Geum.ru

Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй зміцнення управління та фінансової стійкості національної системи природоохоронних територій в україні короткий опис

Вид материалаДокументы

Содержание


Збори за мисливство, рибальство, збір лісових ресурсів окрім деревини
Збори та доходи, пов’язані з туризмом
Збори за користування дорогами
Збори на збереження водозбору та платня за споживання води
Збори та штрафи за забруднення
Платня за видалення вуглецю
Подобный материал:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   22

Збори за мисливство, рибальство, збір лісових ресурсів окрім деревини
  1. У 2007 році Шацький НПП очікує заробити 4000 доларів США за видачу ліцензій на рибальство, та ще 6000 доларів на комерційному продажі риби, виловленої на території парку. Очевидно, що загальна сума «рибного» доходу парку у 10 тисяч доларів на рік не є значно. Навіть якщо збільшити цю суму на 100 і навіть на 200 відсотків, (наприклад, до еквіваленту 20 чи 30 тисяч доларів США на рік), рибальство все одно не стане серйозним джерелом доходів для парку.
  2. Директор парку «Прип’ять-Стохід» розповів, що місцеві мешканці не сплачують ніяких зборів за вилов риби на території парку. Це можна охарактеризувати як традиційне чи неформальне право на користування природними ресурсами, і змінити його у політичному сенсі буде надзвичайно складно. Політикою і практикою парку є збір коштів за дозволи на вилов риби виключно для відвідувачів парку, які не є місцевими жителями.
  3. Директор парку «Прип’ять-Стохід» також зазначив, що персонал парку штучно вирощує рибу в озері з тим, щоб рибалки могли приїхати і хоч щось зловити. Він також розповів, що персонал парку взимку підкормлює диких тварин, аби мисливці мали достатньо звірини для полювання (в основному, йдеться про качок та інших диких птахів, диких кабанів, оленів та зайців). Це видається доволі сумнівним шляхом збереження біорозмаїття та послідовного використання ресурсів.
  4. Директор парку «Прип’ять-Стохід» розповів, що обсяги комерційного/промислового вилову риби у парку є дуже обмеженими. Цим займається одна-єдина людина, чий чистий річний доход від продажу риби, виловленої на території парку, становить приблизно 4 тисячі доларів США на рік в еквіваленті, які, на думку директора парку, в майбутньому можна буде збільшити до 6000 доларів. Однак нещодавно ця людина заявила, що хотіла б продовжувати займатися рибальством у якості штатного працівника парку, а не приватного підприємця. Директор парку погодився і затвердив цю пропозицію, пообіцявши все влаштувати. Коли консультант запитав його про те, які фінансові вигоди отримає від цього парк (адже заробітна платня нового працівника, очевидно, буде більшою, ніж ті гроші, які заробить парк від продажу риби), директор розповів, що зарплатня співробітникам ПТ сплачується безпосередньо з центрального бюджету – Державною службою заповідної справи. Тому для парка новий працівник не коштуватиме нічого, натомість будь-який прибуток від продажу риби буде чистим фінансовим доходом парку, і парк зможе витрачати від 4 до 6 тисяч доларів на будь-які потреби, не передбачені державним бюджетом.
  5. Директор парку «Прип’ять-Стохід» також розповів, що мисливці, які полюють у парку, сьогодні сплачують внески або лісовому господарству, або місцевій асоціації мисливців, але коли парк змінить свій юридичний статус і перетвориться на національний природний парк (замість регіонального ландшафтного парку), то ПТ сама почне збирати кошти з мисливців на основі шкали дозволених мисливських зборів, передбаченої національним законодавством. Директор зазначив, що приблизно 300 місцевих мисливців будуть сплачувати збори відповідно до нижньої частини шкали (сьогодні це приносить приблизно 3000 доларів США на рік з розрахунку на 300 мисливців), а ще приблизно 300 мисливців, які приїжджають щороку до парку з інших місцевостей, будуть сплачувати дещо більші внески, відповідно до чинного законодавства. Такий внесок становитиме приблизно 18 доларів з однієї особи за мисливську ліцензію плюс 30 доларів на особу за сезонний дозвіл на полювання. Мисливці також сплачують збори на основі ваги м’яса вбитих ними тварин, які також відповідають шкалі, встановленій національними положеннями про мисливство. Директор парку «Прип’ять-Стохід» вважає, що парк має величезний потенціал для розширення обсягів любительського полювання на качок та інших диких птахів, і відповідно, для збільшення мисливських зборів.
  6. Директор Шацького НПП зазначив, що скоро усе полювання на території парку керуватиметься приватною компанією. Ця компанія сплачуватиме парку щорічний внесок за мисливську концесію, а потім збиратиме кошти з мисливців.
  7. За законом, полювання у «ключових» зонах обох парків заборонене – полювати можна тільки з зонах змішаного користування.
  8. Директор парку «Прип’ять-Стохід» розповів, що п’ять чи шість невеликих компаній закуповують дикі ягоди і гриби, зібрані на території парку; ці фірми сплачують парку невеликі ліцензійні збори, а також податки за екологічне використання, які залежать від обсягів зібраної у лісах продукції. Відповідно до закону, ці податки надходять не до парку, а до Державного бюджету. Директори обох парків зазначили, що обсяги лісових ресурсів окрім деревини, що їх збирають місцеві мешканці для власного користування, є дуже незначними, тому запроваджувати якусь платню за збір такої продукції для власного користування непрактично, та й нереально. Люди так само активно збирають ці ж ягоди та гриби на приватних землях за межами парків, тому визначити походження цих продуктів практично неможливо. Адже немає таких лікарських рослин чи інших лісових ресурсів окрім деревини, які б росли тільки у парках, і не росли на навколишніх територіях.
  1. Збори та доходи, пов’язані з туризмом
  1. Директор Шацького НПП розповів, що парк приймає щороку приблизно 70 000 відвідувачів. Близько 60% з них відпочивають у санаторіях, а решта 40% перебувають у приватних будинках, розташованих у зонах змішаного користування (насправді це – села та містечка) в межах кордонів парку. Санаторії та приватні будинки сплачують паркові певні кошти відповідно до кількості місць, зайнятих відвідувачами, однак санаторії, які надають відпочиваючим медичне лікування, не платять нічого. Нещодавно на території парку було збудовано близько 200 дач. Власники тих дач, що знаходяться на берегах озер, повинні сплачувати парку певні рекреаційні збори, однак інші власники не платять нічого, незважаючи на те, що цінність цих будівель залежить від перебування на території парку. За словами директора парку, більшість дач здають в оренду відвідувачам на літо з тим, щоб заробити гроші. За його оцінками, власниками близько 50% дач є місцеві мешканці, а рештою дач володіють люди, які живуть у великих містах. Парк має спеціальний управлінський план, що містить будівельні кодекси, які регулюють будівництво житла на території парку. В принципі (хоча часто - не на практиці), парк має право обмежувати кількість нових будівель, що споруджуватимуться на його території.
  2. Загальний поточний прибуток Шацького НПП з урахуванням усіх рекреаційних зборів з санаторіїв, готелів та приватних будинків відпочинку, за прогнозами бюджету парку на 2007 рік, має становити еквівалент 12 000 доларів США. Це насправді дуже маленька сума. Можна припустити, що екологічні збори парку, пов’язані з туризмом, можуть бути збільшені на 500%, а то і на 1000% (тобто, відповідно до 60 тисяч або до 120 тисяч доларів США на рік), що ніяким чином не вплине на рівні відвідуваності парку і не примусить збанкрутувати санаторії або будинки відпочинку, адже ці витрати можна легко перенести на відвідувачів парку. Наприклад, якщо збільшити загальну суму екологічних зборів, пов’язаних з туризмом, на 1000% - з 12000, що їх парк отримує сьогодні, до 120 тисяч доларів на рік, а різницю у 108 000 доларів США на рік розділити між загальною річною кількості відвідувачів парку (наприклад, 70 тисяч осіб), то це становитиме лише 1,5 долара на одну людину. Однак питання будь-якого збільшення слід полагоджувати між парком та місцевими органами влади, які можуть чинити опір такому масштабному зростанню. Коротке перебування консультанта у Шацькому НПП (кілька годин по обіді та ночівля) не дало йому можливості виміряти та оцінити політичну прийнятність і доцільність таких змін у зборах.
  3. Іншими двома основними джерелами доходів Шацького НПП, пов’язаними з туристом є плата за в’їзд, що її збирають на контрольному пункті, розташованому на дорозі, що веде до парку (еквівалент 30 тисяч доларів США на рік) та рекреаційні збори на суму 18 тисяч доларів США на рік. Остання категорія включає в себе кошти, що їх сплачують відвідувачі за окремі послуги, що їх надає парк (розбивка табору, використання дров, послуги провідників, що їх надає персонал парку, користування човнами тощо). На перший погляд може здаватися, що ці всі збори також можна підняти, наприклад, на тих самих 500% - у випадку збільшення плати за в’їзд на територію парку це становитиме всього 5 доларів США на одну особу (якщо розділити на 70 тисяч відвідувачів парку на рік). Однак, тут необхідно (або, принаймні, рекомендується) провести щось на кшталт опитування відвідувачів, аби вияснити рівень їхньої «готовності платити» і, таким чином, встановити, наскільки доцільним у політичному сенсі буде таке збільшення зборів (або обґрунтувати підвищення зборів, адже проти цього може активно виступати туристична галузь, аргументуючи це тим, що підвищення цін відштовхне туристів і призведе до збільшення відсотку вільних місць).
  4. Директор парку «Прип’ять-Стохід» зазначив, що його ПТ не може збирати будь-якої плати за в’їзд, поки ця природоохоронна територія залишатиметься звичайним регіональним ландшафтним парком – їм слід почекати, поки ПТ отримає статус національного природного парку. Після цього, він пропонує встановити платню за в’їзд на рівні приблизно одного долара США на одну особу. Без проведення дослідження «готовності платити» серед відвідувачів парку (можливо, цим напрямком зможе опікуватися проект ПРООН-ГЕФ на етапі реалізації), важко сказати, чи є така платня заниженою, або чи її можна збільшити, не відлякуючи при цьому основної маси відвідувачів. Це ж саме стосується рекреаційних зборів (розбивка таборів, платня за послуги провідника, користування човнами тощо). За оцінками директора Шацького НПП, лише 20% відвідувачів його парку можна охарактеризувати як екотуристів чи людей, які приїжджають до парку, щоб насолодитися практично недоторканою природою. Решта 80% відвідувачів парку прагне потрапити на пляжі озер парку. І якщо зробити платню за в’їзд до парку занадто високою, ці люди просто знайдуть собі іншу, штучну водойму чи басейн, аби насолодитися плаванням у спекотний літній день.
  1. Збори за користування дорогами
  1. В одному розділі Проектного документу ПРООН-ГЕФ йдеться про «перевірку можливості інтеграції принципів збереження біорозмаїття в спорудження громадських об’єктів (наприклад, доріг), що також створює потенційні можливості для збору коштів через запровадження платні для користувачів». В іншому місті документ говорить про «варіанти генерування доходів …на основі використання водних ресурсів та потенційне користування дороги, яка перетинає НПП ПС та прямує до Білорусі. Хоча сьогодні ця дорога має національний статус, завдяки своєму місцезнаходженню вона може використовуватися у більш широких цілях, наприклад, для збору платні з користувачів в екологічних межах».
  2. Однак, заступник голови Державної служби заповідної справи України зазначив, що парк «Прип’ять-Стохід» не має жодних законних підстав чи механізмів для запровадження платні для усіх водіїв, що подорожують дорогою, яка перетинає парк, оскільки це основна дорога (тобто «дорога національного значення») для подорожі з України до Білорусі. Це означає, що багато подорожніх використовують цю дорогу не для того, щоб відвідати або насолодитися парком. На відміну від цього шляху, основна дорога, що веде до Шацького НПП, там і закінчується, а це значить, що будь-хто, хто користується цією дорогою, має намір відвідати парк. Директор Шацького НПП зазначив, що у будь-якому разі збори з усіх транспортних засобів, які використовують цей шлях, насправді є платою за в’їзд до парку, а не зборами за користування дорогою.
  3. З іншого боку, за словами заступника голови Державної служби заповідної справи, дійсно, збирати кошти з водіїв за користування дорогою, яка веде через парк, юридично неможливо. Але цілком легально запровадити екологічні збори за забруднення повітря парку вихлопами автомобілів, які подорожують через парк. Зазвичай, такі «екологічні збори» надходять до Державного бюджету чи до місцевих адміністрацій, однак парк може спробувати домовитися з місцевими органами влади про отримання певної частки таких надходжень.
  4. Після додаткових запитань консультанта про те, чи може парк на законних підставах збирати екологічні податки (наприклад, екологічні бори за користування) з енергетичної компанії, яка будує лінії електропередач у парку чи з газової компанії, яка прокладає газопровід, заступник голови Державної служби заповідної справи розповів, що парк не може збирати кошти просто за використання території парку чи за встановлення опор, але парк має право збирати екологічні податки (наприклад, вимагати компенсації), що дорівнює вартості дерев, які зрубають (або завдають іншої шкоди) під час будівництва на території парку. Ця сума повинна дорівнювати законно встановленій вартості дерева, яку б сплачувала деревообробна компанія за кожне зрізане дерево. Він навів кілька прикладів парків, на чиїх територіях працюють заводи. У цих випадках заводи сплачують кошти за використання природних ресурсів парку, таких, як вода, пісок, гравій і таке інше. В такому разі 70% зборів надходить до місцевих органів влади (які можуть добровільно погодитися повернути гроші паркові), а 30% йде до Державного бюджету.
  1. Збори на збереження водозбору та платня за споживання води
  1. В усьому світі (в таких країнах, як Колумбія, Еквадор, Коста-Ріка, Франція, США) існує багато прикладів того, як з користувачів води збирають кошти з метою збереження водозбору, який є їхнім джерелом води. Наприклад, в Колумбії та Еквадорі водопостачання столиць здійснюється з природоохоронних територій, розташованих у горах неподалік від цих міст. Таким чином, мешканці цих міст сплачують додаткові кошти (що дорівнюють кільком відсоткам від місячного рахунку на воду), які спрямовуються спеціально для збереження лісів на територіях ПТ, що є джерелами водопостачання. Місто Нью-Йорк також використовує аналогічну систему, оскільки було підраховано: якщо вирізати ліси у горах Кетскілл, що на північ від міста, а ці землі використати для забудівлі, то Нью-Йорку довелося б витратити понад 2 мільярдів доларів для спорудження нових водоочисних споруд.
  2. Однак голова Державної служби заповідної справи зазначив, що в Україні немає великих міст, які б отримували воду з ПТ. Директори Шацького НПП та парку «Прип’ять-Стохід» також зазначили, що жодна громада чи ферма навколо ПТ не отримує води з цих територій. Водні ресурси у цій частині є настільки багатющими, що жителям навколишніх містечок і фермерам достатньо просто викопати колодязь. На думку голови Державної служби заповідної справи, єдине місце в Україні, де доцільно запроваджувати систему зборів за водокористування для покриття витрат на збереження ПТ, які слугують водозбором та джерелом води – це Крим, де нестача води зумовлена середземноморським типом клімату. Однак, керівник екологічних програм ПРООН-ГЕФ зазначив, що 90% постачання води у Криму надходить з каналу, побудованого для транспортування води з Дніпра, а міста та ферми в Криму практично не використовують воду з ПТ. Таким чином, навіть в Криму збори на збереження водозбору чи платня за споживання води не є перспективним шляхом генерування доходів ПТ.
  1. Збори та штрафи за забруднення
  1. Як уже згадувалося вище, в Україні існує система зборів для промислових підприємств, які сплачують за обсяги забруднення, а також за використання природних ресурсів, в тому числі – води і повітря. За оцінками голови Державної служби заповідної справи, така система екологічних зборів приносить кожного року сотні мільйонів доларів. Ці кошти надходять до Державного бюджету; вважається, що вони повинні витрачатися на екологічні цілі, однак, як уже зазначалося у розділі, присвяченому звіту ОЕСР «Екологічне фінансування: аналіз результативності Державного природно-заповідного фонду України», лише приблизно половина коштів, зібраних завдяки таким зборам, реально використовується для цих цілей, і навіть ці гроші іноді витрачають у вкрай неефективний і нераціональний спосіб.
  2. Коли консультант розповів заступникові голови Державної служби заповідної справи про досвід інших країн, де частина екологічних зборів, наприклад, податку на бензин (Коста-Ріка) або коштів, що їх сплачують нафтові компанії за видобування нафти на шельфах (Сполучені Штати), цілеспрямовано використовуються для потреб природоохоронних територій чи для збереження лісів, то чиновник сказав, що якби можна було зарезервувати навіть незначний відсоток цих коштів в Україні для збереження біорозмаїття та ПТ, то це був би велетенський крок уперед. Однак, це вимагає прийняття нового закону України.
  3. Одним з можливих напрямків діяльності, що його міг би підтримувати проект ПРООН-ГЕФ – це надання технічної і правової допомоги при розробці такого законодавства, а потім – фінансування семінарів та публікацій про те, як може працювати запропонований закон. Для того, щоб визначити, наскільки доцільною є така робота для проекту ПРООН-ГЕФ, необхідно зустрічатися і дискутувати з представниками інших міністерств (наприклад, Міністерства фінансів, або торгівлі і промисловості), на які вплине зміна у чинному законодавстві, аби визначити політичну життєздатність пропозиції, а також період часу (років), необхідний для внесення змін до закону. В чинному варіанті проектного документу ПРООН-ГЕФ обговорюється пропозиція щодо збільшення величини екологічних зборів та платні за користування Шацькому НПП з боку санаторіїв та готелів, що дозволить генерувати доволі суттєві нові доходи. Однак, вони видаватимуться дрібницею у порівнянні з потенційними надходженнями, якби, скажімо, один чи два відсотки від загального обсягу екологічних зборів та податків на забруднення, що їх сплачують усі основні українські промислові компанії, були спрямовані саме на ПТ та заходи зі збереження біорозмаїття.
  1. «Екологічний податок на додану вартість» бразильського типу для компенсації місцевим органам влади втрат бюджетних надходжень через високе процентне співвідношення ПТ на їхніх територіях:
  1. Як зазначено у Проектному документі ПРООН-ГЕФ, «Стаття 49 Закону про природно-заповідний фонд передбачає звільнення ПТ від земельних податків. У регіонах, де ПТ займають значну територію району, місцеві адміністрації втрачають серйозне джерело доходу. Нещодавно екологи, які працюють у сфері створення нових НПП відповідно до плану Уряду про розширення системи ПТ, наштовхнулися в багатьох регіонах країни на серйозний опір районного керівництва (особливо це стосується бідніших сільських територій). Тому схоже, що існуюча схема звільнення від податків не є сталою і потребує перегляду. Та цей процес не повинен бути ізольованим, а виконуватися у контексті комплексної стратегії фінансування ПТ».
  2. Одним із можливих шляхів вирішення цієї серйозної для місцевих органів влади проблеми (а також шляхів для заохочення розширення і зміцнення системи ПТ) є адаптація модифікованої версії бразильського «екологічного податку на додану вартість», який вважається відмінним фіскальним інструментом для винагородження місцевих органів влади за збереження лісів та біологічних ресурсів30. Екологічний ПДВ у Бразилії було введено як засіб компенсації втрат органів влади територій, які містять великі ПТ і втрачають надходження від податків. Крім того, цей податок слугує позитивним стимулом для місцевої влади створювати нові ПТ або розширяти кордони існуючих природоохоронних територій, особливо у зонах з низькопродуктивним сільськогосподарським виробництвом.
  3. Бразильський податок на додану вартість (ПДВ) на усі товари і послуги – це найбільше джерело доходів держави. Як зазначено у Конституції Бразилії, 25 відсотків ПДВ, що надходять до центрального уряду країни, повинні повертатися місцевим органам влади. З цих 25 відсотків 75 розподіляються серед різних органів влади на місцях на основі індексу загальної економічної продуктивності, а решта 25% (тобто 25 відсотків від тих 25% ПДВ, що надаються місцевим органам влади) розподіляється серед місцевих органів влади на основі того, який відсоток їхньої території знаходиться під ПТ, а також залежить від «якості» цих ПТ (наприклад, категорія юридичного захисту). Ця формула створила потужний стимул для місцевої влади підтримувати існуючі ПТ та створювати нові, аби підвищити відсоток ПДВ, на який вони розраховуватимуть.
  4. Найактивніше ця система екологічного ПДВ у Бразилії застосовується у центральній та південній частині штату Парана – у цьому регіоні мешкає найбільше українських іммігрантів, які приїхали сюди у 19 столітті. Тут і досі можна почути українську мову.
  5. Новий проект ПРООН-ГЕФ може підтримати візит кількох українських чиновників до бразильського штату Парана з тим, щоб вони познайомилися з функціонуванням системи екологічного ПДВ і запропонували щось схоже в Україні.
  1. Платня за видалення вуглецю:
  1. Уряд України та український бізнес уже продемонстрували свою неабияку зацікавленість у потенціальному зароблянні грошей через продаж іноземним компаніям невикористаних «вуглецевих кредитів», які були надані Україні відповідно до норм Кіотського протоколу (Конвенція про зміну клімату). 23-25 жовтня 2006 року Уряд України та різні міжнародні агенції організували Другу міжнародну конференцію проектів спільного впровадження (Зміна клімату і бізнес) в Україні, яка зібрала 320 учасників з 22 країн світу. Окрім проектів спільного впровадження (які ґрунтуються на продажу невикористаних вуглецевих кредитів за викиди промислових підприємств), Конвенція про зміну клімату також уможливлює продаж чи обмін вуглецевих кредитів на проекти з відновлення лісів на землях, які не були засаджені лісами з 1991 року (існує теорія, що такі нові ліси допоможуть видалити або знизити обсяги викидів техногенного вуглецю в атмосферу). Нажаль, вуглецеві кредити не можуть надаватися в обмін на захист існуючих природних лісів, тому потенціал для заробляння грошей на продажі вуглецевих кредитів для лісів Шацького НПП та НПП «Прип’ять-Стохід» є обмеженим. Тим не менш, керівник екологічних програм ПРООН-ГЕФ зазначив, що для ПТ у Карпатському регіоні країни мають багато можливостей для отримання вуглецевих кредитів з метою відновлення лісів. Впродовж останнього століття у цьому регіоні відбувалася активна лісозаготівля, і тому тут існують численні можливості для посадки нових лісів на тих місцях, де його було вирубано до 1990 року. Насправді, близько 70% лісів у Карпатському регіоні – це насаджені, а не природні ліси.
  2. Це та можливість, якою слід скористатися в рамках етапу впровадження проекту ПРООН-ГЕФ. Такі заходи були включені в інші проекти ГЕФ, що стосуються зміни клімату, і тому ПРООН має можливість вибрати найкращу модель. Що стосується України, то такий підхід може сприяти генеруванню нових суттєвих доходів для фінансування системи ПТ у майбутньому.

Інші потенційні нові джерела фінансування ПТ, що не ґрунтуються на принципі збору платні за користування