Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74. 212 Розповсюдження І тиражування без офіційного а 43 дозволу іпк дсзу заборонено

Вид материала

Документы

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України Дніпродзержинський технологічний коледж, 631.81kb.
• Облік І аудит", 050. 104 „Фінанси І кредит", 050. 100 „Економічна кібернетика" Вінниця, 803.77kb.
• Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу хінем заборонено!, 1230.23kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі», 8512.4kb.
• Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.

Для визначення місця і ролі передвипускної виробничої (стажувальної) практики розглянемо результати порівняльного аналізу професійного навчання безробітних за видами та метою (табл. 1).

Як бачимо, аналіз мети та набору завдань, які вирішує передвипускна виробнича (стажувальна) практика свідчить не тільки про можливість, а й необхідність включення її в програми професійно-практичної підготовки слухачів за будь-яким видом професійного навчання

Головне завдання передвипускної виробничої (стажувальної) практики слухачів – досягнення повноти, якості та відповідності навчальних послуг вимогам робочого місця на конкретному виробництві.

Цьому може сприяти досконалість навчальних програм професійно-практичної підготовки слухачів.

Програма передвипускної виробничої (стажувальної) практики слухача розробляється майстром виробничого навчання ПТНЗ спільно з керівником стажувальної практики від підприємства – замовника кадрів, виконується в межах часу, відведеного на професійно-практичну підготовку, на робочих місцях підприємств, з якими укладені договори на працевлаштування безробітних після навчання.

Для визначення тривалості досягнення навчального результату за кожним пунктом програми виробничої практики жорстких правил не існує: на це може бути передбачено від 5 до 7 годин навчального часу.

Згідно з “Порядком надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики” слухачі можуть самостійно, з дозволу керівництва ПТНЗ добирати для себе місця для проходження виробничої практики. Слухачі під час виробничої практики до складу (списку) працівників підприємства не включаються.

За змістом передвипускна виробнича практика має бути складовою варіативного компоненту змісту професійного навчання та ґрунтуватись на результатах ретельного вивчення та прогнозування структури професійно-виробничої діяльності працівників на підприємстві.

Зміст передвипускної виробничої практики слухача із числа безробітних визначається в кожному конкретному випадку особливостями та специфікою виробництва, не врахованими кваліфікаційною характеристикою професії працівника; це набір професійно-виробничих завдань та обов’язків працівника на робочому місці.

Зміст професійного навчання безробітних громадян повинен:

• відображати вимоги конкретного виробництва, а також враховувати регіональні та місцеві особливості;
  
• базуватись на вимогах державних стандартів з професій;
  
• враховувати інтереси, індивідуальні потреби та особливості, виробничий досвід слухачів;
  
• забезпечувати отримання рівня кваліфікації, адекватного існуючим вимогам ринку робочої сили.
  

Технології професійного навчання безробітних повинні бути інтенсивними, максимально індивідуалізованими, враховувати професійний та життєвий досвід безробітних.

Не менш важливого значення набуває передвипускна виробнича практика як стажувальна у зв’язку з тим, що частина роботодавців з різних причин уникає надання безробітним робочих місць, порушуючи навіть договірні зобов’язання щодо обов’язково працевлаштування безробітного після його професійного навчання за кошти Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації.

З метою уникнення відповідальності за порушення умов договору роботодавці використовують дозволений Кодексом законів про працю України та вживаний на практиці строк випробування та в подальшому поспішно відмовляються від претендента на робоче місце як такого, що не витримав випробування. Тому доречно звернути увагу на суттєву відмінність понять “стажування” та “строк випробування”.

Мета випробування при прийнятті на роботу – на основі оцінки результатів праці визначити відповідність працівника роботі чи посаді керівника, спеціаліста, службовця; мета стажування – забезпечити через навчання цю відповідність.

Отже, стажування не може бути випробувальним терміном після закінчення професійного навчання перед зарахування до штату виробництва.

Враховуючи відмінність (за цілями і завданнями) терміну “підвищення кваліфікації” (як виду професійного навчання) від “стажування” (як різновиду підвищення кваліфікації), та вживаний на практиці строк випробування, маємо очевидну необхідність впровадження в практику професійного навчання безробітних терміну “передвипускна виробнича (стажувальна) практика”.

В цілому практична значимість передвипускної виробничої (стажувальної) практики полягає в тому, що це:

• можливість нового змістовного наповнення ділових зв’язків між професійно-технічними навчальними закладами і роботодавцями, що передбачає необхідність проектування нових підходів до забезпечення затребуваної якості професійного навчання;
  
• гарантія підвищення ефективності профнавчання безробітних через індивідуалізацію професійно-практичної підготовки слухачів як за формою, так і за змістом;
  
• можливість удосконалення технології оновлення змісту програм професійно-практичної підготовки слухачів;
  
• етап практичного оволодіння функціями та завданнями, передбаченим роботою за професією, особливо з експлуатації машин, верстатів, обладнання тощо;
  
• одна з активних форм професійно-практичної підготовки слухачів; це поєднання теоретичного навчання з цілеспрямованою практичною діяльністю в більш активній формі;
  
• найбільш перспективна форма взаємодії професійно-технічних навчальних закладів із замовниками професійних кадрів при активній та безпосередній участі державної служби зайнятості в умовах децентралізації управління професійно-технічною освітою, головна мета якої – урахування реальних потреб регіонів та підприємств.
  

Передвипускну виробничу (стажувальну) практику доцільно впроваджувати при навчанні слухачів – безробітних з найбільш технологічно складних професій широкого профілю та професій основного виробництва при підготовці кваліфікованих кадрів для підприємств, де відбувається переоснащення виробництв новою технікою, впроваджуються нові матеріали, виробничі технології тощо та за умов гарантованого працевлаштування слухача.

Найбільш ефективним впровадження передвипускної виробничої (стажувальної) практики може бути за умов здійснення професійного навчання за професіями, які належать до:

• секторів виробничої сфери, де на даний момент існують робочі місця;
  
• секторів, де нові робочі місця виникнуть до того, як слухачі завершать навчання;
  
• сфери бурхливого розвитку нових виробничих технологій, що призводить до створення нових робочих місць.
  

Для визначення заходів, реалізація яких сприяла б забезпеченню відповідності змісту професійно-практичної підготовки слухачів змісту конкретних завдань професійної діяльності, необхідно враховувати наступні обставини:

• вимоги робочого місця, що містяться у кваліфікаційній характеристиці кожної професії та є обов’язковими для вивчення в межах типової програми навчання, у переважній більшості випадків не повністю відповідають потребам конкретного виробництва;
  
• непоодиноких випадках значно відрізняються вимоги роботодавців до рівня професійної підготовки, тобто об’єму професійних знань та вмінь, необхідних на робочому місці за однією й тією ж професією;
  
• до однієї й тієї ж професії може застосовуватись декілька норм професійної підготовки, коли умови, в яких здійснюється виробнича діяльність, значно відрізняються в різних секторах економіки або на підприємствах різної потужності. У зв’язку з цим програми професійної підготовки періодично переглядаються та пристосовуються до потреб, що постійно змінюються. Періодичність перегляду, на думку авторів дослідження, має визначатися з урахуванням динаміки змін у змісті кожної конкретної професії, а не нічим не обґрунтованою нормою Міністерства освіти і науки України (один раз на 5 років), тому що виробництво, в основу якого будуть покладатись нові технології, потребує не планового, а негайного вдосконалення чи оновлення професійних вмінь і навичок, не передбачених інертними кваліфікаційними характеристиками професій, типовими навчальними програмами або стандартами професій;
  
• на відміну від системи професійної освіти (особливо вищої), яка в деякій мірі достатньо інертна та довготривала в часовому просторі, система професійної підготовки безробітних в умовах часових обмежень та прискореного формування знань та вмінь, потребує гнучкого підходу до своєчасного формування такого змісту програми навчання, який найбільш повно відповідав би реальним вимогам конкретного робочого місця в реальному часі та не обмежувався тільки вимогами кваліфікаційної характеристики професії працівника;
  
• такі сучасні ознаки розвитку суспільства, як глобалізація економіки, швидкі зміни виробничих технологій, нові конструктивні матеріали та промислове обладнання вимагають від системи підготовки професійних кадрів адекватного гнучкого реагування. Але існуючі традиційні технології професійної підготовки не дозволяють достатньо гнучко реагувати на зміни вимог виробництв. Цьому інколи свідомо не сприяють і самі роботодавці через створювані ними протиріччя: характерна для ринкових умов конкуренція, з одного боку, примушує роботодавців приховувати інформацію про нові виробничі технології, що використовуються на конкретному підприємстві, а з іншого – вимагає максимально точної відповідності професійних якостей працівника вимогам робочого місця;
  
• професійно-технічне навчання, в першу чергу безробітних, має бути виробничо-орієнтованим та індивідуалізованим, а не задля відмітки про виконання розділу типової програми навчання;
  
• не може існувати чітко визначеної, єдиної програми професійної підготовки за певною професією: в кожному регіоні, кожному підприємстві виникають настільки специфічно-різні вимоги робочого місця до працівника, що їх неможливо врахувати в змісті навчання одного певного стандарту;
  
• передвипускна виробнича (стажувальна) практика слухачів – один із варіантів особистісно-орієнтованого підходу до організації професійного навчання, принципи якого успішно втілюються в навчальну практику за програмою міжнародного проекту “Децентралізація управління професійним навчанням в Україні”;
  
• результатом виконання програм виробничої практики за професією має бути придатність та готовність слухача до практичної професійної діяльності, а не лише теоретичні знання з навчальних предметів.
  

Розглядаючи очікувані наслідки впровадження педагогічної інновації (Рис. 1.). зауважимо при цьому, що під педагогічною технологією розуміємо певний алгоритм навчально-виробничого процесу, який визначає структуру, зміст програми навчання, послідовність відпрацювання навчальних елементів, їх взаємозв’язок тощо.

Реалізація такого підходу до підготовки кваліфікованих кадрів із числа безробітних, на думку авторів, стане вагомим внеском у справу забезпечення, підтримки і розвитку трудового потенціалу держави, має забезпечити зниження рівня безробіття та сприятиме виконанню Концепції загальнодержавної цільової

	Інновація
	Доповнення в технології професійного навчання безробітних: впровадження передвипускної виробничої (стажувальної) практики слухачів. Головний критерій запланованої інновації – якість професійної підготовки безробітних.
Мета			Наслідки
удосконалення управління про­фесійною підготовкою робітничих кадрів із числа безробітних			підвищення ефективності професійного навчання безробітних, усунення існуючих неузгоджень між якістю формування робітничого потенціалу та можливістю залучення його до продуктивної праці
забезпечення відповідності результатів професійного навчання реальним потребам замовників кадрів			підвищення адекватності потреб наявності кваліфікованих кадрів, досягнення стійких пропорцій та динамічної рівноваги між попитом і пропозицією робочої сили
доведення кваліфікаційного рівня випускників до затребуваного			підвищення рівня затребуваності професійно-кваліфікаційного потенціалу робочої сили
виключення необхідності додат­кового навчання випускників ПТНЗ на підприємстві			економія фінансових затрат на професійну підготовку кадрів, скорочення втрат, пов’язаних з недовикористанням професійно-кваліфікаційного потенціалу робочої сили
удосконалення методики перенесення специфічних для даного виробництва компонентів профе­сійної діяльності в зміст навчання на стадії формування робочої навчальної програми			приведення у відповідність змісту професійного навчання потребам ринку робочої сили, підвищення її адаптації до змін в умовах господарювання
своєчасне врахування змін у змісті праці на конкретному виробництві			удосконалення змісту робочих навчальних програм професійного навчання безробітних
сприяння формуванню та розвитку не тільки професійних, а й ключових компетенцій			підвищення функціональної грамотності працівників
забезпечення можливості позитив­ного впливу на якість професійно-кваліфікаційного рівня працівників в умовах відсутності докорінного реформування концепттуальних, структурних та організаційних засад професійного навчання			розширення можливостей: –підвищення варіативності організації навчального процесу; –позитивного впливу на формування змісту професійно-практичної підготовки; –реальної оцінки кінцевого результату професійного навчання
	Кінцевий результат
	Підвищення рівня працевлаштування безробітних після професійного навчання та закріплення їх на робочих місцях, формування ефективної зайнятості. Забезпечення потреб безробітних у працевлаштуванні та самозайнятості.