Інститут економіки та промисловості нан м

Вид материала

Содержание

Типи інновацій/
Когнитивный анализ и моделирование как составляющая технологии форсайта
Пропонується для побудови сценаріїв в технології Форсайта використовувати когнітивний аналіз та моделювання.
Проведено аналіз конкурентноспроможності економіки України, що враховує тенденції інноваційного розвитку світової економіки.
Динаміка питомих долей продукції машинобудівництва в експорті та імпорті України в 2000-2006 роках
У статті розглянуто і проаналізовано особливості ролі ЗМІ у формуванні іміджу і репутації банку та їх роль у функціонуванні банк
До проблеми конкурентоспроможності

Подобный материал:

1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 19

Cписок використаної літератури

Балашов Е. А. Менеджмент знаний: подход к внедрению // c.ru/publications/library/select/mengm_knowg_podh_integr.shtml.
Мариничева М. Управление знаниями: первые шаги // Технологии менеджмента знаний // .ru/publications/library/select/km_ first_ step.shtml.
Пан Л. В. Знання як стратегічний актив організації // Тези доповіді на всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми економіки підприємства». – Дніпропетровськ: ІВЦ «Видавництво "Наука та освіта"», 2003. - Т. 2.
Федулова Л. І. Сучасні концепції менеджменту. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 536 с.
Bill H. Gates. Business @ the Speed of Thought: Succeeding in the Digital Economy. – Business Plus, 1^st Edition, 2000. – 470 p.

УДК 332

Роль інфраструктури у підвищенні

конкурентоспроможності малого підприємництва

Role of Infrastructure in small

entrepreneurship competitiveness strengthening

Мартиняк Ірина Олександрівна

Тернопільський державний технічний

університет імені Івана Пулюя

аспірант

Обґрунтовано необхідність розвитку інфраструктури підтримки малого підприємництва на основі програм державно-приватного партнерства. Такий підхід дозволить підвищити конкурентоспроможність фірм сектору вже на початкових стадіях розвитку.

Grounded necessity of small entrepreneurship support infrastructure development on the basis of the public-private partnership programs. Such approach will allow promoting the competitiveness of firms already on the initial stages of development.

Підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств є одним з основних завдань з огляду на процеси забезпечення сталого розвитку регіону, глобалізації економіки, переходу до нового типу економіки - "економіки знань". Дослідження показують, що для України сьогодні характерний торгівельний (депресивний) напрям розвитку малого підприємництва. За даними Держкомстату у 2005 році кількість об’єктів оптової та роздрібної торгівлі перевищувала кількість об’єктів промисловості у 2,4 рази.[1, 8] Нагальною стає проблема переходу до стабільного нарощування виробничого підприємництва, однією із передумов якого є створення та постійне вдосконалення інфраструктури підтримки малого підприємництва.

Інфраструктура підтримки малого підприємництва – це сукупність інституцій різних форм власності (державних, приватних, громадських) та сфер діяльності (організаційно-технічна, фінансово-кредитна, інформаційно-аналітична), які забезпечують ефективне функціонування малого підприємництва. Мається на увазі так звана “м’яка” інфраструктура, пов’язана із забезпеченням освіти і навчання, бізнес-підтримки, послуг з утворення бізнес-мереж, фінансування тощо.

Кінцевою метою формування інфраструктури підтримки підприємництва як невід’ємного компоненту ринкових відносин є не тільки створення сприятливих системних умов для діяльності суб’єктів господарювання, але й вирішення загальнонаціональних завдань: створення нових робочих місць, зростання виробництва, забезпечення його структурної перебудови, вирівнювання диспропорцій, що склалися в економічному розвитку регіонів.[2, 69]

Відсутність спеціалізованої інфраструктури підтримки малого підприємництва призводить до збільшення частки банкрутств чи закриттів бізнесу на початкових етапах роботи.

Безпосереднім наслідком малих масштабів діяльності є, зокрема:

труднощі отримання фінансових коштів та високі ставки кредитування;
проблеми залучення висококваліфікованих робітників;
відсутність ефекту масштабу діяльності;
незначна внутрішня управлінська спеціалізація (власник бізнесу виконує майже всі управлінські функції);
обмежені (переважно місцеві) ринки діяльності;
підвищений ризик діяльності, нестабільність доходів, слабка фінансова стійкість тощо.

Ведення малого бізнесу спонукає підприємця володіти великим багажем знань, які не завжди тісно пов’язані із профілем діяльності фірми. Найчастіше це знання із таких сфер, як економіка, бухгалтерський облік, маркетинг та менеджмент, юриспуденція та ін.

Зменшення навантаження підприємця, зменшення витрат часу на пошук необхідної інформації, підвищення ефективності прийняття рішень можливе за рахунок співпраці із елементами ринкової інфраструктури. Така взаємодія багато в чому залежить від психологічної готовності підприємця скористатися послугами сторонніх фірм для обслуговування свого бізнесу.

Основними факторами, які впливають на можливість прийняття рішення про співпрацю є:

Офіційна реєстрація підприємця як суб’єкта підприємницької діяльності;
Ступінь довіри до сторонньої організації, яка надає послуги;
Вартість послуг;
Гнучкість фірми, що надає послуги.

Залучення спеціалізованих фірм визначає певні переваги:

По-перше, вони мають такий досвід роботи в певній сфері, який відсутній у виробничій фірмі.
По-друге, таким чином можна скоротити накладні витрати та сконцентруватися на основних виробничих прибуткових функціях.

Більшість вітчизняних авторів (Кужіль О., Ціхан Т.В., Сисюк Л.П.), розглядаючи формування інфраструктури підтримки малого підприємництва, основну увагу концентрують на державних програмах (наприклад, створення технопарків, бізнес-центрів та ін.) та їх законодавчому регулюванні, в той же час поза увагою залишається приватний сектор.

Ринковий механізм вимагає визначення чітких границь державного втручання у розвиток економіки. Тому основну увагу сьогодні необхідно зосереджувати на вивченні доцільності розвитку недержавних програм підтримки малого підприємництва.

В силу своєї природи, малий бізнес із обмеженими джерелами фінансування, не є цільовою аудиторією для більшості комерційних фірм, які утворюють інфраструктуру ринку. Але, існують і такі сфери, що є достатньо прибутковими для зацікавлення приватного сектору (наприклад, кадрові та консалтингові агенції, юридичні фірми та ін.).

Державна підтримка малого підприємництва є необхідною, але не достатньою передумовою сталого розвитку цього сектору економіки. Ресурсна обмеженість та короткостроковість державних програм визначає необхідність розвитку недержавного сектору підтримки підприємництва. Оптимальною, на наш погляд, буде модель державно-приватного партнерства та концепція кластерного розвитку економіки, як один із її проявів. Максимальний вплив на підвищення конкурентоспроможності фірми матиме лише інтегрована система елементів інфраструктури підтримки малого підприємництва. Її створення можливе на основі поєднання теорій конкурентноздатності та кластеризації. Необхідно досягти збалансованості між:

освітою, наукою, високотехнологічним виробництвом (інноваційний трикутник знань);
факторними умовами, умовами попиту, спорідненими галузями, стратегією фірми (теорія конкурентноздатності);
діями компанії, уряду, НДІ, інститутів співробітництва та фінансових інституцій (теорія кластеризації).

Якщо розглядати взаємодію держави та бізнесу у розвитку інфраструктури підтримки підприємництва, доцільно визначати завдання модернізації, розвитку економічного механізму, соціального партнерства та підвищення суспільної відповідальності бізнесу. Особливо актуальним в даному випадку є регіонально-муніципальний вектор співпраці. Питання державно-приватного партнерства повинні передбачати відповідальність держави перед бізнесом за створення умов для зміцнення конкурентоспроможності національних компаній, заохочення їхнього розвитку.

Cписок використаної літератури

Україна – 2005: Статистичний буклет. - К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2006. - 27с.
Кужель О.В. Роль малого бізнесу в регіональному соціально-економічному розвитку // Вісник економічної науки України. – 2004. - №2. – с.69-78.

Сучасна філософія освіти :

підготовка людини до життя за умов

постійних змін та створення цих змін.

Мачехіна Тетяна

Студентка 2 курсу

Науковий керівник:

Доц. Кустарьова Л.П.

Полтавський приватний інститут

економіки і менеджменту «Світоч»

Освітня система, якщо розглянути її у єдності усіх підсистем, являє собою один з найважливіших чинників діяльності суспільства і має безпосередній вплив на прогрес його соціального і економічного розвитку. Глибокі зміни, що відбуваються в даний час у світі, криза освітніх систем потребують суттєвих змін у парадигмі освіти, у принципах організації, змісту, форм і методів навчально-виховного процесу.

Educational system is one of the most important aspect of society’s activity and it has direct influence on the progress of social and economic development . Deep changes which take place in the world at the moment , crisis of educational system recure essential changes in education , in principles of the , organization, forms and methods of the pedagogical process.

Україна внаслідок інтеграційних демократичних перетворень, стає невід’ємною часткою європейської і світової спільноти. Світ стає дедалі ціліснішим. Не загубитися у цьому світі, зберегти статус цивілізованої держави, впевнено ввійти в майбутнє Україна може тільки на шляху розвитку освіти та науки.

Освітня система, якщо розглянути її у єдності усіх підсистем, являє собою один з найважливіших чинників діяльності суспільства і має безпосередній вплив на прогрес його соціального і економічного розвитку. Глибокі зміни, що відбуваються в даний час у світі, криза освітніх систем потребують суттєвих змін у парадигмі освіти, у принципах організації, змісту, форм і методів навчально-виховного процесу.

Але це надзвичайно складні й суперечливі процеси. Наприклад, проблеми глобалізації стосуються всіх аспектів нашого життя. Створення і широке впровадження комп'ютерних мереж, Інтернету дає небачені до цього можливості доступу до інформації, джерел знань, найсучасніших надбань людської цивілізації. Разом з тим не слід забувати про збереження і примноження тисячолітніх надбань національної культури і духовності. Тільки поєднання цих двох тенденцій дасть можливість сформувати за роки навчання у вищому закладі освіти не просто фахівця високого рівня, а національно свідому особистість, патріота своєї держави, світогляд якого базується на загальнолюдських цінностях, людину гуманістичної спрямованості.

Питання про статус філософії освіти : підготовки людини до життя за умов постійних змін та створення цих змін, перетворилося сьогодні на взаємозв'язок рівнів еволюції рефлексії в системі освіти та діяльності в цьому процесі. Потреба в загальній методології нового рівня, що відповідала б стану сучасного суспільства, рівню розвитку сучасної освітньої діяльності, випливає з опису та аналізу проблемного стану в сучасній освіті, а саме привернення уваги до існуючого протиріччя між фактичним матеріалом і методологічними засадами освітнього процесу.

Відсутність єдиної методологічної системи, що охопила б і об'єднала все сучасне знання освітнього процесу, призводить до того, що кожне нове фактичне відкриття в будь-якій з галузей, які стикаються з освітніми процесами людини та виходять за межі простого накопичення деталей, - змушене створювати свою власну теорію та систему для пояснення і розуміння знайдених фактів і взаємозалежностей.

Становлення сучасних методичних концепцій, що відповідають завданням сучасної університетської освіти в межах наявного соціально-економічного, культурного і духовно-ціннісного стану суспільства обумовлює привернення уваги до протиріч, що склалися на сьогодні в освітній сфері. До таких, на нашу думку, належать:

1. Протиріччя між абстрактним характером предмета навчально-пізнавальної діяльності, в якості якого виступають, перш за все, ідеали або знакові за своєю формою знання, навчальні тексти, описи програм і способи дій та реальним предметом майбутньої професійної діяльності, в якому знання не дані у "чистому" вигляді, а лише задані у загальному контексті продуктивних процесів і ситуацій, причому сама діяльність не зводиться до системи знань, умінь та навичок.

2. Протиріччя між системою використання знань, умінь та переконань у формуванні необхідного рівня професійності і "рознесеністю" їх для засвоєння за допомогою різних навчальних дисциплін. Реальна можливість систематизації отриманої у вищому навчальному закладі "мозаїки" дисциплін з'являється переважно лише після його закінчення, у самостійній роботі випускника.

З. Протиріччя між індивідуальним способом набуття знань у процесі навчання, індивідуальним характером навчальної роботи студентів і, як правило, колективним характером професійної праці, що передбачає обмін її матеріальними, ідеальними та інформаційними продуктами. Адже, лише за умов колективної діяльності унікальні риси індивідуальності можуть отримати свою дійсну визначеність і розвиток, і лише у взаємодії і спілкуванні з іншими людьми формується інтелект людини . Безумовно, студенти є членами академічних груп, колективу факультету і вузу і так чи інакше набувають досвіду життя у колективі. Особистість виховується у тій чи іншій залежності від того, що і як вона робить, а не тому, що вона володіє знаннями про ті чи інші закони, норми.

4. Протиріччя між залученням до процесу трудової діяльності всієї особистості фахівця за умови орієнтації на цю програму всієї його психіки, в той час, коли підпорою в навчанні є інтелект студента, особливо - здатність сприйняття і пам'ять.

5. Протиріччя між програмно-цільовим виробництвом знань, необхідних, перш за все, для професійного формування і вдосконалення якостей майбутнього випускника в навчальному процесі та стихійно-фрагментарним опануванням цінностями духовної культури, пріоритети науки й техніки, що становить основу особистісної орієнтації та соціальної активності студентів, які визначають спектр його основних процесів.

Творчі можливості студентів, що не розвиваються в стінах вищого навчального закладу, певною мірою атрофуються. Сучасна освіта потребує активність, цілеспрямованість, відповідальність ставлення до роботи не лише студента, а й викладача.

Принципи методики викладання виявляють істотний вплив на формування філософської культури особи, допомагають краще й глибше розуміти досягнення філософської думки, орієнтують на аналіз та дослідження життєво важливих ситуацій в контексті філософських проблем. Таким чином, розвиток самостійності й активності студентів у річищі продуктивних підходів дозволяє реалізувати потенціал особистості. Сучасна освіта потребує активність, цілеспрямованість, відповідальність ставлення до роботи студента. Освітня система, якщо розглянути її у єдності усіх підсистем, являє собою один з найважливіших чинників діяльності суспільства і має безпосередній вплив на прогрес його соціального і економічного розвитку.

Література

Лазарєв М. А. Філософські аспекти забезпечення розвитку особистості студента // Проблеми освіти. - К., 2003, с. 200.
Клепко С. Ф. Наукова робота і управління знаннями.- Полтава, 2005, 201 с.
Ковальчук В.В. Основи наукових досліджень. – К., 2005, 238 с.
Кремінь В. М. Освітянам. // Вища школа., 1/2001, с.3.
Сухова Н. А. Філософія освіти // Проблеми освіти. - К., 2005, с.

УДК 65.011.46

Інновації як основний фактор

конкурентоспроможності підприємства

за умов знаннєвої економіки

Innovation as a Main Factor of Firm’s

Competitiveness at the Terms

of Knowledge Economy

Небиш Інна Петрівна

Національний університет

«Києво-Могилянська академія», аспірант

У доповіді з’ясовується значення інновацій для функціонування конкурентної фірми. Розглядається їх місце в системі «бізнес-модель - технологія», наводиться типологія нововведень відносно означених координат, їх порівняльні характеристики і застосовність у конкретній ринковій ситуації.

The report is devoted to estimation of the innovations’ importance for competitive firm. The place of innovation in the system “business-model - technology” is found out, typology of innovations towards this coordinates is determined, their comparative descriptions and applicability in a concrete market situation are developed.

Глобалізація, становлення знаннєвої та інформаційної економіки, загострення конкурентної боротьби, насичення ринків, обмеженість ресурсів, вичерпання можливостей екстенсивного росту призвели до того, що основним фактором конкурентоспроможності фірми стали інновацій. Їх впровадження є запорукою збереження підприємством ринкової частки, отримання прибутку та подальшого розвитку. Інноваційна діяльність стає нагальною необхідністю. Саме тому таким важливим для кожної фірми є розуміння суті інновацій, навики управління ними та їх органічна інтеграція у стратегію організації.

Інновації можуть продукуватися на рівні технології або на рівні бізнес-моделі. Зазвичай має місце поєднання активності на обох рівнях, тобто маємо інтеграцію технологічних змін в бізнес-модель організації. Такий підхід до розуміння інновації дозволяє нам говорити про джерела інноваційних змін – новації в сприйнятті цінності продукту, в логістиці та у відношенні до кінцевого споживача (рівень бізнес-моделі), принципові зміни в самому продукті, виробничій та супутній технологіях (рівень технології). Схематичне зображення даного положення представлено на Рис. 1.

Рис. 1. Джерела інноваційних змін [2]

Інновацією в контексті ціннісної пропозиції може бути зовсім новий товар або послуга, або ж розширення існуючої пропозиції (збільшення корисних властивостей, доповнення можливостей використання тощо). Що стосується змін у логістиці (такі нововведення впливають на конкретні етапи в ланцюжку створення цінності – організацію, взаємодію, функціонування виробничої структури для доставки товарів і послуг), то вони залишаються непоміченими кінцевими споживачами, і найчастіше є «інноваціями ефективності». Інновації щодо цільового споживча передбачають зміну або розширення цільового сегменту, і досягаються переважно за допомогою маркетингових заходів.

Завдяки якісним змінам у технологіях, що є невід'ємною частиною виробництва товарів і надання послуг, можна отримати удосконалені та (або) дешевші продукти за коротший проміжок часу. Інновації у супутніх технологіях дозволяють фірмі реалізовувати намічену стратегію набагато швидше і використовувати час як конкурентну перевагу. Це зокрема досягається за допомогою інтенсифікації інформаційних та фінансових процесів.

В залежності від впровадження якісних змін у різних сферах бізнес-моделі та технологічної бази фірми, можна отримати різні типи інновації – різні за ступенем складності, ризиком і результативністю. Тобто, можемо поділити інновації на наступні універсальні види [1]:

поступові (інкрементні);
напіврадикальні;
радикальні.

Для прийняття найкращого стратегічного рішення щодо впровадження кожного з видів інновацій необхідно розуміти їх суть і ефективність за різних ринкових умов. Деталізуємо типологію інновацій відносно джерел їх виникнення у Табл. 1[4]:

Типи інновацій/ Джерела інновацій	Бізнес-модель			Технологія
	Ціннісна пропозиція	Логістичний ланцюг	Цільовий споживач	Товари і послуги	Виробничі технології	Супутні технології
Інкрементна	Незначні зміни одного чи декількох складових
Напіврадикальна на основі бізнес-моделі	Значні зміни одного чи декількох складових			Незначні зміни одного чи декількох складових
Напіврадикальна на основі технології	Незначні зміни одного чи декількох складових			Значні зміни одного чи декількох складових
Радикальна	Значні зміни одного чи декількох складових			Значні зміни одного чи декількох складових

Отже, можемо зробити висновок, що суть інновації у даному контексті – це вдале поєднання традиційного з новим у сферах технології та бізнес-моделі. Розглянемо детальніше кожну із форм інноваційної діяльності.

Поступова інновація охоплює і існуючі технології, і елементи бізнес-моделі, проте незначною мірою і є найпоширенішою формою новаторства для більшості сучасних компаній. Основна проблема поступових інновацій полягає в тому, що вони – це «творчість у рамках», яка передбачає тільки невеликі зміни. Компанії часто стають залежними від поступових інновацій і відносної безпеки, що вони гарантують, і згодом стикаються з ситуацією неможливості виходу «за рамки», навіть у випадку нагальної необхідності. У сучасній економічній науці таке поняття називають «стійкий інкремент» – ситуація в середині організації, коли поточний портфель інноваційних проектів фірми складається з поступових (інкрементних) інновацій, що в свою чергу є потужним осередком опору радикальним змінам [5].

Напіврадикальні інновації передбачають незначні зміни відносно одного з рушійних факторів інновації – або технології, або бізнес-моделі. Вони, на відміну від поступових нововведень, можуть певною мірою змінювати конкурентне середовище.

Радикальні інновації передбачають значні зміни, як у технології, так і в бізнес-моделі, але звичай не у всіх можливих напрямах. Вони, як правило, передбачають фундаментальні зміни в конкурентному середовищі галузі, саме тому процеси створення і управління радикальними інноваціями називаються «факторами, що змінюють гру» [3]. Незважаючи на те, що радикальна інновація здатна створити тектонічні зрушення в галузі і вивести компанію в лідери, до таких інвестицій більшість фірм відноситься насторожено, адже по своїй природі вони є малоймовірними.

Як альтернативу радикальній інновації, іноді компанії одночасно впроваджують дві напіврадикальні інновації для створення значної інноваційної хвилі, яка здатна спричинити корінні зміни в галузі, тобто створюється псевдорадикальна або сурогатна інновація.

Вибір і інтеграція пріоритетів для зміни бізнесу-моделі та технології, а також встановлення балансу між трьома типами інновацій в портфелі компанії – поступової, напіврадикальної та радикальної – є чи не основними завданнями для грамотного впровадження та управління інноваційною діяльністю на підприємстві. Саме ці рішення будуть використовуватися для ухвалення та реалізації генеральної стратегії фірми, яка і визначатиме подальший розвиток організації.

Список використаних джерел:

Гавриш О. А. Управління інноваційним розвитком підприємства // Вісник. — К., 2006. — N1 (27). — С.137–140.
Давила Т., Эпштейн М.Дж., Шелтон Р. Работающая инновация. – M: Баланс Бизнес Букс, - 2007. - 320 c.
Кахович Ю. Інновація й інноваційна діяльність: сутність і визначення: [Теоретичні засади даних питань] // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 3. - С.32-34.
H. Gatignon, M. L. Tushman, W. Smith, P. Anderson. A structural approach to assessing innovation: Construct development of innovation locus, type, and characteristics. // Management Science 48 (9), - 2002 – p. 1103-1122.
Winning through incremental innovation // CEO2CEO Conference Report. - 2002.

УДК 338.27

ББК 65.054.3

КОГНИТИВНЫЙ АНАЛИЗ И МОДЕЛИРОВАНИЕ КАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ ТЕХНОЛОГИИ ФОРСАЙТА

Cognitive analysis and simulation as

components of Foresight technology

Александр Александрович Поддубный

аспирант

Адыгейский государственный университет

Научный руководитель-

Захарова Елена Николаевна

доктор экономических наук

профессор Адыгейского Государственного

Университета, Республика Адыгея, г. Майкоп

Пропонується для побудови сценаріїв в технології Форсайта використовувати когнітивний аналіз та моделювання.

It is proposed for construction of scripts in Foresight technology to use cognitive analysis and simulation.

По определению американского эксперта Бена Мартина, Форсайт – это систематическое попытка заглянуть в долгосрочное будущее науки, технологии, экономики и общества с целью идентификации зон стратегического исследования и появления технологий, подающих надежды приносить самые крупные экономические и социальные выгоды.

Форсайт - это систематический, совместный процесс построения видения будущего, нацеленный на повышение качества принимаемых в настоящий момент решений и ускорение совместных действий.

Форсайт в последнее время распространился в более чем 40 странах [1,2]. Наибольшее распространение Форсайт получил в Великобритании. В России с 2007 г. начал действовать пилотный проект регионального Форсайта в Иркутской области. В Министерстве промышленности и энергетики России 24 июля 2007 года был подписан приказ «Об организации работ по научно-технологическому прогнозированию развития промышленности и энергетики России (промышленно-энергетическому Форсайту)». Промышленно-энергетический Форсайт возглавил список наиболее значимых результатов деятельности Минпромэнерго и Федеральных агентств в 2007 году, опубликованный на официальном сайте Минпромэнерго [3].

Суть нового подхода в том, что государство с помощью компаний, представителей науки и общественности определяет:

• перспективные технологии и рынки на ближайшие 10-20 лет;

• направления сотрудничества бизнес-государство в деле создания конкурентоспособных инноваций;

• мероприятия, которые позволят использовать новые возможности в целях повышения качества жизни, ускорения экономического роста и сохранения международной конкурентоспособности страны.

При этом при выборе новых стратегических научных направлений и технологических достижений, которые в долгосрочной перспективе смогут оказать серьезное воздействие на экономическое и социальное развитие страны, приоритеты рассматриваются с точки зрения их влияния на социально-экономическое развитие страны.

Отличительная особенность нового подхода – определение не конкретных технологий, а направлений развития, многовариантность сценариев, непрерывность этапов программы «Форсайт» по времени.

Большое значение при построении возможных сценариев развития социально-экономических систем и их подсистем может оказать когнитивный анализ и моделирование, которые в настоящее время широко применяются для исследования слабоструктурированных проблем [ 4 ].

В когнитивном анализе и моделировании исходным является понятие когнитивной карты. С формальных позиций когнитивная карта – это знаковый ориентированный граф

G = ,

где V – множество вершин, вершины V_i_,

V, i = 1, 2, …, k являются элементами изучаемой системы; Е – множество дуг; дуги e_ij

E, i, j = 1, 2, …, N отражают взаимосвязь между вершинами V_i и V_j; влияние V_i на V_j в изучаемой ситуации может быть положительным (знак «+» над дугой), когда увеличение (уменьшение) одного фактора приводит к увеличению (уменьшению) другого, отрицательным (знак «-» над дугой), когда увеличение (уменьшение) одного фактора приводит к уменьшению (увеличению) другого, или отсутствовать (0).

Когнитивная карта помимо графического изображения может быть представлена матрицей отношений (матрицей смежности). Это позволяет использовать как теорию графов, так и алгебраические и топологические методы.

Когнитивная карта отражает лишь факт наличия влияния факторов друг на друга, в ней не отображается ни детальный характер этих влияний, ни динамика изменения влияний в зависимости от изменения ситуации, ни временные изменения самих факторов.

Пример когнитивной карты приведен на рисунке 1.

На рис. 1 вершины имеют следующий смысл :V1- конечное потребление, V2 – производство, V3 – занятость, V4 – доходы населения, V5 – валовое накопление, V6 – федеральные регулирующие системы, V7 – межрегиональный и внешнеэкономический обмен, V8 – природная среда, V9 – население. Числовые коэффициенты на дугах показывают силу связей между вершинами. Их значение определяется с помощью экспертов, роль которых в когнитивном анализе, как и в Форсайте, очень велика.

Рис.1 Когнитивная модель региональной социально-экономической системы

Различные сценарии развития изучаемой системы моделируются при помощи импульсов в вершины графа G. В одной из вершин графа задается определенное изменение. Эта вершина актуализирует всю систему показателей, т.е. связанных с ней в большей или меньшей степени вершин.

Сценарный подход к прогнозированию будущего также является общим моментом и когнитивного анализа и Форсайта.

Литература

Ducatel, K. (2004) Looking Back on European Foresight, ссылка скрыта
UNIDO (United National Industrial Development Organisation) (1995), ссылка скрыта
Промышленно-энергетический Форсайт – Минпромэнерго om.gov.ru/expertise/ie-foresight
Е.В. Горелова, Е.Н. Захарова, Л.А. Гинис. Когнитивный анализ и моделирование устойчивого развития социально-экономических систем. – Ростов н/Д: Изд-во Рост. ун-та, 2005.

УДК 339.56

Конкурентноспроможність економіки

України в умовах глобалізації

The competitive of Ukrainian

Economy in a globalization

Реутська Тетяна Олегівна

Донецький Національний Технічний

Університет, студентка ІІ курсу

спеціальності Международна економіка

спеціалізація Європейські студії

Кучерук Світлана Анатолієвна

кандидат економічних наук, доцент

Проведено аналіз конкурентноспроможності економіки України, що враховує тенденції інноваційного розвитку світової економіки.

Have been analyzed of competitive Ukrainian economy with tendencies of innovation development world economy.

Глобалізація у третьому тисячолітті змушує по-іншому поглянути на крітерії оцінки світових процесів, і також у сфері економіки. Нові тенденції свідчать про побудову довгострокових взаємовигідніших відносин, що могли б забеспечити наявність конкурентних переваг суб’єктів господарювання, однак, положення України в світогосподарчих зв’язках храктеризується непідготовленністю економіки до високоєфективних форм зовнішньоекономічного співробітництва. [1,2] Структура зовнішньої торгівлі, питома вага інноваційної продукції, є тому важливим індикатором. Зниження питомої ваги машинобудівництва в виробництві, завдки, високотехнологічним підриємствам оборонної промисловості, різкий розрив кооперації підприємств машинобудови з підприємствами інших країн СНД, викликали зменшення долі машинобудівництва в експорті України (табл. 1) .

Таблиця1. Динаміка питомих долей продукції машинобудівництва в експорті та імпорті України в 2000-2006 роках, %[№3,4,5]

	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006
Експорт	12,7	15,8	17,3	13,5	14,5	8,3	8,7
Імпорт	18,8	24,8	26,9	27,8	30,4	17,5	17,5
Чистий експорт	-5,1	-9,0	-9,6	-14,3	-15,9	-9,2	-8,8

Спостерігається стійкість росту питомої ваги продукції машинобудівництва в експорті України. Динаміка імпорту продукції машинобудівництва в Україні показує суттєво високий рівень в порівнянні з експортом. Експортна орієнтація потребує визначення існуючих і потенціальних конкурентних переваг українських товаровиробників і факторів, які їх формують, механізма реалізації їх переваг. Конкурентноспроможність національної економіки – це рішаючий критерій, який необхідно приймати до уваги при рішенні проб -лем розвитку зовнішньоекономічних зв’язків.

Конкурентноспроможність економіки країни – це ступінь можливості країни в умовах свободного та справедливого ринку виробляти та реалізовувати товари та послуги, які відповідають вимогам світових ринків.

За умов глобалізації інвест процесів Україна має розробляти модель інноваційного розвитку економіки, посилювати інноваційний характер виробничої діяльності, адже інноваційне прискорення – основа його сталого розвитку.

Таким чином, в умовах сучасної економіки, для якої характерне загострення глобальної конкуренції, провідним чинником технологічного розвитку стають конкурентні преваги, які пов’язані з формуванням “випереджальної”моделі розвитку. Саме тому зростає потреба не лише осмислення процесів змін, забезпечення аналогічного передбачення з метою критеріальних оцінок та умов підвищення конкурентноспроможності України на світовому ринку.

Список використанної літератури:

1. Цеханович В.Б. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності //Актуальні проблеми економіки, 2007, №5(71), С.25-31

2. Єщенко П. національна економіка потребує інноваційного прискорення//Економіка України, 2007, №2, С. 90 3. Романенко С. Структура зовнішньої торгівлі як відображення тенденцій іноваційного розвитку регіонів України //Економіст, 2007, №9, С.52-53

4. Статистичний щорічник України за 2005 рік. Київ, видавництво “Консультант”, 2007,С.254

5. Статистичний щорічник України за 2006 рік. Київ, видавництво “Консультант”, 2007,С.256

УДК 339.92

Інтернаціоналізація, глобалізація

та інтеграція сучасної економіки:

діалектика розвитку

Internationalization, globalization and i

ntegration of today’s economics:

dialectics of progress

Фоменко Александра Ангеловна

студентка II курса Факультета

менеджмента и инноваций;

Кучерук Светлана Анатольевна

кандидат экономических наук, доцент

Донецкий Национальный Технический Университет

Розглядається економічний аспект таких системних процесів, як інтернаціоналізація, глобалізація та інтеграція: причини, передумови та час появи, основні економічні об’єкти їхньої діяльності.

An economical aspect of such systematic processes as internationalization, globalization and integration is shown: their reasons and premises, the time of their appearance, the main economical objects of their activity.

В современных условиях ни одна из стран не может эффективно развиваться в стороне от мирохозяйственных отношений. Состояние национальной экономики все больше определяется не только внутренним потенциалом, но и степенью участия в международном разделении труда, общемировым характером научно-технического прогресса [2,c.10]. Мировая экономическая культура конца XX — начала XXI века формируется такими системными процессами, как интернационализация, глобализация и интеграция. Эти процессы практически определяют всю хозяйственную деятельность развитых стран. Они содержат, с одной стороны, элементы самоорганизации, а с другой — элементы перестройки, имеющей целью минимизацию трансформационных и трансакционных издержек. Каждый из этих процессов имеет свою специфику развития, выражающуюся в неравномерности темпов социальных процессов в мировой экономике, многообразии длительностей воспроизводства различных элементов вещественного и человеческого капитала.

Интернационализация — самый древний процесс эволюционного развития мировой системы хозяйства. На рубеже XIX и XX вв. высокую долю в ВВП многих стран занимала торговля, т.к. товары в законченном виде производились в границах отдельных стран и затем экспортировались, а вся цепочка добавленной стоимости замыкалась на конкретную страну [1,c.54]. Вторая половина XX века характеризуется нарастанием процессов интернационализации и транснационализации производства, услуг, повышением роли международных экономических организаций и т.д. Таким образом, интернационализация отражает процесс международного обобществления производства. Неуклонное углубление общественного разделения труда и развитие различных форм взаимодействия и обмена его результатами способствуют усилению целостности, внутренней взаимосвязанности данной хозяйственной системы (локальной, национальной или мировой) [2,c.10].

Одной из важнейших особенностей развития современного мира является быстро прогрессирующая глобализация. Она затрагивает самые разные аспекты нашей жизни — экономику, политику, культуру, идеологию и т.д. Экономическое измерение глобализации включает многократно возросшие за последние десятилетия межстрановые потоки товаров и услуг, капитала, труда, информации, а также интернационализацию производственных процессов вплоть до международного разделения отдельных технологических операций. В целом глобализацию можно охарактеризовать как усиление взаимозависимости национальных экономик, взаимовлияния и взаимопереплетения различных сфер и процессов в мировом хозяйстве [3,4,5]. Это фактически новое качество интернационализации в условиях доминирования монополии интеллектуальной собственности.

Международная экономическая интеграция — это обширная деятельность государств, предприятий, различных субъектов хозяйственной, правовой и прочей деятельности, направленной на взаимоприспособление и взаимопроникновение национальных экономик на основе реализации стратегических преимуществ международных коопераций труда, включения отдельных стран, регионов в единый воспроизводственный процесс в рамках интегрируемых стран. Главный участник интеграционного процесса как следствия интернационализации экономики мира — крупный частный капитал наиболее развитых стран, их ТНК.

Объективно-реальное совмещение элементов интернационализации, глобализации и интеграции находит отражение в возрастании плотности информации, изменении характера социального времени. Уплотнение единой пространственно-временной структуры мирового хозяйства предполагает расширение пространственной сферы интеллектуального труда как целесообразной деятельности хозяйствующих субъектов.

Список использованной литературы

Зуев А., Мясникова Л. Глобализация: аспекты, о которых мало говорят // Мировая экономика и международные отношения. - 2004. - №8. – с.54-60.
Кучуков Р., Савка А. Мировое хозяйство и тенденции интеграции // Экономист. - 2005. - №7. – с.11-22.
Холопов А. Глобализация и макроэкономическое равновесие // Мировая экономика и международные отношения. – 2005. - №2. – с.15-23.
Бойченко А. Процессы региональной интеграции в мировой экономике // Вестник Московского университета. – серия 6. Экономика. – 2007.- №2.- с.10.
Шпанко А. О сущности понятия «стратегическая конкурентоспособность» // Экономика Украины. - 2007. - №6. - с.45-49.

УДК: 070: 336 (338)

ЗМІ як інструмент у формуванні

іміджу і репутації банку в умовах ринку

Feature of mass media in

image and reputation forming

of the bank in market economy

Чувакова Олександра

Студентка

VI-го курсу, магістр Інституту журналістики

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

У статті розглянуто і проаналізовано особливості ролі ЗМІ у формуванні іміджу і репутації банку та їх роль у функціонуванні банку.

The article considers and analyses special feature of mass media in image and reputation forming, it’s role in bank's functioning

В основі банківського піару лежить соціологічні закони в площині взаємозв’язку суспільства та фінансових установ, аналізу тенденцій, прогнозів, розробки програм діяльності. Банківські послуги— раціональна річ, тому вплив рекламного образу на рішення про їх купівлю мінімальний, однак з іншого боку у порівнянні з кавою чи туристичною поїздкою їх реальну споживацьку вартість визначити значно легше. Річ у тім, що банківська послуга не викликає жодних візуальних, слухових, нюхових, тактильних, гормональних чи інших рефлексів та асоціацій. Через це зміст послуги та її переваги можна сприймати лише розумом, а не підсвідомістю.

Аналогічні погляди стосовно успішності банку має Алек Бенн, автор книги «Рекламування фінансових продуктів та сервісу». Він вважає, що імідж, а в підсумку і репутація мають першочергове значення у фінансовому бізнесі. «Людина може купити товар у невідомого виробника, однак вона ніколи не вкладе грошей у банк, про який нічого не відомо».[1;57]

Становлення іміджу банку може відбуватися завдяки таким заходам:

Business Development Days — компанія проведення «днів розвитку бізнесу»: спілкування з урядом, інституціями і корпораційними клієнтами;
Bank Image Audit — проведення рейтингових та соціологічних досліджень в режимі «ревізії іміджу банка» для з’ясування ставлення своїх клієнтів та громадської думки в цілому до його роботи.

Формування банківського іміджу – це форма активного існування й захисту. «Створення іміджу впливової, надійної та привабливої банківської установи в умовах високої конкуренції – це перманентна інформаційна кампанія відкриття стратегії, фінансової політики та практичних дій банку шляхом звернення до громадськості.»[5;8]

Візитна картка банку – непряма реклама, а от ядро іміджу – пабліситі, тобто комплекс інформації про банк, що публікується у ЗМІ. Ще Пабліситі зазвичай безкоштовне, оскільки у ньому зацікавлена громадськість. Структура пабліситі це – історія створення банку, участь у діяльності громадських організацій, ділові та неформальні зустрічі з членами банківської громадськості, фінансове пабліситі та пабліситі керівництва.

Ефективність пабліситі банків визначається новизною, тобто надання нових банківських послуг, повідомлення про нагороди, надання додаткових банківських послуг, публікації про злиття банків, річні звіти, претензії, публічні виступи керівництва. Пабліситі перебуває на межі етичних норм, оскільки воно здатне маніпулювати суспільною думкою у власних інтересах.

Під час кризи захист банківського іміджу – це закріплення та зміцнення власного реноме. Проблема, полягає утому, що керівництво багатьох банків ставиться і до банківського іміджу, і до особистого іміджу як до певної константи, яка існує сама по собі і не потребує на власну валідність ані грошей, ані інших ресурсів.

Створення іміджу банку — це повідомлення про головні переваги банку, та замовчування труднощів та недоліків. «Репутація ґрунтується на результатах минулих років, відомих фактів, а імідж можна формувати і на основі здобутків минулого, і на теперішній діяльності або навіть використовувати майбутні проекти, суспільно вагомі пропозиції і прогресивні погляди банкірів.»[3;7] Наприклад, публічний аналіз певного проекту, підвищує рейтинг. Отож складові репутації банку:

Емоційна привабливість. Йдеться про почуття та інформацію, які має клієнт банку і саме це впливає на його остаточне рішення.
Якість продукції. Банк, що надає свої послуги неякісно, втрачає довіру клієнтів і партнерів і може швидко збанкрутувати.
Партнерські стосунки. Розповсюдження співробітниками у приватному спілкуванні відомостей про банк серед потенційних клієнтів, а партнери володіють конфіденційною інформацією про банк.
Репутація керівництва. Керівник банку незалежно від повноважень для громадськості символізує «обличчя і совість банку».
Соціальна відповідальність. За даними Російської Асоціації менеджерів, що провели дослідження у всіх країнах СНД, за 2006рік 83% респондентів України надали б перевагу тій компанії, що робить внесок у місцеву громаду.
Фінансові показники. Для банку – це основа репутації(для 61% респондентів за даними Hill&Knowlton за 2004 рік ), до якої окрім балансу і активів належить також заробітна плата. Однак в Україні та СНД. Високі фінансові показники досягаються не завдяки успішному менеджменту, а завдяки успішним зв’язкам з владою.

Підсумовуючи варто зауважити, що банки з «сильними брендами» - привабливі для фінансових структур. У той же час ім’я власника, приналежність до великих фінансово-промислових структур позитивно впливає на бренд. Тим не менше можна купити з «сильним брендом», однак не потрібно забувати про те, що реноме клієнта, партнера та конкурента – головні фактори успіху чи неуспіху подальшого розвитку банку.

А.Benn "Аdvertising Financial Products and Services. Proven Techniques and Principles for Banks, Investmant Firms, Insurance Companies, and their Agencies". New-York, 1981. р. 234
Аврин С. Психологические аспекты работы с клиентами. // Банковские технологии. –– 1999. ––№5-6. –– с. 29-44
Аврин С. Информационная политика банка и кризис. //Банковские технологии. –– 1999. ––№5-6. –– с.23-28
Ариевич Г., Кондратьев А., Макурин И., Синицын А. Вместе трудно, порознь грустно. PR в банках. // Советник. –– 2007. ––№7. –– с.4-9
Колосовская И. Имидж банка как составляющая его безопасности.// Зеркало недели, –– 1997. ––№45–– с.4-9
Кошелюк М. Е. Проблемы общения PR-службы банка и агентства по связям с общественностью. // Вестник АРБ. –– 1998. ––№7–– с.7-11
Марина Стародубская. «Носильщики» репутации. //Стратегии №5, 2005 –– с. 7

До проблеми конкурентоспроможності

в контексті глобалізації світової економіки

To the problem of competitive in context

of globalization of world economy

Blog

Інститут економіки та промисловості нан м

Содержание