Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження 15 Загальний огляд застосування права та огляд загальноукраїнських проблем у 2004 році 15
| Вид материала | Документы |
- Закон україни, 252.23kb.
- Методичні рекомендації розроблені відповідно до законів України "Про благоустрій населених, 171.55kb.
- Методичні рекомендації, 38.99kb.
- Рекомендацій Комітету Верховної Ради України з питань закон, 36.08kb.
- Вступ України до Світової огранізації торгівлі. Законодавчі зміни. Галузеві стратегії”, 72.41kb.
- Огляд літератури з питань ефективності та безпеки застосування лікарських засобів 01., 702.65kb.
- Огляд літератури з питань ефективності та безпеки застосування лікарських засобів 01., 414.04kb.
- Що таке Європейський Союз, 974.36kb.
- Загальний огляд системи вищої освіти україни керівник дослідження – Тарас Фінніков, 838.28kb.
- Козацтва в українському романтизмі (загальний огляд) > Пантелеймон Куліш козакофіл, 444.33kb.
Право на свободу вираження поглядів
Загальний огляд застосування права та огляд загальноукраїнських проблем минулого року
Стаття 10 Європейської Конвенція про захист прав людини та основних свобод гарантує, що „кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати i передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади i незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цiлiсностi або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров’я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету i безсторонності суду i є необхідними в демократичному суспільстві”.
2004 р. був багато в чому переломним для умов застосування права на свободу вираження поглядів. Після відомих подій другої половини 2004 р., зміни влади в країні був значно послаблений тиск на засоби масової інформації з боку органів влади, політичних сил, власників ЗМІ, які широко застосовували жорстоку цензурну політику. Відійшли у минуле так звані „темники” із неофіційними вказівками щодо того, висвітлювати чи ні ті чи інші події, у якій тональності поширювати ту чи іншу інформацію тощо.
Зменшився вплив інших „поза цензурних” інструментів „впливу”, таких, як перевірки з боку правоохоронних, податкових та інших контролюючих органів тих, хто подавав матеріали з іншою, ніж правляча, точкою зору.
Проте, залишилися інші інструменти впливу на позицію ЗМІ, мається на увазі судові позови про відшкодування шкоди в дуже великих розмірах за публікацію дифамаційних матеріалів та застосування нововведень українського законодавства щодо „неправдивості негативної інформації”, „захисту суспільної моралі” тощо.
Загальна кількість судових позовів проти ЗМІ значно зменшилися з травня 2003 року у зв’язку з прийняттям закону про їхнє обмеження через застосування диференційованої ставки державного мита по таким справам та, відповідно, зменшення сум компенсації шкоди. Хоча у 2004 р. з 442 заяв проти ЗМІ з вимогою відшкодування моральних збитків на загальну суму у 20 млн. грн., було присуджено до стягнення зі ЗМІ 591 тисячу 591 гривну. Тобто, у середньому ЗМІ повинні були сплатити 3 744 гривні по кожній справі (приблизно 700 доларів США ).
З’явилася також нова тенденція: позови проти ЗМІ почали переважно стосуватися не відшкодування шкоди, а оприлюднення спростування поширених неправдивих відомостей.
У Цивільному кодексі України, що набув чинності з 1 січня 2004 р., закладена норма відповідно до якої «негативна інформація, поширена про особу, є неправдивою», на підставі чого переслідуються журналісти та ЗМІ за висловлювання критичних зауважень. У цьому кодексі з’явилася ще низка норм, що обмежують свободу слова в невиправданому обсязі. З січня 2004 р. в Україні почалося впровадження нового законодавства щодо захисту суспільної моралі (Закон України «Про захист суспільної моралі» та пов’язані з ним зміни до інших законів). Відповідно до нього створено державний орган із захисту суспільної моралі. До його функцій належить призупинення поширення (без санкції суду) та застосування санкцій за поширення продукції, що порушує суспільну мораль (порнографічного та еротичного характеру або із застосуванням жорстокості та насильства тощо). При цьому слід зазначити, що згадане законодавство чітко не визначає, що може порушити суспільну мораль, а дефініції надзвичайно не чіткі та сповнені оціночними виразами . Тому особа , яка поширює такий твір , не може передбачити незаконність своєї поведінки.
Проте минулого року випадків застосування цих законодавчих норм поки що не помічено.
Загальна ситуація в області
У Херсонській області, за повідомленням Управління з питань внутрішньої політики Херсонської облдержадміністрації, станом на 31 січня 2006 р. зареєстровано 346 видань, з них 78,3 % - змішаною мовами (українською, російською, англійською, німецькою), 13,7 % - українською, 8,0% - російською, 120 з них виходять регулярно: 18 районних комунальних газет, 3 міські комунальні газети та обласна комунальна газета «Наддніпрянська правда», державна газета «Джерела», інші - недержавні видання. У 2005 р. було зареєстровано 51 видання, з них 1 - релігійного спрямування, 7 - партійних, 1 - міська комунальна газета, інші — загальнополітичні та рекламні недержавні видання. За мовами видання: 47 - змішаною мовами, 3 - українською, 1 - російською.
У 2004-2005 роках випадків відмови у реєстрації друкованих ЗМІ та оскаржень таких рішень управління у суді чи вищих керівних органах не було.
У 2005 р. виник ряд конфліктів між співзасновниками районних комунальних видань – трудовими колективами редакцій та місцевими органами виконавчої влади й місцевого самоврядування. Зокрема подібні випадки фіксувалися в Білозерському, Бериславському, Високопільському, Скадовському, Цюрупинському та деяких інших районах області. Всупереч чинному законодавству щодо діяльності ЗМІ, були однобічні спроби керівників органів місцевої влади внести зміни до діючих статутів редакцій, установчих угод про співзасновництво друкованого видання, фіксувалися випадки цензурування окремих матеріалів районних газет. Справжньою причиною більшості з цих конфліктів стали спроби усунути керівників газет, які в період президентської кампанії висловлювали іншу політичну точку зору, ніж ті керівники, що прийшли до влади на початку 2005 р. У більшості випадків конфлікти вдалося призупинити, хоча рекомендації голови Херсонської облдержадміністрації про те, щоб районні державні адміністрації вийшли із числа засновників районних комунальних видань, не були виконані.
Огляд порушень
Моніторингова група Херсонського КВУ зафіксувало 22 повідомлення про порушення права на свободу вираження поглядів та прав журналістів на інформаційну діяльність, що складає 2,9% від загальної кількості всіх повідомлень про порушення, які були зафіксовані моніторинговою групою у регіональних ЗМІ. Ці порушення є фактично типовими для політичної ситуації в країні. Найбільш розповсюдженими були у минулому році:
- Судові позови з вимогами відшкодування моральної шкоди, суми яких є завеликими й такими, що направленні на припинення діяльності органів ЗМІ. Так, у травні, після одного з подібних судових позовів припинився вихід місцевої газети „Чесне слово”.
- Погрози та навіть побиття журналістів та громадських діячів з боку героїв їх критичних публікацій та невідомих осіб. Подібні випадки, хоча й мали місце, але у порівнянні з минулими роками їх було на порядок менше, й більшість з них була пов’язана, в першу чергу, з політичним конфліктом навколо постаті голови Херсонської обласної державної адміністрації Б.В.Сіленкова.
- Конфлікти між керівниками районної влади та редакціями районної преси. Найбільш гострим став конфлікт між головою Цюрупинської райдержадміністрації Д.Осиповим та редактором Цюрупинської районної газети „Вісник Олешшя” Б.Прищепою.
Відомості про погрози в адресу журналістів
22 серпня 2005 р. у всеукраїнському прес-центрі УНІАН журналістка "Вечірніх вістей" уродженка Нової Каховки Людмила Башкірова розповіла про погрози, які вона почала отримувати після публікації критичних матеріалів про діяльність керівництва Херсонської області. Вона повідомила, що 13 серпня, коли вона перебувала у Києві, їй на мобільний зателефонував невідомий, який спочатку запропонував журналістці за винагороду опублікувати спростування статті про голову ХОДА Бориса Сіленкова, а коли та відмовилась – пригрозив їй та її сім’ї розправою. Повернувшись додому, Людмила знайшла на столі величезну камінюку, завернуту у газету, де була опублікована одна з її статей про Сіленкова. Після цих подій Людмила написала відповідні заяви до прокуратури та СБУ. (Булава, №34 від 25.08.05)
У жовтні 2005 р. відомий незалежний журналіст Володимир Марус подав заяву до обласної прокуратури про факт телефонних погроз з боку голови облдержадміністрації Бориса Сіленкова. Подібні погрози з’явилися після критичних матеріалів про діяльність губернатора, що були надруковані в місцевих газетах ("Гривна" №44 від 27.10.05).
Олександр Шаповалов, як і інші журналісти друкованих видань всеукраїнської громадської організації "Комітет виборців України", у період президентських виборів здійснював спостереження за ходом виборчого процесу по округу №186 (Херсонська область). Тому він активно взаємодіяв з територіальною виборчою комісією (ТВК). Починаючи з дня голосування у першому турі виборов, права Шаповалова багаторазово порушувались: йому відмовляли в наданні інформації та копій документів, не розглядали письмові звернення, не пускали та навіть виганяли з засідань комісії.
На неодноразові скарги журналіста до облпрокуратури він періодично отримує відписки про невстановлення будь-яких порушень.
На початку січня біля під’їзду будинку, в якому мешкає журналіст, його чекали двоє хлопців, які "порадили" Шаповалову "припинити розкидати свої папірці по різним держорганам, забрати свої скарги і сидіти тихо". У разі недодержання цих порад "люди у чорному" погрожували журналісту фізичною розправою і заподіянням шкоди його близьким. Олександр подав відповідні заяви до Херсонського міськвідділу внутрішніх справ та до Облуправління СБУ. ОблСБУ, пославшись на "непідвідомчість", перенаправило заяву про погрози у прокуратуру області, з якої вона попала до райпрокурора тільки через три тижні (!). А оперативники, після двотижневого (!) з’ясування обставин, передали матеріали до Суворовської райпрокуратури. У справі про погрози була проведена додаткова перевірка, і знову – постанова про відмову! Шаповалов вважає, що прокурори просто не бажають знижувати статистику своєї роботи ще одним нерозкритим злочином. Але чому ж потрібно залишати у небезпеці людину?! („Політична Херсонщина”, 23 Липня 2005)
Резонансною стала спроба у лютому 2005 р. голови Херсонської облдержадміністрації Б.Сіленкова погрозами примусити звільнитися Генерального директора Херсонської облдержтелерадіокампанії, голови Херсонського відділення Національної спілки журналістів України В.Долину. З цього приводу голова Національної спілки журналістів України Ігор Любченко розповсюдив Звернення до керівників, усіх творчих працівників засобів масової інформації. В цьому документі зокрема говорилося про те, що „новопризначений голова Херсонської обласної державної адміністрації Борис Сілєнков викликав генерального директора обласної державної телерадіокомпанії Валерія Долину і зажадав, щоб він негайно написав заяву про відставку, бо свого часу обласне телебачення продемонструвало передачу, в якій деякі громадяни Нової Каховки негативно висловилися про діяльність пана Сілєнкова на посаді міського голови”. Ігор Любченко у своєму Зверненні задав риторичне питання: „Чи вважає новопризначений губернатор, що отримав область у безроздільне володіння, де тепер - "цар, суддя і військовий начальник"?
Голова НСЖУ закликав своїх колег „Не піддавайтеся диктату, не подавайте заяв про відставку! Якщо до вас є претензії засновників, то ці претензії мають бути юридично обґрунтовані не головою адміністрації чи головою ради, а держадміністрацією і сесією ради... Тож давайте і ми, колеги, тримати удар, не піддаватися тиску і провокаціям, відстоювати свою громадянську і професійну позицію”. (цитуємо за публікацією „Політичної Херсонщини” від 19 лютого 2005 р.).
Газета „Чесне слово”, - видання, що припинило свій вихід після судових процесів над нею.
Найбільш драматично у минулому році склалася ситуація навколо газети „Чесне слово”. Це видання у 2004 – 2005 рр. надрукувала серію критичних статей про діяльність місцевих суддів, зокрема голови Херсонського апеляційного суду А.Іванищука, а також про діяльність правоохоронних органів, що фактично, на думку авторів публікацій, розорюють місцевих підприємців.
В результаті, газета програла кілька судових позовів, у тому числі з рішенням сплатити 100 тис. грн. моральної шкоди, її репортер був побитий серед білого дня, а правоохоронні органи не провели належного розслідування цього факту. Весною газета „Чесне слово” припинила своє існування.
Друкуємо деякі матеріали про ситуацію навколо видання.
Про ситуацію, що склалася навколо газети „Чесне слово”
За это время мы выслушали столько историй о херсонском «правосудии», что хватит для публикаций на несколько лет вперед. Мы даем слово, что ни одно Ваше обращение не останется без внимания : Ваша боль – это наша боль!
Нас пытались уничтожить всеми возможными способами. Возбудили уголовное дело и посадили в СИЗО на 1,5 месяца нашего адвоката Я. Ващука, которому угрожали дать 7 лет. А в отсутствие нашего адвоката «быстренько состряпали» решение суда, которым «повесили» на редакцию 100 тыс. грн. морального ущерба. Но и этого мало! Нам угрожали по телефону люди с «кавказким» акцентом, которые обещали «разобраться» с автором статьи об Иванищуке. Потом г-н Мельничук избил нашего журналиста прямо на пороге апелляционного суда. Причем, как оказалось, г-н Мельничук ходит в апеляционный суд как к себе домой, в то время, как не всех журналистов туда пускают даже на пресс-конференцию.
За эту неделю к нам трижды (!!!) присылали судебных исполнителей из Суворовской ОГИС. Причем каждый раз – разных. Первый раз в понедельник, 21 февраля. На следующий день пришли уже другие. Оказывается, первая исполнитель(ница) слишком «мягко» с нами обошлась. Поэтому прислали других. На мой вопрос: «Так вы –карательный отряд?», судебный исполнитель «проговорилась»: «Типа того…». При этом, во время разговора, они несколько раз угрожали нам судебными исками «за моральный ущерб». Завтра (25 февраля) судебные исполнители грозились прийти еще раз, но уже с ОМОНом.
Против нас, как оказалось, возбудили уголовное дело (!), по которому мы своей статьей, якобы, угрожали жизни (!) г-на Бойко! Того самого г-на Бойко, который необоснованно «повесил» на нашу редакцию 100 тыс. грн. морального ущерба в пользу г-на Мельничука. И того самого, который по нашей информации, является кумом Иванищука-младшего, с которым он «гонял» из-за границы иномарки на продажу, вместо того, чтобы проходить практику в суде (по информации, которую раздают пикетчики возле апелляционного суда). Но и это не все! Как нам передают некоторые «доброжелатели», с нами еще «разберутся». Причем наблюдается четкая закономерность – чем больше мы пишем о г-не Иванищуке, тем жестче на нас давят.
Все, что можно было сделать против нас – уже сделали. Единственное, что еще можно сделать – это начать нас отстреливать, а еще – поджечь нашу редакцию. Так что если что – Вы знаете, где искать заказчиков.
Поэтому, хотелось бы еще раз поблагодарить всех за поддержку и передать тем, кто чинит над нами расправу: «Нас багато, и нас – не подолати»! А потому, свой комментарий «от редакции» хотелось бы закончить словами героя Сергея Бодрова из кинофильма «Брат-2»:
«Вот скажи мне, американец, в чем сила? Разве в деньгах? Вот и брат говорит, что «в деньгах»… У тебя много денег, и чего? Я вот думаю, что сила – в правде. У кого правда, тот и сильней. Вот ты обманул кого-то – денег нажил… И чего? Ты сильней стал? Нет. Не стал. Потому что правды за тобой нет. А тот, кого обманул – за ним правда. Значит он сильней».
Мы сильней, потому что за нами – ПРАВДА!
Честное слово ссылка скрытаЭ. Михайлов
УГОЛОВНОЕ ДЕЛО № 530027-05
(...)
В Херсоне иные репортеры все чаще ходят не на пресс-конференции, а на допросы.
Яркий пример тому — возбуждение 7 февраля сего года уголовного дела против Херсонского делового еженедельника «Честное слово». В номере от 15 ноября 2004 г. это издание опубликовало заметку об опасном для развития предпринимательства прецеденте: судья Суворовского райсуда Херсона Вячеслав Бойко по протесту городского прокурора Григория Маренчука отменил решение Комсомольского райисполкома о приеме в эксплуатацию 15 промышленных и торговых объектов. Реакцию газетчиков вызвало прежде всего то обстоятельство, что спорное решение вынесено почти два года назад и его нынешняя отмена может стать формальным предлогом для остановки предприятий, на которых работают несколько тысяч человек. И это при том, что Херсонщина по темпам социально-экономического развития и так плетется «в хвосте» всей Украины.
Негативный отзыв в газете г-н Бойко расценил как вмешательство в его деятельность и направил постановление об этом в прокуратуру Суворовского района Херсона. Тут читать «Честное слово» принялся уже прокурор Анатолий Майдан. В журналистском выступлении зоркое прокурорское око усмотрело не просто вмешательство, а прямые угрозы судье. Ссылаясь на них, районный прокурор вынес постановление о возбуждении уголовного дела №530027-05.
Я внимательно проштудировал вызвавшую столь бурную реакцию статью и нашел в ней ровно два абзаца с упоминанием фамилии судьи. Причем наиболее жесткий отзыв о нем был таким: «То, что делают с «Биологом» (фирма, которую затронуло решение Вячеслава Бойко. — Авт.) —только первая ласточка в необъявленной войне, которую херсонские чиновники ведут против предпринимателей, не относящихся к когорте «своих». Следующими будут 15 предприятий Комсомольского района, против которых у херсонских судейских чиновников уже есть наготове прецедент — решение судьи Суворовского районного суда В.Бойко... Беспредел, которому не будет конца, если не дать им по рукам.
Поэтому руководство «Биолога» и люди, которые работают на предприятии, готовы идти до конца — отстаивать свое право на работу всеми законными способами: от обжалования решения суда в вышестоящих судебных инстанциях до пикетирования городской прокуратуры и Херсонского горисполкома».
Возможно, несведущие в филологических тонкостях юристы буквально восприняли выражение «дать по рукам»? Но дальше в тексте ведь разъясняется его смысл. В беседе с автором этих строк прокурор Суворовского района заявил, что прокуратура «ждет результатов лингвистической экспертизы из Харькова», с помощью которой можно будет определить, имеется в статье угроза или нет. В таком случае на каком основании дело против еженедельника возбудили?
Когда в феврале нынешнего года члены ряда общественных организаций пикетировали Апелляционный суд Херсонской области с требованиями отставки коррумпированных представителей правосудия, участников акции снимал корреспондент газеты «Честное слово» Петр Лукьяненко. Вышедший из здания суда неизвестный нанес находившемуся при исполнении служебных обязанностей репортеру несколько ударов кулаком в лицо. Петр получил сотрясение мозга, а нападавший беспрепятственно скрылся. Охранявшие суд бойцы милицейского спецподразделения «Грифон» почему-то не попытались его задержать.
Вознегодовавшие по этому поводу главные редакторы семи самых популярных в Херсоне изданий в коллективном письме попросили прокуратуру взять разбирательство под контроль. Но когда разговор пошел о реакции на обращение, прокурор Суворовского района Херсона лишь признал, что его действительно «посещала группа журналистов» и что «процессуальные сроки для проверки вышли». Поведать что-либо о ее результатах он отказался, переадресовав корреспондента... в пресс-службу облпрокуратуры, где об этом факте ничего не знали. Так в чем заинтересовано руководство последней — в отстаивании гражданских прав или в том, чтобы замять скандальный инцидент с журналистом?
Главный редактор «Честного слова» Эдуард Михайлов говорит: «В Херсоне организована невиданная кампания травли независимых СМИ, в которую вовлекают уже не исполнительную власть, а правоохранительные органы. Редакционный коллектив просит Генпрокуратуру дать этим фактам соответствующую оценку и наказать виновных». Мы связались с г-ном Михайловым по телефону. Он рассказал, что дело №530027-05 возбуждено по факту опубликования статьи. Сам Эдуард Львович пока что проходит по нему в качестве свидетеля. Его полтора часа допрашивали в прокуратуре. Следователя интересовало, кто учредитель газеты, не было ли заказа на написание статьи и кто ее автор, откуда журналисты взяли материалы и т. п. Заместителя главного редактора Виктора Пономаренко вызывали на допрос дважды и задавали ему аналогичные вопросы. Что касается избиения корреспондента Петра Лукьяненко, то, по словам г-на Михайлова, правоохранительные органы по этому поводу хранят молчание, хотя показания дали не только сотрудники газеты, но и милиционер, который во время этого происшествия вмешался и защитил журналиста. Кроме того, инцидент снимали на видео, и правоохранителям хорошо известно, где находится пленка.
Прокурор Суворовского района Херсона Анатолий Майдан, к которому «2000» обратились с просьбой прокомментировать события, связанные с газетой, ответил, что по телефону он такие темы не обсуждает. Руководитель пресс-службы прокуратуры Херсонской области Федор Самойленко сообщил, что «не готов прокомментировать все тонкости и нюансы уголовного дела» по еженедельнику, поскольку «говорить по существу дела еще рано», однако «гонениями на СМИ правоохранительные органы Херсона не занимаются». По его словам, «дело запутанное» и в нем присутствуют бизнес-интересы ООО ПКФ «Биолог», а также некий политический аспект, связанный с «оранжевой революцией». «Пройдет время, и все станет на свои места», — заверил нас г-н Самойленко, пообещав позднее дать более подробный комментарий
„ Політична Херсонщина”, 10 Березня 2005 (автор матеріалу Сергій Яновський, матеріал було надіслано по розсилці politika@pisem.net )
Є й інші приклади рішень судів щодо позовів до ЗМІ. У жовтні 2005 р. завершився судовий розгляд апеляційний скарги обласної держтелерадіокомпанії "Скіфія" на рішення райсуду у справі за позовом голови облдержадміністрації В.Сіленкова про захист честі, гідності й ділової репутації та стягнення моральної шкоди. Апеляційний суд частково підтвердив висновок суду першої інстанції щодо представлення телеканалом громадськості недостовірної інформації, але не погодився із присудженим розміром моральної шкоди, знизивши його з 20-ти до 3-х тисяч гривень ("Гривна" №44 від 27.10.05).
Побиття та переслідування громадян за висловлення власних переконань
Трьох молодих людей, що називають себе членами організації “Пора” Дмитра Дзюбу, Бориса і Юрія Княжинських побили невідомі, коли ті поверталися додому. За словами хлопців, цей випадок пов’язаний з їх політичною діяльністю, адже потерпілі вже давно виступають з вимогою ретельної перевірки всіх херсонських судів і відставки голови Апеляційного суду.
А. Нечаев. Кому “Пора” стала костью в горле//Гривна – 2005-№32 – 5.08
Минуло більше тижня після того, як під стінами облдержадміністрації пройшов мітинг проти поборів у медичних закладах області. У обласній лікарні, на яку найбільше було нарікань під час мітингу, тим часом велася боротьба із “інакомислячими”. Лікаря-гінеколога Бориса Хабрата, що виступив проти поборів пацієнтів, звільнили з роботи.
Працівники акушерсько-гінекологічного корпусу обласної лікарні виступили на захист колеги – 11 серпня вони написали заяву голові профкому аз проханням розібратися у ситуації й винести справедливе рішення. Під заявою підписалися 39 працівників. Але представники адміністрації лікарні почали вимагати, щоб вони відкликали підписи. Водночас наполягали, щоб медики написали лист проти Хабрата. Лист із 32 підписами вручили голові профкому Т. Татариновій. Після цього декого з підписантів “попросили” написати заяви про звільнення. Як свідчать працівники акушерсько-гінекологічного корпусу, їх і зараз “пресують”. Скільки залишилося підписів під заявою, невідомо, бо працівникам із різних відділень ходити одне до одного заборонено.
17 серпня працівники лікарні написали заяву начальнику обласного управління охорони здоров”я Михайлу Брагару і попросили захистити їхнє конституційне право на свободу слова. Після цього тиск припинився, заяви на звільнення ліквідували.
С. Смаль. Медиків “пресують” // Вгору – 2005 - №34 – 25.08
Чиновник звинувачує губернатора у переслідуванні. Навіть у лікарні.
Кілька тижнів поспіль скороспілий глава облдержадміністрації Борис Сіленков напирає на начальника державного управління екології та природних ресурсів у Херсонській області Володимира Білоконя, аби той негайно залишив крісло. Білоконь «насмілився» запитати: за що така немилість? У відповідь почув малозрозуміле: мовляв, браконьєри нищать рибу й звіра, привільне живеться губителям природи, має місце видача чистих бланків з печатками «своїм людям»...
Таке враження, що браконьєрство в області розквітло з приходом начальником управління саме Білоконя, а до цього його як масового явища взагалі не існувало.
— Якраз навпаки, — говорить професор Херсонського державного університету доктор біологічних наук Микола Бойко. — Коли кілька років тому ми звернулися до голів райдержадміністрацій, аби ті сприяли екологам у збереженні для нащадків рідкісних природних багатств, то відгукнувся один Білоконь. І взагалі, вважаю, це найкращий із начальників управлінь, яких я знаю. Принциповий, грамотний, а головне — вболіває за екологію...
Після кількох образ, завданих Володимиру Федоровичу губернатором, у Білоконя почалися проблеми із серцем (до речі, воно у чоловіка хворе). Однак «еколог» Сіленков показав себе в цій ситуації ще й «медиком», поставивши свій діагноз: прикидається...
— Мені шкода лікарів, які прийшли до мене мало не зі сльозами на очах і передали побажання моїх «благодійників» — негайно залишити медичний заклад, інакше гірше буде їм. Аби не підставляти порядних людей, котрих штовхнули на порушення найсвятішого — клятви Гіппократа, я зібрав речі. Але просто так посади не залишу, хай і боротьба за власну гідність підірве моє здоров"я. Я завжди працював чесно і тоді, коли був головою колгоспу, і тоді, коли більше десятка років — головою Великоолександрівської райдержадміністрації. А Сіленкову порадив би підкріплювати свої звинувачення конкретними фактами. На сьогодні таких фактів у нього немає. І, знаю, не буде. (за матеріалами газети „Новий день” №41 від 06.10.05, "Взгляд" №41 від 13.10.05).
Серед найбільш сумно відомих фактів – ситуація навколо цюрупинської районної газети „Вісник Олешшя”. Їй припинили фінансування, вимагаючи цензурувати свої статті в райдержадміністрації. Ось як розповідав про це редактор Б.Прищепа: «Для того, аби публікація з’явилася в газеті, до рукопису прикріплюють “бігунок”. І поки він не оббіжить чиновників, права на оприлюднення не має». Журналісти вдалися до страйку, голодування та проведення прес-конференції. (за матеріалами херсонської преси та інтернте-видань)