Оявлятися у формі гострої недостатності (І-IV стадії за Killipp) І як різке загострення хронічної серцевої недостатності (хсн, І-ІІІ стадії, І-IV класи по nyha)
| Вид материала | Документы |
- Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги лікування пацієнтів з хронічної хворобою, 398.66kb.
- Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства, 406.12kb.
- Тести з дисципліни «Маркетингові дослідження та аналіз інформації» Модульний контроль, 145.27kb.
- Академія медичних наук україни інститут кардіології ім. Акад. М. Д. Стражеска чабан, 532.57kb.
- Шпаргалки з цивільного права України, 1116.56kb.
- Укоопспілка львівська комерційна академія, 2534.12kb.
- Діабетична ретинопатія (ДР) мікроангіопатія судин сітківки ока у хворих на цукровий, 1083.23kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 253.1kb.
- "Нейроендокринні синдроми в гінекології", 212.29kb.
- Перемова, 6735.07kb.
ФИЗИЧЕСКАЯ АКТИВНОСТЬ И СОСТОЯНИЕ ЗДОРОВЬЯ СТУДЕНТОВ ПЕДУНИВЕРСИТЕТА
Старший преподаватель Твердохлеб Н.М.
Сумской государственный педагогический университет им. А.С. Макаренка,
кафедра спортивной медицины и валеологии
Для выяснения зависимости состояния здоровья студентов от степени и физической активности нами были обследованы 157 человек.
Исследования показали, что физическая активность студентов, в основном, выражалась в ходьбе (54%), в спорте (22,1%), в домашнем труде (44%). При этом у 6,3% респондентов выявилась крайне низкая физическая активность (состояние гиподинамии). Свободное от занятий время и выходные дни студенты проводят, в основном, за чтением книг (23%), за просмотром телевизора (51,1%), 23% студентов не бывают в выходные дни на воздухе.
Изучение состояния здоровья студентов выявило функциональные нарушения:
1) со стороны нервной системы – в виде вспыльчивости (47,7%), депрессии (7,4%), рассеянности (11,4%), вегетативно сосудистой дистонией (19,2%);
2) со стороны сердечно-сосудистой системы – артериальной гипотонией (16,3) и гипертонией (17,6%), тахикардией (4,6%), брадикардию (0,7%);
3) со стороны дыхательной системы – тахипноз (21%), брадипноз (8,1%), терморегуляция гипотермию (2,4%), гипотермию (4,6%).
Антропометрические исследования показали следующие отклонения в физическом развитии: понижение мышечной силы (26,1%) и наличие избыточного веса (9%).
Углубленный комплексный медицинский осмотр студентов 1 курса 2007-2008 г. выявил хронические нарушения, такие как миопия (1,4%), ревматизм (0,7%), заболевания пищеварительной системы (0,7%), сколиоз (0,51%) и другие. Всего в университете состоит на диспансерном учете по состоянию здоровья 6,3% студентов (ревматизм 1,8%, миопия – 1,8%, сколиоз – 0,63%, заболевания пищеварительной системы – 0,8% и другие).
Как выяснилось, отклонение в состоянии здоровья наблюдалось, прежде всего, у лиц, которые отличались низкой физической активностью. Анализ успеваемости учащихся также выявил снижение качественных показателей у студентов склонных к гиподинамии.
Процесс формирования трудовой активности у студентов мы тесно связываем с их мышечной активностью как жизненно необходимое состояние организма.
Выше сказанное позволило разработать методические рекомендации для студентов в их режиме дня и двигательной активности.
МОНІТОРІНГ СОЦІАЛЬНО-ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТИРЕОЇДНОЇ ПАТОЛОГІЇ В РІЗНИХ БІОГЕОХІМІЧНИХ ЗОНАХ ЗАКАРПАТТЯ
Пірогова В.Г., лікар – пошукувач
Науковий керівник – д.м.н., проф. Фера О.В.
Ужгородський національний університет,
кафедра соціальної медицини та гігієни з курсом історії медицини
Встановлено, що дефіцит йоду в Закарпатській області України (особливо у гірських та передгірських районах) є екологічно обумовленим фактором, разом з тим зміна соціальних умов життя та екологічної ситуації суттєво впливало на епідеміологію захворювань щитоподібної залози, збільшуючи частоту їх насиченості у районах низинної зони.
Проведені епідеміологічні дослідження та моніторинг соціально-екологічної ситуації в різних біогеохімічних зонах області свідчать про те, що тиреоїдні захворювання, особливо ендемічний зоб – це захворювання змішаного ґенезу, тобто є проявом взаємовідносин цілого комплексу соціально-екологічних факторів та їх дисбалансу і підхід до вирішення даної проблеми має бути комплексним. Можна припустити, що більш високе антропотехногенне навантаження у низинних районах у поєднані з більш несприятливою соціально-екологічною ситуацією є потужним додатковим фактором зростання розповсюдження захворювань щитоподібної залози і ставить їх у ряд соціально-екологічно залежних патологій.
Таким чином моніторинг соціальних умов та екологічної ситуації у кожній ландшафтній зоні окремо є суттєвим інформативним фактором для виявлення їх зв’язку з епідеміологічним станом у даній місцевості, ранньої до нозологічної діагностики різних форм патології; у тому числі і щитоподібної залози.
Все це обумовлює розробку комплексних регіональних оздоровчих програм та складання карти-характеристики ендокринно (тиреоїдно) – екологічної ситуації в регіоні, з метою раннього виявлення, прогнозування факторів ризику, їх впливу на епідеміологію захворювань щитоподібної залози, ліквідації або зменшення зобної ендемії та інших захворювань щитоподібної залози, з врахуванням йодної забезпеченості організму та особливостей соціально-екологічного стану оточуючого середовища у кожній місцевості..
САНІТАРНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОБОТИ ПЛАВАЛЬНИХ БАСЕЙНІВ, ЯК СКЛАДОВА
ХІМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
Кателевська Н.М., аспірант
Науковий керівник – д..м.н., проф. Бондаренко Л.А.
Харківський національний медичний університет, кафедра гігієни та екології
В останні роки питання хімічної безпеки оточуючого середовища викликають все більше занепокоєння науковців, при цьому на перше місце поступово вийшли проблеми пов’язані з хімічною небезпекою застосування питної води, що пройшла попередню обробку хлорвмісними речовинами. Однією з найбільш вагомих проблем знезараження води шляхом хлорування є утворення побічних продуктів дезинфекції (ППД) – основна кількість яких є хлорорганічними сполуками (ХОС), більшість з них має виражений токсичний, канцерогенний, мутагенний, тератогенний вплив на організм людини та потребує пріоритетної уваги під час здійснення санітарно-гігієнічного контролю за якістю води. При цьому велике значення мають санітарно-технічні характеристики знезараження води з використанням хлорвмісних препаратів. Метою роботи було вивчення санітарно-технічних засобів експлуатації плавальних басейнів при забезпеченні хімічної безпеки для здоров’я плавців та персоналу. Методом комплексного санітарно-гігієнічного дослідження проведено: відбір проб води плавальних басейнів (загальна кількість 387), вивчення режимів експлуатації, методів знезараження води, особливостей санітарно-технічного забезпечення роботи п’яти плавальних басейнів м.Харкова, аналітична обробка результатів хімічних та бактеріологічних досліджень води зазначених басейнів з 2005р. по 2007р. включно. Хімічний аналіз води басейнів виконувався по затвердженим методикам згідно ГОСТ 2874-82 «Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством», визначення хлороформу – по ДСТУ ISO 10301:2004 „Якість води. Визначення високолетких галогенованих вуглеводнів методом газової хроматографії. За контрольний рівень було прийнято показники якості води міського водогону, що подавалась до водопровідної мережі плавального басейну. Контроль якості води плавального басейну проводився відповідно „Рекомендациям по обеззараживанию воды, дезинфекции подсобных помещений и санитарному режима эксплуатации купально-плавательных бассейнов” №1229-75. Отримані результати дозволяють стверджувати, що при санітарно-технічному забезпеченні роботи та організації санітарно-гігієнічного режиму плавальних басейнів створюються сприятливі умови для утворення хлорорганічних сполук. Так рівень хлороформу у воді плавальних басейнів у 2-3 рази перебільшує відповідний показник у воді міського водогону і становіть в середньому 0,068мг/дм3±0,0035 мг/дм3 та 0,024мг/дм3±0,0013 мг/дм3 відповідно. До специфічних умов, які є найбільш сприятливими для утворення хлорорганічних сполук є: багаторазова та тривала обробка води хлорвмісними препаратами, велика кількість органічних сполук у воді, тривалий час контакту знезаражуючої речовини з водним середовищем, що потребує особливої уваги при забезпеченні хімічної безпеки для відвідувачів та персоналу.
ВИКОРИСТАННЯ ПОКАЗНИКІВ СЕРЦЕВОГО РИТМУ ДЛЯ ОЦІНКИ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ ШКОЛЯРІВ
Калиниченко І.О.
Інститут фізичної культури Сумського державного педагогічного університету ім. А.С.Макаренка, кафедра спортивної медицини та валеології
Загальновідомо, що надмірне інформаційне навантаження у поєднанні з гіподинамією, порушенням режиму сну та відпочинку сприяють зниженню функціональних можливостей організму, процесів адаптації та збільшенню психофізіологічної «ціни» (ПФЦ) інноваційного навчання та проявам загальних негативних тенденцій в динаміці здоров’я дітей шкільного віку (Вайнруб Е.М., Карпухина А.М. та ін., 1988; Куценко Т.В., 2000; Кокун О.М., 2006; Ситдиков Ф.Г. та ін., 2006; Заікіна Г.Л., Калиниченко І.О., 2007).
Метою дослідження було дослідити вплив розумового навантаження на регуляцію діяльності серцево-судинної системи (ССС). Обстежено 380 учнів загальноосвітніх навчальних закладів: гімназії (експериментальна група – ЕГ) та загальноосвітньої школи з традиційною формою навчання (контрольна група – КГ).
Визначення варіабельності ритму серця (ВРС) здійснено за допомогою приладу та програмного забезпечення Cardiospektr (Solvaig, м.Київ) кожного учня у стані спокою та під час змодельованої розумової активності.
Встановлено, що перевищення обсягу тижневого навчального навантаження у ЕГ становить 16 % порівняно із КГ.
Отримані результати аналізу показників ВРС у стані спокою та розумового навантаження, свідчать про наявність вірогідних відмінностей між учнями ЕГ та КГ. Величина NN стану спокою у гімназистів (731,3±13,2) є вірогідно меншою за аналогічний показник у школярів КГ (764,75±11,6) і свідчить про порушення регуляторних впливів на синусовий ритм і балансу, якій склався між парасимпатичним та симпатичним відділами вегетативної нервової системи у порівнянні з учнями КГ, що може бути результатом значного напруження організму учнів ЕГ. Про значне напруження ССС у дівчат ЕГ свідчить величина індексу Баєвського (індекс напруження), який відображає відповідність між статистичними та спектральними характеристиками ВСР і відображає активність симпато-адреналової системи. Така реакція на розумове навантаження у середині навчального тижня захищає організм від виснаження та запобігає переходу у зону перенапруження, завдяки чому відбувається відновлення розумової активності та підвищується продуктивність працездатності у подальші дні тижня, зберігаючи при цьому високу ефективність навчання. У хлопців ЕГ спостерігається протилежна картина: величина індексу Баєвського під час розумового напруження знижується, що свідчить про надмірно низький ступінь централізації управління серцевим ритмом та відсутність напруження регуляторних систем. Це у свою чергу веде до зниження продуктивності та якості виконуваної роботи, що і спостерігається у хлопців ЕГ у середині навчального тижня. Серед школярів КГ вірогідних відмінностей у досліджуваних показниках не встановлено.
Встановлені особливості є результатом надмірно високого ступеня централізації управління серцевим ритмом та перенапруження регуляторних систем у учнів ЕГ. Напружена розумова робота з високою ефективністю діяльності та якістю виконуваної роботи за умови неправильної організації навчального процесу може призвести до виснаження адаптаційних можливостей організму.
З метою оцінки психофізіологічної «ціни» розумового напруження учнів була розроблена математична модель, яка дозволяє визначити міру напруження регуляторних систем та функціональних резервів організму за умови інформаційних навантажень.
Секція анестезіології, ортопедії, травматології та невідкладних станів
К ВОПРОСУ ОБ ЭТИОПАТОГЕНЕЗЕ ГОНАРТРОЗА У ДЕТЕЙ
Шкатула Ю.В., к.м.н.
СумГУ, кафедра ортопедии, травматологии и неотложных состояний
Гонартроз (деформирующий артроз коленного сустава) это комплекс дегенеративно-дистрофических изменений коленного сустава являющийся преимущественно заболеванием взрослого контингента населения. В 2004-2007 годах в Сумской областной детской клинической больнице на стационарном лечении в ортопедотравматологическом отделении и амбулаторном лечении в поликлиническом отделении находилось 11 больных с ДАКС. Удельный вес больных с ДАКС среди всех больных ортопедического профиля составил 0, 34 %, то есть удельный вес небольшой, но в связи с тем, что исходом заболевания является формирование стойкой сгибательно-разгибательной контрактуры коленного сустава, иногда с нарушением опороспособности и нередко регистрируется инвалидность пациента, мы решили проанализировать эту категорию больных и попытаться выяснить причины возникновения и развития этой патологии у детей. Среди наших пациентов преобладали лица мужского пола (соотношение 1, 5 : 1). Средний возраст больных – 13, 5 лет,
У этой группы пациентов нами отмечен ряд общих клинических признаков: боли в коленном суставе, появляющиеся при различной нагрузке: спуск по лестнице, выполнение приседаний; после длительной ходьбы или бега, при переноске тяжестей. Кроме того пациенты отмечали боли при местном переохлаждении сустава, в вечернею время суток. В начальной стадии заболевания пациенты по утрам замечали «утренний дискомфорт»: скованность в коленном суставе и даже боли при ходьбе, которые самостоятельно проходят днем. В периоды обострения болезни – ребенок с трудом может наступать на ногу, безболезненная ходьба невозможна. При осмотре отмечали некоторую отечность в области сустава, нередко – выпот в в суставе. С развитием болезни боли приобретали все более постоянный характер и усиливались.
При рентгенологическом исследовании наших пациентов мы выделили ряд общих признаков: неравномерное сужение суставной щели; склерозирование субхондральных участков костной ткани эпифизов бедренной кости, большеберцовой и малоберцовой костей, надколенника; краевые остеофиты в виде заострения контуров эпифизов большеберцовой и малоберцовой костей, бедренной кости и краев надколенника; Мы проанализировали причины, способствующие началу заболевания: в результате перенесенной травмы - (27%), на фоне неправильно консолидированных переломов - (18,2%), в результате туберкулезного поражения - (9%), метаболические нарушения на фоне эндокринной патологии (18,2%) по неизвестной причине - (27%)
На основании проведенного анализа построена общая схема развития ДАКС у детей.
Согласно этой схемы можно выделить биомеханический «маршрут» модели: «аномалии строения» - «нарушение биомеханических взаимоотношений» + «нарушение эндокринных регуляторных механизмов костеобразования и резорбции» = «ДАКС», который определяет суть заболевания.
Присутствуют аномалии развития, при определенных условиях они приведут к дискоординации нагрузки всей системы.
Если в системе имеет место нарушение равновесия нагрузки, то оно обязательно приведет к разрушению.
Если в системе происходят процессы разрушения, то они обязательно приведут к переходу процессов репарации в патологическую стадию репаративной регенерации со всеми соответствующими последствиями.
Если аномалия строения и нарушение эндокринных регуляторных механизмов костеобразования и резорбции действуют как первопричинные, то факторы внешней среды имеют только экспозитивное значение.
Согласно этой модели ДАКС является мультифакториальным генетически предрасположенным заболеванием и предпосылки к его развитию надо искать в детстве, и следовательно еще в детском возрасте предпринимать профилактические меры.
ОСОБЕННОСТИ ЖИРОВОЙ ЭМБОЛИИ ПРИ ТЯЖЁЛЫХ ПОВРЕЖДЕНИЯХ ОПОРНО-ДВИГАТЕЛЬНОГО АППАРАТА
Шищук В.Д., к.м.н., доцент; Шищук Д.В. студ. 6-го курса
СумГУ, кафедра ортопедии, травматологии и неотложных состояний
Частота развития жировой эмболии (ЖЭ) при переломах длинных трубчатых костей колебается от 0.5-3.5%, а при множественнях переломах костей таза – до 10%.
Жировая эмболия – это патологический процесс, который характеризуется образованием и циркуляцией капель жира в кровеносном русле, приводящее к закупорке капилляров и более крупных кровеносных сосудов. Жировые эмболы в крови, моче и ликворе находятся практически во всех случаях тяжелого течения травматической болезни.
В генезе ЖЭ имеют значение три фактора определяющие наличие капель нейтрального жира в крови. Это переломы костей с повреждением костного мозга, травмирование мест жировой ткани и биохимическая трансформация липидов крови.
Исследования показали, что количество жира попадающего в кровь из мест перелома, оказывается явно недостаточным для эмболизации сосудов легких. Поэтому было доказано, что при травме, липиды крови из тонкодисперстных эмульсий превращаются в грубодисперсную.
Размер жировых капель, появляющихся в крови у больных с травмой, достигает 5-200 мкм. Именно появление в плазме жировых частиц такого размера представляет собой серьёзную угрозу развития тромбоэмболических осложнений.
Развёрнутая клиника жировой эмболии определяется прежде всего характером ишемических нарушений в жизненно важных органах. Чаще других органов повреждаются лёгкие (около 70%), несколько реже головной мозг (около 20%). Диагноз ЖЭ ставится когда развивается необъяснимая характером травмы или степенью перенесенной гипоксии энцефалопатия или возникают дыхательные нарушения, неукладывающиеся в клиническую картину перенесенного травматического шока.
Современные методики лабораторной диагностики сводятся к непосредственному определению жировых частиц в циркулирующей крови, моче и ликворе. Наличие капель нейтрального жира в биологических средах является патогномоничным симптомом жировой эмболии.
Терапия заключается в быстрой и надёжной стабилизации переломов длинных трубчатых костей и таза; рациональное и эффективное проведение противошоковых мероприятий.
Специальная профилактика заключается в назначении препаратов улучшающих реологические свойства крови и микроциркуляцию.
Медикаментозная терапия предполагает назначение средств, улучшающих мозговое кровообращение и обменные процессы в головном мозге, при преобладании изменений со стороны ЦНС - коррекция дыхательных расстройств. Подобные меры профилактики и терапии ЖЭ приносят успехи в 50-60% случаев.
ВИКОРИСТАННЯ РОСЛИННОГО ПРЕПАРАТУ КАНЕФРОН Н В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХРОНІЧНОГО ЦИСТИТУ
Сікора В.В., асистент, к.м.н.; Шаповалова І.І., студ. 5-го курсу
СумДУ, кафедра ортопедії, травматології та НС
Лікування захворювань нирок і сечовивідних шляхів, за допомогою фітопрепаратів, має давню історію. Цілющі властивості багатьох рослин широко застосовували для лікування хвороб у стародавньому світі. Науці відомо близько 20 тис. видів лікарських рослин, але в офіційній медицині використовується близько 300. Поряд з бурхливим розвитком фармакоіндустрії, фітопрепарати мають вагоме місце в комплексному лікуванні хронічних захворювань. Хронічний цистит - є одним з найпоширеніших урологічних захворювань, яким страждають жінки різного віку. Використання фітопрепаратів сприяє довготривалим періодам ремісії при застосуванні їх поряд зі звичайними лікарськими засобами.
Оригінальність ідеї полягає в тому, що використовуючи монотерапію рослинним препаратом Канефрон Н можна досягти значних успіхів в лікуванні хронічного циститу, але це займе більше часу та затрат, порівняно з використанням його в комплексному лікуванні.
В нашій роботі, при обстеженні хворих використовувались наступні методи досліджень: фізі кальні обстеження, мікроскопічне дослідження сечі, бактеріологічне дослідження сечі, УЗД органів сечовидільної системи, цистоскопію, екскреторну урографію з нисхідною цистографією.
У підгрупі А1 піурія через 10 днів лікування не спостерігалась у 6 (75%) хворих, в той час як у підгрупі А2 – у 100% хворих.
При бактеріологічному дослідженні сечі, проведеному через 10 днів, попередньо виділений збудник був виявлений лише в 1 хворого підгрупи А1; в підгрупі А2 результати посіва сечі були від’ємні у 100% випадків.
Подібні результати були отримані через 30 днів. У всіх хворих, які приймали Канефрон Н, клінічні прояви захворювання були відсутні, в той час як у 2 (28,5%) хворих, які отримуваали монотерапію Лопраксом, в тому або іншому ступені, піурія як і раніше не виявлялось у 100% хворих підгрупи А2. В підгрупі А1 повторне підвищення кількості лейкоцитів в сечі було виявлено у 2 (25%) хворих.
Таким чином стає очевидним, що не дивлячись на достатньо високу ефективність Лопраксу (75%), додавання в терапію Канефрону Н підвищує клінічну ефективність лікування з 70 до 100% (при довготривалому прийомі препарату). Можливо, це пов’язано з комплексним антимікробним, протизапальним, спазмолітичним і діуретичним ефектом останнього. Потенціюючи дію Лопраксу, Канефрон Н забезпечує додатковий протизапальний та симптоматичний ефект, який зберігається і після припинення активної антибактеріальної терапії. Крім того, з’ясувалось, що тривалий прийом Канефрона Н забезпечує стійкий противорецидивний ефект, про що свідчить відсутність клінічних та лабораторних проявів циститу через 30 днів лікування.
Після проведеного курсу ініціальної терапії (група Б) клінічне покращення наступило у 16 (87,5%) хворих – 7 (87,5%) хворих підгрупи Б1 та (87,5%) хворих підгрупи Б2.
Через 30 днів спостережень скарги, як і раніше були відсутні або незначними у 5 (62,5%) з 14 хворих, тих, що не отримували підтримуючої терапії Канефроном Н.У 1 (12,5%) хворих, незважаючи на досягнутий раніше позитивний ефект, був відмічений повторний розвиток клінічної картини цистита. Що стосується хворих з підгрупи Б2, які отримували підтримуючу терапію Канефроном Н, то через 30 днів скарги були відсутніми у 8 (100%) з 8 хворих.
Аналіз проведеного дослідження дає змогу розглядати рослинний препарат Канефрон Н, як ефективний та безпечний лікарський засіб для лікування хворих хронічним циститом. Прийом препарату Канефрон Н не тільки сприяє підтриманню раніше досягнутого результату, але й додатково підвищує ефективність ініціальної терапії. Таким чином, даний препарат є незамінним у використанні з метою профілактики рецидивів хронічного циститу після досягнутого клінічного покращення, а також для підвищення ефективності курсу ініціальної комплексної терапії.