Оявлятися у формі гострої недостатності (І-IV стадії за Killipp) І як різке загострення хронічної серцевої недостатності (хсн, І-ІІІ стадії, І-IV класи по nyha)
| Вид материала | Документы |
- Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги лікування пацієнтів з хронічної хворобою, 398.66kb.
- Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства, 406.12kb.
- Тести з дисципліни «Маркетингові дослідження та аналіз інформації» Модульний контроль, 145.27kb.
- Академія медичних наук україни інститут кардіології ім. Акад. М. Д. Стражеска чабан, 532.57kb.
- Шпаргалки з цивільного права України, 1116.56kb.
- Укоопспілка львівська комерційна академія, 2534.12kb.
- Діабетична ретинопатія (ДР) мікроангіопатія судин сітківки ока у хворих на цукровий, 1083.23kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 253.1kb.
- "Нейроендокринні синдроми в гінекології", 212.29kb.
- Перемова, 6735.07kb.
ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЕПТОСПІРОЗУ НА СУМЩИНІ
Чемич О.М., студ. 1-го курсу
Науковий керівник – к. м. н., доцент Ільїна Н.І.
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб
Лептоспіроз – поширена інфекційна хвороба, а для Сумської області ще й ендемічна. Відзначається тенденція до подальшого зростання захворюваності. При вивченні епідеміології лептоспірозу в багатьох склалось враження про професійний характер хвороби та її літньо-осінню сезонність.
Мета роботи – вивчити та поглибити уявлення про епідеміологічні особливості перебігу лептоспірозу в Сумській області.
Об’єкт дослідження – історії хвороб хворих на лептоспіроз, звітна документація санітарно-епідеміологічних станцій області.
В роботі використані загальноприйняті методи клінічного і лабораторного обстеження хворих, епідеміологічного аналізу, а також мікробіологічні, серологічні. Результати клінічного спостереження і лабораторних досліджень були піддані статистичній обробці.
Аналіз матеріалів відділу особливо небезпечних інфекцій Сумської обласної СЕС за 10 років свідчить про тенденцію до ендемічності лептоспірозу на території області. Показник захворюваності в області коливався від 0,5 на 100 тис. населення в 1996 р. до 3,0 на 100 тис. населення у 2004 р. Починаючи з 1999 року, показники захворюваності на лептоспіроз в області знаходяться на рівні показників в Україні, а в 1999, 2001, 2002, 2004 та 2005 роках значно перевищують останні.
Випадки лептоспірозу реєструвались протягом року. Найбільша кількість захворювань припадала на літні (107 випадків) та осінні місяці (78), значно менше навесні (34) та взимку (5). Визнаючи багаторічну середньостатистичну криву, приходимо до висновку, що середньорічний пік захворюваності на лептоспіроз припадав на липень-жовтень. Найчастіше захворювання спричиняли L. hebdomadis (40 %) та L. icterohaemorrhagiae (23,2 %). Зрідка зустрічалися випадки, пов’язані з іншими серогрупами лептоспір: L. рomona (11,6 %), L. grippotyphosa (10,5 %), L. canicola (7,9 %), L. australis (5,2 %), L. automnalis (2,6 %).
Епідеміологічні особливості помісячного розповсюдження лептоспірозу в області тісно пов’язані із серогрупою збудника. Лептоспіроз, спричинений L. grippotyphosa, у зимово-весняні місяці майже не зустрічався, а пік захворюваності припадав на літньо-осінні місяці (переважно липень-жовтень). Лептоспіроз, етіологічно пов’язаний з L. icterohaemorrhagiae, реєструвався рівномірно протягом року з незначним підйомом захворюваності у липні-серпні.
Контакт людини з довкіллям, де мешкають носії L. grippotyphosa та інших лептоспір, відбувається головним чином під час купання, риболовлі, сезонних сільськогосподарських робіт, що й зумовлює підвищення захворюваності в літньо-осінній період. Водний шлях передавання лептоспір в області не відігравав головну роль (ним зумовлено 32,6 % захворювань). Найчастіше передавання збудників відбувалося при прямому або опосередкованому контакті людей з гризунами та тваринами.
Таким чином, Сумщина є ендемічною щодо лептоспірозу. Захворювання, спричинені L. іcterohaemorrhagiae, розподілялися протягом року рівномірно. Лептоспіроз, викликаний L. grippotyphosa, мав виражену літньо-осінню сезонність. Передача збудника здійснюється головним чином при прямому або опосередкованому контакті з гризунами (60,9 %) та тваринами (43,5 %).
ОСЕРЕДКОВІСТЬ ЛЕПТОСПІРОЗУ ТА ЕПІЗООТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО НА СУМЩИНІ
Чемич О.М., студ. 1-го курсу
Науковий керівник – асист. Обухова О.А.
СумДУ, кафедра фізіології і патофізіології з курсом медичної біології
Визначається тенденція до подальшого зростання захворюваності на лептоспіроз. Джерелом інфекції є хворі і перехворілі дикі, свійські та промислові тварини, які виділяють лептоспір із сечею і заражають навколишнє середовище, утворюючи різні осередки інфекції: природні, антропургічні, змішані. Для природних осередків характерна їх етіологічна стійкість і літньо-осіння сезонність захворюваності людей. Епідеміологія природних осередків лептоспірозу нерозривно пов’язана з епізоотією. Основними носіями лептоспір є щури, польові миші, землерийки, їжаки, в яких лептоспіроз перебігає як латентна інфекція, але після нього на багато місяців залишається лептоспірурія. Поширення лептоспірозу серед сільськогосподарських тварин з утворенням антропургічних осередків привело до формування самостійного типу хвороби – сільськогосподарського зоонозу, який може існувати без зв’язку з природними осередками інфекції. В антропургічних осередках резервуаром інфекції є щури, велика рогата худоба, свині, собаки.
Природні умови Сумської області сприятливі для існування осередків лептоспірозу: тут протікає 132 річки, більшість з них заболочені, з густою мережею меліоративних каналів. Вологі біотипи постійно заселені мишоподібними гризунами. Серед них найбільший відсоток складають польові та лісові миші, землерийки, різні види польовок. На території області виявлені епізоотичні лептоспірозні зони у 8 районах: у Роменському – 4; у Глухівському та Сумському – по 3; у Конотопському, Охтирському, Путивльському, Буринському, Тростянецькому та м. Тростянці – по 1. Поруч з основним джерелом лептоспірозу в області – гризунами, доведена циркуляція лептоспір серед собак і їх можлива роль як резервуара збудників лептоспірозу. Так, у 1998 році у м. Суми було обстежено 89 собак, з яких 32 (40 % ) дали серопозитивний результат на лептоспіроз. В Ямпільському та Роменському районах виявлені господарства, де народжувалися нежиттєздатні поросята. При обстеженні свиноматок серопозитивні результати на лептоспіроз становили від 40 до 92 %. При плановому епідеміологічному обстеженні в природних умовах у різних видів польовок і домової миші визначали переважно L. grippotyphosa, у населених пунктах в основного мешканця домашніх осередків - сірого пацюка – знаходили тільки L. icterohaemorrhagiae. Серогрупи збудників у гризунів і хворих людей, як правило, співпадали. В окремих господарствах ті самі штами лептоспір виявлені й у свійських тварин (корови, свині). Гризунами були заселені 50,4-75,0 % епідемічних осередків лептоспірозу людей. Серед гризунів, відловлених у населених пунктах, інфікованими були 49,6 %, у природних умовах – 25,2 %.
Можна думати, що захворюваність людей на лептоспіроз L. icterohaemorrhagiae протягом року зумовлена постійною присутністю лептоспіроносіїв (гризунів) в оселях людей і господарських приміщеннях. Контакт людини з довкіллям, де мешкають носії L. grippotyphosa та інших лептоспір, відбувається головним чином під час купання, риболовлі, сезонних сільськогосподарських робіт. Найчастіше передавання збудників відбувається при прямому або опосередкованому контакті людей з гризунами та тваринами.
ПОШИРЕННЯ ГЕПАТИТУ С СЕРЕД ДОНОРІВ КРОВІ У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Панасюк А.М., студ. 1-го курсу
Науковий керівник – д. м. н., проф. Каплін М.М.
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб
Метою нашої роботи було визначення динаміки виявлення вмісту антитіл до вірусу гепатиту С серед донорів крові та порівняння цих даних з динамікою захворюваності на гепатит С серед населення Сумської області.
Робота виконана на базі вірусологічної лабораторії ТОВ "Обласний донорський центр" Дослідження проведені методом імуноферментного аналізу (ІФА), який є найбільш поширеним методом серологічної діагностики маркерів ВГ.
За досліджуваний період з 1998 по 2005 рр., при обстеженні 154908 зразків донорської крові на анти-ВГС відзначена достовірність до збільшення відсотка ІФА-позитивних донорів у період з 1998-2001рр. у порівнянні з 2001-2005 рр. Найвищий відсоток донорів з анти-ВГС у крові у Конотопському районі області. Високі показники по Шосткінському, Ямпільському, Лебединському і Роменському районах. У м. Суми та Сумському районі у період 1998-2001 рр. та у 2005 р. кількість щорічно виявлених позитивних на анти-ВГС осіб збільшувалась. А 2002-2004 рр. характеризувались меншою питомою вагою позитивних донорів. Найбільше виявлень носіїв анти-ВГС серед донорів відмічено у весняні місяці (1,253%), хоча кількість донорів в цей час набуває середнього значення – 28495.
Частота виявлення анти-ВГС є найбільшою у віковій категорії 20-29 років і поступово знижується у старших вікових групах. Вікова категорія 50 років і вище з’явилась лише у 2002 році, і саме серед осіб цього віку найменше виявлень анти-ВГС. Частота виявлення анти-ВГС серед чоловіків більша ніж серед жінок. Найбільше ця різниця помітна у віковій категорії 30-39 і 40-49 років.
Динаміка виявлення анти ВГС серед оплачуваних донорів є нижчою у порівнянні з безоплатними донорами, що пояснюється багаторазовим обстеженням платних донорів та їх поступовим відсіюванням від загальної маси донорів.
Найвища захворюваність на вірусний гепатит С у період 2001-2005 рр. спостерігається у найбільш густонаселених районах області. Рівні захворюваності на ВГС і виявлення антитіл до ВГС серед донорів крові у цих районах не співпадають. Найбільший рівень захворюваності на території Сумського району фіксувався у 2004 році.
Люди, які мають анти-ВГС, повинні бути визнані як потенційні джерела інфекції, тому їх кров не може бути використана для трансфузії.
МІКРОБІОТА ОБ‘ЄКТІВ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА В М. СУМИ
Івахнюк Ю.П., студ. 6-го курсу; Лата Я.О., Стребко А.І., Хитрий І. В., студ. 2-го курсу
Наукові керівники - д.м.н., проф. Каплін М.М.; Івахнюк Т.В.
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб
Метою нашої роботи було вивчення мікробіоти різних об’єктів зовнішнього середовища в м.Суми та вивчення чутливості виділених мікроорганізмів до антимікробних препаратів. Особлива увага була приділена вивченню мікробіоти об’єктів зовнішнього середовища з якими найчастіше контактують всі мешканці міста. Всього було вивчено 86 зразків (змивів): з ручок дверей транспортних засобів, клавіатурних панелей банкоматів, різноманітних об’єктів громадського харчування, грошових банкнот. Крім того, нами було вивчено мікрофлору рук 100 людей.
В ході мікробіологічного дослідження зразків зовнішнього середовища, виявлено 15 видів умовно-патогенних мікроорганізмів. Найбільш чисельними були роди Staphylococcus (3 види), Escherichia (2 види), Klebsiella (1 вид), Proteus (2 види), Clostridium (1 вид), Candida (2 види), Penicillum (3 види), Aspergillus (2 види). Аналізуючи результати мікологічного та бактеріологічного дослідження змивів з грошових банкнот нами встановлено: високий вміст спор грибів Aspergillus (44,3%), у 4% зразків виявлено S.enteritidis (10 КУО/мл), у 2% зразків - гемолізуючу E.coli, 9% - P.aeruginosa. При вивченні мікрофлори шкіри рук виявлено у 4,8% - P.mirabilis, 33,3% - S.aureus, 4,8% - C.xerosis, 14,3% - C.albiсans, 28,8% умовно-патогенна E.coli, 23,8% - P.aeruginosa. Порівнюючи результати антибіотикограми виділених культур мікроорганізмів з їх патогеними властивостями нами встановлено: 36,5% виділених штамів Staphylococcus spp. були резистентні до β-лактамних антибіотиків (з них 40,7% проявляли гемолітичну активність, 42% - лецитовітелазну активність та 43,1% - плазмокоагулятивну активність), 22,1% E.coli – аміноглікозидів (6,8% проявляли гемолітичну активність); 39,3% Klebsiella spp. - аміноглікозидів; 9,3% Proteus spp. – аміноглікозидів; 23% Candida spp. до флуконазолу та 14,4% - до ністатину.
Загальновідомо, що спектр збудників екзогенних інфекцій широкий і кожний мікроорганізм об‘єкта зовнішнього середовища може стати причиною такої інфекції. На наш погляд, необхідно об‘єднання зусиль клінічної лабораторної та санітарно-епідеміологічної служби для моніторингу та попередження розвитку екзогенних інфекцій, що можуть бути викликані представниками мікробіоти об‘єктів зовнішнього середовища, серед сприйнятливого контингенту населення.
ДИНАМІКА ВИЯВЛЕННЯ АНТИТІЛ ДО ВІЛ СЕРЕД ДОНОРІВ КРОВІ
Лобанов О. О., студ. 4-го курсу
Науковий керівник – д.м.н., проф. Каплін М. М.
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб
Метою нашої роботи був ретельний аналіз поширення ВІЛ-інфекції серед контингенту донорів крові за період з 1 січня 2001р, по 2007р. включно.
При обстеженні 101334 донорів на антитіла до ВІЛ зафіксована тенденція до підвищення рівня інфікованості серед них з 0,37% у 2001р. до 0,89% у 2005р., 2006 рік – рівень залишився відносно високим 0,43% .
Найбільша кількість ВІЛ - інфікованих виявлена серед донорів м.Сум та Сумського району, а також Шосткінського, Охтирського, Конотопського та Глухівського районів.
Зросла кількість ВІЛ-інфікованих донорів з 0,018% в 2001р. до 0,022% в 2006р., що збігається із загальноукраїнською динамікою. Всього було виявлено 17 ВІЛ – інфікованих.
Доведено, що кров від постійних платних донорів підлягає вірусній контамінації меншою мірою, ніж кров від добровільних донорів, які, як правило, в більшості випадків здають кров одноразово або декілька разів у житті.
Серед ВІЛ – інфікованих всіх досліджуваних домінувала вікова група 18 -29 років
За статтю серед ВІЛ – інфікованих донорів переважають чоловіки (76,47%).
ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ХВОРОБИ ЛАЙМА В СУМСЬКОМУ РЕГІОНІ
Вавенко В.В., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – асист. Клименко Н.В.
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб
Cистемний кліщовий бореліоз (СКБ) – одна з поширених трансмісивних інфекційних хвороб у країнах помірного кліматичного поясу. Він являє серйозну медичну проблему з огляду на можливість ураження багатьох органів і систем, хронізації та інвалідизації. Відмічена тенденція до зростання СКБ у Сумській області - з 2 випадків у 2002 році до 15 у 2007 році.
Дослідження проведено на базі Сумської обласної клінічної інфекційної лікарні ім. З.Й. Красовицького. Було проаналізовано 46 історій хвороб хворих на СКБ за період 2002-2007 рр. З них жінки склали 60,8 %, чоловіки – 39,1 %. За віком: до 20 років - 3 (6,5 %), 20-30 – 4 (8,6 %), 30-40 – 6 (13 %), 40-50 – 13 (28,2 %), 50-60 – 11 (23,9 %), 60-70 – 8 (17,3 %) і старше 70 – 1 (2,1 %). 32 (69,5 %) особи заразилися на околиці міста Суми, 6 (13 %) - у Краснопільському районі, 3 (6,5 %) – у Лебединському, 5 (10,8 %) - у Недригайлівському.
Стадія локальної інфекції (еритематозна форма, кільцеподібна еритема) діагностована в 34 (76 %) хворих, в одного хворого спостерігалася мігруюча еритема. З дисемінованою формою було 4 (8,6 %) пацієнти, з хронічною формою – 7 (15,2 %). У 15 (32,6 %) хворих визначалось ураження серцево-судинної системи: метаболічна міокардіопатія, вторинна артеріальна гіпертензія. В 11 (23,9 %) осіб відмічено ураження нервової системи у вигляді радикулоневриту, радикулонейропатії, енцефалополірадикулопатії. В одного пацієнта розвинувся енцефаліт з лікворо-венозною дистензією із схильністю до ангіоспазмів. У 4 осіб був астенічний синдром. У хворих з ускладненнями з боку серцево-судинної системи спостерігалося підвищення ЛДГ, АлАТ, АсАТ.
Таким чином, захворювання на СКБ має тенденцію до зростання. Серед ускладнень у хворих частіше спостерігалися ураження серцево-судинної та нервової систем.
АКТУАЛЬНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ ШВИДКИХ ТЕСТІВ У ЛАБОРАТОРНІЙ ДІАГНОСТИЦІ ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ
Василишин Х.І., Леушина Т.І., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – асист. Рябіченко В.В.
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб
Парентеральні вірусні гепатити є надзвичайно актуальною проблемою сучасної медицини, що пов’язано з їх високим поширенням і особливостями перебігу та можливістю розвиток цирозу печінки у значної частини хворих. Для швидкого встановлення етіологічної причини ураження печінки використовують швидкі тести, які є простими у постановці та дозволяють отримати результати дослідження протягом декількох хвилин. Вони є альтернативою використання класичних діагностичних тест-систем, бо не потребують застосування дорогого устаткування і висококваліфікованого персоналу.
Але як новий метод застосування швидких тестів необхідно порівнювати з іншими (традиційними і загальноприйнятими) методами.
Нами проаналізована відповідність результатів дослідження, здійснених швидкими тестами і методом ІФА, на прикладі маркерів вірусних гепатитів В і С.
У дослідженні використовувались швидкі тести виробництва ACON Laboratories (США). Одночасно з експрес-методами проводилося дослідження крові методом ІФА на імунологічному аналізаторі «Мультискан» в умовах клініко-діагностичної лабораторії СОКІЛ. Було проведено 52 швидких тести: 20 - на визначення HBsAg, 18 - на визначення антитіл до HBcAg, 14 - на визначення антитіл до HCV.
Повний збіг результатів дослідження крові методами ІФА і швидких тестів відмічено в 49 (94 %) випадках: HBsAg негативні у 10, позитивні у 9,anti - HBс негативні у 9, позитивні в 7, aнті - HCV негативні у 10, позитивні у 4.
В 1(2 %) випадку мала місце невідповідність результатів дослідження крові на anti - HBс методом ІФА (негативний) і експрес-методом (позитивний). Результат дослідження крові даного хворого на HBsAg виявився негативним і в ІФА і в експрес-методі. В 1 випадку був негативний результат дослідження крові на HBсAg методом ІФА і позитивний експрес-методом. Результат швидкого тесту підтвердився виявленням у крові антитіл до HBеAg. В 1 випадку позитивний результат дослідження на HBsAg методом ІФА не підтвердився ні швидким тестом, ані визначенням інших маркерів HBV-інфекції (HBеAg, загальні антитіла до HBсAg, anti-HBeIgG в ІФА).
Таким чином, на підставі проведених досліджень можна зробити висновок про високу чутливість, специфічність, економічність і простоту в застосуванні швидких тестів. Їх достовірність повністю відповідає загальноприйнятому у клініці методу ІФА. Особливо практичне значення їх застосування набуває при поодиноких дослідженнях, а також при необхідності швидкого отримання результатів.
ГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІРУСУ ГЕПАТИТУ С У СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ
Грего А.В., Ветох І. В., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – к. м. н., асист. Захлєбаєва В. В.
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб
Проблема вірусного гепатиту С для України набуває, на жаль, все більшої і більшої актуальності. За неофіційними даними, близько 3 % населення інфіковані цим вірусом, однак дійсна захворюваність невідома. Прогнозується, що в найближчі 15-20 років захворюваність зросте у 3-4 рази і перевищить захворюваність на СНІД. Переважне враження осіб молодого віку, високий рівень хронізації з можливим переходом у цироз печінки і гепатоцелюлярну карциному визначають актуальність цього захворювання. Його перебіг залежить від генетичних особливостей збудника.
Мета роботи – вивчення розповсюдження генотипів вірусу гепатиту С (НСV) та їх зв'язок з епідеміологічними даними.
Методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) обстежено 150 осіб, у яких ВГС виявлений вперше у 2007 році. Позитивний результат ПЛР був у 38 (25,3 %) пацієнтів з рівнем віремії в межах 102 – 104/мл. У 16 (42,1 %) осіб виявлено генотип 1в, у 19 (50 %) – 3а, у 3 (7,9 %) – поєднання генотипів 1в і 3а. У пацієнтів, що вживали ін’єкційним шляхом наркотичні речовини, переважно визначався генотип 1в; у осіб з гемотрансфузіями в минулому або частим відвідуванням стоматологічного кабінету – 3а.
Отже, у Сумській області переважає інфікування хворих генотипом НСV 3а. Серед осіб, що вживають наркотичні препарати внутрішньовенно, циркулює генотипу НСV 1в.
ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ПАРАЗИТАРНИХ ІНВАЗІЙ У ХВОРИХ ІЗ УРАЖЕННЯМ ПЕЧІНКИ
Гвоздецька О.В., Канавець Н.М., студ. 5-го курсу
Науковий керівник – асист. Троцька І.О.
СумДУ, кафедра інфекційних хвороб
Гепатити, спричинені інфекційними чинниками, залишаються однією з найбільш актуальних проблем охорони здоров’я, оскільки, незважаючи на застосування сучасних методів лікування, у 25-30 % пацієнтів спостерігається затяжний і хронічний перебіг хвороби, особливо у випадках асоціації вірусної або бактеріальної інфекції з паразитарною інвазією.
Метою роботи було визначення особливостей діагностики та клінічного перебігу паразитарних інвазій у пацієнтів інфекційних стаціонарів з захворюваннями гепатобіліарної системи в Сумській області.
Паразитологічними методами (методами нативного мазка по Като, нативного мазка з розчином Люголю, флотаційними методами збагачення Фюллеборна та з аміачною селітрою, методом формалін-ефірного збагачення) обстежено 1220 пацієнтів інфекційного стаціонару з ураженнями печінки у 2006 році та 1090 – у 2007. Аналіз нашого матеріалу свідчить про високу ураженість зазначеного контингенту паразитарними патогенами, які були виявлені в 136 осіб у 2006 році та в 132 – у 2007 або відповідно в 11,4 % та 12,1 % випадків. При цьому питома вага інвазованих осіб по області серед всього обстеженого населення склала в 2006р. – 1,6 %, у 2007 р. – 1,8 %.
Було встановлено, що показники виявлення гельмінтозів та кишкових паразитозів у хворих з ураженнями гепатобіліарної системи в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів помітно відрізняються. Так, за даними 2007 року, виявляємість паразитозів у стаціонарах м. Суми у 41,5(!) разів перевищує виявляємість у Кролевецькій ЦРЛ, у 26 разів – у Краснопільській ЦРЛ, у 10 разів – у Недригайлівській ЦРЛ.
Гельмінти та паразити спричиняють порушення функції травного тракту, розвиток алергічних реакцій, інтоксикацію, відіграють роль імуносупресорів. Саме тому паразитарна інвазія сприяє більш тяжкому перебігу інфекційного захворювання, що підтверджено результатами нашого дослідження. Так, питома вага осіб з тяжким та ускладненим перебігом захворювання склала 17 % серед пацієнтів, у яких мала місце асоціація паразита з іншими інфекційними агентами, проти 9 % - серед неінвазованих.
Таким чином, паразитарні інвазії відіграють значну роль в епідеміології та клінічному перебігу інфекційних захворювань печінки на території Сумської області. Тому завданням медичних установ є розширення алгоритму діагностичних досліджень з метою виявлення асоційованих інвазій, які сприяють ускладненню діагностики та клінічного перебігу захворювань гепатобіліарної системи.