Економічні науки. інновації в економіці І трансферти Управлінських технологій
| Вид материала | Документы |
- Економічні науки збірники наукових праць, 237.75kb.
- Предмет І завдання курсу “Історія економічних вчень”, 178.19kb.
- Міністерство освіти І науки україни ірпінська міська рада відділ освіти, 32.13kb.
- Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці, 284.04kb.
- Урок № дата клас тема: Об’єкти технологічної діяльності. Методи проектування, 1706.97kb.
- П л а н, 253.44kb.
- Загальна характеристика роботи актуальність теми, 320.87kb.
- Інноваційний менеджмент у ринковій системі, 99.34kb.
- Розділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми, 195.49kb.
- Тематика курсових робіт з курсу «Міжнародні економічні відносини» для студентів усіх, 83.04kb.
У таблиці 2 представлена рекомендована шкала визначення рівня економічної стійкості підприємств.
Таблиця 2
Шкала визначення рівня економічної стійкості промислових підприємств
Рівень економічної стійкості підприємств | Значення коефіцієнта економічної стійкості | Характеристика рівня економічної стійкості |
Високий | 1,51 і більше | Високий рівень економічної стійкості підприємства, що дає змогу застосувати інноваційно-інвестиційну модель виробництва й забезпечити довгострокову економічну стійкість на всіх етапах життєвого циклу. |
Середній | 1,26–1,50 | Рівень економічної стійкості достатній для запровадження інноваційно-інвестиційної моделі виробництва, забезпечує стійке функціонування на етапі експлуатації. Однак можуть виникнути труднощі з модернізацією виробництва. |
Низький | 1,16–1,25 | Рівень економічної стійкості недостатній для впровадження інноваційно-інвестиційної моделі розвитку виробництва й забезпечення стійкого функціонування. |
Дуже низький | 1,0–1,15 | Рівень економічної стійкості не забезпечує нормального функціонування, і підприємство потребує модернізації у зв’язку з загрозою збитковості й банкрутства. |
Збитковий | Менше 1,0 | При такому рівні економічної стійкості підприємство є збитковим і є реальна загроза його банкрутства. |
УДК 330.332.1
Л.П. Пуцик, студ., ІІІ курс, гр. ЕП-30, ФЕМ
Науковий керівник – к.е.н., проф. Солонінко К.С.
Житомирський державний технологічний університет
ІННОВАЦІЙНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЖИТОМИРЩИНИ
ТА НАПРЯМКИ ЙОГО РОЗВИТКУ
Ми, на жаль, не завжди до кінця усвідомлюємо, що нинішній світ вступив у смугу глибоких змін, у процесі яких перебудовується все наше життя. З одного боку, з’являються новітні форми життєдіяльності, технології, способи світобачення та світорозуміння, з другого – глобальні протиріччя і глобальні проблеми. Водночас розгортається протиріччя між новими реаліями нашого існування та усталеними формами і способами ставлення до цього світу. Ще якась мить – і можна назавжди втратити шанс втиснутися в останній вагон європейського потягу, наповненого тими, хто давно усвідомив цю просту істину й успішно впроваджує моделі сталого економічного розвитку. Тому наукове узагальнення досвіду успішних європейських країн щодо сучасної економічної моделі розвитку територій є надзвичайно актуальним.
Інноваційний потенціал – сукупність науково-технологічних, фінансово-економічних, виробничих, соціальних та культурно-освітніх можливостей країни (галузі, регіону, підприємства тощо), необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки.
Під інноваційною діяльністю розуміється діяльність державних установ і суб’єктів господарювання, спрямована на забезпечення, розвиток і впровадження науково-технічних ідей, винаходів (новацій) до результату, придатного до практичного застосування та реалізації їх на ринку з метою задоволення потреб суспільства в конкурентоспроможних товарах і послугах. У статті 3 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інноваційна діяльність визначається як «одна з форм інвестиційної діяльності», що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво й соціальну сферу. Ця діяльність охоплює:
- випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології;
- прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
- реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими строками окупності витрат;
- фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил;
- розробку і впровадження нової ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального й екологічного становища.
Інноваційна діяльність пов’язана з трансформацією наукових досліджень і розробок, винаходів і відкриттів у новий продукт або новий технологічний процес, який впроваджується у виробничий процес, або в новий підхід до соціальних послуг. Інноваційна діяльність передбачає створення цілого комплексу наукових, технологічних, організаційних, фінансових і комерційних заходів, які у своїй сукупності ведуть до створення інновації «під ключ», тобто повністю готової до реалізації на ринку.
Аналіз стану інноваційного розвитку економіки Житомирського регіону показує, що розвиток інноваційної діяльності в області знаходиться на досить низькому рівні. Більшість промислових підприємств і організацій середнього та великого бізнесу взагалі не впроваджувала й не має на меті в подальшому реалізовувати нові інноваційні проекти, що пов’язані з удосконаленням уже існуючих технологій та ряду виробничих процесів.
Протягом 2009 р. в області виявлено лише 35 промислових підприємств, що впроваджували інновації (у 2000 р. – 80, у 2004 р. – 36 , у 2005 р. – 38, у 2006 – 40, у 2007 – 33, у 2008 – 40).
Серед основного кола інноваційно активних підприємств у 2009 р. 29,4 % припадало на підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості, 20 % – на металургійне виробництво, 19,2 % – на виробництво машин та устаткування, 18,2 % – на текстильне виробництво, 17,6 % – на целюлозно-паперове, 16,7 % – на виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування.
В
© Л.П. Пуцик, 2011
провадженням у виробництво інноваційної продукції в 2009 р. займалися лише 16 промислових об’єктів. Порівняно з 2008 р., ними було освоєно 24 види продукції (у 2006 – 38, у 2007 – 35).
Нові чи значно вдосконалені виробничі процеси у 2009 р. впроваджували 18 прогресивних технологічних процесів, що в 1,5 раза менше, ніж у 2008 р. З них 10 спрямовано на економне використання матеріальних і енергетичних ресурсів. Усі прогресивні технологічні процеси використані в обробній промисловості.
Інноваційно активні підприємства зосереджені в усіх містах обласного значення та в Андрушівському, Житомирському, Коростенському, Лугинському, Овруцькому, Олевському й Романівському районах. На обласний центр припадає 36,6 % всіх інноваційно активних підприємств, ними впроваджено половину загальної кількості нових технологічних процесів і освоєно 55,3 % видів інноваційної продукції.
Проаналізувавши дану ситуацію у Житомирській області, ми пропонуємо пройти декілька етапів розвитку інноваційної сфери:
•Перший етап – визначення та обґрунтування пріоритетів інноваційного розвитку. Початок роботи Регіональної ради інноваційного розвитку області при обласній державній адміністрації. Оцінка інноваційного потенціалу. Створення інноваційних центрів. Створення Агенції з питань залучення інвестицій. Проектування інформаційно-пошукової системи.
В ході реалізації даного етапу необхідно провести міжвузівські узгодження щодо можливості відкриття на їх базі спеціалізованих факультетів з підготовки висококваліфікованих спеціалістів за такими фаховими напрямками: «Інноваційний менеджмент» та «Управління технологічними змінами».
•Другий етап – інвентаризація діючих інноваційних проектів. Створення Комісії обласної ради з питань інноваційного розвитку області. Розробка програми інноваційного розвитку області. Створення першого інноваційного бізнес-інкубатора. Відкриття регіонального відділення Української державної інноваційної компанії.
З метою стимулювання молоді (віком до 35 років) до здійснення пошукових та науково-дослідних робіт впровадити у практику проведення в області щорічного конкурсу за такими напрямками: «Ідеї, знання та високі технології» та «Кращий науковець-дослідник, новатор та технолог».
•Третій етап – створення інформаційно-пошукової системи. Насичення баз даних. Запровадження пільгового оподаткування інноваційної діяльності. Початок фінансування регіональних інноваційних проектів Українською державною інноваційною компанією.
•Четвертий етап – включення регіональних інноваційних проектів до державних інноваційних програм. Формування промислово-інноваційного кластера. Початок роботи Фонду підтримки інноваційного бізнесу.
Впровадження даної системи дасть можливість забезпечити позитивні зміни в розвитку Житомирського регіону, а саме: забезпечення переходу економіки області до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку; підвищення конкурентоспроможності економіки, ефективності державного управління інноваційною діяльністю; збільшення частки наукоємної продукції; створення нових робочих місць; забезпечення припливу інвестицій у сферу впровадження наукових розробок; забезпечення розвитку ринку інноваційних продуктів; стимулювання творчого пошуку талановитої молоді.
Отже, можна стверджувати, що Житомирська область, враховуючи її географічне положення, інфраструктуру, транспортні мережі та науковий потенціал, має перспективу інноваційного розвитку. Але реалії сьогодення потребують від керівників підприємств і організацій, від кожної людини усвідомлення важливості реформування суспільства на інноваційній основі. Подолання інноваційної стагнації потребує розробки нових підходів і принципів формування стратегічної політики. Керівники підприємств повинні розуміти, що інноваційний розвиток підприємства робить його більш конкурентоспроможним відносно інших. Ресурси екстенсивного зростання вичерпано, і в даних умовах забезпечити процвітання підприємства може лише впровадження новітніх технологій та нововведень.
УДК 331.446.4
Н.Романенко, студ., ІІІ курс
Науковий керівник – к.е.н., доц. Обіход С.В.
Житомирський державний технологічний університет