Висновки та рекомендації 14 Право на захист від катувань І жорстокого поводження 15 Загальний огляд застосування права та огляд загальноукраїнських проблем у 2004 році 15

Вид материала

Документы

Содержание Право на свободу об’єднань Загальна ситуація в області

Подобный материал:

• Закон україни, 252.23kb.
• Методичні рекомендації розроблені відповідно до законів України "Про благоустрій населених, 171.55kb.
• Методичні рекомендації, 38.99kb.
• Рекомендацій Комітету Верховної Ради України з питань закон, 36.08kb.
• Вступ України до Світової огранізації торгівлі. Законодавчі зміни. Галузеві стратегії”, 72.41kb.
• Огляд літератури з питань ефективності та безпеки застосування лікарських засобів 01., 702.65kb.
• Огляд літератури з питань ефективності та безпеки застосування лікарських засобів 01., 414.04kb.
• Що таке Європейський Союз, 974.36kb.
• Загальний огляд системи вищої освіти україни керівник дослідження – Тарас Фінніков, 838.28kb.
• Козацтва в українському романтизмі (загальний огляд) > Пантелеймон Куліш козакофіл, 444.33kb.

Право на свободу об’єднань

Загальний огляд застосування права та огляд загальноукраїнських проблем минулого року

Українське законодавство передбачає багато видів організацій, що можна віднести до недержавних (неурядових, також вживається скорочення НУО та НДО) та непідприємницьких (неприбуткових, далі по тексту – НПО): об’єднання громадян (політичні партії та громадські організації), молодіжні та дитячі громадські організації, організації роботодавців, професійні спілки, благодійні організації, релігійні організації, творчі спілки, асоціації підприємств та інші.

Громадські організації можуть існувати як юридичні особи або без статусу юридичної особи, проте з обов’язковим повідомленням про своє утворення. Релігійні громади можуть існувати навіть без такого повідомлення. Усі інші непідприємницькі організації можуть існувати виключно у формі юридичних осіб.

НПО в законодавстві різняться за метою створення, а також за порядком створення. Кожен з видів НПО має свої особливості правового регулювання, що визначені окремим власним спеціальним законом, в якому зазначається порядок їх заснування, діяльності та ліквідації. Така кількість законодавчих актів, що регулюють діяльність недержавних організацій є мало виправданою. Це також підтверджується й тим, що за податковим законодавством вони нічим взагалі не відрізняються. Не відрізняються вони й за своєю сутністю, як формою реалізації свободи асоціацій.

Даний необґрунтований поділ зберігся з радянських часів і зараз створює істотні перепони для розвитку НПО, штучно обмежуючи їхню правоздатність. Наприклад, середня тривалість реєстрації НПО у 2004 р. в залежності від її виду визначається від одного місяця (політичні партії) до трьох (релігійні організації), хоча на практиці документи неодноразово повертаються на доопрацювання легалізуючим органом і така реєстрація триває в середньому 4-8 місяців. Для порівняння – реєстрація підприємств триває не більше 5-10 робочих днів. У 2005 року процедура реєстрації була ще більше ускладнена в зв’язку з набуттям чинності Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців». Тепер всі об’єднання громадян та інших НПО мають додатково зареєструватися ще й у державного реєстратора.

До того ж існує певна колізія ще й в податковій сфері. Об’єднання громадян після своєї легалізації й отримання статусу недержавної (громадської чи благодійної) організації, може залишатися з точки зору податкового законодавства прибутковим підприємством тому, що об’єднання громадян повинно пройти додаткову спеціальну процедуру для отримання статусу неприбуткової організації.

Також суттєві обмеження закладаються легалізуючим органом щодо видів діяльності НПО. Для українського законодавства важливим залишається мета створення об’єднання громадян та інших НПО, хоча ні у Європейській Конвенції про захист прав людини та основних свободі (стаття 11), ні в Конституції мета утворення організації не має жодного значення. Виняток становить утворення політичних партій та профспілок .

Закон «Про об’єднання громадян» прямо суперечить статті 36 Конституції України та статті 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод в частині визначенні мети створення громадської організації. Він, у трактуванні реєструючих органів, штучно обмежує мету створення об’єднань громадян лише задоволенням своїх законних спільних інтересів й тому не відповідає ні ознакам добровільності та спільної реалізації прав і свобод громадян у статті 1 Закону «Про об’єднання громадян», ні «добровільного угруповання для спільної мети» в тлумаченні Європейського суду з прав людини.

Закон про об’єднання громадян містить перелік дозволених видів діяльності . І хоча він і є дуже широким, проте вважається органами влади (Мін ’юстом та податковою інспекцією) все ж таки вичерпним, що в принципі не відповідає ні духу, ні букві закону. Іншими видами діяльності організації можуть займатися лише у випадку, коли такі права надані іншими законами. Принаймні такої позиції притримується основний легалізуючий орган – Міністерство юстиції. Адміністративна практика не дозволяє неприбутковим організаціям займатися видавничою діяльністю, здійснювати частково оплачувані соціальні послуги, а також займатися будь-якою іншою діяльністю, що навіть теоретично має на меті отримання прибутку .

Також для заняття певними видами діяльності, що потребують отримання ліцензії, організація повинна визнати себе господарюючим суб’єктом, що може призвести до втрати нею статусу неприбуткової організації. Це не стосується отримання ліцензії на провадження соціальних послуг. Її отримання є обов’язковим для недержавних організацій, що надають так звані «соціальні послуги». При цьому термін «соціальні послуги» визначено надзвичайно не чітко, що дозволяє віднести до таких будь-яку діяльність для фізичних осіб. Впровадження ліцензування є суттєвою перепоною в діяльності таких організацій .

Загальна ситуація в області

У 2005 році до Херсонського обласного управління юстиції надійшло 126 звернень про легалізацію об’єднань громадян, з яких 19 надійшли на легалізацію шляхом повідомлення, 107 на реєстрацію. Було відмовлено у легалізації 48 об’єднанням. Підставами для відмов стали неналежне оформлення та невідповідність чинному законодавству поданих на реєстрацію чи легалізацію шляхом повідомлення документів.

Таким чином, було зареєстровано 28 обласних осередків політичних партій, зареєстровано 25 місцевих громадських організації та місцевих осередків всеукраїнських і міжнародних громадських організацій й 14 об'єднань громадян легалізованих шляхом повідомлення про заснування.

Моніторинг регіональних видань зафіксував 3 повідомлення про порушення права на свободу об’єднань громадян, що склало 0,3% повідомлень про порушення прав та свобод у регіональній пресі за минулий рік.


Торгівці ринку Шуменського мікрорайону м.Херсона скаржаться в різні інстанції на вимагання керівництвом КП "Херсонський комунальний ринок" додаткових платежів на охорону, бронь та підтримку Народної партії Литвина, при цьому їх примушують вступати в цю партію. (газета „Вік” - №40, 13.10.05)

29 вересня 2005 року Борис Сіленков видав розпорядження “Про впорядкування отримання благодійних внесків”. Суть документу зводиться до трьох кроків. Перший – примусити обласну раду “розірвати договори оренди приміщень, що є спільною власністю територіальних громад області, з благодійними фондами на території лікувальних закладів”. Другий – керівникам обласних лікувально-оздоровчих закладів заборонити залучати персонал для збору коштів до благодійних фондів. Третій – доручити їм акумулювати надходження благодійних внесків виключно на рахунках установ, відкритих в органах Державного казначейства в області. Документ, підписаний керівником області – юридично безграмотний від початку до кінця. Стаття 23 Закону про благодійництво чітко говорить про те, що втручання органів влади та їх посадових осіб у діяльність благодійних організацій забороняється. Тобто, не має права Борис Сіленков у цій сфері що-небудь “впорядковувати”, і два місяці тому він сам про це публічно заявляв. (газета Вгору, № 40, 06.10.05)