Як зазначає В. Мясищев, “…найважливішою, і не тільки з точки зору філософії, етики, психології і взагалі життя є проблема щастя, якої приділяється дуже мало уваги в наукових дослідженнях і яка найтіснішим чином пов’язана із проблемою людини, її цілей, відношень і виховання” [3, с. 36]. Тому сучасна освіта має готувати фахівця, який би формував особистість, виходячи з певних культурних цінностей, задовольняючи потреби індивіда у здійсненні своїх прагнень і цілей.

Наголошення О.Лосєвим на етичній і гедоністичній функціях музики вказує на її здатність надавати задоволення, радість, захоплення і одночасно бути джерелом виховання духовності. Філософ підтримує античну традицію розглядати музичний етнос, вказуючи, що музика має лікувальну дію, сприяє очищенню, повертає забуті враження та почуття. У музиці гедоністична функція виявляється у наданні слухачам насолоди, має прояв у тому, що музика – сфера свободи і майстерності, які несуть насолоду. Усі явища музики співвідносяться з естетичними цінностями.

Джерелом естетичної насолоди є не лише зміст, а й художня форма, яка знаходиться у гармонійній єдності зі змістом. Музика відображає життя в його цілісності та загальнолюдській значущості, у тому, що цікаво кожній людині. Як доведено практикою, духовна втіха і радість, коли відбувається зустріч з художнім відкриттям нічим рівнозначно не може бути замінена. Досконалістю форми, думки, щирістю почуттів, висотою художнього таланту, отриманням радості відрізняється мистецтво над буденністю, а це і є одним з найреальніших засобів привернути інтерес дитини. Мистецтво потребує духовної підтримки, але для насолоди мистецтвом, для його розуміння необхідні знання, а відтак і зустрічні душевні поривання.

У сучасному музичному вихованні дітей важливо враховувати і гедоністичний вплив музики.

Сьогодні, коли перебудовується традиційна система загальної освіти і кожна школа шукає своє “обличчя”, дуже важливо не втратити головне – людину, особистість, яка не тільки має знання у галузі економіки і техніки, а й здатна розуміти і відчувати прекрасне, а це означає розуміти і співпереживати іншим людям. Головним завданням одних – озброїти учнів науковими знаннями, а є предмет – музика – основна мета якого визначається в дидактиці як “формування досвіду емоційно – цінних відносин”. Учителі шкіл ставляться до цього предмету по-різному – залежно від своєї компетенції та рівня педагогічної культури. Часто предмет “музика” вважають легким і другорядним як з боку батьків, так і з боку учнів. Таке поціновування музики виховує в наших дітей однобічне розуміння музики, при якому вона сприймається лише як розвага. В шкільній практиці спостерігається наступне: адміністрація школи і учителі ставляться до уроку музики як до серйозної наукової дисципліни, де від учителя музики вимагають точне дотримування навчальної програми. Однак, професійно грамотно визначаючись щодо музики, як шкільного предмета, не слід впадати у крайнощі. З одного боку, як вид мистецтва, музика надто різнопланова, крім розважальної функції їй властиві і пізнавальна, і виховна, і комунікативна, виділяється окремо гедоністична функція. Але зміни, що відбуваються в усіх сферах сучасного суспільного устрою України потребують радикального переосмислення щодо підходів усвідомленості професійних якостей учителя, на діяльність якого покладена відповідальність за інтелектуальну, морально-естетичну, духовну підготовку підростаючого покоління. З гедоністичного спрямування музичного навчання педагогові необхідно усвідомлювати, що крім суб’єкт-об’єктних, наявні суб’єкт – суб’єктні стосунки. Оволодіння гедоністичною функцією навчання дає йому можливість системно, повною мірою здійснювати свою педагогічну діяльність на основі трьох спеціальностей – загальнопедагогічної, музично – педагогічної зі своєю специфікою і виконавської як обов’язкової частини музично-педагогічної діяльності. Компонентами педагогічної діяльності, як і будь-якої праці є об’єкт праці (учень), засоби праці (знання, слово, види навчальної діяльності), результати праці (людина з визначеним світоглядом, побудованим на наукових знаннях і нормах загальнолюдської моралі). Гедоністичне спрямування музичного навчання полягає у більш вільному застосуванні, показі і викладі нового матеріалу; у побудові уроку музики, яка залежить від віку учнів та специфіки дидактичної мети даного уроку; у сучасному доборі програми; у подоланні формалізму та стандарту у проведенні уроку. Але виходячи з того, що сучасний учитель музики працює у відповідності до програми, яка має тематичну побудову і спрямовується до оволодіння учнями музичної культури, атмосфера уроку має впливати на внутрішній і духовний світ учнів, пробуджувати інтерес до музики, необхідність спілкування з нею. Поступово при використанні ефективних форм, методів, засобів навчально-виховного процесу у дітей з’явиться здатність розуміння, що музика тісно пов’язана з життям, що між музикою і життям є тісний зв’язок. Після аналізу прослуханого твору, підкріпленого розповіддю учителя, учні краще зрозуміють глибину змісту у тісному зв’язку двох образів: поетичного і музичного, що поглибить їх емоційні переживання, викличе певні настрої, естетичну насолоду, душевні переживання, власне ставлення до музики. Гедоністичне спрямування музичного навчання стимулює творчість як учителя, так і його вихованців, створює сприятливі умови для співробітництва учнів між собою і разом з учителем. Гедоністичне забарвлення уроку музики досягається через повагу до дітей в умінні володіти як фронтальним, так і дідичним спілкуванням, що включає в себе взаємне сприйняття суб’єктів, емоційний вплив і обмін інформацією. Гедоністичне виховання сприяє розвитку і поглибленню взаємодії, взаємовідносин, спілкуванню учителя і учня, їх позитивному емоційному стану, що є одним із напрямів оптимізації та удосконалення якості навчально-виховного процесу. “Проте сутність педагогічного бачення дитини не в тому, щоб виявити порушення дисципліни, а в шанобливому ставленні до дитячих захоплень, у вмінні ненав’язливо “вплести” їх у канву уроку” [4, с. 138]. При гедоністичному спрямуванні уроків музики дуже важливим є надання учням вільного вибору у всьому, де є для цього можливість і доцільність: як треба виконувати той чи інший твір; запропонувати учням одну з кількох рівноцінних пісень на вибір; закріплення навчального матеріалу, організуючі цей процес по-різному, з перевагою того виду музичної практики, який оберуть діти; надання учням домашнього завдання з можливістю вільного вибору, випробування власних сил у різних видах художньо-творчої діяльності. Гедоністична забарвленість уроків музики має враховувати впровадження ще й іншого напрямку – організацію і тактовне спрямування учителем роботи учнів між собою. “Значення колективної праці особливо велике під час систематизації й узагальнення того, що вивчають. Те, чого учень не може зробити самостійно, під силу колективу, який підтримує, заохочує, дає кожній дитині відчуття належності до групи, змогу вчитися в інших, порівнювати свої досягнення з успіхами однокласників. Так у школярів формуються вміння й навички роботи в колективі” [4, с. 142]. Досвід педагогічної діяльності свідчить, що творча активність є одним із найважливіших чинників педагогічної майстерності, професійного зростання особистості учителя, в процесі якого здійснюється саморозвиток, самореалізація суб’єкта. Творча діяльність учителя музики як умова гедоністичного забарвлення уроку виявляється у розв’язанні як типових, так і оригінальних завдань, які виникають у процесі роботи з учнями. Уключаючи всі ознаки творчості, вона охоплює процесуально-психічний (наявність пізнавальних та творчих здібностей), змістовий (рівень оволодіння системою художньо-естетичних та музичних знань та їх узагальнення), мотиваційний (потреба у виявленні, постановці та вирішенні музичних творчих завдань) компоненти. Головною метою музично-творчої діяльності на уроці є пробудження інтересу до музичного мистецтва, що уособлює в собі інтелектуальні, соціальні та вольові процеси особистості, які зумовлюють творчу активність як дієву потребу в сприйманні та осмисленні музики, прагнень до глибоких переживань, самостійного вираження почуттів та думок в індивідуальній формі їх утілення.

Одним із засобів гедоністичного забарвлення уроків музики є творче спрямування, творчі устремління, що виявляються в процесі переходу від рівня до рівня діалектичної логіки, на основі накопичення художнього досвіду елементи творчості збільшуються, підсилюються завдяки ефективним методам впливу, що позначається на якості музично-творчої діяльності.

На наше переконання, завдяки гедоністичному забарвленню музичного навчання активізується художньо-творче спрямування уроків музики, що виявляється в сюжетному взаємозв’язку музичних творів, які звучать на уроці, у змісті й структурі, у методах і прийомах, що застосовує учитель, в художньо-творчому осмисленні учнями різних музичних явищ, які є не однозначними, варіативними. Художнє співробітництво, тобто співпраця учнів і учителя з поетами, композиторами забезпечить відповідний якісний рівень творчої активності, вплине на ступінь її ефективності та інтенсивності, розвиток емоційно-чуттєвої сфери особистості, що є суттю гедоністичного виховання школярів. Гедоністичне спрямування сучасного уроку музики полягає у безпосередньому спілкуванні, використанні таких прийомів, як навідні запитання, підказки впівголоса, запитальний або здивований погляд, схвальний жест, міміка – це прояв творчої активності учителя, що орієнтується на закономірності самої музики й вирішує педагогічні завдання засобами музичного мистецтва на основі особистісно-діяльнісного підходу. Отримання естетичної насолоди від прослуханих творів підсилить синтез музично-виконавських та професійно-педагогічних умінь та навичок.

Для гедоністичного орієнтування на уроках музики характерною ознакою є особлива емоційна атмосфера, адже музика – мова почуттів: вона хвилює, викликає в дітей певні настрої і переживання. Одержані враження підсилюються під впливом учителя, який передбачає свої почуття не тільки у виразному виконанні твору, але і в слові, міміці, жестах. Застосування інтегрованої музично-педагогічної діяльності учителем музики, з одного боку, сформує творчу особистість учня з глибоким внутрішнім світом, усвідомленим інтересом до музики, духовно-цінними орієнтаціями, а з іншого – спрямує школярів на спеціальний музичний розвиток.

Отже, в гедоністичному спрямуванні музичного навчання закладено великі можливості для творчості учителя й дітей. Концентруючи увагу учнів на звучанні музики і розвиваючи їхню увагу, учитель допомагає дітям увійти у світ музики, музичних образів і яскраво відчути їх виразність. Суттєвою умовою успішного творчого процесу є впевненість у своїх силах. За рахунок широкого вибору прийомів та методів в педагогічному арсеналі, творчого підходу учителя як необхідної умови високоякісної музично-педагогічної праці, здійснюється художньо-педагогічний розвиток школярів, а урок музики більш емоційним, від якого діти отримують душевну насолоду, радість.

Для вдосконалення музичної підготовки учнів важливим є емоційно-оцінний компонент, який буде спонукати дітей до образного відтворення твору, почуттєвої реакції на звуко-смислове уявлення та стильово-жанрові рекомендації, а це в свою чергу забезпечить збереження індивідуальної емоційно-естетичної оцінки емоційно-образного змісту твору, попередить від ймовірних перекосів в сприйманні мистецьких явищ у бік раціонального мислення, сформує емоційно-гедоністичний досвід.

Ми дійшли висновку, що одним із засобів гедоністичного забарвлення для сучасного уроку музики є уміння переключити увагу дітей. Переключення уваги – свідоме переміщення уваги з одного об’єкта на інший. Ця особливість поступово розвивається протягом всього шкільного навчання, а особливо значної ролі надається при цьому початковій ланці освіти, адже саме в цей час найбільшої зосередженості потребує і роль педагога в розвитку уваги молодшого школяра. Переключення уваги означає те, що дитина здатна переміщати спрямованість і зосередженість уваги з одного об’єкта на другий, з одного виду діяльності на інший. Розвиток властивостей і видів уваги молодшого школяра суттєво залежить від вагомості, емоційності, цікавості для них матеріалу, від характеру діяльності, яку виконує дитина. Сюжетно-рольові і дидактичні ігри значно посилюють показники зростання уваги, що сприяє гедоністичному вихованню школярів. Розвиток уваги тісно пов’язаний з розвитком волі і довільності поведінки, здатності керувати своєю поведінкою. Для цих дітей зовнішні враження – сильний відволікаючий фактор, їм важко зосередитись на незрозумілому складному матеріалі. У цих дітей утруднений розподіл уваги і переключення її з одного завдання на інше. Роль учителя в даній ситуації полягає у вмінні зробити структуру уроку більш гнучкою, підібрати репертуар, який би відволікав їх від зовнішніх подразників, викликав у дітей емоційні переживання, бажання слухати і відтворювати зміст музики, а це можливо лише за умови гедоністичного підходу до побудови уроку.

При побудові уроку важливо враховувати ступінь фізичного, розумового та емоційного навантаження учнів з метою уникнення їх втомлюваності.

Втомлюваність – це зрушення у фізіологічному стані організму людини внаслідок щойно виконаної фізичної або розумової праці. Учнів стомлює одноманітність, нетворча робота. Діти втомлюються не від напруженої роботи на уроках, а від нецікавих уроків. Для запобігання втомлюваності на уроках музики необхідно змінити вид діяльності учнів. Використання інтонаційних засобів мови (її гнучкість, інтенсивність), чергування різноманітних методів навчання, використання гри, створення ситуації зайнятості та емоційного переживання, чергування матеріалу за ступенем складності забезпечує нормальне функціонування кори головного мозку, що віддаляє стомленість.

Відомо, що сприймання музики – це складний психічний процес. Сприймаючи музику, дитина виражає своє емоційне “Я”, тому, що музика здійснює набагато сильніший вплив на учня ніж всі інші види мистецтва [2]. Досліджуючи творчий характер музичної діяльності, науковці особливу роль відводять музичному мисленню. Творча музична діяльність завжди пов’язана з чуттєвими уявленнями, людською свідомістю й зв’язками з чуттєвими уявленнями, людською свідомістю й підсвідомістю. Отже, поза емоційним шляхом неможливо осягнути зміст музики, бо сприйняття музики йде через емоції, а через них ми пізнаємо світ. Слухаючи музику, ми не тільки відчуваємо або переживаємо певні стани, але й диференціюємо матеріал, який сприймається, проводимо відбір, а значить, мислимо. За допомогою почуттів або емоцій виконавець передає своє ставлення до твору, своє розуміння задуму композитора, і через музику це сприймають слухачі, а саме і цим досягається гедоністичне спрямування музичного навчання. І. Бех стверджує, що “виховний процес може бути продуктивним тільки тоді, коли він розгортається на тлі актуалізованого ансамблю позитивних емоцій виконавця” [1]. Почуттєве (гедоністичне) в процесі сприйняття музики, коли виникає співтворчість як найактивніше цілісне сприйняття, яке ґрунтується на співпереживанні авторському баченню світу, самостійному творчому осмисленні, оцінці та інтерпретації образного змісту твору. Співтворчість виникає у всіх формах спілкування з музикою: слуханні, вмінні імпровізації, виконанні. Глибина цього процесу залежить від особистісно-індивідуальних характеристик суб’єкта. Музичне сприймання виконує роль однієї з форм художнього спілкування як активне співпереживання музичного образу через проникнення у звукову форму. Створення художніх образів вимагає від митця максимальної активізації художньо-образного мислення, що є необхідною умовою досягнення гедоністичного забарвлення уроку музики. Саме воно має визначальне значення для повноцінного, цілісного сприйняття світу, формування переконань, поглядів та системи цінностей особистості. Доводячи свої дії до автоматизму, дитина перетворює їх на операції, які стають складовими частинами майстерності в поєднанні з емоційними переживаннями, стимулюють творчий мислительний процес та впливають на якість виконання музичних творів, доводячи ефективність гедоністичного виховання. Важливою умовою при виконанні дитиною будь-якого завдання є його підтримка, висловлювання схвальної думки за досягнення певних результатів з дотриманням відповідної поведінки, проявленням вольових якостей, але при цьому не акцентуючи увагу на розумі та здібностях. Формування в дітей інтересу до занять залежить від атмосфери, яка панує в колективі. Кожен урок має багато спільних рис, але і має свою своєрідність і неповторність. Все залежить від педагогічних вмінь і майстерності учителя, тобто як він зуміє організувати і реалізувати виховні, освітні і розвиваючі можливості музичного матеріалу, і тим самим надасть учням насолоду, задоволення. Успішному розв’язанню цих завдань передує глибоке вивчення творів і робота над ними у відповідності з віковими особливостями учнів, їх музичної підготовки. Продумуючи емоційний рисунок уроку, перехід від одного твору до другого, учитель прагне підтримувати необхідний емоційний настрій, знайти прийоми переключення уваги, відчути радість, захоплення і естетичну цінність твору.

Якість сучасного уроку в значній мірі визначається активністю учнів. Проблема активності багато залежить і від індивідуального підходу учителя до кожного учня, від знання сильних і слабких сторін учнів, їхніх інтересів, нахилів для того, щоб оптимістично оцінити можливості конкретного учня, передбачити деякі несподівані ситуації і не розгубитися, а прийняти відповідне рішення, і тому у підготовці учителя музики потрібно передбачити гедоністичне забарвлення. Якість сучасного уроку музики в значній мірі визначається активністю учнів.

В музичній педагогіці початкової школи велике значення для гедоністичного забарвлення уроку музики має бути наочність, що пробуджує інтерес до музики, необхідність спілкуватися з нею, відтворює силу впливу на внутрішній і духовний світ дитини. Створюючи особливу емоційну атмосферу в навчально-виховній роботі, учитель музики формує погляди, переконання, смаки, ідеали дітей. Наочність у початковій школі має торкатись внутрішнього світу дитини – тих почуттів і фактів, які займають суттєве місце у її існуванні.

Отже, гедоністичне виховання на уроках музики визначається тією роллю, яка відводиться експресивним практикам. Виявлення задоволення і пов’язаного з ним емоцій – радості, щастя викликає інтерес у процесі побудови уроку музики, що ґрунтується на розумінні сутності гедоністичного виховання, природи людини.

Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у визначенні значення гедоністичних категорій на основі гуманістичної парадигми освіти, розробці методик уроку музики, спрямованих на емоційно-естетичне задоволення.