Оявлятися у формі гострої недостатності (І-IV стадії за Killipp) І як різке загострення хронічної серцевої недостатності (хсн, І-ІІІ стадії, І-IV класи по nyha)
| Вид материала | Документы |
- Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги лікування пацієнтів з хронічної хворобою, 398.66kb.
- Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства, 406.12kb.
- Тести з дисципліни «Маркетингові дослідження та аналіз інформації» Модульний контроль, 145.27kb.
- Академія медичних наук україни інститут кардіології ім. Акад. М. Д. Стражеска чабан, 532.57kb.
- Шпаргалки з цивільного права України, 1116.56kb.
- Укоопспілка львівська комерційна академія, 2534.12kb.
- Діабетична ретинопатія (ДР) мікроангіопатія судин сітківки ока у хворих на цукровий, 1083.23kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 253.1kb.
- "Нейроендокринні синдроми в гінекології", 212.29kb.
- Перемова, 6735.07kb.
1980
1985
1990
1995
2000
2005
Кількість донорів з високим відгуком на імунізацію знизилась майже вдвічі, а з титром дуже високим в 4 рази.
Донор – це практично здорова людина і стан його імунітету свідчить в деякій мірі про стан імунітету в цілому населення країни і залежить від соціального стану людини в суспільстві, образу життя, матеріального рівня та умов праці.
СТРУКТУРА ГЕНОТИПІВ НСV У ПІВНІЧНО-СХІДНОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ
Дем’яненко Н.В., Рябіченко В.В., Троцька І.О.
Сумська обласна клінічна інфекційна лікарня ім. З.Й. Красовицького
Відомо, що перебіг інфекційного процесу при вірусних гепатитах залежить від факторів вірусу, зокрема від його генетичних особливостей, тому проблемі генодіагностики сьогодні приділяється особлива увага.
Метою нашої роботи було вивчити особливості сучасних генотипів вірусу гепатиту С (НСV) у регіоні.
В обласному гепатологічному лікувально-діагностичному центрі в 2007 р. обстежено 275 осіб, у яких на першому етапі діагностичного пошуку в сироватці крові виявлені антитіла до НСV методом імуноферментного аналізу.
Молекулярно-біологічні дослідження включали визначення реплікативної активності HCV на підставі виявлення в сироватці крові RNA HCV методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) з визначенням рівня віремії та генотипів 1а, 1b, 2 і 3 а.
Із 275 обстежених RNA HCV виявлено у 45 осіб (16,4 %). При цьому в 8 (17,7 %) осіб рівень віремії дорівнював 10 2/мл, у 19 (42,4 %) – 10 3/мл, у 17 (37,7 %) – 10 4/мл, в 1 (2,2 %) випадку рівень віремії не був визначений. Із 45 осіб у 17 (37,7 %) виявлено 1b генотип, у 22 (57,9 %) – 3а генотип, у 2 (4,7 %) осіб - поєднання генотипів 1b та 3а. Епізоди внутрішньовенного вживання наркотичних речовин були у 16 (35,5 %) хворих, у них виявився 1b генотип.
У 22 осіб з генотипом 3а у 15 (68,2 %) були ознаки стеатогепатозу.
Таким чином, отримані результати свідчать про переважання у хворих північно-східного регіону України НСV-інфекції, спричиненої 3а генотипом збудника. З урахуванням переважання серед хворих генотипу 3а можна сподіватися на більш ефективну противірусну терапію та оптимістичний прогноз.
ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ ГІПЕРБАРИЧНОЇ ОКСИГЕНАЦІЇ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ ГЕПАТИТИ
Есманова А.І., Прокопішек К.М.
Сумська обласна клінічна інфекційна лікарня ім. З.Й. Красовицького
У комплексному лікуванні хворих на хронічні гепатити в клініці інфекційних хвороб широко застосовується метод гіпербаричної оксигенації. Баротерапія проводилася в режимі 1,7-1,8 атм з ізопресією 40-50 хвилин кожного дня протягом 10 днів. За 2005-2007 роки з застосуванням методу баротерапії проліковано 87 хворих на хронічні гепатити неуточненого ґенезу та 47 хворих на хронічні вірусні гепатити. Жінки становили 12,7 % (17 осіб), чоловіки - 87,3 % ( 117). У віковому аспекті в віці 20-30 років проліковано 21 (15,7 %) хворий, 30-40 років - 31 (21,3 %), 40-50 років - 32 (23,9 %), 50-60 років – 31 (21,3 %) та старші 60 років - 19 (17,8 %).
Клінічними проявами хвороби були скарги на загальну слабкість, швидку втомлюваність, нудоту, порушення стільця, гіркоту в роті, відчуття тяжкості в правому підребер'ї. Об’єктивно спостерігалися збільшення розмірів печінки та селезінки. У лабораторних дослідженнях визначена гіпербілірубінемія, гіпертрансфераземія.
При проведенні лікування з застосуванням гіпербаричного кисню вже після 3-4 сеансів хворі відмічали зменшення загальної слабкості, зникнення нудоти, покращення загального самопочуття та ін. Після 5-6 сеансів відмічалося зменшення розмірів печінки, знижувалися показники вмісту білірубіну, АлАТ та АсАТ у крові.
Отримані результати лікування хворих дають підставу рекомендувати застосування методу гіпербаричної оксигенації в комплексному лікуванні хворих на хронічні гепатити.
ЗАВІЗНИЙ ВИПАДОК ТРИДЕННОЇ МАЛЯРІЇ В м. СУМИ
Зайченко Т.В.
Сумська обласна клінічна інфекційна лікарня ім. З.Й. Красовицького
Малярія продовжує залишатися однією з серйозніших проблем охорони здоров’я для багатьох регіонів світу. Більше 2 млрд людей живуть у країнах тропічного та субтропічного клімату, де ризик зараження високий. У тих країнах, де вона була раніше ліквідована, збільшується число завізних випадків малярії. У 2007 році в м. Суми зареєстровано завізний випадок триденної малярії. Хворий А., 23 років, прибув з Індії 29.07.2007 року. Захворів 09.08.2007 року. Хвороба розпочалася гостро з сухого кашлю, ознобу, підвищення температури тіла до 39 0С, яка трималася протягом декількох годин на цьому рівні. В наступному протягом 3 діб температура субфебрильна, сухий кашель. 13.08.2007 року знову підвищення температури до 39 0С, що супроводжувалось ознобом, у подальшому відчуттям жару. Госпіталізований до обласної інфекційної клінічної лікарні з підозрою на ГРВІ, ускладнену пневмонією. При огляді – стан середньої тяжкості, температура тіла 37,6 0С, субіктеричність склер, гіпотонія, збільшення печінки та селезінки, сухі хрипи в легенях. У клінічному аналізі крові – помірна анемія, лімфомоноцитоз, тромбоцитопенія, прискорена ШЗЕ. УЗД – спленомегалія. Рентгенографія ОГК – ознаки бронхіту. При дослідженні тонкого мазка крові та товстої краплі виявлено збудників триденної малярії – Pl. vivax (стадія кільця та трофозоїта), ступінь паразитемії (++). Додатково до епіданамнезу: перехворів на малярію за місяць до від’їзду в Україну. Встановлено діагноз: триденна малярія (Pl. vivax), ранній рецидив, середньої тяжкості, завізний випадок. Призначено антипротозойну (делагіл), антибактеріальну, дезінтоксикаційну терапію. Температура тіла нормалізувалася. 14.08 ступінь паразитемії (++), 15.08 (+). Стан хворого протягом перебування в лікарні задовільний. Виписаний з одужанням після негативних результатів обстеження на малярію. Для радикального протирецидивного лікування призначено примахін.
Таким чином, своєчасна діагностика та ефективність лікування залежить від наявності відповідного анамнезу в громадян з інших країн, що прибувають в Україну, зокрема в страхових випадках, і препаратів для лікування малярії.
ДОСЯГНЕННЯ ІНФЕКЦІОНІСТІВ СУМЩИНИ
Ільченко І.П.
Сумська обласна клінічна інфекційна лікарня ім. З.Й. Красовицького
Інфекційна служба області – одна з тих, у роботі якої спостерігається тісний взаємозв`язок з науковцями Сумщини та фахівцями санітарно-епідеміологічних установ. Спільні зусилля цих служб спрямовані на профілактику інфекційних захворювань, попередження інвалідності населення, забезпечення незнижуючого рівня надання спеціалізованої медичної допомоги, укріплення кадрового потенціалу, підвищення рівня знань медичних працівників області з питань клініки, діагностики і лікування інфекційних хвороб.
Наслідком такої взаємодії є ряд позитивних зрушень, які відмічаються в області протягом останнього часу. Узгоджені дії керівництва обласної клінічної інфекційної лікарні як головного закладу інфекційної служби області та органів влади дали позитивні результати, що підтверджуються виконанням запланованих пріоритетів розвитку служби: прийняття програми «Антигепатит на 2008-2012р.р.», створення відділення інтенсивної терапії і реанімації в СОКІЛ.
У відділенні активно впроваджуються сучасні еферентні методи лікування: плазмоферез, ультрафіолетове опромінення крові, озонотерапія. Щорічно фахівцями закладу в практиці застосовуються понад 30 нових методик лікування хворих з інфекційною і паразитарною патологією, що дає значний клінічний і економічний ефект (біля 150 тис.грн. за рахунок скорочення перебування хворого в стаціонарі), обмеження використання альтернативно більш вартісних медикаментозних засобів.
У 2007 році здійснено 73 виїзди в підвідомчі заклади, в т.числі в 17 районів області.
З метою підвищення рівня знань лікарів різних спеціальностей проведені 4 обласні науково-практичні конференції, 1 обласний семінар, школа організаторів та обласні навчально-тренувальні заняття з локалізації і ліквідації умовного вогнища чуми в Охтирському районі.
Протягом 2007 року фахівці закладу брали участь в міжнародних програмах технологічної допомоги. До травня 2007 року в області функціонувала програма розвитку та впровадження Комунікаційної Кампанії на місцевих рівнях, в рамках якої проведено 12 тренінгів з питань комунікаційних технологій. Всього було підготовлено 600 фахівців для комунікацій з населенням щодо профілактики пташиного грипу.
У грудні 2007 року за участю керівництва закладу відбулась прес-конференція щодо впровадження в області програми Міжнародної технічної допомоги для швидкого реагування на пташиний грип в Україні і Сумській області (Американська громадська організація USAID/Україна від американського народу). Метою цієї програми є підвищення проінформованості населення у 2 рази та матеріально-технічного забезпечення проведення профілактичних заходів (отримано 70 комплектів захисного одягу медичних працівників).
Вжитi заходи дали можливiсть вирiшити ряд питань позитивно та досягти певної стабiлiзацiї iнфекцiйної захворюваностi в областi, а з ряду інфекцій значного зниження.
ДІАГНОСТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ШВИДКИХ ТЕСТІВ
Рябіченко В.В., Сніцарь А.О., Троцька І.О.
Сумська обласна клінічна інфекційна лікарня ім. З.Й. Красовицького
Сучасне широке розповсюдження вірусних гепатитів диктує необхідність швидкого встановлення етіології ураження печінки. Задля цього конче необхідним є обґрунтоване впровадження сучасних лабораторних методів, зокрема застосування швидких тестів. Їх використання в клініці інфекційних хвороб дає змогу вчасно розпізнати захворювання та провести адекватне лікування в найкоротші терміни; для цього не потрібні високовартісне обладнання, спеціальні знання чи умови. Однак практично завжди виникає питання достовірності проведених досліджень експрес-тестами, їх відповідність методу імуноферментного аналізу (ІФА).
Нами проведений аналіз відповідності результатів дослідження, здійснених швидкими тестами і методом ІФА, на прикладі маркерів вірусного гепатиту В. У дослідженні використовувались швидкі тести виробництва ACON Laboratories (США), які на території України розповсюджує компанія „Фармаско”. Одночасно з експрес-методом проводилося дослідження крові методом ІФА на імунологічному аналізаторі „Мультискан” в умовах клініко-діагностичної лабораторії СОКІЛ ім. З.Й. Красовицького.
Використано 30 швидких тестів: 15 – на визначення поверхневого антигену вірусу гепатиту В (HBsAg), 15 – на визначення антитіл до серцевинного антигену вірусу гепатиту В (HBcAg).
Підбір хворих для дослідження здійснювався таким чином, щоб підтвердити або спростувати результати дослідження ІФА при незначному перевищенні критичного рівня для даного методу або при його негативному результаті.
Повний збіг результатів дослідження крові методами ІФА і швидкими тестами відмічено в 28 випадках (HBsAg негативний – у 10, позитивний – у 4; HBcAg негативний – у 9, позитивний – у 5). У 1 (3,3 %) випадку мала місце невідповідність дослідження крові на HBcAg методом ІФА (негативний) і експрес – методом (позитивний). Результат дослідження крові даного хворого на HBsAg виявився негативним і в ІФА, і в експрес – методі. В той же час в 1 випадку позитивний результат дослідження на HBsAg методом ІФА не підтвердився ані швидким тестом, ані визначенням інших маркерів HBV – інфекції (НBeAg, загальні антитіла до HBcAg, anti – HBe Ig G в ІФА, DNA HBV в полімеразній ланцюговій реакції).
Таким чином, проведені дослідження свідчать про високу чутливість і специфічність швидких тестів, їх надійність для діагностики вірусного гепатиту В та необхідність більш широкого застосування у повсякденній практиці, особливо в тих випадках, коли потрібно швидко, вірогідно та недорого отримати результат.
ДО ПРОБЛЕМИ КОНФІДЕНЦІЙНОСТІ В ІНФЕКТОЛОГІЇ
Троцька І.О.
Сумська обласна клінічна інфекційна лікарня ім. З.Й. Красовицького
Одним із прав людини, яке найбільш пильно охороняється державою, є право громадянина на захист будь-якої інформації щодо його здоров’я. Право це регламентоване цілим рядом законів, що обов’язкові до виконання. Проте ми, медики, іноді порушуємо їх внаслідок своєї юридичної безграмотності.
До конфіденційної інформації відносяться відомості про стан здоров’я, в т.ч. факт звернення за медичною допомогою; факт обстеження, зокрема на ВІЛ-інфекцію, його результати; діагноз; національність; освіту; сімейний стан; релігійність; адресу; місце і дату народження; інші персональні дані.
У відповідності до чинного законодавства України, заклади охорони здоров’я (в подальшому – заклади) зобов’язані зберігати конфіденційність всієї інформації, яка стосується хворих, із додержанням існуючих правових норм та правил. Безпосередньо відповідальність за дотримання вимог конфіденційності службової інформації несе керівник закладу.
Інформація про здоров’я громадян зберігається в медичній документації в режимі обмеженого доступу. Медичний звіт закладу теж може її утримувати: частково на паперових носіях, частково - в комп’ютері. Незалежно від форми та місця зберігання інформації про здоров’я медичний заклад зобов’язаний гарантувати захист її конфіденційності.
Заклад може використовувати та розповсюджувати інформацію про здоров’я для лікування хворих та отримання плати від страхових компаній. Інформація про здоров’я може бути надана лікарям інших закладів у випадках їх залучення для надання медичної допомоги пацієнту. Заклад може надавати інформацію про здоров’я членам родини пацієнта або іншим законним представникам, на яких вкаже хворий, лише з його письмового дозволу. Без дозволу пацієнта заклад може надавати дану інформацію лише у випадках, передбачених законом, в інтересах безпеки, економічного добробуту держави та прав людини органам прокуратури, слідства, дізнання, суду, тощо. В усіх інших не визначених законом випадках передачу конфіденційної інформації заклад здійснює лише за умови письмової згоди пацієнта.
Згідно з законом, пацієнт має право на знайомство з медичною документацією про своє здоров’я та отримання витягу з неї, додаткові міри щодо конфіденційності, конфіденційного спілкування з лікарем, на подання скарги завідувачу відділенням, головному лікарю або його заступнику, а також у вищестоящі інстанції, якщо вважає, що право конфіденційності було порушено. Заклад надає гарантії, що не буде приймати ніяких заходів проти хворого за подання скарги.
Керуючись основами чинного законодавства України та з метою забезпечення прав пацієнта на захист інформації про своє здоров’я, в СОКІЛ ім. З.Й. Красовицького виданий наказ, яким призначена особа, що відповідає за забезпечення вимог чинного законодавства стосовно захисту конфіденційності хворих, та визначений режим обмеженого доступу до інформації. У відповідності до наказу, кожний пацієнт, який звертається за медичною допомогою, знайомиться з основами законодавств України з даного питання і у випадку, якщо він не заперечує проти порядку збирання, зберігання та використання інформації про своє здоров’я в закладі, письмово засвідчує інформовану згоду. В свою чергу при прийомі на роботу і в подальшому щорічно впроваджено обов’язкове ознайомлення персоналу та студентів медичного інституту з вимогами законодавства держави стосовно захисту конфіденційності пацієнта.
Все це сприяє вдосконаленню покращання взаємовідносин “пацієнт – лікар – заклад” та підвищує якість надання медичної допомоги хворим.
ОСОБЛИВОСТІ ПОШИРЕННЯ ВІЛ – ІНФЕКЦІЇ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ПРОТИДІЇ ЇЇ ЕПІДЕМІЧНОГО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ В МІСТІ СУМИ.
Зайцева Г.С.
Сумська міська санітарно–епідеміологічна станція
Епідеміологічному процесу ВІЛ-інфекції у м. Суми були притаманні всі риси, які характеризували захворювання у регіоні та країні. Однак, їх інтенсивність, часові прояви мають деякі особливості.
Більш пізнє залучення до епідемічного процесу призвело до стрімкого поширення інфекції, особливо в останні два роки: якщо з 1987 по 2000 рік, за даними лабораторного моніторингу, у місті було зареєстровано 10 ВІЛ – інфікованих, то вже за 2001 рік їх кількість була втричі більшою, ніж за попередні 14 років. Відтоді темпи поширення ВІЛ- інфекції зростають щороку, а загальна кількість ВІЛ-позитивних становить більше 350 осіб.
Питома вага сумчан серед всіх виявлених ВІЛ - інфікованих в області протягом останніх років має тенденцію до зростання: від 6,3% у 2000 році до 48,3 % у 2006 році. Значно пізніше, ніж у більшості районів області, виникла ймовірність реалізації ВІЛ - інфекції вертикальним шляхом (до 2003 року не було зареєстровано жодного випадку пологів у ВІЛ – позитивних жінок). Можливість своєчасного та адекватного призначення антиретровірусної терапії вагітним та новонародженим сприяла тому, що тривалий час, аж до минулого року, не реєструвалась ВІЛ-інфекція серед новонароджених. На фоні все більшого поширення інфекції вдалося запобігти внутрішньо-лікарняному та професійному інфікуванню ВІЛ.
В значній кількості проблем, пов’язаних із гарантуванням безпеки лікувально-діагностичного процесу у закладах охорони здоров’я, однією з найважливіших є забезпеченість стерилізаційною апаратурою. В останні 2 роки відбулися суттєві позитивні зрушення у вирішенні цієї проблеми: було закуплено 79 стерилізаторів. Однак, працювати є над чим: більше 20% стерилізаційної апаратури зношена, працює в лікувальних закладах більше 20 років.
Не меншу епідемічну небезпеку несуть сьогодні заклади “індустрії краси”, в яких надаються послуги манікюру, педикюру, татуажу, пірсінгу, мезотерапії. Основними порушеннями у більшості перукарських закладів є недотримання режиму дезінфекції та стерилізації інструментів. Апаратура, яка сьогодні використовується в салонах для обробки інструментів, не може гарантувати звільнення їх від багатьох збудників інфекцій, в т.ч. і ВІЛ. Тому першочерговим завданням є впровадження дезінфекції інструментів розчинами композиційних дезінфектантів, використання індивідуальних для кожного клієнта гумових рукавичок при проведенні найбільш епідемічно небезпечних послуг.
Одним з найголовніших напрямків залишається просвітня робота серед населення. Проведення звичних вже заходів, як то лекції, бесіди, як правило, не дають можливості залучати маргінальні групи населення, які є найбільш вразливими до ВІЛ – інфекції. Тому є необхідність опрацювання питання про включення в програми професійного навчання безробітних курсу лекцій щодо проблем розповсюдження та заходів попередження ВІЛ – інфекції.
ЕТАПНА ТЕСТ–ТЕРАПІЯ ДЕЯКИХ ІНДИКАТОРНИХ ІНФЕКЦІЙ,
АСОЦІЙОВАНИХ З ВІРУСОМ ІМУНОДЕФІЦИТУ ЛЮДИНИ
Панасюк О.В., професор; Панасюк В.О., доцент; Петренко О.О., Савельєва Л.А., Грицай Л.М., магістранти; Радиш А.В., студ. 5-го курсу
Медичний інститут УАНМ, кафедра інфекційних захворювань, фтизіатрії і пульмонології
Метою роботи є запропонувати етапну тест–терапію пневмонії на основі вивчення структури СНІД–індикаторних захворювань.
В Україні відома структура СНІД–індикаторних захворювань у 2445 хворих, узятих під нагляд протягом 2005 року. Серед етіопатогенів індикаторних захворювань інфекції займають перше місце, уразивши 2126 із 2445 хворих на СНІД, що складає 86,95 % (з них у 1579 або 64,6 % - встановлений туберкульоз, спричинений Mycobacterium tuberculosis; у 234 або 9,57 % - Pneumocystis jiroveci та інша грибкова інфекція; у 173 або 7,07 % - стафілококова та інша бактеріальна інфекція у 51 або 2,08 % – герпесвірусна інфекція; у 6 або 0,25 % - Micobacterium kansasii та інша мікобактеріальна інфекція і у решти 83 або 3,39 % - конкретна інфекція не встановлена). При цьому інфекційне запалення локалізувалося в органах дихання, зокрема туберкульоз легень діагностований у 1416 (57,91 %), повторні пневмонії – у 99 (4,05 %), пневмоцистна пневмонія – у 53 (2,17 %), кандидоз трахеї, бронхів або легень – у 50 (2,04 %) хворих на СНІД.
За неефективності стартової емпіричної терапії пневмонії 1–3 антибіотиками широкого спектру дії (із групи пеніцилінів і (або) цефалоспоринів) і (або) 1–2 препаратами антигерпесвірусної дії (ацикловір, цімевен та їх аналоги), які дозволяють виключити відповідно бактеріальну чи герпесвірусну етіологію ко-інфекцій у хворих на СНІД, необхідно на II–III–IV фінішних етапах емпіричної терапії пневмонії застосовувати тест–терапію антимікобактеріальну спочатку за класичною схемою (ізоніазид + піразинамід + етіонамід + ПАСК або тіоацетазон), після чого за удосконаленою схемою (ізоніазид + рифампіцин + етамбутол + один із фторхінолонів) при можливій резистентності M. tuberculosis і/або наявності M. kansasii чи іншого мікобактеріозного етіопатогена і (або) антипневмоцистного засобу (контримоксазол, бісептол, пентамідин).
Висновок. Стартову емпіричну терапію пневмонії у хворих на СНІД розпочинають з антибіотиків широкого спектру дії і (або) антигерпесвірусної дії. При підозрі на туберкульозну, пневмоцистну і мікобактеріозну пневмонію застосовують на II– III і IV фінішних етапах відповідну тест-терапію.
ЗАГАЛЬНА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ТА СТАН ЗДОРОВ’Я У ХВОРИХ НА СНІД-АСОЦІЙОВАНИЙ ТУБЕРКУЛЬОЗ
Світлична Т.Г., асист.
Науковий керівник - д.м.н., проф. Мельник В.П.
Медичний інститут УАНМ, кафедра інфекційних захворювань, фтизіатрії і пульмонології
Мета роботи. Вивчити вплив оцінки загальної якості життя і стану здоров’я хворих на туберкульоз при супутній ВІЛ-інфекції та СНІДі на ефективність лікування в період основного курсу хіміотерапії.
Матеріали та методи дослідження. Матеріалом для цієї роботи були медичні карти стаціонарних хворих на туберкульоз в поєднанні з ВІЛ-інфекцією та СНІДом, та українська версія опитувальника для оцінки якості життя, розроблена ВООЗ, використовувались клінічні, рентгенологічні, імунологічні, лабораторні, математичні, статистичні методи дослідження.
Результати дослідження. Нами було обстежено 86 хворих на туберкульоз з супутньою ВІЛ-інфекцією та СНІДом, що знаходились на стаціонарному лікуванні в Київській міській туберкульозній лікарні № 1 в 2006 р. В дослідження було включено 60 хворих, які були поділені на 2 групи (розподіл ідентичний за віком, статтю, клінічними формами та розповсюдженістю туберкульозного процесу, стадією ВІЛ-інфекції та категорією лікування). В І основної групи (30 хворих) в комплексі з стандартною схемою хіміотерапії застосовувався індивідуальний підхід, вивчалась якість життя та стан здоров’я кожного хворого. В ІІ контрольній групі (30 хворих) для лікування туберкульозу застосовувався тільки стандартний курс хіміотерапії за І категорією.
Для вивчення загальної якості життя і стану здоров’я хворих застосовували українську версію методики оцінки якості життя, розробленої ВООЗ і призначеної для оцінки якості життя дорослої української популяції населення. За допомогою опитувальника здійснювалась оцінка шести сфер якості життя, які включають фізичні функції; психологічні функції; рівень незалежності і самостійності; соціальні відносини; навколишнє середовище і духовну сферу, а також безпосередньо вимірювалось сприйняття респондентом своєї якості життя і здоров’я в цілому.
Було встановлено що якість життя досліджуваних хворих на туберкульоз в поєднанні з ВІЛ/СНІДом на 16 % нижчий, аніж якість життя подібних хворих європейських країн (порівняння з літературними даними). Також нами було встановлено, що в І основній групі, де проводилась оцінка якості життя хворих, виявлялась психологічна підтримка і зацікавленість лікаря загальним станом здоров’я хворих, ефективне лікування (вилікування або припинення бактеріовиділення) відмічалось в 54 % хворих, на відміну від контрольної групи хворих, де ефективності лікуванні вдалося досягти в 42 % хворих. В основному такі результати отримані завдяки зменшенню випадків відмови від лікування хворих І основної групи, підвищенню мотивації хворого до одужання і більш сумлінному дотриманню режиму лікування.
Висновок. Встановлено, що вивчення якості життя та загального стану здоров’я, психологічна підтримка та індивідуальний підхід до хворих на туберкульоз при супутній ВІЛ-інфекції та СНІДі підвищує ефективність лікування даних хворих на 12 %, порівняно з аналогічними хворими, що отримують тільки стандартний курс хіміотерапії.