Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй зміцнення управління та фінансової стійкості національної системи природоохоронних територій в україні короткий опис

Вид материала

Содержание

Обмін «Борг на природу»
2. Природоохоронні трастові фонди
Sinking Fund)
Переваги і недоліки створення природоохоронного трастового фонду
Корпоративне спонсорство та пожертви
Тип сталого фінансування
Туристичні збори
Сталий продаж лісу
Збори за мисливство/рибальство
Збори за користування дорогами
Збори за користування водними ресурсами
Штрафи за забруднення
Екологічний ПДВ
Секвестрація вуглецю

Подобный материал:

1 ... 14 15 16 17 18 19 20 21 22

Обмін «Борг на природу»

Обмін «Борг на природу» означає списання певних боргів України перед урядами інших країн (наприклад, боргів перед міжнародними агенціями з розвитку таких країн, як Німеччина, Швейцарія або США) в обмін на те, що Уряд України погоджується витратити певну суму у національній валюті на природоохоронні заходи, яка дорівнюватиме певному відсотку боргу, що списується, у твердій валюті. Такий відсоток залежить від низки різних факторів.
Обміни «Борг на природу» передбачають проведення комплексних переговорів між міністрами фінансів країни-боржника та країни-кредитора, а також між агенцією з міжнародного розвитку країни-кредитора та представниками міністерства охорони природи країни-боржника. Іноді країна-кредитор вказує бенефіціантів обміну «Борг на природу» (наприклад, організації, що отримають фінансування у місцевій валюті від уряду країни-боржника для реалізації різноманітних природоохоронних заходів) – це мають бути екологічні НУО або новостворені фонди, але не державні структури. Якщо країні-боржнику не вдається виконати свої зобов’язання щодо надання коштів з державного бюджету для реалізації екологічних проектів, то вона повинна негайно сплатити повну суму первинного боргу (а також відповідні відсотки) країні-кредитору. Саме тому таких відмов ніколи не траплялося.
Реструктуризація зовнішнього боргу Польщі через підписання угоди «Паризького клубу» у 1991 році з п’ятьма найбільшими двосторонніми кредиторами країни – США, Францією, Швейцарією, Італією та Фінляндією – призвела до скасування боргу на суму в 3,3 мільярди доларів США, адже польський уряд погодився надати 545 мільйонів доларів новоствореному польському фондові «Екофонд», який є абсолютно незалежним від уряду. «Екофонд» надає гранти польським урядовим структурам, екологічним НУО та бізнесовим компаніям для реалізації проектів за чотирма напрямками: зменшення транскордонного забруднення повітря, зменшення забруднення Балтійського моря, скорочення викидів парникових газів та збереження біорозмаїття. Хоча лише 5% грантів «Екофонду» йде на фінансування заходів щодо збереження біорозмаїття та розвиток природоохоронних територій, їх загальна сума сягнула 25 мільйонів доларів протягом 15 років – а це дуже багато у порівнянні з існуючими бюджетами.
У 1995 році уряд Швейцарії скасував борг уряду Болгарії на суму, еквівалентну 16,2 мільйонів доларів США, в обмін на згоду болгарського уряду передати аналогічну суму у місцевій валюті новоствореному Болгарському трастовому фонду природоохоронних територій.
Уряд США «списав» борг на суму понад одного мільярда доларів для латиноамериканських країн (в рамках завершеної програми «Ініціатива підприємств для Америк»), та інших країн світу, де ростуть тропічні ліси з важливим біорозмаїттям (в рамках діючої програми «Закон про збереження тропічних лісів», або «TFCA»), за умов, якщо країни-боржники погоджуються передати новоствореним «лісозахисним» фондам у своїх країнах суму у місцевій валюті, що становитиме 15% - 65% від первинного боргу (залежить від певних економічних формул). Ці фонди повинні бути незалежними від держави, а це значить, що принаймні 50% членів правління фонду не повинні бути держаними службовцями, хоча і уряд США, і уряд країни-боржника мають у правлінні фонду по одному представнику, «озброєному» правом вето. Наразі Конгрес США розглядає новий законопроект (підтриманий адміністрацією Буша), який внесе поправки до програми TFCA. Згідно з ними, країна-боржник, яка має значні території під лісами помірного поясу, також отримує доступ до обміну «Борг на природу» - насамперед, це стосуватиметься країн СНД та Східної Європи. Відповідно до списку потенційних країн-учасниць, нещодавно підготовленого Казначейством США, борг України перед Сполученими Штатами становить 59 мільйонів доларів США, які можна буде «списати» у разі прийняття поправок до програми «TFCA». Однак, говорячи реальними категоріями, варто зазначити, що у минулому обміни «Борг на природу» між США та іншими країнами майже ніколи не перевищували 25 мільйонів доларів, навіть якщо загальний борг країни був набагато більшим.
Один з керівників економічних програм Посольства США в Україні сказав, що особисто він буде усіляко підтримувати обмін «Борг на природу», але насправді усі подібні рішення приймаються у Вашингтоні. Він також зазначив, що Посольство США в Україні матиме у зв’язку з цим одне серйозне занепокоєння, на яке урядові України потрібно звернути особливу увагу, адже це – передумова до здійснення обміну «Борг на природу». Йдеться про доволі типові випадки (особливо у Криму), де великі будівельні проекти (нові курорти, житло та іригаційні канали) ведуться безпосередньо на природоохоронних територіях, знищуючи їх біологічну цілісність. Більшість з цих проектів пов’язана з корупцією та незаконною забудівлею. Уряд США не фінансуватиме природоохоронні території, де існують серйозні ризики. Однак представник посольства також зазначив, що Україна доволі скоро отримає принаймні кілька сотень мільйонів доларів США у вигляді грантової допомоги через ініціативу «Корпорація Виклики тисячоліття», що її фінансує уряд США. Мета цієї ініціативи – допомогти країнам з молодою демократією боротися з корупцією та вирішувати інші проблеми. Крім того, він сказав що можливо потрібно об’єднати антикорупційну ініціативу (фінансовану грантами Корпорації «Виклики тисячоліття»), спрямовану на лісівництво та природоохоронні території, з обміном «Борг на природу» (фінансованим оновленою програмою «TFCA»).
Обмін «Борг з природу» може одночасно «вбити щонайменше двох зайців»: це генерування суттєвих обсягів нового фінансування для збереження біорозмаїття в Україні та значне скорочення зовнішнього боргу України.
З іншого боку це – не «безкоштовні» гроші. Для проведення обміну «Борг на природу», урядові України доведеться погодитися виділяти з річних бюджетів додаткові суми у національній валюті впродовж 10-20 років (наприклад, додатково до сум, що звичайно передбачені в бюджеті для ПТ). На думку заступника голови Державної служби заповідної справи України, уряд країни, можливо, хотів би використати механізм обміну боргів для генерування коштів для інших соціальних цілей чи секторів, а не для збереження біорозмаїття, яке не вважається надто пріоритетним напрямком для уряду. Це питання лід розглянути більш детально. Оскільки ініціативи щодо обміну боргів деяких міжнародних донорів (наприклад, АМР США) можуть бути використані тільки для збереження біорозмаїття чи лісів, можливо, Міністерство фінансів України погодиться підтримати обмін «Борг на природу» виключно як механізм ля скорочення зовнішнього боргу України, навіть якщо і Кабінет Міністрів, і Міністерство фінансів не вважають збереження біорозмаїття високим державним пріоритетом. Обмін «Борг на природу» також може генерувати позитивний міжнародний імідж України, і це може зацікавити Міністерство закордонних справ чи Секретаріат Президента. Цю тему можна досліджувати і далі під час етапу впровадження проекту ГЕФ.
Старший менеджер екологічних програм ПРООН в Україні зазначив, що кілька років тому ПРООН фінансувала дослідження, спрямоване на визначення доцільності здійснення обмінів «Борг на природу» в Україні, але дослідники дійшли до висновку, що уряд України, на відміну від таких країн, як Польща та Болгарія, має дуже хороші показники виплат зовнішнього боргу, і кредитори в особі урядів інших країн не зацікавлені у здійсненні обмінів «Борг на природу» з Україною. Однак фахівцям проекту ПРООН-ГЕФ буде доцільно провести повторну оцінку такого висновку і визначити, чи змінилися за останні п’ят років відповідні умови. Це можна зробити через проведення зустрічей з представниками Міністерства фінансів України для перегляду дійсних показників країни у питаннях виплат зовнішнього боргу, а також вийти на зв'язок з урядами-кредиторами (наприклад, США), і оцінити, чи існують зараз нові можливості та стимули для здійснення обмінів «Борг на природу», наприклад, у світлі внесення змін до TFCA^³¹.

2. Природоохоронні трастові фонди
Впродовж останніх 15 років природоохоронні трастові фонди були створені у більше, ніж 40 країнах, що розвиваються та в країнах колишнього комуністичного блоку. Це механізм забезпечення довгострокового фінансування (на відміну від короткострокової підтримки проектів) для виконання таких завдань: (i) управління існуючими природоохоронними територіями, включаючи зарплатню, поточні витрати, планування, розвиток потенціалу та навчання; (ii) створення нових природоохоронних територій; (iii) проведення наукових досліджень, моніторинг та збір даних про дику природу і екологічні процеси для пошуку найкращих шляхів їх збереження; (iv) реалізація проектів «альтернативних засобів для існування», спрямованих на зменшення шкоди, що її завдають біорозмаїттю люди, які мешкають неподалік від ПТ, а також заходи з покращення економічних умов цих людей шляхом надання нових можливостей для заробітку у більш раціональний з екологічної точки зору спосіб.
Географічне спрямування природоохоронного трастового фонду може коливатися між витратами на (i) окрему природоохоронну територію, чи (ii) на усю національну систему природоохоронних територій; або (iii) на низку транскордонних природоохоронних територій. Природоохоронні трастові фонди можуть засновуватися на різних фінансових механізмах:
Фонд пожертв (Endowment) – це фонд, чий капітал інвестують для отримання відсотків чи інших видів прибутків. Витрачається тільки річний відсоток або інвестиційний доход, але сам капітал фонду чи будь-яка його частина не витрачається. У такий спосіб капітал фонду продовжує генерувати стабільний потік доходів «до безкінечності». Найбільшими природоохоронними фондами такого типу є фонди, створені в Мексиці (90 мільйонів доларів США); Бутані (40 мільйонів доларів); на Філіппінах (26 мільйонів доларів); в Індонезії (25 мільйонів доларів); в Панамі (25 мільйонів доларів); мадагаскарський «Фонд Тані Мева» (“Fondation Tany Meva”) (еквівалент 12 мільйонів доларів США); новостворений фонд трьох країн «Кавказький природоохоронний фонд» (еквівалент 11 мільйонів доларів США, що фінансується за рахунок пожертв KfW, WWF (Міжнародний фонд захисту диких тварин) та «Conservation International»).
Фонд погашення ( Sinking Fund) дуже схожий на фонд пожертв, однак тут, крім витрат відсотків та інвестиційних доходів, кожного року може витрачатися і певна частка капіталу фонду до тих пір, поки він не «погашається» до нуля після завершення певного періоду існування (зазвичай, цей період коливається між 10 та 20 роками). Прикладом такого фонду є фонд «FUNBIO» з 15-мільйонним капіталом (долари США), створений через проект Світового банку та ГЕФ у Бразилії.
Револьверний фонд (Revolving Fund) – це фонд, який постійно отримує нові доходи (наприклад, через збори за користування чи спеціальні податки), а потім витрачає більшість цих надходжень у той же рік, не зберігаючи ці кошти як капітал. Фонд інвестує ці кошти для генерування наступних потоків відсотків та прибутків. Гарним прикладом такого фонду є «Траст збереження природоохоронних територій» Белізу, який генерує близько одного мільйона доларів США на рік, встановивши «природоохоронний збір» у розмірі 3,50 доларів на особу, які збирають з усіх іноземних туристів в аеропортах, на додачу до звичайного аеропортового збору.
Природоохоронні фонди можуть ґрунтуватися і на поєднанні різних моделей фінансових механізмів. Наприклад, трастовий фонд може мати два окремих рахунки, один з яких буде структурований як фонд пожертв, а інший – як фонд погашення (наприклад, для донорів, чия політика або положення вимагають, щоб усі гранти виконувалися протягом максимального строку, скажімо, у 5 років). Водночас у фонду може бути рахунок револьверного фонду, який фінансується постійним потоком зборів за користування, податків чи національних фондів нейтралізації.
Трастовий фонд не може замінити собою державне фінансування або усувати стимули для парків впроваджувати нові шляхи генерування доходів через збір коштів, або шукати і отримувати короткострокові гранти міжнародних донорських організацій на окремі цілі. Наприклад, Кавказький природоохоронний фонд надає гранти тільки тим ПТ, які можуть забезпечити фінансування принаймні 50% своїх управлінських витрат за рахунок бюджетних асигнувань чи інших джерел, окрім коштів трастового фонду. Для того, щоб покривати 50% базових поточних управлінських витрат «пріоритетних» природоохоронних територій (національні парки, природні заповідники, певна кількість заказників) в усіх трьох кавказьких країнах, на рік потрібно приблизно 2,3 мільйони доларів США. За підрахунками, для цього потрібно створити фонд пожертв з капіталом у 40 мільйонів доларів (з середнім показником довготривалого повернення інвестицій у 6%), з яких 11 мільйонів уже зібрано.

4 «Ключові умови» ГЕФ для створення природоохоронного трастового фонду
За висновками Оціночного звіту ГЕФ щодо природоохоронних трастових фондів (1999), «для створення та/або капіталізації природоохоронних трастових фондів існує чотири ключові умови:

Проблема збереження біорозмаїття, яка вимагає вирішення, потребує довготривалої відданості – щонайменше 10-15 років;
Існує активна державна підтримка—а не просто згода—для створення змішаного, громадсько-приватного механізму, який функціонуватиме поза межами державного контролю;
Існує критична маса людей з усіх сфер суспільства, які можуть працювати разом, незважаючи на різні підходи до збереження біорозмаїття та сталого розвитку;
Існує базова «канва» правових та фінансових практик і інститутів підтримки (включаючи банки, аудит, пошук контрактерів), яким люди довіряють».

Схоже, що Україна могла б відповідати усім чотирьом умовам, хоча це вимагатиме більш ретельного аналізу під час етапу впровадження проекту ГЕФ. Особливо це стосується останньої з чотирьох базових умов. Хоч Цивільний кодекс України містить положення, що дозволяють створювати неприбуткові благодійні фонди, Податковий кодекс натомість не дозволяє здійснювати скорочення податків з внесків до таких фондів з боку окремих осіб та компаній, а також не звільняє від податку проценти або інвестиційні доходи, зароблені такими фондами через інвестиції у свої фонди пожертв, як це відбувається у більшості країн Заходу. Насправді, благодійні організації в Україні навіть вимушені сплачувати 20% штрафних податків на будь-які кошти, які вони не використають до кінця року. За словами заступника голови Американської торгово-промислової палати в Україні, пройде немало років, коли настане час і уряд України матиме бажання змінити ці правила, оскільки у 1990-х роках серед фондів, звільнених від податків, спостерігалися серйозні зловживання (наприклад, відмивання грошей чи ухилення від сплати податків). Одним із шляхів вирішення цієї проблеми може стати офіційне створення Фонду українських природоохоронних територій чи Трастового фонду за межами держави, у такій країні, як, наприклад, Великобританія, Нідерланди, Швейцарія, Німеччина чи США, які звільняють прибуток благодійних організацій від податків і дозволяють скорочувати податки на пожертви таким фондам з боку окремих осіб чи компаній. Ось один такий приклад, пов'язаний з проектом ПРООН-ГЕФ щодо створення трастового фонду для збереження біорозмаїття національного парку «Острови Галапагос», що належать Еквадору. ПРООН та ГЕФ затвердили формальне створення такого трастового фонду за межами Еквадору (наприклад, у Сполучених Штатах), на підставі того, що Еквадор не має базових засад правових та фінансових практик для діяльності благодійних фондів, яким би довіряли люди, а також тому, що благодійні організації Еквадору повинні платити податки на відсотки та інвестиційні доходи.
Існує й інший приклад, який стосується безпосередньо України. В 1995 році, в рамках спільного проекту Світового банку та ГЕФ за участю трьох країн (Словаччина, Польща та Україна), спрямованого на збереження біосферного заповідника «Східні Карпати», у Швейцарії було офіційно створено новий фонд, який мав назву «Фонд збереження біорозмаїття східних Карпат». Ця структура була створена у форматі фонду пожертв і отримала фінансування за рахунок грантів: 300 тисяч доларів США від проекту збереження біорозмаїття ГЕФ у Словаччині, 300 тисяч доларів США у вигляді гранту від Фундації Макартура, а також грант від ЄС. Цей фонд надає малі гранти для окремих природоохоронних територій та для збереження біорозмаїття у Карпатському регіоні усіх трьох держав. Заступник голови Державної служби заповідної справи свого часу був активно залучений у створення цього фонду, і тому дуже добре розуміє концепцію природоохоронних трастових фондів.
У відповідь на можливе занепокоєння щодо того, що природоохоронний трастовий фонд чи фундація, яка отримує значні пожертви, може стати уразливою до корупції чи неналежного використання коштів, мусимо зазначити, що існує кілька перевірених механізмів, які ефективно попереджають виникнення таких ситуацій навіть тоді, коли трастові фонди створюються у кранах, що користуються недоброю репутацією «корупціонерів». Ось деякі з цих механізмів:

Детальні правила щодо потенційного конфлікту інтересів серед членів правління, персоналу та членів їхніх родин;
Щорічний аудит, який провадиться незалежною сторонньою аудиторською фірмою із застосуванням міжнародних стандартів, а також незалежна зовнішня технічна оцінка окремих грантів, що їх надав фонд або фундація;
Підготовка частих та регулярних (щонайменше, кожного місяця) фінансових звітів виконавчого директора та інших співробітників трастового фонду/фундації для ради директорів чи виконавчого комітету правління;
Необхідність кількох підписів (наприклад, старшого керівництва, виконавчого директора та одного або кількох членів правління) для будь-якого зняття/переведення коштів, витрат, реальних або потенційних контрактних зобов’язань, що перевищують встановлений мінімальний рівень;
Загальна і негайна доступність практично усієї фінансової інформації (на веб-сайті або у вигляді легкодоступних для громадян звітів в офісі організації), включаючи детальну фінансову інформацію про усі гранти та основні види адміністративних витрат;
Відбір членів правління фонду з осіб, що представляють різні «інтереси» (державні органи, НУО, відомі бізнесмени, представники міжнародних донорських структур) з тим, щоб жодна з цих осіб не могла самостійно контролювати правління, і навпаки – щоб усі рішення ухвалювалися представниками різних організацій.

Усі деталі необхідно обговорювати та опрацьовувати з юристами, бухгалтерами, чиновниками та представниками НУО, а потім скомпонувати їх у вигляді Операційного посібника, доступного для кожного, хто захоче його проглянути.

Переваги і недоліки створення природоохоронного трастового фонду
Найбільшою перевагою чи користю від створення природоохоронного трастового фонду є створення порівняно безпечного довгострокового джерела нового додаткового фінансування заходів зі збереження біорозмаїття та/або природоохоронних територій.
Найбільшою перешкодою для створення природоохоронних трастових фондів и трастових фондів ПТ в Україні є труднощі у пошуку потенційних донорів. Відповідно до положень своєї політики, ГЕФ може робити внески у природоохоронні трастові фонди тільки у тих випадках, коли інші донори чи національні уряди можуть надати щонайменше 2 частки до однієї частки допомоги ГЕФ. Однак, виходячи з аналізу потенційних донорів (див. початок цього звіту), дуже важко сказати, хто може стати міжнародним донором українського природоохоронного трастового фонду.

Корпоративне спонсорство та пожертви

У багатьох країнах великі корпорації або роблять великі пожертви для підтримки природоохоронних територій, або виступають у якості корпоративних спонсорів тієї чи іншої заповідної території. Наприклад, найбільший у Словенії оператор мобільного зв’язку став офіційним спонсором національного парку, розташованого вздовж адріатичного узбережжя Словенії. В обмін на звання «офіційного спонсору парку», яке оператор використовує у рекламі та у зв’язках з громадськістю, компанія покриває більше половини поточних операційних витрат парку. Аналогічним чином, компанія Coca-Cola є офіційним спонсором парку штату Нью-Йорк, якому вона надала 2 мільйони доларів для спорудження центру дикої природи та центру для відвідувачів.
Заступник директора Американської торгово-промислової палати в Україні («АСС») сказала, що такі спонсорські домовленості можуть бути дуже цікавими та привабливими для українських та закордонних компаній, що працюють в Україні. Представниця АСС сама запропонувала активно поширювати цю ідею серед членів Палати, розповсюджуючи серед них відповідні документи (вона також погодилася допомоги ПРООН у написанні цих матеріалів у такому форматі, який приверне увагу цих компаній), та розміщуючи відповідну інформацію на сайті АСС, який також міститиме лінки на веб-сайт проекту ПРООН-ГЕФ. Вона та ще кілька людей (зокрема, керівник екологічних програм Представництва ПРООН в Україні) відзначили, що в Україні настав час для такого корпоративного спонсорства. Заступник директора Американської торгово-промислової палати в Україні згадала недавній приклад, коли велика міжнародна пивоварна компанія публічно (на телебаченні) передала свої дари у підтримку громадських парків та кампанії «Зелений Київ». На її думку, такі великі транснаціональні компанії, як Procter and Gamble, Unilever, Pepsi Cola, чи великі банки можуть зацікавитися роллю офіційних спонсорів деяких національних парків.
Директор Шацького НПП та заступник голови Державної служби заповідної справи зазначили, що вини з величезним ентузіазмом сприймають ідею такого корпоративного спонсорства чи підтримки. Цей новий вид громадсько-приватного партнерства заслуговує на ретельне обміркування під час впровадження проекту ПРООН-ГЕФ.
Іншим можливим джерелом фінансування можуть стати пожертви або дари українських мільярдерів (олігархів), які нещодавно почали надавати великі гроші на відкриття нових музеїв мистецтв, незважаючи на відсутність зниження податків на такі пожертви (на відміну від країн Заходу). Коли згадати приклад сусідньої Росії, де один з російських мільярдерів купив за свої власні 70 мільйонів доларів колекцію пасхальних яєць 19 сторіччя роботи Фаберже на аукціоні в Нью-Йорку, а потім передав їх у музеї Кремля, то варто подумати – а може, якийсь український мільярдер, в обмін на позитивну пресу та увагу громадськості, зробить велику пожертву у підтримку національних парків в Україні, або навіть створить новий фонд свого імені для цих цілей. Українські багатії можуть навіть піти шляхом західних мільярдерів, таких, як Тед Тернер, Білл Гейтс чи Гордон Мур, які створили великі благодійні грантові фонди під своїм іменем, що опікуються екологічними та медичними проектами. Можна навіть уявити собі, як Тед Тернер, який пожертвував один мільярд доларів на створення Фонду ООН, захоче запросити когось з цих українських мільярдерів на обід з тим, щоб переконати їх допомогти створити в Україні новий природоохоронний фонд. Багато великих міжнародних НУО, таких, як «WWF» чи «Conservation Іnternational», мають у своєму штаті фахівців, які спеціалізуються на пошуку таких «цінних» донорів. Така діяльність (можливо, партнерство між ПРООН та такою міжнародною НУО або персоналом Фонду ООН) може стати дуже цінною (і водночас – недорогою) інвестицією зусиль і часу, яку можна реалізувати у ході впровадження проекту ГЕФ.
Кілька українських фахівців, опитаних під час поїздок консультанта, також зазначили, що варто спробувати зібрати кошти серед чисельних представників української діаспори в США, Канаді та інших країнах з тим, щоб підтримати і захистити унікальну природну спадщину України. Можливо, проектові ПРООН-ГЕФ варто налагодити контакти з досвідченою фірмою в США, що спеціалізується на зборі коштів, і спробувати провести таку кампанію. Успішні прецеденти залучення іммігрантів і діаспори в США уже існують. Наприклад, це успішна кампанія у Силіконовій долині для збору коштів серед заможних підприємців індійського походження для спасання популяції тигрів в Індії.

Таблиця можливих варіантів фінансування природоохоронних територій

Тип сталого фінансування	Потенціал щодо мобілізації додаткових фінансових ресурсів	Діяльність в рамках проекту ГЕФ для реалізації варіанту фінансування:
Туристичні збори	Збори можна значно підвищити, однак вони не становитимуть значних доходів	Для визначення потенціалу отримання доходів провести опитування щодо „готовності платити”; домовитися з місцевими органами влади щодо підвищення зборів
Сталий продаж лісу	Сьогодні це найбільше джерело доходів Шацького НПП; існує можливість подвоєння виробництва; може вимагати значних прямих інвестицій та ТА для забезпечення екологічної сталості	Проаналізувати фінансові витрати та вигоди і порівнянні з ризиками втрати біорозмаїття; розробити детальні плани управління лісозаготівлями; визначити та провести переговори з відповідною лісозаготівельною компанією
Збори за мисливство/рибальство	Дуже обмежений потенціал для генерування доходів; проблема біологічної сталості	Керівництво парків може далі розвивати це питання, але воно не є пріоритетним для проекту ГЕФ
Збори за користування дорогами	Існують певні правові перешкоди щодо запровадження системи зборів на дорогах	Можна дослідити можливості щодо введення штрафів за забруднення парків транспортними засобами
Збори за користування водними ресурсами	Потенціалу для отримання доходів не існує, оскільки на території та за течією немає великих споживачів води (міст чи промислових підприємств), місцевість має багатющі водні ресурси	Діяльність у цій сфері провадити не рекомендується
Штрафи за забруднення	Значний потенціал, якщо відсоток усіх штрафів за забруднення в країні розподілялися у систему ПТ; однак, поряд з двома цільовими ПТ місцевих джерел забруднення не існує	Підготувати проект нового законодавства та написати обґрунтування необхідності змін чинної системи
Екологічний ПДВ	Не призведе до генерування доходів для ПТ, однак забезпечить підтримку ПТ з боку місцевих громад	Можна організувати стажування чи семінари для ознайомлення і адаптації бразильської системи
Секвестрація вуглецю	Може мати значний потенціал для генерування доходів через надання „кредитів” на викиди вуглецю через лісонасадження в інших регіонах України, але цей спосіб, очевидно, не підходить ля цих двох ПТ	Дослідити потенційні ринки (наприклад, потенційних покупців), і подати запит до Державної служби щодо розробки та виконання таких проектів

Blog

Содержание