Geum.ru

Оон організація об’єднаних націй

Вид материалаДокументы

Содержание


Генеральна Асамблея
Рада з опіки
Міжнародний суд
Подобный материал:

ООН


Організація об’єднаних націй – міжнародна організація незалежних держав, які визнали Статут ООН. Найбільша та найважливіша міжнародна організація. Її основне завдання – підтримка і зміцнення міжнародного миру та безпеки, розвиток співробітництва між державами.

Ідея утворення ООН вперше втілена у Лізі Націй, що існувала у міжвоєнний період. Однак вона не змогла запобігти новій світовій пожежі. Тому утворення нової організації для підтримання міжнародного співробітництва стало одним з найголовніших завдань держав антигітлерівської коаліції. 14 серпня 1941 р. президент США Франклін Рузвельт та прем’єр-міністр Великобританії Уінстон Черчілль підписали Декларацію принципів (Атлантична хартія), в якій висловили сподівання на те, що після остаточного знищення нацистської тиранії буде встановлено мир, який дасть можливість усім країнам жити в безпеці на своїй території, а також забезпечить таке становище, за якого всі люди в усіх країнах могли б усе своє життя не знати ні страху, ні злиднів. Для цього держави повинні були відмовитися від застосування сили, а агресори – роззброєні до встановлення більш ширшої та надійної загальної безпеки. За десять днів до Хартії приєднався СРСР. 1 січня 1942 р. у Вашингтоні 26 країн прийняли Декларацію Об’єднаних Націй, взявши на себе зобов’язання докласти всіх зусиль для протидії державам «Осі». Питання про утворення нової міжнародної організації було вирішено на Московській конференції 1943 р. за участю міністрів закордонних справ СРСР, США та Великобританії. У прийнятій Декларації про загальну безпеку проголошувалася «необхідність заснування у можливо короткий строк загальної міжнародної організації для підтримки міжнародного миру і безпеки, заснованої на принципах суверенної рівності всіх миролюбних держав і відкритої для членства всіх держав, великих і малих». До документу приєднався також Китай. Це питання також обговорювалося на інших зустрічах, зокрема на конференції в Ялті (лютий 1945 р.).

Фактично ООН створена 1945 р. на конференції в Сан-Франциско державами антифашистської коаліції внаслідок розгрому сил агресії та нацизму в Другій світовій війні. Конференція була скликана з ініціативи СРСР, Китаю, Великобританії та США, а в її роботі брали участь делегації від 50 країн. Делегати підготували Статут ООН, що був одноголосно прийнятий 25 червня 1945 р. Державами-засновниками ООН є 51 держава, (51-ою державою-засновником стала Польща, яка не була представлена на Конференції, але підписала Статут пізніше). Серед держав-засновників є також Україна що, як ніяка інша держава, зазнала лиха у Другій світовій війні і доклала в складі СРСР значних зусиль для перемоги над нацизмом.

ООН була створена як центр погодження дій націй з метою підтримки та зміцнений міжнародного миру і безпеки, розвитку дружніх стосунків між державами, здійснення міжнародного співробітництва, співробітництва в економічній, соціальній, культурній та в інших сферах, а також для захисту прав людини. ООН заснована (ст.2 Статуту) на принципі суверенної рівності всіх її членів, які взяли на себе обов’язок вирішувати міжнародні суперечки мирними засобами, стримуватися від погрози силою або її застосування проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави та ін. дій, несумісних з цілями Об’єднаних Націй, невтручання ООН у внутрішні справи держав. Також члени ООН зобов’язалися надавати їй усіляку допомогу в усіх діях, що здійснюються відповідно до Статуту організації, і утримуватися від допомоги державам, проти яких ООН вживає примусові заходи.

ООН вважають універсальною і унікальною організацією:

у світі немає й не було подібного роду міжнародного дипломатичного форуму у вигляді системи організацій, що забезпечують необхідні умови для мирного вирішення суперечок, послаблення напруги і врегулювання криз;

вона розглядає питання і приймає рішення в різних галузях діяльності: мандат охоплює соціальні, економічні і надзвичайні потреби;

ООН має потужну систему організацій і представництв у різних країнах, плідно взаємодіє з регіональними міжнародними організаціями та міжнародними неурядовими організаціями;

Статут ООН є особливою міжнародною угодою, в якій містяться основні принципи міжнародних відносин;

ООН сприяє не лише переговорам між всіма суб’єктами світової політики, але й активно сприяє вирішенню глобальних проблем  від питань міжнародної безпеки і роззброєння до питань сталого розвитку і забезпечення екологічної безпеки (в 2003 р. членами ООН була 191 держава);

жодна міжнародна організація в світі не має такої легітимності, як ООН. Усі держави-члени ООН мають право голосу під час прийняття рішень з найважливіших питань політики. Разом з тим вона не є світовим урядом, оскільки є організацією суверенних і незалежних держав. Статут ООН не надає Організації Об’єднаних Націй права на втручання в справи, які за своєю сутністю входять до внутрішньої компетенції будь-якої держави.

Для виконання покладених функцій ООН має потужну структуру. В сучасній науковій літературі мова йде про систему ООН. Систему ООН складають власне ООН, її програмні фонди, а також спеціалізовані установи.

До основних органів Організації Об’єднаних Націй належать:

Генеральна Асамблея – сесійний орган ООН, який складається з представників усіх держав-членів;

Рада Безпеки – вищий постійно діючий керівний орган ООН;

Економічна і Соціальна Рада – головний орган з координації економічної і соціальної діяльності ООН та її спеціалізованих інститутів;

Рада з опіки – створена для надання допомоги Генеральній Асамблеї в здійсненні міжнародної опіки з метою досягнення всіма підопічними територіями самоврядування і незалежності як суверенних держав, або вільного приєднання до сусідніх незалежних держав;

Міжнародний суд – головний судовий орган ООН. Суд вирішує юридичні суперечки між державами-членами ООН і надає консультативні висновки Організації Об’єднаних Націй та її 16 спеціалізованим установам;

Секретаріат – обслуговує головні органи Організації Об’єднаних Націй і реалізує прийняті ними програми та політичні настанови. Головою Секретаріату є Генеральний Секретар, призначений Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років. Складається з 1600 співробітників у Нью-Йорку в штаб-квартирі ООН та. в її установах в інших містах (головним чином у Женеві).

Головну відповідальність за підтримку міжнародного миру та безпеки несе Рада Безпеки. Вона має право приймати як рекомендації, так і юридичні рішення, які зобов’язані виконувати всі держави-члени ООН. Основними повноваженнями Ради Безпеки ООН є: підтримка міжнародного миру і безпеки; визначення існування загроз миру або акту агресії та надання рекомендацій, які слід виконати; розслідування будь-якої суперечки чи ситуації, які можуть призвести до міжнародних конфліктів; прийняття рішення про використання збройної сили для припинення та ліквідації наслідків агресії; розроблення планів створення системи регулювання озброєнь; подання рекомендацій членам ООН щодо застосування економічних санкцій та інших засобів, не пов’язаних із застосуванням сили, з метою попередження або припинення агресії; подання рекомендацій для ГА ООН щодо обрання нових членів ООН та призначення Генерального Секретаря ООН; обрання разом з ГА ООН членів Міжнародного Суду; подання щорічних і спеціальних доповідей Генеральній Асамблеї ООН.

Рада Безпеки складається з 11 (з 1965 р. – із 15) держав-членів, у т.ч. 5 постійних членів «велика п'ятірка»): Великобританії, Китаю, колишнього СРСР (з 1991 р. – Росія), США, Франції. А також 10 непостійних, які вибираються на основі ротації з урахуванням представництва найбільш важливих регіонів земної кулі. Кожний з постійних членів Ради володіє правом вето.

Крім основних органів, система ООН включає численні агентства і спеціалізовані установи, з яких найважливішими є: Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародна організація (бюро) праці, Організація з продовольства та сільського господарства, Організація з питань освіти, науки та культури, Міжнародна організація цивільної авіації, Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк відродження і розвитку, Міжнародний союз електрозв’язку, Всесвітній поштовий союз та ін. Ряд міжурядових організацій, включаючи Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Генеральну угоду про тарифи і торгівлю (ГАТТ).

Центральні установи ООН розташовані в Нью-Йорку. Організація має відділення в Женеві, Відні та Найробі:
  • відділення в Женеві є центром проведення дипломатичних конференцій і форумів для обговорення проблем роззброєння та прав людини;
  • відділення у Відні є штаб-квартирою ООН з питань міжнародного контролю за розповсюдженням наркотиків, попередження злочинності і карного (кримінального) правосуддя, використання космічного простору в мирних цілях та міжнародного торгового права;
  • відділення в Найробі  центр діяльності ООН в галузі охорони навколишнього середовища та населених пунктів.

Всього в ООН як в самій Організації, так і в пов’язаних з нею програмах і спеціалізованих установах працює приблизно 65 тис. осіб, з них персонал Секретаріату ООН складає приблизно 8 600 осіб із 170 держав.

Своєю діяльністю ООН вносить істотний вклад у зміцнення міжнародного мир та безпеки. ООН здійснила значну допомогу в звільненні багатьох країн та народів від колоніальної залежності. У рамках ООН чи під її егідою було розроблено та ухвалено багато важливих міжнародних угод, що стосуються припинення локальних воєн, роззброєння, мирного врегулювання територіальних та ін. конфліктів, міжнародного співробітництва в області економіки, культури, захисту довкілля. Близькосхідна криза 1956 р. поклала початок новій практиці в діяльності ООН – миротворчим операціям, використанню багатонаціональних збройних сил під командуванням ООН для підтримки контролю над ворогуючими сторонами чи співтовариствами з метою вирішення міжнародних конфліктів. Однак досвід миротворчих операцій ООН поряд з успіхами показав їхні обмежені можливості при ліквідації міжнародних міжнаціональних та міждержавних конфліктів (зокрема, на теренах колишньої Югославії, а до цього – на близькому Сході, Конго та ін.).

Діяльність ООН за 50 років її існування неодноразово піддавалася критиці як з боку представників СРСР, які в перші роки виникнення останньої вбачали у ній інструмент гегемонії Заходу, так і в наступні роки з боку США за її неефективність у вирішенні локальних конфліктів в країнах, що розвиваються в Азії й Африці.

ООН також критикується за її надмірний бюрократизм, апарат (разом із спеціалізованими та ін. асоційованими організаціями ООН – понад 25 тис. співробітників) та фінансові труднощі у зв’язку з систематичними затримками виплати фінансових внесків з боку країн-учасниць, в т.ч. великих держав.

Незважаючи на недоліки в діяльності ООН, вона залишається дієвою всесвітньою організацією суверенних держав із збереження міжнародної безпеки та всебічного міждержавного співробітництва.