Geum.ru

Стратегічний план з розробки Стратегії розвитку Жидачівського району Львівської області до 2015 року розділ аналіз соціально-економічного розвитку Жидачівського району

Вид материалаДокументы

Содержание


Економічний розвиток, бізнес та підприємницький потенціал
Інвестиційний, технологічний та інноваційний потенціал
Культурний та туристичний потенціал
Уклад життя в сільських територіях та розвиток агропромислового комплексу
Державна політики щодо основних загроз економічній та соціальній безпеці
Подобный материал:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   19

  • ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК, БІЗНЕС ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКИЙ ПОТЕНЦІАЛ
  • Сильні сторони
  • Слабкі сторони
  • Сприятливі можливості
  • Потенційні загрози
  1. Достатньо висока диверсифікація підприємств.
  2. Наявна ланка малого підприємництва, яке надає економіці району гнучкості, мобілізує фінансові і виробничі ресурси населення, несе в собі антимонопольний потенціал, у багатьох випадках вирішує проблему зайнятості та знімає інші прояви соціальної напруги.
  3. Допущення конкуренції на ринку підвищує ефективність галузевої економіки і привабливість для іноземних інвесторів.
  4. Збереження державної монополії на сферу послуг забезпечує міцніший національний суверенітет.
  5. Окремі галузі промисловості порівняно сучасні та добре розвинуті (наприклад целюлозно–паперова). При цьому спостерігається успішне функціонування кластеру виробництв целюлозно-паперової галузі, основою якої є виробнича кооперація, у якій беруть участь малі, середні й великі підприємства району.
  6. Порівняно добре розвинуті телекомунікаційні системи.
  7. Достатньо великі можливості транспортного сполучення, залізничної мережі, автостради та газопроводи.
  8. Участь громади у діяльності громадських організацій.
  9. Наявність сировинних ресурсів (пісок, гравій, гіпс–ангідрид, мінеральні води, сірка тощо).
  10. Наявність широкої мережі банківської системи.
  1. Зростання нерівномірності соціально–економічного розвитку територій району через об’єктивно існуючі відмінності в рівні соціально–економічного розвитку, наявність депресивних, відсталих, кризових в економічних відносинах територій району на фоні структурних зрушень в промисловому виробництві.
  2. Непослідовність і неузгодженість дій центральних економічних відомств приводять до порушення фінансової збалансованості в районі, породжують загрози соціальних конфліктів, штучно ослаблюють конкурентоспроможність власних виробників та ін.
  3. Низька конкурентоспроможність продукції більшості вітчизняних підприємств.
  4. Згортання виробництва в життєво важливих галузях обробної промисловості, перш за все – в машинобудуванні (ВАТ «Ходорівський поліграфмаш»).
  5. Збереження державної монополії на сферу послуг звужує можливості її зростання і модернізації
  6. Порушення виробничо–технологічних зв’язків між підприємствами району та на зовнішньоекономічному ринку.
  7. Збільшення розриву в рівні виробництва національного доходу на душу населення району між окремими суб’єктами господарювання.
  8. Допущення на ринок України іноземних інвесторів обмежує можливості державного контролю і зачіпає інтереси місцевих виробників.
  9. Ослаблення системи державного контролю, що привело до розширення діяльності кримінальних структур на внутрішньому фінансовому ринку, у сфері приватизації, експортно-імпортних операцій і торгівлі.
  10. Через політичну та економічну нестабільність в Україні, відсутність розвинутих фінансових ринків і цивілізованих форм державного боргу, не налагоджений контроль за пропозицією грошей в економіці, і, Нацбанк не має у своєму розпорядженні гнучких і надійних інструментів грошово–кредитного регулювання, що впливає на ринок праці, розвиток виробництв, залучення інвестицій та впровадження інновацій.
  11. Наявне безробіття.
  12. Наявний тіньовий сектор економіки.
  13. Недостатньо розвинуті (більша частина) малі та середні підприємства.
  14. Недостатньо сприятлива економічна структура та її повільні зміни, зношення основних фондів, застарілі технології.
  15. Посилення сировинної спрямованості економіки.
  16. Відставання розвідки запасів корисних копалин від їх добування.
  17. Обмежена структура доходів населення та її тенденції.
  18. Слабка конкурентоспроможність виробництва, несприятлива структура експорту.
  19. Недостатньо сприятливе підприємницьке середовище (робота в тіні підприємницьких структур, приховування реальних доходів, необліковування виручки від реалізації продукції чи наданих послуг, неоформлена належним чином робоча сила, високі кредитні ставки за відсотками в банківських установах, неналагоджена інфраструктура підтримки бізнесу, нестабільна система адміністрування податків).
  20. Зважаючи на велике значення підприємництва для формування у суспільстві середнього класу недостатньо високою є динаміка розвитку малого і середнього підприємництва.
  21. Низька продуктивність аграрного сектору.
  22. Повна залежність регіональних банківських установ від центральних офісів.
  23. Недостатня кількість кваліфікованих, сучасно мислячих керівників.
  24. Низький рівень оплати праці фахівців високого рівня.
  1. Економіка району, яка є складовою усього народногосподарського комплексу, формується у нову структуру національного виробництва, яка відповідатиме ресурсному потенціалу і потребам ринку.
  2. Україна стане членом СОТ.
  3. Державне регулювання грошово–кредитної сфери через здатність і можливість впливати на масштаби і характер діяльності приватних інституцій; на споживчий та інвестиційний попит; фінансову стабілізацію, поступове зниження інфляції, досягнення економічного зростання і стимулювання спаду виробництва.
  4. Зростання кількості високотехнологічних підприємств, які будуть використовувати місцевий інноваційний потенціал та робочу силу.
  5. Швидкий розвиток малого і середнього підприємництва.
  6. Ефективно проведена приватизація.
  7. Позитивне ставлення органів влади до бізнес–спільноти.
  8. Зростання обсягів інноваційних іноземних інвестицій.
  9. Позики світового Банку та ЄБРР для реалізації інфраструктурних проектів.
  10. Розвиток фінансової інфраструктури та інфраструктури підтримки підприємництва.
  11. Можливість об'єднання регіональних банків з розвиненим промисловим сектором в промислово–фінансову групу.
  12. Збільшення фондів ЄС (програма Добросусідства).
  13. Зменшення безробіття.
  1. Нестабільна економічна ситуація в Україні.
  2. Посилення структурної деформації економіки.
  3. Високий рівень монополізації економіки, посилення сировинної її спрямованості.
  4. Криміналізація економіки.
  5. Усунення банківських установ від інвестиційних процесів через збільшення фінансових ризиків внаслідок дестабілізації політичної ситуації в державі, помилкове прогнозування майбутніх темпів інфляції, курсів валют і процентних ставок.
  6. Безперешкодний доступ дешевих ресурсів іноземних банків–конгломератів може зруйнувати існуючу мережу комерційних банків України.
  7. Нестабільна політична ситуація в Україні.
  8. Повільний розвиток міжнародних контрактів України, послаблення економічних та політичних контактів України з ЄС.
  9. Відсутність структурних змін, слабка децентралізація, постійна перевага державних органів влади над представницькими органами.
  10. Небажання регіональної еліти прийняти сучасну парадигму розвитку.
  11. Зростання корупції.
  12. Надто сильна конкуренція зі сторони національних та міжнародних економічних центрів: ЄС (у сфері високих технологій), Польща (у харчовій галузі).
  13. Зростання тіньового сектору економіки.
  14. Подальше утримання «низького сектору» в сфері іноземних інвестицій (низько рентабельні, мало інноваційні інвестиції).
  15. Мала спроможність освоєння європейських фондів.

  • ІНВЕСТИЦІЙНИЙ, ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ТА ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
  • Сильні сторони
  • Слабкі сторони
  • Сприятливі можливості
  • Потенційні загрози
  1. Сприятливе географічне розташування району поблизу кордонів
  2. Порівняно високий освітній та професійний рівень населення.
  3. Декілька професійних та освітніх інституцій.
  4. Наявність кількох підприємств достатньо високого технологічного рівня, які діють у швидко зростаючих секторах економіки.
  5. Наявність шкіл, бібліотек та закладів середньо–професійної освіти.
  6. Наявність освіченого персоналу.
  1. Відсутність угоди про науково– технічне співробітництво України з Європейським Союзом.
  2. Внутрішня та зовнішня міграція працівників освітнього рівня.
  3. Складна фінансова ситуація у професійних навчальних установах.
  4. Погане технічне оснащення інституцій, які діють у освітянській галузі, складність у доступі до наукової літератури.
  5. Слабкі міжнародні наукові контакти, особливо у гуманітарній сфері.
  6. Відсутні спеціалізовані навчальні агентства, агентства підвищення кваліфікації та професійної орієнтації.
  7. Відсутня модель інноваційного розвитку економіки району.
  8. Низькі темпи інноваційного оновлення виробництва в районі.
  9. Слабкі контакти між науково–дослідною та підприємницькою сферами.
  10. Відсутність Регіональної (нарівні області та району) інноваційної системи та інституцій передачі технологій.
  11. Слабка інноваційна сприятливість економіки, ресурсна база, яка відображається на здатності до швидкої комерціалізації інновацій, тобто отримання значно більших прибутків від запровадження інноваційних проектів ніж віж базових технологій.
  12. Недосконалість адаптаці інноваційних ситем до міжнародних норм і правил ведення ризикового бізнесу.
  13. Недосканале державно–приватне пртнерство у сфері великих високотехнологічних проектів.
  14. Мінімальна державна фінансова підтримка, фінансове стимулювання інноваційної діяльності району.
  1. Наявність природних корисних копалин і потужностей для їх добування.
  2. Дешева і кваліфікована робоча сила.
  3. Створення сприятливого середовища для інвестицій, прозорість регуляторного середовища, демократичний характер політичної системи влади в районі.
  4. Надання підтримки обласними та районними органами влади ефективним освітнім та науковим командам та інституціям.
  5. Розвиток на рівні Львівської області міжнародних контактів академічних та науково–дослідних установ.
  6. Підтримка науково–дослідного та академічного секторів України Європейським Союзом та конкурентна позиція Львівщини у цих програмах.
  7. Наявна система інофрмування економіки району для підвищення результативності інновацій, які залежать від інформаційної забезпеченості як на макрорівні управління економікою, так і від доступності найширшої інформації для розробників та користувачів інноваційних технологій.
  8. Спроможність суб'єктів району проводити активну інноваційну діяльність і підвищувати якість життя населення.
  9. Наявна інженерна управлінська еліта зі сприяння впровадженню у виробництво наукових і науково–технічних досягнень за галузевою приналежністю інновацій.
  10. Створено умови для залучення коштів приватних інвесторів для фінансування інноваційної діяльності.
  11. Можливість визначення механізмів та інструментів стимулювання інноваційної діяльності через систему пільг (оподаткування, кредитування, державне страхування тощо) і цільових регіональних програм.
  1. Невизначеність та непередбачуваність в політичній та економічній нестабільності України.
  2. Недосконалість законодавчої бази України.
  3. Занепад ринку землі
  4. Зниження інвестиційної і інноваційної активності, руйнування науково–технічного потенціалу.
  5. Різке зниження обсягу ресурсів капітального будівництва, руйнування економічних зв’язків між його підсистемами (сировинна база, технічне і технологічне забезпечення, наукова і кадрова база).
  6. Відсутність стратегічних орієнтирів в інвестиційній сфері.
  7. Занепад академічного та науково–дослідного сектору України.
  8. Продовження внутрішньої та зовнішньої міграції наукових працівників України.
  9. Продовження маргіналізації української науки у міжнародній науковій мережі.
  10. Недостатній розвиток конгресової інфраструктури на Львівщині.
  11. Втеча внутрішнього капіталу за кордон.
  12. Збільшення кількості ризиків інноваційної діяльності підприємств району.
  13. Відсутність засад державного регулювання комплексності розвитку виробничого потенціалу району з максимальним врахуванням його спеціалізації.
  14. Недосконале сполучення стабільності діяльності підприємств і гнучкості в роботі з інноваціями

  • КУЛЬТУРНИЙ ТА ТУРИСТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
  • Сильні сторони
  • Слабкі сторони
  • Сприятливі можливості
  • Потенційні загрози
  1. Наявна архітектурно–історична та культурна спадщина.
  2. Наявні місцеві музеї, заклади культури.
  3. Наявність природних та рекреаційних ресурсів (мінеральні води, природні копалини, пам’ятки содово–паркового мистецтва тощо).
  4. Потенціал для «сентиментального», релігійного та інших видів туризму.
  5. Історичні зв’язки з українською діаспорою у світі.
  1. Відсутність санаторно–курортних установ.
  2. Відсутність узаконених природно–ландшафтних парків, за наявними територіями для цього.
  3. Недостатня кількість готелів різних стандартів.
  4. Привабливість архітектурно–історичних будівель, споруд, визначних місць піддається ризику через соціальні патології та руйнування.
  5. Незначна туристична промоція регіону.
  6. Відсутні місцеві та регіональна туристичні агенції.
  7. Відсутність Жидачівщини у обласній туристичній мережі.
  8. Недостатньо та неналежно розвинута інфраструктура охорони природи.
  9. Екологічні проблеми.
  10. Недостатнє фінансування культурних, освітніх закладів та організацій.

  1. Розвиток «сентиментального» туризму для українців, поляків, євреїв і т.д.
  2. Результативна промоція країни, Львівщини та Жидачівщини.
  3. Поліпшення міжнародного іміджу України та регіону.
  4. Поліпшення екологічної ситуації району, збереження її цінного природного середовища.
  5. Розвиток різних елементів туристичної та відпочинкової інфраструктури.
  1. Занепад архітектурних пам’яток та урбаністичної структури району.
  2. Недостатньо активна та ефективна промоція району на рівні області та Львівщини на рівні України та міжнародному рівні.
  3. Стійкий негативний міжнародний імідж України та Львівської області.
  4. Недостатнє поліпшення туристичної інфраструктури, розрахованої на різні цільові групи.
  5. Складна екологічна ситуація.
  6. Зменшення інвестицій в екологію та охорону навколишнього середовища.
  • УКЛАД ЖИТТЯ В СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЯХ ТА РОЗВИТОК АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
  • Сильні сторони
  • Слабкі сторони
  • Сприятливі можливості
  • Потенційні загрози
  • 1. Діючі державні підтримки сільських територій (аграрний сектор, бюджетна сфера, інвестиційні програми, підприємництво) через програмне забезпечення з фінансуванням державного, обласного, районного бюджетів та організацією сприяння виконання.
  • 2. Наявні громадські організації зі сприяння розвитку сільських територій: Агенція з розвитку сільської території, Асоціація фермерських господарств, ОСОН-СКо в с.Володимирці та с.Любша тощо.
  • 3. Розпочато відновлення і посилення само ідентифікації та специфічних рис культурного і суспільного розвитку села, пробудження його самосвідомості.
  • 4. Розпочато модернізацію системи освіти, навчання, охорони здоров'я, підтримки соціальної інфраструктури, селянського господарства, підприємництва на сільських територіях.
  • 5. Район має значний потенціал родючих чорноземів, сприятливі кліматичні умови для вирощування сільськогосподарської продукції.
  • 1.Наявні депресивні сільські території: Журавнівський та Новострілищанський мікро регіони.
  • 2. Нерозвинута матеріально–технічна база та соціальна інфраструктура на селі.
  • 3. Низька фінансова спроможність жителів сільської місцевості та їх зайнятість.
  • 4. Відсутність громадської ініціативи сільських територіальних громад у розвитку їх територій.
  • 5. Низька інтегрованість та єдність сільських територій району.
  • 6. Відсутність сучасної технології в сільському господарстві.
  • 7. Слабка культура проведення сільськогосподарських робіт.
  • 8. Державне регулювання закупівель сільськогосподарської продукції, яка пов’язана з системою оподаткування і субсидування виробників і споживачів.
  • 9. Розвитку експорту продукції агропромислового комплексу заважає політика регулювання експорту України.
  • 10. Маючи достатній експортний потенціал, район поки що не використовує його повністю і досить ефективно.
  • 1. Збереження специфічного сільського укладу життя та його суспільних цінностей.
  • 2. Наявний досвід у практичному застосуванні з підтримки та розвитку сільських депресивних територій (Журавнівський мікро регіон).
  • 3. Залучення інвестицій в сільськогосподарський розвиток за участю селян–пайовиків.
  • 4. Впровадження регіональної та структурної політики шляхом прискореного пристосування до нової спільної аграрної політики.
  • 5. Господарська та соціальна регенерація кризових сільських населених пунктів.
  • 6. Стимулювання розвитку сільських територій з опорою на їх внутрішній, природний потенціал.
  • 7. Створення багатофункціонального села, яке передбачає розвиток на селі не тільки сільськогосподарських видів діяльності, але посилення як «звичних» (освіта, соціальна сфера, культура, ландшафтозбереження), так і «нових» (рекреація, екологія, біологічне розмаїття, відновлювальні джерела енергії) його функцій.
  • 8. Можливість досягнення само забезпеченості базовим продовольством сільськогосподарської продукції.
  • 9. Завершення реформування відносин власності на селі, технічне переоснащення сприятимуть нарощуванню виробництва сільськогосподарської продукції.
  • 1. Повне ігнорування сільських територіальних громад у суспільно–політичному та економічному житті села.
  • 2. Припинення впровадження державних цільових програм з підтримки розвитку сільських територій, аграрного сектора.
  • ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКИ ЩОДО ОСНОВНИХ ЗАГРОЗ ЕКОНОМІЧНІЙ ТА СОЦІАЛЬНІЙ БЕЗПЕЦІ
  • Сильні сторони
  • Слабкі сторони
  • Сприятливі можливості
  • Потенційні загрози
  1. Стратегія держави захисту спрямовується на економічне зростання шляхом захисту внутрішніх виробників від внутрішньої і зовнішньої конкуренції.
  2. Уряд України впроваджує курс на розбудову відносно закритої самодостатньої ринкової економіки.
  1. Недосконалість існуючої правової бази: закони і постанови уряду не мають прямої дії. Створюються різного роду інструкції, які приймаються до виконання і зумовлюють протиріччя у законодавчому полі країни, слугує не на руку суспільству.
  2. Стратегія збереження економіки країни передбачає економічне зростання при консервативних діях уряду, збереженні існуючому стану речей через побоювання викликати соціальний вибух та суттєві політичні зміни в суспільстві.
  3. Супроводжують модель збереження дотації, субсидії, пільги, фінансовим джерелом яких є зростання дефіциту державного бюджету, надмірне друкування грошей, руйнівні інфляційні процеси.
  1. Конкурентна стратегія економічного зростання спрямовується на створення відкритої ринкової економіки, в рамках якої суб’єкти господарювання повинні конкурувати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках і переходити від нерентабельних до прибуткових.
  1. Недостатня конкуренція в межах національного ринку не викликає потреби негайного оновлення та подальшого розвитку економіки.
  2. Стратегія держави захисту закладає засади застою в національній виробничій базі та створює перешкоди швидкому впровадженню досягнень науково–технічного прогресу.
  3. Криміналізація суспільства і господарської діяльності.
  4. Лавиноподібне наростання імпортної залежності.
  5. Надмірна відвертість національної економіки.
  6. Перетворення України в експортера природних ресурсів.
  7. Ослаблення позицій України на зовнішніх ринках.
  8. Посилення сировинної спрямованості розвитку економіки.
  9. Високий рівень зовнішнього боргу держави.

Проведений аналіз соціально–економічного розвитку та СВОТ–аналіз дає можливість не тільки об’єктивно оцінювати місце Жидачівщини в соціально–економічній системі Львівщини, а й:
  • визначити місце Жидачівського району в євро інтеграційних процесах, міждержавній та міжнародній культурно–економічній співпраці;
  • визначити й реально оцінювати особливості розвитку територіальних елементів району;
  • концентрувати увагу на зонах пріоритетного розвитку та депресивних територіях;
  • усвідомлювати складність взаємозв’язків урбанізованих територій та природного довкілля;
  • оцінювати стан державного управління та місцевого самоврядування, побачити перспективи покращення процесу управління в районі;
  • системно оцінювати зв’язки між елементами соціально–економічної інфраструктури Жидачівщини.

Отримані результати дослідження можуть використовуватися не лише для розробки Стратегії розвитку Жидачівського району Львівщини, але і для вирішення цілого ряду поточних проблем, які потребують прийняття невідкладних рішень інституціями державної влади і місцевого самоврядування.


Визначений потенціал розвитку району через сильні сторони та сприятливі можливості надалі характеризуватиме як засоби, запаси, джерела, що є в наявності і можуть бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення визначених цілей, завдань, здійснення плану, рішення будь–якої задачі, можливості окремих структур чи їх об’єднань, області, держави, мається на увазі насамперед, у Жидачівському району на період до 2015 року.


Для втілення стратегічного розвитку району зміст економічного та соціального потенціалу в районі складатимуть два компоненти: об’єктивний – сукупність різноманітних ресурсів, задіяних чи незадіяних з якихось причин у виробленні та наданні матеріальних благ жителям району, таких, що мають можливість брати участь у ньому; суб’єктивний – можливості усіх учасників стратегічних втілень до використання ресурсів і створення максимального обсягу матеріальних благ та послуг, а також можливості управлінського апарату району, місцевого самоврядування, територіальних громад, громадських та політичних організацій, усієї господарської системи району в цілому до оптимального використання наявних ресурсів.


Таким чином, потенціал для розвитку району – сукупні можливості суспільства району в межах області, держави, до оптимального використання наявних ресурсів у процесі виробничих відносин з метою задоволення потреб усіх членів даного суспільства.

З метою управління у такій складній системі надалі було доцільно виділити окремі підсистеми: ресурсний потенціал, природний та інноваційний потенціал.