Інститут економіки та промисловості нан м

Вид материала

Содержание

Розглянуто питання реалізації екологічних інноваційних проектів через створення міжгалузевих науково-виробничих інноваційних ком

Подобный материал:

1 ... 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Семеног Андрій Юрійович,

Українська академія

банківської справи,

магістрант

Резюме: У тезах на прикладі ВАТ "Стирол" узагальнено практичний досвід з дебіторської заборгованості підприємства, запропоновано шляхи оптимізації дебіторської заборгованості в сучасних умовах.

Resume: The theses prove the practical experience of research the credit policy of the company "Stirol". The ways of making optimal credit police of the company is also discovered.

Розрахунки – один із необхідних складників діяльності будь-якого підприємства. Їх урахування забезпечує виробничий цикл, дає можливість підприємству розвиватися з урахуванням інноваційних технологій, підвищувати конкурентноздатність, ринкову вартість і водночас довіру акціонерів. Однак у ринкових умовах досить важко забезпечити високий рівень збуту продукції та миттєву її оплату, що призводить до утворення дебіторської заборгованості, розмір якої без належного управління часто досягає критичного значення.

Саме тому керівництво підприємств усе більше і глибше усвідомлюють роль своєчасного аналізу стану і динаміки розміру дебіторської заборгованості, величини її впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Результативне поєднання розміру даного активу з величиною виручки від реалізації дає унікальну можливість максимізувати прибуток, підвищити ліквідність, платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Потребу в об‘єктивній інформації відчувають і фінансові установи країни.

У наукових працях українських і зарубіжних економістів О. Ареф‘єва, М.Білик, І. Бланка, М. Гольцберга, О. Конторщикова, С. Ченка, К. Хувера та ін. досліджене широке коло питань, що стосуються дебіторської заборгованості підприємства та специфіки управління нею. Водночас аналіз економічної літератури свідчить про наявність низки дискусійних питань щодо розбіжності у визначенні сутності і теоретичному обґрунтуванні поняття "дебіторська заборгованість", її впливу на фінансовий стан підприємства тощо. У межах статті на прикладі ВАТ "Стирол" узагальнимо практичний досвід з проблеми аналізу дебіторської заборгованості підприємства, з урахуванням наукових джерел запропонуємо шляхи оптимізації дебіторської заборгованості. Інформаційною базою дослідження слугують законодавчі та нормативні акти Україні, міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, наукові праці вітчизняних економістів, матеріали періодичної преси, ресурси Internet, а також дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства ВАТ "Стирол".

Дослідження наукових розробок щодо трактування поняття "дебіторська заборгованість" свідчить про їхнє розмаїття та певну неузгодженість. У нашому дослідженні ми дотримуємося такого визначення: "дебіторська заборгованість — це матеріальні ресурси, не оплачені контрагентами, або готівка, що вилучені у підприємства" [4 с.26]. Сутність дебіторської заборгованості, на нашу думку, полягає саме у двоїстому її характері. З одного боку, вона вигідна для підприємства: зростає товарообіг, а отже, й маса валового доходу та прибутку (за інших незмінних умов); швидше реалізуються запаси, що дає змогу скоротити частку змінних витрат на них; іноді є можливість зробити заборгованість доходним активом, тобто брати відсотки за надання товарного кредиту тощо. Разом з тим дебіторська заборгованість, по суті, є відволіканням з господарського обігу обігових коштів підприємства, що супроводжується непрямими втратами його доходів.

Управління дебіторською заборгованістю, як показує аналіз наукових джерел, включає визначення політики надання кредиту й інкасації для різних груп покупців і видів продукції; аналіз і ранжування покупців залежно від обсягів закупівель, історії кредитних відносин і запропонованих умов оплати; контроль розрахунків із дебіторами по відстрочених та прострочених заборгованостях; визначення прийомів прискорення повернення боргів і зменшення безнадійних боргів; розробка умов продажу, що забезпечують гарантоване надходження коштів; прогноз надходжень коштів від дебіторів на основі коефіцієнтів інкасації [34, с. 85].

Розглянемо це на прикладі ВАТ “Стирол”. Це одне з найпотужніших підприємств Україні у галузі хімічної та фармацевтичної промисловості, становлення якого розпочалося ще за радянських часів. У 1996 році було введено в дію нове надсучасне фармацевтичне виробництво, спроектоване у співпраці з канадською фірмою "Western Industrial Group". У 1998 році фармацевтичне виробництво отримало міжнародний сертифікат якості GMP.

За якість продукції ВАТ "Стирол" нагороджений алмазною зіркою, сьома призами Клубу Лідерів у галузі торгівлі та редакцією "Світовий ринок" (Мадрид, 1994-1996), призом "Золота арка Європи" та "Золотий Скіф". У вересні 1998 року за високу якість та контроль за навколишнім середовищем концерн нагороджений Міжнародним Призом.

Суттєві зміни відбулися і в останні роки: в дію уведені виробництва виробництва фарб, вуглекислоти, нітріт-натрієвих солей, лікарських препаратів із застосуванням найкращих іноземних технологій та із використанням у виробництві лікарських препаратів субстанцій, які відповідають світовим вимогам якості. Одним із напрямків розвитку підприємства сьогодні є проектування та введення в дію енергоємних технологій та реконструкція діючих виробництв. Метою діючої структури управління ВАТ " Концерн Стирол" є переорієнтація усіх форм і методів господарювання, спрямованих на використання інтенсивних, якісних факторів підвищення кінцевих результатів роботи підприємства.

Аналіз діяльності ВАТ "Стирол" показав, що стан управління дебіторською заборгованістю на підприємстві знаходиться на досить високому рівні. Тенденція її розвитку носить прогнозований характер, суттєві ризики для фінансової стійкості підприємства відсутні. Питома вага дебіторської заборгованості в структурі оборотних активів зменшилася до 14 %; відсоток безнадійної дебіторської заборгованості менше 1; темп приросту виручки від реалізації в цілому більший за відповідний приріст дебіторської заборгованості 2%.

Проте, незважаючи на досить ефективне управління дебіторською заборгованістю, керівництву слід постійно проводити заходи, щодо оптимізації процесу управління дебіторської заборгованості. Для цього можуть застосовуватися різні методи, спрямовані на зниження ризиків і підвищення поточної ліквідності боргів. Перелічимо основні: з метою збільшення притоку коштів у корпорацію доцільна розробка системи договірних взаємин із контрагентами; внесення змін у прийняту політику кредиту й інкасації, що передбачає створення клірингових центрів при кількості взаємних зобов'язань; облік векселів; механізми застави при використанні простих давальницьких схем факторинг, форфейтинг, сутність його полягає у кредитуванні експортера шляхом купівлі векселів або інших боргових вимог.

Для працівників ВАТ "Стирол" важливо звернути увагу на строк погашення дебіторської заборгованості та час обертання дебіторської заборгованості, який зріс на 6 днів. З метою вирішення даних проблем ми пропонуємо використовувати знижки при оплаті та індивідуальний підхід до кожного дебітора, з веденням їх реєстрів, а також використання різних методів продажу зобов‘язань. Який би спосіб управління дебіторською заборгованістю не вибирало підприємство, потрібно чітко вираховувати, в залежності від банківських відсотків, комісійних банку, рівня інфляції, строків погашення дебіторської заборгованості який зі способів менш збитковий та більш привабливий в даний момент часу. Хоча, виходячи з принципу диверсифікації, можна використовувати кожний зі способів одночасно.

Використана література

1. Білик М.Д. Управління дебіторською заборгованістю підприємств// Фінанси України.-2003.-№12. – С. 24-36

2. Карбовник А.М. Деякі аспекти управління дебіторською заборгованістю та їх вплив на джерела формування оборотних активів // Фінанси підприємств.-2001.-№9. – С. 92-97.

УДК 316.334.2

Державне регулювання ринку праці

State adjusting of labour-market

Сорокіна Ганна Олександрівна

Дніпродзержинський державний

технічний університет

студентка

В статті визначені показники державної гарантії занятості в Україні. Проаналізована інформація про важливі чинники державної політики на ринку праці, а також вказані основні завдання служби занятості в Україні.

In the article there are the certain indexes of state guarantee of employment in Ukraine. Analysed information about the important factors of state policy at the market of labour, and also indicated basic tasks of service of zanyatosti in Ukraine.

Можливість динамічного та успішного розвитку ринкової економіки України значною мірою обумовлена ефективністю функціонування ринку праці. Виконуючи важливі функції в сучасній економіці, ринок праці забезпечує залучення та ефективне використання у суспільному секторі економіки головної продуктивної сили суспільства – трудових ресурсів, а також опосередковує процес їх відтворення. В Україні ринок праці поки що не забезпечує ефективну реалізацію притаманних йому функцій, про що свідчить високий рівень безробіття, низька вартість робочої сили, неповне використання наявного людського капіталу. Тому досить актуальним є питання удосконалення функціонування національного ринку праці та його регіональних структурних підрозділів [5, с.51-52].

Як відомо, праця є необхідною умовою життя людини і суспільства. Саме тому реальне здійснення права на працю є одним з основних пріоритетів соціальної, правової держави. Україна, проголосивши себе такою державою, закріпила у власній конституції право кожного на працю та зобов’язалася створювати умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб [1, с.373].

Для реалізації цих конституційних норм у країні діє доволі розгалужене законодавство, яке включає великий масив нормативно-правових актів різних рівнів. Однак, незважаючи на це, навіть рівень зареєстрованого безробіття, не говорячи вже про приховане, свідчить про деякі упущення держави в сфері правового регулювання зайнятості і працевлаштування населення України. Тобто, на сучасному етапі питання державного регулювання ринку праці потребує досконалого вивчення та обґрунтування. Загальні проблеми нормативно-правового забезпечення працевлаштування в Україні та сучасні проблеми національної політики в сфері зайнятості досліджують багато вчених, серед яких юристи, політологи та соціологи. Нас зацікавили роботи українських вчених: Безусий В., Трубіч З., Шаленко М., Шевченко І. [1,3, 4, 5].

Наукове дослідження питань правового регулювання працевлаштування в Україні в покликане допомогти удосконаленню законодавства у цій сфері та сприяти вирішенню окремих теоретичних і практичних проблем у сфері зайнятості та працевлаштування. Означене набуває ще більшої ваги за умов реформування трудового законодавства і прийняття Трудового кодексу України [2, с.134].

Державними гарантіями зайнятості в Україні є: добровільність праці і вибору виду діяльності, захист від необґрунтованої відмови в прийомі на роботу і незаконного звільнення, безкоштовне сприяння в підборі відповідної роботи і працевлаштуванні відповідно схильностям, здібностям, професійній підготовці, утворенню з урахуванням суспільних потреб, виплата вихідного посібника і збереження середньої заробітної плати на період працевлаштування працівником, які втратили постійне місце роботи на підприємствах, в установах і організаціях, безкоштовне навчання безробітних новим професіям, перепідготовка в учбових закладах або в системі державної служби зайнятості, виплата безробітним у встановленому порядку допомоги по безробіттю і т.п.

Держава сприяє незайнятим громадянам в поновленні їх трудової діяльності і забезпечує їм такі види компенсацій: надання особливих гарантій працівникам, вивільненим з підприємств, установ і організацій, виплата стипендій в період професійної підготовки або перепідготовки і включення цього періоду в загальний і безперервний трудовий стаж, надання додаткової матеріальної допомоги безробітним громадянам і членам їх сімей з урахуванням наявності облич немолодого віку і неповнолітніх дітей, які знаходяться у них на змісті [4, с.120-122].

У разі неможливості підібрати відповідну роботу в зв'язку з відсутністю у громадянина необхідної кваліфікації; необхідності поміняти останню в зв'язку з відсутністю роботи, що відповідає професійному профілю працівника; втрати здатності виконувати роботу по своїй професії безробітні прямують на професійну підготовку, підвищення кваліфікації або перепідготовку. При цьому виплачується стипендія для осіб, які втратили роботу і заробіток, в розмірі 75 або 50 відсотків заробітних плати на останньому місці роботи, якщо вони відповідно мають дітей або інших осіб на змісті [3, с.76-78].

Одним з важливих провідників державної політики на ринку праці і безпосереднім виконавцем економічних, адміністративних, законодавчих, організаційних і інших заходів є біржа праці. Згідно з Законом України “Про зайнятість населення” цей інститут інфраструктури ринку у нас називається державною службою зайнятості. Тут не відбуваються процеси купівлі-продажу товару “робоча сила”. Згідно з Законом послуги, пов'язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою зайнятості безкоштовно. При цьому вона не вирішує питань про ціну робочої сили.

Основними задачами служби зайнятості в Україні є: аналіз і прогнозування попиту і пропозиції на робочу силу, інформування про стан ринку праці, консультування громадян і власників підприємств, установ і організацій про можливість отримання роботи і забезпечення робочою силою, облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування, допомога громадянам в підборі відповідної роботи, а роботодавцям в підборі необхідних працівників, організація професійної підготовки і перепідготовки громадян, представлення послуг відносно працевлаштування і профорієнтація працівників, що вивільняються і незайнятого населення, реєстрація безробітних і надання або в межах своєї компетенції допомоги, в тому числі матеріальної та участь в підготовці перспективних програм зайнятості і заходів щодо соціального захисту різних верств населення від безробіття.

Поряд зі службами зайнятості на ринку робочої сили велике значення має державний фонд зайнятості, який формується за рахунок асигнувань з бюджетів різних рівнів, внесків підприємств. Установ і організацій, громадян, іноземних фірм і інших надходжень [4, с.128-130].

Підводячи підсумок зазначимо, що саморозвиток і пристосування ринка праці до сучасної економічної ситуації створили в Україні досить суперечливий клубок соціально-трудових відносин. У ньому поєднані масштабна нерегламентована зайнятість, низька мотивація до праці і заробітна плата, перетворена в соціальну виплату, регрес в структурі зайнятості і погіршення якості робочої сили, плинність кадрів і приховане безробіття.

Список використаних джерел

1. Безусий В.В. Загальні проблеми нормативно-правового забезпечення працевлаштування в Україні//Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – Харків, 2006. Вип.33. – С.373-377.

2. Безусий В.В. Сучасні проблеми національної політики в сфері зайнятості // Право і безпека. – Харків, 2005. – №4/4 – С.132-136.

3. Трубіч З. Особливості сучасного етапу використання трудового потенціалу//Економіки України, 1996, №11. – С.76-80.

4. Шаленко М., Сучасна тенденції розвитку ринку праці України//Економіки України, 1996 р., №9. – С.120-130.

5. Шевченко І.Б. Теоретичні аспекти дослідження ринку праці//Зайнятість та ринок праці. – Збірник наукових праць. – К: РВПС України НАН України. – 2001. – Вип. 15. - С. 51-56

УДК 504. 001.895

Міжгалузевий підхід до реалізації

екологічних інноваційних проектів

The міжгалузевий going is near realization

of ecological innovative projects

Сумська Вікторія Володимирівна

Харківський регіональний інститут

Національної академії державного управління

при Президентові України

слухач денного відділення факультету

магістерської підготовки

Мартиненко Володимир Олександрович

Вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

к. держ. упр., доцент кафедри менеджменту

Розглянуто питання реалізації екологічних інноваційних проектів через створення міжгалузевих науково-виробничих інноваційних комплексів.

The question of realization of ecological innovative projects is considered through creation of міжгалузевих науково-виробничих innovative complexes.

Характерною рисою сучасного соціально-економічного розвитку України є загальне погіршення екологічного стану навколишнього природного середовища у державі і регіонах. Серед головних причин такого стану довкілля залишаються неефективне управління природоохоронною діяльністю, недостатнє фінансування цієї галузі, недосконалість законодавства, низька екологічна свідомість населення, а також низький рівень інноваційної активності підприємств [1]. Це, на нашу думку, пояснюється недосконалістю механізмів стимулювання екологічно орієнтованої інноваційної діяльності та екологічного споживання, та високим комерційним ризиком капіталовкладень в цій галузі.

Розв’язання цих питань бачиться через розробку та впровадження проектів інноваційних перетворень у системі охорони навколишнього середовища та природокористування.

Для реалізації екологічних інноваційних проектів ми пропонуємо створити міжгалузеві науково-виробничі інноваційні комплекси як складові частини регіональної міжгалузевої інноваційної інфраструктури, що поєднує провідні науково-дослідні установи, навчальні заклади, наукоемні виробництва, фінансові установи, бізнес-інкубатори, лізингові контори, венчурні підприємства, біржі, фонди розвитку, страхові компанії, консалтингові, сервісні, інжинірингові, сертифікаційні й маркетингові фірми, центри колективного користування й інформаційні центри. Основною метою територіальних міжгалузевих інноваційних комплексів має бути створення конкурентоспроможної інноваційної продукції оптимальної якості в обсязі, здатному забезпечити потреби природокористувачів високотехнологічним обладнанням, сучасними засобах захисту навколишнього середовища від забруднень, а також новими прогресивними формами і методами організації природоохоронної діяльності, здатних поліпшити природокористування і якість довкілля, тобто спрямувати систему від екстенсивного до інтенсивного розвитку.

Діяльність міжгалузевих інноваційних комплексів має будуватися відповідно до національних програм соціально-економічного розвитку за територіальною ознакою.

Принципи формування міжгалузевих інноваційних комплексів мають будуватися з урахуванням ступеня концентрації науково-технічного потенціалу, спеціалізованих галузевих підприємств, розвиненості інноваційної інфраструктури, рівновіддаленості від центру й інших регіональних особливостей [2].

Тут важливо відпрацювати справжню взаємодію всіх елементів системи, з урахуванням специфіки потреб і можливостей кожного окремо взятого регіону на основі глибокого маркетингового аналізу, для наступної міжрегіональної інтеграції з метою реалізації програм соціально-економічного розвитку на загальнодержавному рівні. Це дасть змогу оперативно здійснити якісні зміни в системі охорони навколишнього середовища. Територіальні міжгалузеві інноваційні комплекси зможуть вирішити низку ключових екологічних проблем, удосконалюючи механізми взаємодії всіх елементів системи охорони довкілля в напрямі оптимізації процесів управління, фінансування, кредитування, інвестування тощо.

Література

БакуменкоВ., Сурмін Ю. Методологічні "наголоси" прийняття сучасних управлінських рішень // Вісник НАДУ. – 21.- № 3. - С. 14-23.
Карамишев Д. В. Концепція інноваційніх перетворень: міжгалузевий підхід до реформування системи охорони здоров'я (державно-управлінські аспекти).-X.: Магістр, 2004. - 304 с.

УДК 316

Інтеграція комерційної та

соціальної реклами в сучасному

медіапросторі України

Integration of commercial and public

service advertising in the present-day

Ukrainian media space.

Цимбал Катерина Дмитрівна

аспірантка кафедри галузевої соціології

факультету соціології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Виступ присвячений розгляду актуального процесу інтеграції елементів комерційної та соціальної реклами, що присутній в сучасних ЗМК України. Автором проконстатовано факт виникнення нових видів комбінованих рекламних повідомлень та виокремлено причини, а також основні чинники процесу інтеграції різних видів реклами в межах одного повідомлення.

The report deals with the ongoing process of integration of elements of commercial and public service advertising in the present-day mass-media of Ukraine. The author establishes the fact of emergence of new types of combined ad-messages and points out the major reasons for and factors of the integration of different types of advertising within a single ad-message.

У зв’язку з стрімким розвитком засобів масової комунікації реклама стала обов’язковим атрибутом соціального життя, тією реальністю, що впливає на становлення суб’єктивного досвіду кожної людини. В сучасних засобах масової комунікації розвиваються різні типи і види реклами, а також виникають нові комбіновані форми рекламних повідомлень. Сучасні дослідники медійної галузі суспільства розрізняють такі види реклами: політична, соціальна, комерційна, корпоративна [2, с.11]. Попри те, що вказані види реклами використовують однакові засоби впливу на аудиторію, кожен з цих видів має свою специфіку створення рекламного продукту та свої стратегічні цілі.

На даний момент рекламна індустрія розвивається таким чином, що виникають потреби у комбінованих формах рекламного впливу. На телебаченні, на вуличних щитах та плакатах є незаперечні докази наявності комбінованих видів реклами. Мета нашої роботи – визначити чинники, які каталізують інтеграційні процеси в рекламі та спричиняють виникнення комбінованих видів рекламних повідомлень.

Найяскравішим та найрозповсюдженішим прикладом інтеграції різних видів реклами є поєднання елементів соціальної та комерційної форм рекламного впливу. Це пов’язано з тим, що подібна комбінація створює додаткові можливості для вирішення стратегічних завдань як комерційної, так і соціальної реклами. Однією з низки таких можливостей є наявність прямого зв’язку з цільовою аудиторією (чого не має соціальна реклама сама по собі) через сучасні засоби мобільного зв’язку та Інтернет, крім того факт причетності аудиторії до вирішення соціальних проблем через вкладені кошти (чого не має комерційна реклама).

За означенням з Інтернет-енциклопедії «Вікіпедія» реклама – це спеціальна інформація про продукцію, що розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку. Специфікою ж соціальної реклами є, насамперед, те, що соціальна реклама – це сприяння поширенню не конкретного товару, а певного світогляду. Головною рисою соціальної реклами є пропаганда загальнозначущих соціальних цінностей. Очевидно, що зусилля по її реалізації: фінансування виробництва та розміщення рекламних повідомлень, визначення пріоритету проблем, про які в суспільстві потрібно говорити, – покладені на суспільство. На сьогодні існує тенденція стрімкого розвитку соціальної реклами в Україні, яка існує вже понад десять років, транслюється по телебаченню та радіо, друкується в пресі, з’являється на вуличних стендах. Під комбінованим видом рекламного повідомлення розуміється використання виробником товару чи послуги в рекламному продукті інформації про соціальну відповідальність і залученість компанії-виробника, а також споживачів продукції у вирішення соціальних проблем та небайдужості до категорій населення, які потребують допомоги. На сьогодні у процесі розробки комунікативних практик соціальної реклами беруть участь відомі міжнародні рекламні та дослідницькі агенції і фонди, які періодично проводяться конкурси на кращі креативні ідеї в галузі соціальної реклами. Тож не дивно, що ідеї та потенціал сучасної соціальної реклами викликають жвавий інтерес у суб’єктів комерційної реклами. Крім того, у наднасиченому рекламними повідомленнями медіапросторі соціальна реклама посідає особливе місце: сучасні дослідження ефективності рекламного впливу свідчать про те, що часто під час трансляції соціальної реклами реципієнти не вимикали телевізор, на відміну від трансляції комерційної реклами. Соціальна реклама ще не встигла заполонити всі поверхні та канали, а відтак стомити цільову аудиторію. До того ж проблеми, які зачіпає соціальна реклама, стали актуальні не лише на рівні загальносуспільного усвідомлення та діяльності відповідних соціальних центрів та служб. Ці теми набувають все більшої актуальності та провокують інтерес у цільової аудиторії на індивідуальному рівні.

Таким чином, до чинників, що зумовлюють інтеграцію комерційної та соціальної реклами належать:

можливість залучення додаткової цільової аудиторії в фокус рекламного впливу товару чи послуги;
юридична специфіка діяльності деяких компаній-виробників алкоголю, тютюну і т. п. (бюджети на рекламу профілактики алкоголізму та куріння);
створення позитивного образу компанії-виробника та підвищення довіри серед споживачів товару та партнерів по бізнесу (крупні міжнародні компанії, що піклуються про свій імідж);
додаткове стимулювання продажу продукції;
обмеженість ідей для комунікації основної ідеї торгової марки (у зв’язку з інтенсивним рекламним впливом цільова аудиторія поступово втрачає чутливість до типової комунікації).

Таким чином, в українському медіа-просторі наявна тенденція інтеграції елементів соціальної реклами в комерційну, в основі якої лежать вище перелічені чинники. У зв’язку з цим постає потреба перегляду наявної типології рекламних повідомлень.

Список використаних джерел:

Richard Earle. The Art of Cause Marketing: How to Use Advertising to Change Personal Behavior and Public Policy (New York: McGraw-Hill), 2003, 322 pages;
Соціальна реклама в Україні: Сучасний стан та перспективи розвитку: Матеріали конференції. – К.: ПЦ «Фоліант», 2004. – 150 с.

УДК 330.4:519.83

Blog

Інститут економіки та промисловості нан м

Содержание