Geum.ru

Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74. 212 Розповсюдження І тиражування без офіційного а 43 дозволу іпк дсзу заборонено

Вид материалаДокументы

Содержание


Фесюн П.М.
Айстраханов Дмитро Дарамович
Алєксєєва Анна Валеріївна
Астахова Оксана Василівна
Бичкова Олександра Олегівна
Єгорова Єлизавета Володимирівна
Жмур Валентин Валентинович
Зелінська Ярослава Цезарівна
Каліщук С.М.
Коляденко Ніна Володимирівна
Контни Уршула
Логвиненко Валентина Петрівна
Маршавін Юрій Миколайович
Мельник Олександр Васильович
Ортікова Наталія Володимирівна
Охріменко Заріна Володимирівна
Рибалко Валентина Миколаївна
Савченко Наталія Володимирівна
Сергеєва Лариса Миколаївна
Синявський Віталій Васильович
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   30

Однак, проведений моніторинг діяльності професійно-технічних навчальних закладів, що є структурними підрозділами, свідчить, що така практика не сприяє збереженню обсягу підготовки робітничих кадрів та матеріальної бази.

Так, в цілому контингент учнів у 43 навчальних закладах скоротився майже на третину, половину їх перепрофільовано у технікуми та коледжі, вилучено понад 40 відсотків навчально-матеріальної бази. Такий стан негативно впливає на підготовку робітничих кадрів призводить до скорочення контингенту учнів та використання не за призначенням майна училищ.

Тому, Міністерство освіти і науки вважає передачу професійно-технічних навчальних закладів у структуру вищих навчальних закладів недоцільною.

1 вересня приступило до занять понад 410 тис. осіб, у тому числі близько 190 тис. першокурсників. За направленням служб зайнятості – 18 тисяч осіб. Кожний другий за час навчання отримує дві і більше професій, що підвищує мобільність випускників на ринку праці.

Для оптимального використання фінансових, кадрових, навчальних, методичних ресурсів у 2009 році вживались заходи щодо приведення мережі навчальних закладів у відповідність до структури економіки регіонів країни, їх оптимізації; здійснено укрупнення 43 професійних закладів.

Поряд з основною функцією професійна освіта виконує функції соціального захисту підлітків: навчаються та утримуються понад 20 тис. дітей-сиріт, майже 70 % учнів – це діти з багатодітних та малозабезпечених сімей.

Навчальний процес у них забезпечують майже 48 тис. педагогічних працівників.

Проте при зростаючій потребі економіки держави у кваліфікованих робітничих кадрах, намітилася тенденція щорічного зменшення прийому учнів та слухачів на 10 тис. осіб.

У свою чергу, система професійно-технічної освіти має значний потенціал, достатній для відтворення робітничих ресурсів країни відповідно до вимог економічного розвитку суспільства та задоволення потреб громадян у професійній освіті. Проте, рівень і зміст підготовки ще не повною мірою відповідають вимогам замовників до їх якості, управління є недосконалим, фінансові механізми – застарілими.

Необхідною умовою розвитку освіти є її належне фінансування. У складних умовах світової економічної кризи, що прийшла в Україну ззовні, Уряд вживає послідовних кроків щодо реалізації цього завдання. Видатки на профтехосвіту упродовж останніх двох років зросли на 1 млрд. грн. (2007 р. – 1885,1 млн. грн., 2008 р. – 2670,5 млн. грн., а у 2009 р. – становить 2948,6 млн. грн.).

Запровадження нових розмірів мінімальної заробітної плати працівників бюджетної сфери, у свою чергу, потребує відповідної індексації заробітної плати педагогічним працівникам закладів та установ професійно-технічної освіти. Однак, у зв’язку з дефіцитом бюджетних асигнувань Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не передбачені видатки на капітальні та поточні ремонти, видатки на розвиток училищ. У зв’язку з цим не ремонтуються належним чином навчальні та виробничі приміщення, котельні, дахи. Призупинено реалізацію розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 р. « 886 в частині оснащення майстерень училищ сучасним обладнанням, устаткуванням та технікою. Виникла проблема у розрахунках з енергопостачальними організаціями, яка пов’язана з підвищенням тарифів.

У скрутному становищі залишаються навчальні заклади через заборгованість за комунальні послуги (7,3 млн. грн.), енергоносії (0,6 млн. грн.). Більшість із них попереджені про відключення.

Для розрахунків з енергопостачальними організаціями профтехосвіти необхідно додатково до кінця року майже 30 млн. грн.

Гострою проблемою є ресурсне і матеріально-технічне забезпечення. Навчально-матеріальна база училищ фізично і морально застаріла. У багатьох навчальних закладах практично відсутнє нове обладнання, техніка, сучасні інструменти та матеріали, навчання здійснюється за застарілими технологіями.

На сьогодні у навчальних майстернях, дільницях, лабораторіях, полігонах та навчальних господарствах використовується обладнання, устаткування, сільськогосподарська та інша техніка, середньо відсотковий термін експлуатації яких становить: до 10 років – 6 відсотків; від 10 до 20 років – 34 відсотки; понад 20 років – 60 відсотків. Обмеженість бюджетних видатків зумовило практично її повне фізичне та моральне старіння.

Суспільство, Уряд, Міністерства освіти і науки усвідомлюють важливість завдань, що реалізовує професійно-технічна освіта, бачить її основні проблеми та вживають відповідних заходів щодо їх вирішення.

Тому, основними пріоритетними напрямами подальшого розвитку професійно-технічної освіти у 2010 році визначено:
  1. Оптимізація системи фінансування шляхом делегування додаткових повноважень регіональним органам управління освіти; впровадження різнорівневої системи фінансування.
  2. Створення системи забезпечення якості професійно-технічної освіти.
  3. Модернізація системи управління професійно-технічною освітою та забезпечення її якісно новим кадровим потенціалом; створення загальнодержавного законодавчого та інструктивно-методичного супроводу з цих питань.
  4. Формування престижності висококваліфікованої робітничої професії.
  5. Оновлення чинної нормативно-правової бази в галузі професійної освіти.

Враховуючи зазначене та з метою подальшого розвитку професійно-технічної освіти необхідно вирішити основні питання, а саме:
  • забезпечити супровід проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо удосконалення управління професійно-технічною освітою)»;
  • завершити реалізацію розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.01.2009 р. № 42-р «Про управління окремими державними професійно-технічними навчальними закладами, підпорядкованими МОН»;
  • вирішити питання введення додатково посади заступника Міністра освіти і науки з питань управління професійно-технічною освітою;
  • переглянути структуру, функції та чисельність підрозділів МОН, Міністерства освіти і науки АР Крим, управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, що здійснюють управління системою професійно-технічної освіти;
  • розробити та запровадити типові штатні нормативи професійно-технічного навчального закладу;
  • передбачити, починаючи з 2010 року, у державному та місцевих бюджетах, видатки на капітальний (поточний) ремонт і реконструкцію професійно-технічної освіти, оновлення навчально-матеріальної бази та змісту професійно-технічної освіти;
  • продовжити роботу щодо приведення мережі професійно-технічних навчальних закладів до потреб економіки та ринку праці та забезпечити оптимізацію та спеціалізацію малокомплектних професійно-технічних навчальних закладів;
  • забезпечити ефективну роботу з професійної орієнтації молоді та підвищення престижності робітничих професій;
  • забезпечити належний соціальний захист педагогічних працівників, учнів, слухачів системи професійно-технічної освіти, у тому числі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з багатодітних та малозабезпечених сімей;
  • створити належні умови співпраці з соціальними партнерами.

Це далеко не весь перелік завдань, що потребує негайного вирішення найближчим часом. Лише спільними зусиллями ми зможемо зробити, щоб професійне навчання у нашій державі було адекватне потребам української економіки і тим вимогам, що ставить перед нами громадянське суспільство.


Фесюн П.М.

м. Чернігів

Проблеми профільного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах

Перехідний період в суспільному та економічному житті нашої країни супроводжується різким зниженням показників соціальної захищеності і здоров’я населення. Це призводить до розшарування суспільства, різкого зниження доходів і рівня життя населення, безробіття. Втрачаються роль і статус сім’ї як вагомого соціального інституту, знижується ефективність роботи навчальних закладів. Так, в умовах шкільної освіти, ми спостерігаємо, що дедалі більша частина дітей має ослаблений інтерес до навчання, виявляються ознаки соціально-педагогічної занедбаності, межових порушень, порушень важливих для навчання психофізіологічних і психічних функцій. Діти, що прагнуть навчатися, які не мають класичних форм аномалій розвитку, починають відчувати труднощі у освоєнні соціальної ролі, втрачають віру в себе і надію на гідне місце в житті, і тому починають вдаватися в пияцтво, наркоманію. Саме тому сьогодні, в педагогіку увійшло нове поняття – «діти ризику». Цим терміном позначають будь-які ускладнення, порушення, відхилення, які виникають у дитини в її шкільному житті.

«Діти ризику» – це категорія дітей, яка, з огляду на визначені обставини свого життя, більше за інших піддається негативним зовнішнім впливам суспільства. Не реалізовуючи себе на шкільній лаві вони починають захоплюватися різноманітними субкультурами. Все частішим стає дитячий алкоголізм, наркоманія та проституція. Збільшується кількість молодих людей, що несуть кримінальну відповідальність. Всі ми знаємо, що діти – це наше майбутнє. Саме вони будують наше суспільство. Тому вихованню дітей необхідно приділяти велику увагу, вони потребують опіки та підтримки зі сторони держави.

Так складається, що батьки все менше уваги приділяють вихованню своїх дітей. Вони перекладають цей обов’язок на школу. Але ж навчальний заклад, в першу чергу, навчає наших дітей, а вже потім виховує. Ото ж і виходить, що дитина залишається на самовихованні.

Аналіз суспільних і виробничих відносин, прогноз розвитку українського суспільства свідчить, що ринкова економіка ставить перед випускниками сьогоднішньої школи цілком нові вимоги. Вони повинні оволодіти сучасними компетентностями, набути знань, умінь та навичок, які відповідають сучасним міжнародним освітнім тенденціям. Насамперед, це комунікативна й інформаційна компетентність, здатність самостійно планувати свою діяльність, ініціативність, готовність до самоосвіти, уміння працювати з різними джерелами інформації, уміння працювати в групі, вести здоровий спосіб життя, здатність до самостійного аналізу реалій і прийняття відповідальних рішень [2, с.48].

У зв’язку з цим, особливого значення набуває проблема формування життєвої компетентності й розвитку мобільності соціальної поведінки вже під час навчання в школі. На нашу думку, саме в цьому віці дуже важливо допомогти молодій людині усвідомити свій потенціал та соціальні можливості, зробивши тим самим своєрідний поштовх до подальшої самореалізації особистості.

Відповідальне ставлення підлітка до життя спонукає потребу в самопізнанні, саморозумінні, саморегуляції, оволодіння сучасними методами вирішення міжособистісних протиріч і конфліктів. Дитина сама не в змозі оволодіти всіма перерахованими навичками. Тому, саме сьогодні, настав час впровадження нових підходів до організації навчального процесу в навчальному закладі.

Загальними тенденціями розвитку профільної школи є орієнтація на широку диференціацію, варіативність, багатопрофільність, інтеграцію загальної і допрофесійної освіти. На концептуальному рівні профільне навчання визначається як один зі шляхів забезпечення рівного доступу до якісної освіти. Інноваційний характер сучасної профільної освіти характеризується наступними ідеями:
  • комплексна профільна освіта, що означає об’єднання загальних та профільних предметів на кожному етапі навчання в школі (початкової, основної, старшої);
  • відбір змісту освіти – змістове наповнення навчального плану та програм повинно відповідати вимогам сучасних професій (спеціальностей);
  • реалізація змісту освіти повинна здійснюватися за допомогою сучасних методів навчання;
  • урізноманітнення форм навчально-виховного процесу;
  • формування професійної спрямованості випускника профільного класу [3, с.4-5].

На нашу думку, вибір профілю навчання – це складний процес, обумовлений різними факторами впливу на дитину, і разом з тим – це вищий етап навчальної діяльності учня. Тож перед тим як відправити дитину на навчання у профільний клас необхідно провести допрофільне навчання, і дати можливість вільного вибору дитиною предмета із заглибленою програмою, можливість змінювати поглиблений предмет, пробуючи свої сили, реалізуючі природний потенціал. Щоб говорити про наявність у дитини задатків до тієї або іншої діяльності, необхідно дати їй можливість виявити себе в ній. Тут на допомогу може прийти організація факультативної, гурткової роботи, розробка поглиблених програм з предметів. Доцільно передбачити набуття учнями старших класів певних практичних навичок, володіння якими допоможе у виборі майбутньої професії чи спеціальності.

Нам видається корисним упровадження в навчальних закладах обов’язкових лекцій з кваліфікованими спеціалістами з центру зайнятості. Саме працівники цієї служби мають неабиякий вплив на дитину, вони володіють найбільшою кількість інформації щодо працевлаштування.

Під час вибору профілю навчання учень повинен пройти бесіду з соціальним педагогом, який має володіти інформацією щодо престижності тієї чи іншої професії на загальнодержавному та регіональному ринку праці. Спеціаліст має ознайомити з особливостями даної професії.

Досить часто дитина вибирає майбутню професію за її популярністю, а не за покликанням душі. В результаті – втрачає інтерес до навчання, оскільки не бачить своєї професійної реалізації.

Також перед вибором профілю навчання повинен з дитиною попрацювати психолог. Саме він може виявити спроможності дитини за допомогою засобів професійного самовизначення [4]:
  • методика КОС -2;
  • тест структури інтелекту Амтхауера;
  • тест ДДЛ;
  • діагностика темпера метру;
  • опитувальник професійних нахилів Л. Йовайши (модифікація Г. Резапкіной);
  • «Карта інтересів» Клімова (сучасна обробка «Профіль»).

Слід відмітити про необхідність узгодження інтересів багатьох сторін в процесі управління загальноосвітнім навчальним закладом та здійсненні навчального процесу. Адже потрібно враховувати інтереси не тільки учнів, їхніх батьків, вчителів, керівників навчальних закладів, а й потреби ринку праці. Це породжує велику кількість суперечностей, які мають бути вирішені в процесі профілізації навчального процесу. Серед них протиріччя між:
  • потребами регіону в певних професіях та вподобаннями учнів і їхніх батьків;
  • обраними учнями профілями навчання та їхніми професійними схильностями тощо.

Вирішити зазначені питання неможливо без залучення кваліфікованих спеціалістів, які мають вказати кожній дитині на проблеми, з якими вона може зіткнутися та показати шляхи їх вирішення. Так, наприклад соціальний педагог може пояснити дитині про можливість працевлаштування в іншому регіоні та про труднощі, які можуть виникнути з переїздом; ознайомити з особливостями іншого регіону. Психолог – провести тести на тривожність та адаптацію і дати роз’яснення батькам щодо готовності дитини до самостійного життя, її витривалості.

Поряд з цими проблемами, визріває нагальна потреба у підвищенні професійної компетентності учителів профільних класів та їхньої відповідності необхідним вимогам для роботи в таких класах. Ці проблеми потребують свого вирішення, а саме:
  • чи достатньо лишень фахової компетентності вчителю, який працює в профільному класі?
  • якими основними компетентностями повинен володіти вчитель, що викладає профільний предмет?
  • чи забезпечена сучасна школа навчально-методичними посібниками профільного напрямку?

Для вирішення вище наведених питань необхідно запровадити широкомасштабну систему перепідготовки: підвищення кваліфікації вчителів основної школи з орієнтацією на профільне навчання, розробка механізмів фінансування профільних шкіл з урахуванням різних джерел бюджетного і позабюджетного фінансування, підготовка навчальних планів, створення нормативної бази [1, с. 11-12].

Та чи готова сьогодні система освіти реформуватися і взяти на себе таку відповідальність? Чи готові керівники навчальних закладів до запровадження принципів відкритості в управлінні навчальним закладом? Чи готові вчителі вдосконалювати свої кваліфікаційні навички та проводити нестандарті уроки? Де брати години яких і так не вистачає в школі на факультативну та гурткову роботу? Чи можливо впровадити профорієнтаційні години? І доки всі ці проблеми залишаються невирішеними, доти відбувається затримка впровадження якісного професійного навчання в Україні в загальноосвітніх навчальних закладах.

Враховуючи вищенаведене, можемо зробити висновок, що впровадження профільного навчання потребує клопіткої та чітко організованої роботи. По-перше, ми маємо побачити роботу великої згуртованої команди, яка несе відповідальність за кожну дитину за її вибір напряму профільного навчання. По-друге, має ефективно працювати комісія, у складі якої буде соціальний педагог, психолог, класний керівник, кваліфікований спеціаліст з центру зайнятості. На чолі комісії повинен бути директор навчального закладу, який контролюватиме роботу всіх членів комісії та нестиме відповідальність за її роботу.

Підсумовуючи, відмітимо, що від якості та результативності профільного вибору навчання може залежати майбутнє дитини. Запорукою вірного вибору дитини мають стати: набутий досвід та отримані знання, допомога висококваліфікованих спеціалістів тощо.

Література:
  1. Профільна освіта старшокласників: якою їй бути. – Завуч, №2, 2004. – С. 11-12.
  2. Проблеми соціалізації особистості. – Соціальний педагог, №1, 2008. – С.48.
  3. Концепція профільного навчання в старшій школі// Освіта України. – 2003. - № 88. – С.4-5.
  4. Основи психології (за ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця). – К.: Либідь – 1995.



Відомості про авторів
  1. Авдєєв Леонід Георгійович, науковий співробітник науково-дослідної лабораторії з професійної орієнтації незайнятого населення Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України.
  2. Айстраханов Дмитро Дарамович, провідний науковий співробітник лабораторії з проблем менеджменту державної служби зайнятості Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник.
  3. Алєксєєва Анна Валеріївна, старший науковий співробітник лабораторії профорієнтації Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, кандидат психологічних наук.
  4. Астахова Оксана Василівна, провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії з проблем менеджменту державної служби зайнятості Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, кандидат економічних наук.
  5. Бичкова Олександра Олегівна, начальник відділу організації профнавчання Луганського обласного центру зайнятості.
  6. Боброва Лариса Григорівна, викладач кафедри психології і педагогіки Інституту педагогіки і психології Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.
  7. Болтівець Сергій Іванович, заступник директора з науково-експериментальної та організаційної роботи Інституту психології ім. Г.С. Костюка, доктор психол. наук, професор.
  8. Борщ Алла Вікторівна, начальник відділу організації професійного навчання Одеського обласного центру зайнятості.
  9. Вінник Наталія Дмитрівна, молодший науковий співробітник відділу педагогічної психології і психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України.
  10. Волошко Наталія Іванівна, науковий співробітник відділу педагогічної психології і психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, кандидат психологічних наук.
  11. Вонберг Тетяна Вікторівна, старший викладач Київського національного економічного університету ім. В.Гетьмана, кандидат економічних наук.
  12. Галкіна Олена Михайлівна спеціаліст відділу професійної орієнтації Подільського районного центру зайнятості м. Києва.
  13. Гнібіденко Іван Федорович, професор Київського національного економічного університету ім. В.Гетьмана, доктор економічних наук, професор, заслужений працівник соціальної сфери.
  14. Гончар Наталія Станіславівна, науковий співробітник лабораторії професійної орієнтації і виховання Інституту професійно-технічної освіти АПН України.
  15. Десненко Микола Іванович, науковий співробітник проблемної науково-дослідної лабораторії з професійного навчання незайнятого населення Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України.
  16. Єгорова Єлизавета Володимирівна, старший науковий співробітник відділу психології профорієнтації та професійного розвитку Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, кандидат психологічних наук.
  17. Жмур Валентин Валентинович, заступник начальника відділу організації профорієнтації Одеського обласного центру зайнятості.
  18. Завітренко Долорес Жораївна, старший викладач кафедри загальнотехнічних дисциплін Кіровоградського державного педагогічного університету ім. В.Винниченка.
  19. Закатнов Дмитро Олексійович, завідувач лабораторією професійного навчання на виробництві Інституту професійно-технічної освіти АПН України, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник.
  20. Зелінська Ярослава Цезарівна, доцент кафедри психології Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, кандидат психологічних наук.
  21. Ігнатович Олена Михайлівна, провідний науковий співробітник відділу педагогічної психології та психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, кандидат психологічних наук.
  22. Каліщук С.М., Криворізький факультет Запорізького національного університету.
  23. Капченко Леонід Миколайович, завідувач проблемної науково-дослідної лабораторії з професійного навчання незайнятого населення Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України.
  24. Капченко Руслан Леонідович, докторант кафедри економіки праці та менеджменту Кіровоградського національного технічного університету МОН України, кандидат економічних наук.
  25. Киричук Олександр Васильович, завідувач кафедри психології ІПК ДСЗУ, дійсний член АПН України, доктор педагогічних наук, професор, заслужений працівник освіти України.
  26. Кладова Олена Василівна, заступник начальника відділу організації профнавчання Луганського обласного центру зайнятості.
  27. Кличановський Андрій Ігорович, начальник відділу організації професійної орієнтації Херсонського обласного центру зайнятості.
  28. Кобченко Валерій Володимирович, науковий співробітник відділу психології профорієнтації та професійного розвитку Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України.
  29. Ковбаско Ольга Миколаївна, завідувач центру підвищення кваліфікації керівних працівників та спеціалістів державної служби зайнятості ІПК ДСЗУ, кандидат технічних наук, доцент.
  30. Колесникова Валентина Федорівна, доцент кафедри психології Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, кандидат психологічних наук.
  31. Коляденко Ніна Володимирівна, старший науковий співробітник проблемної науково-дослідної лабораторії з професійного навчання незайнятого населення Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, доктор медичних наук, доцент.
  32. Контни Уршула, Верхньосілезька вища педагогічна школа
    ім. кардинала Августа Хльонда в м. Мисловіце (Польща).
  33. Красильник Юрій Семенович, завідувач кафедри філософії Національної академії оборони України, кандидат педагогічних наук, доцент.
  34. Кулик Надія Іванівна, практичний психолог, гімназія „Діалог”, аспірант Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України.
  35. Кучеренко Єгор Валерійович, аспірант, викладач кафедри психології і педагогіки Інституту педагогіки та психології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
  36. Лавріканець Олена В’ячеславівна, головний спеціаліст відділу організації профорієнтації Кримського республіканського центру зайнятості.
  37. Лайтер Михайло Михайлович, начальник відділу організації професійного навчання Рівненського обласного центру зайнятості.
  38. Литвинова Наліна Іванівна, старший науковий співробітник відділу психології профорієнтації та професійного розвитку, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, канд. психол. наук.
  39. Логвиненко Валентина Петрівна, старший науковий співробітник лабораторії профорієнтації Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України.
  40. Лукіянчук А.М., аспірант Інституту педагогічної освіти АПН України
  41. Марченко Іраїда Борисівна, молодший науковий співробітник відділу психології профорієнтації та професійного розвитку Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України.
  42. Маршавін Юрій Миколайович, професор кафедри державного управління та політики зайнятості Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, кандидат історичних наук, доцент, заслужений працівник освіти України.
  43. Мельник Олександр Васильович, завідувач лабораторії трудового виховання і профорієнтації, старший науковий співробітник, Інституту проблем виховання АПН України, кандидат педагогічних наук.
  44. Мерзлякова Олена Леонідівна, молодший науковий співробітник відділу психології профорієнтації та професійного розвитку Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України.
  45. Моськін Сергій Іванович науковий співробітник відділу психології профорієнтації та професійного розвитку Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України.
  46. Окара Микола Миколайович, начальник відділу організації профорієнтації Полтавського обласного центру зайнятості.
  47. Олійник Леонід Віталійович, офіцер науково-методичного відділу організації освітньої діяльності навчально-методичного управління Національної академії оборони України.
  48. Ортікова Наталія Володимирівна, науковий співробітник проблемної науково-дослідної лабораторії з професійної орієнтації незайнятого населення Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України.
  49. Охріменко Заріна Володимирівна, молодший науковий співробітник лабораторії трудового виховання і профорієнтації Інституту проблем виховання АПН України.
  50. Побірченко Нелля Антонівна, завідувач відділом психології профорієнтації та професійного розвитку Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, доктор психологічних наук, професор.
  51. Рибалко Валентина Миколаївна, заступник директора, технолог-організатор, заступник начальника відділу статистики, моніторингу та прогнозування Донецького обласного центру зайнятості.
  52. Савченко Наталія Володимирівна, старший науковий співробітник проблемної науково-дослідної лабораторії з професійного навчання незайнятого населення Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, аспірант кафедри управління освітою Національної академії державного управління при Президентові України.
  53. Сергеєва Лариса Миколаївна, завідувач кафедри професійної освіти ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» АПН України, кандидат педагогічних наук, доцент.
  54. Синявський Віталій Васильович, старший науковий співробітник проблемної науково-дослідної лабораторії з професійної орієнтації незайнятого населення Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, кандидат педагогічних наук.
  55. Скульська Віолета Євгенівна, заступник директора з наукової роботи Інституту професійно-технічної освіти АПН України, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник.
  56. Слатвінська Олена Анатоліївна, старший науковий співробітник лабораторії методик професійної освіти і навчання Інституту професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України, кандидат біологічних наук.
  57. Супрун В’ячеслав Васильович, заступник директора департаменту професійно-технічної освіти МОН України, кандидат економічних наук, доцент.
  58. Тарасюк Світлана Олександрівна, завідувач науково-дослідної лабораторії з професійної орієнтації Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, кандидат психологічних наук.
  59. Тлєхас Юлія Юріївна, заступник директора Кримського республіканського центру зайнятості.
  60. Ткачук Ірина Іванівна, науковий співробітник лабораторії трудового виховання і профорієнтації Інституту проблем виховання АПН України.
  61. Федун Лариса Миколаївна, аспірантка лабораторії трудового виховання і профорієнтації Інституту проблем виховання АПН України.
  62. Фесюн Поліна Миколаївна, соціальний педагог гімназії № 31 м. Чернігів.
  63. Фіненко Олександр Юрійович, аспірант кафедри управління персоналом та економіки праці Київського національного економічного університету ім. В.Гетьмана.
  64. Хміль Михайло Михайлович, директор Львівського обласного центру зайнятості.
  65. Чанцева Олена Миколаївна, Київський національний університет культури та мистецтв.
  66. Чапка Мирослав, директор вищої школа економії та адміністрації в Битомю (Польща), доктор філософії.
  67. Шайкова Аліна Леонтіївна, аспірантка відділу психології профорієнтації та професійного розвитку Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України.
  68. Шевенко Алла Миколаївна, аспірантка відділу психології профорієнтації та професійного розвитку Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України.
  69. Шенкаренко Олег Віталійович, аспірант кафедри управління охороною суспільного здоров’я ХРІДУ НАДУ при Президентові України, головний спеціаліст відділу соціальної роботи Білопільського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
  70. Шкіренко Олена Віталіївна, молодший науковий співробітник відділу педагогічної психології і психології праці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України.



Наукове видання




АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ ТА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ НЕЗАЙНЯТОГО НАСЕЛЕННЯ В УМОВАХ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ


Збірник наукових праць

за матеріалами ІV Всеукраїнської науково-практичної конференції


(30 жовтня 2009 р.)


Укладачі:     Капченко  Леонід  Миколайович,   Тарасюк Світлана Олександрівна, Алексєєва Анна Валеріївна, Десненко Микола Іванович, Коляденко Ніна Володимирівна, Логвиненко Валентина Петрівна, Ортікова Наталія Володимирівна, Савченко Наталія Володимирівна,


Редактор Л.М. Капченко

Компютерна верстка Н.В.Савченко


Підписано до друку 26.10.09 р. Формат 60 х 84/16. Папір офсетний.

Друк ротаційний трафаретний. Ум. друк. арк. 25,9. Обл.-вид. арк. 22,05

Тираж 300 прим. Зам. № 345


Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції. Серія ДК №1805 від 25.05.2004 р.


Інститут підготовки кадрів

державної служби зайнятості України (ІПК ДСЗУ)

03038, Київ – 38, вул. Нововокзальна, 17.

Тел./факс (044) 536-14-85




1 Цінність роботи в малих групах полягає в можливості створити умови для продуктивної спільної діяльності дорослих з різним життєвим і професійним досвідом, залучити в процес обговорення кожного учасника, вислухати його думку.

i