Оявлятися у формі гострої недостатності (І-IV стадії за Killipp) І як різке загострення хронічної серцевої недостатності (хсн, І-ІІІ стадії, І-IV класи по nyha)
| Вид материала | Документы |
- Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги лікування пацієнтів з хронічної хворобою, 398.66kb.
- Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства, 406.12kb.
- Тести з дисципліни «Маркетингові дослідження та аналіз інформації» Модульний контроль, 145.27kb.
- Академія медичних наук україни інститут кардіології ім. Акад. М. Д. Стражеска чабан, 532.57kb.
- Шпаргалки з цивільного права України, 1116.56kb.
- Укоопспілка львівська комерційна академія, 2534.12kb.
- Діабетична ретинопатія (ДР) мікроангіопатія судин сітківки ока у хворих на цукровий, 1083.23kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 253.1kb.
- "Нейроендокринні синдроми в гінекології", 212.29kb.
- Перемова, 6735.07kb.
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ КОРЕКЦІІ І ПРОФІЛАКТИКИ ВЕГЕТАТИВНИХ
ПОРУШЕНЬ У ВАГІТНИХ
Жемчужин В.Ю., магістр
Науковий керівник – доц. Сумцов Г.О.
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Нейроциркуляторна дистонія(НЦД) - одне з найчастіших захворювань, які зустрічаються у вагітних. В акушерстві проблема НЦД має свою актуальність у зв’язку з тим, що цей патологічний стан може супроводжуватись ускладненнями вагітності, пологів, післяпологового періоду і негативно впливати на подальший нервово-психічний розвиток у дітей.
В Буринській ЦРЛ ім. проф. М.П. Новаченка була проведена робота по вивченню НЦД у вагітних. Були вивчені клінічні прояви НЦД (по гіпертонічному, гіпотонічному, кардіальному типах) у 41 вагітних. На момент взяття під нагляд всі жінки мали надлишкове збільшення маси тіла (від 3 до 15кг), поганий сон (поверхневий, не спокійний, інверсія сну, часте прокидання) збільшену нервову збудливість. Усі вагітні попередньо пройшли повне клініко-лабораторне обстеження. Середній вік склав 25,5±0,8 років. Обтяжений акушерсько-гінекологічний анамнез мали 23 вагітні. З 21 повторно вагітних дострокові пологи відбулись у 2. Екстрагенітальні захворювання виявлені у 78% вагітних. Жінки мали наступні екстрагенітальні захворювання: НЦД у 95%, хронічний пієлонефрит 21%, дисфункцію щитоподібної залози і обміну речовин 37%. Поєднані екстрагенітальні захворювання діагностовано у 24% вагітних. На ряду з медикаментозним лікуванням нами запропоновані рослинні збори, які сприяють нормалізації функції ЦНС, зменшенню викиду вазопресорів (зниження периферичного опору), корекції гіповолемії, покращенню матково-плацентарного кровообігу. Збір №1 містив,(ч): квітки ромашки 1, квітки нагідки 1, плоди горобини звичайної 1, плоди і насіння лимоннику 0,5, листя мучниці 0,5, плоди шипшини 2. Збір №2: листя меліси 1, коріння валеріани 0,5, плоди смородини чорної 1, плоди шипшини 2, квітки глоду 2. Було вирішено додати до лікування комплексний препарат Магне-В6 всім вагітним з метою забезпечення достатньою кількістю магнія і віт.В6.
Збори лікарських рослин приймали вагітні з НЦД по гіпертонічному (збір№2) і гіпотонічному (збір №1) типах (по 15 вагітних в кожній групі), які спостерігались в жіночій консультації, 11 жінок з НЦД по кардіальному типу (збір№2), і 5 вагітних з іншою патологією.
Після завершення курсу лікування фітозборами і комплексним препаратом Магне-В6(через 21 день)73% вагітних відмітили покращення свого стану, 14%-зменшення клінічних проявів НЦД, 13%-без змін.
Позитивним результатом проведеної роботи стало зменшення клінічних проявів НЦД у вагітних, зниження частоти і ступеня важкості пізніх гестозів, і відповідно перинатальних ускладнень у вагітних в групах ризику за рахунок комплексної дії лікарських зборів і Магне-В6.
СОСТОЯНИЕ ДИАГНОСТИКИ И ЛЕЧЕНИЯ ФОНОВЫХ И ПРЕДРАКОВЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ ШЕЙКИ МАТКИ В ЖЕНСКОЙ КОНСУЛЬТАЦИИ КРОЛЕВЕЦКОЙ ЦРБ
Шелестюк Н.В., врач-интерн, Пинчук А.В., врач-гинеколог, Кролевецкая ЦРБ
Научный руководитель - доц. Сумцов Г.А.
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Проблема профилактики рака шейки матки остается актуальной и единственный путь уменьшения заболеваемости – выявление и оздоровление фоновых и предраковых заболеваний. Нами проанализированы результаты диагностики и оздоровления 49-ти больных фоновыми и предраковыми заболеваниями шейки матки за 2007 год на материалах женской консультации Кролевецкой ЦРБ. Возраст заболевших от 20 до 74 лет, средний возраст – 47 лет, среди них до 30 лет – 13, старше – 36. С целью уточнения диагноза кольпоскопия и цитологическое исследование проводились всем больным. По диагнозам больные распределились следующим образом: эрозии шейки матки – 21, полипы – 14, эндоцервициты – 4, лейкоплакии – 2, дисплазии – 8. Наряду с вышеуказанной патологией 19 женщин имели воспалительные заболевания влагалища, они санированы общепринятыми методами до оздоровления основного заболевания.
С целью оздоровления основного заболевания применялись консервативные и хирургические методы лечения. Хирургически пролечено: полипы – 14 (100%), эрозии – 13 (62%), дисплазии – 1 (12,5%); консервативно: эрозии – 8 (38%), эндоцервициты – 4 (100%), лейкоплакии – 2(100%).
Остальные больные дисплазиями шейки матки направлены на дообследование и лечение в кабинет патологии шейки маки в СОКОД или СОЦАГР.
В результате проведенного обследования и лечения оздоровлено 49 (100%) больных, на данный момент выздоровели и находятся на диспансерном учете 45 (80%) больных.
Таким образом, в условиях ЖК Кролевецкой ЦРБ достаточно возможностей для оздоровления женщин из группы риска по возникновению рака шейки матки.
КОМБИНИРОВАННЫЕ ОПЕРАЦИИ ПРИ ВЫПАДЕНИИ ПОЛОВЫХ ОРГАНОВ У МОЛОДЫХ ЖЕНЩИН
Сумцов Г.А. доцент, Сумцов Д.Г., врач СумОКОД
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Опущение и выпадение половых органов часто начинается у женщин репродуктивного возраста, постепенно прогрессирует, приводя к снижению качества жизни, психологической дезадаптации, потери трудоспособности. Проблема коррекции этих нарушений остается актуальной в течение сотен лет. Уже предложено не менее 500 модификаций хирургического лечения, но, к сожалению, у женщин живущих половой жизнью и занимающихся физическим трудом они не применимы или недостаточно эффективны.
У 74 больных в возрасте от 29 до 45 лет с опущениями и выпадениями половых органов и часто с другой сопутствующей патологией (элонгация шейки матки, цисто- и /или ректоцеле, лейомиома матки, образования придатков) проведены комбинированные операции. При этих вмешательствах, одновременно с пластикой влагалища, через лапаротомный доступ проводилась дополнительная фиксация матки, культи шейки матки или влагалища к передней брюшной стенке, маточным связкам или к крестцу.
У 19 больных из этой группы произведена надвлагалищная ампутация матки с придатками или без них, у 11 – экстирпация матки, консервативная миомэктомия и удаление придатков по одной операции, клиновидная ампутация шейки матки по Шредеру у 18 и стерилизация у 15 больных. В основном проводилась вентрофиксация матки по Кохеру, а в случаях удаления тела матки, культя шейки матки или влагалища фиксировались путем подшивания или пликации связок, облитерации заднего свода по Гальбану. У 12 больных из этой группы культи фиксированы к надкостнице крестца апоневротическим лоскутом, взятым из передней стенки и проведенным под брюшиной крестцовой впадины.
Исходы операций и результаты коррекции благоприятны.
К ВОПРОСУ ПОСЛЕРОДОВЫХ ГЕМАТОМ
Сумцов Г.А., доцент, Сидоренко Т.О., врач Сум РД № 1, Сумцов Д.Г., врач СумОКОД
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Спонтанные гематомы родовых путей, как осложнение встречаются в 1-2 случаях на 2000 родов. Чаще всего возникают гематомы под тазовой фасцией, при которых кровь накапливается в около влагалищной клетчатке, под кожей больших половых губ и промежности. Иногда гематомы распространяются под кожу лобка и на область ягодиц.
Особого внимания заслуживают гематомы супрафасциальные при которых кровь накапливается в клетчатке параметрия нередко достигая почек, а спереди могут инфильтрировать клетчатку мочевого пузыря и достигать уровня пупка. Такие гематомы часто сопровождаются значительной кровопотерей и болевым синдромом, нарушая общее состояние родильниц и угрожая жизни. Диагностика таких осложнений затруднена, а больные часто нуждаются в неотложной высококвалифицированной помощи.
В течении последних 20 лет в Сумской области во время вызовов по санавиации оказана помощь 12 родильницам, роды у которых осложнились супрафасциальными гематомами. Возраст обследованных от 18 до 27 лет, 9 из них первородящие. Роды у всех в головном предлежании проведены через естественные родовые пути. В половине наблюдений роды осложнились слабостью родовой деятельности с медикаментозным усилением часто на фоне преэклампсии. Хирургических вмешательств или разрешающих акушерских пособий не было.
Осложнения выявлены от 3 до 12 часов после родов. Нередко родильницы на протяжении 4-8 часов чувствовали удовлетворительно, вели себя активно и жалоб не предъявляли.
Всем, в связи с тяжестью состояния на момент установления диагноза, по жизненным показаниям срочно проведены операции (Лапаротомия, перевязка одно- или двухсторонняя внутренних подвздошных артерий, дренирование). В одном наблюдении в связи с явлениями ДВС синдрома производилась тампонада параметрия. Объем вмешательства объясняется тем, что надфасциальные гематомы возникают в результате повреждения стенок сосудов из системы внутренних подвздошных артерий.
Исходы операций и результаты лечения благоприятные.
КОМПЛЕКСНОЕ ЛЕЧЕНИЕ ОСТРЫХ ГНОЙНО-ВОСПАЛИТЕЛЬНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ КИСТИ С ПРИМЕНЕНИЕМ НОВЫХ АНТИСЕПТИКОВ
Кравец В.В., аспирант, Фесенко П.А., студ. 4-го курсу, Кравец В.П., доцент
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Острые гнойно-воспалительные заболевания пальцев и кисти является одной из актуальных проблем гнойной хирургии.
Отсутствие данных литературы и рациональных схем лечения гнойных процессов кисти, после вскрытия гнойного очага, с учетом бактериологических, цитологических, иммунологических, биохимических и др. изменений в ране и организме больного, послужили поиску новых антисептиков в лечении пациентов.
Комплексное лечение больных с острыми гнойно-воспалительными заболеваниями кисти проводили в зависимости от стадии процесса. Различаем серозно-инфильтративную и гнойно-некротическую стадии. Предложено множество различных методов консервативной терапии и оперативных приемов для лечения больных. Однако опыт показал, что лечение пациентов должно быть комплексным и ведущее место занимает оперативный метод.
После вскрытия гнойного очага рану промывали 0,025 % раствором декаметоксина приготовленном на 3-3,2 % растворе поваренной соли, подогретого до 37-38º, антибактериальное свойство раствора усиливается. Осмотическое давление в тканях равно 8 атн., в результате значительной разницы возникает так называемый «осмотический скачок». Это способствует очищению раны от микробов.
Всего комплексно пролечено 56 лиц с различными гнойно-воспалительными процессами пальцев и кисти с применением декаметоксина. Группе больных (23 чел.) после промывания раны раствором декаметоксина вводили в рану многокомпонентную мазь на гидрофильной основе с декаметоксином.
Средние сроки лечения сократились почти в 1,5 раза по сравнению с группой больных, которым применялись традиционные методы лечения.
Комплексное лечение больных с гнойными процессами кисти с применением декаметоксина и многокомпонентной мази на гидрофильной основе дают положительные результаты.
ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ ПЕРИТОНІТУ
Кравець О.В., аспірант; Кравець В.П., доцент
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
Діагностика та лікування перитоніту одна з найактуальніших проблем невідкладної хірургії і основна причина летальності в хірургічній клініці.
Проведено ретроспективний аналіз історій хвороб 69 пацієнтів з перитонітом. Основними факторами, які зумовлюють тяжкість порушень гомеостазу при перитоніті, є час від розвитку захворювання до початку надання спеціалізованої медичної допомоги та розповсюдження запального вогнища. В період до 6 годин від початку захворювання госпіталізовані 20 хворих, у проміжку 6 – 12 годин – 7 (10,2%), 12-24 години – 35(50,6%) і пізніше 24 годин - 7 (10,2%). При цьому у 41 (59,4%) пацієнтів причиною запізнілої госпіталізації була затримка в зверненні за медичною допомогою, у 6 (8,7%) – помилки медичної допомоги на до госпітальному етапі.
Діагностика виконувалась із застосуванням загальноприйнятих фізикальних, лабораторних та інструментальних методів обстеження.
Виділяємо п’ять етапів лікувальної тактики при перитоніті: передопераційна підготовка; оперативна корекція запального вогнища черевної порожнини; інтенсивна терапія в ранньому післяопераційному періоді; відновна терапія; реабілітація в амбулаторних умовах.
Таким чином, основною причиною гострого перитоніту є запізніла госпіталізація хворих. Вибір діагностичної та лікувальної тактики потребують диференційованого підходу з урахуванням ступеня тяжкості хворого.
ДИАГНОСТИКА ОСТРОГО ПАНКРЕАТИТА
Кравец В.В., аспірант; Кравец В.П., доцент
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Острый панкреатит в настоящее время занимает 2-3-е место в структуре острых хирургических заболеваний органов брюшной полости. Летальность при деструктивных формах острого панкреатита, несмотря на применение современных методов интенсивной терапии критических состояний, миниинвазивных хирургических технологий, остаётся высокой, составляя 20-50%. Основную долю умерших от острого панкреатита составляют больные с гнойными осложнениями, как правило, со 2-й недели заболевания. Улучшение результатов лечения острого деструктивного панкреатита, является предметом обсуждения на многих хирургических форумах, включая международные, однако по-прежнему остаются дискутабельными вопросы оптимизации организации помощи больным с тяжёлыми формами заболевания, определение показаний к ранним операциям, выбора хирургического доступа и вариантов дренирования гнойно-деструктивных очагов в брюшной полости и забрюшинном пространстве.
Признаками острого панкреатита при первичной диагностике являются:выраженный болевой синдром и усиление боли; перитонеальный синдром; признаки расстройств периферической микроциркуляции; тахикардия > 120 уд. в минуту; систолическое артериальное давление менее 70 или более 150 мм рт. ст.; частота дыхания свыше 22 в минуту; снижение диуреза; расстройство сознания; гемоконцентрация с Hb свыше 140 г/л и Нt свыше 40%; лейкоциты более 14 × 109 /л; мочевина плазмы более 10 ммоль/л; повышение уровня глюкозы крови более 10 ммоль/л.
Наличие двух и более из перечисленных признаков даёт основание диагностировать тяжелый острый панкреатит.
ПУТИ УЛУЧШЕНИЯ ФУНКЦИИ ЖЕЛУДОЧНО-КИШЕЧНОГО ТРАКТА
В РАННЕМ ПОСЛЕОПЕРАЦИОННОМ ПЕРИОДЕ
Кравец В.П., доцент; Кравец А.В., аспирант
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
В раннем послеоперационном периоде при операциях на органах брюшной полости большое значение имеет функциональное состояние кишечника. Восстановление адекватной деятельности желудочно-кишечного тракта позволяет использовать энтеральное питание, что значительно упрощает и уменьшает затраты на лечение больных в послеоперационном периоде.
Нами наблюдалось 35 больных в возрасте от 18 до 73 лет, которые находились на стационарном лечении в хирургических отделениях. Мужчин было 19, женщин – 16. Всем больным выполнены различные оперативные вмешательства на органах брюшной полости.
При наличии выраженных нарушений биоэлектрической активности желудочно-кишечного тракта проводили стимуляции моторики кишечника. Для этого назначался церукал, который является специфическим блокатором центральной нервной системы. Механизм действия препарата выражается не только в их блокаде, но и в усилении высвобождения ацетилхолина в тканях пищеварительного тракта. Период полувыведения препарата составляет в зависимости от метода введения от 2,5 до 8 часов.
Использовали следующую схему введения препарата: в течении двух суток церукал вводили внутримышечно 3 раза в сутки в дозе 10-20мг за 20 минут до инъекции прозерина. Спустя двое суток кратность уменьшали до 2 раз в сутки. Начиная с 3-х суток переходили на раннее энтеральное питание. Вопрос о продолжительности лечения решали индивидуально. При благоприятном течении послеоперационного периода длительность курса не превышала 7-9 дней.
Улучшение моторной функции желудочно-кишечного тракта позволило уменьшить количество послеоперационных осложнений и осуществить переход на раннее энтеральное питание.
ПРИЧИНЫ ВОЗНИКНОВЕНИЯ ОСТРЫХ ГНОЙНО-ВОПАЛИТЕЛЬНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ
ПАЛЬЦЕВ И КИСТИ
Кравец В.П., доцент; Кравец В.В., аспирант
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Острые гнойно-воспалительные заболевания пальцев и кисти являются актуальной проблемой гнойной хирургии. Больные с острыми гнойными процессами рук составляют 20-30% всех амбулаторных посещений к хирургу поликлиники.
Причиной возникновения гнойно-воспалительных процессов кисти у 286 наблюдаемых лиц явились различные микротравмы. На производстве микротравмы получили 65,6% больных, в быту – 34,4%. У 6,5% лиц причину установить не удалось, но вероятность травмы не исключена. Микротравмы, вызывавшие панариций и флегмоны кисти распределились следующим образом: колотые раны – 35,8% больных, ушибленные раны – 25,5%, ссадины – 20,5%, резаные раны – 12,4%, занозы – 4,4%, ожоги – 1,4%. Наибольший удельный вес среди микротравм занимают колотые, ушибленные и резаные раны(73,2%). Они опасны тем, что края раны быстро смыкаются, особенно колотых, иногда происходит эпителизация кожного дефекта, а в раневом канале сохраняется гноеродная микробная флора. Второе место по частоте возникновения заболевания занимают ссадины (20,5%). У 70,9% пациентов они локализовались на тыльной поверхности пальцев и кисти, а у 29,1% - на ладонной.
Результаты свидетельствуют, что причиной возникновения острых гнойно-воспалительных процессов рук являются микротравмы.
ДО ПИТАННЯ ДІАГНОСТИКИ ГОСТРОГО ПАНКРЕАТИТУ
Кравець В.П., доцент; Кравець О.В., аспірант
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
За останні роки захворюваність на гострий панкреатит збільшилась у 10-15 разів. Летальність при цій патології сягає 6-21%. Впровадження сучасних технологій дозволило прискорити та покращити діагностику гострого панкреатиту. Проблемним питанням є своєчасна діагностика гострого панкреатиту на до госпітальному та ранньому госпітальному етапах, розпізнавання деструктивних форм та інші.
Нами спостерігалось 72 хворих на гострий панкреатит. Чоловіків – 52, жінок – 20. Найбільша кількість осіб знаходилась у працездатному віці – 20-59 років. Відмічено запізнілу госпіталізацію хворих. Встановлено, що жовчнокам’яною хворобою страждали 32 чоловіка, виразковою хворобою шлунка та 12-палої кишки – 20. Зловживали алкоголем 20 пацієнтів. Аліментарний фактор став причиною захворювання у 15 осіб. Встановити причину захворювання не вдалось у 10% госпіталізованих.
Захворювання розпочалося з розпираючого болю в епігастральній ділянці оперізуючого характеру у 58 пацієнтів, нудота та блювота відмічались у 49 госпіталізованих. У 31,5% осіб була помітна інтоксикація – частота пульсу – 110-120 уд. за хв., дихання поверхневе – 24-26 за хв., бентежила спрага. У 38 чол. спостерігалося підвищення температури тіла до 38-39º С. У 16,2% хворих рівень загального білірубіну у сироватці крові сягав 29,5-47 ммоль/л.
Діагноз гострого панкреатиту ставили на основі лабораторних та інструментальних методів дослідження. Вирішальними при цьому вважаємо дані УЗД, КТ, ФГДС, лапароскопії. Певного значення надавали наслідкам обстеження ексудату із черевної порожнини.
Таким чином, діагностика гострого панкреатиту має базуватися на даних клініки, лабораторних та інструментальних методах дослідження.
ДРЕНИРОВАНИЕ БРЮШНОЙ ПОЛОСТИ ПРИ ПЕРИТОНИТЕ
Кравец В.П., доцент; Кравец В.В., аспирант
СумГУ, кафедра семейной медицины с курсом эндокринологии
Показания и техника исполнения дренирования брюшной полости недостаточно освещены в литературе. При выборе показаний для дренирования брюшной полости следует сопоставлять целесообразность и эффективность методики и четко представлять отрицательные стороны того или иного способа дренирования.
Клинические наблюдения и исследования проведены у 53 больных с различной абдоминальной патологией, осложненной разлитым гнойным перитонитом. Все больные получали комплексное лечение, предусматривающее сочетание различных способов воздействия на звенья патологического процесса. Составными элементами лечения были: предоперационная инфузионная терапия, хирургическое вмешательство, коррекция нарушений гомеостаза, массивная антибактериальная терапия, борьба с парезом кишечника.
Оперативное лечение у всех больных выполнено по общепринятой методике, которая включала в себя выполнение широкой лапаротомии, устранение источника воспаления, тщательную санацию брюшной полости, по показаниям интубация тонкого кишечника и дренирование брюшной полости из 4-х точек. При дренировании брюшной полости петли кишечника и сальник в первую очередь отграничивают любой оставленный в брюшной полости дренаж, при этом на них выпадают нити фибрина.
Таким образом, правильно установленные показания к дренированию и адекватное техническое исполнение скажутся, безусловно, на конечных результатах лечения.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОВЕДЕННЯ ТРОМБОЛІТИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА
Цимбал В.А., лікар - інтерн
Науковий керівник – доц. Винниченко Л.Б.
СумДУ, кафедра сімейної медицини з курсом ендокринології
За статистичними даними група хворих, які страждають на серцево-судинні захворювання, є досить чисельною і посідає одне з перших місць серед інших захворювань. Серцево-судинні захворювання забирають велику кількість людського життя. Головна причина смертності - ішемічна хвороба серця, зокрема гострий інфаркт міокарда, який потребує невідкладного проведення інтенсивної терапії.
Мета роботи: Дослідити доцільність та ефективність проведення тромболітичної терапії при гострому інфаркті міокарда. Визначити вплив тромболізису на рівень загальної смертності серед таких хворих під час їх перебування в стаціонарі.
Матеріали та методи: Протягом 2007 року в кардіологічне відділення КУСМКЛ №1 з діагнозом „гострий інфаркт міокарда” було госпіталізовано 432 хворих. Врахувавши протипоказання до проведення тромболітичної терапії, та наявність відрізка часу (до 6 годин від моменту виникнення інфаркту міокарда) необхідного для проведення даної процедури, лише 87 хворим було показано проведення тромболітичної терапії. Тромболізис проводився 27 хворим (25 чоловіків та 2 жінок віком від 42 до 74 років)
Результати: Зроблено процедур тромболізису – 27. Металізе було введено 1 хворому, актілізе - 2 хворим, фармакіназа - 7 хворим, іншим - 17 хворим, було проведено тромболізис стрептокіназою. Загальна летальність хворих з гострим інфарктом міокарда під час перебування в стаціонарі склала 12,8%. Серед осіб, яким було проведено тромболізис, не було зафіксовано летальних випадків. Також, підрахувавши час перебування в стаціонарі випливають наступні цифри: ліжкодоба хворих на інфаркт міокарда становить 18,7 дня, а ліжкодоба хворих яким проведено тромболізис зменшився на 1,6 дня і становить17,1 дня.
Висновки: Проведення тромболітичної терапії в перші години від виникнення інфаркту міокарда знижує летальність та дозволяю зменшити час перебування хворих в стаціонарі, але досить висока вартість обмежує використання тромболітичних препаратів.