Оявлятися у формі гострої недостатності (І-IV стадії за Killipp) І як різке загострення хронічної серцевої недостатності (хсн, І-ІІІ стадії, І-IV класи по nyha)
| Вид материала | Документы |
- Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги лікування пацієнтів з хронічної хворобою, 398.66kb.
- Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства, 406.12kb.
- Тести з дисципліни «Маркетингові дослідження та аналіз інформації» Модульний контроль, 145.27kb.
- Академія медичних наук україни інститут кардіології ім. Акад. М. Д. Стражеска чабан, 532.57kb.
- Шпаргалки з цивільного права України, 1116.56kb.
- Укоопспілка львівська комерційна академія, 2534.12kb.
- Діабетична ретинопатія (ДР) мікроангіопатія судин сітківки ока у хворих на цукровий, 1083.23kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 253.1kb.
- "Нейроендокринні синдроми в гінекології", 212.29kb.
- Перемова, 6735.07kb.
МАГНИТНО-РЕЗОНАНСНАЯ ТОМОГРАФИЯ В ДИАГНОСТИКЕ ДВОЙНОГО ОТХОЖДЕНИЯ МАГИСТРАЛЬНЫХ СОСУДОВ ОТ ПРАВОГО ЖЕЛУДОЧКА
Кондрачук А.С., Рокицкая Н.В., Ершова Е.Б., Таммо Р., Ялынская Т.А.
Научно-практический медицинский центр детской кардиологии и кардиохирургии МЗ Украины (Киев)
Введение. Двойное отхождение магистральных сосудов от правого желудочка – врожденный порок сердца, при котором аорта и легочная артерия отходят преимущественно или полностью от правого желудочка. В подавляющем большинстве случаев компонентом порока является дефект межжелудочковой перегородки.
Целью нашей работы является демонстрация возможностей магнитно-резонансной томографии (МРТ) в диагностике двойного отхождения магистральных сосудов от правого желудочка.
Материалы и методы. Обследовано 8 пациентов с двойным отхождением магистральных сосудов от правого желудочка. Протокол МРТ-исследования включал: спин-эхо последовательности, кино-МРТ, магнитно-резонансную ангиографию, кино-МРТ с отображением скорости кровотока. Исследование проводилось на магнитно-резонансном томографе Siemens Magnetom Avanto 1,5T.
Результаты. МРТ позволила определить наличие двойного отхождения магистральных сосудов от правого желудочка, установить его тип, выявить сопутствующие кардиоваскулярные аномалии, провести функциональную оценку сердца и магистральных сосудов.
Выводы. МРТ является высокоинформативным методом диагностики двойного отхождения магистральных сосудов, позволяет оценить кардиоваскулярную морфологию и функцию.
КОРРИГИРОВАННАЯ ТРАНСПОЗИЦИЯ МАГИСТРАЛЬНЫХ СОСУДОВ: ВОЗМОЖНОСТИ МАГНИТНО-РЕЗОНАНСНОЙ ТОМОГРАФИИ
Кондрачук А.С., Рокицкая Н.В., Ершова Е.Б., Таммо Р., Ялынская Т.А.
Научно-практический медицинский центр детской кардиологии и кардиохирургии МЗ Украины (Киев)
Введение. Корригированная транспозиция магистральных сосудов – редкий врожденный порок сердца, характеризующийся предсердно-желудочковой и желудочково-артериальной дискордантностью.
Целью нашей работы является демонстрация возможностей магнитно-резонансной томографии (МРТ) в диагностике корригированной транспозиции магистральных сосудов.
Материалы и методы. Было обследовано 5 пациентов с корригированной транспозицией магистральных сосудов. МРТ-исследование включало: анатомические последовательности, кино-МРТ, магнитно-резонансную ангиографию, кино-МРТ с отображением скорости кровотока. Исследование проводилось на магнитно-резонансном томографе Siemens Magnetom Avanto 1,5T.
Результаты. У всех пациентов МРТ позволила установить инверсию желудочков, отхождение легочной артерии от анатомически левого желудочка, аорты – от анатомически правого желудочка. Также были выявлены сопутствующие аномалии – дефект межжелудочковой перегородки, обструкция выходного тракта левого желудочка, открытый артериальный проток. Кроме того, МРТ позволила оценить функцию и размеры системного желудочка, у пациентов с кардиоваскулярными шунтами – рассчитать отношение легочного кровотока к системному.
Выводы. У пациентов с корригированной транспозицией магистральных сосудов МРТ позволяет установить анатомию порока, выявить сопутствующие сердечно-сосудистые аномалии, оценить функцию сердца и магистральных сосудов.
СЛУЧАЙ РЕДКОГО ВРОЖДЕННОГО ПОРОКА СЕРДЦА – ОБЩЕГО АРТЕРИАЛЬНОГО СТВОЛА С ПЕРЕРЫВОМ ДУГИ АОРТЫ
Кондрачук А.С., Рокицкая Н.В., Ершова Е.Б., Таммо Р., Ялынская Т.А.
Научно-практический медицинский центр детской кардиологии и кардиохирургии МЗ Украины (Киев)
Введение. Общий артериальный ствол – редкий врожденный порок сердца, при котором от основания сердца отходит один артериальный сосуд с единственным артериальным клапаном, обеспечивающий системное, легочное и коронарное кровообращение; легочные артерии должны отходить от восходящей части этого артериального сосуда. Перерыв дуги аорты встречается приблизительно у 15% пациентов с общим артериальным стволом, делая сочетание этих аномалий очень редким.
Целью нашей работы является демонстрация редкого врожденного порока сердца – общего артериального ствола с перерывом дуги аорты.
Материалы и методы. Пациент в возрасте 7 дней обследовался с целью уточнения типа порока, установленного при ЭхоКГ-исследовании. Было проведено КТ-исследование с внутривенным контрастированием. Исследование проводилось на компьютерном томографе Siemens Somatom Sensation 16.
Результаты. Выявлен общий артериальный ствол, I тип (легочные артерии отходят от короткого легочного ствола) с перерывом дуги аорты, тип А (перерыв дуги аорты расположен дистальнее левой подключичной артерии). Открытый артериальный проток был резко сужен. Диагноз был подтвержден интраоперационно.
Выводы. Нами был представлен редкий врожденный порок сердца – общий артериальный ствол с перерывом дуги аорты. Компьютерная томография позволила выявить данную сочетанную аномалию, точно определить тип общего артериального ствола и тип перерыва дуги аорты.
ЧИ ДОЦІЛЬНИМ Є ВИКОРИСТАННЯ ПОКАЗНИКІВ ЛАБІЛЬНОСТІ БРОНХІВ У ВИЯВЛЕННІ ЛЕГКОГО ПЕРЕБІГУ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ У ДІТЕЙ?
Воротняк Т.М., асист.; Гарас М.Н., магістрант
Науковий керівник – проф. Безруков Л.О.
Буковинський державний медичний університет, кафедра педіатрії та дитячих інфекційних хвороб
Мета роботи. Підвищити ефективність діагностики бронхіальної астми шляхом виявлення легкого персистуючого перебігу захворювання у дітей шкільного віку з використанням компонентів показника лабільності бронхів (ПЛБ) та його складових - індексу бронхоспазму (ІБС) й індексу бронходиляції (ІБД).
Матеріали і методи. Було сформовано дві клінічні групи: до першої (І) групи увійшли 16 дітей шкільного віку з верифікованим діагнозом легкої персистуючої бронхіальної астми, другу (ІІ) групу сформували 26 пацієнтів із середньотяжким перебігом. Обстеження проводилися на базі пульмонологічного відділення обласної дитячої клінічної лікарні (м. Чернівці). Визначали вихідний показник форсованого об’єму видиху за 1сек, а також цей показник після дозованого бігу та після двох інгаляцій сальбутамола; обчислювали ПЛБ, ІБС та ІБД.
Результати дослідження. Аналіз середніх величин ІБС (у пацієнтів І групи склав 10,2±1,7%, у дітей ІІ групи дорівнював 13,8±1,7%, р>0,05) та ІБД (3,9±1,8% та 7,8±2,4% відповідно, р>0,05) показав, що у більшості випадків їх застосування як діагностичних тестів супроводжувалося широкою зоною сумнівних та негативних результатів, а статистичні відмінності між групами дітей невірогідні. У верифікації легкого персистуючого перебігу стосовно середньотяжкого ІБС при дискримінантній точці менше 10% володів чутливістю 62%, специфічністю 57%, передбачуваною цінністю позитивного результату (ППЦ) 47%, передбачуваною цінністю негативного результату (НПЦ) 71%; ІБД з розподільчою точкою менше 8% характеризувався чутливістю 69%, специфічністю 62%, ППЦ – 41%, НПЦ – 67%. Середнє значення ПЛБ за легкого персистуючого перебігу склало 13,7±1,8%, при середньотяжкому варіанті 21,6±3,2%, р<0,05. Вказаний показник у підтвердженні легкого варіанту перебігу астми відносно середньотяжкого виявився достатньо чутливим (75%), проте низькоспецифічним (46%) при розподільчій точці менше 20%.
Висновки. Таким чином, використання ІБС та ІБД для верифікації легкого персистуючого перебігу бронхіальної астми доцільне лише у поєднанні з іншими спірографічними показниками. Визначення інтегрального ПЛБ з цією ж метою є достатньо чутливим, водночас у кожному другому випадку супроводжується хибнопозитивними результатами.
ВИКОРИСТАННЯ ОЗОНУ ПРИ ЛІКУВАННІ ГОСТРИХ ДЕСТРУКТИВНИХ ПНЕВМОНІЙ У ДІТЕЙ
Давиденко Н.В.
Науковий керівник – зав. каф. дитячої хірургії та дитячої анестезіології, проф. В.Б. Давиденко
Харківський національний медичний університет,
кафедра дитячої хірургії та дитячої анестезіології
Гострі деструктивні пневмонії у дітей є тяжким захворюванням, яке може мати різноманітні серйозні ускладнення, що можуть привести до летального наслідку.
Сучасна мікрофлора, що є етіологічним фактором розвитку гострих деструктивних пневмоній, характеризується високою вірулентністю та резистентністю до антибактеріальних засобів. Запалення легенів серйозно порушує в них мікроциркуляцію, що суттєво знижує доставку антибактеріальних засобів в осередок запалення і, в свою чергу, знижує ефективність антибактеріальної терапії, що потребує подальших зусиль по покращенню протимікробної терапії.
Сьогодні відома досить висока ефективність використання озонотерапії при різноманітних запальних захворюваннях. Озон має дезинфікуючий та поліпшуючий трофіку ефект при місцевому застосуванні, крім цього він має системну антибактеріальну та антивірусну дію за рахунок дискретного утворення пероксидів, а також сприяє покращенню кисневого метаболізму. Всі ці властивості дозволили з успіхом використовувати озонований фізіологічний розчин з концентрацією озону 6-8 мг/л при гострих деструктивних пневмоніях у дітей. Озонований фізіологічний розчин вводили внутрішньовенно крапельним способом протягом 30 хвилин щодня протягом 5-7 днів. озонований фізіологічний розчин також використовували для введення в плевральну порожнину при пункціях, або продовженого промивання через плевральні дренажі.
При використанні такого способу антибактеріальної терапії у дітей не спостерігалось ніяких побічних реакцій та ускладнень. При цьому відмічено швидке зменшення запальних процесів, симптомів інтоксикації, кількості ускладнень порівняно з контрольною групою хворих.
Таким чином, наші клінічні спостереження показали високу ефективність використання озону при лікуванні гострих деструктивних пневмоній у дітей.
ПАТОФІЗІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ НИРОК У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ
Романів Л.В.
Чернівецький національний університет ім.Ю.Федьковича, кафедра медичної підготовки
В усьому світі реєструється ріст кількості нефрологічних хворих, що є актуальною проблемою сучасної медицини. Необхідно відзначити, що особливості перебігу захворювання нирок мають виражені закономірні ознаки, обумовлені віком пацієнта.
За даними літератури, до 20 тижня вагітності нирки ембріону людини мають здатність до фільтрації і реабсорбції фосфатів і глюкози, однак, канальцева реабсорбція натрію і β2-мікроглобуліну надійно виявляються тільки у другій половині вагітності. Імовірно, у людини у період ембріонального розвитку клубочковий відділ нефрону починає функціонувати трохи раніше, ніж канальцевий, про що свідчать величини концентрацій креатиніну і β2-мікроглобуліну в амніотичній рідині.
З іншого боку, деякі показники темпів канальцевої реабсорбції речовин у дітей можуть істотно перевищувати аналогічні параметри у дорослих, зокрема, швидкість проксимальної реабсорбції фосфатів. Також експериментально підтверджено, що у немовлят внесок анаеробних процесів в енергетичне забезпечення проксимальної реабсорбції фосфатів і глюкози більш значний, ніж окисного фосфорилювання в порівнянні зі статевозрілими особами. Така вікова специфіка енергетичного забезпечення проксимального транспорту, швидше за все, пояснюється, у тому числі, і відносно низькою ефективністю системи антиоксидантного захисту у даному сегменті нефрону у статевонезрілих тварин. Значення вікових перетворень у постнатальному періоді полягає у підвищенні ефективної роботи нирки по забезпеченню сталості фізико-хімічного складу й об’єму позаклітинної рідини організму. Важливими подіями у розвитку функціонального стану нирок дітей є збільшення об’єму клубочків і зміна співвідношення між судинними і несудинними елементами, збільшення довжини й об’єму канальцевого відділу нефрону. Одночасно відбувається формування тубуло-гломерулярного зворотного зв'язку, подальша організація транспортних систем у нефроцитах: посилення реабсорбції амінокислот і фосфатів, а також дистальної секреції іонів калію. Повідомляється, що у перші дні життя у нирці людини реєструється неухильне підвищення показників ниркового кровотоку і клубочкової фільтрації, однак дані показники досягають значень, близьких до аналогічних параметрів дорослої людини, тільки на 8-му році життя.
У зв'язку з вище викладеними фактами цілком справедливим є висловлювання про те, що значення фізіологічних (патофізіологічних) параметрів діяльності нирок у дитячій нефрології вимагають більш чіткої вікової градації. У той же час, вивчення особливостей функціонального стану нирки, що спостерігаються в процесі онтогенезу органу, має практичне значення. Крім того, у зростаючому організмі здатність нирки забезпечувати сталість фізико-хімічної й об'ємної сталості позаклітинної рідини організму значно нижча, ніж у дорослих. Цей фактор, поряд із особливостями функціонального стану ниркової паренхіми, необхідно враховувати при лікуванні захворювань нирок у дітей.
Секція педіатрії 2
КРЕДИТНО-МОДУЛЬНО-РЕЙТИНГОВА СИСТЕМА ТА НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС
Маркевич В.Е., проф.; Лобода А.М., доц.
СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
Всесвітня федерація по медичній освіті у 2001 році ввела нове поняття – безперервний професійний розвиток лікарів. Одним з компонентів безперервного професійного розвитку є запровадження додипломного навчання студентів на засадах Болонського процесу з використанням кредитно - модульно - рейтингової системи (КМРС).
Передумовами впровадження КМРС були: різке збільшення обсягів медичної інформації, суттєве підвищення вимог до якості надання медичної допомоги, швидкі та революційні зміни цифрових технологій діагностики та лікування хворих, глобалізація інформаційного простору, розвиток дистанційної освіти.
Для застосування КМРС на клінічних кафедрах медичного інституту СумДУ необхідно було поліпшити матеріально-технічне забезпечення навчального процесу з використанням комп’ютерних та Інтернет - технологій, створити навчально - тренувальні класи для опанування практичними навичками майбутніми лікарями, організувати електронну базу сучасних видань вітчизняних та іноземних авторів, електронну базу даних ліцензійного іспиту “Крок”.
При оцінюванні навчальної діяльності студента в умовах КМРС надається перевага стандартизованим методам, що потребують найменшого часу безпосереднього контакту викладача зі студентом і є більш об’єктивними: тестуванню, структурованій письмовій роботі, структурованому контролю практичних навичок в умовах, що наближені до реальних.
Студенти своєчасно та систематично інформуються про всі отримані рейтингові оцінки та поточне значення рейтингу з дисципліни, завдяки створенню комп’ютерної програма на основі Exel.
Впровадження КМРС дозволило підвищити мотивацію і навчальну дисципліну студентів, у них з’явилася зацікавленість в отриманні кращої оцінки на кожному занятті, що дозволило підвищити успішність студентів та зменшити кількість пропусків практичних занять та лекцій.
Результатом застосування КМРС стало удосконалення підготовки до складання та покращення результатів ліцензійних інтегрованих іспитів “Крок”, підвищення рівня опанування практичними навичками, що збільшить конкурентноздатність випускників та дозволить подолати негативну динаміку в забезпеченості лікарями.
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ХАРЧОВОЇ АЛЕРГІЇ У ДІТЕЙ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВІКУ
Загородній М.П., Сергеєва О.В.*, Богданова Г.В.*, Алісієвич Е.А.*
СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики;
Сумська обласна дитяча клінічна лікарня*
Проаналізовано амбулаторні карти та історії хвороб дітей, які консультувалися та лікувалися алергологами обласної дитячої лікарні за три роки. Діти, без урахування статі, були розподілені на групи: 1-а діти віком до 1 року (26 осіб), 2-а -1-3 роки (78) , 3-я - 3-6 років (61), 4-а – старше 6 років (94).
В результаті проведеного аналізу встановлено, що у дітей першої групи прояви харчової алергії з’являлися в перші місяці життя, в основному при введенні прикорму. Нашкірні прояви алергії у них розцінювалися як явища алергічного діатезу і мали рецидивуючий перебіг. Ці діти частіше хворіли на риніти, бронхіти, ларингіти, фарингіти, отити, диспепсичні розлади (23,1%). Обструктивний синдром при цьому відмічався лише у 2 дітей. Інколи виникали короткочасні підвищення температури без порушення самопочуття. Алергологічні проби дітям цієї групи не проводилися.
У дітей 2-ї групи нашкірна симптоматика відмічена у всіх дітей, причому більш, ніж у половини (51,3%) трансформувалася в нейродерміт, який мав хвилеподібний перебіг з періодами спонтанної ремісії. У 50 дітей респіраторні захворювання супроводжувалися обструктивним синдромом (64,1%). У 9 дітей була клініка бронхіальної астми. Відмічено, що загострення проявів харчової алергії часто провокувалося емоційними стресами та гострими респіраторними вірусними інфекціями (ГРВІ). Проби з алергенами проведені в 79,8% дітей, виявлена сенсибілізація до харчових алергенів.
У дітей 3-ї групи нашкірні прояви екземи зустрічалися лише у 2 випадках. Відмічено також, що для дітей цієї вікової групи характерні більш часті диспепсичні розлади (85,2%): болі в животі, послаблення випорожнень та закрепи. У більшості дітей відмічені аденоїдні вегетації, тонзиліти (83,6%), у 3 дітей виставлено діагноз алергічного риніту, в 6 випадках – бронхіальної астми. Алергологічні проби дітям цієї групи проведено в 98,4% випадків. При цьому в усіх випадках виявлена сенсибілізація до продуктів харчування, а в 42,6% дітей і до алергену побутового пилу.
У дітей 4-ї групи нашкірні явища спостерігалися у вигляді нейродерміту. У 55,3% було діагностовано хронічні гастродуоденіти, гастрити, дискінезії жовчовивідних шляхів. ГРВІ у дітей частіше (26,6%) були з обструктивним синдромом. При постановці проб майже в половини (48,7%) дітей виявлена полівалентна сенсибілізація. З харчових алергенів сенсибілізація частіше була на молоко, яйця, рибу, цитрусові, гречку.
Таким чином клінічні прояви харчової алергії залежать від віку. У дітей перших трьох років необхідно зазначити, що часто діагноз харчової алергії не виставляється, а в медичній документації відмічається наявність діатезу. У дітей дошкільного та шкільного віку прояви алергії маскуються захворюваннями шлунково-кишкового тракту, які не піддаються стандартній терапії. Підвищення обізнаності лікарів первинної ланки з питань дитячої алергології дасть змогу більш своєчасно діагностувати харчову алергію і покращити ефективність лікування.
ПАТОЛОГІЯ ПЕРИНАТАЛЬНОГО ПЕРІОДУ У ДІТЕЙ ІЗ ГІПОТРОФІЧНИМ ВАРІАНТОМ ЗВУР
Тарасова І.В., Кірой О.І.*, Радченко М.Л.*
СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики;
Сумська обласна дитяча клінічна лікарня*
Хронічна фетоплацентарна недостатність (ХФПН), яка має місце під час вагітності, негативно впливає на життєдіяльність плода та новонародженого, порушує процеси адаптації після народження. Одним із проявів плацентарної недостатності є затримка внутрішньоутробного розвитку (ЗВУР), яка характеризується ознаками зниженого харчування, дефіцитом маси тіла по відношенню до довжини, метаболічними розладами, зниженням імунологічної реактивності та змінами функціонального стану ЦНС.
Досліджено 30 дітей з гіпотрофічним варіантом ЗВУР. Групу порівняння склали 52 здорових доношених дитини. Гестаційний вік новонароджених – 38-40 тижнів. Аналіз соматичної патології вагітних, що народили дітей зі ЗВУР, показав, що у 8 (26,6%) випадках спостерігалась вегето-судинна дистонія, у 7 (23%) – дифузний зоб, у 5 (16,6%) – хронічний пієлонефрит, в 4 (13%) – хронічний холецистит. Серед чинників ускладнень вагітності на 1 місці – ХФПН (94,4 %), на 2 – загроза переривання вагітності (44,4%), на 3 – анемія (41,7%). У 33,3 % жінок відмічались різні прояви гестозу. Оцінка за шкалою Апгар у дітей зі ЗВУР на 1 хвилині складала 5,2 балів, на 5 хвилині – 7,3 балів, що свідчить про недостатній рівень адаптації цих дітей при народженні. В неонатальному періоді у 23 дітей (76,7%) окрім ЗВУР спостерігались прояви перінатального гіпоксичного ураження ЦНС легкого ступеня, у 5 (16,7%) - тяжкого ступеня, у 2 (6,6%) – прояви гемолітичної хвороби новонароджених. Супутня патологія була представлена у 82% випадків тривалими транзиторними станами (кон’югаційна жовтяниця, транзиторна гіпоглікемія), у 12% - спостерігалась загроза реалізації внутрішньоутробного інфікування, у 6%- синдром дихальних розладів.
Хронічна фетоплацентарна недостатність та хронічна гіпоксія під час вагітності призводять до поєднаних порушень метаболізму у плода та народження дитини з ознаками ЗВУР.
ДИНАМІКА ВМІСТУ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ В СЕЧІ ДОНОШЕНИХ НОВОНАРОДЖЕНИХ
Тарасова І.В., доцент
СумДУ, кафедра педіатрії з курсом медичної генетики
Не лише дефіцит заліза, але й дефіцит цинку, міді та порушення їх балансу можуть приводити до виникнення анемії та інших патологічних станів у новонародженої дитини. Нирки є одним із найважливіших органів, що регулюють екскрецію мікроелементів (МЕ) в організмі дитини.
Мета дослідження – за показниками концентрації у сечі та добової екскреції дослідити стан ниркової регуляції мікроелементної забезпеченості організму доношених новонароджених.
Концентрацію МЕ (заліза, міді) визначали у 92 доношених здорових дітей. Для визначення МЕ у сечі застосовували атомно-абсорбційний спектрофотометр С-115М1. Окрім визначення загальної концентрації МЕ в сечі (мкмоль/л), визначали добову екскрецію (мкг/доба) та екскрецію МЕ на кг маси тіла новонародженого (мкг/кг/доба).
Концентрація заліза в сечі доношених новонароджених достовірно підвищувалась протягом неонатального періоду. Так, у ранньому неонатальному періоді вона складала 0,676±0,003 мкмоль/л, на протязі 2 тижня життя – 0,775±0,08 мкмоль/л та наприкінці неонатального періоду – 0,956±0,05 мкмоль/л. Добова екскреція заліза протягом неонатального періоду зростала у 1,5 рази. Екскреція заліза на кг маси тіла зростала до кінця першого місяця життя майже на 50 %. Концентрація міді у доношених новонароджених до 30 доби життя достовірно (р<0,05) знижувалась і складала 3,763±0,04 мкмоль/л та 3,256±0,19 мкмоль/л на 1-у та 30-у добу життя відповідно. Добова екскреція міді мала тенденцію до зниження та складала 62,6 мкг/доба та 55,8 мкг/доба на 1-у та 30-у добу відповідно. Екскреція міді на кг маси тіла протягом неонатального періоду знижувалась на 10 %.
Отже, протягом неонатального періоду у здорових доношених новонароджених відбувається різнонаправлені зміни концентрації мікроелементів, що потребує подальшого дослідження.