Стратегічний план з розробки Стратегії розвитку Жидачівського району Львівської області до 2015 року розділ аналіз соціально-економічного розвитку Жидачівського району

Вид материала

Документы

Содержание Етапи побудови програмного документу – Стратегії розвитку Головна мета – підвищення добробуту теперішнього і майбутнього поколінь мешканців Суттю даної Стратегії є Аналіз соціально–економічного розвитку жидачівського району львівщини Загальна характеристика району Економіка району Розвиток малого підприємництва

Подобный материал:

• Лебединська районна державна адміністрація розпорядження голови районної державної, 50.87kb.
• Середньострокової програми соціально економічного розвитку Менського району на період, 1019.73kb.
• Лебединська районна державна адміністрація сумської області розпорядження голови лебединської, 55.26kb.
• Програма соціально-економічного та культурного розвитку Буського району, 908.43kb.
• Проект про підсумки соціально-економічного розвитку області та виконання місцевих бюджетів, 68.03kb.
• Програма підтримки малого підприємництва в красилівському районі на 2009-2010 роки, 855.93kb.
• Про стан виконання Програми соціально-економічного та культурного розвитку Петропавлівського, 80.72kb.
• Інформація про підсумки соціально-економічного розвитку району та виконання місцевих, 269.06kb.
• Паспорт Програми економічного І соціального розвитку Кролевецького району на 2012 рік, 1518.5kb.
• Про виконання програми економічного, соціального та культурного розвитку Горностаївського, 114.54kb.

Етапи побудови програмного документу – Стратегії розвитку Жидачівського району Львівщини:

1. Аналіз соціально–економічного розвитку Жидачівського району.
   
2. SWOT -аналіз розвитку району.
   
3. Формулювання бачення району.
   
4. Визначення місії, стратегічних та операційних цілей розвитку району.
   
5. Розробка операційних програм.
   

У проекті Стратегії розвитку враховано:

• Основні правові засади політики району;
  
• Основні пріоритети;
  
• Етапи реалізації завдань;
  
• Закріплені виконавці, організатори з виконання завдань.
  

Процес управління Стратегією складатиметься з таких етапів:

• розробка Стратегії;
  
• публічне обговорення проекту Стратегії;
  
• експертиза і погодження Стратегії відповідними державними службами та незалежними громадськими експертами (при виявленні побажань таких);
  
• підготовка експертних висновків і погоджень, внесення компромісних корегувань Стратегії;
  
• затвердження Стратегії рішенням Жидачівської районної ради;
  
• виконання завдань Стратегії;
  
• щорічний моніторинг стану виконання завдань Стратегії;
  
• корегування Стратегії при потребі.
  

До процесу написання Стратегії, на окремих стадіях процесу приготування продукту (документу), залучалися різні учасники:

• Політики, що забезпечують консенсус між інтересами зацікавлених сторін на районному рівні та визначають засоби і канали соціальної мобілізації для вироблення стратегії;
  
• Територіальні громади району через проведення громадських слухань, обговорень з дотриманням всебічної публічності, зацікавленості, врахуванні інтересів та безпосередньої участі громад;
  
• Група місцевих спеціалістів (експертів) у вигляді робочої групи, яка утворена розпорядженням голови райдержадміністрації, при допомозі зовнішніх спеціалістів відповідальних за певні галузеві та тематичні сфери аналізу, виконує свою роль щодо надання основної та другорядної інформації стосовно соціально–економічного становища району (в історичному та перспективному розрізі), узагальненні цієї інформації з метою формулювання висновків та приготування оцінки потенціалу району в часовому горизонті, на який розрахована Стратегія;
  
• Зовнішні консультанти, які відіграли вагому роль, оскільки вони надали консультації щодо практичності цілей і їх відповідності з точки зору практики регіонального розвитку та порівняльного досвіду.
  
• Робоча група у співпраці основними місцевими експертами, зовнішніми консультантами за погодженням з постійними депутатськими комісіями Жидачівської районної ради, підготувала кінцевий документ стратегічного плану району.
  

Стратегія розвитку району складається з декількох розділів.

У першому розділі подано узагальнені висновки аналізу соціально–економічного розвитку Жидачівського району Львівської області, який охоплює як опис змін, що відбувалися в житті району протягом останніх років, так і відслідковує тенденції розвитку різних сфер життєдіяльності.

Опрацьований діагноз охоплює опис економіки району, демографічну ситуацію, просторову структуру, розвиток технічної інфраструктури, забезпечення енергоресурсами, стан екології та розвитку комунального господарства. Також детально висвітлені людський капітал, в тому числі зайнятість і безробіття, рівень освіти населення, стан ринку праці, рівень життя, суспільні патології та громадська активність населення у різних сферах (політичній, суспільній, професійній, економічній).

Аналіз соціально–економічного стану територій включає:

• оцінку стартових умов та рівня соціально–економічного розвитку території за наявним потенціалом, умовами господарювання та проживання населення;
  
• оцінку сприятливих та обмежуючих факторів розвитку;
  
• визнання конкурентних переваг територій;
  
• визначення проблем соціально–економічного розвитку та їх ранжування за ступенем гостроти;
  
• оцінку реалізації попередньо розроблених та діючих програм розвитку.
  

Діагностична фаза завершується аналізом SWOT. У класичному аналізі SWOT аналіз передбачає аналіз сильних і слабких сторін, які стосуються лише внутрішніх рис району та загроз і можливостей, які стосуються лише зовнішніх умов його розвитку. Проте, район не може відмовитися від тих процесів, які відбуватимуться на Львівщині, в Україні із врахуванням можливих факторів зовнішнього впливу світового співтовариства.

Кожна з вказани процедур аналізу здійснювалася шляхом застосування відповідного методичного та аналітичного інструментарію. Застосований інструментарій включає набір кількісних та якісних методів, який слід розглядати як базу здійснення стратегічної діагностики розвитку суспільно–територіальної системи рівня району в системі області.

Стратегічні цілі сформульовані тільки співставивши бачення, результати SWOT аналізу та спектр потенціалу окремих територій (населених пунктів), потенціалу органів влади прямого та непрямого впливу на розвиток району.

Стратегічні цілі розбиваються на операційні цілі, а ті, у свою чергу на програми дій – операційні програми.


У другому розділі викладено стратегічний план розвитку Жидачівського району. Після оцінки минулого в потенційного майбутнього (Аналізу соціально–економічного розвитку та SWOT-аналізу) визначено, що для нас є важливим, а що – ні, з урахуванням прийнятого напрямку розвитку району. Це означає перетворення проблем і можливостей в місію, цілі та завдання, формулювання положень про майбутній результат.

Головним чинником та основою реалізації Стратегії є сталий та збалансований економічний розвиток як передумова збільшення доходів населення та забезпечення соціальних гарантій, підвищення якості послуг та покращення навколишнього середовища, а також генерування та впровадження нових ідей та проектів розвитку.

«Щоб надати матеріалі блага, їх необхідно створити». Цей постулат є визначальним принципом Стратегії і відображається у її цілях, а також завданнях.

У основі соціально–орієнтованої економіки району лежить рівноправність соціальних і економічних цілей, при якій одній з них є механізмом досягнення інших, коли економічні показники досягаються за рахунок соціальних, і навпаки.


Головна мета – підвищення добробуту теперішнього і майбутнього поколінь мешканців району шляхом:

• Створення сприятливих умов для плідної реалізації професійних, освітніх і культурних потреб і запитів;
  
• Створення ефективної системи соціальних послуг і охорони здоров’я, розвиненої житлової та муніципальної інфраструктури;
  
• Збереження чистого та сприятливого середовища, екологічної безпеки;
  
• Створення умов для розвитку сільських територій, місцевих громад.
  

Оцінка Світовим банком 192 країн світу засвідчила, що головним показником національного багатства країни є людський капітал, на який припадає 64% проти 16% фізичного капіталу (тобто нагромадження матеріально–речових фондів) та 20% – природного капіталу. Завдяки теорії людського капіталу вкладення в людину повинні розглядатися як джерело економічного росту, не менш важливе, ніж «звичайні» капіталовкладення.

Людський капітал – сформований або розвинений у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці й завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.

Інвестування в людський капітал має здійснюватися на трьох рівнях: на рівні сім'ї, конкретної виробничої структури та на рівні держави (у даному випадку на рівні району).


Суттю даної Стратегії є не плани, а стратегічні цілі, до досягнення яких діятимутьусі органи виконавчої влади району. Плани та програми будуть лише пропозиціями досягнення визначених цілей.

Вдало визначені стратегічні цілі сприятимуть зосередженню зусиль органів районної влади на найбільш перспективних для певних територій напрямках розвитку і, одночасно, забезпечать вирішення низки проблем серед яких: підвищення ефективності використання ресурсної бази територій району, виправдане поглиблення спеціалізації, зміцнення економічних зв'язків, подолання територіальних диспропорцій, підвищення інвестиційної привабливості території яка дозволить сконцентрувати усі ресурси району на формування фінансово–економічного підгрунтя майбутнього розвитку, покращення якості соціальних послуг та підвищення якості життя населення.


Стратегічні цілі:

Стратегічна ціль 1: Жидачівський район – регіон сталого економічного і підприємницького розвитку.

Стратегічна ціль 2: Жидачівський район – регіон торговельно–інвестиційного співробітництва та інвестиційно–інноваційної конкурентоспроможності.

Стратегічна ціль 3: Жидачівський район – регіон освічених людей інноваційного потенціалу та екологічно–технологічно розвинутих компаній.

Стратегічна ціль 4: Жидачівський район – регіон чистого і привабливого навколишнього середовища, культури, туризму та рекреації та безпеки життя людини.

Стратегічна ціль 5: Жидачівський район – регіон розвинутих сталих сільських територій.


Із кожної стратегічної цілі випливають операційні цілі, які детально розписані та конкретизовані. За операційними цілями визначено конкретні завдання.


Дальше слідуватимуть розробка операційних програм, адже втілення Стратегії вимагатиме її операціоналізації. Необхідно буде підготувати ряд операційних програм, котрі визначать заходи місцевих органів влади та їхню співпрацю із іншими зацікавленими сторонами.

Операційні програми можуть поділятися на дві групи:

• «Горизонтальні програми», котрі не мають зв’язку із будь–якою конкретною стратегічною ціллю, але допомагають розробити такі інструменти, котрі є корисними для виконання будь-якої із частин стратегії.
  
• «Галузеві операційні програми» – котрі безпосередньо пов’язані із конкретним рядом операційних цілей стратегії.
  

Необхідно розробити декілька Горизонтальних операційних програм які висвітлено в розділі Стратегії 2.3.


РОЗДІЛ 1


АНАЛІЗ СОЦІАЛЬНО–ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ЖИДАЧІВСЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВЩИНИ


Аналітичні матеріали стану економіки району за попередній період (поданий нижче) свідчать, що економічна реформа, яка проводилася державою, не виправдала на усіх надій та сподівань – скоротити кількість збиткових підприємств, забезпечити достатній рівень рентабельності і на цій основі вирішити соціально–економічні проблеми.

Для визначення економічного та соціального потенціалу, для здатності Жидачівського району забезпечувати своє довгострокове функціонування та досягнення стратегічних цілей беремо за основу стан використання системи усіх наявних ресурсів. Економічний потенціал району, галузей, окремих інституцій, характеризується обсягами накопичених ресурсів і максимально можливим обсягом матеріальних благ і послуг задля покращення добробуту та якості життя населення району, виробництва яких можна досягнути в перспективі при оптимальному використання наявних ресурсів.

Економічна потужність характеризує уже фактично досягнутий рівень розвитку продуктивних сил на даний час, як результат економічних та виробничих відносин між суб’єктами господарської діяльності. Економічний потенціал розкриває максимальну можливість усієї господарської, інноваційної та організаційно-управлінської системи, що визначає максимально можливий обсяг виробництва матеріальних благ та послуг задля жителів району, якого можна досягнути при ідеальних умовах (зважаючи на можливі ризики) і оптимальному використанні ресурсів.

Потенціал Жидачівського району – можливості такої системи ресурсів і компетенцій усіх інституцій, в т.ч. державних органів влади створювати позитивний результат для зацікавлених осіб за допомогою реалізації бізнес–проектів.

Наявні великі промислові підприємства чи мережа дрібніших фірм, об’єднаних одними власниками – це розвинуті комерційні структури, із високою рентабельністю й зі швидкою оборотністю капіталу. А муніципальна власність в районі – це об’єкти інфраструктури, підприємства некомерційного характеру, що страждають хронічними неплатежами за поставлену продукцію і надані послуги. Перша група підприємств є (а в багатьох випадках мала би бути) джерелами додаткових надходжень у бюджет за рахунок прибутків, а інша – необхідна для забезпечення виробництва і населення нормальними умовами функціонування й життєдіяльності. І найоптимальнішим варіантом необхідне поєднання усіх, на перший погляд «не поєднаного» заради спільної мети .

Актуальним і важливим питанням є посилення впливу на економіку району соціальної сфери, а саме: систем охорони здоров’я, освіти та культури. Економіка району, ослаблена в період переходу на ринкові відносини, зниженням економічної діяльності до 1999 року, невідлагодженим податковим законодавством і змінами в стратегії розвитку держави, сьогодні потребує в додаткових стимулюючих факторах, в т.ч. і через систему охорони здоров’я, освіти та культури.

Право населення на охорону здоров'я та освіту є базовим в системі соціальних прав. Проте, з одного боку, держава приділяє недостатньо уваги забезпеченню конституційного права громадян України на охорону здоров'я та освіту, прагнучи майже повністю перекласти свої функції щодо надання безоплатної медичної допомоги та одержання світи на самих громадян та органи місцевого самоврядування, з іншого – не створені відповідні умови щодо правової, економічної та організаційної свободи суб’єктів господарювання, що надають медичні та освітні послуги.

Сьогоднішня система охорони здоров’я явно недостатньо впливає на покращення здоров’я, збереження працездатності частини населення і збільшення продовження життя. Необхідно надалі виходити з того, що уся система охорони здоров'я може забезпечити не тільки податкові надходження, але і вагомий економічний вплив на загальну зайнятість населення, формувати відповідальність працедавців за працівників і стимулювати реалізацію трудового потенціалу людей. На загальнодержавному рівні потребує врегулювання та відлагодження такої системи та моделі охорони здоров'я, яка б забезпечила правові механізми закупівлі і продажу медичних послуг на основі цивільно–правових відносин, економічних механізмів управління мотивації споживання медичних послуг, а також соціальних механізмів прагнення населення до здорового способу життя.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАЙОНУ
   

Дата утворення Жидачівського району - 30.12.1962р.

Площа - 996 кв. км або 2,19 % від території області.

Адміністративно - територіальний устрій: усього 34 ради, в тому числі: районна рада - 1, міських рад – 2; селищних рад – 3, сільських рад – 28. Міст – 2; селищ міського типу - 3, сіл – 113.

Населення – 74,0 тис. осіб, в т.ч. 44,0тис. осіб сільського та 30,0тис. осіб міського.

Відстань до м. Львова 68 км

На території Жидачівського району розташовано:

• 265 підприємств малого бізнесу;
  
• 56 підприємств промисловості, в т.ч. 17 промислових підприємств облікованого кола;
  
• 2009 підприємців–фізичних осіб;
  
• 20 сільськогосподарських підприємства;
  
• 70 селянських (фермерських) господарств;
  
• 22'241 індивідуальне селянське господарство;
  
• 19 дитячих дошкільних закладів;
  
• 79 загальноосвітні школи;
  
• 2 міські центри дитячої творчості;
  
• 1 будинок школяра;
  
• 2 професійно – технічний навчальних заклади;
  
• 3 лікарні;
  
• 5 лікувальних амбулаторно – поліклінічних закладів;
  
• 66 фельдшерсько – акушерських пунктів;
  
• 6 сільських лікарських амбулаторії;
  
• 5 амбулаторій загальної практики сімейної медицини;
  
• 91 бібліотека,
  
• 95 закладів клубного типу;
  
• 2 музичні школи;
  
• 18 народних самодіяльних колективів;
  
• 370 об’єктів культурної спадщини;
  
• 4 музеї;
  
• 3 ДЮСШ;
  
• 3 стадіони;
  
• 148 спортивних майданчики;
  
• 25 спортивних зали;
  
• 57 футбольних полів;
  
• 63 майданчики з тренажерним обладнанням;
  
• 29 приміщень для фізкультурно–оздоровчих занять;
  
• 1 плавальний басейн (недіючий);
  
• 13 стрілецьких тирів;
  
• 6 засобів масової інформації, в т.ч. 5 газет та 1 місцеве радіомовлення;
  
• 9 банківських установи, 2 кредитні спілки, 2 страхові організації;
  
• 377 підприємств торгівлі,
  
• 92 –підприємств ресторанного господарства,
  
• 75 побутових підприємств;
  
• 12 станцій технічного обслуговування;
  
• 1 автотранспортне підприємство з перевезення пасажирів;
  
• 99 культових споруд.
  

Видано державних актів на землю – 13120 (63%).

Житловий фонд комунальної власності становив 443 житлових будинків загальною площею 197,5тис.м² а, загальний житловий фонд району 1млн. 696,1тис.кв.м., у тому числі в сільській місцевості 1106,5тис.кв.м.

Загальна протяжність розподільчих газопроводів 687,525км та газопроводів–вводів 507,314км. Газифікація району складає 70%.

2. ЕКОНОМІКА РАЙОНУ
   

Держава, в силу виконання нею цілого ряду економічних функцій стала невід'ємною частиною господарського механізму країни, хоча вона не в змозі взяти на себе стимулюючу місію, виконувану підприємництвом і конкуренцією. Економічні функції держави не суперечать ні підприємництву, ні конкурентному початкові, а спрямовані на їх усілякий розвиток для забезпечення інтересів країни. Держава бере на себе здійснення ряду заходів стратегічного характеру, що не під силу приватному бізнесові: розширює ряд «вузьких місць» в енергетиці й інфраструктурі, розробляє довгострокові паливно–енергетичні, сировинні і трудові баланси, продумує довгострокову «доктрину розвитку» або розробляє та забезпечує реалізацію промислової політики і т.д.

У державі немає ресурсів, необхідних для забезпечення всіх потреб реального сектора. Тому, розробляються такі правила, які стимулюють підприємства у саморозвиткові.

Упродовж останніх двох десятків років (з 1990 року) система державного регулювання економіки була спрямована в більшості на «підтримку порядку в державі». Це вимагало застосування часто дуже непопулярних ринкових заходів, у тому числі: дерегуляції, реструктуризації, реституції, демонополізації, приватизації, скорочення непродуктивних витрат, удосконалення погано існуючої інфраструктури. Проте, навіть при виконанні цих непростих програм подальше підвищення продуктивності призупинялося На цьому тлі найбільш перспективним стало розширення використання інновацій для творчої розробки і наступної комерціоналізації нових ідей з метою досягнення стійкого підвищення продуктивності.

Упродовж цих років система державного регулювання та економічної політики застосовувала макроекономічні компоненти: державний бюджет, інфляція, процентні ставки тощо. Відсутність на початку господарських реформ дієвої системи державного управління трансформаційними процесами, гострий дефіцит ринково зорієнтованих управлінців і, як наслідок, захоплення вітчизняних реформаторів неоліберальними концепціями з властивою їм ідеалізацією самодостатності вільної гри ринкових сил значно ускладнили неминучий при переході до ринку економічний спад в Україні, який в свою чергу відбувся і у Жидачівському районі, зробили його більш тривалим. У результаті виникла суперечність між глобальними ринковими відносинами та існуючою системою управління, яка відставала від бурхливого перебігу економічних перетворень і фактично їх гальмувала.

Сучасна трансформація економіки до ринкової вимагає залучення світового досвіду стосовно економічної теорії, менеджменту, державного регулювання, бізнесу та багатьох інших напрямів діяльності.


Розвиток малого підприємництва

1. Підприємницька активність населення Жидачівського району має позитивні тенденції, що можна розглядати як шанс на подальший розвиток Жидачівщини. Спостерігаємо позитивну динаміку розвитку малих та середніх підприємств, малі підприємства вже становлять 34% кількості всіх підприємств, однак на жаль, поки що результати їх діяльності є ще не достатньо високими. У стратегії розвитку району та в програмах її реалізації необхідно надалі стимулювати зростання активності приватних підприємців, як важливого фактору розвитку району.
   
2. Спостерігається нова роль підприємництва району в напрямку інновацій: як технологічних, пов’язаних з появою нових продуктів, послуг і методів їх виробництва, так і соціально–економічних, які вирішують проблеми впровадження нових форм і методів управління, ринкових стратегій тощо.
   
3. Одним із найважливіших завдань, включених до стратегії розвитку району, має бути усунення перешкод в діяльності малих та середніх підприємств. Законодавчі проблеми (нечіткість законодавства, велика кількість погоджень) – можуть бути вирішені за допомогою впровадження консультаційних центрів по регіонах району, «єдиного вікна» для надання інформації і реєстрації підприємств, виконання після реєстраційних процедур, видачі дозволів на будівництво та ін. Моральні (хабарі, погодження) – вирішуються шляхом посилення контролю (в тому числі громадського, політичного) над діяльністю чиновників, створення консультаційних центрів, об’єднання адміністративних повноважень, знову ж таки шляхом створення «єдиних офісів». Організаційні (проблеми з кадрами, з кредитуванням, персоналом) – можна вирішувати шляхом підтримки існуючих і створення нових бізнес–центрів (інкубаторів), особливо в містах та селищах, як центрів поселень, шляхом подальшого розвитку супроводжувальних бізнес послуг та пропаганди їх використання для розвитку бізнесу. Необхідно і в подальшому розвивати кредитно–фінансові механізми підтримки підприємництва, гарантування кредитів малому бізнесу.