Інститут економіки та промисловості нан м

Вид материала

Содержание

Несовершенство налогового механизма создает ряд проблем в нефтегазовом комплексе России. Современная налоговая система в недропо
Imperfection of the tax mechanism creates the number of problems in an oil-and-gas complex of Russia. The modern tax system in s
Розглянуто стан та проблеми конкурентоспроможності українських підприємств і запропоновано заходи та пропозиції щодо їхнього пок

Подобный материал:

1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 19

Несовершенство налогового механизма создает ряд проблем в нефтегазовом комплексе России. Современная налоговая система в недропользовании нуждается в изменении.

Imperfection of the tax mechanism creates the number of problems in an oil-and-gas complex of Russia. The modern tax system in subsoil use requires some changes.

Основой эффективного использования природных ресурсов является налогообложение в сфере недропользования. Нововведения в налоговом кодексе не стали хорошим лекарством от болезненного состояния государственных финансов. Результаты разнолики. С одной стороны, рост доходов в федеральном бюджете, формирование Стабилизационного фонда, а затем его преобразование, резкое снижение внешней задолженности России, а с другой стороны – усугубление проблем в нефтегазовом секторе. Таким образом, проблема рентных платежей до сих пор остается актуальной.

Актуальность обусловлена рядом причин, которые в свою очередь рождены отсутствием единого мнения относительно понятия «рента» и ее видов, что вызвано, прежде всего, меняющимися экономическими отношениями и условиями хозяйствования. Поэтому взаимоотношения между государством, и нефе - и газодобывающими предприятиями в процессе недропользования полностью не отрегулированы и остаются предметом дальнейших исследований, несмотря на постоянные изменения в законодательстве. Спектр требующих рассмотрения вопросов, касающийся данной проблемы, достаточно широк.

Самое общее определение ренты, звучащее в экономической литературе, рента – это доход от использования природных ресурсов, т.е. часть прибыли, обусловленная использованием природного ресурса в процессе производства. Таким образом, через ренту реализуются права собственника природных ресурсов. Однако в Налоговом Кодексе РФ нет определения ренты. Следовательно, нет однозначной концепции изъятия рентного дохода владельцем природных ресурсов, коим является государство. В результате страдает государственный бюджет и общество в целом. По экспертным оценкам порядка 70% финансовых потоков не контролируется государством и минует бюджеты. Огромная часть прибыли достается не собственнику, а субъекту, использующему эти природные ресурсы и возникновение рентного дохода, получаемого добывающими компаниями, обусловлено отнюдь не предпринимательской деятельностью.

Источники ренты различны. Развитая инфраструктура, благоприятный климат и рельеф местности, в которой находится разрабатываемое месторождение, не требуют дополнительных капиталовложений. Продуктивность пластов и их залегание также способствуют тому, что для компании добытое углеводородное сырье обходится гораздо дешевле. Кроме того, нефть из разных месторождений в силу исторического геологического развития отличается по своим характеристикам. Более качественная, без примесей, «легкая» нефть дешевле в переработке. А в России вся нефть, как «легкая» так и «тяжелая» сливается в одну трубу после доведения до состояния, соответствующему ГОСТу, образуя нефть марки «Юралс». Следовательно, выигрывают те, кто эксплуатирует месторождение с менее качественной нефтью, так как ее цена в противном случае была бы гораздо ниже. Другой источник дополнительной прибыли - сложившая разница в ценах на внутреннем и внешнем рынке. Некоторые экономисты выделяют также ренту взаимозаменяемости. Так как газ и нефть технологически лучше в переработке и использовании, следовательно, другие виды топлива, например уголь, пользуются меньшим спросом. Но при этом, государство и общество не ощущает финансовой выгоды от их наличия всех этих видов рент. Действующее налогообложение как основной механизм реализации прав собственника на недра, не дифференцировано. Оно не подразумевает разный подход к пользователям недр с учетом вышеназванных видов ренты, следовательно, дифференциальная рента нивелируется и нельзя говорить о рациональном и эффективном использовании недр.

Острая дискуссия ведется вокруг налога на добычу полезных ископаемых (НДПИ). В условиях растущих цен на энергоносители, основной его функцией стала фискальная. Регулирующая функция вследствие недифференцированности свелась практически к нулю.

Недифференцированность налоговых платежей противоречит положениям НК РФ. Так в п.3 ст.3 указывается, что «налоги должны иметь экономическое обоснование», а в п.1 той же статьи «при установлении налогов учитывается фактическая способность налогоплательщика к уплате налога». Данный налог не учитывает стадию эксплуатации месторождения, истощенность недр и вышеперечисленные ренты. НДПИ по существу является дубликатом экспортной пошлины с той разницей, что НДПИ взимается с объема добычи, а экспортная пошлина с объема экспорта. Привязка НДПИ к мировым ценам дает основание его считать также налогом на сверхприбыль, лишенным рентной субстанции. Таким образом, налицо двойное налогообложение. С бухгалтерской точки зрения, НДПИ и экспортная пошлина разные налоги по своему механизму исчисления, следовательно, отличные функционально: НДПИ отражается на себестоимости, а экспортная пошлина относится к коммерческим расходам.

В макроэкономическом аспекте отсутствие взаимоувязанности двух этих налогов и пропорциональности НДПИ отчасти спровоцировали рост инфляции в России в 2007г. В мировой практике высокие экспортные пошлины применяются в отношении товаров, фактически производящихся в стране в избытке, но по экономическим причинам поступающих на внутренний рынок в ограниченных объемах. Вследствие постоянно увеличивающейся экспортной пошлины тенденцией последних лет стала ориентация добывающих компаний на отечественных потребителей. Но пропорциональный НДПИ, доля которого в себестоимости продукции составляет порядка 45-50%, способствует росту цен на углеводородное сырье и нефтепродукты.

Введенная поправка относительно НДПИ, применимая к месторождениям Восточно-Сибирской нефтегазовой провинции – в границах Красноярского края, республики Саха-Якутия и Иркутской области не соответствует одному из принципов построения бюджетной системы – равенства бюджетных прав субъектов РФ, муниципальных образований. Такая поправка не распространяется на другие месторождения, что не удовлетворяет недропользователей и противоречит декларируемым в НК РФ (п.1. ст.1) всеобщности и равенству налогообложения. С другой стороны нулевая ставка, по нашему мнению, не обладает стимулирующей функцией, так как не влечет за собой дополнительных инвестиционных разнонаправленных расходов недропользователей, контролируемых государством. С этой позиции эффективней применение налоговой льготы, которой нет в законодательстве, с обоснованием вложения высвободившихся денежных средств, например, в изношенные основные фонды, дорогостоящие геологоразведочные работы, внедрение новых экологически чистых технологий, что особенно актуально в условиях ратификации Россией Киотского протокола.

Согласно «Энергетической стратегии России на период до 2020г.» планируется увеличение добычи к 2010 до 445-490 млн. т в год. Решение этой задачи требует применения новых эффективных технологий. Ситуация такова, что 80% всех месторождений либо мелкие, либо небольшие по свои запасам. Так в Томской области на данный момент открыто 74 мелких по запасам нефтяных месторождения, 6 средних и одно крупное, 1 крупное газовое месторождение и 6 мелких, 2 средних нефтегазоконденсатных месторождения и 11 мелких. В Тюменской области и Ханты-мансийском автономном округе, основных нефте- и газодобывающих регионах России падающая добыча проходит в более 20 крупнейших и уникальных месторождениях. В настоящее время в России делается упор в плане поиска новых месторождений на Восточную Сибирь и Сахалинский шельф, но пройдет еще порядка 15-20 лет, пока нефть и газ этого региона смогут заменить углеводородное сырье, поступающее из Западной Сибири.

Плоская шкала НДПИ делает неинтересным для недропользователей разработку малорентабельных, низкодебитных, труднодоступных в плане инфраструктуры и извлечения углеводородов, мелких и средних месторождений, следовательно, вполне ожидаемо в будущем резкое падение уровня добычи.

Введением НДПИ отменен налог на воспроизводство минерально-сырьевой базы, что усугубило положение в данной области. Современный рост добычи углеводородного сырья является следствием интенсивной выкачки нефти и газа из высокодебитных пластов. Темпы прироста запасов крайне низкие, идет доразведка месторождений, открытых еще в период СССР, а также пересмотр накопленной геологической информации с применением новых технологий. Если прирост запасов в 1991г. составил 931 млн. нефти и 1 трлн. куб. газа, то в 2006г. (по мнению специалистов, эти цифры завышенные) 285 млн. т нефти и 650 млн. куб. газа. Стимула у добывающих компаний в приросте запасов и открытии новых месторождений нет, их деятельность напоминает процесс «снятия сливок», мотивированный сиюминутной финансовой выгодой. Добывающие компании не стремятся вкладывать денежные средства в финансово-рискованные геологоразведочные работы.

Современная налоговая система с отсутствием налоговых льгот, отсрочек и преференций ориентирована на сохранение в отрасли только крупных компаний, малый и средний бизнес не в состоянии конкурировать с ними, прежде всего, по издержкам производства. Нефтяной рынок олигопольный по своей структуре, а на газовом действует единственная крупная компания «Газпром». Положения закона «О недрах» не создают полноценных условий для конкуренции.

Согласно закону «О естественных монополиях» монополист не вправе злоупотреблять доминирующим положением. Однако на практике взаимоотношения с государственной монопольной компанией «Транснефть» не безоблачны. Для малого и среднего бизнеса финансово неподъемно строительство пункта приема нефти, задача которого доведение сырой нефти до стандартизированного продукта перед отправкой в магистральный трубопровод, поэтому они вынуждены заключать договор с крупной фирмой – владелицей данного пункта, естественным желанием которой является повышение существующих на рынке барьеров ценовыми методами. Ответная реакция в созданных условиях – объединение или соглашение других участников рынка, либо поглощение крупной фирмой, а в результате снижение конкуренции и поддержание цен на энергоносители на высоком уровне со всеми присущими данному процессу последствиями.

Предполагаемое введение новой сетевой тарифной схемы «Транснефтью» направлено на более быструю окупаемость затрат, связанных со строительством трубопровода из Восточной Сибири на Тихий океан. Его создание будет оплачено всеми недропользователями. Но зависимость тарифа от расстояния экономически выгодна из-за снижения издержек только государственной компании «Роснефть», основного поставщика углеводородов в данном направлении. Недейственность российского антимонопольного регулирования с применением ценовых и налогово-тарифных инструментов очевидна.

Таким образом, неотрегулированность налоговой нагрузки на недропользователей влечет за собой комплекс проблем в нефтегазовом секторе и является основным фактором нерационального использования природных ресурсов. По-нашему мнению, необходимо ввести ряд изменений в НК РФ. Во-первых, ввести льготу по НДПИ помимо его дифференциации, размер которой должен варьировать в зависимости от уровня доказанных и обоснованных инвестиционных расходов. Во-вторых, вернуть налог на воспроизводство минерально-сырьевой базы. В-третьих, для развития конкуренции для малых недропользователей применять льготу по налогу на прибыль. Налоговый механизм должен учитывать не только реальные условия деятельности предприятий, но и предотвращать негативные макроэкономические последствия.

Литература:

Налоговый кодекс РФ
Е.В.Нестеров Налоги нефтегазового комплекса // Финансы и кредит 2007. №5. С.30-31
Д. Ребров Нефтяников уравняют в тарифах // Коммерсант №228 от 11декабря 2007г.
И.В.. Шарф Рентный потенциал России: тенденции и перспективы. Труды VIII Международной научно-практической конференции студентов и молодых ученых Томск. 2007 С. 225-227
Ю.Ершов К вопросу об освоении Восточной Сибири и Дальнего Востока// Инвестиции в России 2005. №10 С. 9-18

Сесія 2

Економіка знань, конкурентоспроможність, рухомість центрів світового економічного розвитку.

УДК 330.341.1 : 339.137.2

Визначальні фактори

конкурентоспроможності підприємств

в умовах посилення глобалізації

The main factors of enterprises’

competitiveness under the

intensification of globalization

Богородченко Анна Сергіївна

Аспірант економічного факультету

Київського національного університету імені Т. Шевченка

В статті проаналізовано значення конкурентоспроможності для вітчизняних підприємств в умовах глобалізації; визначено основні підходи до трактування поняття «конкурентоспроможність підприємства» та головну вимогу забезпечення конкурентоспроможності підприємств за умов невпинної глобалізації; крім того, подана актуальна дворівнева ієрархія факторів конкурентоспроможності підприємства.

The meaning of competitiveness for native enterprises, the main approaches of the term's interpretation “enterprise's competitiveness” and key demand of providing enterprises' competitiveness under the terms of rash globalization are analyzed in the article; there is also given the up-to-date bi-level hierarchy of enterprise's competitiveness factors.

В умовах прагнення України інтегруватися в європейські та світові економічні структури проблема забезпечення конкурентоспроможності для вітчизняних підприємств стає все більш актуальною. Водночас слід враховувати, що ситуація у світовій економіці стрімко змінюється, поглиблюються процеси глобалізації та регіоналізаціїї, утверджується інноваційна модель розвитку економіки, посилюється конкуренція. Так, згідно дослідження, проведеного компанією McKinsey у квітні 2006р. [5], 45% менеджерів – респондентів вважають, що за останні 5 років у їхній галузі "конкуренція зросла", а 40% — що "конкуренція зросла непомірно".

Отже, розвиток теорії і практики забезпечення конкурентоспроможності українських підприємств набуває в сучасних умовах надзвичайно важливого значення. І перш за все повинні бути вирішені методологічні проблеми з обґрунтування сутності та змісту конкурентоспроможності підприємства, виявлені та залучені фактори підвищення його конкурентоспроможності в умовах глобалізації.

У науковій літературі, незважаючи на широке висвітлення прикладних аспектів конкурентоспроможності, залишилися без вирішення багато теоретичних положень. Зокрема, ще у 90-х роках ХХ ст. М.Портер зазначав, що у світі ще не склалося навіть загальноприйняте визначення власне поняття “конкурентоспроможність” [3, c.47–48].

Аналізуючи визначення категорії “конкурентоспроможність", можна визначити декілька підходів до її формування, а саме [2, c.11]:

посилання на мотивацію суб’єкта, яка, власне, визначає конкурентну поведінку підприємства на ринку;
наявність необхідного ресурсного потенціалу для реалізації стратегічних цілей функціонування господарюючого суб’єкта;
можливість і спроможність протистояти конкурентам.

На нашу думку, конкурентоспроможним слід вважати в першу чергу таке підприємство, менеджмент якого здатен у максимально короткий період часу і найбільш раціонально приводити внутрішнє середовище підприємства у відповідність до безперервно змінюваних умов зовнішнього середовища. Така умова конкурентоспроможності відповідає сучасним вимогам глобального ринку.

При цьому головним завданням є виявлення основних факторів, які визначають рівень конкурентоспроможності підприємства. У загальному випадку фактори, що впливають на рівень конкурентоспроможності, класифікують за різними ознаками (наприклад, за джерелом виникнення їх поділяють на зовнішні та внутрішньосистемні; за терміном впливу – на постійні, сезонні та епізодичні та ін.) [1, c.74–75]. Слід мати на увазі, що класифікація факторів має відносний характер, тобто одні й ті ж самі фактори в залежності від цілі дослідження і відповідної класифікаційної ознаки можуть бути віднесені до різних класів. Крім того, для кожного об’єкту конкурентоспроможності набір факторів є індивідуальним. Так, якщо об’єктом дослідження є підприємство, то його конкурентоспроможність, особливо в умовах посилення глобальної конкуренції, в першу чергу залежить від рівня впровадження інновацій, а також від конкурентоспроможності його продукції (перший рівень ієрархії). В свою чергу, факторами, що визначають конкурентоспроможність продукції є: 1 – якість продукції, 2 – ціна, 3 – витрати під час споживання, 4 – рівень післяпродажного обслуговування [4, c.434]. Тут структура пріоритетів така, що найбільш вагомим фактором є якість продукції. Крім того, в умовах посилення міжнародної і внутрішньої конкуренції підприємство повинне забезпечити собі рівень конкурентоспроможності ще за наступними факторами: фінансовий стан; маркетингова стратегія; конкурентна позиція на ринку (другий рівень ієрархії – фактори, без яких неможливе ефективне впровадження інновацій та управління конкурентоспроможністю продукції) (рис.1).

Рис. 1. Ієрархія факторів конкурентоспроможності підприємства

Дослідження конкурентоспроможності підприємства та аналіз факторів його конкурентоспроможності повинні вестися постійно і систематично. Саме такий підхід дає можливість своєчасного ухвалення відповідних управлінських рішення.

Список використаної літератури:

Иванов Ю.Б. Конкурентоспособность предприятия в условиях формирования рыночных отношений. – Х.: ХДЕУ, 1997. – 220 с.
Павлова В.А. Конкурентоспроможність підприємства: оцінка та стратегія забезпечення: Монографія. – Д.: Видавництво ДУЕП. – 2006. – 276 с.
Смолін І.В. Конкурентоспроможність підприємства: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ. – 2006. – 204 с.
Фатхутдинов Р.А. Организация производства: Учеб. Пособие. – М.: Издательский Дом "Инфра-М", 2001. – 255 с.
ссылка скрыта – Інтернет портал для управлінців.

658.009.12

Конкурентоспроможність

вітчизняних підприємств

Competitiveness of

domestic enterprises

Дуліцка Віра Ігорівна,

Коропецька Оксана Іллівна,

Чернівецький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-

економічного університету.

Студенти

Розглянуто стан та проблеми конкурентоспроможності українських підприємств і запропоновано заходи та пропозиції щодо їхнього покращення.

There are considered the state and problems of competitiveness of the Ukrainian enterprises and offered measures and suggestions on their improvement.

Конкурентоспроможність, як чинник ефективного функціонування сучасної економіки, виступає однією з форм державного регулювання ринкових відносин.

Поняття конкурентоспроможності продукції характеризує її властивість задовольняти певні конкркетні потреби споживача на відповідному ринку і мати перевагу над такою ж продукцією інших товаровиробників. Це означає здатність підприємства до ефективної господарської діяльності та забезпечення його прибутковості за умов ринку, тобто здатність витримувати конкуренцію на ринку, маючи вагомі переваги над виробами інших товаровиробників.

Сьогодні слід зазначити, що вітчизняний ринок поступово заповнюють товари власного виробництва, витісняючи зарубіжного товаровиробника. За останні роки Україна має позитивний баланс щодо імпорту-експорту. Це свідчить про те, що якість товарів, і їхня ціна стають більш конкурентоспроможними, відповідають вимогам сьогодення і завойовують зарубіжний ринок [1].

Дослідженням цьго питання займались Макара О.В., Максимова Л.П., Гаєвська Л.М., Олійник Д.І., Майорова І.М., Манів З.О., Луцький І.М.

В Україні відсутня чітко сформована стратегія підвищення конкурентоспроможності, не створено економічне середовище, яке б сприяло ефективній конкуренції та давало б можливість підприємцям досягти успіху за однакових умов. Розробка та реалізація державної стратегії підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва потребує змістовних досліджень і розробки та впровадження практичних заходів.

Підвищення якості і конкурентоспроможності продукції нині має багатонапрямлений вплив на економіку та імідж підприємства [1].

Процеси приватизації та роздержавлення, які тривають в Україні, сприяють зростанню конкурентоспроможності товарів національного виробництва. Про переваги конкурентоспроможного ринку перед ринком монополізованим державою свідчать факти економічного зростання в країнах Європейського Союзу. В Україні багато галузей залишаються монополізованими державою, а тому поширеною є практика зловживання монопольним становищем [2].

Заходи по підвищенню конкурентоспроможності вітчизняного виробництва слід зосередити в першу чергу на таких напрямках:

узгодження конкурентної політики з вимогами законодавства та правовим полем взагалі;
прискорення оптимізації структури форм власності та формування прошарку дрібних та середніх власників;
удосконалення регулювання діяльності суб’єктів монополій та створення сприятливого економічного середовища для всіх суб’єктів економічних відносин;
вдосконалення податкового законодавства, активізації виробничої та інвестиційної діяльності, стимулювання процесів фінансово-промислової інтеграції;
ефективне використання географічних та національних конкурентних переваг України, розробка державної стратегії підвищення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва;
сторення державної обґрунтованої підтримки галузей і виробництв, які можуть підвищити свою конкурентоспроможність не пізніше середньострокового періоду та мають перспективи економічного розвитку.

До останнього часу в Україні була відсутня чітка послідовна скоординована політики, яка б стимулювала виробників підвищувати якість продукції. Багато в чому це пояснюється тим, що на підприємствах України недостатньо кваліфікованих менеджерів, спеціалістів, фахівців, які володіли би необхідними знаннями у сфері управління якістю. Поряд з цим досвід окремих підприємств, які мають високі досягнення у сфері якості продукції, не поширюється через відсутність ефективної системи інформаційного забезпечення.

Cистема державно управління має бути побудованою за принципами відкритості і підзвітності, що унеможливить бюрократію та корупцію. Сьогодні інтереси держави переважають над правами громадян, не відбувається консолідація і взаємодія всіх суспільних секторів – державного, приватного і громадського, одночасно з розмежуванням економічної влади і влади політичної. Монополістичний тип української економіки, коли відбувається експлуатація держави певними фінансово-промисловими группами свідчить про слабкість державних інститутів.

У створенні та діяльності конкурентоспроможних підприємств повинна бути зацікавлена перш за все держава, адже це сприяє її безпосередньому економічному зростанню. Для цього необхідно розробити ефективну стратегію підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Ці заходи повинні охоплювати декілька сфер – вдосконалення законодавчої бази, підготовка кваліфікованого кадрів та забезпечення необхідною інформацією.

Blog

Інститут економіки та промисловості нан м

Содержание