Оявлятися у формі гострої недостатності (І-IV стадії за Killipp) І як різке загострення хронічної серцевої недостатності (хсн, І-ІІІ стадії, І-IV класи по nyha)
| Вид материала | Документы |
- Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги лікування пацієнтів з хронічної хворобою, 398.66kb.
- Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства, 406.12kb.
- Тести з дисципліни «Маркетингові дослідження та аналіз інформації» Модульний контроль, 145.27kb.
- Академія медичних наук україни інститут кардіології ім. Акад. М. Д. Стражеска чабан, 532.57kb.
- Шпаргалки з цивільного права України, 1116.56kb.
- Укоопспілка львівська комерційна академія, 2534.12kb.
- Діабетична ретинопатія (ДР) мікроангіопатія судин сітківки ока у хворих на цукровий, 1083.23kb.
- М.І. Пирогова «затверджено» на методичній нараді кафедри Завідувач кафедри 200 р. Методичні, 253.1kb.
- "Нейроендокринні синдроми в гінекології", 212.29kb.
- Перемова, 6735.07kb.
ЗМІНИ УЛЬТРАСТРУКТУРИ ЕКЗОКРИННИХ ПАНКРЕАТОЦИТІВ
ЗА УМОВ ВПЛИВУ СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ
Кравець О. В., аспірант
Науковий керівник – д. м. н., проф. Романюк А. М.
СумДУ, кафедра анатомії людини
Ультраструктурні зміни клітин екзокринної частини підшлункової залози (ПЗ) в умовах комбінованої дії солей важких металів не мають достатнього висвітлення у науковій літературі. Метою нашої роботи було проведення електронно-мікроскопічного дослідження субмікроскопічної будови екзокринного апарату ПЗ. Тварини отримували з водою комбінацію солей цинку (50 мг/л), свинцю (3 мг/л) та хрому (10мг/л). Експерименти тривали 1,2,3 місяці.
Через 1 місяць розвиваються ознаки дистрофічного процесу на рівні внутрішньоклітинних мембран панкреатоцитів. Морфологічними проявами є набухання мітохондрій із зменшенням числа крист, помірна вакуолізація цистерн гранулярної ендоплазматичної сітки, просвітлення матриксу ядра, конденсація хроматину. Подібним змінам піддаються і центроацинозні епітеліоцити. Виявлені зміни цитоплазматичних органел характерні для напружених обмінних внутрішньоклітинних процесів. Розвиток патологічного процесу у клітинах підшлункової залози супроводжувався наростанням кількості первинних і появою вторинних лізосом. В ультраструктурній організації гранулярної ендоплазматичної сітки спостерігається гіперплазія мембран та збільшення числа зв'язаних з ними рибосом, що вказує на включення механізмів внутрішньоклітинної регенерації. На це вказує і збільшення кількості вільних рибосом. Разом з тим, спостерігається тенденція до посилення активності катаболічних внутрішньоклітинних процесів, про що свідчить гіпертрофія комплексу Гольджі з наявністю в області його локалізації великої кількості лізосом, гранул зимогену, вторинних лізосом і включень ліпідів. Все це дозволяє констатувати, що на рівні мембран та органел в екзокринних панкреатоцитах паралельно протікають два процеси: синтетичний і катаболічний.
Після двохмісячних експериментів спостерігається активація внутрішньоклітинної регенерації і репарації. Субмікроскопічні зміни органел клітин ацинуса носять адаптаційно-перебудовний характер та знаходяться в межах фізіологічної компенсації, а отже, є зворотніми після зняття патогенного фактора.
Через 3 місяці наростають дистрофічні зміни, які поступово переходять у деструктивну фазу, яка проявляється вогнищевим лізисом ядерної мембрани, зовнішньої мембрани мітохондрій, фрагментації мембран гранулярної ендоплазматичної сітки, значному зменшенні числа вільних та зв'язаних рибосом. Це свідчить про перехід компенсаторно-адаптаційних змін у деструктивні. Зустрічаються у невеликій кількості клітини, що знаходяться в стадії некробіозу.
Таким чином, електронно-мікроскопічне дослідження екзокринних клітин підшлункової залози показало наростання дистрофічного процесу впродовж збільшення строків експерименту.
ВПЛИВ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ НА ЗМІНИ УЛЬТРАСТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ
КЛІТИН ОСТРІВЦІВ ЛАНГЕРГАНСА
Кравець О. В., аспірант
Науковий керівник – д. м. н., проф. Романюк А. М.
СумДУ, кафедра анатомії людини
Важкі метали утворюють групу найбільш небезпечних забруднювачів навколишнього середовища. Вивчення закономірностей їх впливу на організм є однією з актуальних проблем.
Мета – вивчення змін ультраструктури клітин острівцевого апарату підшлункової залози (ПЗ) під впливом комбінації солей цинку (50 мг/л), свинцю (3 мг/л) та хрому (10мг/л). Експеримент тривав 1, 2 та 3 місяці.
Через 1 місяць в ультраструктурній організації α- і β-клітин острівців ПЗ можна відмітити помірне набухання мітохондрій (М), розширення мембран гранулярного ендоплазматичного ретикулуму (ГЕР). Спостерігається тенденція до порушення паралельної орієнтації гладких мембран пластинчатого цитоплазматичного комплексу Гольджі (КГ).
Через 2 місяці поглиблюється перебудова внутрішньоклітинних мембран та органел, які свідчать про зниження їх секреторної здатності. Більш суттєвих змін зазнавали β-клітини. Ядра зберігали типову форму, ядерна мембрана розрихлена, втрачала чітко контуровану структуру. Перинуклеарні простори розширені. Спостерігається розрихлення, вогнища деструкції зовнішньої мембрани та крист мітохондрій. Цистерни ГЕР дуже розширені, мають вигляд електронно-прозорих вакуолей, різної форми та розмірів. КГ незначно гіпертрофований, його мембрани безладно орієнтовані та оточені великими електронно-щільними вакуолями.
Суттєвих дистрофічних і деструктивних порушень зазнавала ультраструктурна організація клітин ОЛ через 3 місяці експерименту. У ядрах β -клітин посилюється конденсація хроматину. Ядерна мембрана значно розрихлена, утворювала глибокі інвагінації. Цистерни ГЕР дуже розширені, представляли різні за формою та величиною везикули. Мембрани ГЕР розрихлені, з вогнищами лізису, кількість рибосом знижена. Значна кількість М β -клітин мала вогнищеве руйнування зовнішніх мембран і містила кристи з ознаками лізису. КГ був помірно редукований, мембрани втрачали паралельну орієнтацію. Везикулярна частина КГ складалась з одиничних великих електронно-прозорих вакуолей. Кількість секреторних гранул суттєво знижується. В α -клітинах спостерігалась конденсація хроматину в ядрі, розрихлення ядерної мембрани, набухання М, з вогнищевим лізисом зовнішніх мембран і крист, розширенням цистерн ГЕР і розрихленням їх мембран, зменшенням числа рибосом та полісом, а також появою в області редукованого КГ невеликої кількості вторинних лізосом.
Результати проведених досліджень вказують на високий токсичний вплив солей важких металів на клітини острівців Лангерганса.
ДИНАМІКА КОМПЕНСАТОРНО-ПРИСТОСУВАЛЬНИХ ЗМІН В НЕЙРОНАХ КОРИ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ЩУРІВ ЗА УМОВИ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ
Гринцова Н. Б.
Науковий керівник – д. м.. н., проф. Романюк А. М.
СумДУ, кафедра патоморфології
Сумське обласне бюро судово-медичної експертизи
За допомогою методу люмінісцентної мікроскопії досліджено динаміку змін внутрішньоклітинних структур та цитохімічних показників (вміст РНК) в нейронах кори головного мозку щурів, що вживали комплекс солей важких металів. Експеримент був проведений на 60-ти білих щурах, які протягом трьох місяців вживали воду, насичену солями важких металів (цинку, хрому та свинцю). Вивчалася кора головного мозку в заднє-центральній ділянці великих півкуль головного мозку. Методом мазків-відбитків та давлених препаратів водночас із забоєм готувалися цитологічні препарати, які фарбували 0,01% розчином флуоресцентного барвника акридинового оранжевого. Мікроскопія проводилася на люмінісцентному мікроскопі «Мікмед-2» (об’єктиви 40, 100; окуляри 7, 10).
Після закінчення експерименту в нейронах кори тварин 1 місяця спостереження відмічається незначна активізація синтезу білка. Вказані зміни слід розцінювати, як компенсаторно-пристосувальну реакцію на дію пошкоджуючого фактора. Стан хроматинової сітки ядра, кількість, стан та розміри ядерець в ядрі не відрізняються від конрольних тварин. Хроматинова сітка – дрібнопетлиста, ядерця (від 1 до 2), мають достатній вміст РНК-структур, люмінісцують яскраво-червоним світлом, розташовуються в ядрі центрально.
Збільшення тривалості експерименту викликає пригнічення білкового синтезу в цитоплазмі нейронів з розвитком дистрофічних та деструктивних змін у цитоплазмі та ядрах нейронів. Зменшується біосинтетична активність хроматину ядра та вміст РНК в ядерцях. Спостерігається наростаюча конденсація хроматину в ядрах, з утворенням гетерохроматинових брилок, згущенням хроматину навколо ядерець та каріотеки. Ядра та ядерця збільшуються в розмірах, кількість ядерець зменшується, вони здебільшого знаходяться біля внутрішньої каріомембрани. У тварин третього місяця спостереження відмічається тигроліз РНК-структур у цитоплазмі та ядерцях, наростаюча конденсація хроматину в ядрах, зменшення кількості ядерець.
Таким чином, під впливом тривалої дії на організм комплексу солей важких металів на цитохімічному та цитоморфологічному рівнях у нейронах кори великих півкуль головного мозку відбуваються неспецифічні (дистрофічні та атрофічні зміни). Вказані зміни відзначаються своєю різноманітність та зумовлюють розвиток у незмінених нейронах адаптивних, компенсаторно-пристосувальних перебудов. Це є проявом стрес-адаптації клітин до дії пошкоджуючого фактору.
ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРЕПАРАТУ «ТІОТРІАЗОЛІН» У ЩУРІВ РІЗНОГО ВІКУ В УМОВАХ СПОЖИВАННЯ СОЛЕЙ МІДІ, МАРГАНЦЮ ТА СВИНЦЮ
Погорелова О.С., аспірант
Науковий керівник - проф. Сікора В.З.
СумДУ, кафедра анатомії людини
В нашій роботі при вивченні особливостей будови міокарду тварин в умовах споживання різних комбінацій солей важких металів найбільш токсичну дію виявила комбінація марганцю, міді та свинцю. В подальшому експерименті була досліджена ефективність застосування препарата-коректора "Тіотріазолін" у щурів всіх вікових груп з метою зменшення або нивелювання пошкоджуючого впливу екзополютантів.
В експерименті були задіяні 72 щура-самця молодого, зрілого та старечого віку, яких було розділено на 2 серії. Перша серія – 18 інтактних тварин 3-х вікових груп для проведення коректного порівняльного аналізу. Друга серія (54 щура) – включала в себе тварин молодого, зрілого та старечого віку (по 18 тварин), яким до питної води додавали солі важких металів в підвищенній кількості, які характерні для екології Середино-Будського району - міді (CuSO4), марганцю (MnCl2) та свинцю (Pb(NO3)2). Піддослідні щурі були розбиті на три групи відповідно до термінів вживання екзополютантів – 1, 2 та 3 місяці. Паралельно тваринам вводився "Тіотріазолін" в дозі 3 мг/кг в/м. Препарат має антиоксидантні, імуномодулюючі, антиішемічні, протизапальні, гепатопротекторні властивості та здатний стимулювати регенерацію клітин. Тіотріазолін гальмує утворення початкових та кінцевих продуктів реакцій ПОЛ в патологічно змінених тканинах, при цьому захищає структурно-функціональну цілісність мембран клітин.
В результаті дослідження виявлено, що використання "Тіотріазоліну" у щурів молодого та зрілого віку збільшує компенсаторно-адаптаційні можливості серця, знижує темпи розвитку дистрофічних змін, зменшує накопичення солей важких металів в тканині серця. У тварин старечого віку прийом "Тіотріазоліну" не призводить до повної корекції виявлених змін, але зменшує пошкоджуючу дію солей важких металів. Це дозволяє рекомендувати його для профілактики і лікування серцево-судинних захворювань в умовах несприятливої дії зовнішнього середовища.
ПЕРВИННИЙ АНАЛІЗ МОРФОЛОГІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ ЛЕГЕНЕВОЇ ТКАНИНИ ПІДДОСЛІДНИХ ЩУРІВ ПІД ВПЛИВОМ ВЖИВАННЯ СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ
Волкогон А.Д., аспірант
Науковий керівник – проф. Сікора В.З.
СумДУ, кафедра анатомії людини
Згідно з поставленою метою та завданням нами використовувалися три групи білих щурів різних вікових категорій.
В кожній групі щурі були розподілені на три підгрупи, де вони отримували впродовж 90 днів питну воду з вмістом тих концентрації солей важких металів, що відповідали такій в грунті та воді Шостинського, Ямпільського та Середино-Будського районів (згідно результатів досліджень Новомосковської експедиції). Щурі четвертої підгрупи отримували звичайну питну воду та використовувалися як контрольні. Через кожні 30 днів проводився забій шести щурів з кожної підгрупи з наступним дослідженням структури легень та вмісту в них важких металів.
В кінці експерименту, спираючись на отримані результати досліджень, буде виявлена максимально патогенна комбінація солей важких металів, що спричиняє найбільші морфологічні зміни в легеневій тканині, та найбільш вразлива до неї вікова група піддослідних щурів. На заключному етапі дослідження буде поставлений експеримент на групі тварин, які впродовж 3-х місяців будуть вживати розчин максимально токсичних солей важких металів, але половина з них буде отримувати ще й препарат коректор. Забій тварин з наступним порівняльним вивченням легень проводитиметься кожні 30 днів.
В результаті первинного аналізу отриманих даних зроблено висновок про найбільші морфологічні перетворення в легеневій тканині у піддослідних тварин тієї групи, яка отримувала воду, що по складу і концентрації солей важких металів відповідала Шостинському регіону. Скоріше за все це пов’язано з присутністю у питній воді іонів хрому в досить великій концентрації та значним їх накопиченням у легеневій тканині, що було підтверджено при хіміко-аналітичному аналізі легень щурів за допомогою спектрофотометрії.
ПРО МОРФОЛОГІЧНІ ПЕРЕТВОРЕННЯ В ЩИТОПОДІБНІЙ ЗАЛОЗІ В УМОВАХ МОДЕЛЮВАННЯ КОМБІНОВАНОГО МІКРОЕЛЕМЕНТОЗУ
Москаленко Р.А., аспірант
Науковий керівник – д..м. н., проф. Романюк А.М.
СумДУ, кафедра патоморфології
В останні роки значний ріст захворювань щитоподібної залози (ЩЗ) визначає підвищений інтерес дослідників до детального вивчення структури і функції цього органа за умов норми та патології. У зв′язку з цим особливого значення набувають дослідження морфологічних змін у ЩЗ під впливом різноманітних факторів внутрішнього та зовнішнього середовища. В умовах широкого розповсюдження забруднення навколишнього середовища солями важких металів важливе значення має питання одночасного надходження сполук кількох металів в організм.
Мета роботи: дослідження органометричних і гістологічних змін щитоподібної залози статевонезрілих та репродуктивних щурів при надходженні в їх організм комбінації солей цинку, міді, хрому, свинцю, заліза, марганцю.
Матеріали і методи дослідження. Досліджено морфологічні зміни ЩЗ у 72 щурів. Першу групу склали статевонезрілі щури віком 1 місяць, яких поділено на 2 серії – експериментальні (18 особин) та контрольні (18 особин). Другу групу склали щури репродуктивного віку (5 місяців), які також поділені на 2 серії і мали таку ж кількість особин. Тварини виводилися з експерименту на 7, 15, 30 добу шляхом декапітації під ефірним наркозом. Після закінчення експерименту ЩЗ виділяли, зважували на аналітичних вагах. Програма органометрії ЩЗ включала вимірювання довжини, ширини і товщини кожної частки. Морфологічне перетворення ЩЗ вивчались за допомогою загальноприйнятих гістохімічних методик.
Результати власних досліджень. В кожній групі контрольних тварин обох вікових періодів виявлено достовірне збільшення всіх лінійно-вагових показників ЩЗ у порівнянні з попереднім строком спостереження. Отримані в експерименті дані перевищують контрольні значення у всіх серіях, що може служити ознакою посилення морфофункціональної активності досліджуваного органу. При мікроскопічному дослідженні тканини ЩЗ в строки 7 та 14 діб спостерігаються гістологічні ознаки підвищення морфофункціональної активності залози та компенсаторно-пристосувальних процесів. На 30 добу з'являються ознаки зриву морфофункціональних компенсаторно-пристосувальних реакцій, які проявляються дистрофічними, атрофічними та дисциркуляторними розладами.
ОСОБЛИВОСТІ РЕПАРАТИВНОГО ОСТЕОГЕНЕЗУ В УМОВАХ
ТЕХНОГЕННИХ МІКРОЕЛЕМЕНТОЗІВ
Кореньков О.В, лікар-інтерн
Науковий керівник – проф. Сікора В.З.
СумДУ, кафедра анатомії людини
У воді і грунті районів Сумської області перевищуються граничнодопустимі концентрації міді, цинку, заліза, марганецю, хрому і свинцю. Промислові викиди і надходження у повітряне, водне і грунтоае середовища широкого спектру токсичних елементів та їх з΄єднань, надлишкове використання у сільскому господарстві добрив, пестицидів призводить до активної міграції в організмі людини по трофічному ланцюгу широкого спектрутоксичних металів, які впливають на загальний обмін речовин, в тому числі і на внутрішньокістковий метаболізм, порушуючи таким чином фізіологічну рівновагу між новоутворенням та резорбцією кісткової тканини і негативно впливають на репаративний остеогенез цієї тканини.
Нами був проведений експеримент не 40 білих лабораторних щурах з масою тіла 150-200 грамів. Використовували модель дірчастого дефекту великогомілкової кістки, який завдавали зубним бором на межі проксимальної та середньої третини її діафізу.
Піддослідні тварини були поділеніна дві серії:
I серія (20 щурів) – інтактні тварини.
II серія (20 щурів) – експериментальні тварини, котрі протягом одного місяця споживали питну воду з солями важких металів в концентраціях, які характерні для районів Сумської області.
Тварин виводили з експерименту шляхом декапітації під ефірним наркозом на 5, 10, 15 і 24 добу після нанесення дефекту згідно стадіям репаративного остеогенезу за класифікацією Корж Н.А., Дєдух Н.В. Проводили гістологічне дослідження мікропрепаратів регенерату великогомілкової кістки, які забарвлювалися гематоксилін-еозином та за Ван Гізоном.
При дослідженні гістопрепаратів експериментальних тварин виявляються залишки крововиливів і фокуси некрозу, площа яких на 31,8% більша, ніж у контролі на 5 добу. На 15 добу площа хрящової тканини на 16,9% більша, а площа дрібнопетлястої кісткової тканини на 16,8% менша, ніж у контролі. На 24 добу пластинчаста кісткова тканина або не утворюється взагалі, або її дуже мало.
Таким чином, споживання солей важких металів призводить до уповільнення утворення кісткової мозолі, реорганізації тканинних структур та її мінералізації, що в свою чергу викликає до збільшення терміну загоєння перелома кістки.
МОРФОЛОГІЧНІ ТА МОРФОМЕТРИЧНІ ЗМІНИ В ЕПІФІЗАРНОМУ ХРЯЩІ ДОВГИХ ТРУБЧАСТИХ КІСТОК СКЕЛЕТА В УМОВАХ ТЕХНОГЕННИХ МІКРОЕЛЕМЕНТОЗІВ
Романюк К.А. , лікар-інтерн
Науковий керівник –проф. Сікора В.З.
СумДУ, кафедра анатомії людини
Актуальність. Забруднення довкілля викидами промислових підприємств є досить актуальними для сьогодення, тому питання техногенних мікроелементозів у зв’язку із цим потребують детального вивчення реакції окремих органів та тканин.
Мета: вивчити морфологічні та мофометричні зміни в епіфізарному хрящі довгих трубчастих кісток скелета в умовах впливу на організм техногенних мікроелементозів.
Матеріал та методи. Дослідження проведені на 54 статевозрілих лабораторних тваринах (білі щури), які вживали з питною водою солі свинцю, хрому, цинку. Тривалість експерименту складала 1 місяць. Вивчали морфологічну будову епіфізарного хряща довгих трубчастих кісток через 1, 7, 14, 21 день та 1 місяць після закінчення експериментів. Гістологічні зміни в епіфізарному хрящі трубчастих кісток вивчали шляхом фарбування препаратів гематоксилін – еозином, пікрофуксином за Ван Гізоном та тіоніном.
Результати досліджень. Після закінчення експерименту морфометричні показники епіфізарного хряща кісток піддослідних тварин відстають від інтактних тварин на 8-11%., а гістологічна картина наросткового хряща характеризується ознаками сповільнення кісткоутворювальних процесів.
В процесі реадаптації через два та три тижні після припинення експерименту спостерігається подальше пригнічення ростових та кісткоутворювальних процесів у трубчастих кістках скелета. В епіфізарному хрящі виявлено пригнічення проліферативної активності хондроцитів, зміну фарбування основної речовини, звуження ростової пластинки на 22,61% (тиждень реадаптації), пригнічення апозиційного росту та остеогенетичної активності кісткових клітин.
На 21 день спостереження ростові процеси зберігають ознаки негативного впливу солей важких металів на кісткову тканину. В епіфізарному хрящі гальмується проліферація та виявляються ознаки дистрофічних змін у хрящових клітинах та проміжній речовині.
Через місяць спостереження за експериментальними тваринами після припинення вживання солей важких металів у кісткових та хрящових клітинах, в основній речовині зберігаються дистрофічні зміни, відставання ростових процесів у досліджуваних кістках, що має явно інерційний характер, оскільки цифрові показники значно менші тих, які визначалися в перші строки спостереження.
Висновок. В умовах техногенних мікроелементозів - вживання солей свинцю, хрому, цинку у надмірній кількості у наростковому хрящі спостерігається негативний остеотропний ефект, який проявляється погіршенням структурної організації хрящової пластинки, що зумовлює пригнічення ростових процесів у довгих трубчастих кістках скелета.
ОСОБЛИВОСТІ БУДОВИ ТА ХІМІЧНОГО СКЛАДУ ГУБЧАСТИХ КІСТОК СКЕЛЕТА ПІД ВПЛИВОМ ОПРОМІНЕННЯ У ВІКОВОМУ АСПЕКТІ
Маркевич О.В., магістрант
Науковий керівник – проф. Сікора В.З.
СумДУ, кафедра анатомії людини
На даний час багато науковців вивчають патогенез, клінічний перебіг, лікування та ускладнення багатьох соматичних захворювань, які мають велику кількість відомих та невідомих етіологічних факторів, зокрема, обумовлених як патогенними аномаліями, так і діяльністю людства (яскравим прикладом є аварія на Чорнобильській АЕС). Внаслідок аварії спостерігається підвищення радіаційного фону в деяких регіонах України, що згубно впливає на здоров΄я усіх вікових груп населення. За допомогою експериментальної моделі можливо дослідити, як саме впливає іонізуюче випромінювання в малих дозах на опорно-руховий апарат, зокрема на губчасті кістки скелету.
Мета роботи - вивчити морфологічні особливості росту, формоутворення та хімічного складу губчастих кісток скелета (III поперекового хребця) під впливом малих доз іонізуючого випромінювання.
Методи дослідження: остеометрія, відсотково-ваговий метод (вміст води, органічних та мінеральних речовин у кістковій тканині), кількісна оцінка показників хімічного складу (спектрофотометрія) кісток, статистична обробка цифрових даних.
Дослідження проводилося на 3-х групах щурів, які були опромінені в дозі 0,1 Гр, 0,2 Гр, 0,3 Гр. За даними остеометрії довжина, ширина та товщина поперекового хребця щурів 2-ї та 3-ї груп знизилась відносно щурів контрольної групи, а в 1-й групі зміни відбулися незначні (ширина у 1-й групі зменшилась на 0,4%, у 2-й – на 1,2%. а у 3-й – на 1,8%). Аналізуючи стан води, мінеральних та органічних речовин в поперековому хребці щурів, які були опромінені в дозі 0,1 Гр, 0,2 Гр, 0,3 Гр відмічаємо збільшення вмісту води відносно контрольної групи. В хребцях першої групи вміст води перевищує дані контролю на 5,01% (р≤0,05), у 2-ї – на 4,3% (р≤0,05), у 3-ї групи піддослідних щурів – на 6,7% (р≤0,05). Розглядаючи результати визначення вмісту свинцю в губчастих кістках тварин, можемо відмітити, що у щурів контрольної групи кількість свинцю збільшується протягом всього життя. Це відображає підвищений рівень функціональної активності губчастої кістки, яка приймає участь у різних видах обміну, зокрема в мінеральному. При опроміненні у дозі 0,3 Гр відмічається демінералізація кісткової тканини хребця: кількість кальцію та фосфору зменшується відносно контролю на 6,4% (р≤0,05) та 5,6% (р≤0,05) та підвищення накопичення свинцю, особливо в 2-й та 3-й групах. (на 0,25% вище від фізіологічного стану, що викликає остеотоксичні наслідки).
Таким чином, враховуючи до уваги дані досліджень, можемо стверджувати, що вплив малих доз опромінення призводить до накопичення свинцю в остеоні, пригнічує мобільність його сполук, що викликає остеодепресивні прояви та уповільнення остеогенезу та призводить до зменшення остеометричних показників. При опроміненні в дозі 0,2 Гр та 0,3 Гр зменшується вміст мінеральних речовин у кістковій тканині на тлі підвищеної гідратації, що призводить до заміщення кальцію кісток свинцевими сполуками.