Стратегічний план з розробки Стратегії розвитку Жидачівського району Львівської області до 2015 року розділ аналіз соціально-економічного розвитку Жидачівського району

Вид материала

Документы

Содержание Розвиток промисловості та її інноваційність Діяльність у сфері інвестиційно–будівельного комплексу Сільське господарство

Подобный материал:

• Лебединська районна державна адміністрація розпорядження голови районної державної, 50.87kb.
• Середньострокової програми соціально економічного розвитку Менського району на період, 1019.73kb.
• Лебединська районна державна адміністрація сумської області розпорядження голови лебединської, 55.26kb.
• Програма соціально-економічного та культурного розвитку Буського району, 908.43kb.
• Проект про підсумки соціально-економічного розвитку області та виконання місцевих бюджетів, 68.03kb.
• Програма підтримки малого підприємництва в красилівському районі на 2009-2010 роки, 855.93kb.
• Про стан виконання Програми соціально-економічного та культурного розвитку Петропавлівського, 80.72kb.
• Інформація про підсумки соціально-економічного розвитку району та виконання місцевих, 269.06kb.
• Паспорт Програми економічного І соціального розвитку Кролевецького району на 2012 рік, 1518.5kb.
• Про виконання програми економічного, соціального та культурного розвитку Горностаївського, 114.54kb.

Розвиток промисловості та її інноваційність

Цінова, податкова і фінансово–кредитна політика держави, що активно впливає на рівень доходності товаровиробників, перетворюється на активного стимулятора проведення ефективних реформ виробничого і ринкового потенціалу. Дія факторів ризику і невизначеності стала для кожного товаровиробника, незалежно від форм його власності і господарювання, вирішальною в отриманні кінцевих результатів.

4. Ситуація, що склалася в промисловості району за роки незалежності (спад виробництва до 1999 року, зниження темпів розвитку до 2004 року, скорочення інвестиційної активності до 2001 року, нерозвиненість ринкової інфраструктури тощо), вимагає обережного підходу до вибору форм і методів державного регулювання в цій галузі регіонального господарства. Найбільш вагомішим і ефективнішим будуть дії в забезпеченні охорони навколишнього середовища і створення мінімальних побутових умов для відносно слабко соціально захищених верств населення.
   
5. Безпрецедентний спад виробництва в 90-х роках є наслідком того, що держава самоусунулася від розв’язання проблеми масштабного переозброєння народного господарства. Після періоду кризи період останніх років (з 1999 року) характеризує стабільне зростання вартості промислового виробництва Жидачівського району. Змінилася структура промисловості району: до 1991 року головними галузями економіки були машинобудівна (Ходорівський завод поліграфічних машин»), харчопереробна (Ходорівський цукровий завод, Ходорівський м’ясокомбінат, Ходорівський завод продтоварів, Жидачівський сирзавод з його філіями). Меншу частку займала целюлозно–паперова (Жидачівський целюлозно–паперовий комбінат, Кохавинська паперова фабрика), яка на сьогоднішній день є визначальною у районі. Істотно зменшилося значення харчової промисловості великих виробників, проте збільшилося виробництво в приватному секторі підприємництва.
   
6. Економічне зростання району якийсь час може тривати за рахунок запасу міцності, забезпечення конкурентноздатності витрат виробництва, а також за рахунок упровадження нових виробничих процесів на мікроекономічному рівні.
   
7. Район характеризується вагомою концентрацією промислового виробництва у м.Жидачів та його околицях, що є залишком централізованої економіки. Істотно зменшилися обсяги промислового виробництва у м. Ходорів та ліквідовані виробництва у смт.Журавно та смт.Гніздичів.
   
8. Структурна деформованість економіки району полягає у відсталому стані галузей і сфер виробництва, працюючих безпосередньо на задоволення потреб людини (легка, харчова промисловість, сфера послуг і ін.): Зупинено у 90-х роках роботу Ходорівського цукрового заводу, ТзОВ «Гроно» м.Ходорів, Ходорівський м’ясокомбінат, Млиниський консервний завод, Новошинський каменеобробний завод, Гніздичівський філіал заводу газово апаратури, Журавнівський та Дубравський цегельні заводи, Журавнівський філіал ВАТ «Сяйво» м. Львів, Тейсарівське м'ясопереробне підприємство, підприємство по видобутку мінеральних вод у с.Кнісело; закрито ряд цехів Жидачівського сирзаводу, Жидачівського цегельного заводу. Економічна структура, яка постійно відтворювалася, не забезпечувала належного розвитку названих галузей і сфер господарства, і при подібній структурі вийти з кризової ситуації буде дуже складно.
   
9. З-за існуючих викривлень у економіці, зокрема, галузевій структурі промисловості та нерівномірного розвитку економіки окремих територій району, економічне зростання навряд чи можна назвати стійким.
   
10. Низька конкурентоспроможність економіки району полягає у відсталості технологічної бази більшості галузей, високої енергоємності і ресурсоємності виробництва, низькій якості продукції і високих витратах виробництва. Спад інвестиційної діяльності з 1990 року до 1998 року (включно) підсилив тенденції старіння виробничого потенціалу району, оновлення фізично і морально застарілих основних фондів у даний період не проводилося. Таким чином, відбувалося наростання зносу основних фондів, особливо по машинах і обладнанню. Про деградацію кінцевого рівня виробничого апарату свідчать також дані про падіння у 1996–1998 роках більш ніж в 10 раз в порівнянні з 1990 роком коефіцієнта оновлення парку виробничого обладнання, про скорочення в три рази частки обладнання молодого віку (до 5 років).
    
11. Підтримка застарілих потужностей, які були введені в діє ще у 70–80 роках, у дієздатному стані відволікає кошти підприємств від потреб їх структурної переорієнтації, гальмує фінансування нововведень. Зростання було притаманне лише тим галузям, що мають стратегічне значення, або орієнтовані на виробництво напівфабрикатів та екологічно шкідливе виробництво: ВАТ «Жидачівський ЦПК», ВАТ «Кохавинська паперова фабрика», ВАТ «Жидачівський сирзавод», ДП «Гніздичівський спритзавод», ТзОВ «Дунапак», ВАТ «Ходорівський м'ясокомбінат» тощо.
    
12. Інноваційна діяльність підприємств Жидачівського району є досить слабкою та скорочується. Про це свідчать низькі показники щодо: кількості інноваційних підприємств і витрат на інновації та кількість нових продуктів і процесів, які зменшуються. Інноваційна діяльність мало спрямована на дослідження та розвиток і нею майже не займаються приватні підприємства. Основним джерелом фінансування інноваційної діяльності є власні кошти підприємств. Інноваційна діяльність в основному здійснюється на підприємствах: у 1999–2004 роках на ВАТ «Кохавинська паперова фабрика», у 2002–2004 роках на ВАТ «Жидачівський сирзавод», до даного часу на ВАТ «Жидачівський ЦПК», ТзОВ «Дунапак Україна», ТзОВ «Остов–Бардс». Діяльністю, спрямованою на розвиток та впровадження нових процесів, займаються підприємства ВАТ «Жидачівський ЦПК», ТзОВ «Дунапак Україна». У 2007 році інноваційною діяльністю займався тільки ВАТ «Жидачівський ЦПК», обсяг інноваційної продукції склав усього 3% від загального обсягу випущеної промислової продукції.
    
13. Інноваційна діяльність на сьогодні на регіональних рівнях будується виходячи із особливостей продуктивних сил регіонів (областей) України. При цьому для промислово менш розвинених (дегресивних) регіонів виникає протиріччя між бажаним інноваційним ростом економіки регіону та інноваційною сприятливістю регіону. Тобто, крім меншого обсягу ринку інновацій, вже розроблені інноваційні проекти мають мало шансів на широке впровадження по причині відсутності споживачів інноваційної продукції. Відповідно до цього, розподіл загального обсігу фінансування інноваційної діяльності по областях України проявляється територіальний аспект регіональної інноваційної політики, за яким інноваційний механізм розподіляється за трьома групами областей У першу групу входять сім регіонів, які мають 72% загального обсягу державного фінансування інновацій. Друга включає 9 регіонів з 21% від загального обсягу фінансування. Третя група найбільш чисельна, проте з найнижчим рівнем вкладень у інновації – 11 регіонів з 7% фінансування, у яку входить Львівська область з її адміністративними територіями – районами. Існуюча структура розподілу бюджетних коштів на інноваційні проекти у відповідності з групами регіонів (до 90% коштів для регіонів першої групи, близько 2% для другої групи та до 8% для третьої групи) при формуванні повноцінної політики потребує перегляду в напрямі стимулювання інноваційної діяльності, зокрема в Західній економічній зоні України, де і знаходиться наш район. Адже, Жидачівський район, з його багатопрофільністю промисловості, сільського господарства та малого підприємництва зовсім обмежений у державному фінансуванні на впровадження інновацій.
    
14. На сьогодення в район технологія і техніка переважно завозяться із–за кордону, остання, як правило, така, що перебувала у користуванні або скопійована із зарубіжних аналогів. Виробництво району в основному продовжує базуватися на зарубіжній технології та обладнанні, навіть на окремих напівфабрикатах і деталях. Більш сучасні технології та види продукції поставляються безпосередньо зарубіжними компаніями, які мають у районі свої підприємства або укладають з місцевими підприємствами управлінські угоди. Зростання окремих підприємств району забезпечується за рахунок виходу на зовнішні ринки, доступу до яких сприяють зарубіжні партнери. Така ситуація характерна для підприємств, які працюють на давальницькій сировині, зарубіжних технологіях і обладнанні, а переважну більшість продукції експортують у країни–партнери. Попит всередині району, області чи України на дорогу високоякісну продукцію невисокий або взагалі відсутній. Тому більш якісна продукція реалізується за кордоном, що не сприяє розвитку підприємств галузі в силу того, що більша частина доданої вартості не залишається в країні, не спрямовується на технологічне оновлення.
    
15. Напрями розвитку на основі інвестицій у виробництво хоч і спрямовані на вкладення капіталу в підвищення конкурентоспроможності ряду галузей, але у переважній більшості галузей відбувається тільки просте їх відновлення.
    
16. Однією із причин повільного впровадження інновацій є відсутність комплексної системи інформаційно–аналітичного забезпечення управління інноваційним потенціалом та інноваційними процесами як на рівні країни в цілому, так і на рівні підсистем – районів, галузей, підприємств.
    
17. Фактичні дані щодо результатів впровадження інновацій на території району неможливо отримати через унеможливлення визначення фактичного доходу, одержаного внаслідок інноваційної діяльності; неможливо отримати повну інформацію щодо інноваційно–активних підприємств у районі, оскільки статистичні дані збираються тільки по промисловості, отже поза увагою залишається величезна кількість підприємств інших галузей – сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, торгівля, фінансово–кредитна сфера тощо; у статистичній звітності не подаються показники економічної ефективності інноваційної діяльності; відсутності типової методики техніко–економічного обґрунтування інновацій з визначенням їх економічної ефективності; рівня інноваційного потенціалу підприємств оцінюється емпірично, оскільки відсутня загальноприйнята методика його оцінки.
    
18. Підприємства району у своїй діяльності керуються ринковими принципами і ведуть роботу у сфері вдосконалення системи управління, впровадження нових організаційних методів, спрощення структури та збільшення рівня децентралізації прийняття рішень. Майже усі підприємства проводять оцінку власної діяльності на фоні розвитку галузі загалом, та конкурентів зокрема, з використанням комп’ютерних технологій, внутрішніх мереж та Інтернету уже працює достатня кількість підприємств.
    
19. Впровадження інновацій в значній мірі ускладнено нестачею власних фінансових коштів та високою процентною ставкою банківських кредитів.
    
20. У результаті економічної кризи відбулася втрата позицій на окремих напрямках науково–технічного напрямку. Серйозним ударом для економіки району виявився виїзд за кордон і відхід в інші сфери діяльності висококласних фахівців, відбулася втрата престижності інтелектуальної праці, припинили своє існування декілька установ, організацій та підприємств.
    
21. Проблемою практично для всіх підприємств є нестача кваліфікованої робочої сили, що частково пов’язано з низьким рівнем заробітної плати (в середньому на підприємствах заробітна плата з нарахуваннями становить 1100 гривень, що менше середньо обласного та в цілому по Україні показників). Проте можна говорити про те, що на підприємствах ведеться робота з підвищення кваліфікаційного рівня працівників власними силами, через районний центр зайнятості, так і шляхом оплати для працівників підприємств заочного навчання у ВУЗах України. У промисловому секторі району спостерігаються позитивні тенденції щодо структури зайнятих працівників та омолодження кадрів загалом.
    
22. Співпраця підприємств у районі між собою видається слабкою. В основному підприємства звертають увагу на малу кількість потенційних партнерів, а також на малий потенціал вже існуючих підприємств. Процес відродження промислових підприємств супроводжується поглибленням контактів підприємств з науковими інституціями області. Хоча рівень співпраці наразі залишається на низькому рівні, підприємства чим раз більше співпрацюють з науково–дослідними інституціями області та інших областей, у випадку, якщо в області відсутні профільні науково–дослідні заклади. Аналогічна ситуація у співпраці з навчальними закладами. Найбільш активну роль у співпраці з підприємствами відіграє НУ «Львівська політехніка», Бережанська філія Національного Аграрного Університету, Аграрної Академії у м.Дубляни. Співпраця з організаціями підтримки бізнесу та іншими елементами ринкової інфраструктури практично відсутня.
    
23. Районна адміністрація не веде активної діяльності в напрямку стимулювання контактів між сферою науки та підприємництва. Проте, підприємства і не очікують великих внесків зі сторони державних органів влади. Основною вимогою щодо діяльності таких органів, це створення сприятливого для розвитку підприємницького середовища та покращення технічної інфраструктури.
    
24. В останні роки спостерігається менша інтенсивність створення нових підприємств. Це можна пояснити тим, що більшість галузей господарської діяльності насичена малими суб’єктами підприємництва. У зв’язку з цим існує сильна конкуренція яка утруднює вихід на ринок. З іншої сторони розмови з підприємцями вказують на те, що існує ряд чинників, які ускладнюють здійснення самостійної господарської діяльності. З цього виникає необхідність прийняття довготривалих заходів з метою підтримки розвитку малого підприємництва.
    
25. Інноваційна система району зацікавлена у надходженнях іноземних інвестицій і тому повинна бути адаптованою до міжнародних норм і правил ведення ризикованого бізнесу, яким є інноваційна діяльність. Ця адаптаптованість доясгається створенням інноваційної інфраструктури, зрозумілої іноземним інвесторам, яка на сьогодні у районі є ще не зовсім врегульованою та відпрацьованою усіма державними інституціями, насамперед дозвільного характеру.
    

Діяльність у сфері інвестиційно–будівельного комплексу

26. Відсутність державного бюджетного фінансування до 2005 року привело практично до повного призупинення будівництва у сфері промисловості, сільського господарства, транспорту, зв’язку, соціальних сферах. Це спричинило маргіналізацію будівельної діяльності (епізодичне довершення окремих об’єктів – довгобудів, як правило у соціальній сфері).
    
27. У будівельній галузі, як і в економіці у цілому, відбувається подальше розширення недержавного сектора та значне скорочення питомої ваги державних підприємств, котрі втратили свій матеріально–технічними та кадровий потенціал. Хоча в останні роки на території району спостерігається зростання обсягів житлового будівництва, проте основна кількість житла споруджується на кошти населення.
    
28. З 1999 року розпочався період капіталовкладень у розвиток виробничої сфери та житлове будівництво. Упродовж останніх трьох–чотирьох років відновлено державне фінансування об’єктів соціально–культурної сфери, житлово–комунального господарства, об’єктів з попередження виникнення надзвичайних ситуацій. У 2006–2007 роках закріплено позитивні тенденції щодо зростання обсягів освоєних капітальних вкладень та виробничої активності у будівництві.
    
29. Практично з 2007 року місцевими органами виконавчої влади та органами самоврядування району почали застосовувати заходи щодо створення умов для стимулювання інвестиційної діяльності шляхом спрощення процедур одержання необхідних погоджень та дозволів.
    
30. Залишається ще досить низькою якість будівництва. Через відплив кваліфікованих робітничих кадрів, який розпочався ще з 90-х років XX століття, місцевими будівельними організаціями не надаються якісні будівельні послуги, які б відповідали технічним вимогам будівельних норм і правил України та в повній мірі задовольнили замовників будівництва. Повільно розгортається формування місцевих будівельних організацій, підприємств, компаній, здатних у повному обсязі забезпечити інвестиційні наміри забудовників (замовників).
    
31. І до сьогоднішнього часу не приділяється належна увага оновленню проектно–планувальною документацією, насамперед генеральними планами. Не знаходять запровадження у практику місцеві правила забудови.
    
32. На державному рівні повільно здійснюється робота над створенням законодавчого та нормативного підґрунтя для розгортання будівництва соціального житла та житла, доступного для широких верств населення. Органами місцевого самоврядування не розпочато роботу щодо забезпечення такого будівництва земельними ділянками відповідного рівня.
    
33. Практично не проводиться робота щодо заміни та теплової реабілітації застарілого житла, яке є на території району.
    
34. У районі є ще недобудоване житло, насамперед у м.Ходорів, колишніх промислових підприємствах, які ліквідовані. Дане житло передано у комунальну власність територіальної громади м.Ходорів. Завершення будівництва житла пов’язане із будівництвом інженерних комунікацій. Рівень доходів місцевого населення не дозволяє прогнозувати надходження значних інвестицій в інженерне озброєння цих територій та завершення будівництва у найближчі роки.
    
35. Невпорядкованість освоєння та забудови території району є похідною від відсутності містобудівних програм та планів, недотримання регіональних правил та стандартів забудови.
    
36. Спроби відновлення підприємств виробництва місцевих будівельних матеріалів не мають значного успіху, у зв’язку з відсутністю інвестицій та сучасних технологій.
    
37. Хоча й у будівельній галузі відмічається застосування сучасних будівельних матеріалів, енергозберігаючих матеріалів та технологій, у районі відсутня єдина будівельна політика та стандарти сучасного європейського містобудування.
    

Сільське господарство

38. Хоча основним товаровиробником продукції сільського господарства у Жидачівському районі є сільське населення (59,8% загальної чисельності населення Жидачівщини), котре забезпечує виробництво близько 90% валової сільськогосподарської продукції в районі, культура, система управління та технічне обладнання сільськогосподарського виробництва залишаються досить низькими та малоефективними.
    
39. Обсяги продукції сільського господарства за останні два десятиріччя щорічно різко скорочувалися. І тільки за останні роки темпи скорочення зменшилися.
    
40. Досить гострим залишається питання повне завершення повноцінної приватизації землі. Станом на 1 січня 2008 року видано селянам району 13120 державних актів на землю або усього 63%. Не допомагають повноцінному процесу приватизації і прийняті Верховною Радою України ряд законів, нормативних актів щодо реформування земельних відносин, які мали б сприяти захисту інтересів власників земельних паїв, охороні та раціональному використанні землі.
    
41. На Жидачівщині, як і загалом по Львівській області та в цілому по Україні, відбувається скорочення земель сільськогосподарського призначення, що в перспективі (поряд із несприятливими кліматичними змінами) призведе до значного скорочення продукції сільського господарства. Останніми роками продовжувався перерозподіл сільськогосподарських угідь між землекористувачами, виділення земельних часток громадянам, частка котрих збільшилась. Така ситуація вимагає формування політики підтримки дрібних товаровиробників, вироблення у них культури сучасного ефективного господарювання.
    
42. Рівень економічної активності сільського населення знизився – працездатне сільське населення або шукає місце прикладання праці за межами району, а то і області, або не шукає роботи і не реєструється як безробітне. В основному сільські мешканці зайняті в особистому підсобному господарстві.
    
43. Реформування відносин власності у сільськогосподарському секторі економіки призвело до формування несприятливих тенденцій на зареєстрованому ринку праці сільської місцевості, де рівень зареєстрованого безробіття є значно вищий, ніж у цілому по району. У районі поки що недостатньо реалізовуються заходи зі сприяння розвитку малого підприємництва та формування підприємця – господарника на селі.
    
44. Фермерські господарства району в більшості випадків характеризуються невисокою ефективністю господарювання. Кількісний ріст фермерських господарств у попередні роки не забезпечив адекватне зростання ефективності відтворення земельних ресурсів, зростання обсягу виробництва сільськогосподарської продукції. Одним із чинників ефективного їх розвитку є землезабезпеченість та структура сільськогосподарських угідь, земельний кадастр, інфраструктура, інтеграційні зв'язки тощо фермерського господарства. По району на одне фермерське господарство сьогодні припадає в середньому 57га сільськогосподарських угідь та 48га ріллі.
    

Кількість ФГ	1990р	1998р.	2000р.	2002р.	2003р.	2004р.	2005р.	2006р.	2007р.
Одиниць	–	73	75	79	78	71	72	72	73