Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження 15 Загальний огляд застосування права та огляд загальноукраїнських проблем у 2004 році 15
| Вид материала | Документы |
- Закон україни, 252.23kb.
- Методичні рекомендації розроблені відповідно до законів України "Про благоустрій населених, 171.55kb.
- Методичні рекомендації, 38.99kb.
- Рекомендацій Комітету Верховної Ради України з питань закон, 36.08kb.
- Вступ України до Світової огранізації торгівлі. Законодавчі зміни. Галузеві стратегії”, 72.41kb.
- Огляд літератури з питань ефективності та безпеки застосування лікарських засобів 01., 702.65kb.
- Огляд літератури з питань ефективності та безпеки застосування лікарських засобів 01., 414.04kb.
- Що таке Європейський Союз, 974.36kb.
- Загальний огляд системи вищої освіти україни керівник дослідження – Тарас Фінніков, 838.28kb.
- Козацтва в українському романтизмі (загальний огляд) > Пантелеймон Куліш козакофіл, 444.33kb.
Право на доступ до інформації
Загальний огляд застосування права та огляд загальноукраїнських проблем минулого року
Інформація – це повітря демократії. Лише обізнане суспільство може здійснити контроль за діяльністю влади, щоб примусити її служити громадським інтересам. І навпаки, погана влада потребує таємності, щоб поховати власну неефективність, марнотратство і корупцію. Тому відкритість влади, оприлюднення інформації про те, що саме і як вона засекречує, є завжди актуальним політичним питанням, лакмусовим папірцем, що свідчить про її реальні наміри і плани.
Україні дістався в спадок важкий тягар тоталітарного минулого, коли практично вся державна діяльність була засекреченою, а намагання дістати інформацію й розповсюджувати її трактувалося як антидержавна діяльність. Й зараз усталеною практикою є незаконне засекречування інформації органами державної влади.
Право на доступ до інформації є однією зі складових права на інформацію, яке закріплене статтею 34 Конституції України: «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір». Здійснення цього права може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».
Цей перелік підстав для обмеження доступу до інформації є вичерпним.
Реалізація права на доступ до інформації, яка знаходиться в розпорядженні органів державної влади та місцевого самоврядування, підтримується також конституційним правом на звернення, яке гарантується статтею 40 Конституції.
Розрізняють пасивний та активний доступ до інформації, тобто отримання інформації через створені органами державної влади та місцевого самоврядування канали комунікації та шляхом інформаційних запитів щодо отримання відомостей або про доступ до матеріалів. Суттєвими складовими права на доступ до інформації є доступ до документів та доступ до публічних слухань – парламентських, урядових, судових, тощо.
Доступ до відкритої інформації. Законодавче регулювання
Доступ до інформації також регулюється Законом України «Про інформацію», який набув чинності в жовтні 1992 року, і Законом України «Про державну таємницю», який діє з січня 1994 року. Ухвалення цих законів було безперечним досягненням молодої держави. Ще до прийняття Конституції вони визначали таку систему стосунків і зобов’язань у цій галузі, які є, зазвичай, притаманними демократичним державам. Стаття 10 Закону «Про інформацію» визначає гарантії права на інформацію: вона зобов’язує державні установи всіх рівнів інформувати про свою діяльність та про ухвалені рішення, а стаття 21 визначає засоби оприлюднення офіційної інформації, включно з безпосереднім її наданням зацікавленим особам (усно, письмово чи в інший спосіб).
Стаття 29 Закону забороняє обмеження доступу до відкритої інформації, хоча й передбачає переважне право на одержання інформації громадянами, яким інформація потрібна для виконання своїх професійних обов’язків.
Перелік документів та інформації, яка не підлягає передачі для ознайомлення, міститься в статті 37. Це, зокрема :
– інформація , яка у встановленому порядку визнана державною таємницею;
– конфіденційна інформація;
– інформація про оперативну й слідчу роботу органів прокуратури, МВС, СБУ, роботу органів дізнання та суду в тих випадках, коли її розголошення може зашкодити оперативним заходам, розслідуванню чи дізнанню, порушити право на справедливий та об’єктивний розгляд справи судом, створити загрозу життю чи здоров’ю будь-кого;
– інформація , що стосується приватного життя громадян;
– внутрішньовідомче службове листування, пов’язане з процесом прийняття рішень, які ще не прийняті;
– інформація фінансових установ, що підготовлена для контрольно-фінансових відомств;
– інформація, що не підлягає розголошенню згідно з іншими законодавчими та нормативними актами.
Для реалізації права на доступ до інформації дуже суттєвими є питання відповідальності.
Цьому присвячені статті 35 та 48 про порядок оскарження протиправних дій державних установ у сфері інформації. Окрім того, стаття 47 Закону про відповідальність за порушення законодавства про інформацію передбачає дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України, у тому числі й за необґрунтовану відмову від надання інформації та необґрунтоване віднесення інформації до категорії відомостей з обмеженим доступом.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань забезпечення та безперешкодної реалізації права людини на свободу слова», прийнятий парламентом 3 квітня 2003 року, вніс зміни до Кодексу про адміністративні правопорушення, доповнивши його статтею 212-3. Вона визначає відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України «Про інформацію» та «Про звернення громадян». При цьому зазначається, що «посадові особи, на яких поширюється дія Закону України «Про боротьбу з корупцією», притягуються до відповідальності за такі діяння відповідно до Закону України «Про боротьбу з корупцією». Проте нам невідомі випадки серйозних розглядів, й особливо на судовому рівні, у цій галузі, хоча випадки невмотивованих відмов у наданні інформації у відповідь на запити, випадки довільно витлумачених тверджень про обмеження надання інформації, та й просто випадки відсутності будь-яких відповідей на запит зустрічаються доволі часто, особливо на місцевому рівні.
Закон «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого
самоврядування в Україні засобами масової інформації» зобов’язує органи державної влади та місцевого самоврядування надавати ЗМІ повну інформацію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби органів державної влади та місцевого самоврядування, забезпечити журналістам вільний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України «Про державну таємницю», не чинити на них будь-якого тиску і не втручатися в їхній виробничий процес (стаття 2 Закону).
Серед важливіших норм забезпечення доступу до інформації є доступ на офіційні заходи, подання інформаційних запитів та доступ до нормативно-правових документів.
Доступ до нормативного-правових документів
Стаття 57 Конституції проголошує: «Кожному гарантується право знати свої права й обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов’язки громадян, мають бути доведені до відома населення в порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов’язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними».
Інформаційні запити
Згідно зі статтями 32-34 Закону «Про інформацію», інформаційні запити повинні вивчатися відомствами протягом 10 днів, і протягом цього терміну державний орган повинний письмово сповістити автора запиту про те, що запит буде задоволений, або що запитувана інформація не підлягає передачі для ознайомлення. При цьому відмови повинні бути вмотивованим. Запити повинні задовольнятися протягом місяця.
Загальна ситуація в області
Один з головних методів нашого дослідження спирався на право громадян на доступ до інформації. Для уніфікації отриманої з органів влади інформації про стан дотримання прав та свобод людини, нашими партнерами – відомими та знаними експертами Харківської правозахисної групи, була розроблена методика та зразки інформаційних запитів, а також був перевірений юристами та затверджений загальний для всіх партнерів (громадських організацій з усієї України) перелік питань по різних сферах застосування прав людини. В рамках цієї діяльності активісти Херсонської обласної організації Комітету виборців України направили в різні установи та інстанції 170 інформаційних запитів з 729 питаннями. В кожному із запитів ми посилалися на відповідні нормативні акти, які регламентують права громадян та обов’язки влади по наданню інформації.
Головними обов’язками влади було надати всю необхідну інформацію протягом місяця. У випадку відмови у праві отримати необхідну інформацію, аргументована відповідь повинна прийти протягом десяти днів з дня отримання запиту.
Р
езультати розгляду запитів виявились невтішними: отримано відповіді на 125 запитів, з яких надана інформація лише по 35% запитань та 21% відмов у наданні інформації, інші питання (44%) залишились проігнорованими. Також було направлено 7 повторних запитів – задоволено 21%, та 2 скарги – результати негативні (див. діаграму).
Найбільш повну інформацію надали управління та відділи Херсонської обласної державної адміністрації (75% питань). Найбільш пунктуальними виявились інспекції, служби та інші наглядові й контролюючі органи державної влади: середній термін підготовки відповіді – 12 діб, фактичний термін отримання відповіді – 20 діб.
Прогнозовано закритими для громадськості виявилися правоохоронні органи. З 79-ми запитів надано 47 відповідей (59%), з 384 розглянутих питань задоволено тільки 24%, відмовлено у задоволенні 27%, інші проігноровано (найбільш типові відповіді: "непередбаченість обов’язку надання інформації", "конфіденційність даних" та "обмеженість доступу до офіційних документів з метою забезпечення таємниці слідства, справедливого судового розгляду та захисту прав громадян"). Не відставали від правоохоронців представники судової гілки, які фактично відмовили у праві на інформацію по 66% запитань.
Професійно поставилися до дотримання конституційних прав громадян на інформацію управління екології, земельних ресурсів, преси та інформації, захисту прав споживачів, соціального захисту населення та управління внутрішньої політики облдержадміністрації. Серед органів місцевого самоврядування необхідно відзначити якісну роботу Каховського міськвиконкому, фахівці якого надали повну та якісну інформацію з необхідними додатками.
Більш повну інформацію дивися у таблиці.
Статистичні данні наведені у таблиці та представлені у графічному вигляді в формі діаграм:
| Адресати запитів | Кількість питань у запитах | % задоволених питань | % відмов у наданні інформації | % проігно-рованих питань | середні термін розгляду | середній термін відповіді |
| органи судової гілки влади (суди, облрада судді, судова адміністрація, кваліфікаційна комісія, судмедекспетиза) | 105 | 34% | 22% | 44% | 17 | 24 |
| силові держструктури (прокуратури, органи МВС і СБУ) | 384 | 24% | 27% | 49% | 18 | 25 |
| інші контролюючі та наглядові органи влади (інспекції праці та держнаглядохоронпраці, органи сан-епід контролю, органи контролю антимонопольного законодавства, органи держспоживстандарту, органи контрольно-ревізійної служби, управління екології, податкова) | 70 | 54% | 13% | 34% | 12 | 20 |
| управління та відділи облдержадміністрації (управління внутрішньої політики, управління праці та соцзахисту, управління преси та інформації, управління охорони здоров’я, управління освіти) | 73 | 63% | 5% | 32% | 13 | 16 |
| органи місцевого самоврядування (виконкоми міських рад) | 91 | 51% | 10% | 39% | 21 | 33 |
| інші (Уповноважений Верховної ради з прав людини Карпачова Н.І.) | 6 | 0% | 100% | 0% | 52 | 55 |
| ЗАГАЛОМ | 729 | 35% | 21% | 44% | 17 | 24 |
Інші методи доступу до інформації шляхом інформування громадськості про свою діяльність через офіційні веб-сторінки, проведення прес-конференцій, розповсюдження інформаційних матеріалів також викликають тривогу.
З одного боку, органи влади приділяють достатньо уваги наданню інформації журналістам для подальшого її розповсюдження в органах масової комунікації. Майже у всіх органах влади існують відповідальні за зв’язки із ЗМІ. Найбільш активно працюють із ЗМІ прес-служби облдержадміністрації, Херсонського міськвиконкому, УМВС в Херсонській області, податкової, обласної прокуратури та інших структур. Але ці органи надають ту інформацію, яку вважають за потрібне надавати. Наприклад, у минулому році місцеві ЗМІ неодноразово фіксували випадки, коли офіційно оприлюднена деякими посадовими особами на прес-конференціях інформація не відповідала тій, що оприлюднювалася пізніше в офіційних звітах.
Майже всі обласні офіційні структури створили власні веб-сторінки. Але в абсолютній більшості з них відсутня інформація, яка в обов’язковому порядку повинна там знаходитися, більшість сайтів оновлюються нерегулярно. В минулому році у працівників ЗМІ іноді виникали проблеми із доступом на офіційні заходи.
Таким чином, ми можемо констатувати, що органи влади в Херсонській області поки що не готові до забезпечення прозорості своєї діяльності й інформаційної відкритості шляхом надання та оприлюднення інформації.
Проаналізувавши отримані інформаційні запити, моніторингова група Херсонського КВУ вимушена констатувати, що найбільш „закрита десятка” від громадськості ситуація із дотриманням права на інформацію виглядає наступним чином:
право на життя, право на захист від катувань та жорстокого поводження, право на справедливий суд, право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів влади, їх посадовими і службовими особами, право на доступ до інформації, право на звернення до органів влади, право на власність, право на участь в управлінні державними справами, на участь у виборах, права затриманих (дивися таблицю).
Покажчики негативних відповідей та проігнорованих питань
щодо кожного права людини в інформаційних запитах. Таблиця
| | кількість питань, що подавалися у інформаційних запитах | % негативних відповідей та проігнорованих питань |
| 1. Право на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів влади, їх посадовими і службовими особами | 2 | 100% |
| 2. Право на участь в управлінні державними справами, на участь у виборах | 18 | 100% |
| 3. Права утриманих у колоніях | 2 | 100% |
| 4. Право на життя | 39 | 89% |
| 5. Право на захист від катувань та жорстокого поводження | 70 | 80% |
| 6. Право на справедливий суд | 81 | 77% |
| 7. Право на свободу об’єднань | 19 | 74% |
| 8. Право на звернення до органів влади | 34 | 72% |
| 9. Право на доступ до інформації | 84 | 69% |
| 10. Право на власність | 16 | 69% |
| 11. Право на охорону здоров’я | 11 | 68% |
| 12. Право на приватність. Право на повагу до честі та гідності | 38 | 66% |
| 13. Право на свободу та особисту недоторканість | 69 | 60% |
| 14. Право на свободу вираження поглядів | 15 | 60% |
| 15. Права жінок | 10 | 60% |
| 16. Право на свободу мирних зібрань | 47 | 59% |
| 17. Екологічні права | 37 | 57% |
| 18. Право на підприємницьку діяльність | 21 | 55% |
| 19. Право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Право на громадянство | 19 | 53% |
| 20. Право на достатній життєвий рівень | 10 | 50% |
| 21. Право на освіту | 9 | 44% |
| 22. Право на свободу совісті й віросповідання | 36 | 36% |
| 23. Право на працю | 18 | 33% |
| 24. Право на соціальне забезпечення | 4 | 25% |
| 25. Право на захист від дискримінації | 14 | 0% |
| 26. Права іноземців і біженців | 4 | 0 |
| 27. Права національних і мовних меншин | 2 | 0 |
Огляд порушень
Моніторингова група Херсонського КВУ зафіксувала в регіональних засобах масової інформації 12 повідомлень про порушення права на доступ до інформації. Найбільше зловживали невиконанням даного права громадян органи виконавчої влади (66,7% всіх повідомлень). 62,5% всіх повідомлень стосувалися порушень в районах області.
Не секрет, що вибори Президента України відбувалися з численними порушеннями. Тільки на відміну від інших областей, інформація про виявлені порушення у нас менш доступна з незрозумілих причин. У прес-центрі обласної прокуратури журналісту газети "Вгору" повідомили, що у них немає даних про підкуп посадових осіб, керівників виборчих комісій... Чи мало місце “виборче” хабарництво в Нововоронцовському районі, дізнатись не вдалося. Ігноруючи закон “Про інформацію”, прокурор О.Йощенко не схотів відповісти на питання кореспондента, пославшись на таємницю слідства. При цьому він навіть не вислухав, яку саме інформацію автор хоче отримати – адже таємниця слідства не поширюється на всі відомості, що стосуються кримінальних справ. Це тим паче дивно, оскільки в інших регіонах України (Сумах, Львові тощо) журналісти без проблем отримують важливу для суспільства інформацію. (Вгору, №28, 14.07.05)
Напередодні візиту міністра внутрішніх справ України до Херсонської області постійного автора статей "Гривни" Сергія Яновського та редакції газет "Новий день" і "ВІК" повідомили з облдержадміністрації, що їх не можуть включити у прес-групу, яка супроводжуватиме міністра, з причини не знаходження в архівах їхніх акредитаційних посвідчень ("Гривна-СВ" №44 від 28.10.05 і №45 від 04.11.05, "ВІК" №43 від 03.11.05).
А через тиждень, перед візитом до Херсона Президента України В.Ющенка, облдержадміністрація повідомила редакцію "Гривни" про те, що для участі журналістів у групі ЗМІ, яка супроводжуватиме Президента, на додаток до акредитаційного листа тепер вимагається ще й окремий лист від редакції на ім'я голови ХОДА ("Гривна-СВ" №51 від 16.12.05).
Обласна державна адміністрація утаємничила розпорядження про списки виборців?
За офіційною версією, ще 5 вересня, тобто тиждень тому, голова обласної державної адміністрації Б.В.Сіленков видав розпорядження, згідно якому створена регіональна робоча група з обліку виборців. Але й ввечері 12 вересня текст цього розпорядження був відсутній на офіційному сайті Херсонської облдерждадміністрації.
Хоча на сайті вже розміщенні розпорядження за більш пізні числа, серед яких й малопомітні, так звані "робочі". Наприклад, про відрядження керівника кадрової служби...
Цікаво, що 6 вересня, тобто наступного дня після так званого офіційного підписання цього "таємного" розпорядження, Борис Сіленков на зустрічі з лідерами місцевих організацій політичних партій запрошував представників цих партій до складу Робочої групи з обліку списків виборців. Але після того, як у своєму виступі керівник аналітичних програм Херсонської обласної організації Комітету виборців України Олександр Мошнягул роз’яснив, що подібні групи вже повинні працювати, губернатор скорегував свою заяву та повідомив про те, що насправді регіональна група була вже створена.
Але, зовсім насправді, як говорять джерела в обласній державній адміністрації, текст цього Розпорядження не був готовий ще й зранку 7 вересня. А заява губернатора під час зустрічі з політиками поставила у тяжке становище працівників відповідного Управління, які готували це саме "таємне" Розпорядження...
На сьогодні, є інформація від прес-служби про створення Регіональної робочої групи з обліку списків виборців, але невідомий текст самого Розпорядження, невідомий склад цієї групи, достеменно невідомо, коли ж вона була створена.
Таким дивним чином на Херсонщині розпочата робота по укладанню списків виборців - одного з найважливіших технічних компонентів майбутніх виборів.
„ Політична Херсонщина”, 12 вересня 2005 р.
Журналіст газети „Вільний вибір” Олександр Шаповалов після піврічного листування з органами прокуратури в намаганні забезпечити захист своїх інформаційних прав, порушених підчас виборів Президента України, звернувся до Херсонського управління СБУ із заявами про порушення прокурорами Закону "Про боротьбу з корупцією".
Журналіст звинуватив співробітників прокуратури у порушеннях спеціальних антикорупційних обмежень, а саме: ненадання відповідей на звернення, неправомірні відмови в наданні інформації, її необгрунтована затримка, надання недостовірної чи неповної інформації. За такі порушення Законом "Про боротьбу з корупцією" передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі більше 1000 гривен.
„ Політична Херсонщина”, 25 Квiтня 2005