Інститут економіки та промисловості нан м

Вид материалаДиплом

Содержание


Бизнес-анализ - создание модели бизнеса
Конструирование и создание образца
Тестирование и утверждение
Коммерческое производство
Новий вид
Китайская национальная модель
Подобный материал:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19

Генерирование идеи, исследование и отсеивание

На первой стадии процесса создания нового товара предпринимаются первые попытки протестировать и отсеять предлагаемые инновационные проекты, используя инструменты SWOT-анализа, экспертных оценок. Типичная компания тратит около 7,3% всех своих средств, отпущенных на инновации.

Бизнес-анализ - создание модели бизнеса

На этой стадии определяют наиболее важные черты нового товара, такие как его целевой рынок и стратегия позиционирования, требования относительно характеристик продукта и его спецификаций.

Эта стадия, включают такие элементы пробного маркетинга:
  1. Кабинетные исследования или исследования вторичной информации — изучение общедоступной информации.
  2. Проведение фокус-групп с потенциальными покупателями или пользователями для выяснения требований к товару и определения уровня заинтересованности рынка.
  3. Углубленные маркетинговые исследования (например личные интервью с потребителями) для выяснения конкретных желаний потребителей и их запросов, предъявляемых к новому товару.
  4. Представление концепции, идеи нового товара потребителям (изображение, документация, брошюра) и определение их реакции (интерес, предпочтение, намерение приобрести).
  5. Конкурентный анализ конкурирующих товаров и стратегий.

На вторую стадию приходится наименьшее количество ресурсов, обычно только 3,7% от общих затрат. Такой низкий уровень затрат объясняет то, почему такое количество новых товаров терпит неудачу.

Конструирование и создание образца

Создание образца и предварительное тестирование прототипа товара являются основной целью третьей стадии. Эта стадия со средним уровнем затрат, на которую приходится 22,7% расходов компании.

На третьей стадии маркетинговые мероприятия также продолжаются, поскольку необходимо постоянно вести исследование рынка, чтобы удостовериться в том, что создаваемый товар удовлетворяет потребителя. Прогрессивные компании превращают потребителей в неотъемлемую часть этой фазы разработки. Для этого со­здаются прототипы товара и изучается непосредственная реакция потребителей, а также процесс разработки включаются несколько предварительных тестирований с участием потребителей. [2, с. 438-443]

Тестирование и утверждение

На четвертой фазе происходит тестирование самого нового товара, а также тестирование рынка.

Чтобы окончательно убедиться, в том, что новый товар воспринимается потенциальными потребителями, проводят тестирование товара. Эти тесты, которые назы­вают полевыми испытаниями, потребительскими тестами, или тестами предпоч­тений пользователей, часто проводятся на отобранной репрезентативной терри­тории пользователей и продолжаются длительное время.

На этом этапе также проводят рыночные тесты. В этом случае товар продается ограниченному числу тестовых потреби­телей, например в ограниченном географическом регионе или в ограниченном числе магазинов, через ограниченное число дистрибьюторов или торговых то­чек. Рыночный тест — это эксперимент, позволяющий определить степень при­нятия рынком нового товара. В рамках рыночного теста ком­плексно тестируется стратегия маркетинга: товар, позиционирование, цена, про­движение, а иногда и система распределения.

Часто инновационные товары подвергаются тестам, которые позволяют моделировать процесс совершения покупки.

Четвертая стадия, тестирование, — это стадия, на которую приходится 18,6% расходов компании на инновации.

Коммерческое производство

Последняя стадия (42,7% всех затрат) заключается в запуске товара в полномасштабное коммерческое производство.


Список использованной литературы:

Кленси К.Д. Моделирование рынка. Как спрогнозировать успех нового продукта. М.: изд-во: «Вершина», 2007, 272 с.

Роберт Г. Купер Разработка новых товаров // Маркетинг / Под ред. М. Бейкера. – СПб.: Питер, 2002. -1200 с.: ил. (серия «Бизнес-класс»)



УДК 336.717









INTERNET-BANKING - НОВИЙ ВИД

ЕЛЕКТРОННИХ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ


Слуцька Ірина Анатоліївна,

магістрант Сумського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти

Слуцький Олексій Едуардович,

заступник керуючого філії

Відділення Промінвестбанку в м. Шостка Сумської області”


У статті висвітлене поняття Е-Banking, його складові, більш детально розглянута послуга Internet-Banking - форма безготівкових розрахунків, проаналізоване надання цієї послуги банками України, перспективи її розвитку та можливості збільшення користувачів цієї послуги.

The article deals with the investigation of a notion E-Banking, It’s compounding. The service of Internet-Banking, the form of non-cashed accounts is studied more detailed. The realization of this service by the banks of Ukraine, perspectives of its development and opportunity of increasing of the number of users of the service are analyzed.


Забезпечення обігу готівкових коштів дорого обходиться як комерційним банкам, так і Національному банку України, як їх емітенту. Тому банки прагнуть зменшити свої витрати. Для вирішення цієї задачі застосовують різні високоефективні форми безготівкових розрахунків.

В Україні, як і в інших країнах, готівковий оборот менше безготівкового і має стійку тенденцію до зменшення [9]. Основним чинником збільшення частки безготівкових платежів є розвиток оплати товарів і послуг за допомогою електронних носіїв.

Безготівкові розрахунки в Україні здійснюються через платіжну систему Національного банку України і платіжні системи комерційних банків (між поточними рахунками, що відкриті в цих банках).

Привабливість технологій ведення електронних банківських послуг для кредитних організацій полягає в тому, що скорочуються витрати на адміністративні витрати.

Е-banking - це самостійна форма банківських послуг клієнтам, яка заснована на використанні електронної техніки для ведення банківських операцій вдома та в офісі.

Для поглибленого дослідження Е-banking можна скористатися класифікаційною схемою його різновидів [7, ст. 57]. Е-Banking об’єднує в собі PC-Banking, Phone-Banking, Terminals, Internet-Banking, який в свою чергу поділяється на Mobile-Banking (WAP-, SMS-Banking) та безпосередньо Internet-Banking.

Internet-Banking - система отримання банківських послуг через вихід в Інтернет.

У технології Internet-Banking можна виділити наступні напрями розвитку:
  1. Internet-Banking;
  2. Mobile-Banking (WAP-Banking та SMS-Banking).

За допомогою систем Internet-Banking можна купувати і продавати безготівкову валюту, оплачувати комунальні послуги, доступ в Інтернет, рахунки операторів стільникового зв'язку, проводити безготівкові внутрішньобанківські і міжбанківські платежі, переказувати кошти по своїм рахункам, відстежувати всі банківські операції за своїми рахунками за будь-який проміжок часу.

У даний час найпопулярнішими операціями у користувачів Internet-Banking є перекази коштів і покупка-продаж валюти, далі йдуть комунальні платежі, сплата за мобільний зв'язок.

По рівню послуг, що надаються, системи Internet-Banking діляться на дві категорії: інформаційні та трансакціонні.

Використання систем Internet-Banking дає ряд переваг для клієнта:
  1. немає необхідності відвідувати банк особисто;
  2. можливість 24 години в добу контролювати власні рахунки і відповідно до ситуації, що змінилася, на фінансових ринках миттєво відреагувати на ці зміни.

3) контроль операцій з пластиковими картками - будь-яке списання засобів з карткового рахунку оперативно відображається у виписках по рахунку.

WAP-Banking - отримання банківських послуг безпосередньо за допомогою мобільного телефону при використанні технології бездротового доступу. Перевага такої системи - свобода в доступі, недолік – незручність отримання інформації на невеликому дисплеї.

За допомогою служби коротких текстових повідомлень (SMS) клієнту буде доступна вся інформація про стан поточних рахунків, отримання виписок по рахунку за необхідний період. Ця послуга має набагато більше перспектив, ніж WAP-Banking. По-перше, через дешевизну, а по-друге, за рахунок більшої швидкості передачі даних.

Розвивається інформаційна культура та кількість користувачів Інтернету в Україні. В 2007 році їх кількість складає 21%. Найбільша кількість користувачів припадає на молодь від 20 до 29 років - 39% регулярних користувачів. Також активніше стали використовувати Інтернет люди у віці 40 - 49 років. [14]. Саме ці потенційні користувачі представляють цільову групу для банку, який всерйоз готовий інвестувати в передові банківські і інформаційні технології.

Інтернет-банкинг (назва може відрізнятись в залежності від банку) в Україні пропонують в основному великі банки. Нижче проведений аналіз надання послуги Інтернет-банкингу банками, філії та відділення яких представлені в м. Шостка Сумської області (інформація взята з офіційних сайтів банків) [1; 2; 3; 4; 5; 6; 8; 10; 11; 12; 13; 15; 16; 17;18; 19; 20; 21].

З 18 проаналізованих банків, цю послугу не надають 5 банки, обмежена послуга (можливість через Інтернет управляти картковими рахунками: блокувати, контролювати зарахування та списання, сплачувати комунальні платежі, зв'язок, тощо) – 3 банки, 10 банків надають можливість повноцінно керувати своїми поточними, депозитними, кредитними рахунками (здійснювати платежі).

У майбутньому банківське обслуговування клієнтів вдома перетвориться на основну форму роздрібних банківських послуг - послуг населенню. Воно забезпечить об'єднання послуг, заснованих на використанні банкоматів, кредитних і платіжних карток і послуг, що надаються відділеннями банків, в єдину систему банківських послуг вдома.

Інтерес до Internet-Banking з боку клієнтів обумовлений привабливими умовами в порівнянні з тим, що пропонують традиційні банки, оскільки працювати в системі Internet-Banking можна з будь-якого комп'ютера, платежі здійснюються в режимі реального часу, використовується багаторівнева система захисту інформації.


Використані джерела
  1. БРОКБІЗНЕСБАНК - www.bankbb.com
  2. ВАБанк - www.vabank.ua
  3. Володимирський - www.volodymyrsky.com.ua
  4. Грант - www.grant.kharkov.ua
  5. Держощадбанк України - www.oschadnybank.com
  6. Експрес-Банк - www.express.kiev.ua
  7. Лямин Л.В. Электронный банкинг: направления банковского регулирования и надзора// Деньги и кредит. - 2004. - №6. - С. 56-61.
  8. Надра - www.nadrabank.kiev.ua
  9. Національний банк України - www.bank.gov.ua
  10. Правекс-банк - www.pravex.com
  11. ПриватБанк - www.pbank.com.ua
  12. Промінвестбанк - www.pib.com.ua
  13. Райффайзен Банк Аваль - www.aval.ua
  14. Українці звикають до Інтернету - www.ua-admin.com
  15. Укргазбанк - www.ukrgasbank.com.ua
  16. Укрексімбанк - www.eximb.com
  17. Укрпромбанк - www.ukrprombank.kiev.ua
  18. УкрСиббанк - www.ukrsibbank.com
  19. Укрсоцбанк - www.ukrsotsbank.com
  20. Фінанси та Кредит - www.fc.kiev.ua
  21. Форум - www.forum.com.ua



УДК 352 .01

Низькоентропійний інвайронменталізм

як фактор інноваційного регіонального розвитку


Куц Юрій Олексійович,

Зав. кафедри регіонального управління

та місцевого самоврядування Харківського

регіонального інститут державного управління

Національної академії державного управління

при Президентові України,

д.держ.упр., проф.

Збукар Віталій Павлович,

здобувач кафедри регіонального управління

та місцевого самоврядування Харківського

регіонального інститут державного управління

Національної академії державного

управління при Президентові України,

голова Харківської районної ради Харківської області.

У матеріалах тез аналізується низькоентропійний інвайронменталізм в умовах українського поступу, робиться висновок про необхідність урахування даних сутності даних понять у розробці інноваційних моделей регіонального розвитку

Сучасний стан концептуальних надбань подальшого розвитку українського суспільства потребує новітнього теоретичного осмислення, практизація якого забезпечила б різке зростання в соціоекономічній системі. На наш погляд, для системного, комплексного й рівномірного по горизонталі розвитку суспільства необхідно звернути увагу на Низькоентропійний розвиток і інвайронменталізм. Перший термін набуває вжитку у другій половині ХХ сторіччя [1, 2] і сьогодні засади низькоентропійної економіки стали офіційною стратегією розвитку на ХХІ століття для більш ніж 170 країн світу [3]. Низькоентропійна економіка сприймає довкілля як систему, що є головною у надсистемі «людина — навколишнє середовище». Другий термін, похідний від англійського «environment» – «навколишнє середовище» все частіше зустрічається в україномовних виданнях. Поки що здебільшого на шпальтах науково-популярних видань. Але все частіше його можна зустріти у науковому обігу. З’явилася навіть наука, яка йменується «інвайронменталістика», що вивчає ті аспекти екології, економіки, політології, освіти, технології, які визначають сучасний стан і віддалене майбутнє навколишнього середовища й її предметом є: економіка, процес відновлення фізичних і соціальних потенцій людини, здоровий, доброзичливий, повноцінний спосіб життя людини в незабрудненому й неагресивному середовищі, перебудова національної і глобальної економічних систем та створення стійкої прогресуючої світової економіки, відновлення порушених балансів у енергетиці, сировинних ресурсах, продовольстві, на транспорті, у демографії, торгівлі, піднесення їх на новий рівень, поширення найновітніших технологій із розвинутих країн у «треті» країни заради вирівнювання рівня та якості життя окремих держав і окремих верств населення, повна демілітаризація й усунення загрози війни [4].

Орієнтуючись на соціально-економічний прорив, який необхідно здійснити українській державі суттєвої кореляції потребує державна регіональна політика, концепція якої затверджена Указом Президента України [5]. У ній до пріоритетних завдань державної регіональної політики віднесено:
  • запровадження моніторингу та оцінки ресурсного потенціалу регіонів та вироблення механізмів його ефективного використання;
  • здійснення на інноваційній основі структурної перебудови економіки регіонів;
  • поетапне зменшення рівня територіальної диференціації економічного розвитку та соціального забезпечення громадян;
  • широкий розвиток підприємництва в регіонах;
  • зміцнення економічної інтеграції регіонів;
  • підвищення ролі територіальних громад та органів місцевого самоврядування у вирішенні питань регіонального розвитку;
  • удосконалення міжбюджетних відносин;
  • досягнення продуктивної зайнятості населення;
  • вирішення екологічних проблем регіонів;
  • наближення законодавства з питань регіональної політики до норм і стандартів Європейського Союзу, розвиток транскордонного співробітництва.

Нагальність вирішення даної проблеми в Україні пов’язана з тим, що вона є державою з яскраво вираженими регіональними диспропорціями за економічними, соціальними і суспільно-політичними параметрами. Така диференціація склалася внаслідок тривалої сукупної дії низки факторів, серед яких дослідники відмічають:
  • відмінності між регіонами за природно-ресурсним, людським потенціалом, особливостями господарського та історичного розвитку;
  • особливості структури та спеціалізації регіональних господарських комплексів;
  • абсолютне домінування відомчо-галузевого принципу управління соціально-економічними процесами над територіальним плануванням та управлінням;
  • відсутність виваженої державної регіональної політики.

У 90-х роках ХХ ст. до факторів, що стимулювали поглиблення міжрегіональних відмінностей, додалися:
  • глибока і всеохоплююча соціально-економічна криза, яка по-різному вплинула на розвиток окремих галузей, і як наслідок – регіонів;
  • реформування системи державного управління шляхом децентралізації, що характеризується непослідовністю та відсутністю достатньої нормативно-правової бази, зокрема щодо розмежування повноважень Центру та регіонів у сфері управління економікою;
  • непослідовність й практична відсутність теоретичного обґрунтування адміністративно-територіальної реформи;
  • низький рівень внутрішньої кооперованості виробництва між регіонами України з одночасною, переважно односторонньою, зовнішньою направленістю господарських зв’язків на суміжні держави;
  • незавершеність правового оформлення механізму бюджетного регулювання [6].

Урядовою постановою № 1001 від 21 липня 2006 року затверджено регіонального Державну стратегію розвитку на період до 2015 року в якій окреслено дев'ять принципів нової регіональної політики: програмування, концентрації, синхронізації дій (синергії), поляризованого розвитку, додатковості, субсидіарності, збалансованого розвитку, партнерства. Єдності [7]. Дана стратегія більш відповідає сучасним світовим концепціям подальшого розвитку суспільства. Але й вона, на наш погляд, віддалена від потреб збалансованого розвитку регіону за всіма показниками. Тому необхідно почати розробку концепції інноваційного регіонального розвитку яка б враховувала найсучасніші світові теоретико-методологічні надбання, одним із яких є Низькоентропійний регіональний інвайронменталізм. Сутність даного підходу полягає в спрямованості всієї системи впливу на соціально-економічний механізм регіонального поступу з метою забезпечення якісного розвитку людини.


Список використаних джерел

  1. Soddy Friderick. The Story of Atomic Energy. — London, 1949.
  2. Nicolas Georgescu-Roegen. The Entropy Law and Economic Process. — Cembridge, Mass.: Harvard University Press, 1971.
  3. Буравльов Є. П. Низькоентропійний розвиток: сутність, ознаки, принципи // .gov.ua/vydanna/panorama/issue.
  4. Ситник К. Проблеми сталого розвитку в усьому світі і в Україні // iev.ua/fulltext.php.
  5. Концепція державної регіональної політики: Затв. Указом Президента України № 341/2001 від 25.05.01 // ссылка скрыта.
  6. Павлюк А.П. Вирішення проблеми міжрегіональних диспропорцій як складова державної регіональної політики України // ссылка скрыта.
  7. Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року. Постанова КМУ від 21 липня 2006 р. N 1001 // ссылка скрыта.



УДК 338. 21. 0218(510)

Китайская национальная модель

модернизации и её особенности

The Chinese national model of

modernization and its peculiarities.


Ка Ли, КНР

А.Барвинский

Сумский государственный университет

В доповіді аналізуються деякі напрямки модернізації економіки сучасного Китаю. Посилаючись на факти, автори показують, що за останній час КНР зробила значний крок в бік економічного процвітання. Але залишається ще немало проблем, які чекають свого вирішення. До них відносяться: подолання різниці в доходах різних категорій населення, збереження навколишнього середовища, впровадження енергозберігаючих технологій та підвищення якості виробленої продукції.

The report analyses some ways to modernize the present day Chine’s economy. Referring to the facts the authors point that China has recently made progress in the way of economic prosperity. But still there are a lot of problems to be tackled. They are bridging the gap is in incomes of different social strata, environmenble profection, launching energy-efficient technologies and increasing production guality control.


В начале декабря 2001 года бывший руководитель Тайваня Ли Дэнхуэй посоветовал всем жителям острова прочитать книгу Гордона Чана «Грядущий коллапс Китая». В ней предсказывалось, что в недалеком будущем, через каких-нибудь пять-шесть лет коммунистический Китай ждет неминуемый крах. Со времени издания книги прошло уже шесть лет, однако никаких серьёзных оснований для оправдания содержащегося в ней пророчества нет. В американских документах, в частности в рассекреченном докладе Национального разведыва­тельного Совета США « Мир 2020», наоборот, отмечается безусловный рост Китая и его растущая способность конкурировать с Америкой [1, 9].

Идейной основой китайского развития стал китаизированный марксизм. Концепция «социализма с китайской спецификой» существенным образом отличается от положений, заложенных в трудах классиков марксизма и зафиксированных в советских трудах по социализму. Ещё в 1978 году в масштабе всей страны по инициативе Дэн Сяонина была проведена кампания «практика – единственный критерий истины». Цель её состояла в том, чтобы освободиться от догматических, вульгарных представлений об общественно-экономических процессах. Лейтмотив кампании – любое теоретическое положение должно получить подтверждение в практике, а практику нельзя подчинять ложным теоретическим постулатам, необходимо идти от практики к теории, а не наоборот. В декабре 1978 года состоялся 3-й пленум ЦК КПК, провозгласивший принципиально новый курс развития страны [ 3, 90].

Обозначим только некоторые штрихи этого курса, дабы понять с какими потребностями экономика Китая подошла к началу своей модернизации.

Проведение реформ первой волны было намечено в нескольких отраслях, но приоритетом стала аграрная сфера. И это не случайно, ведь 80% населения в то время проживало в деревне. В начале 80-х годов в ходе деколлективизации были упразднены народные коммуны, составлявшие основу сельскохозяйственного производства, и осуществлен переход к системе семейного (арендного) подряда, значительно усилена химизация сельского хозяйства, введены протекционистские государственные закупочные цены; взят курс на подъем сельской промышленности через развитие волостно-поселковых предприятий. Эти меры, конечно же, не решили всех проблем в данной сфере, остающейся самым узким местом в китайской экономике, но позволили существенно увеличить обеспечение огромного населения страны собственным продовольствием и значительно поднять уровень жизни крестьян. За 1978-1995гг. их доходы увеличились почти в 12 раз [3, 90].

Параллельно с аграрной реформой началась модернизация кредитно-денежной системы. Китайским правительством был предпринят очень рискованный шаг: отказ от антимонетарной политики развития и реализована концепция монетаризации экономики. За 1978-1995 гг. прирост денежной массы в 2,6 раза превышал темпы прироста ВВП, средняя денежная заработная плата выросла в 9 раз [3,90].

Стержневым направлением нового курса стала новая внешнеэкономическая стратегия, ориентированная на демонтаж прежних самоизоляционных механизмов и активное включение страны в мирохозяйственные связи подобно тому, как это сделала в свое время Япония. Невысокая стоимость и избыток рабочей силы, результативная внешнеэкономическая политика способствовали успешному вовлечению китайской экономики в процесс международного разделения труда, нахождению своих ниш в транснациональных цепочках добавленной стоимости. За период реформ оборот внешней торговли увеличился в 56 раз, объём экспорта – в 60, импорта – в 51 раз. Это одна из основ прорыва КНР в мировой торговле, позволившая стране занять третье место, вслед за США и Германией [2,111].

Таким образом, появление рынка и связанных с ним экономических инструментов коренным образом изменили положение в китайской экономике, она приобрела значительную эффективность. На Китай ныне приходится не только 14-15% прироста численности мирового населения, но и соответственно 26-27% прироста мирового ВВП [4,19]. Параллельно с этим идет реабилитация частной собственности, она утверждается сначала в торговле и сфере обслуживания, а затем и в сфере производства, в стране возникает массовое движение «сяхай» - (дословно окунуться в море), а в переносном значении – заниматься бизнесом [1,16].

Миллионы людей преимущественно молодого и среднего возраста, оставляют свои прежние места работы и начинают вести предпринимательскую деятельность, в результате формируется новый, довольно многочисленный класс частных собственников. Этот новый класс становится полноправным участником национальной модернизации. Термин «классовая борьба» практически исчезает со страниц китайской печати. Теперь главный приоритет отдается «развитию» или, как говорят в Китае, «освобождению производительных сил».

В марте 1996 года был принят 9-й пятилетний план экономического и социального развития КНР и перспективная программа до 2010 года, дополненные впоследствии прогнозами до 2020, 2030 и 2050 годов. Поставленная задача – ликвидировать к 2020 году разрыв с развитыми странами в науке, образовании и экономике. С помощью ускоренного развития науки и образования уйти от консервативного воспроизводства ремесленных сил к приоритетному развитию механических и электронно-технических производительных сил, в том числе через реализацию программ по индустриализации деревни и научно-технической революции в промышленности и сельском хозяйстве. Стратегический курс, выбранный китайским руководством провозгласил: наука и образование приведут страну к процветанию [3,92].

Вместе с тем гонка за лидером – США- определив концентрацию внимания на темпах количественного роста производства оставила вне внимания такой показатель, как качество последнего. И одним из важнейших итогов этой погони является усложнение многих ресурсных, а вместе с ними экологических и экономических проблем мира. В 2004-2005гг. на долю Китая приходилось 4-5% мирового ВВП. При этом удельный вес страны в мировом потреблении первичных энергоресурсов составлял примерно 12%, пресной воды – 15%, алюминия – 25%, стали – 28%, цемента 50% [4,29].

Гонка за США привела к стагнации внутреннего рынка. Внешний, но не внутренний спрос стал определять темпы роста экономики. В стране сложился и продолжает быстро увеличиваться разрыв в доходах, как в среде крестьян, так и горожан. Нищета на одном полюсе контрастирует с богатством на другом. Китай занял второе место в Азиатско-Тихоокеанском регионе по числу богатейших людей. Достояние 320 тысяч человек оценивается в 1.59 трлн. долларов [4,33].

Подводя итог, скажем – Китай достиг значительных успехов в формировании нового качества экономического роста и социально-экономического развития страны. Тем не менее, остаётся ещё очень много проблем, решение которых станет возможным только при условии разработки программы долгосрочного стратегического развития.


Литература:
  1. Буров В.Г., Федотова В.Г. Китайский опыт модернизации: теория и практика. // Вопросы философии.-2007.-№5.-С.7-20.
  2. КНР на современной мировой арене: между соперничеством и сотрудничеством.//Мировая экономика и международные отношения. -2007.-№10.-С.109-114.
  3. Майбуров И., Стровский Л., Изян Цзин. Опыт образовательной реформы в КНР.//Мировая экономика и международные отношения. – 2006.-№6. – С.90-99.
  4. Мельянцев В. Экономический рост Китая и Индии: динамика, пропорции и последствия. // Мировая экономика и международные отношения. – 2007.-№9. – С.18-35.



УДК 330.341.1(477)