Інститут економіки та промисловості нан м
| Вид материала | Диплом |
- Інститут економіки та промисловості нан, 9724.62kb.
- Інститут економіки та промисловості нан, 9040.04kb.
- Кірізлєєва Аліса Салаватівна удк 336. 717. 061 (477) розвиток механізму іпотечного, 349.57kb.
- Наукові досягнення та розробки установ нан україни за 2011 рік, 233.7kb.
- Державна Установа «Інститут економіки та прогнозування нан україни», 38.48kb.
- Д-р політ, наук (Інститут соціальних наук Одеського національного університету Ім., 14508.65kb.
- Інститут географії нан україни, м. Київ, 42.61kb.
- “матеріали електронної техніки, 168.29kb.
- Національна академія наук україни державна установа "Інститут економіки природокористування, 207.82kb.
- Заюкова Марина Сергіївна. Фінансова стійкість та її забезпечення на підприємствах м'ясної, 184.13kb.
МОДЕЛІ КОНКУРЕНЦІЇ ТА ПАРТНЕРСТВА
З ПОЗИЦІЙ МАТЕМАТИЧНОЇ ТЕОРІЇ ІГОР
MODELS OF COMPETITION AND PARTNERSHIP
FROM THE MATHEMATICAL THEORY OF GAMES STANDPOINT
Шаповалов Сергій Павлович,
доцент, канд. фіз.-мат. наук,
Сумський державний університет;
Гібнер Людмила Костянтинівна,
студентка ІІ курсу Сумського
державного університету
Розглянуто математичне моделювання сучасних економічних процесів конкуренції та партнерства з позицій теорії ігор. Показано які висновки можна одержати в рамках теоретико-ігрового моделювання.
It was reviewed mathematical modelling of modern economic processes of a competition and partnership from the theory of games standpoint. It is shown what conclusions can be achieved within the framework of game-theoretical modelling.
Побудова сучасної економічної теорії немислима без тісного сплетіння та взаємопроникнення з математичною теорією ігор. Фактично, на сьогодення використання теоретико-ігрового моделювання є невід’єм-ною частиною будь-якої визнаної в світі економічної теорії, в якій досліджуються моделі конкуренції та партнерства. Про це «красномовно» говорить хоча б той, наприклад, факт, що Нобелівська премія в галузі економіки за 2007 рік стала вже п’ятою в історії за досить короткий проміжок часу (1994 – 2007 р.) , що присуджується саме за застосування методів математичної теорії ігор в економічній теорії. Це тісне сплетіння відображається також і в назві першої монографії по теорії ігор [ 1 ], продовжує відображатись в сучасних монографіях [ 2,3].
Як подолати супротивника в салонній грі? Як одержати максимальну вигоду в конкурентному протистоянні фірм в боротьбі за ринки збуту? Яку оптимальну стратегію вибрати в сімейному спорі? Як подолати конкурентів в передвиборній гонці? На ці та багато інших питань, коли існує проблема вибору оптимального рішення в ситуаціях протиборства декількох сторін, потрібно шукати відповідь в математичній теорії ігор. Найскладніше, чим ми займаємось в житті – це вибір рішення. Саме математичні теоретико-ігрові конструкції є тією палицею-рятівницею в життєвих колізіях прийняття рішень.
Гра - це ідеалізована математична модель колективної поведінки: індивідууми (учасники, гравці) впливають на ситуацію (результат гри), причому їх інтереси (виграші при різних можливих ситуаціях) різні.
Причому основні труднощі, як правило, полягають не в виконанні розрахунків, а в побудові самих моделей, адекватних реальній ситуації.
На рис. 1 представлена модель теорії гри в нормальній формі, коли вже формалізовані учасники конфліктної ситуації, можливі стратегії кожного гравця, та виграші учасників, як результат вибору дій (стратегій).
ГРАВЦІ СТРАТЕГІЇ
КИТАЙ
| | ВІЛЬНА ТОРГІВЛЯ | ПРОТЕКЦІОНІЗМ |
| ВІЛЬНА ТОРГІВЛЯ | 3000, 6000 | 1900, 6100 |
| ПРОТЕКЦІОНІЗМ | 3200, 4800 | 2000, 5000 |
ЯПОНІЯ
ВИГРАШІ
Рис. 1 - Основні елементи моделі гри в нормальній формі.
Дослідження економічних проблем та поєднання теорії з практикою, привела теорію ігор до спроби з математичною точністю розв’язати деякі невирішені проблеми економічної поведінки в конкурентних умовах.
Власне, теорія ігор – це метод прийняття рішень, коли гравець приймає таку стратегію, яка надає йому найбільшу вигоду виходячи з стратегій конкурентів. Але не потрібно забувати, що конкуруюча сторона теж аналізує ваші можливості. Таким чином, будь-яке рішення виходить з того, що ваш супротивник також аналізує і діє в своїх інтересах.
Історії відома вже велика кількість застосувань теорії ігор в самих різних сферах життєдіяльності людини. Якщо класична економіка розглядає фірму автономно, то теорія ігор аналізує дії компанії тільки в контексті її взаємозв’язку з іншими учасниками ринку.
В західному бізнесі використання теорії ігор для прийняття стратегічних рішень вже стало повсякденним. «Фактично на сьогоднішній день використання теоретико-ігрового моделювання увійшло в «джентльменський набір» західного менеджменту, як своєрідна мова аргументації ваших думок в колах топ - менеджерів», - переконує Є.Пенцак, директор бізнес-школи Львівського інституту менеджменту.
Список використаної літератури.
- Дж. фон Нейман, Моргенштерн О. Теория игр и экономическое поведение. – М.: Наука, 1970. – 708 с.
- Меньшиков И.С. Лекции по теории игр и экономическое моделирование. – М.: МЗ Пресс, 2006. – 208 с.
- Васин А.А., Морозов В.В. Теория игр и модели математической экономики. – М.: Макс-Пресс, 2005. – 272 с.
Сесія 5
Інноваційність як фактор подолання депресивного розвитку.
УДК : 658.589:622.3
Інноваційний аспект
реструктуризації вугільних підприємств.
INNOVATIVE ASPECT OF RE-STRUCTURING
OF THE COAL ENTERPRISES.
Бєлей К.В.
Новікова Н.І.
Донецький юридичний інститут
У роботі основну увагу приділено інноваційним аспектам реструктуризації, які були пов'язані з вирішенням соціальних і економічних проблем як вугільної промисловості в цілому, так і територій, на яких зосереджені вуглевидобувні підприємства.
In work the attention is given innovative aspects of re-structuring which have been connected with the decision of social and economic problems of the coal industry and territories, on which concentrated coal-mining enterprises.
Становлення ринкових відносин в Україні призвело до дестабілізації та економічного спаду практично у всіх галузях економіки. Найбільших труднощів у пристосуванні до ринкового середовища зазнав паливно-енергетичний комплекс України, основу якого складає вугільна промисловість.
Засобом підвищення ефективності функціонування вуглевидобувних підприємств України та виводу їх із кризового стану виступає реструктуризація.
Особливістю реструктуризації вугільної галузі як в Україні, так і у країнах Східної та Західної Європи є її значний вплив на соціально-економічне становище шахтарських міст, оскільки ліквідація збиткових вуглевидобувних підприємств призводить до необхідності корінної зміни життєдіяльності територій, на яких розташовуються шахти, що закриваються, а також до вирішення соціальних проблем шахтарів, що звільняються.
Масове закриття шахт, без фактичного соціального фінансування на рівні проектної необхідності всіх аспектів реструктуризації, призвело до депресивного розвитку малих шахтарських міст Донбасу. [1 c.57].
Проведені заходи щодо реструктуризації вугільної галузі, які здійснюються з 1996 р., не набули позитивного характеру. Вуглевидобувні підприємства досі перебувають у серйозному кризовому стані. Таке становище обумовлено насамперед значною кількістю організаційних, технічних та економічних причин. Найголовнішою з них є відсутність інноваційної спрямованості в процесі реструктуризації вугільних підприємств. Слід зазначити, що в умовах затяжної, глибокої кризи особливо зростають роль та значення інноваційних перетворень для вирішення основного завдання вугільної галузі - забезпечення конкурентоспроможності вуглевидобутку та ефективного розвитку виробництва.
В результаті реструктуризації і реформування підприємств можна підвищувати ефективність виробництва шляхом прискорення науково-технічного розвитку і впровадження новітніх технологій.
Планування і реалізація інноваційних заходів на вугільному підприємстві вимагають розробки інноваційної стратегії. Тактика і стратегія проведення інноваційної діяльності на шахтах в умовах гострого фінансового дефіциту повинна будуватися на ефективному використанні внутрішніх резервів і створенні умов для залучення інвестицій.
Аналіз фінансово-господарської діяльності вугледобувних підприємств показав, що фінансовий стан підприємства є нестабільним, кредиторська заборгованість значно перевищує дебіторську. Хитливий фінансовий стан впливає і на технічні показники. Крім того, як виявлено за даними непрямого опитування, на вугледобувних підприємствах не створено взагалі умов для активізації науково технічного прогресу. Отже, висока імовірність того, що окремі інноваційні ідеї і розробки просто не враховуються в процесі організації виробництва. При такому положенні справ шахта може реалізувати тільки оборонну інноваційну стратегію з еволюційним розвитком, що зв'язано з активізацією з ініціативи керівництва заходів щодо впровадження інноваційних розробок, що пройшли апробацію в умовах інших підприємств і зарекомендували свою надійність. Дана стратегія не завжди доцільна, оскільки імовірність швидкого одержання інформації про інновації із зовнішніх джерел є малою, що у свою чергу робить повільним процес зростання технічного рівня підприємства і сприяє зниженню його загальної рентабельності [2 ].
Одним із засобів удосконалення економічних методів активізації інноваційної діяльності і структурної перебудови вугільного підприємства є механізм інноваційної діяльності. Під механізмом інноваційної діяльності варто розуміти сукупність елементів, що визначають матеріальні й організаційні основи, мотиви, стимули й умови ефективного здійснення інновацій. Основною ланкою в розробці механізму інноваційної діяльності повинна стати система елементів управління інноваціями. Тому механізм інноваційної діяльності повинний містити в собі комплекс взаємозалежних елементів системи управління нововведеннями. Їхньою кінцевою метою є збільшення виробничої потужності шахти, обсягів вуглевидобутку, підвищення продуктивності праці, поліпшення якості вугільної продукції. Це в кінцевому підсумку забезпечить ефективне функціонування вугільного підприємства і буде сприяти подоланню депресивного стану шахтарських міст.
Список використаної літератури
1. Новикова Н.И. Совершенствование управления инновационной деятельностью на угольном предприятии.- Управління розвитком: Зб. наук. статей.-№ 2.-Харків, вид ХНЕУ,2005.-С.57-58
2. Драчук Ю.З., Новикова Н.И. Финансовое обеспечение инновационной реструктуризации угольного производства.- Економіка промисловості.-ІЕП.-№2(33).-2006.- С. 98 – 104
| УДК 338.436.33 ББК 65.291.551 Б44 | |
Инновационная деятельность
как фактор конкурентоспособности
агропромышленных предприятий
Innovational activity as the factor
of competitiveness of the agro-industrial firms
Бельмехов Р.К., Кумпилов Б.К.
Адыгейский государственный университет
студенты
Научный руководитель-
Захарова Елена Николаевна
доктор экономических наук
профессор Адыгейского Государственного
Университета, Республика Адыгея, г. Майкоп
Definition of the competitiveness of a firm on the basis of innovational activity is given. Examples of concrete innovational technologies used in Republic Adygea are considered
Дано означення конкурентноздатності підприємства
на основі інноваційної діяльності. Розглядаються приклади конкретних інноваційних технологій, які застосовуються в Республіці Адигея
Процесс вступления России в ВТО вскрыл негативные тенденции развития российских промышленных предприятий и причины их низкой конкурентоспособности: продолжающийся спад производства, снижение качества, производительности труда, отсутствие инновационной направленности производств. Опасной для развития экономики является проблема ресурсосбережения, потери кадрового потенциала промышленных предприятий, низкое качество продукции. Поэтому для современной российской экономики конкурентоспособность предприятия является стратегической задачей.
Конкурентоспособность предприятия – это способность предприятия достаточно длительное время производить конкурентоспособную продукцию и увеличивать ее долю на рынке на основе конкурентных преимуществ предприятия, которые необходимо формировать за счет активизации инновационной деятельности предприятия на основе использования его территориальных, отраслевых и национальных преимуществ. Обязательным условием является также эффективное использование производственного потенциала предприятия.
Анализ конкурентных сил весьма важен, но необходимо помнить, что он является лишь констатацией сегодняшней ситуации. Между тем конкурентная ситуация постоянно развивается, и зачастую это происходит очень динамично. Всегда существуют важнейшие на данный период движущие силы конкуренции. Это могут быть, например, изменения в составе покупателей, в способах использования продукта, используемых инновациях.
Делая упор на инновации, предприятие несет дополнительные затраты, но при этом выявляются новые возможности развития.
На предприятиях агропромышленного комплекса как наиболее специфической отрасли экономики применение инноваций особенно актуально.
Республика Адыгея обладает значительным потенциалом для развития аграрного производства. Предпосылками перспективного развития сектора являются: территориально разветвленная инфраструктура агропромышленного комплекса; обширные земельные ресурсы; благоприятные природно-климатические условия; соседство с крупными рынками Кубани; разветвленность коммуникаций, пересекающих республику, и значительное количество крупных и мелких предприятий пищевой и перерабатывающей промышленности. На долю сельского хозяйства и перерабатывающей промышленности в Адыгее приходится около половины валового внутреннего продукта, примерно 35% основных фондов, порядка 25% численности занятого населения. Пищевой и перерабатывающей промышленности Республики Адыгея (РА) , как жизненно важной отрасли АПК, отводится главная роль в решении проблемы обеспечения населения республики продуктами питания. Предприятия пищевой отрасли, являясь составной частью агропромышленного комплекса, составляют основу промышленного потенциала республики.
К сожалению, в настоящее время потребительский рынок Адыгеи заполнен в основном продуктами питания, произведенными товаропроизводителями других регионов Российской Федерации, и по многим видам продовольствия наши позиции утрачены. Вследствие того, что предприятия АПК республики находятся в тяжелом финансовом состоянии и объемы производства остаются низкими, вести конкурентную борьбу с товарами известных торговых марок по ценовой политике им очень сложно. Поэтому для республики тем более важно внедрение инновационных технологий.
В настоящее время в АПК Республики Адыгея внедряются ресурсо- и энергосберегающие технологии, которые при их успешном развитии должны уменьшить себестоимость продовольственных товаров на рынке и обеспечить его дешевой отечественной продукцией. Так, в 2006 году на ООО Молокозаводе «Гиагинский» начал действовать цех по переработке сыворотки, которую до сих пор сливали в землю, ухудшая ее качества. В 2009 году в республике начинает работать завод по производству биоэтанола – высокооктанового топлива, которое можно использовать как вместе с бензином, так и в неразбавленном виде с денатуратом. Производство топливного биоэтанола позволяет экономить нефтяные ресурсы, снижает загрязнение атмосферного воздуха. Создают биоэтанол из низкосортных зерновых культур и отходов пищевой промышленности.
Применение этанола в качестве добавок к бензину способствует
более полному сгоранию бензина и уменьшению выбросов окиси углерода на 30%.
Инновационная стратегия сельскохозяйственных предприятий связана с освоением инноваций, которые позволяют перейти к новой организационно технологической структуре производства и обеспечить конкурентоспособность произведенной продукции на рынках сбыта. Инновационная деятельность не ограничивается только деятельностью по освоению инноваций, но и предполагает содействие в реализации инновационного процесса, а именно: управленческую, инвестиционную и информационную деятельность. В связи с этим в настоящее время необходимо организовывать информационно-консалтинговую службу в АПК.
Информационно - консалтинговое обеспечение инновационного процесса должно включать в себя постоянно действующие и периодические выставки законченных разработок для обмена и пропаганды позитивного освещения в сфере инновационной деятельности; систему региональных информационных центров на базе единой компьютерной сети; республиканский информационный банк данных высоких технологий; различные посреднические и консалтинговые структуры для подбора партнеров и создания кооперационных связей, обеспечивающих создание компьютерных технологических систем; внедрение передовых компьютерных и телекоммуникационных технологий; автоматизированные информационно-поисковые системы, которые имеют полный банк данных фирм, научных организаций России, патентной информации и публикаций по инновационным проблемам; консультирование товаропроизводителей по организации, управлению, технологии производства, маркетингу и праву; оказание правовой, экономической и методической помощи сельским жителям по организации малого предпринимательства; участие в освоении инноваций и передового опыта, направленных на снижение издержек производства товаропроизводителей различных организационно - правовых форм; обучение и повышение квалификации профессиональных кадров АПК, способных содействовать организации эффективного производства в условиях рынка; издание информационной продукции: ежемесячных информационных бюллетеней, ценовых обзоров, методических пособий, брошюр.
УДК : 330.341.1 (351.862.4)
Інноваційний розвиток промисловості як складова
економічної безпеки України
Innovational development of industry as a component
of economical safety of Ukraine
Біла Світлана Олексіївна
проф., д. н. д. у.,
ДУ „Інститут економіки та прогнозування” НАН України,
головний науковий співробітник відділу економічної історії
Досліджено зв’язок економічної безпеки країни та інноваційного розвитку національного виробництва. Висвітлена роль українського машинобудування (у тому числі літакобудування, ракетно-космічної галузі, суднобудування та танкобудування) як чинника зростання конкурентоспроможності. Показані важелі державного впливу на реалізацію інноваційно-технологічної політики та формування національної інноваційно-інформаційної інфраструктури.
The connection between the economical safety of the country and innovational development of national production is investigated. The role of Ukrainian mechanical engineering (including aircraft industry, rocket space engineering, ship repairing and tank construction) as a factor of competitive growth is explained. The controls of state influence on realization of innovational technological policy and formation of national innovational and informational infrastructure are shown.
Формування економічної безпеки, як свідчить світовий досвід господарювання, відбувалось складно, еволюційно, а її складові трансформувались відповідно до специфіки розвитку країни. В умовах посилення глобалізації економічна безпека країни, насамперед, пов’язана із здатністю національної економіки до розширеного самовідтворення з урахуванням протидії дестабілізуючому впливу як внутрішніх так і зовнішніх чинників; цінових „шоків”; здатності протистояти руйнівному впливу іноземної конкуренції та зберегти потенціал інноваційно-інвестиційного розвитку в умовах посилення відкритості національного ринку.
Перед Україною у ХХІ ст. постає ряд „викликів”, пов’язаних саме з дотриманням економічної безпеки. Насамперед, йдеться про зниження енергоємності виробництва як передумови підвищення конкурентоспроможності національної економіки; про усунення диспропорцій галузевого розвитку національної економіки, її зорієнтованості на випуск сировини та напівфабрикатів. Невід’ємними складовими економічної безпеки стає державний контроль за міграційними процесами, притаманними українській економіці ( за трудовою міграцією, „відтоком мозків”). Ці явища, без сумніву, обмежують можливості економічного зростання в Україні. Водночас, особливого значення для української економіки набуває питання пошуку шляхів економічного зростання за рахунок розвитку інноваційних процесів, роль яких визнається пріоритетною та складає основу стратегії „економіки знань”, офіційно проголошеної в Україні.
Економічна безпека тісно пов’язана із переходом країни на вищий рівень розвитку за рахунок впровадження науково-обгрунтованої та дієвої структурної політики, невід’ємною складовою якої на початку ХХІ ст. стає вектор інноваційної орієнтації виробництва. Як свідчать дані Таблиці 1, одним з пріоритетів сучасної структурної політики у світі визнано збільшення питомої ваги машинобудування (у тому числі і високоточного). За оцінками експертів, в Україні існує достатньо розвинута база машинобудування, яка (за сприятливих обставин) дозволяє досить швидко збільшити обсяги експорту високотехнологічної продукції. Джерелами експорту високих технологій, високотехнологічної продукції в Україні визнано нарощування обсягів літакобудування, ракетно-космічної галузі, суднобудування та танкобудування.
Таблиця 1
Структура промисловості у світі, розвинених країнах та в Україні
(розподіл обсягу реалізованої продукції промисловості
за видами діяльності, у відсотках)
| Галузі промисловості | Світ в цілому | Розвинені країни | Україна за 2005 р. |
| Промисловість у тому числі харчова легка хімічна металургія машинобудування | 100 10,7 7,8 11,2 6,96 29,1 | 100 9,1 6,5 11,6 6,9 34,3 | 100 16,3 1,1 6,4 22,1 12,7 |
Джерело: Таблиця складена за даними: Програма структурної перебудови економіки України на період до 2015 року (концептуальний варіант) (проект). – Київ, 2001. – С. 16; Статистичний щорічник України за 2005 рік. – К.: Видавництво „Консультант”, 2006. – С.105; http // www.ukrstat.gov.ua
Україна входить до числа семи розвинених країн світу, що мають повний цикл проектування та виробництва літаків. Нові моделі українських літаків АН-70, АН-140 та АН-38, вважаються одними з найперспективніших у світі. Україна бере участь у реалізації міжнародних програм ракетно-космічного базування „Морський старт” і „Глобалстар” (із застосуванням українських ракетоносців „Зеніт” і „Циклон”). Дев’ять суднобудівних заводів України спроможні виконати замовлення на будівництво сучасних транспортних, рибопромислових та пасажирських суден; суден технічного флоту; військових кораблів, а також забезпечити весь комплекс з їх ремонту. Україна входить до п’яти країн світу із замкненим циклом виробництва танкобудування [1, с.261]. Водночас, слід визнати, що загальна ситуація з інноваційним оновленням промислового виробництва в Україні (за виключенням окремих „точок зростання”) на сьогоднішній день залишається несприятливою (див Таблицю 2).
Аналіз характеру інноваційних процесів свідчить про наступне: із загальної кількості українських підприємств, що впроваджували технологічні інновації тільки 3,3 % (у 2005 р.) та 5,1 % (у 2006 р.) здійснювали комплексну механізацію та автоматизацію виробництва; 4,1 % (у 2005 р.) та 2,7 % (у 2006 р.) впроваджували нові технологічні процеси [2, с. 224]. Для покращення ситуації у інноваційній сфері прийнято „Програму реформ у науково-технічній та інноваційній системах України на 2005-2010 рр.”. Головною причиною незадовільних результатів у сфері інноваційного розвитку є відсутність в Україні сучасної організаційної структури управління науково-технологічною та інноваційною діяльністю, що включала б усі рівні ієрархії (державний, галузевий та регіональний) господарського комплексу і являло собою ефективну систему, побудовану за принципами сучасного адміністративного та інноваційного менеджменту. Особливого значення для України набувають: формування техніко-виробничих географічних кластерів; реформування системи держзамовлення у науково-технічній сфері, створення механізмів контролю та аудиту за витратою цільових коштів, що виділені на потреби інноваційного оновлення виробництва; реалізація державної програми із згортання або ж модернізації „доіндустріальних” технологічних укладів у реальному секторі економіки (насамперед, йдеться про вугільні шахти); перехід до нового етапу реформ у науці та залучення до науки молодих кадрів; стимулювання зворотної інтелектуальної міграції – „повернення національного інтелекту”; розвиток національної інноваційно-інформаційної інфраструк тури на загальнодержавному та регіональному рівнях тощо.
Таблиця 2
Інноваційна активність промислових підприємств України
| | 1994 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005* | 2006* |
| Кількість підприємств, що впроваджували технологічні інновації (одиниць) | 2181 | 1655 | 1503 | 1376 | 1491 | 1503 | 1506 | 1120 | 958 | 810 | 999 |
| Питома вага підприємств, що впроваджували інновації, у загальній кількості промислових підприємств, % | 26,0 | 17,0 | 15,1 | 13,5 | 14,8 | 14,3 | 14,6 | 11,5 | 10,0 | 8,2 | 10,0 |
Джерело: Доповідь Президента України „Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році”. – Київ, 2006. – С. 61; *Наукова та інноваційна діяльність в Україні. – К.: ДП „Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України”, 2007. – С.224.
Як свідчить досвід розвинених країн світу, для успішної реалізації інноваційно-технологічної політики необхідно забезпечити розвиток інституційного середовища: йдеться про технополіси, технопарки, бізнес-інкубатори для венчурних підприємств тощо [3, с. 482]. Потрібно консолідувати українське суспільство для розбудови „економіки знань”. Слід пам’ятати, що тільки за умов реалізації „інноваційного прориву” Україна реально зможе стати конкурентоспроможною та економічно незалежною державою.
1. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3 т.: Том 1.: Економіка знань – модернізаційний проект України / за ред. акад. НАН України В.М. Гейця, акад. НАН України В.П.Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б.Є. Кваснюка. – К.: Фенікс,2007. – 544 с.
2. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. збірник – К.: ДП „Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України”, 2007. – 350 с.
3. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3 т.: Том 2: Інноваційно-технологічний розвиток економіки / За ред. акад. НАН України В.М. Гейця, акад. НАН України В.П.Семиноженка, чл.-кор. НАН України Б.Є. Кваснюка. – К.: Фенікс,2007. – 564 с.
УДК 330.341.1
Інноваційний процес як фактор
загального розвитку регіону
Innovation process as a factor
of common regional development
Бутирська Ірина Валентинівна
к.е.н., доцент
Чернівецького торговельно-
економічного інституту
Київського національного
торговельно-економічного університету
Проаналізовано вплив інноваційного процесу на еколого-економічну збалансованість регіону, визначено його особливості як фактора загального еколого-економічного та соціального розвитку регіону.
The influence of innovation process on ecologic-economical balanced is analyzed and certainly its features as a factor of common ecologic-economical and social regional development is carried out.
В умовах запровадження інноваційної моделі розвитку економіки у світі, організація ефективної взаємодії таких найважливіших сфер діяльності, як наука, виробництво та ринок є однією з ключових проблем сучасного суспільства. Актуальність пошуку шляхів розв'язання цієї проблеми спричинена також тим, що нині у світі формується нова парадигма розвитку, яка ґрунтується на використанні знань як найважливішого економічного ресурсу. У найбільшій та довгостроковій перспективі вирішальною умовою подальшого розвитку сучасних еколого-економічних систем стає врахування інноваційного чинника.
Слід зауважити, що вирішення проблем розробки і реалізації регіональної політики в Україні, яка б забезпечувала зростання рівня соціально-економічного розвитку регіонів, підвищення рівня життя населення, є неможливим без активізації інвестиційної та інноваційної діяльності, що дозволяє здійснити прогресивні структурні зрушення в економіці та забезпечити соціально-економічний розвиток як регіонів, так і держави загалом 1, с.7.
Сучасний тип еколого-економічного розвитку можна визначити як техногенний, що характеризується надмірним антропогенним впливом людини на природу, значним використанням не відновлюваних природних ресурсів (перш за все корисних копалин) та надмірною експлуатацією відновлюваних ресурсів (ґрунти, ліси тощо). Наслідком таких змін є зниження продуктивності природних систем, негативної зміни якісних і кількісних характеристик демографічного середовища. Це зумовлює потребу в здійсненні ефективної та дієвої регіональної політики в сфері природокористування, екологічної безпеки та охорони природи. Адже екологічні проблеми проявляються в першу чергу на регіональному рівні і тому саме на регіональному рівні необхідно усувати еколого-економічні протиріччя.
При цьому процес екологізації економіки, спрямований на досягнення збалансованості у взаємовідносинах природи та економіки, передбачає, що науково-технічний прогрес та технічні інновації повинні звести до мінімуму втрати навколишнього природного середовища від економічного (антропогенного) впливу на нього [2, с. 17].
Нові методи швидкої й ефективної реалізації інноваційних завдань, новий зміст виробничої діяльності, нові вимоги до ресурсного забезпечення визначають необхідність пошуку нетрадиційних підходів до розробки стратегії розвитку територій. У сучасній Україні спостерігається тенденція, яка свідчить, що суспільство загалом бажає збільшити загальний рівень своїх збережень та інвестицій, щоб досягнути стійкості прибутку в майбутньому, а також субсидіювати пошукові дослідження чи інноваційні розробки в галузі відновлюваних джерел ресурсів, які повинні замінити вироблені. Цього можна досягнути шляхом переконання, підкріпленого відповідною монетарною і податковою політикою, в тому, що розрахунки за використання не відновлюваних ресурсів повинні додаватися до поточних інвестицій. Ці додаткові інвестиції могли б бути спрямовані на суспільно корисні заходи, як наприклад, відновлення і збереження природних ресурсів під дією ретельно продуманої системи податків і субсидій [3, с. 10-14]. Тому можна стверджувати, що реалізація комплексу екологічно орієнтованих стабілізаційних рішень (механізмів екологічного регулювання), має інноваційний зміст і повинна розглядатися як інвестиційний ресурс.
Розуміння інноваційного процесу як центрального внутрішнього фактора розвитку регіону стало основною парадигмою системи сучасних ринкових відносин. Економічний розвиток неможливий без науково-технічного прогресу, а успіх технологічної політики залежить від її інтеграції з науковою та промисловою політикою, що повинно охоплювати всі стадії процесу створення нової технології − від нової ідеї до її перетворення у кінцевий продукт та його реалізації. Загальносвітовою тенденцією стає стрімке скорочення проміжку часу між основними етапами науково-технічного прогресу: відкриттям (винаходом), доведенням його до рівня технології і впровадження у виробничий процес. Інновації як принципові нововведення, а не просто запровадження нових технологій чи матеріалів, торкаються усіх сфер життя суспільства. Водночас вони характеризуються максимальним ризиком, не можуть дати максимальної та швидкої віддачі і належать не до тактики, а до стратегії виробничого процесу.
Список використаних джерел:
1. Долішній М.І. Актуальні завдання інтенсифікації соціально-економічного розвитку регіонів України // Регіональна економіка. – 2005. 5. – С.7-15.
2. National Commission on the Environment. Choosing a Sustainable Future: The Report of the National Commission on the Environment. – Washington D.C.: Island Press. – 1993. – 158 p.
3. Costanza R., Cleveland, C., Perrings, C. (Ed). The Development of Ecological Economics. – Edwin Elgar, London, 1997. – P. 10-14.
УДК 378.147(100)
ДІЛОВА ГРА ЯК МЕТОД АКТИВНОГО
НАВЧАННЯ У ВІТЧИЗНЯНІЙ
ТА ЗАРУБІЖНІЙ ШКОЛІ
ROLE PLAY AS METHOD OF ACTIVE
EDUCATION IN OUR AND FOREIGN SCHOOL
Гиря Олексій Олексійович
Сумський обласний інститут
післядипломної педагогічної освіти,
завідувач кафедри теорії та методики виховання
Автор розкриває можливості використання ігрових технологій у навчальному процесі вищої школи. Зроблено системний аналіз впливу різних видів ділових ігор на активізацію пізнавальної діяльності студентів та рівень їх самостійності у вітчизняній та зарубіжній освіті.
The author lightens the possibility of using role plays in the educational process of high school. Systematic analysis of different kinds of role plays influenced on the students activity and their level of independence in our and foreign education is made out in this article.
Сучасний світ характеризується посиленням конкуренції, що призводить до зміни вимог до підготовки випускників вищої школи. Специфічними особливостями спеціалістів стає уміння творчо підходити до власної діяльності, готовність до зміни профілю праці або й повної перепідготовки у відповідності до змін сфери праці та зайнятості. Виникла пряма залежність між якістю підготовки спеціаліста, його працевлаштуванням, подальшою професійною кар’єрою. Тому в процесі створення моделі підготовки спеціаліста передбачається використання таких методів навчання, які б сприяли ефективному розвитку наявних у студента здібностей та формуванню навичок самостійності, системності мислення, вміння перебудовуватися у сучасному мінливому суспільстві.
Розв’язати окреслені проблеми, хоча б частково можна, використовуючи активні методи навчання. Спираючись на дослідження Х. Майхнера [2], зауважимо, що активні методи навчання серйозно покращують запам’ятовування навчального матеріалу, сприяють його ідентифікації з наступною цілеспрямованою практичною реалізацією. На відміну від традиційних форм навчання, впровадження в навчальний процес активних методів дозволяє формувати професійні вміння та діяльнісну реалізацію набутих знань, моделювати цілісний зміст самостійної роботи.
В умовах інформатизації освіти вітчизняними та зарубіжними дидактами були вироблені механізми, які дозволяють активізувати учня у навчальному процесі. У першу чергу до них належать ділові ігри, а у педагогічному ВНЗ – навчальні ділові ігри. Цей метод активний, самостійний, спрямований на результат і забезпечує позитивні емоції. Спрямованість на успіх робить навчання у процесі гри досить ефективним.
Вітчизняні спеціалісти в галузі освітніх технологій впевнені, що перехід на нові навчальні технології дозволить здійснити якісне оновлення української освіти. Перш за все, мова йде про комп’ютерні технології, тренінги, дистанційне навчання, метод конкретних ситуацій, які давно і успішно використовуються за кордоном. Поширення активних методів навчання у нашій країні частково стримується незначним у порівнянні із зарубіжними країнами спектром навчальних матеріалів, які відповідають принципам наочності та модульності. Це стосується матеріалів, які дозволяють швидко та ефективно надавати інформацію слухачам, активно залучати їх до розв’язання складних міжпредметних практичних проблем. На наш погляд, такими матеріалами являються методи ігрового навчання, а саме ділові ігри.
У вітчизняній школі з успіхом можуть бути використані деякі форми навчання, запозичені з досвіду вузівської освіти США, Великобританії, Японії, Німеччини. Зокрема, інтерес може викликати план Трампа, який активно впроваджується в американській школі. Переваги його полягають у методиці поєднання занять на потоці та в групах. Час між різними видами занять розподіляється наступним чином: 40% навчального часу відводиться лекціям на потоці, 40% - на індивідуальні заняття та 20% - на заняття в групах [1].
Опрацювання зарубіжної педагогічної літератури засвідчує, що педагоги нині зайняті інтенсивним пошуком шляхів, які забезпечать більш високу якість освіти випускників ВНЗ. Це може бути досягнуто шляхом активного залучення студентів до навчального процесу. Одним з засобів досягнення даної мети може бути метод груподинамічних вправ. Груподинамічні вправи будуються за принципом «тут і тепер», тобто гравці вживаються у ситуацію і діють виходячи з неї. Головною метою груподинамічних вправ є набуття окремими студентами та групою в цілому відповідного досвіду розв’язання завдань та колективної взаємодії. Вони зорієнтовані на тренінг учасників гри. Між груподинамічними вправами та діловими іграми багато спільного: як ігри, так і вправи характеризують структуровані групові ситуації.
Ще одним з методів активного навчання є метод групових дискусій. Він поєднує окремі властивості та функції тестів та ділових ігор. Сутність методу полягає в тому, що студентам даються однакові завдання, які вони спочатку виконують індивідуально, фіксують їх, а потім у процесі групового обговорення мають прийняти спільне рішення.
Цікавим у плані підвищення активності студентів є також метод проектів, в основі якого лежить розвиток пізнавальних творчих навичок учнів, вміння самостійно конструювати власні знання, в інформаційному просторі, розвиток критичного мислення. Однією з основних вимог, що ставиться до використання методу проектів, є наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми, яка потребує інтегрованого знання, самостійного пошуку її розв’язання. Застосування методу проектів неможливе без залучення дослідницьких методів, таких як – визначення проблеми, формулювання завдань дослідження, гіпотези, обговорення методів дослідження, аргументація та аналіз отриманих даних.
Метод проектів активно використовується у системі вузівської освіти Угорщини, а також інших країн Європи, орієнтованих на інтенсифікацію самостійної роботи студентів.
У Франції спостерігається збільшення уваги, що виявляється до здійснення двосторонніх зв’язків між педагогом та студентом, які мають за мету їх більш глибоку взаємодію. Це допомагає здійснити перехід до моделі, за якої в центрі освіти стоїть студент, здатний самостійно здобувати знання. Викладач робить акцент на спільних обговореннях та тренажерних технологіях. Тренажерні технології – складні комплекси, системи моделювання, комп’ютерні програми та фізичні моделі, спеціальні методики, які створюються з метою підготовки студента до сприйняття якісних та швидких рішень.
У останні десятиріччя широкого поширення набув метод конкретної ситуації. Існує декілька типів конкретних ситуацій (кейсів). З точки зору результату гри вони поділяються на проблемні та конкретні. У проблемних ситуаціях результатом дії є визначення та формулювання основної проблеми та оцінка складності її виконання. За допомогою методу конкретної ситуації виробляються вміння та навички самостійної роботи, зокрема, індивідуальне та групове проектування способів розв’язання поставлених завдань. Метод конкретної ситуації розвиває у студентів гнучкість мислення, допомагає сформувати вміння самостійно аналізувати інформацію, критично розглядати різні точки зору, обговорювати і захищати власну позицію. Одним із найбільш популярних варіантів методу конкретних ситуацій є метод кейс-стаді, який широко використовується у вузівській та післявузівській освіті за кордоном. Практично у всіх зарубіжних школах використовується метод імітаційного моделювання, основу якого складають імітаційні ігри, основна мета яких – організація самостійності студентів у навчанні.
Досліджуючи питання актуальності ділових ігор у навчальному процесі вищого навчального закладу, ми дійшли висновку, що:
1. Активні методи навчання є одним з найбільш перспективних шляхів організації самостійної роботи студентів, заснованої на принципах проблемності та моделювання.
2. Досліджений вітчизняний та зарубіжний досвід засвідчує, що ділова гра як один з методів активного навчання, являє собою інтенсивний спосіб підвищення результативності самостійної роботи учнів за рахунок глибини та швидкості опрацювання наукової інформації.
3. Активність студентів, що виникає у діловій грі довготривала та стійка, а рішення, які приймаються ними, творчі та емоційні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Кларин М.В. Инновационные модели обучения в современной зарубежной педагогике.//Педагогика. – 1994. - №5. – С.104 – 109.
- Майхнер Х.Е. Корпоративные тренинги. – М.: ЮНИТИ, 2002. – 354 с.
ІННОВАЦІЙНА МОДЕЛЬ СУЧАСНОГО
РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ
Гриджук Ірина Анатоліївна,
Державна академія житлово-комунального господарства,
ст. викладач кафедри менеджменту
В роботі висвітлюються основні проблеми сучасного розвитку економіки регіонів України. Зокрема, значна увага приділяється питанням підвищення критично низького рівня інноваційного розвитку регіонів, однією з причин якого є недосконала система державного управління інноваційною діяльністю в регіонах тощо.
In this work the main problems of modern economic development of Ukrainian regions are showed. Main attention is paid to the questions of advancement of the critically low level of regions’ innovational development, the main reason of which is not perfect state governing system of innovational activity in regions.
Активна регіоналізація сучасної економічної політики обумовлює необхідність пошуку нових шляхів розвитку економіки регіонів, що відповідають сучасним вимогам реформаційного процесу.
Згідно з висновками науковців сьогодні Україна вийшла «на траєкторію економічного зростання» [1] та «повернулася до групи країн з високими макроекономічними показниками» [2]. Незважаючи на певні позитивні результати, економіка України розвивається під впливом ряду кризових явищ і тенденцій, її становище можна охарактеризувати як «нестійка стабілізаційна модель». Вона відтворюється на основі, що невпинно звужується і не може служити стартовим майданчиком для сталого розвитку. В цих умовах в українській економіці існує цілий ряд потенційно небезпечних дисбалансів, що призводять до репресивного розвитку.
Формування нової української структурної моделі розвитку економіки з переважанням імпортно-енергетичною орієнтацією продовжується (протягом 5 років імпорт енергоресурсів до України зріс в 1,5 – 1,7 разів), при тому, що «енергоємність вітчизняної економіки на 1,5 – 2 порядки перевищує відповідні показники розвинутих країн світу» [3]. При цьому можна виділити ряд ключових особливостей цієї моделі, які відображають як специфіку майбутніх тенденцій та загроз, так і адаптаційні можливості національного господарства країни до світового ринку нового сторіччя. До таких можна віднести:
- критично низький рівень використання виробничого потенціалу;
- обмежені межі підтримки стабільності економіки за рахунок експорту сировини;
- критичний стан інноваційної сфери, пов'язаний з технологічним оновленням виробничого апарату та продукції;
- стагфляційні процеси;
- загострення загрози економічної безпеки країни та особливо у продовольчому секторі;
- диспропорції у фінансовій сфері, стійкі фінансові дефіцити у реальному секторі та дисбаланси у сфері розподілу та фінансів;
- утворення в економіці крупних зон хронічної кризи: легка промисловість, виробництво обладнання, радіоелектроніка тощо, що випадають з системи відтворення і залишаються без внутрішнього ринку та ресурсної бази;
- скорочення внутрішнього споживання первинних ресурсів та їхнє перенесення на експорт.
В Україні різке скорочення реального об’єму державних витрат на інноваційні цілі в останні роки багато в чому зумовило підрив сучасної модернізації економіки, знизило ефективність використання ресурсів піднесення, серед складових якого «сьогодні на перше місце варто поставити знання як найбільш прогресивний, демократичний і доступний компонент, що відповідає інформаційно-інтелектуальному етапу становлення ноосферо-космічної цивілізації. Саме ноос, тобто розум, інтелект людини повинен відігравати вирішальну роль у створенні основ нового суспільства» [4].
Очевидно, що в сучасних умовах немає альтернативи підходу, пов’язаному, по-перше, з мобілізацією спочатку усіх (на жаль, обмежених) ресурсів на технологічне оновлення та розширення виробничої потужності ресурсно-інвестиційного комплексу регіонів, створення в ньому необхідних нових галузей та виробництв; по-друге, початку загальної технологічної реконструкції економіки; по-третє, створенням мінімально необхідних передумов для технологічного прориву на сучасному світовому рівні. Вирішення цієї задачі ускладнюється тим, що ресурсно-інвестиційний комплекс регіонів знаходиться у стані несумісності з тенденціями накопичення, притаманними капіталу, що діє в умовах нормальної ринкової економіки.
Список використаної літератури:
- С.Рибак, Л.Лазебник. Фінансові аспекти економічного зростання в Україні // Економіка України. – 2007. - № 3. – С. 22 – 23.
- В. Оскольський. Про перспективи становлення конкурентоспроможної регіональної економіки // Економіка України. – 2007. - № 12. – С. 4 – 11.
- Л.Шостак, О.Дікарєв. Енергозабезпечення України у міжнародних економічних відносинах // Економіка України. – 2007. - № 11. – С. 81 – 88.
- Економічний розвиток. Європейський контекст / А.С. Філіпенко. — К.: Знання України, 2001. — 120 с. — Бібліогр.: 82 назв. — укp. – С.85.
УДК 658.589
Инновационная деятельность предприятий
Украины, как составляющая успешного
экономического развития страны.
Innovations activity enterprise Ukraines,
as forming successful economic
development of the country
Дягилева Анна Вячеславовна
НТУ «ХПИ»
Магистр, менеджер-экономист
В статті проаналізована інноваційна діяльність підприємств України, зроблений перелік руйнівних факторів, що запобігають нормальному розвитку інноваційної політики на сучасних підприємствах. Запропоновані заходи стосуються технологічних, законодавчих та кадрових перетворень.
In article is analysed innovations activity enterprise Ukraines, is realized list that harmful factor, which prevent the normal development innovations politicians on modern enterprise. The Offered measures concern technological, legislative and trained change.
В сложившихся условиях глобализации экономики и научно-технического прогресса, актуален вопрос обеспечения конкурентоспособности страны при помощи перехода к инновационной модели развития экономики. Понятие научно-технического прогресса все чаще связывается с понятием инновационного процесса. По словам американского экономиста Д.Брайта «Это единственный в своем роде процесс, объединяющий науку, технику, экономику, предпринимательство и управление. Он состоит в получении новшества и простирается от зарождения идеи до ее коммерческой реализации, охватывая весь комплекс общественных отношений». Поэтому данная проблема требует тщательной проработки и устранения причин, ее обусловивших.
В научной литературе все чаще встречаются работы учёных–экономистов по изучению инновационной деятельности и потенциала Украины, таких как Денисюк В., Черевко В., Пискун М., Бутко Н., и мн.др. Следует отметить монографию профессора С.М. Ильяшенко «Менеджмент и маркетинг инноваций»[7], публикации относительно инноваций и инновационной активности предприятий Украины[2], анализа и оценки финансирования инновационной деятельности[1], инновационных императивов регионального развития Украины [4].
Цель статьи - анализ состояния инновационной деятельности украинских предприятий, факторы, определяющие их пассивность во внедрении инноваций в производство, пути усовершенствования инновационной составляющей производственного процесса. Только путем целенаправленного воздействия и использования достижений прогресса возможно обеспечить стабильное развитие экономики. Изучение инновационной деятельности предприятий является необходимым этапом в процессе подготовки мер внедрения инновационной политики и общего повышения уровня инновационной активности предприятий Украины. Это и обусловило выбор темы данного исследования.
Состояние инновационной деятельности в Украине большинство экспертов-ученых оценивают как кризисное. Законодательством Украины предусмотрены меры стимулирования инновационной деятельности. Однако, они были приостановлены при помощи Законов Украины о Государственном бюджете на 2003-2005 года[6]. Также с 2005 года в Украине было приостановлено строительство технопарков [3]. Данные факторы препятствуют нормальному уровню развития инновационной деятельности в Украине.
Таким образом, при условии достаточного финансирования актуальными являются мероприятия по замене устаревшей техники на новую, потому что «..организация, которая осуществляет стратегическое планирование без учета социально-экологических потребностей потребителей, обречена на возникновение в будущем проблемы выживания в условиях конкурентной борьбы», - говорит профессор и доктор экономических наук С.М. Ильяшенко[7, с.372]; введение новаций относительно экономии используемых ресурсов; страхование рисков инновационного предпринимательства; обеспечение взаимодействия научного и производственного потенциала; необходимость создания научно-исследовательских центров, занимающихся вопросами внедрения инновационных технологий; формирование целевых инновационных фондов; создание соответствующих условий труда для высококвалифицированных специалистов;
Таким образом, улучшение ситуации с инновационной деятельностью предприятий напрямую зависит от внимания государства к данной проблеме, поскольку без финансовой и законодательной поддержки невозможно внедрять новаторские решения.
Литература:
1. Черевко В. Аналіз і оцінка фінансування інноваційної діяльності // Економіст. -2006. - № 5. - с.38.
2.ЗахарінС.Стимулювання інноваційної активності корпоративних структур // Економіка України.-2006. - №8. - с. 43
3. Денисюк В.Методологія оцінки та аналізу динаміки інноваційної активності промисловості регіону // Економіст. - 2006. - №3. - с.41
4. Бутко М.Інноваційні імперативи регіонального розвитку України // Економіст. - 2006. - №7. - с.28
5. Статистика. Інноваційна активність промислових підприємств України у 2006 році // Економіст. - 2006. - №6. - с.7
6. Волосюк М. Підвищення ефективності регіонального управління інноваційним розвитком.-Економіст. - 2006. - №8. - с.58
7. Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія/ За заг.ред. д.е.н., проф.. С.М. Ілляшенка. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 616с.
ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГЕНДЕРНОЇ
ТЕОРІЇ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ УКРАЇНИ
PERSPECTIVES OF THE DEVELOPMENT OF
GENDER THEORY IN THE ESTABLISHMENTS OF
HIGHER EDUCATION OF UKRAINE.
Емірільясова С.С., Окса М.М.