Економічні науки. інновації в економіці І трансферти Управлінських технологій

Вид материала

Документы

Содержание Науковий керівник – ст. викл. Кучменко В.О. Житомирський державний технологічний університет

Подобный материал:

• Економічні науки збірники наукових праць, 237.75kb.
• Предмет І завдання курсу “Історія економічних вчень”, 178.19kb.
• Міністерство освіти І науки україни ірпінська міська рада відділ освіти, 32.13kb.
• Розділ 2 Інноваційні процеси в економіці, 284.04kb.
• Урок № дата клас тема: Об’єкти технологічної діяльності. Методи проектування, 1706.97kb.
• П л а н, 253.44kb.
• Загальна характеристика роботи актуальність теми, 320.87kb.
• Інноваційний менеджмент у ринковій системі, 99.34kb.
• Розділ 1 Економіка природокористування І еколого-економічні проблеми, 195.49kb.
• Тематика курсових робіт з курсу «Міжнародні економічні відносини» для студентів усіх, 83.04kb.

Науковий керівник – ст. викл. Кучменко В.О.

Житомирський державний технологічний університет

Специфіка управління прибутком підприємства
в умовах сьогодення


У ринкових умовах, коли в Україні відбуваються структурні зміни в економіці, особлива увага приділяється оцінці фінансових результатів. В останній час значення прибутку і процесу управління ним значно зросло, оскільки швидкоплинні процеси в економіці вимагають від підприємств розширеного відтворення, оновлення процесу виробництва, прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

У здійсненні виробничо-фінансової діяльності господарюючих суб’єктів бере участь велика кількість взаємопов’язаних організаційних, трудових, матеріальних і фінансових факторів. Мета кожного господарюючого суб’єкта – якомога ефективніше використати ці фактори.

Прибуток є найважливішим показником, який дає узагальнену характеристику всій виробничо-фінансовій діяльності підприємства. В отриманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання виробничих фондів.

Крім того, прибуток є джерелом розширення основних і обігових фондів, дієвим фактором, який стимулює досягнення більш високих показників виробництва, джерелом наповнення доходів державного бюджету. Саме тому одним з актуальних завдань на даному етапі розвитку економіки є опанування ефективним управлінням формуванням прибутку в процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства.

Грамотне та ефективне управління формуванням прибутку передбачає побудову на підприємстві відповідних організаційно-методичних систем забезпечення цього управління, знання основних механізмів формування прибутку, використання сучасних методів планування.

Поряд з формуванням прибутку на кожному підприємстві повинно бути забезпечене й ефективне управління його розподілом. При цьому кожна стадія розподілу прибутку звітного періоду – це одночасно і процес забезпечення ефективних умов у наступних періодах та реалізації цілей стратегічного розвитку підприємства. Всі ці та деякі інші питання, що стосуються теми, будуть розкриті в наступних розділах. Проблема формування операційного прибутку завжди знаходилася у центрі уваги українських та іноземних учених-економістів.

Прибуток належить до однієї з найдавніших категорій, яка отримала нове тлумачення в умовах сучасного економічного розвитку країни, формування реальної самостійності суб’єктів господарювання. Будучи головною рушійною силою ринкової економіки, вона забезпечує інтереси держави, власників та персоналу підприємства. Теоретичні та практичні аспекти управління прибутком на сьогоднішній день висвітлені у працях таких науковців: класиків – А.Сміта, Д.Рікардо, А.Маршала, К.Маркса; сучасників – І.А. Бланка, М.І. Баканова, А.Д. Шеремета, О.С. Філімоненкова, Г.Г. Кірейцева, А.М. Поддєрьогіна, С.Ф. Покропивного, В.П. Кодацького, Л.Я. Корнійчука, М.Я. Коробова та багатьох інших вчених.

При всій значущості проведених наукових досліджень у питаннях “теорія–практика” окремі питання управління прибутком вимагають детальнішого опрацювання. Недостатньо опрацьовані питання впливу асортименту на процеси управління прибутком, хоча цьому питанню приділяли увагу такі вітчизняні науковці, як І.О. Бланк, К.В. Ізмайлова, М.А. Болюх, В.О. Мец та ін.

Сучасні умови потребують більш детального підходу до цієї проблеми, який, спираючись на існуючі методології, врахував би специфіку економічних відносин в Україні, особливості формування, розподілу та використання прибутку в окремих галузях промисловості.

Прибуток – найбільш проста й водночас найбільш складна категорія ринкової економіки. Її простота визначається тим, що вона є стрижнем і головною рушійною силою ринкової економіки, головним спонукальним мотивом діяльності підприємців. Водночас її складність визначається різноманітністю сутнісних сторін, які вона відображає.

П
© Т.О. Шевчук, 2011
рибуток як економічна категорія є грошовим виразом вартості реалізованого чистого доходу, основною формою грошових накопичень господарюючих суб’єктів. Він характеризує дохідність підприємства від проведення відповідних заходів, окупність вкладених витрат і використаного майна в результаті проведення заходів.

Прибуток підприємства є головною ціллю підприємницької діяльності. Основним спонукальним мотивом для здійснення будь-якого виду бізнесу, його головною кінцевою ціллю є ріст добробуту власників підприємства. Характеристикою цього росту є розмір поточного капіталу й відкладеного їх доходу на вкладений капітал, джерелом якого є отриманий прибуток.

Якщо для власників підприємства отримання високого рівня прибутку є цілком очевидним мотивом підприємницької діяльності, то може виникнути питання – чи є отримання високого прибутку настільки ж спонукальним мотивом для діяльності найманих менеджерів підприємства та іншого його персоналу.

Для менеджерів, які не є власниками підприємства, а лише керують ним, прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) є основною мірою успіху їх діяльності. Зріст рівня прибутку підприємства підвищує “ринкову вартість” цих менеджерів, що відбивається на рівні їх заробітної плати. І навпаки – систематичне пониження рівня прибутку підприємства призводить до зворотних результатів у їх особистій кар’єрі, рівні отриманих доходів, можливостях майбутнього працевлаштування.

Для решти персоналу рівень прибутку підприємства також є достатньо високим спонукальним мотивом їх діяльності, особливо за наявності на підприємстві програми участі найманих робітників у прибутку. Прибутковість підприємства не тільки є гарантом їх зайнятості, але й певною мірою забезпечує додаткову матеріальну винагороду їх праці й задоволення ряду їх соціальних потреб.

Прибутковість також створює базу економічного розвитку держави в цілому. Механізм перерозподілу прибутку підприємства через податкову систему дозволяє наповнювати дохідну частину державних бюджетів усіх рівнів (загальнодержавного й місцевих), що дає можливість державі успішно виконувати покладені на неї функції та здійснювати визначені програми розвитку економіки. Крім того, реалізація відомого принципу – “багатство держави характеризується рівнем багатства громадян” – також пов’язана зі зростанням прибутку підприємства, яке забезпечує ріст доходів його власників, менеджерів і персоналу.

Характеризуючи роль прибутку в ринковій економіці, необхідно зазначити, що, на думку багатьох економістів, ця роль не завжди позитивна, оскільки окремі види прибутку слугують джерелом лише особистого збагачення окремих категорій громадян, не надаючи користі суспільству в цілому. Це стосується таких її видів, як прибуток, отриманий від спекулятивних комерційних операцій, від невиправдано високих цін у зв’язку з монопольним становищем на ринку, від тіньової діяльності підприємств тощо. Розглянемо, чи повністю позбавлені “позитиву” ці види прибутку, з позицій економічного розвитку суспільства в цілому.

Управління прибутком – це процес вироблення і прийняття управлінських рішень за всіма основними аспектами його формування, розподілу й використання на підприємстві.

Оскільки прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, його розмір визначає потенційну можливість створення фондів виробничого розвитку, резервного та інших спеціальних фондів, що забезпечують майбутній розвиток підприємства. При цьому в самофінансуванні розвитку підприємства прибутку повинна відводитися провідна роль.

УДК 338.4

Л.О. Шкір, студ., IV курс, гр. ЕП-26, ФЕМ