Інститут економіки та промисловості нан м
Вид материала | Диплом |
СодержаниеThe factors which form the Внутрішнє середовище закладу культури Сутність та напрямки проектного Аналіз економічних аспектів Аналіз техничних аспектів Екологічна оцінка |
- Інститут економіки та промисловості нан, 9724.62kb.
- Інститут економіки та промисловості нан, 9040.04kb.
- Кірізлєєва Аліса Салаватівна удк 336. 717. 061 (477) розвиток механізму іпотечного, 349.57kb.
- Наукові досягнення та розробки установ нан україни за 2011 рік, 233.7kb.
- Державна Установа «Інститут економіки та прогнозування нан україни», 38.48kb.
- Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім., 14508.65kb.
- Інститут географії нан україни, м. Київ, 42.61kb.
- “матеріали електронної техніки, 168.29kb.
- Національна академія наук україни державна установа "Інститут економіки природокористування, 207.82kb.
- Заюкова Марина Сергіївна. Фінансова стійкість та її забезпечення на підприємствах м'ясної, 184.13kb.
Розглянуто сутність та специфіку формування стратегії фінансогвого розвитку підприємства. Обгрунтовано необхідність врахування при її реалізації можливості створення конкурентних переваг
Essence and specific of forming of strategy of finansogvogo development of enterprise is considered. The necessity of consideration is grounded during its realization of possibility of creation of competitive edges
В умовах ринкової економіки, що характеризується динамічними процесами розвитку, актуальним становиться питання адаптації підприємств до конкуренції. При цьому необхідним є розробка фінаансової стратегії розвитку підприємства, що базується на формуванні конкурентних преваг за рахунок ефективного використання стратегічного потенціалу. З метою прийняття своєчасних управлінських рішень використовуються основні інструменти стратегічного управління, зокрема стратегічний аналіз. Під час остаточного вибору фінансової стратегії розвитку потребують врахування такі фактори, що впливають на конкурентні переваги, зокрема: структура стратегічного потенціалу, можливості розширення та впорядкування фінансових ресурсів підприємства та особливості зовнішнього середовища (окремої галузі і економіки в цілому).
Теоретичні основи побудови фінансової стратегії та організації фінансової діяльності висвітлено в роботах низки вітчизняних і зарубіжних вчених, зокрема І. Бланка, В. Ковальова, О. Пушкаря, В. Хруцького [1-4] та ін.
Конкуренція виступає потужним елементом ринкового механізму, а метою конкурентної політики є розвиток конкурентного середовища, котре спроможне забезпечити ефективне використання ресурсів, вільний вступ підприємств до ринку, свободу споживача в виборі товарів, високу якість за сприятливою ціною. В таких умовах метою підприємства повинен стати постійний розвиток конкурентних переваг, зокрема у фінансовій сфері.
В звязку з цим, метою дослідження обрано дослідження сутності та специфіки формування стратегії фінансового розвитку підприємства В контексті даної проблематики поставлені наступні завдання:
- визначення сутності стратегії фінансового розвитку підприємства;
- виявлення факторів, що впливають на її формування;
- обгрунтування необхідності формування конкурентної переваги в межах фінансової стратегії підпиємства.
Важливою складовою стратегічного управління підприємством є його фінансова діяльність, яка виступає основним ресурсним забезпеченням економічного розвитку підприємства.
Маючи тісний зв’язок з ринком грошей та ринком капіталу, фінансова діяльність підприємства оперативно реагує на різні коливання кон’юнктури окремих суб’єктів фінансового ринку. Водночас, характеризуючи та відображаючи рівень конкурентоспроможності підприємства на товарному та фінансовому ринках, фінансова діяльність представляє собою певний та особливий економічний індикатор ефективності господарської діяльності підприємства в цілому.
Основні аспекти діяльності, пов’язаної з управлінням фінансовими ресурсами, можна згрупувати за трьома напрямками: фінансування, інвестування та забезпечення результативності здійснюваних заходів [1]. Цей підхід дозволяє враховувати вплив і взаємозв’язок чинників внутрішнього і зовнішнього середовища та окремих напрямів фінансової діяльності, які можна класифікувати за значущістю відповідно до поставлених цілей функціонування підприємства.
Виходячи з цього, окремою необхідною частиною ефективної діяльності підприємства в сучасних конкурентних умовах функціонування є побудова стратегії фінансового розвитку підприємства.
Стратегія фінансового розвитку – стратегія визначення цілей використання фінансових ресурсів і капіталу, методів фінансування, управління рухом фінансових ресурсів, а також фінансове планування й розробка фінансових планів розвитку. Вона є універсальною стратегією, через яку відбувається інтегрування всіх функціональних стратегій в цілісну модель дій підприємства. З одного боку, вона носить підлеглий характер і повинна бути узгоджена з метою і напрямами загальної стратегії розвитку підприємства, а з іншого – сама істотно впливає на формування загальної стратегії розвитку підприємства. Це зв'язано з тим, що основна мета загальної стратегії – забезпечення високих темпів економічного розвитку - пов'язана з тенденціями розвитку відповідного товарного ринку. Якщо тенденції розвитку товарного і фінансового ринків не співпадають, може виникнути ситуація, коли мета загальної стратегії розвитку підприємства не може бути реалізована у зв'язку з фінансовими обмеженнями.
Виходячи з тісного взаємозв’язку фінансової стартегії з іншими можна зробити висновок щодо її спрямування на організацію взаємодії всіх напрямів діяльності підприємства досягнення фінансово-економічного розвитку та підвищення ринкової вартості підприємства.
Можна виділити основні характеристики стратегії фінансового розвитку промислового підприємства, такі як орієнтованість на довгостроковий період, цілеспрямованість, взаємозв’язок і підпорядкованість загальній економічній стратегії суб’єкта господарювання, збалансованість заходів фінансового характеру за кожною окремою функцією фінансової діяльності, соціальна спрямованість.
Найбільш впливовими факторами є: вид фінансових ресурсів, періодичність залучення засобів, фінансовий потенціал джерел і їх концентрація, характер дотримання умов повернення коштів і їх сконцентрованість у часі, напрямки вкладення, характер інвестиційних проектів, основні характеристики підприємства і його переваги, цілі фінансової діяльності, рівень прийнятого фінансового ризику, умови формування партнерських відносин, загальні цілі діяльності, характер ринку. Саме в цих сферах доцільно передбачити створення конкурентних переваг, які будуть спрямовані на збереженя фінансової стійкості та розвитку підприємства.
Таким чином, стратегія фінансового розвитку підприємства має на меті досягнення наступних цілей:
- забезпечення сталого розвитку підприємтсва, що обумовлений поліпшенням його економічних, соціальних, технологічних та інших показників діяльності;
- розвинення ключових факторів фінансового успіху підприємства;
- виготовлення конкурентоспроможної продукції;
- формування позитивного іміджу суб’єкта господарювання, відкритого до співробітництва на різних рівнях економіки;
- адаптування до умов національної економіки країни;
- узгодження і задоволення інтересів суб’єктів розвитку підприємства (менеджерів, робітників, держави), зокрема фінансових, та інші.
Як видно з вищенаведеного, фінансові ресурси відіграють роль обмеження в діяльності підприємства, тому формування обґрунтованої стратегії фінансового розвитку та ефективне її виконання є основою забезпечення життєдіяльності суб’єкта господарювання в довгостроковій перспективі.
Література
- Бланк И.А. Концептуальные основы финансового менеджмента/ И.А. Бланк. – К.: Эльга: Ника-Центр, 2003. – 446 с.
- Ковалев В. Введение в финансовый менеджмент. М.: Финансы и статистика. – 2000. – 162 с.
- Пушкарь А.И., Тридед А.Н. , Колос А.Л. Антикризисное управление: модели, стратегии, механизмы: Научное издание. – Х.: ООО "Модель Вселенной", 2001. – 452 с.
- Хруцкий В. Е., Сизхова Т.В., Гамаюнов В.В. Внутрифирменное бюджетирование: настольная книга по постановке финансового планирования. М.: Финансы и статистика. – 2003. – 400 с.
УДК 33:008
Фактори, що формують
конкурентоспроможність закладу культури
The factors which form the
compatibility of the culture institute.
Драчова Тетяна Юріївна
Харківська державна академія культури
Аспірант кафедри менеджменту
Розглядані заклади культури як суб’єкти ринкових відносин, які вступають в конкурентну боротьбу. Успішність конкурентної боротьби за споживача залежить від конкурентоспроможності закладу. Проаналізовано фактори внутрішнього та зовнішнього середовищ, які оказують вплив на конкурентоспроможність закладу культури.
We have conserved the institute of culture as the subjects of market relationship, which enter into competed fight. The success of compatibility fight depend on compatibility of the institute. We have analyzed the factors of internal and external environment, which influences of the compatibility of the institute.
Трансформація економічного устрою до соціально-орієнтованих ринкових відносин вплинула на характер функціонування та взаємодіяльності всього суспільства. Невинятковою така ситуація стала і для сфери культури. Заклади, організації та підприємства культури змушені перейти на новий вид взаємодіяльності як між собою, так й з іншими суб’єктами економічних відносин. Таким чином, заклади культури змушені боротися за свого споживача, тобто вступати в конкурентну боротьбу з іншими закладами культури.
В таких умовах доцільно проаналізувати ті фактори, які можуть оказувати вплив на конкурентоспроможність закладу культури.
Конкурентоспроможність підприємства – система, яка складається з безперервно взаємодіючих факторів та характеризує ступінь реалізації потенційних можливостей підприємства щодо придбання та підтримки протягом тривалого періоду часу конкурентної переваги [4, С48]. В свою чергу, конкурентоспроможність закладу культури можна визначити як: відносну характеристику, яка відображає позитивні відмінності процесу розвитку даного закладу від закладів-конкурентів як за ступенем задоволення своїми послугами конкретної суспільної потреби, так і за ефективністю творчої діяльності взагалі.
Серед чинників, що впливають на конкурентоспроможність досліджуваного вітчизняні та закордонні науковці виділяють фактори внутрішнього та зовнішнього середовища [1-5].
Внутрішнє середовище закладу культури можна представити як сукупність систематизованих факторів, які знаходяться в межах закладу, здійснюють постійний та безпосередній вплив на його функціонування та перебувають під безпосереднім контролем закладу. Зовнішнє середовище закладу культури – це сукупність систематизованих факторів, які знаходяться за межами закладу, в різній мірі, прямо або опосередковано оказують вплив на його функціонування та слабо або зовсім не контролюються закладом.
Управління внутрішніми факторами дозволяє ефективно впливати на рівень конкурентоспроможності закладу культури, посилювати його слабкі сторони та ефективно використовувати сильні. Дослідження факторів зовнішнього середовища допомагає визначити можливості розвитку закладу та проаналізувати можливі загрози збоку зовнішнього середовища, для того щоб попередити чи мінімізувати їх негативний вплив.
Серед факторів внутрішнього середовища, які оказують вагомий вплив на функціонування закладу культури, доцільно виділити такі: управлінські (організаційна структура управління, корпоративна культура, ефективність організації), кадрові (кваліфікація, соціально-демографічний структура, працездатність), фінансові (рівень фінансування, бюджетна заборгованість, підтримка збоку спонсорів), маркетингові (реклама, імідж, популярність), матеріально – технічні (рівень забезпеченості матеріалами та обладнанням, ступінь зношеності основних фондів, можливість введення результатів НТП), інформаційні (наявність та використання нових інформаційних технологій), просторові (місце розташування та доступність) та творчі або виробничі, якщо творчість розглядати як специфічний «процес виробництва» культурних благ (тривалість та особливість виробничого процесу).
В зовнішньому середовищі доцільно виділити два прошарки: макро- та мікрооточення, які оказують вплив на діяльність закладу в різній мірі.
До факторів макрооточення, які оказує вплив опосередковано, слід віднести економічні (показники економічного розвитку країни), політичні та правові (політична стабільність, правове регулювання), соціально-демографічні (вікова, статева структура, соціальне положення), культурні (цінності, вподобання, традиції), технологічні (розвиток НТП), міжнародні (економічні показники інших країн, міжнародно-правові відносини) й історико-географічні та природні (місцевість, клімат).
Фактори мікрооточення, що безпосередньо впливає на діяльність закладу культури, такі: державні органи (керуючі та контролюючі органи), споживачі (населення, яке надає попит на культурні блага та/чи держзамовлення на культурні блага), постачальники (держава, як постачальник фінансування та матеріально-технічного забезпечення та культурних благ, які потрібні для діяльності, та спонсори, як постачальники фінансових та матеріально-технічних засобів), існуючі та можливі конкуренти (заклади, організації та підприємства, що займаються або планують розпочати таку ж або схожу діяльність), культурні блага – замінники (весь культурно-дозвільний комплекс, який пропонує культурні блага за схожими умовами).
Через широку різноманітність видів діяльності закладів культури, складові факторів внутрішнього та зовнішнього середовищ можуть відрізнятись.
Аналіз чинників внутрішнього та зовнішнього середовищ дає змогу виявити сильні та слабкі сторони закладу культури, його можливі досягнення та загрози, які можуть попередити розвиток. Всі ці показники можуть стати на заваді у визначенні та підвищенні конкурентоспроможність закладу культури.
Конкурентна боротьба серед закладів культури ведеться не стільки за отримання прибутку, хоча фінансова діяльність – немаловажна складова функціонування закладу, скільки за збільшення споживачів культурних благ, їх популярність.
Література
- Зуб А. Т. Стратегический менеджмент: Теория и практика: Учебное пособие для вузов. – M.: Аспект Пресс, 2002. – 415 с.
- Мескон М. Основы менеджмента/ М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури: Пер. с англ. – М.: Дело, 1992. – 702 с.
- Портер М. Стратегія конкуренції: Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський. – К: Основи, 1997. – 390 с.
- Теоретичні основи конкурентної стратегії підприємства: (Монографія) Ю. Б. Іванов, О. М. Тищенко. – Х.: ВД ІНЖЕК, 2006. – 384 с.: іл.
- Шершньова З.Є. Стратегічне управління: Підручник. – К.: КНЕУ, 2004.- 699 с.
УДК 330.322
СУТНІСТЬ ТА НАПРЯМКИ ПРОЕКТНОГО
АНАЛІЗУ ІННОВАЦІЙНОЇ ФОРМИ ІНВЕСТИЦІЙ
THE ESSENCES AND DIRECTIONS OF PROJECT
ANALYSIS OF INNOVATION FORMS OF INVESTMENTS
Перлик В.В.
ст.викладач кафедри державного
управління та педагогічного менеджменту СОІППО
Луценко С.М.
ст.викладач кафедри державного
управління та педагогічного менеджменту СОІППО
На сучасному етапі розвитку економіки ефективність інвестиційної діяльності залежить від відродження фінансового, фінансово-кредитного та інвестиційного ринків у економіці нашої країни. Економічне піднесення та активність інвестиційної діяльності можуть бути досягнуті тільки шляхом створення діючого ринку капіталів та інвестицій.
Інновації, що плануються, реалізуються та вже здійснені, набувають форми капітальних інвестиційних проектів. Але проекти треба підібрати, розрахувати, виконати, а головне - оцінити їх ефективність на підставі порівняння витрат на проект та результатів його реалізації. Проектний аналіз це процес аналізу прибутковості інноваційного проекту, або зіставлення витрат на проект та вигод, які можуть бути одержані в результаті його реалізації.
Оскільки вигоди від будь-якого інноваційного проекту та витрати на його реалізацію численні й не завжди їх легко підрахувати, то визначення прибутковості перетворюється у тривалий та трудомістский аналіз усіх стадій та аспектів інвестиційного проекту. У результаті пректний аналіз перетворюється у концепцію, яка закладається в основу інноваційних проектів у країнах з ринковою економікою.У концепції проектного аналізу склався свій підхід та напрямки до стадій проекту та аспектів його аналізу.
У міру підготовки та реалізації інноваційний проект проходить "життевий цикл", що складається з різних стадій. Межі між ними не завжди чіткі, проте можна виділити шість таких стадій:
Перша та друга стадії - це передідентифікація проекту та ідентифікація проекту. На цих стадіях спочатку народжується сама ідея, а потім готуються основні деталі проекту. Він проходить попередне обгрунтовування та порівнюється з попередніми даними інших проектів. Цей процес можна назвати стадією попереднього техніко-економічного обгрунтування.
Третьою стадією є розробка проекту. На цій стадії проводиться детальне опрацювання всіх аспектів проекту, які остаточно повинні обгрунтувати його вигідність.
Четвертою стадією є оцінка /експертиза/ проекту. Це експертиза, яку проходить підготовлений проект /він вивчається та обговорюється керівництвом фірми, незалежними експертами, потенційними інвесторами та кредиторами, міністерствами, банком та т.ін./.
П'ята стадія - це прийняття проекту. На цій стадії керівництво всіх рівнів, інвестори та кредитори приймають остаточне рішення стосовно проекту, а оскільки в самій фірмі звичайно існують альтернативні можливості використання економічних ресурсів аба ж у кредиторів є пропозиції про фінінсування інших проектів, то ця стадія може виявитись тривалою.
Шоста стадія - являє собою здійснення проекту. Тут головне - це контроль та спостереження за реалізацією проекту.з тим, щоб він не відхилявся від графіка, та одночасне внесення в нього оперативних змін, якщо вони дійсно потрібні.
На всіх стадіях проекту, але особливо на стадії розробки, йде аналіз його основних аспектів. Часто їх називають напрямками аналізу або просто аналізом.Основними напрямками проектного аналізу є:
1. Технічний аналіз, завданням якого є визначення найбільш придатної для даного інвестиційного проекту техніки та технології.
2. Комерційний /маркетинговий/ аналіз, у ході якого аналізується ринок.
3. Інституційний аналіз, завдання якого - досконально оцінити організаційно-правове, административне і навіть політичне середовище, в якому буде реалізовуватись проект, та пристосувати його до цього середовища, особливо до вимог державних організацій.
4. Соціальний аналіз, під час якого необхідно досліджувати вплив проекту на життя місцевих жителів, досягти доброзичливого ставлення до проекту.
5. Аналіз навколишнього середовища, який повинен виявити шкоду, якщо вона буде нанесена проектом навколишньому середовищу, та дати експертну оцінку їй, а також запропонувати способи запобігання цій шкоді.
6. Фінінсовий аналіз.
7. Економічний аналіз.
У процесі аналізу проектів, що фінансуються міжнародними організаціями, необхідно враховувати їх економічні, технологічні, організаційні, соціальні, екологічні та фінінсові аспекти.
Аналіз економічних аспектів покликаний визначити, чи сприяє даний проект досягненню цілей розвитку національної економіки України, а також чи існують альтернативні шляхи досягнення тих самих економічних вигод з меншими витратами. Однією з важливих вимог, що пред'являються практично всіма міжнародними фінансовими організаціями, є адекватне стимулювання різних учасників.Конкретний метод аналізу проекту вибирається стосовно рівня розвитку галузі, що розглядається.
Аналіз техничних аспектів містить ряд факторів, у тому числі: передбачуваний масштаб проекту; типи процесів, матеріалів та обладнання; місцерозташування проекту; наявність планів, креслень та іншої проектної документації; наявність необхідної інфраструктури; методи реалізації, експлуатації та обслуговування проекту, що пропонуються; порядок укладення контрактів та оформлення поставок товарів і послуг; реальність здійснення графіків реалізації проекту та поетапного одержання вигод.
У ході підготовки та аналізу проекту розглядається компетентність адміністративного персоналу, ефективність та відповідність організаційної структури підприїмства вирішуваним у проекті завдвнням. Проект може включати програму професійної підготовки, метою якої має бути підготовка кадрів для економічно ефективної реалізації проекту.
При вирішенні питання про виділення інвестицій міжнародні фінансові організації вимагають обов'язкового врахування соціальних факторів, традицій та цінностей як важливих факторів, які впливають на здійснюваність, практичну реалізацію та експлуатацію проектів, спрямованих на сприяння конкретним галузям та регіонам.
Мета аналізу - врахувати наступні чотири фактори:
-соціально-культурні та демографічні особливості місцевих отримувачів економічних вигод;
-соціальну структуру зяйнятості в регіоні здійснення проекту;
-соціальну стратегію реалізації та експлуатації проекту, що забезпечує сталу участь у проекті отримувачів економічних вигод.
Екологічна оцінка переслідує мету: визначити можливий вплив реалізовуваного проекту на навколишнє середовище та врахувати екологічні аспекти в ході розробки проекту, визначити шляхи екологічної оптимізації проекту або обмеження та шляхи усунення негативних впливів.
Докладний аналіз фінансових ресурсів підприємства здійснюється шляхом вивчення підготовленного балансового звіту, звіту про прибутки та збитки та звіту про ліквідність. Кінцевою метою фінансового аналізу, що проводиться міжнародними фінансовими інститутами, є оцінка рентабельності інноваційного проекту, комерційного та фінансового ризику, пов'язанного з інвестуванням у проект, оцінка ймовірності реалізації проекту у встановлений строк. Тому при підготовці передінвестиційної документації для подання у міжнародні фінансові інститути слід звернути увагу на фінансову ефективність проекту, з тим щоб довести здатність підприємства виконати всі фінансові зобов'язання та отримати в достатньому обсязі фінансові ресурси для забезпечення прийнятого коефіціента окупності наявних активів, а також достатнього обсягу відрахувань у рахунок майбутніх капітальних потреб. Фінансовий аналіз нерідко виявляє необхідність коригування рівня та структури призначених цін.
Фінансовий та економічний аналізи доповнюють один одного - фінансовий аналіз проводиться з позицій окремих учасників проекту, економічний - з позиції суспільства. Ці напрямки є ключовими. Обидва вони базуються на зіставленні витрат та вигод від проекту, але відрізняються підходом до оцінки. Економічний аналіз оцінює прибутковість проекту з точки зору всього суспільства, фінансовій аналіз - тільки з точки зору фірми та її кредиторів.
Отже, інноваційна інвестиційна діяльність являє собою тривалий процес і тому повинна здійснюватись з урахуванням певної перспективної спрямованості. Формування напрямків цієї діяльності, системи її довгострокових цілей та вибір найефективніших шляхів їх досягнення з урахуванням перспективи являє собою процес розробки інвестиційної стратегії. Інноваційна сфера інвестицій - це найбільш важлива та перспективна сфера для розвитку економіки України і тому за нею майбутне.
Література:
Закон України “Про інвестиційну діяльність”// ВВР.-1992.-№10.-С.138
Інвестиційний менеджмент/ Гриньова В.М., Коюда В.О., Лепейко Т.І., Коюда О.П., Великий Ю.М./ під заг. ред.. д- ра екон. наук, проф.. В.М. Гриньової. – Х.:ВД"ІНЖЕК",2004.- 368с.Укр.мов.
Покропивный С. Инновационный менеджмент в рыночной системе хозяйствования//Экономика Украины.-1995.-№2.-С.34 - 36
Яковец Ю. Инновационное инвестирование: новые подходы // Экономист.-1995.-№1.-С.31-33 хозяйствования//Экономика Украины.-1995.-№2.-С.34-
УДК 339.976:004
Управління дебіторською заборгованістю
підприємства в сучасних умовах
The management of credit policy of the
company in modern conditions