Всеукраїнської науково-практичної конференції (30 жовтня 2009 р.) Київ 2009 ббк 74. 212 Розповсюдження І тиражування без офіційного а 43 дозволу іпк дсзу заборонено

Вид материала

Документы

Содержание Стажування безробітних за направленням державної служби зайнятості: досвід, тенденції та перспективи Скульська В.Є.

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки України Дніпродзержинський технологічний коледж, 631.81kb.
• Облік І аудит", 050. 104 „Фінанси І кредит", 050. 100 „Економічна кібернетика" Вінниця, 803.77kb.
• Розповсюдження та тиражування без офіційного дозволу хінем заборонено!, 1230.23kb.
• Програма Міжнародної науково-практичної конференції 24-25 вересня 2009 р. Київ 2009, 256.8kb.
• Центр розвитку освіти, науки та інновацій консалтингово-конфліктологічний центр громадський, 926.45kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
• Громадський рух «нова україна» в автономній республіці крим центр розвитку освіти,, 1350.77kb.
• Матеріали VI (XVIII) Всеукраїнської науково-практичної конференції Київ нтуу «кпі», 8512.4kb.
• Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.

Савченко Н.В.

м. Київ

Стажування безробітних за направленням державної служби зайнятості: досвід, тенденції та перспективи

Сучасна ситуація на ринку праці, обумовлена негативними соціально-економічними змінами в економіці країни, актуалізує необхідність активізації діяльності державної служби зайнятості з удосконалення організації професійного навчання безробітних, зокрема підвищення кваліфікації згаданої категорії громадян з метою поліпшення їх конкурентоспроможності на ринку праці. За таких умов, особливої популярності та поширення набуває стажування безробітних осіб за направленням державної служби зайнятості як один видів професійного навчання, який є запорукою набуття особою необхідних професійних вмінь і навиків та майбутнього успішного працевлаштування.

Стажування є різновидом підвищення кваліфікації робітників і фахівців з вищою освітою, яке проводиться у суб'єктів господарювання, тобто на базі підприємств, установ, організацій чи навчальному закладі. Навчання відбувається на конкретних посадах або робочих місцях підприємств, установ, організацій. В процесі стажування безробітні мають змогу отримати досвід практичної роботи за раніше набутою професією (спеціальністю). Результатом стажування також може бути розширення компетенції або відновлення та удосконалення раніше набутих знань, умінь та навиків тощо. Найчастіше стажування безробітних здійснюється з метою: вивчення та засвоєння кращого вітчизняного чи зарубіжного досвіду, пов’язаного з впровадженням інноваційних технологій у виробництво, нової техніки, прогресивних форм організації праці в умовах ринкової економіки; набуття та удосконалення практичних знань, умінь та навичок щодо виконання професійних обов’язків на посадах (робочих місцях) в межах здобутої професії з урахуванням вимог роботодавців; набуття досвіду та удосконалення професійного рівня і ділових якостей, які є підґрунтям для подальшого самостійного прийняття рішень з управлінських та виробничо-технічних проблем; забезпечення підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці шляхом набуття ними додаткових компетенцій (оволодіння навичками користування сучасними засобами оргтехніки, зв’язку, роботи з діловою документацією) тощо [3]. План проходження стажування безробітними з вищою освітою та за робітничими професіями є індивідуальним та затверджуються керівником підприємства, організації, установи за погодженням з регіональним центром зайнятості [6].

Вітчизняний досвід надання державною службою зайнятості досліджуваної послуги, тобто організації стажування безробітних громадян на робочих місцях підприємств, установ, організацій за направленням центрів зайнятості, свідчить про важливість цієї роботи для підвищення конкурентоспроможності громадян на ринку праці, а відтак і поліпшення ситуації в сфері зайнятості громадян. Очевидно, саме тому в 2008 році одним з пріоритетних напрямів впровадження ефективної стратегії державної служби зайнятості щодо забезпечення балансу професійно-кваліфікаційної структури попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці було визначено “...підвищення кваліфікаційного розряду безробітних, розширення компетенції шляхом стажування на робочому місці з метою набуття допоміжних знань з нових технологій виробництва” [4].

Статистика щодо професійного навчання безробітних за формами та видами у 2008 році свідчить про найвищий рівень працевлаштування безробітних після проходження стажування порівняно з іншими видами навчання. Так, загальний відсоток працевлаштованих після підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості склав 78,6 %, а після проходження стажування як різновиду підвищення кваліфікації – 90,2%. Слід зазначити, що в окремих регіонах цей показник наближається до 100-відсоткової межі. Зокрема, у Вінницькій та Хмельницькій областях – 99%, Одеській – 98,5%, Волинській – 97,1%, Тернопільській – 96,6% тощо [4].

Наведені дані свідчать про високу результативність організації стажування безробітних та дозволяють зробити наступний висновок. Поширення організації стажування безробітних на базі підприємств, установ, організацій за направленням державної служби зайнятості є запорукою підвищення результативності надання безробітному населенню соціальних послуг та покращення їхнього становища на ринку праці.

Як свідчить проведений нами аналіз, практика стажування безробітних є досить поширеною не лише в Україні, а й у країнах близького зарубіжжя. Так, Концепція програм з професійної орієнтації населення, психологічної підтримки і професійного навчання безробітних громадян, схвалена Рішенням Консультативної Ради з праці, міграції та соціального захисту населення держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, визначає спектр освітніх послуг, спрямованих на підвищення професіоналізму та конкурентоспроможності безробітних та сприяння їм у працевлаштуванні. Відповідно до цього документу однією з таких послуг є стажування спеціалістів і робітників для формування і закріплення на практиці теоретичних знань, умінь і навичок, набуття професійних і організаторських якостей, для виконання професійних обов’язків, в тому числі за кордоном [5].

Звертаючись до зарубіжного досвіду організації стажування безробітних, можемо зробити висновок, що практика стажування громадян за направленням державної служби зайнятості набуває все більшого поширення та є достатньо перспективним видом навчання. Так, в Росії запроваджено програму “Стажировка”, суть якої полягає в наступному. Роботодавець приймає тимчасово на роботу молодого спеціаліста, а оплату його праці компенсує держава. За таких обставин, кожна зі сторін, має свій зиск. Працівник отримує навики роботи за спеціальністю та має щомісячну матеріальну підтримку. Роботодавець на термін 2-6 місяців отримує працівника, заробітна плата, якому виплачується за рахунок бюджетних коштів.

Якщо “тимчасовий” працівник добре зарекомендує себе на підприємстві, то він може розраховувати на постійне місце роботи. Це ще один плюс для організації – вона сама готує спеціаліста, знайомого зі специфікою роботи на підприємстві.

Головна мета такої програми – не працевлаштування на будь-яку вакансію, а надання молодій людині можливості працювати за спеціальністю з метою закріплення отриманих знань, отримання професійних навичок. В результаті вчорашні випускники отримують необхідний досвід роботи за спеціальністю та стають більш конкурентоспроможними на ринку праці. Частина з них залишається працювати в компаніях, в яких проходили стажування, стають штатними співробітниками.

Тобто, стажування створює можливості для працевлаштування молодих спеціалістів, а для роботодавців – знайти перспективні кадри.

Запровадження цієї програми в Росії було обумовлене виходом на ринок праці великої кількості випускників професійних навчальних закладів всіх рівнів та форм навчання, значна частина яких поповнили “армію безробітних” [2].

Досвід такої співпраці в різних регіонах Росії засвідчив, що проведення стажування, як правило, закінчується отриманням постійного робочого місця.

Таким чином, результати аналізу практичного вітчизняного та зарубіжного досвіду засвідчили, що організація стажування безробітних за направленням державної служби зайнятості є перспективною послугою та такою, яка сприяє поліпшенню зайнятості населення в країні, зокрема шляхом вирішення проблем працевлаштування молоді. Зазначене дає підстави віднести поширення практики стажування на базі підприємств, установ та організацій до основних перспективних завдань діяльності державної служби зайнятості з надання послуг щодо організації професійного навчання безробітних. Водночас, необхідно зазначити, що виключно нарощування обсягів надання будь-якої послуги, в тому числі досліджуваної, не є запорукою вирішення проблем зайнятості населення та зростання ефективної діяльності служби зайнятості. Адже для різних категорій безробітних громадян залежно від їх терміну перебування на обліку, досвіду роботи тощо, різні послуги, запропоновані державною службою зайнятості мають різний ефект. Тобто, для однієї категорії громадян надання окремої послуги є необхідним, для інших – марнотратством. Особливої актуальності це питання набуває в умовах фінансово-економічної кризи та необхідності економії коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

До прикладу, в багатьох зарубіжних країнах, таких як США, Канаді, Росії, Голландії, існує практика профілювання безробітних громадян. Вона полягає в розподілі безробітних громадян на категорії за допомогою автоматизованого опитування та за результатами співбесіди з досвідченими працівниками служби зайнятості. Розподіл здійснюється на основі оцінювання індивідуальних характеристик безробітного, які відображають його потенціал працевлаштування та мотивацію. Це дозволяє виявити безробітних, які мають ризик потрапити до категорії довготривалих безробітних та підібрати для них оптимальні програми активної підтримки, що пропонуються державною службою зайнятості з урахуванням стану регіонального ринку праці [1].

На нашу думку, такий розподіл заслуговує на увагу вітчизняних вчених і фахівців служби зайнятості та повинен стати запорукою ефективного витрачання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Підсумовуючи вищевикладене, необхідно відзначити, що стажування є перспективним та високо результативним видом навчання безробітних громадян. До його позитивних наслідків необхідно віднести такі: роботодавець отримує безкоштовного працівника для виконання певного об’єму робіт; безробітні набувають необхідного досвіду, практичних умінь та навиків роботи на конкретному робочому місці; після стажування роботодавець має змогу залишити стажиста працювати на постійній основі, що є вигідним як для роботодавця, так і для безробітного.

Водночас, вважаємо перспективним запровадження профілювання безробітних громадян, які отримують послуги державної служби зайнятості, в тому числі направляються на стажування, тобто їх розподіл на категорії відповідно до індивідуальних характеристик та на основі оцінювання їх потенціалу працевлаштування та мотивації. Це дозволить підвищити ефективність надання послуг та забезпечити економію коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Окрім цього, перспективи професійного навчання безробітних в Україні, на нашу думку, пов’язані з поширенням стажувальної (передвипускної виробничої) практики. Цей термін запроваджено науковцями Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості в межах наукового дослідження за темою “Організаційно-методичне забезпечення процесу стажування безробітних на підприємствах, в організаціях і установах України”, до якого залучена і автор публікації. Необхідність запровадження стажувальної (передвипускної виробничої) практики обумовлена необхідністю вирішення наступних проблем надання послуг безробітним громадянам з організації професійного навчання. Зміст робочих навчальних програм, за якими навчаються безробітні не враховує вимог конкретного виробництва та регіональних особливостей, а лише відповідає загальним вимогам державних стандартів з професій або типових навчальних програм. Тому запровадження стажувальної (передвипускної виробничої) практики як частини професійно-практичної підготовки спрямоване не лише на опанування безробітним завдань, передбачених вимогами кваліфікаційної характеристики професії працівника, а й на здобуття специфічних професійних умінь та навичок, необхідних для виконання обов’язків на конкретному робочому місці. За таких умов забезпечується формування готовності тих, хто навчається до майбутньої професійної діяльності.

Запровадження такої інновації обумовлене викликами часу, пов’язаними з сучасної ситуацією на ринку праці та економіці країни загалом, необхідністю економії коштів, потребою удосконалення сучасного рівня підготовки робітничих кадрів тощо. Відтак, проблема запровадження передвипускної виробничої стажувальної практики безробітних, які проходять навчання за направленням державної служби зайнятості повинна стати об’єктом уваги не лише науковців, а й практиків, тобто фахівців, які безпосереднього здійснюють організацію активної підтримки безробітних та забезпечують організаційно-методичний супровід цього процесу, а також представників навчальних закладів, в яких відбувається навчання і підприємств, які зацікавлені в поліпшенні результативності навчання.

Як підсумок, варто відзначити наступні основні тези.

Стажування безробітних є досить поширеним та перспективним різновидом навчання безробітних громадян як в Україні, так і за кордоном. Воно сприяє реалізації основної мети діяльності державної служби зайнятості, тобто допомозі у працевлаштуванні громадян шляхом підвищення їх конкурентоспроможності через розширення компетенції або відновлення та удосконалення раніше набутих знань, умінь та навиків тощо.

Водночас, стажування, як і будь-яка з послуг активної підтримки повинна надавитися тій категорії безробітних громадян, які найбільше цього потребують, тобто допомога повинна бути адресною. У зв’язку з цим, перспективним є профілювання безробітних громадян відповідно до їх потреб, потенціалу та мотивації.

Вирішенню питань підвищення конкурентоспроможності та забезпечення відповідності професійного рівня безробітних вимогам роботодавців за умов навчання в професійно-технічному навчальному закладі сприятиме запровадження стажувальної практики на робочих місцях підприємств, установ та організацій, під конкретні замовлення яких здійснюється професійне навчання безробітних. Поширення такої практики сприятиме підвищенню якості професійного навчання безробітних, запобіганню виникнення ситуації повторного безробіття та економії коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Література:

1. Ванкевич Е. Предупреждение длительной безработицы в Беларуси на основе профилирования безработных граждан. – Режим доступу : ссылка скрыта
   
2. Грицюк М. Стажировка с видом на штат // Российская газета. – 2009. -№4941 (117) – Режим доступу : www.rg.ru/2009/06/30/bezrabotitsa.phpl
   
3. Десненко М. І. Стажування безробітних за робітничими професіями / М.І. Десненко, Н.В. Савченко // Справочник кадровика. – 2009. – №9. – С. 104-108.
   
4. Інформаційна записка про стан надання соціальних послуг з організації професійного навчання безробітним у 2008 році // Лист ДЦЗ від 06.03.09 р. № ДЦ-01-1679/0/6-09
   
5. Концепция программ по профессиональной ориентации населения, психологической поддержке и профессиональному обучению безработных граждан – Режим доступу : ссылка скрыта.
   
6. Положення про надання Положення про порядок надання Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації – Режим доступу : a.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0345-01
   

Скульська В.Є.

м. Київ

Психолого-педагогічні особливості професійного навчання незайнятого населення

Економічна криза, яка нині охопила українське суспільство, призвела до звільнення робітників практично в усіх галузях економіки, на відміну від 90-х років, коли масове безробіття охопило переважно виробничий сектор. Разом з цим, осіб, які втратили роботу наприкінці століття, і тих, які втратили її сьогодні, об’єднує дещо спільне: по-перше, втрата роботи для них є справжнім стресом, оскільки для них вона була не тільки економічною необхідністю, а й однією з найважливіших психологічних потреб, покажчиком їх соціального статусу; по-друге, усі вони, як правило, є жертвами об’єктивних обставин, що зумовили їх перейти з категорії працівників в категорію незайнятого населення.

Звільнені у зв’язку з кризою надвиробництва, впровадженням нових технологій, автоматизацією виробництва або іншими незалежними від них причинами, звільнені робітники, на думку колишнього міністра праці США Реймонда Донована, мають сприйматися як «ціна прогресу» [1, 6].

Як свідчать статистичні дані, в Україні, впродовж п’яти років (з 2003 по 2007 рік) чисельність громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості протягом року склала 10,5 млн. осіб. З них: близько 986 тис. осіб довелося пройти підготовку, перепідготовку або підвищити кваліфікацію з метою освоєння нової або суміжної професії (табл.1) [2].

Таблиця 1.

Чисельність безробітних, які перебували на обліку в державній службі зайнятості у 2003-2007 рр.

Категорії громадян (тис. осіб)	Роки
	2003	2004	2005	2006	2007
Безробітні	2258,7	2251,4	2203,9	1997,6	1728,5
З них: пройшли професійну підготовку, перепідготовку, підвищили кваліфікацію	175,5	184,4	193,3	203,4	229,4
Рівень охоплення безробітних громадян професійним навчанням %	7,8	8,2	8,8	109,2	13,3