Оявлятися у формі гострої недостатності (І-IV стадії за Killipp) І як різке загострення хронічної серцевої недостатності (хсн, І-ІІІ стадії, І-IV класи по nyha)
| Вид материала | Документы |
- Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги лікування пацієнтів з хронічної хворобою, 398.66kb.
- Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства, 406.12kb.
- Тести з дисципліни «Маркетингові дослідження та аналіз інформації» Модульний контроль, 145.27kb.
- Академія медичних наук україни інститут кардіології ім. Акад. М. Д. Стражеска чабан, 532.57kb.
- Шпаргалки з цивільного права України, 1116.56kb.
- Укоопспілка львівська комерційна академія, 2534.12kb.
- Діабетична ретинопатія (ДР) мікроангіопатія судин сітківки ока у хворих на цукровий, 1083.23kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 253.1kb.
- "Нейроендокринні синдроми в гінекології", 212.29kb.
- Перемова, 6735.07kb.
ВИПАДОК УСПІШНОГО ЛІКУВАННЯ РЕЦИДИВНОЇ НЕВПРАВИМОЇ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОЇ ВЕНТРАЛЬНОЇ ГРИЖІ (ПІСЛЯ ІМПЛАНТАЦІЇ ПОЛІПРОПІЛЕНОВОЇ СІТКИ ПО ТЕХНІЦІ IN LAY), УСКЛАДНЕНОЇ НЕПОВНИМИ ТОНКОКИШКОВИМИ НОРИЦЯМИ ЧЕРЕЗ ГНІЙНУ ПОРОЖНИНУ
Вишневський Ю.О., Бик П.Л.
Науковий керівник - д.м.н., проф. Мішалов В.Г.
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра госпітальної хірургії №2 з курсом грудної та судинної хірургії
Мета роботи: описання успішного лікування пацієнтки з невправимою рецидивною післяопераційною вентральною грижею живота (після імплантації поліпропіленової сітки по методиці in lay), ускладненою двома неповними тонкокишковими норицями через гнійну порожнину.
Методи і матеріали: Хвора Д., 52 р. Діагноз: Рецидивна невправима післяопераційна вентральна грижа середніх розмірів. Дві неповні несформовані тонкокишкові нориці через гнійну порожнину. Жовчнокам’яна хвороба: хронічний калькульозний холецистит. Великий інфільтрат з гнійною порожниною в ділянці післяопераційного рубця. Злукова хвороба очеревини. Часткова злукова кишкова непрохідність. Діастаз прямих м’язів живота. Аліментарне ожиріння ІІ-ІІІ ст.
Виконана одномоментна операція з усуненням всієї патології.
Результати і обговорення: Перебіг післяопераційного періоду без ускладнень. Отримувала консервативне лікування в повному обсязі. На момент виписки лабораторні показники в нормі. На контрольному УЗД органів черевної порожнини патологічних змін не виявлено. На 13 добу після операції шви зняті, рана зажила первинним натягом, в задовільному стані виписана додому. Контроль через місяць – загальний стан хворої задовільний, рецидиву хвороби немає.
Висновки:
Кишкові нориці відносяться до рідкісних ускладнень аллопластики з використанням проленових сіток, лікування яких потребує детального обстеження, вибору адекватної тактики, повноцінної передопераційної підготовки а також високої майстерності хірургів.
При виконанні операцій за методикою in lay та sub lay необхідно ізолювати протез від органів черевної порожнини і підшкірної жирової клітковини.
Ігнорування принципів вибору способу пластики в залежності від типу грижі, спрощення авторських методик, погана фіксація сіток веде до рецидиву захворювання та супутніх ускладнень, пов’язаних з використанням сітчастих аллотрансплантантів.
ПОСЛЕОПЕРАЦИОННАЯ СПАЕЧНАЯ НЕПРОХОДИМОСТЬ КИШЕЧНИКА У ДЕТЕЙ
Колесник И.В., врач-интерн; Берелет А.А., студ. 5-го курса
Научный руководитель – доц. Барсук А.М.
Днепропетровская государственная медицинская академия,
кафедра детской хирургии
Послеоперационная спаечная непроходимость кишечника (ПСНК) одно из самых тяжелых осложнений после оперативных вмешательств на органах брюшной полости.
Цель работы: изучение причин возникновения, лечения и профилактики ПСНК. Материалы: нами произведен анализ лечения 109 больных, которые проходили лечение в ОДКБ г. Днепропетровска за период с 1995 по 2007г. Из них 26(24,5%) человек с ранней формой ПСНК, 83(75,5%) детей с поздней формой ПСНК. По возрасту дети распределились: от 0-12 мес. - 5.6%; 1-3 года - 5.6%; от 4-6 лет - 7.5%; от 7-10 лет - 26.4%; от 11-14 лет - 52.8%; от 15-18лет - 2.1%. По времени от последней операции до появления клинической симптоматики ПСНК: 1 месяц - 22,9%; до 3 месяцев - 28%; до 6 месяцев - 9.4%; до года - 9.4%; до 3 лет - 17%; более 3 лет - 13.73%. Мальчики болеют чаще - 78(71%), чем девочки - 31(29%). По срокам от момента появления первых симптомов до госпитализации: в первые 12 часов - 41,5%; в первые сутки - 18,9%; 48 часов - 17%; более двух суток - 22,6% детей.
Непосредственной причиной возникновения непроходимости были: аппендэктомия по поводу острого аппендицита, перитонит, дезинвагинация, лапаротомия по поводу закрытой травмы живота, болезнь Крона. При анализе проведенных оперативных вмешательств отмечено, что в 42% случаев они сопровождались существенными трудностями в не зависимости от заболевания ( перитонит, травма брюшной полости и др.), почти у половины больных определялось нагноение послеоперационной раны, длительная динамическая непроходимость.
Таким образом, полученные данные говорят о том, что наиболее опасным для возникновения спаечной непроходимости первое полугодие 60,3% особенно первые три месяца (почти 50% случаев). Среди возрастных групп заболеванию наиболее часто подвержены дети в возрасте от 11 до 14 лет, в особенности мальчики. Из этого следует, что бережное отношение к кишечнику во время оперативных вмешательств на органах брюшной полости, интубация кишечника при операциях сопровождающихся повреждением (поражением) брюшины, борьба с парезом и активные профилактические мероприятия, проведенные в первое полугодие после тяжелых операций, являются наиболее значимыми для предупреждения ПСНК.
ИСПОЛЬЗОВАНИЕ КАВА-ФИЛЬТРОВ ДЛЯ ПРОФИЛАКТИКИ ТЭЛА
Белослудцев А.Д., Кравченко К.О., студ. 5-го курса
Научный руководитель – ассист., к.м.н. Кисилевский Д.А.; ассист., к.м.н. Куриляк С.Н.
Днепропетровская государственная медицинская академия,
кафедра госпитальной хирургии
Венозные тромбоэмболические осложнения – актуальнейшая медицинская проблема, так как венозный тромбоз и легочная эмболия являются причиной 25% послеоперационной летальности.
Цель работы: оценить профилактическую эффективность кава-фильтрации.
Материал: ретроспективный анализ историй болезни пациентов, которым был имплантирован кава-фильтр на базе ОКБ им. Мечникова в период 2003-2006 гг.
Оцениваемые параметры: пол, возраст, диагноз, модель кава-фильтра, медикаментозная терапия, ПТИ, ранние и поздние осложнения лечения и их взаимосвязь.
Результаты: Возможные осложнения - синдром нижней полой вены (НПВ), дислокация фильтра, окклюзия мелких сосудов, обструкция фильтра, препятствие току крови, воздушная эмболия, перфорация стенки сосуда, дистальная эмболия, инфицирование, разрыв интимы, рецидивирующая ТЭЛА. Всего в период 2003-2006 гг. в Областной клинической больнице им. Мечникова было установлено 75 кава-фильтров: 29 - ОСОТ, 10 - Cordis OptEase, 36 - Cordis TrapEase. В 28 (37.3%) случаях наблюдались осложнения, из которых 3 (4%) закончились летальным исходом. Структура осложнений: повторная ТЭЛА – 8 (10,7%), синдром нижней полой вены – 16 (21,3%), тромбофлебит – 4 (5,3%).
Выводы: - Повторные эпизоды ТЭЛА – 10,7%, из них 4,0% - летальный исход.
- В период 2003-2006 гг. значительно уменьшилось количество осложнений и летальных исходов после установки кава-фильтра.
- На основании проведенного ретроспективного анализа можно сказать, что эффективность профилактики ТЭЛА с помощью кава-фильтра – 89,3%. Но, несмотря на высокую эффективность и уникальность метода, широкий спектр показаний, «бескровность» установки, легкость удаления, его нельзя назвать совершенным в связи с наличием внушительного перечня противопоказаний и серьезных осложнений, связанных с имплантацией КФ.
ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ФЛЕБОСКЛЕРООБЛІТЕРАЦІЇ В ЛІКУВАННІ ВАРИКОЗНОЇ ХВОРОБИ НИЖНІХ КІНЦІВОК
Матвеєв Р.М., Сулік В.В., Малиновська Л.Б., Дабабсех І.М., Мустафаєв Т.Ч.
Науковий керівник – проф. Мішалов В.Г.
Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця,
кафедра госпітальної хірургії №2
Актуальність. Поширеність варикозної хвороби серед населення становить від 26 до 38% у жінок і від 10 до 20% у чоловіків працездатного віку; найчастіше варикозна хвороба розвивається у віці 20-25 років; жінки на варикозну хворобу страждають набагато частіше, ніж чоловіки, особливо підвищується ризик виникнення захворювання під час вагітності, підвищеній масі тіла, генетично детермінованій схильності; ураження вен найчастіше буває двостороннім і велика підшкірна вена пошкоджується в 10 разів частіше, ніж мала;
Завданнями лікування варикозної хвороби залишаються: ліквідація варикозного синдрому, усунення ознак ХВН та профілактика рецидиву захворювання. Методом вибору при оперативному лікуванні залишається венектомія за Трояновим-Тределенбургом-Бебкоком-Наратом з усуненням патологічного кровотоку в коллатералях ВПВ та МПВ. Наслідки оперативного втручання характеризуються високим відсотком рецидивів (від 13,5 до 70%). Саме тому превалює тенденція до використання мінімально інвазивних технологій, таких як склеротерапія.
Матеріали та методи дослідження. Для проведення лікування було сформовано дві групи хворих варикозною хворобою нижніх кінцівок з телеангіектазіями (n=37), яким проводили венектомію за Трояновим-Тределенбургом-Бебкоком-Наратом, з перев’язуванням коллатералей –першій(«а») (n=20), другій(«b») - з інтраопераційним склерозуванням коллатералей полідоканолом 1-3% (n=17); в подальшому обом групам призначалась компресійна терапія. Для лікування телеангіоектазій використовувалась мікросклеротерапія для другої групи, та електрокоагуляція волосяним електродом для першої.
Результати. Біль при проведенні мікросклерооблітерації спостерігалася - у 14 пацієнтів(82%), рефлекторний ангіоспазм у 13 пацієнтів(76%), облітерація після одноразової їн’єкції у 15 пацієнтів (88%), постін’єкційна гіперпігментація у 4 хворих(23,5%), яка зникла через 6місяців, поява нових телеангіектазій спостерігалась у 1 хворого (5,9%).
Висновок: таким чином проведені спостереження показали, що варикозна хвороба нижніх кінцівок у поєднанні з наявністю телеангіектазій вимагає лікування з використанням склерооблітерації, як терапії вибору у зв’язку з скороченням ліжко-дня; кращим косметичним ефектом, згідно опитування хворих; зниженням больового синдрому в післяопераційному періоді; меншим набряком кінцівок; відсутністю опіків, які залишаються після електрокоагуляції та може використовуватись самостійно при наявності телеангіектазій, без переривання трудової діяльності чи навіть в амбулаторних умовах.
ОСОБЕННОСТИ КРОВОТОКА В СРЕДНЕЙ МОЗГОВОЙ АРТЕРИИ У ПАЦИЕНТОВ С КАЛЬКУЛЁЗНЫМ ХОЛЕЦИСТИТОМ ПОСЛЕ ЛАПАРОСКОПИЧЕСКОЙ ХОЛЕЦИСТЭКТОМИИ
Гайдаржи Е.И., аспирант
Научный руководитель - проф. Губка А.В.
Запорожский государственный медицинский университет
кафедра госпитальной хирургии
Актуальность темы. Острые нарушения мозгового кровообращения (ОНМК) являются актуальной проблемой клинической медицины как в Украине, так и за рубежом. Напряжённый карбоксиперитонуем при лапароскопической холецистэктомии (ЛХЭ), по данным литературы, оказывает значительное влияние на центральную и периферическую гемодинамику, в частности на сосуды головного мозга, что может привести к нарушениям мозгового кровообращения в интра- и послеоперационный период. Подобная ситуация не может оставаться без внимания хирургов и диктует необходимость дальнейшего изучения данной проблемы.
Цель работы: изучить изменение линейной скорости кровотока (ЛСК) по средней мозговой артерии (СМА) у пациентов с калькулёзным холециститом после ЛХЭ.
Материалы и методы исследования. В исследование включено 23 пациента с калькулёзным холециститом, которым была выполнена ЛХЭ. Женщин было – 21 (91%), мужчин – 2 (9%). Средний возраст – 59±10,8 года. Всем больным до операции и в ранний послеоперационный период выполнялось спектральное допплерографическое исследование ЛСК по СМА с использованием ультразвукового аппарата EZ-Dop, (Германия).
Результаты и их обсуждение. В ходе исследования у 17 (74%) человек отмечалось увеличение ЛСК по СМА после ЛХЭ (с 55,2±2,3 см/с до 58±2,4 см/с, p<0,05). У 6 (26%) пациентов ЛСК уменьшилась с 62,1±8,5 см/с до 59,1±8,5 см/с, (p<0,05). В исследуемой группе (n=23) достоверно (p<0,05) преобладает доля пациентов, у которых в ранний послеоперационный период наблюдалось увеличение ЛСК по СМА, что может свидетельствовать о более высоком риске развития инсульта после ЛХЭ в бассейне СМА.
Выводы:
Напряжённый карбоксиперитонеум оказывает влияние на гемодинамику средней мозговой артерии у пациентов с калькулёзным холециститом после ЛХЭ в ранний послеоперационный период.
У больных с калькулёзным холециститом после ЛХЭ в ранний послеоперационный период более выражена тенденция к увеличению ЛСК по СМА.
С целью профилактики острых нарушений мозгового кровообращения показано спектральное допплерографическое исследование мозгового кровотока у пациентов с калькулёзным холециститом до и после ЛХЭ с последующим назначением необходимой медикаментозной терапии.
«СУЧАСНІ ДОСЯГНЕННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ»
Секція акушерства та гінекології
АНТИГОМОТОКСИЧНА ТЕРАПІЯ ХРОНІЧНОГО САЛЬПІНГООФАРИТУ
Сміян С.А., доцент
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Хронічний сальпінгоофорит залишається актуальною проблемою, що зумовлено високою захворюваністю, вираженою латентністю перебігу, подекуди низькою ефективністю традиційних схем лікування, частими рецидивами, що призводить до безпліддя, дискомфорту статевих відносин, алергічним та аутоалергічним реакціям. Лікування їх – завдання досить складне. У зв’язку з розповсюдженістю і впливом на репродуктивне здоров»я жінки хронічного сальпігноофорита не припиняється пошук засобів для його профілактики і лікування.
Метою дослідження було вивчення ефективності антигомотоксичної монотерапії хронічного сальпінгоофориту.
В динаміці спостереження було проведено клінічне дослідження 30 жінок у віці від 23 до 35 років з хронічним сальпінгоофоритом. Тривалість захворювання від 0,5 до 5 років (в середньому 3,6+0,6 року). Всі хворі були розподілені на дві групи. В досліджувану групу (20) увійшли пацієнтки, які отримували антигомотоксичну терапію з 1-го дня лікування: гінекохеель - по 10 крапель на день, курс лікування 6 тижнів (крім днів менструації); траумель С - по 2.2 мл підшкірно (в проекцію придатків матки) 2 рази на тиждень, курс лікування 10 ін’єкцій, потім по 1 таблетці 3 рази на день 2 тижні; ехінацею композітум – по 2.2 мл внутрішньом’язево щодня 3 ін’єкції, потім 2 рази на тиждень, на курс 10 ін’єкцій; лімфоміозот – по 10ь крапель 3 рази на день 5 тижнів; вібуркол – при больовому синдромі по 1 свічці ректально кожні 30 хвилин до зменшення болю. Пацієнтки контрольної групи (10) – з традиційним лікуванням антибіотиками, імуномодулюючими засобами.
Ефективність лікування оцінювали за даними клінічних, лабораторних і інструментальних досліджень. Після завершення курсу лікування клінічно позитивна терапевтична динаміка отримана у 65,6% пацієнток контрольної групи і у 76,3% - досліджуваної. Протизапальний ефект оцінювався кількості лейкоцитів в крові та секреті з цервікального каналу тп піхви. За даними УЗД гідросальпінкси після завершення лікування не визначалися.
Висновки:
Отримані результати дозволяють рекомендувати антигомотоксичні препарати (АГТП) для монотерапії хронічного сальпінкоофориту.
АГТП добре переносяться, не дають побічних ефектів.
Період ремісії більш тривалий ніж після традиційного лікування і знаходиться в прямій залежності від курсу прийому АГТП.
ЗАСТОСУВАННЯ НІФЕДІПІНУ У ВАГІТНИХ З ТЯЖКИМИ ФОРМАМИ ПІЗНІХ ГЕСТОЗІВ
Сухарєв А.Б., доцент
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Пізні гестози до цього часу займають провідне місце в структурі материнської та перинатальної захворюваності і смертності. Хоча рівень материнської та перинатальної смертності, пов'язаної з прееклампсією та еклампсією в останні десятиріччя має тенденцію до зниження, все ж він сягає відповідно 1% і 10 %. Саме тому в повсякденній практиці акушерів особливе значення має своєчасна, правильна діагностика і раціональна послідовність методів профілактики та інтенсивної терапії прееклампсії. Залишається недостатньо з'ясованою ефективність застосування в комплексній терапії пізніх гестозів антагоністів кальцію.
Метою роботи було вивчити ефективність застосування в комплексній інтенсивній терапії пізніх гестозів ніфедіпіну. При цьому враховувались властивості механізму дії ніфедіпіну: здатність розслаблювати гладкі м’язи артерій та вен, знижувати периферичний судинний опір, зменшувати постнавантаження і потребу міокарду в кисні, нормалізувати коронарний кровообіг. Він не пригнічує провідності в міокарді, змінює співвідношення простациклін-тромбоксан у бік збільшення синтезу простацикліну та зменшення тромбоксану, знижує агрегацію тромбоцитів, має натрійуретичну та діуретичну дію за рахунок зниження канальцевої реабсорбції, покращує функцію нирок, не впливає на кровоплин у пуповинній артерії у хворих з прееклампсією.
Під спостереженням знаходилися 30 вагітних з прееклампсією, які були поділені на дві групи. Першу групу склали 20 жінок, до комплексної терапії яких включали ніфедіпін. До другої групи (групи порівняння) ввійшли 10 вагітних, у лікуванні яких ніфедіпіну не застосовували. В обох групах жінок застосовували інфузійну терапію, нейролептики, транквілізатори, сульфат магнію, спазмолітики, ацетилсаліцилову кислоту. Ніфедіпін призначали по 0,05 мг/кг маси на добу в комплексі з допегітом або клофеліном. Ефективність лікування оцінювали через 7-10 днів.
У групі жінок, яких лікували комплексно із застосуванням ніфедіпіну, відбулося значне зниження артеріального тиску, нормалізація частоти серцевих скорочень, зменшення набряків та протеїнурії.
Гемодинаміка залишалася в основному стабільною як до пологів, так і під час пологів.
У вагітних, у яких не застосовували ніфедіпін, спостерігалися коливання артеріального тиску до пологів і особливо під час пологів. Зберігалися набряки та протеїнурія. У деяких випадках це вимагало завчасного родорозрішення в інтересах матері.
Стан дітей, що народилися від жінок першої групи, оцінено як задовільний. Оцінка їх за шкалою Апгар була на 1 - 2 бали вища, ніж дітей, що народилися від жінок групи порівняння.
Одже, застосування ніфедіпіну в комплексній терапії пізніх гестозів вагітних має позитивний терапевтичний ефект.
МЕНОПАУЗАЛЬНІ СИСТЕМНІ ПОРУШЕННЯ ТА ЇХ КОРЕКЦІЯ І ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ЖІНОК З ХІРУРГІЧНОЮ МЕНОПАУЗОЮ
Кузьоменська М.Л., доцент
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Проблема системних порушень, якість життя та їх корекція у пацієнток з хірургічною менопаузою в сучасних соціально-демографічних умовах має особливу актуальність. Гістеректомія являється однією з самих розповсюджених операцій в гінекологічній практиці. Середній вік українських жінок, яким виконується гістеректомія, становить 45,5 років, а гістеректомія з одночасною оваріектомією найчастіше виконується у віці 40-45 років.
Проблема хірургічної менопаузи, як фактору розвитку ранніх проявів вікової інволюції репродуктивної системи жінок, вимагає посиленої уваги, оскільки патологічні прояви клімактерії у жінок з хірургічною менопаузою розвиваються раніше і протікають більш важко, обумовлюючи істотне погіршення стану здоров’я.
Середній вік жінок, що брали участь в обстеженні відповідав перименопаузальному 45,7 ± 0,4 років. І група досліджених включала 62 жінки після гістеректомії, яким призначалося ЗГТ - Фемостон 2/10 в безперервному режимі. ІІ група – 45 практично здорових жінок без хірургічної менопаузи, що не отримували ЗГТ.
У всіх обстежених пацієнток з хірургічною менопаузою виявлялося сполучення гінекологічних захворювань, взаємно обтяжених друг другом. Як самостійне захворювання міома матки послужила причиною гістеректомії у 48 (77,4%) жінок дослідженої групи, 6 (9,7%) мали запальні захворювання матки та придатків, які послужили показанням до гістеректомії з придатками, поширений ендомтеріоз у 11(17,7%).
На момент обстеження виявлені екстрагенітальні захворювання у 89,8% пацієнток з хірургічною менопаузою: захворювання системи кровообігу - 52,3%; органів травлення - 68,7%; ендокринної системи (щитовидна залоза) - 20,3%. Тип ожиріння встановлювався на підставі величини індексу талія-стегно (ІТС). Абдомінальний тип ожиріння виявлений у 27 (43,5%). Спостерігалася пряма кореляційна залежність між абдомінальним типом ожиріння і вираженістю клімактеричного синдрому.
В групах пацієнток з хірургічною менопаузою був відмічений високий рівень тривожності у 80,0% жінок. Депресія та тривога виявлені більш ніж у 50,0% пацієнток. У жінок з природним перебігом перименопаузального періоду спостерігались тільки одиничні, несуттєві симптоми тревоги та депресії. У пацієнток, що приймали Фемостон через 12-місяців субклінічна депресія знизилась на 70,3%. Якість життя покращилася на 20,3%.
Таким чином відносно ранній початок ЗГТ дозволяє ефективно купірувати прояви гормонального дисбалансу, нормалізувати психоемоційний фон, підвищити самооцінку жінок, що покращує якість життя після хірургічної менопаузи.
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ПЛОДА ПРИ ПРЕЕКЛАМПСІЇ ЛЕГКОГО СТУПЕНЯ
Кузьоменська М.Л., доцент; Довгаль Л.В., магістрант
СумДУ, кафедра акушерства та гінекології
Прееклампсія – це синдром мультисистемної дисфункції, що виникає під час вагітності, в основі якого є збільшення проникності судинної стінки з наступним розвитком полемічних та гемодинамічних порушень.
В патогенезі пре еклампсії важливе значення має сукупність багатьох факторів: генералізований артеріолоспазм, зменшення кровообігу у матці, плаценті (ішемія плаценти) та нирках. Серцева діяльність є універсальною відповіддю на будь-які порушення, що виникають в організмі плода, тому її дослідження є одним із основних способів спостереження за його внутрішньоутробним станом. Моніторинг серцевої діяльності плода залишається основним методом діагностики порушень стану плода в практичній діяльності лікаря.
Нами було обстежено 140 вагітних жінок, що знаходилися в Сумському обласному центрі акушерства, гінекології та репродуктології. Всі пацієнтки були умовно розподілені на дві групи: основну та контрольну. Основну групу склали вагітні (90), яким був встановлений діагноз прееклампсія легкого ступеня. Вони в свою чергу поділялися на дві підгрупи: у першу увійшли жінки, у яких на фоні прееклампсії розвинулася фетоплацентарна недостатність (30), у другу – з пре еклампсією без діагностовано ФПН. Контрольна група вагітних (50) включала жінок з фізіологічним перебігом пологів та вагітності, у яких були відсутні екстрагенітальні та гінекологічні захворювання і не обтяжений акушерський анамнез. Всі пацієнтки були в терміні гестації 36 – 41 тижнів. Було досліджено 140 кардіотокограм, що були зняті за допомогою фетального монітора Baby-Doppex-4000 (Німеччина) “непрямим” методом В результаті досліджень було встановлено, що базальна частота серцевих скорочень плодів коливалась в межах від 130 до 168 уд\хв. Відповідно, в І підгрупі вагітних з діагностованою ФПН середня частота склала 145,86(2,04 уд\хв, в ІІ підгрупі – 145,3(0,95 уд\хв, і в контрольній групі жінок з фізіологічним перебігом вагітності – 142,86(0,87 уд\хв. Треба відзначити, що в основній групі спостерігалися випадки помірної тахікардії (відповідно 16,7% та 6,67% в І та ІІ підгрупах), в той час як у всіх вагітних з контрольної групи фіксувалася нормокардія. У деяких жінок на кардіотокограмах фіксувалися децелерації: у 18 (60%) в І підгрупі, 22 (36,7%) в ІІ підгрупі (р0,05) і лише у 7 жінок (14%) з контрольної групи. В основній групі зафіксовано явне збільшення середньої амплітуди децелерацій в порівнянні з контролем, це 13,582,36 уд\хв. (р0,001) та 8,931,72 (р0,05) уд\хв в І та ІІ підгрупах відповідно, проти 3,561,3 уд\хв у вагітних з фізіологічним перебігом вагітності.
Аналізуючи кардіотокограми обстежених жінок виявлено, що нормальний стан плода спостерігається в 19 та 43 випадках в основній групі (63,3% та 71,7% відповідно), та в 100% в контрольній групі. Граничний стан плода був діагностований в 11 випадках в І підгрупі (36,7%) та в 17 випадках (28,3%) (р0,05) в ІІ підгрупі вагітних з прееклампсією. Загрожуючий стан плода у обстежених жінок виявлений не був.
Прееклампсія легкого ступеня є серйозною проблемою в сучасному акушерстві. Без належної медикаментозної терапії, порушення в фетоплацентарному комплексі можуть стати незворотними і призвести до гіпоксії або гибелі плода чи смерті матері. Серцева діяльність плода є універсальною відповіддю на будь-які порушення, що виникають в його організмі, тому її дослідження є одним із основних способів спостереження за його внутрішньоутробним станом.