Geum.ru

Рекомендовано Вченою радою Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М. В

Вид материалаДиплом

Содержание


Гладка Т.І. Інноваційна освітня діяльність та її місце на ринку освітніх послуг
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Гладка Т.І. Інноваційна освітня діяльність та її місце на ринку освітніх послуг



Визначений статус України як держави з ринковою економікою вимагає вироблення якісно нових орієнтирів в освітній галузі. Вплив освіти на розвиток національної економіки надзвичайно значущий. Від рівня освіченості працівників залежить ріст продуктивності праці в національній економіці. На думку Пітера Друкера, інноваційна діяльність є одним із факторів, що визначають продуктивність розумової праці.i

Головним чинником розвитку освітньої галузі є систематизована інноваційна освітня діяльність, яка включає в себе розробку, розповсюдження та застосування освітніх інновацій.ii Регулюється інноваційна освітня діяльність законами України «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», Положенням про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності. На жаль, визначена нормативно-правова база не є дієвою і не забезпечує сьогодні правового поля для інноваційної діяльності.

Відповідно до закону України «Про інноваційну діяльність» ст.6 держава покладає на себе обов’язки фінансової підтримки виконання інноваційних проектів; стимулювання комерційних банків та інших фінансово-кредитних установ, що кредитують виконання інноваційних проектів; встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності; підтримки функціонування і розвитку сучасної інноваційної інфраструктури.iii Але на практиці це не спрацьовує.

Внаслідок цього галузь освіти позбавлена можливості продукувати інновації. Фінансової підтримки не мають ні особи, які ініціюють здійснення інноваційної освітньої діяльності, ні навчальні заклади, які покладають на себе відповідальність впроваджувати інновації.

У сфері освіти немає цілеспрямованої ефективної програми інноваційної діяльності. Вкрай повільними є темпи розповсюдження та застосування інновацій. Процедура проведення експертизи інновації вимагає залучення кваліфікованих фахівців, для яких має бути передбачена відповідна оплата. У нормативно-правових документах це питання залишилося поза увагою.

Накладає свій відбиток на гальмування інноваційної діяльності відсутність механізмів фінансового стимулювання педагогів. Єдиним способом заохочення залишаються додаткові години, але від цього освітній процес тільки потерпає. Учитель, який виснажений великою кількістю підготовок, не зможе забезпечити їх відповідну якість.

Відсутність ринку освітніх послуг веде до відсутності конкуренції закладів у наданні якісних освітніх послуг, попиту на інновації, відбору висококваліфікованих кадрів. Лише поодинокі навчальні заклади, дбаючи про свій престиж, намагаються якось тримати марку, залучаючи позабюджетні кошти і, як наслідок, потерпають від перевірок КРУ.

Таким чином, головними причинами, що стримують розвиток інноваційної освітньої діяльності є:

1) відсутність дієвого законодавства про інноваційну діяльність;

2) залишковий принцип фінансування;

3) відсутність економічних механізмів регулювання інноваційної діяльності;

3) незабезпеченість ринкових умов конкуренції;

4) брак висококваліфікованих кадрів;

5) недостатність інформаційного забезпечення інноваційної діяльності;

6) правова незахищеність інтелектуальної власності.

Таке становище інноваційної освітньої діяльності вимагає докорінної ревізії, визначення дієвих важелів, що сприятимуть її попиту та утвердженню на ринку освітніх послуг.

Успішність інноваційної освітньої діяльності в умовах ринкових відносин залежить від її економічної ефективності, спрогнозованості, професійної готовності педагогів. Пітер Друкер вважає, що шанси на успіх достатньо високі тільки у тієї інновації, яка відповідає ключовим реаліям: демографічній ситуації, змінам в розподілі доходу, глобальній конкуренції, політичній і економічній ситуації, а також змісту, який саме підприємство і споживачі вкладають у поняття "ефективність".iv

Інноваційна освітня діяльність має свою вартість, що включає інтелектуальні затрати на розробку інноваційного проекту, оплату суб’єктам, які задіяні у здійсненні інноваційної діяльності; матеріально-технічні затрати на її здійснення; витрати на проведення експертизи проекту та отриманих результатів.

Фінансування інноваційної діяльності має здійснюватись за рахунок прямих бюджетних і небюджетних інвестицій. Але на сьогодні Україна не готова до широкомасштабних інвестиційних процесів. Це обумовлено:

1) відсутністю багаторівневого структурованого ринку фінансів;

2) відсутністю інститутів венчурного фінансування, що підтримували розробку і виготовлення сучасних товарів чи технологій, здатних забезпечити по даній позиції частину світового високотехнологічного ринку;

3) незавершеністю розвитку кредитної системи, про що сигналізують високі рівні вартостей кредитних ресурсів;

4) слабкістю бюджетно-фінансової системи, що виражається у невідповідності податкової політики національним інтересам, а також у невідповідності пропорції фінансування науково-технічних цільових програм, які відповідають національним інтересам, невизначеності пріоритетів, що робить ці цільові програми неефективними.v

Налагодження механізмів фінансового забезпечення стимулюватиме продукування інноваційних ідей, сприятиме становленню інноваційної діяльності.

У відрегульованому ринку освітніх послуг інноваційна освітня діяльність стане ефективним ресурсом у підвищенні якості освітніх послуг, росту професійної культури педагога, формуванні інноваційної культури освітньої галузі.

ЛІТЕРАТУРА