Оявлятися у формі гострої недостатності (І-IV стадії за Killipp) І як різке загострення хронічної серцевої недостатності (хсн, І-ІІІ стадії, І-IV класи по nyha)
| Вид материала | Документы |
- Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги лікування пацієнтів з хронічної хворобою, 398.66kb.
- Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства, 406.12kb.
- Тести з дисципліни «Маркетингові дослідження та аналіз інформації» Модульний контроль, 145.27kb.
- Академія медичних наук україни інститут кардіології ім. Акад. М. Д. Стражеска чабан, 532.57kb.
- Шпаргалки з цивільного права України, 1116.56kb.
- Укоопспілка львівська комерційна академія, 2534.12kb.
- Діабетична ретинопатія (ДР) мікроангіопатія судин сітківки ока у хворих на цукровий, 1083.23kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 253.1kb.
- "Нейроендокринні синдроми в гінекології", 212.29kb.
- Перемова, 6735.07kb.
Васильев К.К., профессор
СумГУ, кафедра гигиены и экологии, социальной медицины и организации здравоохранения
Всеволоду Петровичу Гармашеву посвящены отдельные публикации (К.К. Васильев, 1997, 2007; Я.В. Ганіткевич, 2004, 2006; и др.). Однако еще не введены в научный оборот материалы, хранящиеся в Центральном государственном архиве высших органов власти и управления Украины, в фонде Пражского украинского высшего педагогического института /ПУВПИ (ф. 3972, оп. 1, д. 245, лл. 1-12). Из этих архивных материалов следует, что он родился 9/21.02.1868 г. в Николаеве. Там же учился в гимназии, получив аттестат зрелости в 1887 г. В том же году поступил в Императорский университет Святого Владимира в Киеве, медицинский факультет которого окончил в 1893 г. со степенью лекаря. После этого земский врач Бахмутского уезда Екатеринославской губернии, но уже 24.04/6.05.1894 г. принят на военную службу младшим врачом 74 пехотном Ставропольский полк. В декабре 1895 г. прикомандирован к Киевскому военному госпиталю (КВГ) для усовершенствовании в хирургии и бактериологии, а в следующем году переведен в 166 пехотный Ровненский полк. В 1897 г. вновь прикомандирован для несения службы в КВГ, где работал в бактериологической лаборатории и в госпитальной хирургической клиники проф. Ф.К. Борнгаупта по 1899 г., когда был командирован на казенный счет в Императорскую военно-медицинскую академию (ИВМА) в Петербург для усовершенствовании в медицинских науках. Военные врачи за время нахождения при ИВМА обычно подготавливали и защищали диссертации. Не был исключением и В.П. Гармашев. Под руководством профессора ИВМА Н.П. Гундобина он подготовил докторскую диссертацию «Изменения костного мозга с возрастом» (СПб., 1902, 104 с.). Успешная защита состоялась 30.03/12.04.1902 г. в той же академии. Но еще до этого, в связи с боксёрским восстанием в Китае, в июле 1900 г. был командирован в Хабаровск, оттуда направлен младшим ординатором полевого запасного № 4 госпиталя в г. Харбин, затем в г. Аже-хе (Северная Манчжурия) младшим врачом 17 Восточно-сибирского стрелкового полка, а в ИВМА возвратился в февраля 1901 г. С 1902 г. вновь в Киеве, где сначала младший, а затем старший ординатор местного военного госпиталя. Работая в хирургическом отделении госпиталя, одновременно преподавал в Киевской военной фельдшерской школе, а также заведовал обучением ротных фельдшеров при госпитале. Кроме того, в 1908-1910 гг. частным образом преподавал на женских самаритянских курсах. Участник русско-японской (1904-1905) и первой мировой войн. В годы последней войны был главным врачом полевого госпиталя, а затем главным врачом Черкасского эвакуационного пункта. После гражданской войны эмигрировал, жил в Праге. 16 июня 1923 г. профессорский совет ПУВПИ постановил: просить В.П. Гармашева войти в состав профессорского совета в качестве профессора института по кафедре гигиены. К этому времени он был автором 14 опубликованных научных работ. В ПУВПИ, который содержался за счет субсидий чехословацкого правительства, профессор Гармашев получал 1500 крон в месяц. В 1930-1933 г. он был и ректором этого вуза. С 1945 г. жил в Германии, где и скончался.
ДЕЙСТВИТЕЛЬНЫЙ ЧЛЕН ОБЩЕСТВА ОДЕССКИХ ВРАЧЕЙ Д.М. ЛЕВЕНСОН (†1883) И ЕГО МЕДИКО-ТОПОГРАФИЧЕСКИЙ ОЧЕРК ОДЕССЫ
Васильев Ю.К.
Научный руководитель – проф. Васильев К.К.
СумГУ, кафедра гигиены и экологии, социальной медицины и организации здравоохранения
В списках действительных членов Общества одесских врачей за 1860-е – 80-е годы мы находим Дмитрия Михайловича Левенсона. Известно, что родился он около 1830 г. и около 1855 г. получил диплом лекаря - вперые его фамилия помещена в Российском медицинском списке (РМС) за 1855 г. По данным этих же РМС, которые издавались ежегодно, во второй половине 1850-х годов он находился на военно-медицинской службе. В 1860 г. Императорским университетом Святого Владимира в Киеве удостоен звания уездного врача. В Одессе работал городовым врачом - с 1863 г. по год кончины, по данным тех же РМС, числясь по Министерству внутренних дел, которому в Империи подчинялась гражданская медицина. Дослужился до чина коллежского советника (6 класс). Кроме того, вместе с С. Левенсоном открыл в Одессе кумысолечебное заведение. «Правила кумысолечебного заведения, учреждаемого в Одессе» были утверждены господином министром внутренних дел 28.09/10.10.1866 г. С. Левенсоном и Д.Левенсоном в связи с открытием 1/13 мая 1867 г. их заведения, была издана брошюра «О кумысе, по случаю открытия в Одессе кумысолечебного заведения» (Одесса, 1867. – 8 с.). Дмитрий Михайлович автор работы «Гигиена школ. Сост. по Кленку, Рекламу и др.» (Одесса, 1872. – 32 с.). Им проведено санитарно-статистическое исследование 52 ремесленных заведений и результаты обобщены в очерке «О болезненных причинах, влияющих на здоровье рабочего класса в Одессе» (1870). В протоколах Общества одесских врачей помещена его статья «О смертности детей до 1-года». Скончался Д.М. Левенсон в Одессе 13/25 января 1883 г.
Среди его работ особо надо выделить «Медико-топографический очерк Одессы». Этот труд был опубликован в петербургском периодическом издании: «Сборнике сочинений по судебной медицине, судебной психиатрии, медицинской полиции, общественной гигиены, эпидемиологии, медицинской географии и медицинской статистики» (1874. – Т. 3, отд. 2. – С. 1-25; 1875. – Т. 2, отд. 2. – С. 39-80; 1876. – Т. 1, отд. 2. – С. 52-91; 1877. – Т. 3, отд. 2. – С. 1-18; 1878. – Т. 1, отд. 2. – С. 1-23). Отзыв на него мы находим в «Здоровье» (1876. – Т. 2, № 37. – С. 170-171). Медико-топографический очерк начинается главой о «климате и атмосферных явлениях». Затем следует «почва и вода», где дается и описание одесско-днестровского водопровода, и «Черное море и лиманы». После этого детально рассматривается устройства санитарной части в Одессе и раздел «народонаселение», где представлены и данные однодневной подворной перепись, которая была проведена в Одессе в 1873 г. по случаю предстоящего введения в действие всеобщей воинской повинности. В последнем разделе и о холерной эпидемии 1872 г. в Одессе, и эпидемиях натуральной оспы 1872 и 1873 гг. Наконец, разделы «проституция» и об устройстве одесских коллекторах (канализации). Хотя исследование не было закончено – последние годы жизни автор болел – в труде Д.М. Левенсона на основе обширной литературы и его собственных наблюдений даны систематизированные и обобщенные сведения о природно-географических, социальных и медико-санитарных условиях Одессы 1870-х годов и влиянии этих условий на общественное здоровье.
ПІДСУМКИ ПРОВЕДЕННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ АКЦІЇ «ВІД ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ ДО ЗДОРОВОЇ НАЦІЇ» В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ І ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ
Томошівський О.О.
СумДУ, кафедра гігієни та екології, соціальної медицини та організації охорони здоров’я
Останніми роками в нашій державі видано низку важливих документів, спрямованих на зміцнення здоров'я нації. Це, зокрема, Указ Президента України від 6 грудня 2005 року № 1694 “Про невідкладні заходи щодо реформування системи охорони здоров'я населення”. З 1 липня 2007 року Міністерством охорони здоров'я наказами № 360 від 22.06.2007 року та від 01.08.2007 року № 447 запроваджено проведення Всеукраїнської акції “Від первинної ланки до здорової нації”. Акція тривала до 31 грудня 2007 р. Додатковий поштовх в проведенні Акції було надано Всеукраїнським форумом “Здорова нація”, який відбувся у м. Києві 13 вересня 2007 року. Проведення Всеукраїнської акції дало можливість не тільки наблизити медичну допомогу до населення, яке проживає у віддалених районах, а й провести профілактичні медичні огляди людей незалежно від віку та виявити захворювання на ранніх стадіях і приховані хвороби. Всеукраїнська акція була спрямована на забезпечення безоплатною медичною допомогою трьох рівнів і передбачала проведення профілактичних медичних оглядів (первинний рівень), консультування хворих, а при необхідності – госпіталізацію у відповідні лікувальні заклади (вторинний і третинний рівні).
На первинному рівні оглянуто 408 тис. 625 осіб, або 99,6% від загальної чисельності сільського населення. Медичні працівники області вже мали досвід роботи, набутий ними в 2006 році в ході проведення Дня здоров'я сільського населення. Огляди на первинному рівні проводили медики первинної ланки охорони здоров'я: фельдшери ФАП, сімейні лікарі, дільничні терапевти та педіатри. В населені пункти, де відсутні первинні заклади охорони здоров'я, або вони неукомплектовані кадрами, виїжджали бригади лікарів центральних районних лікарень. Всього були задіяні співробітники 18 сільських дільничних лікарень, 124 сільських лікарських амбулаторій та 6 селищних лікарських амбулаторій, з них 82 мають юридичний статус сімейної, в тому числі 12 – на базі ФАП, та 553 ФАП і ФП. На вторинному рівні у всіх регіонах працювали пересувні діагностичні лабораторії, клінічні і діагностичні бригади з числа районних спеціалістів, які проводили обстеження та консультацію хворих: 9 пересувних цифрових флюорографів та медпрацівники 18 ЦРЛ. На третинному рівні консультативну допомогу населенню та колегам медикам надавали фахівці 18 обласних спеціалізованих лікувальних закладів.
В області в 2007 році проживало 410 тис. 267 осіб сільського населення. На первинному рівні оглянуто 408 тис. 625 осіб, або 99,6% від кількості сільського населення. Спеціалістами вторинного рівня консультовано 160 тис. 60 сільських жителів, що складає 39,1% оглянутих на первинному рівні та 39,0% від сільського населення. Фахівцями третинного рівня консультовано 12 тис. 831 особа, або 8,0% від оглянутих на вторинному рівні та 3,1% від первинного рівня (рекомендовані показники МОЗ України – на ІІ рівні до 20%, разом з декретованою групою до 35% від оглянутих на І рівні; на ІІІ рівні до 3,5% від оглянутих на І рівні). В профоглядах прийняли участь 5 тис. 182 медичних працівника. Медичні огляди проводились згідно із затвердженими графіками.
Планування оглядів потребує реалістичнішого підходу. Показники консультацій спеціалістами вторинного рівня практично у всіх районах надмірно високі, що є результатом декількох причин: нездатність первинного рівня здійснювати свою функцію, яка зумовлена незадовільним матеріально-технічним та кадровим забезпеченням; відсутність мотивації на первинному та вторинному рівнях до вичерпного вирішення в межах компетенції проблем здоров'я пацієнтів; відсутність чітко визначених принципів направлення хворих на більш високий рівень (з первинного та вторинний, з вторинного на третинний) та реального управління цим процесом (ситуація, коли направлення на вторинний та третинний рівні визначається не лікарем, а самим пацієнтом); недостатня робота щодо профоглядів сільського населення в попередній період. Підміна роботи первинного рівня роботою вторинного та третинного рівнів зумовлює нераціональне використання ресурсів галузі, що веде до зменшення доступності спеціалізованої допомоги в разі її дійсної потреби. Ефективність профілактичних оглядів є низькою, що, зокрема, є результатом недотримання чинних стандартів надання медичної допомоги на всіх рівнях. Високий рівень залучення до роботи з профоглядів лікарів-спеціалістів не забезпечує досягнення головної мети профоглядів – виявлення захворювань на ранніх стадіях.
Таким чином: 1). система проведення профілактичних оглядів потребує удосконалення; 2) вирішення проблеми підвищення ефективності профілактичних оглядів полягає у збільшенні дієздатності первинної медико-санітарної допомоги (первинного рівня), а саме: адекватне матеріально-технічне та кадрове забезпечення; вдосконалення стандартів надання медичної допомоги на всіх рівнях та їх впровадження; впровадження системи мотивації передусім на первинному рівні до вичерпного вирішення в межах компетенції проблем здоров'я пацієнтів; 3) необхідне чітке розмежування завдань і функцій кожного рівня медичної допомоги в процесі медичного обслуговування.
СТАН МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФАП І ФП В СУМСЬКІЙ ОБЛАСТІ ТА ЇХ РОБОТИ ЗА 2007 РІК
Томошівський О.О.
СумДУ, кафедра гігієни та екології, соціальної медицини та організації охорони здоров’я
Первинна медична ланка займала і займає в системі охорони здоров’я одне з провідних місць по організації і наданню медичної допомоги сільському населенню. Останнім часом Президентом і Урядом все більше уваги приділяється удосконаленню та реформуванню цієї складової частини системи охорони здоров’я. І це не випадково, тільки медичними працівниками первинної медичної ланки Сумської області обслуговується близько 20% всього населення області. Розвиток, удосконалення роботи, стан матеріально-технічного і кадрового забезпечення знаходиться на постійному контролі в управлінні охорони здоров’я обласної державної адміністрації. На 01.01.2008 р. в області функціонує 553 ФАП і ФП (в 2006 р. – 556), в тому числі ФАП – 153, ФП – 400. Закриття ФАП і ФП протягом останніх років не відбувалось, за винятком коли ФАП і ФП з кількістю населення понад 1000 чол., реформуються в лікарські амбулаторії сімейного типу. На 01.01.2008 року реформовано 14 ФАП. За останні роки, в зв’язку з відсутністю коштів, які не виділяються органами державної влади, не вирішується питання максимального забезпечення ФАП і ФП, згідно до табелю оснащення, апаратурою та іншим. Забезпеченість ФАП і ФП: фізіотерапевтичною апаратурою - на 52,3%; холодильниками – на 94,2%, в 2006 р. – 93,3%; стерилізаційною апаратурою – 84,1%, в 2006 р. – 83,9%; дитячими вагами - на 95,8%; телефонізація на 92,6%, в 2006 р. –91,4%.
Незважаючи на недостатнє матеріально-технічне та кадрове забезпечення, медичними працівниками ФАП і ФП в 2007 р. проведений значний обсяг санітарно-протиепідемічних та лікувально-профілактичних робіт по наданню медичної допомоги сільському населенню. Ними за підсумками 2007 р. виконано 1,7 млн. відвідувань, або 8,0 відвідувань на 1 сільського жителя, проти 6,4 у 2006 р. Охват онкопрофоглядами на 1000 населення дорівнює 772,5 – на рівні минулого року. Враховуючи зростання онкопатології, цей розділ роботи займає одне з провідних місць в роботі медпрацівників первинної медичної ланки. Не менш важливим розділом профілактичної роботи серед сільського населення є організація і проведення тонометрії ока на раннє виявлення глаукоми серед дорослого населення. Показник огляду на глаукому підлеглого контингенту дещо покращився і склав у 2007 р. 34,9% (в 2006 р. – 31,7%) від числа підлягаючих. Однак, тенденція до значного покращання цього показника за останні роки не прослідковується. Однією з причин є те, що в 75% районів на ФАП і ФП відсутні тонометри Маклакова. І це при тому, що поступово зростає захворюваність і інвалідність населення від очних хвороб, в тому числі глаукоми. Таким чином, виходячи з короткого аналізу матеріально-технічного забезпечення і роботи ФАП і ФП в 2007 р. можна зробити висновки, що проведена певна робота в організації і наданні медичної допомоги сільському населенню. Ряд показників покращено, окремі стабілізовані.
Управлінням охорони здоров'я затверджений план реорганізації та створення на базі ФАП до 2015 р. з населенням понад 1000 осіб сільських лікарських амбулаторій сімейного типу. Завершення протягом 2008-2010 років телефонізації ФАП/ФП, укомплектуванню, згідно до табелю оснащення: холодильниками; стерилізаційним обладнанням; фізіотерапевтичною апаратурою; дитячими вагами, ростомірами; тонометрами Маклакова для вимірювання очного тиску.
ИСТОКИ САНИТАРНОГО ПРОСВЕЩЕНИЯ НА СУМЩИНЕ
Чернобров И.В.
СумГУ, кафедра гигиены и экологии, социальной медицины и организации здравоохранения
Санитарные просвещение на нынешней территории Сумской области стало на путь своего становления и развития в начале XX в. благодаря инициативе и настойчивости передовых земских врачей. Этому предшествовало обсуждение на уездных врачебных советах и земских собраниях вопросов необходимости систематического распространения среди населения медицинских и гигиенических знаний как мощного фактора в профилактической работе. Но при этом необходимо было преодолеть препятствия со стороны органов власти, так как беседы на медицинские темы и даже пояснения к текстам брошюр, направлявшихся Пироговским обществом, не разрешались. Можно было читать лишь то, что прошло общую и специальную цензуру, но под контролем специального надсмотрщика в заранее обусловленном помещении. К тому же читать имели право исключительно лица, получившие для этого разрешения самого губернатора.
Первые народные чтения по медицине и гигиене в Харьковской губернии состоялись в 1903 г. в Сумском уезде. На заседании врачебного совета в октябре 1902 г. все врачи согласились принимать участие в этой работе. Были разработаны и одобрены врачебным советом соответствующие программы и тематика чтений, которые затем были утверждены губернатором. В отчете за 1903 г. проделанная работа по санитарному просвещению характеризовалась полезной, результативной и перспективной. По иному пути пошло Ахтырское уездное земство. В 1907 г. было поручено двум молодым врачам, не имевшим еще постоянного места работы, заняться «лекторством с оплатой по 5 руб. за чтение». Такую же позицию заняло затем Лебединское уездное земство, выделив для этого дополнительные ассигнования.
Активно проводилось санитарное просвещение и фельдшерами ряда фельдшерских пунктов, которые также «после долгих хлопот и длительной переписки» получали разрешения губернатора. Народные чтения проводились, в основном, по вечерам в воскресные и праздничные дни. Оповещение осуществляли священники после богослужений в церквях. Собирались по 100 и более слушателей. Им особенно нравились демонстрировавшиеся световые картины, а также разъяснения о случаях из местной жизни. В дальнейшем кардинально совершенствовались и внедрялись новые формы, методы и средства санитарного просвещения, которое стало профессиональным долгом каждого медицинского работника.
ПЕРВЫЕ ПРОТИВОТУБЕРКУЛЕЗНЫЕ АМБУЛАТОРИИ НА СУМЩИНЕ
Чернобров И.В.
СумГУ, кафедра гигиены и экологии, социальной медицины и организации здравоохранения
Врачи Сумщины, начиная с 90-х годов XIX в., начали проводить изучение заболеваемости населения туберкулезом, которая в каждом уезде приобретала эпидемический характер. Становились более ясными основные пути и предпосылки успешной борьбы с туберкулезом, имевшие в своей основе социально-гигиеническое направление. Однако разработанные комиссиями Пироговского общества противотуберкулезные мероприятия не были подкреплены государственной программой, и правительство не принимало участия в их реализации. Поэтому все надежды возлагались на создание широкой общественной противотуберкулезной организации. Только в 1910 г. была создана Всероссийская лига по борьбе с туберкулезом, которая принимала меры к организации своих местных отделов. В 1914 г. в стране их стало 150, в т.ч. на Украине – 22, из них 3 на Сумщине – (в Ромнах, Сумах и Глухове). Предусматривалось, что основными тубучреждениями в них должны были стать амбулатории – попечительства. В то время на Сумщине их было 2 (в Ромнах и Сумах) из 13 на Украине.
Общественная противотуберкулезная работа наиболее активно проводилась в Роменском уезде, где отделение лиги создано в 1911 г., его членами стали 247 человек. Амбулатория начала свою деятельность со второй половины 1912 г. Всероссийская лига оказывала практическую помощь: выделила денежную дотацию, наглядные пособия для передвижной и стационарной противотуберкулезных выставок и др. Амбулатория функционировала за счет членских взносов, пожертвований, субсидий земства, доходов от проведения дней «белого цветка». За 1913 г. амбулаторией выявлено 275 больных туберкулезом, а также больных пневмонией – 41, бронхитами – 185, плевритами – 80 и др. Среди больных наиболее высокий удельный вес составляли лица в возрасте 15-30 лет – 43,1%, а дети до 15 лет – 18%. С диагностической целью осуществлялось бакисследование мокроты в амбулатории и городской баклаборатории. Лечение больных проводилось бесплатно. При амбулатории была аптека. Медикаменты отпускала также городская аптека, но со скидками за счет амбулатории. Наиболее нуждавшимся больным оказывалась материальная помощь. В 1913 г. на лечение в Ялту направлено 4 больных. Наиболее активное участие в работе принимали участие врачи Н.А. Равич., Д.И. Волков., Е.Н. Тамарина и др. Заседания правления отделения лиги проводилось ежемесячно.
Противотуберкулезная амбулатория в г. Сумы была открыта в 1914 г. на машиностроительном заводе и функционировала, в основном, за счет средств, больничной кассы. Роменская и Сумская тубамбулатории стали этапом для создания в 1923 г. первых противотуберкулезных диспансеров на Сумщине.
ПЕРВЫЙ ОПЫТ ДИСПАНСЕРИЗАЦИИ НАСЕЛЕНИЯ НА СУМЩИНЕ
Чернобров И.В.
СумГУ, кафедра гигиены и экологии, социальной медицины и организации здравоохранения
В середине 20-х годов XX в. началось внедрение нового метода медицинского обслуживания рабочих промышленных предприятий – диспансеризации, – которая становилась основой в деятельности учреждений здравоохранения. На Сумщине эта работа впервые стала проводиться в 1927 г., о чем свидетельствуют данные по г. Сумы. Основные направления диспансеризации включали в себя: проведение комплексных медицинских осмотров рабочих, работавших в наиболее вредных производственных условиях, взятие на диспансерный учет и оздоровление выявленных больных, проведение мероприятий по улучшению условий их труда и быта. Медицинские осмотры осуществлялись врачами в поликлиниках в нерабочее время (с 17 часов). Использовались лабораторно-инструментальные методы обследования, консультации необходимых сменных специалистов. Особое внимание уделялось изучению условий труда и быта, их результаты заносились средними медработниками в специальные карты, разработанные НКЗ УССР.
Было обследовано 98,5% рабочих из числа подлежавших. По состоянию здоровья рабочие распределялись на 3 группы: здоровые, практически здоровые и больные хроническими заболеваниями с неустойчивой компенсацией. Результаты показали, что здоровые лица составляли 35,9% из числа осмотренных, а II-й и III-й групп – соответственно 37,5% и 26,6%.
Профессиональная трудоспособность была сохранена у 35,2% рабочих, понижена временно – у 46,2%, понижена постоянно – у 17,5%, потеряна постоянно – у 1%, что свидетельствовало о серьезном неблагополучии в состоянии здоровья рабочих, необходимости осуществления оздоровительных медицинских и производственных мероприятий. В проведении диспансеризации отмечались определенные трудности: отсутствие дополнительных ассигнований, недоверчивое, а порой враждебное, отношение части рабочих к диспансеризации, недостаточное знание врачами профпатологии и основ диспансерного наблюдения, слабая заинтересованность ряда должностных лиц и общественных организаций, предприятий в этой работе. Но, несмотря на все трудности, впервые был сделан вывод о том, что диспансеризация является новой, сложной, но актуальной и важной работой медицинских учреждений и предприятий в борьбе за здоровье рабочих.