Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження 15 Загальний огляд застосування права та огляд загальноукраїнських проблем у 2004 році 15

Вид материалаДокументы

Содержание


Право на захист від дискримінації
Загальна ситуація в області
Право на свободу пересування та вільного вибору місця проживання.
Огляд загальної ситуації в області
Подобный материал:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   26

Право на захист від дискримінації

Загальний огляд застосування права та огляд загальноукраїнських проблем минулого року


Дискримінації та нерівності в Україні за ознаками раси, кольору шкіри, громадянства, етнічної належності та мови проявляються, на погляд правозахисних організацій, під час працевлаштування, доступу до соціальних послуг, однаковому поводженні правоохоронців, рівному поводженні в місцях попереднього ув’язнення та установах виконання покарань, рівноправності національних культур та мов. Ці нерівності стосуються колишніх депортованих, які повертаються в Україну, та представників окремих груп та етносів, зокрема вихідців з Кавказу, Азії та Африки, ромів, тощо.

Загальна ситуація в області


За офіційною інформацією, в області міжнаціональна ситуація відносно стабільна. За інформацією райдержадміністрацій та міськвиконкомів проявів національної винятковості, нетерпимості до громадян будь-якої іншої національності, розпалювання ворожнечі на національному ґрунті не зафіксовано.

В області є райони компактного мешкання представників депортованих народів, а саме в Генічеському та Чаплинському районах мешкають татари та кримські татари, у Чаплинському районі також мешкають турки-месхетинці.

Моніторингова група не зафіксувала повідомлень про порушення права на захист від дискримінації на Херсонщині.

Право на свободу пересування та вільного вибору
місця проживання.

Загальний огляд застосування права та огляд загальноукраїнських проблем минулого року


З 1 січня 2004 року в Україні почав діяти новий закон «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (далі по тексту – «Закон»).

Головні труднощі закону з точки зору правозахисних організацій:

Виникають складнощі з особами, що не мають документів: щоб отримати документи необхідно звернутися за місцем проживання до відповідного органу влади, а щоби офіційно отримати місце проживання, що можна підтвердити документально, необхідно подати документ про особу – виникає замкнене коло. З цього, правда, є певний вихід, але він важкий, бо вимагає належної правової допомоги. А тепер уявімо, що всю цю процедуру треба подолати бездомному.

Місцем проживання за Законом вважається місце, де громадянин переважно проживає більше 6 місяців. Якщо хтось живе в іншому місці понад 6 місяців, йому треба змінювати місце реєстрації. Тому можна зазначити, що концептуально закон зробив з права на вибір місця проживання обов’язок зареєструватися, невиконання якого тягне за собою відповідне покарання. За проживання без реєстрації встановлена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу. Відповідно до закону, міліція може зупиняти людей на вулиці, перевіряти і якщо ви не доведете, що ви перебуваєте в чужому місті менше вказаного у законі терміну – штрафувати, а потім доводьте свою правоту в суді.

Істотним недоліком законодавства є прив’язування можливості реєстрації до власності особи (її житла), що є вкрай необдуманим в країні, де існує реальна житлова проблема для третини населення. Й ті, хто переїжджає в інше місто не може зареєструватися, тому що власники побоюються можливих зазіхань на своє житло.

Експерти відзначають, що згаданий закон також призводить до негативних соціальних та економічних наслідків. Зокрема, ним декларується, що надання прав не може залежати від місця проживання, проте на практиці всі соціальні, пенсійні, медичні, комунальні послуги прив’язані до місця реєстрації і механізму заміни надання їх не розроблено.

Таким чином, можна підсумувати, що новий закон, який набув чинності минулого року, ускладнив життя особам, що не мають документів або власного житла. Залишаються не вирішеними й значна кількість супровідних проблем, зокрема, з соціальним обслуговуванням населення, що тісно пов’язане з реєстрацією.

Негативною адміністративною практикою є фактично постійна необхідність носіння особою з собою паспорту або іншого документу, що посвідчує особу. Широко поширеною практикою правоохоронних органів є затримання особи лише за відсутність при собі документів, що посвідчують цю особу, зокрема паспорту. Законодавство надає право правоохоронцям затримати будь-яку таку особу на декілька годин, а іноді діб, до з’ясування даних про таку особу. Це право часто використовується правоохоронцями з метою шантажу, вимагання хабара чи зловживання посадовим становищем.

Для виїзду за кордон усі громадяни України повинні отримати закордонний паспорт. Його отримання вимагає проходження значних бюрократичних процедур і триває за загальним правилом три місяці. Така тривалість навряд чи є обґрунтованим обмеженням права людини на вільне пересування, в тому числі виїзду за кордон. При цьому вартість усієї процедури (з урахуванням усіх зборів за отримання усіх необхідних до подачі документів) складає приблизно 50 євро, що дорівнює еквіваленту 1,3 мінімальних заробітних плат на місяць. Внаслідок цього значна кількість малозабезпеченого населення, зокрема, люди пенсійного віку та непрацездатні, не можуть отримати закордонний паспорт, що є перепоною для вільного виїзду з країни.

Існують категорії осіб, яким заборонений виїзд за кордон в інтересах національної безпеки. Вони добровільно підписують зобов’язання не виїздити за межі країни , що є передумовою отримання допуску до певної інформації , що містить державну таємницю . Така практика викликає обґрунтовані заперечення, оскільки вона не досягає мети охорони таємниці в умовах існування Інтернету та нових інформаційних технологій, що зменшують значення державних кордонів. Очевидно, такі обмеження є явним рудиментом радянської епохи і мають бути скасовані.

Огляд загальної ситуації в області


Моніторингова група Херсонського КВУ не зафіксувала порушень права на свободу пересування та вільного вибору місця проживання. На інформаційні запити щодо відмов у реєстрації осіб ми отримали відповіді, що подібних фактів у минулому році не зареєстровано.

Проблемним залишається отримання закордонних паспортів. На це опосередковано вказують факти зменшення видачі закордонних паспортів херсонців. У 2003 р до підрозділів ХМВ УМВ в Херсонської області за отриманням закордонного паспорту звернулося 6470 громадян, у 2004 р. – 5294 громадянина, у 2005 р. – 4161 громадянин.

Про зміну громадянства у 2003 р. 345 громадян, у 2004 р. 290 громадян, у 2005 р. – 138 громадян.