Geum.ru

Стратегічний план з розробки Стратегії розвитку Жидачівського району Львівської області до 2015 року розділ аналіз соціально-економічного розвитку Жидачівського району

Вид материалаДокументы

Содержание


Подальший розвиток і удосконалення регіональної, в т.ч. комунальної інфраструктури
Операційна ціль 1.4.
Операційна ціль 1.6.
Подобный материал:
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   ...   19

Операційна ціль 1.3.

Подальший розвиток і удосконалення регіональної, в т.ч. комунальної інфраструктури


Передумови: Подальший розвиток і удосконалення регіональної інфраструктури, що дозволяє забезпечити використання нових технологій і виробництво конкурентноздатних товарів і послуг, при активні підтримці органів влади і управління представляється важливим завданням розвитку району.

Жидачівщина має достатньо добре розвинуту інфраструктуру з домінуючою роллю в ній міста Жидачів як головного економічного, транспортного і культурного центру. Відносно високої якості є інформаційно–телекомунікаційні мережі, розгалужена транспортна інфраструктура. Проте загалом існуюча інфраструктура не відповідає стандартам сучасної економіки. Особливо це стосується сфери комунальних послуг та якості доріг. Необхідні радикальні рішення та значні ресурси для виправлення ситуації.

Формування інфраструктури представляє один з основних моментів державного будівництва – стабільне функціонування району можливе тільки при стабільній інфраструктурі. Від її якості залежить і енергетика району, і його динаміка, і якість життя населення.

Для досягнення своєї мети необхідно спрямовувати значні фінансові потоки на оновлення виробництва з метою одержання передбачувальних нагромаджень та вирішення соціальних проблем.


Завдання:
      1. Створити основи для швидкого і ефективного становлення засад приватно–державного партнерства як системи взаємної участі й відповідальності бізнесу та місцевих органів влади у справі реалізації сучасних інфраструктурних проектів.
      2. Створити умови і механізми для пожвавлення економіки району, її пріоритетних напрямків за допомогою просування новітніх досягнень науки і техніки в усі сфери економіки.
      3. Стимулювати інвестиційну діяльність шляхом спрощення та зменшення кількості дозвільних та погоджувальних процедур, а також зменшення розміру відрахувань на розвиток інженерно–транспортної та соціальної інфраструктури.
      4. Забезпечити оновлення та розроблення регіональної схеми планування території району, генеральних планів населених місць як основи вдосконалення адміністративно–територіального устрою району та встановлення меж населених пунктів.
      5. Провести інвентаризацію вільних земельних ділянок містобудівного призначення та на її основі розробити проекти розміщення житлового будівництва по кожному населеному пункту, у тому числі для розміщення стартових будинків при здійсненні комплексної реконструкції мікрорайонів застарілого житла у м.Жидачів та м.Ходорів.
      6. Підвищити якість транспортної інфраструктури та рівень доступності усіх населених пунктів районі.
      7. Розробити та впроваджувати програми підтримки інвесторів шляхом забезпечення їх необхідною інфраструктурою.
      8. Створити умови для розгортання будівництва соціального житла та житла, доступного для широких верств населення, шляхом формування та впровадження законодавчого, нормативного та організаційно–містобудівного підґрунтя.
      9. Розгортання реконструкції та теплової реабілітації житлових будинків перших масових серій.
      10. Забезпечити належну якість, стійкість, надійність та експлуатаційну безпеку будівель та споруд шляхом створення вертикалі архітектурно–будівельного контролю та проведення державної інвестиційної експертизи проектів за принципом організаційної єдності.
      11. Розробити і впровадити житлово–комунальну реформу в районі, що забезпечить демонополізацію, конкуренцію та розвиток галузі, проведення нової тарифної політики та захист споживачів послуг.
      12. Застосовувати нормативно–правове підґрунтя щодо залучення інвестицій для підвищення ефективності та надійності функціонування житлово–комунального комплексу, забезпечення його сталого розвитку.
      13. Запровадити нову модель функціонування ринку послуг з управління та утримання багатоквартирного житла на засадах конкуренції та розподілу функцій замовника і виконавця житлово–комунальних послуг шляхом стимулювання створення ті функціонування об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, удосконалення інституту управителів будинків, здійснення заходів щодо стимулювання залучення суб’єктів підприємницької діяльності та малих підприємств у сферу надання житлово–комунальних послуг.
      14. Запровадження нової моделі функціонування ринку послуг централізованого тепло–, водопостачання та водовідведення на засадах конкуренції, змішаної власності та державного регулювання, у тому числі приватизації джерел теплової енергії, що перебувають у комунальній власності, або передачі в управління, оренду, концесію цілісних майнових комплексів водо–, теплопостачання та водовідведення.
      15. Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово–комунального господарства шляхом удосконалення нормативно–правової бази з формування тарифної політики та зменшення собівартості послуг.
      16. Забезпечити технічне переоснащення житлово–комунального господарства з метою ефективного використання енергетичних і матеріальних ресурсів у процесі виробництва житлово–комунальних послуг та підвищення їх якості
      17. Сприяти вдосконаленню інформаційної і телекомунікаційної інфраструктури та її подальшому розвитку.
      18. Опрацювати районні та місцеві програми та підтримувати місцеві ініціативи реформування системи соціальних послуг (наприклад, в сфері охорони здоров’я та ін.) з метою переходу їх на економічну основу, впровадження інституційних змін без зниження якості послуг.
      19. Формувати нормативно–правове підґрунтя притоку нових технологій, матеріалів та виробів на будівельний ринок.
      20. Подальше забезпечення державної політики зі створення безперешкодного життєвого середовища для людей з обмеженими фізичними можливостями.
      21. Проведення повної паспортизації енергоефективності об’єктів житлово–громадського призначення.
      22. Провести обов’язково енергоаудит усіх підприємств, які надають послуги з водо–, теплопостачання і водовідведення, бюджетних установ – споживачів послуг, та за результатами розробити та забезпечити впровадження заходи з енергозбереження по кожній установі, підприємству.
      23. Створити умови для формування потужних місцевих будівельних організацій, компаній, оснащених сучасною матеріально–технічною базою, інженерно–технічними та робочими кадрами, здатними забезпечити реалізацію крупних інвестиційних проектів.


Операційна ціль 1.4.

Розвиток людського та соціального потенціалу шляхом впровадження сучасних програм перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, а також розвитку громадянського суспільства через відтворення людського капіталу


Передумови: Населення Жидачівського району має достатньо високий рівень освіти. Але вимоги сучасної відкритої ринкової економіки передбачають зміну структури кваліфікації та навиків спеціалістів, а це, в свою чергу, вимагає реформи системи освіти та забезпечення діяльності інституцій одержання професійної освіти. Існуюча на сьогодні в районі освітня база створює хороші можливості для надання нових навиків і кваліфікацій.

Освітній структурі населення району притаманна певна інерція, і її зміна вимагає часу та зусиль. Всі більше й більше труднощів треба подолати, щоб створити нові цінності, новий тип поведінки, нові інституції громадянського суспільства.

Найважливішими напрямками формування людського капіталу мають бути: виховання дітей в сім'ї, освіта (загальна, професійна, вища), постійно діюча підготовка у процесі виробничої діяльності, витрати на охорону здоров'я (профілактика захворювань, медичне обслуговування, дієтичне харчування), поліпшення житлових умов, витрати на міграцію та пошук роботи тощо.


Завдання:
      1. Запроваджувати та надавати державну підтримку програмам для навчально–освітніх установ району, які б допомагали молодим підприємцям отримати перший досвід шляхом заснування шкільних фірм.
      2. Взявши за основу те, що публічна адміністрація не повинна займатись наданням публічних послуг, а повинна досліджувати потреби на послуги, замовляти їх, фінансувати і контролювати виконання –запровадити на території району дієві системи збору та оцінки наслідків.
      3. Розпочати та продовжувати процес відтворення, збереження, нагромадження людського капіталу через розробки та впровадження програм, заходів тощо, здатних забезпечити ефективне використання та розподіл державних інвестицій з метою нагромадження якісного людського капіталу в районі.
      4. Знизити рівень явного і прихованого безробіття в районі і підвищити доходи громадян, а на цій основі – і податкових доходів місцевих та районного бюджетів.
      5. Залучати на рівні району, суб’єктів господарювання іноземні та вітчизняні інвестиції на перенавчання більш конкурентноздатним професіям, необхідних виробництву, перепрофілювання, підвищення кваліфікації, охорону здоров'я, оскільки саме людський капітал, а не заводи, устаткування і виробничі запаси є квінтесенцією конкурентоспроможності, економічного росту й ефективності.
      6. Забезпечити підвищення ефективності програм професійної підготовки кадрів відповідно до потреб ринкової економіки району, у тому числі через коригування навчальних планів установ професійної освіти, спільної організації програм підготовки й підвищення кваліфікації кадрів, стажувань тощо.
      7. Сприяти розвитку навчальних закладів, які працюють в системі професійної освіти, підвищення кваліфікації та перенавчання, зокрема в нових галузях економіки.
      8. У співпраці з районним центром зайнятості розробити програми з питань перекваліфікації безробітних і започаткування власної справи.
      9. Створити інфраструктуру для консалтингу, навчання та перекваліфікації фермерів і сільськогосподарських спеціалістів, що повинно привести до покращення сільськогосподарського виробництва та збільшенню його продуктивності.
      10. Сприяти забезпеченню підвищення освіченості спеціалістів та менеджерів на підприємствах, в організаціях, установах.
      11. Сприяти підвищенню заробітної плати як джерела ефективного відтворення та нагромадження людського капіталу в усіх сферах докладання праці: на підприємствах, в організаціях, установах тощо, оскільки низька заробітна плата ставить під сумнів якісне відтворення робочої сили не тільки у наявному, але і в наступних поколіннях.
      12. Опрацювати програму надання допомоги органам місцевого самоврядування у питаннях розвитку громадських ініціатив і самоорганізації.
      13. Розробити і впроваджувати програми, що дозволять враховувати переваги економічного зростання для покращення умов проживання населення (особливо молодих сімей та вдосконалення системи соціального забезпечення).
      14. Підтримувати і розвивати медичні установи із сучасними технологіями, вдосконалювати системи сімейної медицини та охорони материнства і дитинства.


Операційна ціль 1.5.

Трудова еміграція жителів Жидачівського району


Передумови:

Враховуючи сферу зайнятості у районі, наявний стан бідності у більшості населення району та географічне розміщення району (близькість до кордонів) трудова міграція жителів району за межі України є до сить масштабною. Актуальність цієї проблеми зумовлена відсутністю однозначної інформації щодо кількості міграції жителів району за кордон. Прийнято вважати, що на заробітки за кордон їдуть представники найбідніших прошарків населення. Насправді, у половини тих, хто збирається за кордон, є робота на місці. Основна проблема українського ринку праці – це не безробіття, а конкурентні робочі місця та відтік робочої сили за межі країни. Визначальним мотивом до еміграції є не стільки середній рівень заробітку, який мігрант може заробити в країні потенційної міграції, а насамперед різниця в доходах між країною, куди збирається мігрант, і місцем його проживання. Більшість людей, які виїжджають з метою працевлаштування за кордоном – це люди, які не мають стабільного доходу, який би забезпечив гідний рівень прожиткового мінімуму для них самих та їх родин удома.

Здавалося б, всупереч вагомому зростанню середньої заробітної плати в Україні упродовж 2005–2007 роках наше відставання за цим показником у порівнянні з країнами Центральної та Східної Європи не тільки зменшилося, а навіть збільшилося. Наприклад, у порівнянні з Чехією – на 73 євро, Польщею – на 61 євро, Естонією – на 53 євро. А самі розміри відставання виглядають вкрай переконливо, особливо у порівнянні з Словенією (1049 євро у 2006 році), Чехією (549 євро), Угорщиною (484 євро), Польщею (473 євро). Звичайно, при такій різниці в оплаті праці робоча сила, що користується попитом на зовнішніх ринках, буде від’їжджати за кордон.

Так, для 55% мігрантів основною причиною виїзду стала низька заробітна плата вдома. Ще 25% виїхало з зв’язку з необхідністю придбати в майбутньому житло на зароблений капітал, а 23% не вистачило коштів на оплату навчання дітей. Тобто чинник низького доходу вдома у цих випадках теж присутній.

У зв’язку з безробіттям виїжджає за кордон десь 23% українців, ще 20% через необхідність сплати раніше накопичених боргів та орієнтовно 10% планує на зароблені кошти розпочати власний бізнес в Україні і, тільки 5% мігрантів змусило поїхати відсутність усіх можливостей для існування.

Тобто стан наших жителів району до міграції не є вкрай критичним чи безвихідним. Прибулі емігранти до місця проживання не призводять до масового зростання безробітних і збільшенню соціальних пільг. Прибулі емігранти не віднімають роботу у місцевих – вони заповнюють існуючі вакансії.

У такій ситуації стає зрозумілим, що зупинити чи зменшити масштаби внутрішньої трудової міграції є неможливим і, дарма сподіватись, що вдасться подолати таке явище. Міграційні процеси наших співвітчизників необхідно використати для покращення соціального становища району, реального покращення матеріального становища їх самих та їхніх родин. Адже робота мігрантів за кордоном збагачує їх реальним досвідом. Насамперед вона дає можливість набути додаткових професійних навичок, ознайомитись з новими технологіями, розширити власний світогляд, отримати впевненість у своїх силах.


Завдання:
      1. Сформувати чіткі механізми регулювання міграційних процесів, щоб вони приносили користь рідним і близьким мігрантів та батьківщині загалом.
      2. Підтримка та направлення головних результатів міграції (досвід мігрантів, грошові перекази, набуті додаткові професійні навички, ознайомлення з новими технологіями, розширення власного світогляду, отримання впевненості у своїх силах мігрантів) в сторону їх батьківщини, що дозволить прискорити соціально–економічний розвиток району.


Операційна ціль 1.6.

Впровадження інноваційної економічної моделі в господарському комплексі району


Передумови: Стимулювання інноваційної спрямованості розвитку будь–якої території потрібно розглядати у складі моделі інвестиційного розвитку її економіки, за умови, що ця модель має пріоритетом інноваційний розвиток. Сьогодні можна стверджувати, що економіка району демонструє стійку позитивну тенденцію розвитку, яка у значній мірі заснована на таких категоріях, як «інноваційна сприйнятливість», «інноваційний потенціал», «інноваційне середовище», «інноваційні комунікації». Всім цим категоріям властиві загальні риси інновацій: наукова новизна, значна корисливість (споживча вартість), тісний взаємозв'язок окремих нововведень та поширення по галузях економіки.

При цьому потрібно чітко розуміти, що від простого декларування інноваційного курсу розвитку до реальної можливості його реалізувати існує прірва, для подолання якої потрібна не лише величезна ресурсна база, а й інноваційна сприятливість економіки, яка утворюється роками інтенсивного інвестиційного розвитку, і чого район, на жаль, сьогодні ще не має. Під інноваційною сприятливістю економіки розуміється здатність до швидкої комерціалізації інновацій, тобто отримання значно більшого прибутку від запровадження інноваційних проектів, ніж від базових технологій. Проблема інновацій у районі полягає саме у низькій сприятливості її економіки до принципово нових технологій та продуктів. І цьому є об'єктивні чинники: специфікою наявної базової економіки є наявність приватного власника, який має декілька однотипних чи багапрофільних виробництв по території всієї України, а у відсутності достатньої кількості фінансових ресурсів для масштабного запровадження інновацій в умовах структурної перебудови, кошти спрямовуються в найбільш вигідні для власника підприємства, а у інші – в першу чергу, на підтримку вже існуючої і здебільшого застарілої виробничої бази.

Проблематика інноваційного розвитку на рівні суб'єктів інноваційного процесу пов'язана переважно з ризиками фінансування та запровадження інновацій. Високоприбуткові інновації завжди супроводжуються високими ризиками і вимагають великих інвестицій. Підвищення ризиків інноваційних проектів обумовлено більш ризикованістю через їхню значну невизначеність, тобто недостатність інформації на всіх етапах створення та реалізації нововведень, її неоднозначність і невірогідність. Відтак, забезпечення доступу інвесторів до якісної та своєчасної інформації про перспективи запровадження інноваційного проекту повинно бути складовою державної регіональної інноваційної політики.

Рушійною силою в інноваційному розвитку економіки району є створення і ефективне використання власної та національної інноваційної систем, які є економічним механізмом, що призначений забезпечувати розробку і експлуатацію нових знань, підприємницький підхід до інновацій, інтеграцію у зовнішні ринки на рівні країни в цілому, області та району і для окремих суб'єктів інноваційної діяльності. Серцевиною такої інноваційної системи повинно бути два ключових напрямки управління інноваційним розвитком: механізми мотивації інноваційної діяльності підприємств та механізми прискорення комерціалізації інновацій.

Інноваційна політика району залежить від інноваційної сприятливості промислового сектору економіки району і повинна ґрунтуватися на засадах державного регулювання комплексності розвитку виробничого потенціалу району з максимальним врахуванням його спеціалізації. Такий підхід стимулюватиме надходження прямих іноземних інвестицій у район, які будуть суттєвим джерелом фінансування нововведень.


Завдання:

1.6.1. На рівні району інноваційну систему будувати відповідно до розробленої регіональної інноваційної політики, під якою розуміється сукупність цілей і пріоритетів розвитку інноваційної діяльності в районі, інструментів та методів стимулювання створення і запровадження інновацій на основі взаємодії регіональних, обласних та центральних органів управління.

1.6.2. Окремим аспектом інноваційної інфраструктури являється взаємодія інноваційних інститутів з державою, яка будується на основі партнерських відносин. Оскільки в усім світі партнерство в сфері інновацій виникає з ініціативи держави, в силу його домінуючої зацікавленості в інноваційному розвитку країни, то ініціатором розбудови інноваційної системи мають бути усі ланки органів державної влади району, безпосередньо і за обов'язковою участю усього інституту держави. Партнерство держави і бізнесу в сфері великих технологічних проектів забезпечить велику віддачу від фінансування наукових досліджень і дозволить більш ефективно вирішувати питання комерціалізації їхніх результатів:

– реалізувати заходи та механізми зі створення у районі таких інноваційних структур як: регіонального інноваційного фонду, венчурного фонду, технологічних парків, центрів, промислово–фінансових груп, консалтингової фірми, лізингового центру, бізнес–інкубаторів та інших інноваційних фірм, що забезпечували б сприятливу організацію, фінансово–економічне середовище для розвитку інноваційних процесів;

– інститут партнерства держави і бізнесу в інноваційній сфері поповнить перелік вказаних інноваційних інституцій такими формами взаємодій його учасників, як мегапроекти, міжвідомчі інноваційні програми, концесії тощо.

1.6.3. Створення ефективної системи управління інноваційної діяльності в району, тобто закладати в основу специфіки діяльності інноваційних інституцій на території району через супровід інновацій протягом всього їх життєвого циклу – від створення інноваційного продукту до його комерціоналізації.

1.6.4. Для впровадження інноваційної економічної моделі створити механізм сприяння інвестиціям і запровадити найбільш прийнятні для району інструменти стимулювання розробки та комерціалізації інновацій на макрорівні, регіональному рівні та на рівні підприємств.

1.6.5. Сприяти реалізації державної інноваційної політики, як складової державної інвестиційної політики (яка розробляється і реалізується у трьох рівнях – інноваційна політика на макрорівні економіки, регіональної інноваційної політики, політики сприяння інноваційної діяльності підприємств), через поєднання інструментів впливу на створення і комерціоналізацію інновацій в загальну інноваційну систему, яка поступово створюється у районі.

1.6.6. Розробити та впровадити програми підтримки технологічних інкубаторів і створення інноваційних фондів, коштами яких фінансуватимуться спільні дослідження задля розвитку підприємств району.

1.6.7. Надавати податкові пільги і преференції інноваціям, у тому числі через програми підтримки малого та середнього бізнесу, які запроваджують інвестиційні проекти.

1.6.8. Застосовувати гарантійні схеми для стимулювання створення і росту приватних венчурних компаній. Для цих компаній (фондів), що вкладають капітал у малі і середні підприємства, створювати гарантії відшкодування від ризикованих інвестицій в інновації і надавати податкові пільги. При цьому здійснювати поділ ризиків інноваційної діяльності між державою, в особі органів виконавчої влади, головних розпорядників бюджетних коштів і інвесторами, які вкладають кошти в компанію зі статусом «технологічних інвестицій».

1.6.9. Сприяти залученню в район прямих державних інвестицій в малі підприємства або надання їм позик на пільгових умовах згідно з прийнятими програмами фінансування окремих інноваційних напрямів.

1.6.10. Надання бюджетними коштами пільгових кредитів малим та середнім підприємствам під розробку інноваційних проектів і можливість списання таких кредитів у випадку невдачі з проектом.

1.6.11. Сформувати систему виробничої підтримки в пріоритетних галузях економіки, що забезпечує здійснення повноцінного циклу від ідеї до реалізації продукції на внутрішньому і міжнародному ринках.

1.6.12. Сприяти реалізації інвестиційних програм, що сприяють просуванню на ринок нових технологій і нових виробництв, створенню нових інноваційних фірм.

1.6.13. Забезпечити розвиток системи інформаційного забезпечення інноваційного підприємництва.

1.6.14. Сприяти збільшенню числа нових науково–містких виробництв і підприємств–інноваторів.

1.6.15. Сприяти організації інформаційно–маркетингового центру із зацікавленими підприємствами з метою створення власної інформаційної мережі і включення її у загальнодержавну інформаційну мережу.

1.6.16. Надавати малим і середнім підприємствам району науково–технічну інформацію і результати наукових розробок, чим знижувати для них бар'єри виходу на зовнішні ринки і підвищити конкурентоздатність регіональної економіки.

1.6.17. Створити умови для залучення коштів приватних інвесторів для фінансування інноваційної діяльності.

1.6.18. Органи державної виконавчої влади району повинні виступати координаторами діяльності наукових, науково–технічних організацій і виробничих підприємств району для вирішення соціально–економічних задач району.

1.6.19. Сприяти створенню інженерної системи сприяння впровадженню у виробництво наукових і науково–технічних досягнень за галузевою приналежністю інновацій.

1.6.20. Застосовувати методологічні підходи до формування концептуальної моделі наскрізного планування інноваційної діяльності у районі в декілька етапів: на першому етапі в рамках вироблення інноваційної політики району розробити прогнози застосування досягнень вітчизняної і зарубіжної систем науки і техніки для можливості їх адаптування (примінення) в галузеву економіку району; на другому етапі розробити окремі прогнозні інноваційні програми, у яких на основі оцінки динаміки відповідних процесів можна було б поєднати можливість планового і прогнозованого інструментарію; на третьому етапі планувати інноваційні цикли окремих інноваційних проектів так, щоб планувати розгортання робіт наступної стадії вже в ході завершення попередньої. Завершенням останнього етапу інноваційного циклу буде скорочення виробництва традиційної продукції і заміна базових технологій на нові.

1.6.21. Запровадити дію ефективних інноваційних комунікацій як через узгодженість дій учасників інноваційного проекту, так і їх здатності протистояти негативним явищам в інноваційному середовищі.

1.6.22. Зниження ризиків учасників інноваційного процесу досягати шляхом широкого запровадження консалтингової діяльності у інноваційну сферу, адже ефективність управління, маркетингові дослідження, аналіз кон'юнктури ринку та інші успішні виробничі та фінансові дії є невід'ємною частиною інновацій.

1.6.23. Розробити та запровадити систему оцінки інноваційної діяльності, яка повинна включати визначення суб'єктів інноваційної діяльності, цілі і методи оцінки результатів нововведень. У залежності оцінка може бути комплексною або частковою, якісною або кількісною, порівняльною або абсолютною.

1.6.24. Запроваджувати державне страхування кредитів, виданих на запровадження інновацій малим та середнім бізнесом. Актуальним буде диверсифікація джерел фінансування нововведень та створення системи страхування інноваційних ризиків інвесторів.