Оявлятися у формі гострої недостатності (І-IV стадії за Killipp) І як різке загострення хронічної серцевої недостатності (хсн, І-ІІІ стадії, І-IV класи по nyha)
| Вид материала | Документы |
- Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги лікування пацієнтів з хронічної хворобою, 398.66kb.
- Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства, 406.12kb.
- Тести з дисципліни «Маркетингові дослідження та аналіз інформації» Модульний контроль, 145.27kb.
- Академія медичних наук україни інститут кардіології ім. Акад. М. Д. Стражеска чабан, 532.57kb.
- Шпаргалки з цивільного права України, 1116.56kb.
- Укоопспілка львівська комерційна академія, 2534.12kb.
- Діабетична ретинопатія (ДР) мікроангіопатія судин сітківки ока у хворих на цукровий, 1083.23kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 253.1kb.
- "Нейроендокринні синдроми в гінекології", 212.29kb.
- Перемова, 6735.07kb.
INFLUENCE OF BACTERIAL LIPOPOLYSACCHARIDES ON SECRETORY ACTIVITY OF B CELLS
Belokobylskiy Sergey
Chairman – professor N.K. Kasimirko
Lugansk State Medical University,
Department of Pathological Physiology
The objects of research were 115 cultures of peripheral blood B cells of healthy males in age of 18-22 years. Lipopolysaccharides (LPS) of Gram-negative bacteria were obtained from the cell walls of bacteria belonging to genera Escherichia, Proteus, Pseudomonas, Haemophilus, Bacteroides, Prevotella, Fusobacterium, isolated from 80 patients with chronic parodontitis. The following acting concentrations of LPS (mcg/ml) were used: 10.0; 50.0; 100.0. Populations of human peripheral blood B cells were obtained by centrifugation on density gradient of ficoll-verografin. The definition of B cells count was performed by method of indirect immune fluorescence with use of monoclonal antibodies CD22. The supernatants of B cells cultures in concentration of 6 lg/ml were used for indication of interleukin-2. It was established that LPS influenced on secretory function of B cells of human peripheral blood what was expressed in increases of production by these cells of interleukin-2. The influence of LPS on secretion of marked cytokine had dose-dependent character. Minimal concentrations of LPS caused the less expressed stimulation of monokine secretion while high doses of LPS (100 mcg/ml) – the most expressed one. The influence of LPS on secretory function of B cells was species-specific. Depending on the species accessory of LPS the most active in stimulation of interleukin-2 production were LPS of Escherichia fergusonii, less active – LPS of Fusobacterium necroforum. The LPS potential of representatives of genera Bacteroides, Prevotella and Fusobacterium was lower than this for facultative anaerobes.
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
АНТИМІКОБАКТЕРІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ МЕРОПЕНЕМУ
Петренко О.О., магістрант
Науковий керівник - д.м.н., проф. Панасюк О.В.
Медичний інститут УАНМ, кафедра інфекційних захворювань, фтизіатрії і пульмонології
Мета роботи. Вивчити можливу антимікобактеріальну активність меропенему в умовах експерименту. Результати дослідження.1. Меропенем іn vitro виявляє антимікобактеріальну активність і має мінімальну інгібуючу концентрацію (МІК) відносно міжнародного стандартного лабораторного штаму МБТ Н37Rv та чутливих і моно-, полі-, мультирезистентних штамів мікобактерій туберкульозу (МБТ), виділених від хворих на туберкульоз легень, до антимікобактеріальних препаратів першого ряду на рівні 12,5 мкг/мл (табл. 1).
Таблиця 1.
МІК меропенему та його антимікобактеріальна активність щодо МБТ Н37Rv та чутливих і
резистентних їх штамів, виділених від хворих на туберкульоз легень
| Чутливість штаму МБТ | Концентрація меропенему в рідкому поживному середовищі, мкг/мл | Контроль | ||||||
| 100 | 50 | 25 | 12,5 | 6 | 3 | 1,5 | | |
| Лабораторний .чутливий (Н37Rv) | - | - | - | - | + | ++ | +++ | +++ |
| Чутливий до ізоніазиду, стрептоміцину, рифампіцину і етамбутолу | - | - | - | - | + | ++ | +++ | +++ . |
| Стійкий до ізоніазиду | - | - | - | - | ++ | +++ | +++ | +++ |
| Стійкий до стрептоміцину | - | - | | - | ++ | +++ | +++ | +++ |
| Стійкий до ізоніазиду і стрептоміцину | - | - | - | - | +++ | +++ | +++ | +++ |
| Стійкий до ізоніазиду і рифампіцину | - | - | - | - | +++ | +++ | +++ | +++ |
| Стійкий до ізоніазиду, стрептоміцину і рифампіцину | - | - | - | - | +++ | +++ | +++ | +++ |
| Стійкий до ізоніазиду, стрептоміцину, рифампіцину і етамбутолу | - | - | - | - | ++ | +++ | +++ | +++ |
Примітка: мінусами (-) позначено відсутність росту плівки, а плюсами (+) - інтенсивність росту плівки.
2. Внутрішньовенне введення протягом 5 хвилин 1 г меропенему здоровим добровольцям призводить до пікової концентрації в їх крові, що становить 200 мкг/мл і утримується протягом не менше перших 2-х годин після ін'єкції, тобто в 16 разів перевищує МІК препарату. Дослідження фармакокінетики показали, що через 3 і 4 години після ін'єкції меропенему мікобактеріостатична активність крові зберігається на рівні 100 мкг/мл, що перевищує у 8 разів МІК препарату.
ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЕРИТРОЦИТІВ СПОРТСМЕНІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ БІГОМ НА СЕРЕДНІ ДИСТАНЦІЇ, ТАЙСЬКИМ БОКСОМ, ФУТБОЛОМ, АЕРОБІКОЮ
Гаврилін В., Борулько Д., Ксенко Г., Ліцоєва Н., Капустіна О., Флегонтова В.
Науковий керівник – проф. Казімірко Н.К.
Луганський державний медичний університет, кафедра патофізіології
Метою дослідження було вивчення впливу фізичних навантажень на енергетичний потенціал еритроцитів периферійної крові спортсменів, які займаються бігом на середні дистанції, тайським боксом, футболом та аеробікою, в динаміці тренувального процесу. Встановлено, що в підготовчому періоді рівень АТФ всередині еритроцитів мав тенденцію до зниження (р>0,05), тоді як концентрації АДФ і АМФ були вищими показників в осіб контрольної групи, відповідно, в 1,2 і 1,8 разів (р<0,05). Енергетичний заряд (ЕЗ) еритроцитів знижувався в 1,5 рази порівняно з контрольною групою (р<0,05). В змагальному періоді відбувалось значне зменшення внутрішньоклітинного вмісту АТФ і накопичення АДФ і АМФ. Рівень АТФ в еритроцитах був знижений в 1,35 рази в порівнянні з підготовчим періодом, тоді як концентрації АДФ і АМФ перевищували аналогічні показники, відповідно, в 1,16 і 1,7 разів. Зазначені зсуви вели до зниження ЕЗ клітин (в 1,7 рази проти показника підготовчого періоду, р<0,05). В перехідному періоді відбувалось збільшення частки АТФ і зниження АДФ і АМФ. Порівняно зі змагальним періодом, рівень АТФ підвищився в 1,13 рази, а рівні АДФ і АМФ знизилися в 1,13 і 1,5 разів відповідно. В той же час, рівні зазначених макроергічних сполук помітно відрізнялися від таких в контрольній групі. ЕЗ в перехідному періоді тренувального макроциклу був в 1,55 рази вищим, ніж в змагальному періоді (р<0,05) і в 1,6 рази нижчим проти аналогічного показника в осіб контрольної групи (р<0,05).
СОДЕРЖАНИЕ МИКРОЭЛЕМЕНТОВ И АКТИВНОСТЬ МЕТАЛЛОФЕРМЕНТОВ В ОРГАНАХ И ТКАНЯХ ЖИВОТНЫХ ПОД ВЛИЯНИЕМ ОКСИЭТИЛИРОВАННЫХ ПРОИЗВОДНЫХ ФЕНОЛОВ
Наконечная С. А.
Харьковский национальный медицинский університет, кафедра медицинской и биоорганической химии
Известна важная роль микроэлементов в процессах жизнедеятельности. Вхождение их в основные биохимические системы (ферменты, гормоны, витамины) определяют важную роль последних в ходе различных физиологических процессов. Многие заболевания человека сопровождаются или вызваны нарушением микроэлементного баланса. Вследствие этого сравнительная оценка специфических изменений фонда микроэлементов организма представляет большой интерес в плане выбора адекватных методов изучения биологического действия вредных факторов окружающей среды (химических, физических, биологических).
Изучение микроэлементного состава сердца, печени, почек, надпочечников, селезёнки, сыворотки крови проведено на экспериментальных животных – половозрелых белых крысах (самцах) популяции Вистар, подвергавшихся воздействию новых групп поверхностно-активных веществ в подостром токсикологическом опыте в дозах 1/10 и 1/100 DL50. Объектами исследования являлись ПАВ на основе оксиэтилированных алкил- и изононилфенолов марок АФ 9-12 и АФС 9-6 КМ. Исследовались такие микроэлементы: натрий, калий, кальций, магний, цинк, медь, железо, т.е. те металлы, которые выполняют кофакторную функцию и обеспечивают каталитическую активность многих ферментов, таких как Са2+, Мg2+-зависимые АТФазы, К+, Na+-зависимые АТФазы, моноаминооксидаза, цитохромоксидаза, церулоплазмин, лактатдегидрогеназа, малатдегидрогеназа, сукцинатдегидрогеназа, глюкозо-6-фосфатдегидрогеназа, каталаза, пероксидаза.
Результаты опытов показали, что изучаемая группа веществ, действуя на организм, приводит, в основном, к перераспределению микроэлементов в органах и тканях экспериментальных животных. Более значимые изменения динамики микроэлементов обнаружены под влиянием АФС 9-6 КМ, который повышал в сыворотке крови содержание К+, Na+, Са2+, Мg2+, Си2+, Zn2+, Fe3+. В печени обнаружено снижение К+, Мg2+, Са2+, в селезёнке Са2+, в надпочечниках и селезёнке Zn2+, в органах и тканях Си2+. В надпочечниках отмечено снижение содержания железа и снижение активности железосодержащих ферментов. Таким образом, оксиэтилированные алкил- и изононилфенолы в дозах 1/10 и 1/100 ДЛ50 снижают содержание металлов и активность металлоферментов во внутренних органах. Это подтверждает существование комплекса взаимосвязанных механизмов снижения и перераспределения микроэлементов в органах и тканях под воздействием ксенобиотиков. Наблюдаемое изменение динамики микроэлементов может свидетельствовать о токсическом действии неонолов и возможном их выведении из организма.
АНТИСТРЕССОРНАЯ АКТИВНОСТЬ ПРОИЗВОДНОГО 2-ОКСИИНДОЛИН-3-ГЛИОКСИЛОВОЙ КИСЛОТЫ
Сидоренко А.Г., Крупская О.А., Луценко Р.В.
Научный руководитель – проф., д.м.н. Девяткина Т.А.
Украинская медицинская стоматологическая академия,
кафедра экспериментальной и клинической фармакологии с курсом клинической иммунологии и аллергологии
Влияние стрессорных факторов на организм сопровождается функциональными, биохимическими и структурными нарушениями со стороны ЦНС и периферических органов, которые, зачастую, требуют фармакопрофилактики или последующей фармакотерапии. Поэтому поиск новых антистрессорных средств является актуальным задачей современной фармакологи. В этих условиях наше внимание привлекло новое производное 2-оксииндолин-3-глиоксиловой кислоты у которого выявлена антигипоксическая, антирадикальная и антиоксидантная активность. В тоже время эти вещества являются малотоксичными. Это даёт основания допустить наличие стреспротективних свойств у производных глиоксиловой кислоты. Цель работы – изучить стресспротективные свойства нового производного 2-оксииндолин-3-глиоксиловой кислоты. Изучаемую субстанцию (12 мг/кг) и препарат сравнения мексидол (100 мг/кг) вводили белым крысам-самцам линии Вистар внутрибрюшинно. Через 30 мин. после введения воспроизводили острый иммобилизацийний стресс длительностью 3 часа. Через 1,5 часа после окончания стресса животных подвергали эвтаназии под тиопенталовим наркозом (50 мг/кг). Изучали относительную массу тимуса, надпочечников, язвообразование в желудке, содержание ТБК-активных продуктов, активность каталазы и супероксиддисмутазы в сыворотке крови. Статистическую обработку результатов проводили с использованием критерия t Стъюдента и непараметрического критерия (точный метод Фишера). Виявлено, что однократное профилактическое введение производного 2-оксииндолина достоверно предотвращало развитие инволюции тимуса, гипертрофию надпочечников и язвообразование в желудке, которые имели место при стрессе без коррекции. В частности, наблюдалось уменьшение массы надпочечников в 2 раза (р<0,02) и увеличение массы тимусу в 1,5 раза (р<0,05) по сравнению с контролем. При этом наблюдалось уменьшение частоты и множественности язвообразования в желудке. Превентивное введение изучаемой субстанции способствовало снижению содержания ТБК-активных продуктов в 2 раза (р<0,02) и нормализовало активность антиоксидантних ферментов (супероксиддисмутазы и каталазы) в сыворотке крови по сравнению со стрессом без коррекции. По своей выраженности антистрессорное действие производного 2-оксииндолин-3-глиоксиловой кислоты было сопоставимо с действием мексидола, который предупреждал развитие триады Селье и оказывал антиоксидантное действие. Таким образом, новое производное 2-оксииндолина оказывает стресспротективное и антиоксидантное действие, которое, на наш взгляд, может быть обусловлено наличием алкильного радикала в молекуле изучаемого вещества.
ВПЛИВ РІЗНИХ ДОЗ ЛАЗЕРНОГО ВИПРОМІНЕННЯ НА ВМІСТ ПРОДУКТІВ ПЕРОКСИДНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ У ПЕЧІНЦІ ЩУРІВ
Іванушко Я.Г., к.м.н.
Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича,
кафедра медичної підготовки
Лазерне випромінення широко застосовуеться для лікування різних органів та систем, в тому числі і гепато-біліарної системи. Показано його вплив на стан мікроциркуляторного русла, на метаболічні та окисно-відновні процеси в тканинах Відмічається можливість корекції перекисного гомеостазу при патології різної етиології з високим рівнем ліпопероксидації.
Метою даної роботи було дослідити вплив лазерного випромінення на вміст продуктів пероксидного окиснення ліпідів у печінці щурів.
Дослідження проводили на 36 білих нелінійних щурах-самцях масою 120-150 г, яких утримували на звичайному харчовому раціоні віварію. Лазерне опромінення проводили через попередньо поголену шкіру на область печінки по 60 с на апараті ЛГН-207-А (λ=632,8 нм, діаметр променя 0,3 см, потужність 1,3 мВт) впродовж 10, (група 1), 20 (група 2) і 30 (група 3) діб. Декапітація щурів проводилась під ефірним наркозом по закінченні курсу опромінення, через 10, 20 та 30 діб по закінченні курсу лазерного опромінення. Стан ПОЛ оцінювали за вмістом його первинних – дієнові коньюгати (ДК) та вторинних – малоновий діальдегід (МДА) продуктів. Результати досліджень обробляли за критерієм Стьюдента.
Як показали результати досліджень вміст ДК по закінченні лазерного опромінення мало відрізнявся від контролю в 1-й і 2-й групах і зростав у 3-й на 27%. В динаміці зміни мали коливальний характер і не вертались до норми до 30-ї доби. У групі тварин, що отримували 10-добовий курс лазерного опромінення, виявлено зменшення вмісту МДА на 1-шу добу та збільшення у віддалений період (30-а доба) після курсу опромінення. Після 20- і 30-добового курсу опромінення лазером вміст МДА зменшувався до 30-ї доби після курсу опромінення.
Таким чином зміни вмісту продуктів ПОЛ в динаміці спостережень мали коливальний характер. Ефекти залежали від дози, але лінійна дозова залежність не простежувалась за використаних режимів опромінення.
ФІБРИНОЛІТИЧНА ТЕРАПІЯ В ЕКСПЕРИМЕНТІ
Миргородський Д.С., Заводовський Є.С.
Науковий керівник – проф. Мішалов В.Г.
Національний Медичний Університет ім. О.О. Богомольця, кафедра госпітальної хірургії №2 з курсом грудної та судинної хірургії
В госпітальних клініках різного профілю питома вага тромбоемболії гілок легеневої артерії (ТЕГЛА) серед причин смерті становить до 20-40%. Гостра ТЕГЛА - одна з найчастіших причин раптової смерті. Смертність при ТЕГЛА сягає 30%, та при застосуванні антикоагулянтів знижується до 1-15%. В Україні ТЕГЛА ускладнює 0,1-0,3% всіх хірургічних операцій і спостерігається при аутопсії в 12% випадків, а у хворих похилого віку із серцево-судинними захворюваннями - більш ніж у 20%. ТЕГЛА діагностують за життя приблизно в 25% випадків. Тромболізис сприяє більш швидкому та повному фібринолізу, що покращує легеневий кровотік, серцеву діяльність, насичення крові киснем і, таким чином, знижує летальність.
Задачею дослідження є проведення лізису тромбу при сформованому флеботромбозі магістральних вен у експериментальних тварин шляхом введення тромболітичних засобів (тканинний активатор плазміногену, плазміноген) та оцінка його ефективності з використанням різних методів дослідження, у тому числі гістологічних.
У 24 кролів вагою 3,5 кг змоделювали флеботромбоз з двох сторін. Тварини були поділені на чотири групи по 6 особин в кожній. Через 2 й 3 доби (по 3 кролі на кожний строк) від початку досліду було проведено тромболізис наступним чином:
- 1 група – контрольна, тварини не зазнавали додаткових впливів;
- 2 група – тваринам провели внутрішньовенне крапельне, протягом 2 годин введення тканинного активатору плазміногену (Альтеплаза – фірми Boehringer Ingelheim) в дозі 1 мг/кг маси тіла;
- 3 група – тваринам провели внутрішньовенне крапельне, протягом 2 годин введення комбінації плазміногену та тканинного активатору плазміногену Альтеплаза - кожний в дозі 1 мг/кг маси. Плазміноген отримували методом афінної хроматографії на лізин-сефарозі (фірми Amersham Bioscience);
- 4 група – тварини отримали гепарин (ТОВ “Львівтехнофарм”) в дозі 80 ОД/кг підшкірно болюсом та далі внутрішньовенно крапельно протягом 6 годин під контролем часу згортання крові 9-12 хвилин в дозі 100 Од/кг.
Результат:
| | 2 доби | 3 доби | ||||||
| Контроль | Альте-плазе | Альтеплаза + плазміноген | Гепарин | Контроль | Альте-плазе | Альтеплаза + плазміноген | Гепарин | |
| Площа тромбу2 (мм) | 0,065 ±0,0021 | 0,024 ±0,0065 | 0,013 ±0,0078 | 0,05 ±0,0016 | 0,057 ±0,002 | 0,037 ±0,0017 | 0,024 ±0,0005 | 0,049 ±0,002 |
Через 1 годину після інфузії вказаної тромболітичної суміші у тварин, яким попередньо, за 2 доби, було змодельовано флеботромбоз, відбувається зменшення площі тромбу на поперечному зрізі вени в 5 разів, а у тварин яким флеботромбоз було змодельовано 3 доби тому назад, відбувається зменшення площі тромбу на поперечному зрізі вени більш ніж у 2 рази.
Таким чином, проведені спостереження показали, що одночасне застосування Альтеплаза та плазміногену забезпечує значне збільшення ефективності тромболізису у порівнянні із застосуванням окремо Альтеплаза або гепарину.