Інститут економіки та промисловості нан м

Вид материала

Диплом

Содержание Шиманська В.В., студентка ІІІ курсу Житомирський державний університет імені І.Франка Особливості сучасного pr в контексті оптимізації українського бізнесу. Перелік використаних джерел Стратегия развития города

Подобный материал:

• Інститут економіки та промисловості нан, 9724.62kb.
• Інститут економіки та промисловості нан, 9040.04kb.
• Кірізлєєва Аліса Салаватівна удк 336. 717. 061 (477) розвиток механізму іпотечного, 349.57kb.
• Наукові досягнення та розробки установ нан україни за 2011 рік, 233.7kb.
• Державна Установа «Інститут економіки та прогнозування нан україни», 38.48kb.
• Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім., 14508.65kb.
• Інститут географії нан україни, м. Київ, 42.61kb.
• “матеріали електронної техніки, 168.29kb.
• Національна академія наук україни державна установа "Інститут економіки природокористування, 207.82kb.
• Заюкова Марина Сергіївна. Фінансова стійкість та її забезпечення на підприємствах м'ясної, 184.13kb.

Шиманська В.В., студентка ІІІ курсу

Житомирський державний університет імені І.Франка

Науковий керівник Саух І.В.


В статті розглядаються фундаментальні засади формування суспільства знань та їх масштабний вплив на конкурентоспроможність країни в контексті світової глобалізації.

The article is consider fundamental basis of formation society knowledge and their huge influence on country competitive in context of world globalization.


На початку третьго тисячоліття домінуючим загальносвітовим процесом є глобалізація. Основними ознаками згасання висхідного глобального економічного циклу у сучасній неоекономіці, яка розвивається від класичної економічної теорії, стали: зниження темпів зростання світової економіки, дефіцит енергетичних та демографічних ресурсів, глобальні кризи та ризики техногенних катастроф. Поступово вичерпуються фундаментальні інноваційні ресурси, які дали імпульси для нинішньої інформаційно-комунікаційної хвилі науково-технічного прогресу.

Матеріалізовані й «гаджетизовані» фундаментальні ідеї 20-30-річної давності є основою на якій грунтується “повсякденний побут” сучасного суспільства (інтернет, портативні комунікаційні пристрої та мультимедійні системи, супутниковий зв’язок, надміцні матеріали, медицина високих технологій). Сьогодні ці інноваційні заділи активно експлуатуються, удосконалюються, але загалом — неминуче і поступово вичерпуються. Радикальних “start-up-ів”, амбіційних проектів і принципово нових високотехнологічних брендів — сьогодні немає. Неадекватне відтворювання чинників зростання стає не лише проблемою України, але й усієї світової техно-економічної системи.

Сучасні потужні сили й новітні тенденції змінюють сьогодні напрямки руху розвитку фірм, корпорацій, країн, економічних систем, а також інвестиційну привабливість окремих країн. Ці зміни відбуваються внаслідок переходу до глобальної економіки, що базується на Знаннях (knowledge-based) і ставить якість людського капіталу в центр економічної (human-centred) й екологічно-свідомої (environmentally-conscious) політики.

Головним впливом глобалізації на Україну є розмивання та ослаблення всіх можливих національних бар’єрів і все більш глибоке занурення у висококонкурентне та об’єктивно вороже глобальне середовище. Економіка знань для України – один з головних інструментів інноваційного прогресу та основний шлях до поєднання існуючих культурних традицій і наявного гуманітарного потенціалу зі світовими економічними вимогами та актуальними суспільними тенденціями[1].

Зазначимо, що саме конкурентоспроможність в цьому новому глобальному середовищі стає головною рисою сучасного світового розвитку. Ще на початку минулого століття німецький філософ Макс Вебер досліджував взаємодію культури й економічного розвитку. Він дійшов висновку, що за великим рахунком, нації конкурують не лише товарами й послугами — вони конкурують системами суспільних цінностей (на які можна й потрібно цілеспрямовано впливати) та системою освіти. У сучасній економіці наголос робиться вже не тільки й не стільки на матеріальних товарах й послугах, скільки на «мізках». Тому здатність нації підтримувати сучасну й ефективну систему освіти, підвищувати інтелектуальний компонент робочої сили за допомогою навчання стає критично важливою для досягнення конкурентоспроможності.

В аспекті розгляду цієї концепції слід зазначимо наступне. Сьогодні конкурентоспроможність країни (КК) — одна з найвпливовіших концепцій економіки розвитку та практичної політики, оскільки не лише охоплює суто економічні показники, а й оцінює економічні наслідки важливих для стабільного зростання неекономічних явищ, таких, як якість політичних процесів і управління суспільством, рівень освіти, наукова база, верховенство закону, культура, системи цінностей та інформаційна інфраструктура. Публікація Майклом Портером 1990 року праці «Конкурентні переваги націй» (The Competitive Advantage of Nations), створення ним при Гарвардському університеті Інституту стратегії та конкурентоспроможності, паралельні дослідження цієї проблематики двома іншими центрами — Інститутом розвитку менеджменту в Лозанні та Світовим економічним форумом у Давосі, а також створення цілої низки національних і регіональних центрів із проблем конкурентоспроможності засвідчують поширення й життєздатність цієї концепції[2].

Для того, щоб країна могла здійснити перехід від індустріальної економіки до суспільства знань та успішно конкурувати з іншими країнами в постіндустріальному світі, вона мусить мати систему інновацій, наукових досліджень і технологічних розробок, а головне – творчий потенціал. Останнє передбачає не тільки необхідні для творчості матеріальні умови, але й певну культуру мислення, яка не може сформуватися на замовлення чи на вимогу уряду. Проблема полягає не лише у розмірі видатків на науку і нові технології, але й у самій організації НДДКР, характері зв’язків між науковими дослідженнями та виробництвом готової продукції, творчій спроможності фахівців.

Отже, найголовнішим стратегічним завданням України постає пошук власного місця в динамічно мінливій глобальній структурі світу. Новітня історія переконливо довела, що повторення вже пройденого розвинутими постіндустріальними країнами шляху, так званого “наздоганяючого розвитку”, який передбачає масове виробництво промислових товарів на підставі дешевизни власних ресурсів, не є ефективним. Наздоганяти у такий спосіб можна нескінченно, а наздогнати – ніколи. Так само неефективно та навіть небезпечно намагатися впровадити “чужі зразки” економічної політики, якими б дієвими вони не були там, де з’явилися.

Таким чином, в умовах, коли конкурентоспроможність набуває ознак однієї з найважливіших закономірностей сучасного світу як системний масштабний процес, єдиною можливістю рівноправного входження України в глобальну економіку є побудова унікальної інноваційної архітектоніки, що повинна базуватися на вже наявних “випереджальних конкурентних перевагах” у гуманітарній, геополітичній, політичній, економічній сферах.


Література

1. Економіка знань: виклики глобалізації та Україна. Під ред. А.П. Гальчинського, С.В.Льовочкіна, В.П. Семиноженка. – 261 с.
   
2. Конкуренція в Україні: Аналітична доповідь щодо стану, тенденцій і проблем розвитку економічної конкуренції в Україні у 2000-2005 рокахю – К., 2006. – 40 с.
   

УДК 338.45

Особливості відтворення

людського капіталу в інноваційній економіці

Features of reproduction of

the human capital in innovative economy


Щеглюк Світлана Дмитрівна

Інститут регіональних досліджень НАН України,

к.е.н., молодший науковий співробітник


Запропоновані дослідження автора особливостей розвитку людського капіталу в інноваційній економіці. Розглянуто ключові відмінності відтворення людського капіталу в індустріальному та постіндустріальному суспільствах

The researches of the author about the important features of development of the human capital in innovative economy фre offered. Key distinctions of reproduction of the human capital in an industrial and postindustrial society are considered.


Особлива роль і увага в інноваційно орієнтованій економіці розвинених країн належить людському капіталу та особливо процесам його відтворення. Головна цінність та здатність продукувати інновації належать носіям та генераторам нових знань та нових ідей. Розуміння та підтримка людського потенціалу країни визначатиме наступний її соціально-економічний розвиток. Враховуючи процеси глобалізації та особливості нової економіки Україні слід визначити стратегію розвитку вітчизняного людського капіталу як основного джерела зростання економіки та функціонування в нових умовах.

Основи зростання ролі людини в суспільному житті та ролі людського капіталу в повинні бути закладені економічному розвитку регіону, як ефективного і дедалі зростаючого ресурсу економіки. Економіка знань характеризується появою нових видів економічної діяльності та вимагає оперативної адаптації до нових умов, що зумовлює потребу у нових професіях, нових фахівцях та насамперед здатності людського капіталу реагувати на нові виклики середовища.

Актуальність теми дослідження зумовлена декларацією України переходу до інноваційної моделі розвитку економіки та пошуку ефективних ресурсів її реалізації. А також з наявністю диспропорцій у наявній структурі людського капіталу та новим потребам інноваційної економіки. В економіці знань головну роль відіграватимуть саме носії нових технологій, інформації, знань умінь і навичок. Від якості людського капіталу та рівня його ефективного використання залежатиме подальший поступ регіону та держави в цілому, а також готовність до участі у глобальних процесах поширення та обміну інформацією. Крім того, якщо не забезпечити належних умов для відтворення та збереження людського потенціалу, питання інноваційного розвитку буде складно реалізовуватися.

Питанням дослідження ролі і значення людського капіталу в інноваційній економіці присвячені праці таких відомих вітчизняних дослідників як С.Й. Вовканич, О.І. Грішнова, Г.Зелінська, Х.Р. Копистянська, М.В. Паладій, У.Я. Садова, Л.К. Семів, А. Чухно, Л.Т. Шевчук та інші.

Метою нашої публікації є розкриття особливостей відтворення людського капіталу у контексті розвитку інноваційної економіки та появою нових видів економічної діяльності для забезпечення його ефективного використання та збагачення. Якщо формування людського капіталу пов’язані переважно із соціально-економічним розвитком території, то його відтворення – із процесами управління та політикою, яка здійснюється щодо розвитку та примноження людського капіталу. На думку О.Грішнової, “людський капітал – це економічна категорія, яка характеризує сукупність сформованих і розвинутих внаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивацій індивідів, що перебувають у їхній власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють зростанню продуктивності праці і завдяки цьому впливають на зростання доходів свого власника, прибутку підприємства та національного доходу” [1]. Під “людським капіталом” ми розуміємо таку сукупність здібностей, знань, умінь, навичок та мотивацій до дій індивіда, яка успішно використовується ним у здійсненні ним певного виду діяльності. У даному випадку під “відтворенням людського капіталу” ми розглядаємо такий процеc, який спрямований на забезпечення формування, розвитку та раціонального використання та збагачення людьского капіталу. В інноваційній економіці важливо забезпечити розширене відтворення людського капіталу враховуючи сучасний вплив широкої палітри факторів.

Особливості інноваційної економіки полягають в тому, що для забезпечення зростання і конкурентоспроможності товарів та послуг широко використовуються нові знання, технології, з’являються нові види економічної діяльності, які на відміну від традиційних, базуватимуться на ширшому використанню нових знань, підходів щодо управління виробництвом. В таких умовах людський капітал повинен бути достатньо мобільним. Для цього слід забезпечити випереджальний розвиток, оскільки для сприймання нових ідей повинна бути певна готовність, за її відсутності навіть найбільш прогресивні ідеї не приживаються. Процес відтворення людського капіталу в інноваційній економіці або в економіці знань потребує підтримки тих чинників, які найбільш ефективно сприяють розширеному та якісному його розвитку.

Більшість науковців схильні визначати пріоритетним рівень загальної та професійної освіти. Методики оцінки ефективності інвестицій в людський капітал ґрунтуються на використанні показників освіти. Автор вважає такий підхід дещо обмеженим та пропонує доповнити існуючі методики показниками, які б дозволили враховувати комплексність категорії “людський капітал” й пріоритетність дії факторів. Важливо враховувати ті нові види діяльності, які виникають внаслідок трансформаційних та інституційних перетворень в економіці держави, забезпечити оперативну адаптацію людського капіталу до нових умов, яке можливе лише випереджального його розвитку.


Список використаних джерел

1. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 254 с.


Сесія 3.

Економіка трансформаційних суспільств: консерватизм, транзитивність, інноваційність,

місце в світовому розподілі праці


Интеллектуальная миграция

как фактор развития рынка труда

Intellectual migration

as factor of market development


Балацко Л.С.

г.Мариуполь, МГГУ

студент

Научный руководитель:

доктор исторических наук,

доцент Пономарева И.С.


В этой статье изучена интеллектуальная миграция и ее влияния на развитие рынка труда. Проанализирован современный процесс миграции. Изучены данные миграционных процессов.

Intellectual migration and her influence on market development was learned in this article. The modern process of migration have being analyzed. The data of migration stream are determined.


В современном мире значительный размах приобрела межгосударственная интеллектуальная миграция. Между странами перемещаются значительные контингенты трудовых ресурсов высокой и высшей квалификации самых различных специальностей и профессий: артисты, спортсмены, художники, композиторы, писатели, но, пожалуй, самым емким, самым структурно дифференцированным и играющим наибольшую роль в развитии мирового научно-технического процесса является сегмент интеллектуальной межгосударственной миграции, охватывающий научные кадры и во много формирующий международный и внутригосударственные рынки научного труда.

Одной из характерных закономерностей современной межгосударственной миграции научных кадров является значительное и постоянное увеличение ее масштабов, вовлечение в мировой миграционный оборот кадрового потенциала науки большинства стран мира. Включение с конца 1980-х годов ученых стран Восточной Европы и бывшего СССР в мировой рынок интеллектуального труда позволяет говорить о том, что межгосударственная миграции научных кадров приобрела, по существу, глобальный характер. В настоящее время за границу из Украины, России, Молдовы, Польши и Румынии выехало занятых ранее в сферах науки, научного обслуживания, медицины не менее 250-350 тыс. человек, из которых не менее 150 тыс. занято за границей в сферах науки, научного обслуживания, высшего образования, научных исследований и разработок [1]. Кроме того за последние несколько лет резко усилился поток студентов и аспирантов, обучающихся в высших учебных заведениях за границей, которых тоже следует рассматривать в качестве одного из контингентов “утечки умов” (оценки 15-25 тыс. человек, не считая стажеров).

Заметно возрастает активность стран третьего мира в привлечении ученых, которые, в отличии, например от США и Германии, предъявляют спрос на научные кадры не только высшей, но и средней квалификации. Большой спрос на ученых, в первую очередь на профессорско-преподавательский состав, существует в Китае [1]. Не скрывают своего интереса к ученым из стран Восточной Европы и СНГ Иран и Ирак, заинтересованные в первую очередь в притоке специалистов в области ядерных, химических, биологических технологий и технологий «двойного» назначения и готовые им платить даже больше, чем в США. Существует спрос на специалистов, прежде всего по адаптации новых и новейших технологий, в Индии, Пакистане, Арабских эмиратах, ряде других стран.

На мировом рынке научных кадров существует противоречивая тенденция. С одной стороны, развивающиеся страны, способные обеспечить высокой уровень доходов, привлекают высококвалифицированных специалистов из развитых стран - ученых, преподавателей, врачей. К этой группе стран можно отнести Арабские эмираты, некоторые страны Юго-Восточной Азии, Ливию, некоторые другие. С другой стороны, аналогичный, в принципе, по квалификационному уровню и профессиональному составу миграционный поток направляется из развивающихся стран в развитые страны [2]. В этом заключается одна из особенностей современного международного рынка труда высококвалифицированной рабочей силы.

Изучение мирового опыта показывает, что спрос на специалистов высшей квалификации по регионам и странам достаточно ограничен и миграция носит избирательный характер.

Количественные показатели масштабов интеллектуальной миграции не дают в полной мере оценить реальное положение дел, когда речь идет о миграции работников интеллектуального творческого труда. Лишь немногие из сотен тысяч людей, занимающихся исследованиями и разработками, становятся специалистами высокого и высшего уровня. Между тем, мировой рынок высококвалифицированного интеллектуального труда предъявляет спрос прежде всего на элитных ученых, уже добившихся значительных результатов, и перспективную талантливую молодежь - предэлиту, которая представляет собой интеллектуальный “задел” для будущих научных достижений. Научные работники средней квалификации практически не имеют реальных шансов устроиться на Западе по специальности [4].

Спрос на мировом рынке научных кадров избирателен не только по уровню квалификации, но и по дисциплинарной структуре. Наибольшим спросом пользуются специалисты в тех научных дисциплинах, которые определяют основные тенденции развития современной науки и технологии - физика, математика, вычислительная техника, биология, химия, медицина, космические исследования. Соответственно реагирует на такой спрос и структура эмиграции. Например, количество выезжающих из России на Запад математиков составляет сегодня 25% к ежегодному выпуску этих специалистов элитарными факультетами.

Миграционный приток в высокоразвитые страны работников, пригодных для занятости в области интеллектуальной деятельности, ведет к повышению в этих странах национальной безопасности как посредством ускорения экономического роста, так и обеспечения военного преимущества. Поэтому в данных странах были приняты специальные законы и другие нормативные акты, стимулирующие приток интеллектуальных мигрантов из-за рубежа. Уменьшение потерь от оттока интеллектуальных мигрантов в странах-донорах возможно лишь частично при реализации специального комплекса мероприятий миграционной политики.

Совершенно очевидно, что в Украине назрел вопрос о разработке целостной системы государственного регулирования национального рынка труда с учетом влияния на него мирового рынка рабочей силы. По мере вовлечения нашей страны в мировой миграционный кругооборот возникает потребность в создании системы социально-правовой защиты эмигрантов, организации консультационной помощи для выезжающих и въезжающих в страну, оказании помощи при заключении трудовых контрактов и т.д. При этом необходимо, чтобы такая политика строилась на основе двух- и многосторонних межгосударственных соглашений. Опыт подобного сотрудничества государств-доноров и государств-реципиентов уже имеется в мировой практике.

Литература:

1. Римаренко Ю.І. Міжнародне міграційне право. Підручник. Університетський курс. – К.: КНТ, 2007. – 640 с.
   
2. Б.С. Довжук. Регіональні аспекти зовнішньої трудової міграції в соціально - економічному вимірі / Довжук Б.С. // Економіка та держава. – 2006. - №6. – с.67-70.
   
3. Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний та національний вімири:(Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика): Енциклопедія / Ред. Ю.Римаренко. – К.: Довіра, 1998. – 912 с.
   
4. Костин Л. Миграция и мигранты // ссылка скрыта. html
   
5. Иноземцев В.Л. Иммиграция : новая проблема нового столетия (историко – социологический отчерк)/ В.П. Иноземцев // Социс. – 2003. - №4. – с.64-72.
   

ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО PR В КОНТЕКСТІ ОПТИМІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ.

PECULIARITIES OF MODERN PR IN THE CONTEXT

OF UKRAINIAN BUSINESS OPTIMIZATION


Anna Zotikova,

Sumy Oblast Institute

of Post-Graduate

Pedagogical Education


У межах статті подано визначення поняття «паблік рілейшнз» та висвітлено основні риси сучасного PR, включаючи особливості побудови та проведення PR-кампаній, з метою можливості їх подальшого використання у бізнес структурах України.

This article focuses on modern public relations. It gives definition to PR and singles out peculiarities of public relations today, including main principles of PR-campaigns. The author hopes it might be of help for Ukrainian businessmen.


While in Northern America and Western Europe nobody doubts importance of effective public communication, history of PR dates back to the beginning of the past century and its phenomenon has been researched by thousands of theoreticians and practitioners including but not limited to Edward Bernays, Ivy Lee, Sam Black, Robert Heath, David Phillips, April Duncan, Alice Brink, Jim Macnamara, Ukrainian companies first acquired interest in how they look in their audience’s eyes in early 90th of the past century only. PR has been investigated by Georgy Potcheptsov, Vladislav Moiseev, Andrij Kulish and some others. Our analysis of Ukrainian PR sources however showed that there is hardly any systematized information on peculiarities of PR today in spite of growing awareness of its significance. This proves that further investigation of this issue is of great importance for contemporary Ukrainian business as a powerful source of enhancing our economy.

In the beginning of the 21st century building up an effective public relations strategy using banal rumors proves impossible. Thus, it’s high time to reflect on new PR rules that will provide cost effective and successful communication in business.

First of all it is vital to clear out what we understand by PR. Although there are quite some definitions of this term one can detect two prevailing paradigms. Firstly, PR is a science that studies relations with the audience at all communication levels and secondly, it is a management function that lies in setting up effective feedback between the company and its audience. On combining both approaches we see that basically public relations is an applied science about how to create success situation for the company in the society. American PR practitioner Blake Miller is inclined to identify success and leadership. He thinks that among the most effective public relations practices used by successful companies is thought leadership. Understanding their public enables thought leaders to position themselves as experts in their given field while crafting their message in a way that influences their audience in a positive manner [3]. Moreover today managers expect public relations to be flexible, quick and cost effective. Competitive economic environments change rapidly and responding to these changes is crucial to the success of any PR-campaign. The most successful PR-campaigns tend to have the following key features:

• from the very beginning public relations should correspond to the business objectives, moreover PR and marketing departments should work in tight cooperation;
  
• before launching PR-campaign it is crucial to research the market and define its main tendencies, for while professionals in allied fields have been turning more and more to the social sciences, focusing on motivation and behavior, PR has been focused on studying messages and tactics [2];
  

• PR-campaign goals should be clear, realistic and overwhelming;
  
• it is substantial to consider cooperation with other companies (especially NGOs) and local authorities;
  
• usage of several PR instruments can significantly improve the overall result of the campaign;
  
• friendly relations with mass media during the campaign are extremely important, it is highly desirable to involve in workshops and testing of the products, discussing problems, investigating public opinion;
  
• creative approach is desirable;
  
• all PR-campaigns whether they are successful or not should be evaluated according to quality and quantity of messages in media, sales numbers and customer reports.
  

Also while building up any PR-strategy modern manager shouldn’t forget that competence and commitment of PR-professionals is a big deal. By competence we mean flexibility, knowledge of market tendencies and needs, ability to conduct or order a profound market research, estimate company’s strong points and build up effective media relations. Nevertheless no matter how experienced any PR-professional is long-term programs in rapidly changing economic conditions are absolutely insufficient. Although at the same time it’s important to keep in mind that PR is about committed work all year long no matter how good or bad economy is doing. The down periods can be used for building up reputation and when the economy is up it is the best time for launching new products and trying out new approaches.

A lot of Ukrainian top-managers question whether it is rational to create PR-departments within their companies. According to Publicity Creating (the leading Ukrainian PR-agency) all over the world the main PR force is a PR-manager within the company (52% of all PR-practitioners in the USA). However quality PR service can mainly be obtained in specialized PR-agencies [1]. So asking these agencies for help in critical situations is absolutely worthy, while having a PR-manager in the company normally helps conduct ‘routine’ public relations.

And the last but not the least, all tendencies we mentioned are important and should be taken into consideration, but we would like to stress upon the fact that there are no universal strategies and instruments in PR. Public relations presupposes knowledge of mentality, history, traditions and language of the country where it is expected to work.

So since role of modern companies in the business world is defined by the place they occupy in endless streams of information effective PR is one of the top priorities of a modern manager. Taking into account all aspects mentioned in the article we are driving to the conclusion that to perform successful PR today one should research the market and ensure company’s adaptability to all market changes in the first place. Only then will it take leading positions. And positioning a company as a market leader is what successful PR is all about.


ЛІТЕРАТУРА:

1. Ринок PR-консалтинга в Україні: сьогодні і завтра. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: .org.ua/stat_show.php?zap=474|. - Заголовок з екр. - Мова укр.
   
2. Alice Brink. Advertising vs PR. It’s Time to Shake Hands and Play Nice. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта. - Заголовок з екр. - Мова англ.
   
3. ссылка скрыта. The New Rules for Public Relations. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ng.about.com/od/publicrelationsresources/a/guestnewrulespr.php. - Заголовок з екр. - Мова англ.
   

УДК 330.341.

Інноваційний розвиток

економіки - проблема і світло у майбутнє

Innovative development

of economy - a problem and light in the future


М’якенький Євген Юрійович,

Донецький юридичний інститут ЛДУВС, курсант

Керівник:

к.е.н., доц. Подмаркова І.П.


У цій статті, на основі аналізу стану української економіки, стану науки та думок вчених-економістів дається загальне значення інновацій для економіки та стан найголовніших сфер, на основі яких втілюються інновації. Розглянуто проблеми, які постають під час введення інноваційних технологій в господарство України.

In clause, on the basis of the analysis of a condition of the Ukrainian economy, a condition of a science and opinions of scientists-economists the general meaning of innovations for economy and a condition of the mainest spheres on the basis of which innovations are embodied is given. Problems which arise during introduction of innovative technologies in economy of Ukraine are considered.


В останні роки постало питання розвитку економіки на основі новітніх технологій, як запорука вирішення основних соціально-економічних проблем, виходу країни на сучасний європейський рівень розвитку. Чому ми говоримо про переорієнтацію економічної моделі функціонування у інноваційному напрямку?

Реальність показує, що у структурі виготовлених товарів лише 0,1 % усього виробленого йде на експорт, як високотехнологічний товар Це на порядок менше ніж в Польщі і на кілька порядків - ніж в Німеччини. Чому наші товари не є конкурентоспроможними на світовому ринку? При цьому згадаємо. що Україна залишається країною з високим рівнем науки і одночасно найпривабливішими трудовими ресурсами. Адже генетичний потенціал, багатовікові надбання українських науковців та освітян є вражаючими і це за умов порівняно дешевої робочої сили.

На мою думку, потрібно використати досвід розвинених країн, таких як Японія, США, Малайзія, Таїланд. Мова йде про створення Національної інноваційної системи, як саморегулюючої системи, функціонування якої вимагає створення відповідної інфраструктури, та сприятливих умов. Все це має вирішитись системно за допомогою комплексних заходів у рамках послідовної, далекоглядної політики.

Національна інноваційна система повинна бути заснована на певних секторах науки економіки, які мають поєднуватись між собою гнучкими правовими механізмами. Сектор науки є досить розвиненим. Крім академічної науки студенти отримують ґрунтовні, різнобічні знання, починає відроджуватись галузева і заводська наука. Але все-таки її функція залишається соціально-культурною і відіграє пізнавальну роль [1, c.6-7]. Сектор технологій сьогодні набагато слабший, недостатньо правових регуляторів і кредитно-фінансового забезпечення. Україна не має значної кількості прогресивних ідей, які готові конкурувати з світовими аналогами [1, c. 7-13].

Українська економіка потребує створення ефективної інфраструктури, функціонування якої має бути спрямоване на інноваційний розвиток економіки. Нині в Україні функціонують такі елементи інноваційної інфраструктури: технопарки, бізнес-інкубатори, інноваційні центри. Але досвід показує що їхня кількість занадто мала, в них не вкладаються кошти в необхідних кількостях ні на бюджетному, ні на інвестиційному рівнях.

Не менш вагомою проблемою є активізація приватної ініціативи інноваційного розвитку, яка іноді виявляється як через суспільний супротив, так і через нейтральність як простих громадян, так і підприємців. Тут необхідний розвиток інноваційної культури у населення, розуміння всіма прошарками соціальної значущості інновацій [2, c.41-46].

Найголовніша потреба виявляється у необхідності створення нової концепції інноваційного розвитку економіки. На мою думку цей документ визначатиме, яким чином Україна має ввійти в міжнародну систему поділу праці та які ресурси, механізми, організаційні заходи для цього потрібні, а головне якою має бути правова база для цих перетворень [3, c.52-56].

Найскладнішим, на мою думку, є проведення політики втілення інноваційних процесів на всіх рівнях, оскільки кожен рівень, регіон потребує об’єктивного вияснення обставин та шляхів реалізації. Нестача бюджетних коштів підказує, що для реалізації стратегічних цілей перспективного розвитку, всю економічну політику необхідно вести у креативному руслі, шляхом перерозподілу інноваційних ресурсів на користь нових виробництв. Отже, практичне втілення інновацій вимагає потужного фінансування науки, технологій та інших аспектів інфраструктури. Потрібна необхідна правова база. Як виявляється найбільшими перепонами постають нестабільне політичне становище та незадовільний загальний стан економіки.


ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Морозов О. Основи стратегії інновацій // Інтелектуальна власність. -2006. - №11.
   
2. Ніколаєнко С. Національна інноваційна система - дорога в майбутнє // Інтелектуальна власність. – 2006. - № 9.
   
3. Немчин О., Бутнік-Сіверський О. Організаційна складова розвитку інноваційної трансформації економіки України // Інновації та ринок 2005. - № 5.
   

СТРАТЕГИЯ РАЗВИТИЯ ГОРОДА