Geum.ru

Типова програма навчальної практики кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Романенко О. В.: кандидат психологічних наук, доцент

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


Основні підходи до визначення предмета соціальної психології. Місце соціальної психології в системі соціогуманітарних наук.
Передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання: Платон, Аристотель, Г.Сковорода, М.Костомаров, П.Куліш
Концепція «інститутів соціальної поведінки»: Г.Спенсер, У.Мак-Даугалл, Л.Уорд.
Розвиток соціальної психології в колишньому СРСР та в Україні.
Тематика курсових робіт
Експериментальна психологія
Основними формами роботи
Формами контролю
Тематичний план
Всього годин з викладачем
Модульний контроль
Всього по змістовому модулю 1
Модульний контроль
Всього по змістовому модулю ІІ
Змістовий модуль ІІІ
Модульний контроль
Всього по змістовому модулю ІІІ
Модульний контроль
Всього по змістовому модулю ІV
Модульний контроль
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   14

Основні підходи до визначення предмета соціальної психології.

  • Місце соціальної психології в системі соціогуманітарних наук.

  • Методологія та методи дослідження в соціальній психології.

  • Методи емпіричного дослідження.
  • Спеціалізовані соціально-психологічні методи.
  • Метод спостереження.
  • Метод експерименту.
  • Метод вивчення документів. Контент-аналіз.
  • Метод опитування. Тестування. Соціометрія.
  • Періодизація історії соціальної психології як самостійної науки.

  • Передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання: Платон, Аристотель, Г.Сковорода, М.Костомаров, П.Куліш.

  • Психологія народів і мас: І.Тард, Г.Лебон.

  • Теорія психології народів: М.Лацарус, Г.Штейнталь, В.Вундт.

  • Концепція «інститутів соціальної поведінки»: Г.Спенсер, У.Мак-Даугалл, Л.Уорд.

  • Експериментальний етап у розвитку соціальної психології: В.Бехтєрєв, М.Ланге, В.Меде, Ф.Олпорт, Н.Тріплетт.

  • Розвиток соціальної психології в колишньому СРСР та в Україні.

  • Поняття спілкування в соціальній психології. Розвиток спілкування в онтогенезі.
  • Спілкування як форма вияву активності особистості.
  • Структура та функції спілкування.
  • Афіліація як потреба в спілкуванні.
  • Поняття про взаємодію. Різновиди взаємодії.
  • Механізми взаєморозуміння.
  • Конфлікт.
  • Розв’язання конфлікту через конфронтацію до співробітництва.
  • Поняття про комунікацію та її різновиди.
  • Психологічні особливості вербальної комунікації.
  • Психологічні особливості невербальної комунікації.
  • Бар’єри спілкування.
  • Поняття соціальної перцепції.
  • Об’єкт соціальної перцепції.
  • Суб’єкт соціальної перцепції.
  • Формування першого враження про людину.
  • Стерео типізація, ідентифікація, рефлексія.
  • Каузальна атрибуція та її фундаментальна помилка.
  • Поняття про способи та механізми впливу.
  • Зараження.
  • Паніка.
  • Навіювання.
  • Наслідування.
  • Мода.
  • Чутки.
  • Особистість як соціально-психологічний феномен.
  • Соціально-психологічна структура особистості.
  • Статус особистості як показник становища в групі.
  • Роль як реалізація статусу і позиції особистості.
  • Установка як центральний елемент позиції.
  • Соціально-психологічна характеристика соціалізації.
  • Механізми соціалізації.
  • Теорія стадій розвитку особистості в культурно-історичні теорії Л.Виготського.
  • Вікові кризи життя і предмет соціалізації індивіда за Е.Еріксоном.
  • Поняття групи. Головні ознаки групи.
  • Великі соціальні групи, їх особливості та ознаки.
  • Великі неорганізовані групи, їх специфічні особливості.
  • Етнічні групи.
  • Психологічний аналіз української ментальності.
  • Визначення та головні ознаки малої групи.
  • Трактування поняття “мала соціальна група” в історії соціальної психології.
  • Головні підходи до вивчення малої соціальної групи.
  • Класифікація малих груп.
  • Поняття та процеси групової динаміки.
  • Механізми групової динаміки.
  • Групові норми та нормативна поведінка.
  • Дослідження нормативного впливу групової більшості. Феномен групового тиску. Конформізм і конформність.
  • Експерименти С.Аша, С.Мілграма.
  • Теорія соціального поштовху.
  • Вплив меншості на групу.
  • Концепція референтних груп особистості.
  • Поняття групової згуртованості.
  • Теорія діяльного опосередкування міжособистісних стосунків в групі.
  • Групові конфлікти.
  • Індивідуальні та групові рішення.
  • Етапи прийняття рішення.
  • Феномен руйнування процесу прийняття групового рішення.
  • Феномен групової поляризації.
  • Феномен «зрушення до ризику».
  • Поняття про лідерство та керівництво. Спільні та відмінні риси лідерства і керівництва.
  • Теорії походження лідерства та керівництва.
  • Стилі лідерства та керівництва.
  • Предмет і завдання прикладної соціальної психології.
  • Особливості прикладних досліджень у соціальній психології.
  • Основні сфери застосування прикладної соціальної психології: сфера політики.
  • Основні сфери застосування прикладної соціальної психології: сфера освіти і науки.
  • Основні сфери застосування прикладної соціальної психології: сфера охорони здоров’я.
  • Основні сфери застосування прикладної соціальної психології: сфера сім’ї.
  • Основні сфери застосування прикладної соціальної психології: правова сфера.
  • Сім’я як мала соціальна група.
  • Сім’я як об’єкт соціально-психологічних досліджень.
  • Соціально-психологічні проблеми сімейного життя.
  • Соціально-психологічні аспекти масової комунікації, моди та реклами.
  • Сучасна організована злочинність та причини її виникнення.



    ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

    1. Етапи розвитку соціальної психології на Україні.

    2. Проблема міжособистісного конфлікту та шляхи його подолання.

    3. Проблема сімейних конфліктів та шляхи їх подолання.

    4. Методи соціально-психологічної діагностики особистості.

    5. Проблема ідентифікації індивіда із соціальною групою.

    6. Невербальні форми комунікації як показники щирості.

    7. Діагностика комунікативної компетентності.

    8. Етапи розвитку колективу та шляхи їх формування.

    9. Значення етнічних стереотипів у міжособистісному сприйманні.

    10. Дослідження співвідношення авторитету та престижу зі статусом особистості.

    11. Залежність „Я-концепції” особистості від його соціального оточення.

    12. Вікові особливості спілкування в шкільному колективі.

    13. Психологічні способи впливу в процесі спілкування.

    14. Психологічні критерії ефективності реклами.

    15. Спілкування як форма вияву активності особистості.

    16. Авторитет влади і влада авторитету: соціально-психологічні проблеми авторитетності.

    17. Особливості взаємовідносин між представниками різних поколінь в родині.

    18. Соціально-психологічна підготовка політичного лідера.

    19. Вплив національно-психологічних особливостей особистості на її поведінку та діяльність.

    20. Вплив міжособистісних відносин на характер формування групового рішення.

    21. Вплив стилю керівництва на внутрішньогрупові настрої.

    22. Психологічні передумови підвищення ефективності взаєморозуміння людей в різних умовах.

    23. Спілкування як засіб підвищення ефективності міжособистісних відносин при розв’язанні спільних завдань.

    24. Психологічні передумови підвищення згуртованості людей в малій групі.

    25. Особливості рольових відносин в колективі.

    26. Внутрішньоособистісний конфлікт та ефективність професіональної діяльності.

    27. Вплив конфлікту на соціально-психологічний клімат малої групи.

    28 Проблема тендерних стереотипів сучасної молоді.

    29. Подолання бар’єрів спілкування серед студентської молоді.

    30. Використання засобів впливу у політичній агітації.


    ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ


    Курс експериментальної психології передбачає цілеспрямоване системне вивчення методів психологічного дослідження, ознайомлення з плануванням психологічного експерименту та представлення проблем загальної методології організації психологічного дослідження.

    Розуміння системи методів допомагає психологу самостійно орієнтуватися у спеціальній літературі, яка містить різні факти емпіричних досліджень, спонукає його до критичного сприйняття наукової інформації. Зіставлення з експериментальним методом дає можливість оцінити інші методичні підходи до пізнання психічної реальності. Практичне оволодіння системою методів складає фаховий інструментарій психолога, за допомогою якого можливо не тільки досліджувати ті чи інші психічні явища, але й визначати причини їх виникнення та прогнозувати прояви певних психічних закономірностей.

    Мета навчальної дисципліни – формування у студентів знань про систему методів експериментального вивчення психіки та умінь і навичок їх практичного застосування.

    У результаті вивчення дисципліни студенти повинні з н а т и :

    – особливості становлення експериментального методу в психології;

    – принципи і структуру наукового дослідження психіки;

    – основні загальнонаукові дослідницькі методи;

    – види гіпотез та можливості їх перевірки в експерименті;

    – різні підходи до розуміння сутності експерименту та його структури;

    – основні проблеми експерименту в сучасній психології;

    – типи експериментів та їх особливості;

    – основні етапи та характеристики психологічного експерименту;

    – види змінних та засоби їх контролю у психологічному експерименті;

    – особливості планування психологічного експерименту;

    – основні елементи теорії виміру в психології;

    – методи якісної та кількісної обробки експериментальних даних;

    – можливості кореляційного підходу в психологічних дослідженнях;

    – соціально-психологічні та етичні аспекти наукового дослідження;

    – напрями експериментального дослідження особистості.

    Студенти повинні в м і т и :

    –застосовувати експериментальний метод у дослідженнях психічної реальності;

    – висувати гіпотези про причинно-наслідкові зв’язки між фактами;

    – операціоналізувати гіпотези з метою їх експериментальної перевірки;

    – планувати експериментальні та квазіекспериментальні дослідження;

    – відбирати досліджуваних у репрезентативні вибірки;

    – готувати необхідне обладнання;

    – володіти способами фіксації та аналізу результатів дослідження;

    – аналізувати й оцінювати валідність проведених психологічних експериментів, достовірність отриманих результатів і можливість їх застосування у психологічній практиці;

    – контролювати змінні в експерименті;

    –формулювати висновки на основі аналізу результатів дослідження;

    – аналізувати наукові звіти про експериментальні дослідження психіки з метою визначення об’єктивності, надійності та валідності отриманих результатів.

    Основними формами роботи в процесі вивчення дисципліни є: лекції, семінарські заняття, практичні заняття, самостійна робота, індивідуальна робота з викладачем.

    Мета лекційної форми роботи – ознайомлення студентів з основними методами експериментального дослідження психіки.

    Мета семінарських занять – закріплення та поглиблення знань студентів про основні методи експериментального дослідження психіки.

    Мета практичних занять – застосування набутих знань, умінь та навичок у практичній діяльності.

    Мета самостійної форми роботи студентів – опрацювання лекційного матеріалу та додаткове самостійне вивчення теоретичного матеріалу за підручниками, навчальними посібниками та першоджерелами психологічної науки, підготовка до семінарських і практичних занять, написання реферативних повідомлень, підготовка до складання екзамену.

    Мета індивідуальної роботи з викладачем – з’ясування та уточнення змісту окремих питань з дисципліни, що викликають труднощі при опрацюванні матеріалу.

    Формами контролю за процесом та результатами засвоєння матеріалу є поточний (модульний) контроль успішності участі в усіх видах роботи та екзамен як підсумковий контроль.


    ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН




    № з/п


    Назва тем
    Всього годин
    Всього годин з викладачем
    З них:
    *Індивідуальна робота з викладачем
    Самостійна робота


    Са

    Лекції
    Семінарських занять
    Практичних занять+МК**




    Змістовий модуль І

    1
    Тема 1. Становлення експерименту в психології

    10
    6
    4
    2
    -



    4

    2
    Тема 2. Основні напрямки методології наукового дослідження
    8
    4
    2
    2
    -
    -
    4

    3
    Модульний контроль**
    2
    2






    2






    4
    Індивідуальна робота*
    2












    2



    5
    Всього по змістовому модулю 1
    22
    12
    6
    4
    2
    2
    8




    Змістовий модуль ІІ

    6
    Тема 3. Наукове дослідження
    8
    4
    2
    2
    -
    -
    4

    7
    Тема 4. Наукова проблема. Гіпотеза
    10
    4
    2
    2



    -
    6

    8
    Тема 5. Соціально-психологічні та етичні аспекти наукового дослідження
    6
    4
    2
    2






    2

    8
    Модульний контроль**
    2
    2






    2






    9
    Індивідуальна робота*
    2












    2



    10
    Всього по змістовому модулю ІІ
    28
    14
    6
    6
    2
    2
    12




    Змістовий модуль ІІІ

    11
    Тема 6. Класифікація методів дослідження психіки
    8
    4
    2
    2






    4

    12
    Тема 7. Емпіричні методи дослідження психіки
    22
    10
    6



    4



    12

    13
    Модульний контроль**
    2
    2






    2






    14
    Індивідуальна робота*
    2












    2



    15
    Всього по змістовому модулю ІІІ
    34
    16
    8
    2
    6
    2
    16




    Змістовий модуль ІV

    16
    Тема 8.Етапи та зміст психологічного експерименту
    10
    6
    4



    2



    4

    17
    Тема 9. Експериментальні змінні та засоби їх контролю
    16
    8
    4



    4



    8

    18
    Тема 10. Експериментальні плани
    20
    10
    6



    4



    10

    19
    Тема 11. Доекспериментальні та квазіекспериментальні плани
    12
    6
    4



    2



    6

    20
    Тема 12. Валідність та надійність психологічного експерименту
    14
    6
    4
    2






    8

    21
    Тема 13. Інтерпретація та оформлення результатів експерименту
    14
    8
    4



    4



    6

    22
    Модульний контроль**
    2
    2






    2






    23
    Індивідуальна робота*
    2











    2



    24
    Всього по змістовому модулю ІV
    90
    46
    26
    2
    18
    2
    42




    Змістовий модуль V

    25
    Тема 14. Основи теорії виміру
    8
    4
    2
    2






    4

    26
    Тема 15. Типи шкал
    8
    4
    2



    2



    4

    27
    Модульний контроль**
    2
    2






    2






    28
    Індивідуальна робота*
    2












    2



    29
    Всього по змістовому модулю V
    20
    10
    4
    2
    4
    2
    8




    Змістовий модуль VІ

    30
    Тема 1. Поняття кореляції
    10
    6
    4
    2






    4

    31
    Тема 16. Особливості проведення кореляційного дослідження
    8
    2






    2



    6

    32
    Модульний контроль**
    2
    2






    2






    33
    Індивідуальна робота*
    2












    2



    34
    Всього по змістовому модулю VІ
    22
    10
    4
    2
    4
    2
    10

    35
    Разом по дисципліні

    216
    108
    54
    18
    36
    12
    96




    Форма контролю: екзамен
    * Індивідуальна робота не планується розкладом занять

    ** МК планується розкладом занять та враховується у тематичному плані в колонці для практичних занять останньої у змістовому модулі теми


    ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

    Артефакт – результат дослідження, що є наслідком зміни залежної змінної під впливом побічних змінних.

    Балансування – спосіб контролю дії зовнішніх змінних, при якому кожній групі досліджуваних пред’являють різні поєднання незалежної та додаткових змінних.

    Валідність – відповідність конкретного дослідження встановленим стандартам.

    Валідність внутрішня – відповідність конкретного дослідження ідеальному; оцінює зміни залежної змінної, визначається впливом незалежної змінної, а не іншими причинами.

    Валідність зовнішня – відповідність конкретного дослідження природній реальності.

    Верифікація – підтвердження експериментальної гіпотези, термін запропонований О. Контом.

    Вибірка – множина досліджуваних, що добираються для участі в дослідженні за допомогою певної процедури (частіше – рандомізації) з генеральної сукупності. Вибірка розподіляється на контрольну та експериментальну групи.

    Вимір – процедура встановлення взаємооднозначної відповідності між множиною об’єктів (станів) і множиною символів (чисел).

    Гало-ефект – тенденція дослідника перебільшувати значення одного з параметрів ситуації та розповсюджувати його оцінку на інші параметри.

    Генеральна сукупність – множина об’єктів, які еквівалентні за кінцевою множиною якостей.

    Гіпотеза – наукове припущення, яке базується на теорії або емпіричних даних і ще не має підтвердження або спростування.

    Гістограма – стовпчикова діаграма, що зображує розподіл випадкових величин залежної змінної відносно рівнів незалежної змінної.

    Дисперсійний аналіз – статистичний метод для оцінки впливу незалежних змінних і їх поєднання на залежну змінну.

    Залежна змінна – аспект дійсності, який змінюється у відповідь на введення незалежної змінної.

    Експеримент – формальний дослідний процес, під час якого експериментатор у контрольованих умовах здійснює систематичні спостереження за реакціями досліджуваних на змінювані фактори (маніпулювання незалежною змінною).

    Ідеографічний підхід – підхід, який орієнтує дослідника на опис унікальних, одиничних об’єктів, неповторних подій і процесів.

    Інструкція – опис завдання, яке пред’являє експериментатор досліджуваному перед експериментом.

    Квазіексперимент – план дослідження, при якому експериментатор відмовляється від повного контролю за змінними внаслідок неможливості його здійснення за об’єктивними причинами.

    Контент-аналіз – метод систематизованої кількісної оцінки змісту текстів.

    Контрбалансування ( або позиційне зрівнювання) – спосіб контролю ефекту послідовності шляхом чергування впливів.

    Контроль змінних – сукупність стратегій організації, планування та проведення експерименту, що застосовуються для максимілізації його внутрішньої та зовнішньої валідності.

    Кореляційне дослідження – дослідження, яке спрямовано не на встановлення причинно-наслідкових зв’язків, а на виявлення статистичної залежності між двома та більше змінними.

    Кроскультурне дослідження – дослідження, яке спрямоване на виявлення культурної детермінації загальногрупових особливостей і індивідуальних розбіжностей поведінки.

    Метод – спосіб наукового пізнання об’єкту чи практичної діяльності, що реалізує пізнавальну позицію суб’єкта до об’єкта дослідження.

    Надійність – критерій якості виміру змінних, які при повторному отриманні в тих же процедурних умовах дають незначущі відхилення від попередньо отриманих показників.

    Наука – сфера й особливий вид діяльності людини, результатом якої є нові знання про дійсність, що відповідають критерію істинності.

    Незалежна змінна – аспект дійсності, який змінює експериментатор з метою перевірити його вплив на інший аспект дійсності.

    Об’єктивність – критерій якості виміру змінних, який означає максимально можливу незалежність результатів виміру від особистісних особливостей дослідника.

    Парадигма – загальновизнаний стандарт наукового дослідження, що включає закон, теорію, методи й методики, систему критеріїв для оцінки результатів дослідження.

    План дослідження – проект дослідницьких операцій зі спеціально відібраними групами.

    Побічні змінні – умови, які під час експерименту не повинні змінюватися, щоб не порушувати логіку виведення причинно-наслідкового зв’язку.

    Популяція – природна множина індивідів, що володіють певними набором якостей; потенційні учасники дослідження, частина генеральної сукупності.

    Проміжні змінні (або змінні-модератори) – фактори, які опосередковують вплив незалежної змінної на залежну.

    Рандомізація – стратегія випадкового відбору чи розподілу досліджуваних, при яких всі суб’єкти мають рівні шанси попасти до групи.

    Репрезентативність – відповідність якостей досліджуваної вибірки якостям генеральної сукупності.

    Фактор – параметр зовнішніх умов чи особливостей об’єкту, що впливає на зміни залежної змінної.

    Факторний аналіз – сукупність математичних методів, які дозволяють виявити приховані ознаки, а також їх зв’язки на основі аналізу матриць статистичних зв’язків між вимірюваними ознаками.

    Фальсифікованість – якість будь-якої наукової теорії бути спростованою.


    ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ


    ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Експериментальна психологія як наука.