Оявлятися у формі гострої недостатності (І-IV стадії за Killipp) І як різке загострення хронічної серцевої недостатності (хсн, І-ІІІ стадії, І-IV класи по nyha)
| Вид материала | Документы |
- Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги лікування пацієнтів з хронічної хворобою, 398.66kb.
- Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства, 406.12kb.
- Тести з дисципліни «Маркетингові дослідження та аналіз інформації» Модульний контроль, 145.27kb.
- Академія медичних наук україни інститут кардіології ім. Акад. М. Д. Стражеска чабан, 532.57kb.
- Шпаргалки з цивільного права України, 1116.56kb.
- Укоопспілка львівська комерційна академія, 2534.12kb.
- Діабетична ретинопатія (ДР) мікроангіопатія судин сітківки ока у хворих на цукровий, 1083.23kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 253.1kb.
- "Нейроендокринні синдроми в гінекології", 212.29kb.
- Перемова, 6735.07kb.
БЕЗРЕЦИДИВНЕ ХІРУРГІЧНЕ ЛІКУВАННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ ВЕНТРАЛЬНИХ КИЛ
Калиниченко Д. О., Борщ С. М., студ. 3-го курсу
Науковий керівник – асист. П’ятикоп Г. І.
СумДУ, кафедра загальної хірургії
Післяопераційні вентральні кили є поширеним захворюванням і складають від 22 до 26% серед зовнішніх кил черевної стінки. Хворі з цією патологією є сталим котингентом хірургічних стаціонарів, причому за останні роки спостерігається тенденція до їх збільшення у загальній структурі хірургічної патології.
З метою виявлення деяких соціальних аспектів хірургічного лікування післяопераційних вентральних кил нами виконаний аналіз історій хвороб 129 хворих, оперованих в клініці загальної хірургії на базі Сумської обласної клінічної лікарні.
При цьому встановлено, що 49 (38%) хворих, оперованих в плановому порядку, склали особи у віці від 30 до 60 років. Це основний працездатний вік. Ще 28 (22%) оперованих хворих були у віці від 60 до 70 років. Добре відомо, що і в цьому віці ряд людей продовжують активну трудову діяльність.
Хірургічне лікування післяопераційних вентральних кил пов’язане з необхідністю тривалої госпіталізації пацієнта в хірургічний стаціонар, що веде до відриву його від основної трудової діяльності.
Середня тривалість госпіталізації у 66% пацієнтів становила (12±2) діб. Ще у 26 (20,2%) осіб вона була (15±1) діб.
Таким чиом, як саме захворювання післяопераційною вентральною килою, так і методи його хірургічного лікування, є соціально значимими.
Серед оперованих хворих 81 (63%) становили жінки і 48 (37%) – чоловіки.
При усуненні післяопераційних кил нами застосовувалася безнатяжна пластика черевної стінки з використанням вітчизняного поліпропиленового сітчастого експлантанту.
У 50 (38,8%) випадках ліквідація кили проводилася за способом “on lay”, у 60 (46,5%) випадках кили усунено способом “sub lay”. У 19 (14,7%) випадків виконано усунення післяопераційної вентральної кили способом “in lay”.
В післяопераційному періоді у 5 (4%) хворих спостерігалося утворення сероми, у 9 (7%) мало місце нагноєння рани. Летальних наслідків не було. Випадків відторгнення сітчастого експлантанту не спостерігалося.
Таким чином, герніопластика з використанням сітчастих експлантантів є методом вибору, що дозволяє вирішити низку хірургічних та соціальних проблем пацієнтів. Тому цей метод пластики черевної стінки слід широко застосовувати у хірургічній практиці.
ЗНАЧЕННЯ РАННЬОЇ НЕКРЕКТОМІЇ В ЗНИЖЕННІ ЧАСТОТИ ІНФЕКЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ
Мохова Е.В., Ященко Т.А., студ. 3-го курсу
Науковий керівник - асист., к. м. н. Мадяр В.В.
Сум ДУ, кафедра загальної хірургії
Актуальність проблеми термічних уражень визначається порівняно високою частотою їх у побуті та на виробництві, важкістю опікової травми, складністю та тривалістю лікування таких хворих, частої інвалідизації та високою летальністю. Кінцевою метою лікування глибоких опіків є якнайшвидше відновлення втраченого шкіри. Традиційно прийнята тактика лікування глибоких опіків супроводжується розвитком великої кількості до (60%) гнійно-септичних ускладнень.
В останні роки в Україні розроблені ранні хірургічні втручання (РХВ) – видалення некротичних тканин, починаючи з 2-3 до 8-10 доби після отримання травми і одночасне закриття ран шляхом вільної аутодермопластики або тимчасове закриття ран ліофілізованими ксенодермотрансплантатами.
Мета дослідження: висвітлити преваги виконання РХВ у хворих з глибокими опіками в процесі зниження частоти інфекційних ускладнень.
Усього у опіковомувідділенні СоКЛ у 2007 році лікувалось з приводу глибоких опіків 104 постраждалих із яких не від інфекційних ускладнень померло 4 (3%), 38 (36,5%) хворим виконано ранню некректомію з дерматопластикою, іншим 62 (60,5%) постраждалим це втручання не проводились у звязку з важким станом - 11, пізньою госпіталізацією у відділення - 24, важкими супутніми захворюваннями - 27. У групі хворих які оперовані в ранні терміни до 10 днів жодних інфекційних ускладнень не було. В групі де ранньої некректомії не проводили виникли інфекційні ускладнення у 15 (24,2%): нагноєння опікової рани 10 (66,6%), лімфаденіти 3 (20%), лімфангоіт 1 (6,6%), флегмона 1 (6,6%), пневмонія 7 (46,6%), сепсис 4 (27%). Висіяно у 41 (66,1%) різноманітні мікроорганізми із них у 7 (17%) мікробні асоціації (Stapylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Escherichia coli, Klebsiella spp., Haemophilus influenzae, Proteus spp., Enterobacter cloacae, Pseudomonas aeruginosa,Acinetobacter spp., Citrobacter freundii, Serratia spp., Morganella morganii, Bacteroides fragilis, Bacteroides melaninogenicus, Fusobacterium spp., Peptostreptococcus spp. та інші).
Ліжкодень у групі хворих де проведено ранні некректомії склав 30 (зменшився на 15 +\- 2) днів, а у групі хворих де ці втручання не виконувались склав 45,5 днів.
На основі зібраних даних можна зробити висновок, що застосування РХВ (ранньої некректомії) дозволяє значно прискорити виздоровлення (на 15-18 днів), знизити частоту інфекційних ускладнень у хворих з глибокими опіками.
ЕФЕКТИВНІСТЬ СПЛЕНЕКТОМІЇ ПРИ ГЕМАТОЛОГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ
Голобурда Д.В., Грамма А.С. – студ. 3 курсу
Науковий керівник – доц. Шевченко В.П.
СумДУ, кафедра загальної хірургії
Спленектомію при гематологічних захворюваннях почали використовувати майже 100 років тому назад (спочатку у хворих з гемолітичною анемією (ГА) – в 1910, потім при ідіопатичній тромбоцитопенічній пурпурі (ІТП) в 1916 році). У зв’язку з поглибленням знань про патогенез цих захворювань (ГА і хвороби Верльгофа), а також значним числом післяопераційних ускладнень (ПО) і високою післяопераційною летальністю у той час, частота спленектомій була незначною. Набула популярності консервативна терапія кортікостероїдними препаратами. В подальшому, у зв’язку з удосконаленням техніки і появою нових технологій спленектомії, розвитком інтенсивної терапії , що привело до зменшення числа ПО, а також аналіз віддалених результатів, який продемонстрував більш тривалу ремісію після спленектомії (65%), по зрівнянню з консервативним лікуванням (25%) вона частіше стала використовуватись в арсеналі лікування гематологічних хворих.
Мета роботи: оцінити лікувальний ефект спленектомії у хворих з хворобою Верльгофа (ІТП) і ГА по безпосереднім і віддаленим результатам.
Матеріали й методи: проведено ретроспективний аналіз 26 історій хвороб гематологічних хворих (з ІТП– 14 і ГА - 12), які лікувались в хірургічному відділенні СОКЛ за період 2006-2007рр. Чоловіків було – 10, жінок – 16, середній вік - 32±3,6 років. Показаннями для операції були тривалий перебіг захворювання, необхідність частих трансфузій препаратів крові, відсутність ефекту від кортікостероїдної терапії. Об’єм обстеження крім гематологічних показників включав УЗД органів черевної порожнини. Розміри селезінки у хворих коливались від 16х6 до 30х18 см. Спленектомія проводилась в плановому порядку відкритим способом після адекватної передопераційної підготовки.
Результати. Після проведення спленектомії тривала ремісія досягнута у 20 (76,5%) хворих. Безпосередній позитивний ефект, який виражався в підвищення числа тромбоцитів до 300-400 тис. у пацієнтів з ІТП, зростанню гематокриту більше 32% і підвищенню рівня гемоглобіна у хворих з ГА. В післяопераційному періоді у аспленованих хворих спостерігались наступні ускладнення: нагноєння рани 2, піддіафрагмальний абсцес – 1, тривала лихоманка - 8 , гіпостатична лівобічна пневмонія – 1. Післяопераційна летальність склала 3,8%, помер 1 хворий., причиною смерті послужила гостра серцево-легенева недостатність. У 4 хворих з ІТП спостерігався рецидив захворювання, який потребував проведення медикаментозного лікування. Характерно, що у хворих, у яких в перші 3 дні після операції число тромбоцитів перевищувало 160 тис. рецидиву захворювання не спостерігались. Із 12 пацієнтів з гемолітичною анемією позитивний результат був досягнутий у 10 при спостереженні за ними на протязі 24 місяці.
Висновки: таким чином спленкектомія є важливою ланкою лікування гематологічних хворих. ЇЇ доцільно використовувати у хворих з ІТП і гемолітичною анемією, в разі відсутності ефекту від глюкокортикоїдної терапії. Ефект спленектомії за нашими даними складає 76,5%.
ТРУДНОЩІ В ДІАГНОСТИЦІ І ЛІКУВАННІ ПОСТРАЖДАЛИХ З ПОЄДНАНОЮ КРАНІОТОРАКОАБДОМІНАЛЬНОСКЕЛЕТНОЮ ТРАВМОЮ
Січненко П.П., Хілько А.С., студ.3-го курсу
Науковий керівник – доц. Шевченко В.П.
СумДУ, кафедра загальної хірургії
Проблема лікування постраждалих з поєднаною травмою (ПТ) за останнє десятиріччя зайняла одне із провідних місць. ПТ стала однією з трьох головних причин смертності населення, при цьому у віковій категорії до 40 років ця причина займає перше місце. Летальність у постраждалих з політравмою залишається високою і корелює з кількістю пошкоджених органів (13,9-56,5%). Як правило постраждалі госпіталізуються в стані травматичного шоку, що супроводжується смертю в першу добу (від 25 до 50,5%) в залежності від комбінації травмованих анатомічних зон. У 18-25% переживших добу постраждалих розвивається поліорганна недостатність, що приводить до життєво небезпечних ускладнень в подальшому. ПТ характеризується тривалою втратою працездатності, а незадовільні результати лікування і стійка інвалідизація розвивається майже у 40% постраждалих. Діагностика і лікування ПТ, які супроводжуються шоком і гострою крововтратою, з наступним розвитком поліорганної недостатності відрізняється особливою складністю у зв’язку з розвитком феномену взаємного обтяження (ФЗО) пошкоджень.
Мета дослідження: вивчити результати лікування і особливості перебігу тяжкої краніоторакоабдомінальноскелетної травми (КТАСТ) у постраждалих.
Матеріали й методи: проведено ретроспективний аналіз історії хвороб 36 постраждалих з поєднаною КТАСТ, які були госпіталізовані в реанімаційноанастезіологічне відділення СОКЛ в 2006 році. Серед них переважну більшість складали чоловіки - 79,2%, жінок було – 20,8%. Найбільш частими причинами виникнення КТАСТ були автомобільна травма – 65,8%, падіння з висоти – 13,9%, кримінальні ситуації – 20,3%. В стані алкогольного сп’яніння госпіталізовано 46 % постраждалих, в стані коми і тяжким порушенням свідомості - 72% (1-6 балів згідно коматозної шкали Глазго). В алгоритм обстеження крім лабораторних досліджень входили рентгенографія ОГК, оглядова черевної порожнини, черепа, УЗД органів черевної порожнини, комп’ютерна томографія головного мозку.
Результати: Поєднана КТАСТ відрізнялась особливо тяжким перебігом і труднощами в діагностиці пошкоджень. Діагностика пошкоджень у цих постраждалих була затруднена у зв’язку з тяжкістю стану, необхідністю проведення реанімаційних заходів під час обстеження, дефіцитом терміну обстеження, відсутністю вербального контакту з постраждалим. У 8 постраждалих виконали діагностичну плевральну пункцію, у 12-мінілапаротомія, у зв’язку з підозрою на пошкодження органів черевної порожнини. Тяжкість травми зумовила високу летальність – 20 (55%), при цьому в перші три години померло 20%, протягом 24 год – 50% травмованих. Проаналізовані протоколи судово-медичного дослідження померлих, було визначено, що у частини померлих 6 (43%), в перші години після госпіталізації не були діагностовано пошкодження печінки – 3,тонкої кишки – 3, що пояснюється дефіцитом часу для повноцінного обстеження. У 4 хворих після проведення мінілапаротомії була виявлена кров у черевній порожнині і вони були своєчасно прооперовані. Таким чином поєднана КТАСТ відрізняється тяжким перебігом, труднощами в діагностиці та високою летальністю.
ЗАСТОСУВАННЯ РАННЬОЇ ДЕРМОБРАЗІЇ РАЗОМ З КСЕНОДЕРМОПЛАСТИКОЮ ПРИ ПОВЕРХНЕВИХ ПОШИРЕНИХ ОПІКАХ
Кириченко А.С., Студент В. О., студ. 3-го курсу
Науковий керівник - асист., к. м. н. Мадяр В. В.
СумДУ, кафедра загальної хірургії
Ксенопластика (гетеропластика) – метод пластики, при якому трансплантується орган чи тканина від тварини людині. Даний вид пластичної хірургії, тривалий час комбустіологами розглядався тільки теоретично, тому що вважали неможливим попередити відторгнення таких органів. Проте, з розвитком генної інженерії у наш час стало можливим за допомогою правильного підбору тварини-донора а також створення трансгенних тварин, клітини яких містять не властиві даному виду гени, використовувати даний вид пластики. В організмі таких тварин виробляються білки, що попереджують ураження пересадженого органа імунною системою людини. Досягнувши таких позитивних змін у генній інженерії, теорію пересадки органів і тканин від тварин, які еволюційно ближчі до людини, стало можливим запровадити у практику та отримати задовільні результати.
Мета. Вивчити та порівняти ефекти від методу ксенодермопластики у порівнянні з іншими видами трансплантації.
Матеріали та методи дослідження. Об’єктом дослідження були як дорослі так і діти, переважно з III-IV ступенями важкості опіків. Опрацьовувалися історії хвороб амбулаторних хворих, дані з яких використовувалися для статистичного аналізу.
Результати дослідження. Було опрацьовано 25 історій хвороб хворих, яким проводилося ксенотрансплантація свинячої ліофілізованої шкіри, у контрольну групу відібрано 25 історій хвороб хворих до яких застосовували аутотрансплантаційний метод пластичної хірургії. Для побудови статистики нами було використано: вік, ступінь важкості опіків, кількість днів перебування на стаціонарному лікуванні та день, на який проводилася пластика. Результати також були розділені на дві групи: дорослі та діти, тому що як відомо швидкість регенеративних процесів у дітей швидша, ніж у дорослих. Опрацювавши дані, можна сказати, що скоротились кількість днів перебування на стаціонарному лікуванні хворих з 32 діб при аутотрансплантації, до 25 при ксенотрансплантації у дорослих; у дітей: з 29 діб при аутотрансплантації, до 18 при гетеротрансплантації. Пластика в середньому проводилася: у дорослих при гетеропластиці на 4 день (рання), в порівнянні з аутоплостикою, яка проводилася на 16 день; у дітей при гетеропластиці також на 4 день, у інших хворих дітей, до яких застосовували аутопластику, на 8 день.
Висновки: наше дослідження показало значне скорочення термінів лікування хворих з глибокими опіками із застосуванням ранньої дермобразії. Одномоментна ксенодеропластика дозволяє в ранні терміни (до 7 діб) закрити усю ранову поверхню, при цьому не пошкоджуючи інтактну шкіру, аутотрансплантація позбавлена цієї переваги і потребує довші терміни лікування.
МІСЦЕ ЛАПАРОСКОПІЧНОЇ ХОЛЕЦИСТЕКТОМІЇ
В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ЖОВЧНО-КАМ’ЯНУ ХВОРОБУ
Ніколаєнко А. С., Ільченко М. В., студ. 3-го курсу
Науковий керівник – асист. П’ятикоп Г. І.
СумДУ, кафедра загальної хірургії
Жовчно-кам’яна хвороба (ЖКХ) є одним з найбільш поширених захворювань в усьому світі. З приводу ЖКХ щорічно у світі виконують близько 2,5 млн невідкладних та планових оперативних втручань на жовчевивідних шляхах. ЖКХ виявляють майже у 10% населення Земної кулі. На жаль, захворюваність на холецистит не знижується, а, навпаки, має тенденцію до збільшення.
У сучасній хірургії неускладнених форм хронічного калькульозного холециститу одним з перспективних стала лапароскопічна холецистектомія (ЛХЕ). Лапароскопічна холецистектомія визнана операцією вибору в хірургії захворювань жовчного міхура і забезпечує високу ефективність їх лікування.
В клініці за період з 2004 по 2007 р. р. ЛХЕ виконана 1421 хворому. Чоловіків було 105 (7,4%), жінок – 1316 (92,6%). Оперовані хворі у віці від 17 до 77 років. Середній вік - 48,8 років. У плановому порядку госпіталізовано 95,8% пацієнтів. 878 (61,8%) випадків становили пацієнти з неускладненим перебігом ЖКХ. У 543 (38,2%) були відмічені наступні ускладнення: емпієма жовчного міхура – 216 (39,8%); флегмона жовчного міхура – 79 (14,6%); гангрена жовчного міхура – 16 (3,0%); водянка жовчного міхура – 194 (35,7%); парапузирний інфільтрат з абсцедуванням – 19 (3,5%); прикрита прфорація жовчного міхура – 2 (0,4%). Виражений злуковий процес навколо жовчного міхура спостерігався у 200 (14,1%) хворих.
Усім пацієнтам попередньо проводилися загальноклінічні, рентгенологічні та ендоскопічні дослідження, які необхідні для оперативного втручання, з обов’язковим ультрасонографічним дослідженням жовчного міхура і жовчних протоків.
Операції проводились під ендотрахеальним наркозом із застосуванням м’язевих релаксантів.
Після операції хворим проводили інфузійну, антибактеріальну, знеболюючу терапію, профілактику тромбоемболічних ускладнень. Післяопераційна профілактика проводилась протягом 3–5 діб.
В післяопераційному періоді у хворих спостерігалися наступні ускладнення: інфільтрат біляпупкової рани у 4 (0,3%) хворих; післяопераційне жовчовиділення з ложа міхура у 28 (2%) хворих, яке самостійно припинилося в терміни від 3 до 5 діб; післяопераційний панкреатит в 1 (0,1%) хворого; кровотеча з ложа міхура в 1 (0,1%) хворого.
Тривалість лікування хворих в стаціонарі після ЛХЕ становила в середньому 5,4 ліжко-днів.
Таким чином, лапароскопічна холецистектомія – це ефективний і перспективний метод оперативного лікування калькульозного холециститу і у пацієнтів з ускладненими формами жовчнокам’яної хвороби може вважатися операцією вибору.
ЗАСТОСУВАННЯ РАННЬОЇ НЕКРЕКТОМІЇ З КСЕНОДЕРМОПЛАСТИКОЮ ПРИ ОПІКАХ
Артеменко О.В., студ. 3-го курсу
Науковий керівник - Мадяр В. В.
СумДУ, кафедра загальної хірургії
Незважаючи на використання інтенсивної терапії, поширення застосування вільної пересадки шкіри на гранулюючи рани, лікування обпечених все ще залишиться тривалим і досягає 2-2,5 місяців. Висока летальність, незадовільні функціональні та косметичні результати потребують пошуку нових шляхів та методів лікування обпечених. В більшості випадків постраждалі від опіків гинуть на 2—та 3 стадіях опікової хвороби. При глибоких опіках на площі до 20% поверхні тіла летальність досягає 17%, а при ураженнях до 30% поверхні тіла - 65% і більше. Основною причиною високої летальності обпечених є гнійно-септичні ускладнення, які пов'язані з умовами розвитку запальної реакції в зоні термічного ураження, відторгненням і розплавленням некротичного струпа, зниженням рівня природної резистентності та імунологічної реактивності організму хворого.
В опіковому відділенні протягом 2007 року лікувалось 104 хворих з глибокими опіками, із яких померло чотири. 52 хворих не були оперовані протягом першого тижня після травми у зв'язку з важким станом (8), інфікованими рановими поверхнями 8, інші 36 були госпіталізовані після 7 доби від отримання травми.
38 пацієнтів проліковані з виконаннями ранньої некректомії. 25 із них проведено одномоментно ксенодермопластику. 11 постраждалих отримали лікування комбінованими пов'язками з плівками. Операції виконувались з 2 до 7 доби від моменту травми (5 ± 2 доби). Ліжко-день в цій групі склав (45 ± 2 дні).
Раннє хірургічне втручання оптимізує клінічний перебіг опікової хвороби. Строк початку виконання перших шкірних пластик скорочується в середньому на 17 діб, частота розвитку септичних ускладнень зменшується у 1,9 разів. Ліжко-день зменшується з 62 до 45 тобто на 17 діб.
Висновок: використання ранньої некректомії з ксенодермопластикою дозволяє прискорити медичну і соціальну реабілітацію та попередити велику кількість інфекційних та інших ускладнень у хворих із важкими опіками.
ЗАЛЕЖНІСТЬ РЕЗУЛЬТАТІВ АЛОГЕРНІОПЛАСТИКИ ВЕНТРАЛЬНИХ ГРИЖ ВІД СПОСОБУ РОЗТАШУВАННЯ ЕКСПЛАНТАНТА
Титаренко В.П., Грішина К.А., студ. 3-го курсу
Науковий керівник - доц. Шевченко В.П.
СумДУ, кафедра загальної хірургії
Незадовільні результати аутогерніопластики вентральних гриж (частота рецидивів 15-35%) і створення протезів із сучасних інертних матеріалів стали підґрунтям для широкого використання алотрансплантатів в герніології. Це дозволило знизити число рецидивів до 0,5-5 %. Як показав набутий досвід визначальним моментом ефективності алопластики є спосіб розташування експлантанта. Можливі три варіанти його імплантації по відношенню до м’язового аповневротичного шару передньої черевної стінки: над апоневрозом - on lay, преперитониально – sub lay, і при значних дефектах з неможливістю з’єднати краї дефекта м’язево-апоневротичного шару – in lay.
Мета роботи. Проаналізувати ефективність алогерніопластики вентральних гриж поліпроленовою сіткою(ПС) в залежності від способу розташування експлантата.
Матеріали й методи. Проаналізовані історії хвороб 39 хворих з вентральними грижами, прооперованих в хірургічному відділенні СОКЛ в 2007 році. Чоловіків було 2, жінок -37. Середній вік 54±2,4 роки. У 8 (20,5%) спостерігались гігантські вентральні грижі (W4 ) за класифікацією I. Shevrel у 18 (46,2%) поліпроленову сітку імплантували преперитониально – sub lay за методикою Stopa-Rives, у 6 (15,4%) через значний дефіцит місцевих тканин експлантат розташовано in lay, у 15 (38,4%) – надапоневратично (on lay). Рану дренували трубчатими хлорвініловими дренажами які приєднували до модифікованої вакуумної системи, дренажі видаляли після припинення лімфорреї, най тривалішою лімфоррея була у хворих з гігантськими грижами і розташуванням ПС in lay, дещо менш тривалою вона була у пацієнтів з надапоневратичним розташуванням ПС. Серед цих хворих у 2 спостерігалось утворення сером, які лікували пунційним методом, і у 3 хворих мало місце нагноєння рани. Відсутність післяопераційних ранових ускладнень спостерігалось у хворих з приперетоніальною алогерніопластикою за Stopa Rives.Таким чином, найбільш ефективним методом хірургічного лікування вентральних гриж є алогерніопластика з преперитоніальним розташування експлантата. Саме цей спосіб доцільно рекомендувати для широкого впровадження в хірургічну практику.