Програма навчального модуля 4 Робоча програма 5

Вид материала

Конспект

Содержание 2.2.Зміст і специфічні ефекти міжособистісного сприйняття Метод тестів Метод експертних оцінок.

Подобный материал:

• Програма навчального модуля 3 Робоча програма, 2385.1kb.
• Програма навчального модуля 3 робоча програма, 7451.19kb.
• Робоча навчальна програма розглянута І затверджена на засіданні кафедри менеджменту,, 138.81kb.
• Робоча навчальна програма розглянута І затверджена на засіданні кафедри менеджменту,, 239.86kb.
• Робоча навчальна програма кредитного модуля з дисципліни "Цифрова обробка сигналів", 410.54kb.
• Робоча навчальна програма для студентів спеціальності видавнича справа та редагування, 600.72kb.
• Робоча програма ( за кредитно-модульною системою) з дисципліни, 353.69kb.
• Робоча навчальна програма з мікробіології, вірусології та імунології на 2008-2009 навчальний, 741.66kb.
• Навчально-методичний комплекс: Програма, Робоча навчальна програма та практикум з дисципліни, 1247.82kb.
• Навчальна програма Інтелектуальна власність програма та робоча програма, 397.58kb.

2.2.Зміст і специфічні ефекти міжособистісного сприйняття

У вітчизняній і закордонній психології дослідження міжособистісного сприйняття стосуються двох основних аспектів цієї проблеми:

1. вивчення змісту міжособистісної перцепції (характеристик властивостей суб'єктів спілкування);
   
2. вивчення самого процесу міжособистісної перцепції (аналіз її механізмів, що супроводжують її ефектів).
   

Зміст міжособистісного сприйняття залежить від властивостей суб'єкта й об'єкта сприйняття, оскільки воно містить у собі взаємодія двох учасників, пов'язане з оцінюванням один одного й взаємну зміну якихось особистісних характеристик завдяки факту своєї присутності. У цьому випадку кожний з учасників спілкування оцінює іншого й будує певну систему інтерпретації його поводження і його причин. Ефект інтерпретації поводження іншої людини будується на основі знання причин цього поводження. Але в повсякденному житті люди мало знають про дійсні причини поводження іншої людини. У цих умовах при дефіциті інформації вони починаю приписувати один одному як причини поводження, так і його зразки. Приписування здійснюється або на основі подібності поводження сприйманої особи з якимсь раніше відомим досвідом суб'єкта сприйняття, або на основі аналізу власних мотивів, передбачуваних в аналогічній ситуації (тут може діяти механізм ідентифікації). У цьому зв'язку виникає система способів такого приписування — каузальної атрибуції.

При експериментальних дослідженнях цього феномена було встановлено, що характер приписуваних властивостей визначається особливостями суб'єкта сприйняття: одні люди більше схильні в процесі міжособистісного сприйняття фіксувати зовнішні фізичні риси, і тоді сфера приписування більше обмежена, інші схильні відображати психологічні властивості партнера, і в цьому випадку розширюється простір для приписування. Був також доведений вплив попередньої оцінки індивіда або групи на сприйняття їхніх дій. Так, в «гарних груп» й «гарних людей» всі вчинки сприймаються як позитивні, і навпаки), що свідчить про субєктивізії процесу атрибуції. У теоріях каузальної атрибуції зверталася також увага на явище контрастних подань, коли «поганій» людині приписуються негативні риси, а сам суб'єкт сприйняття оцінює себе по контрасту тільки з позитивної сторони. Цей феномен проявляється, зокрема, у різному розумінні причин успіху й неуспіху з позицій учасника подій і зовнішнього спостерігача. Так, учасник дії винить у неуспіху переважно об'єктивні обставини (середовище), а людина в ролі спостерігача винить у цьому самого виконавця. У своїх дослідах А. А. Бодалеву вдалося показати роль установок у сприйнятті людьми один одного. Ця роль особливо значна при формуванні першого враження про незнайому людину. В експерименті двом групам студентів показали фотографію людини, але при цьому першій групі було сказано, що це зображення небезпечного злочинця, а другій групі - що це зображення знаменитого вченого. Надалі словесному портреті цієї людини ті самі його риси характеризувалися по-різному: в одному випадку глибоко посаджені очі нібито свідчили про затаєну злість, в іншому - про глибину думки й т.п.

При сприйнятті людьми один одного виникають також специфічні ефекти цього явища. Були встановлені й вивчені принаймні три таких ефекти.

«Ефект ореола» (галоефект). Сутність його сприймається через формування специфічної установки на сприйманого й спрямоване приписування йому на основі цієї установки певних якостей. «Ефект ореола» приводить до того, що інформація про якусь людину категоризується певним чином, а саме - накладається на той образ, що зберігає в пам'яті, що склався заздалегідь.

Цей образ і виконує роль «ореола», що заважає бачити дійсні риси сприйманої особистості. При цьому «ефект ореола» може впливати як у бік позитивних, так і негативних оцінок.

З «ефектом ореола» тісно пов'язані й «ефект первинності» й «ефект новітності». Останні стосуються значимості певного порядку пред'явлення інформації про людину для формування подань про нього. Звичайно раніше пред'явлена інформація переважає при сприйнятті раніше незнайомої людини. У ситуаціях же сприйняття знайомої людини діє «ефект новітності», при якому остання, тобто більше нова інформація виявляється більше значимою.

В більш широкому плані всі зазначені ефекти можна розглянути як прояву особливого процесу, що супроводжує сприйняття партнерами один одного — явища стереотипізації, тобто формування стійкого образу — стереотипу, яким користуються як шаблоном при взаємодії з певним типом людей на основі обмеженого досвіду спілкування й прагненні будувати висновки на основі обмеженої інформації. Часто стереотип виникає при сприйнятті людей певної професії. При цьому деякі професійні риси, сприйняті в процесі спілкування з окремими представниками якоїсь професії, переносяться на всіх її представників («всі бухгалтери педанти», «всі артисти легковажні» і т.п.).

Стереотипізація в одному випадку приводить до певного спрощення процесу пізнання однією людиною іншої. В іншому випадку стереотипізація приводить до виникнення упередження. Якщо сприйняття людини будується на основі минулого досвіду, а досвід цей був негативним, то всяке наступне сприйняття представників людей тієї ж групи може забарвлюватися ворожістю, що приносить шкоду навчанню людей й їхній взаємодії. Особливо розповсюдженими є етнічні стереотипи, коли на основі обмеженої інформації про окремих представників яких-небудь етнічних груп будуються упереджені висновки щодо всієї групи.

Надзвичайно складна природа міжособистісної перцепції й пов'язані з нею явища суб'єктивності й неточності приводять до постановки проблеми точності сприйняття людини людиною.

Проблема точності міжособистісної перцепції теоретично представляється дуже складної, тому що на відміну від сприйняття фізичних об'єктів враження про іншу людину, отримані сприймаючим його суб'єктом, не піддаються точній реєстрації й методам кількісної оцінки. Тим часом у процесах керування діяльністю індивідів і групи точність перцептивной сторони спілкування здобуває особливу значимість. З метою визначення точності міжособистісної перцепції використають ряд методів.

Метод тестів використається для виміру особистісних властивостей людини й зіставлення результатів сприйняття з отриманими тестовими оцінками. Однак тести мають ряд відомих обмежень, і далеко не всі властивості людини піддаються тестуванню.

Метод експертних оцінок. Як експертів повинні виступати люди, що добре знають особистісні й ділові якості людини — об'єкта сприйняття. Судження експертів зіставляються з думкою суб'єкта сприйняття. Метод експертних оцінок має певні переваги перед тестами, оскільки практично не обмежене число параметрів міжособистісного сприйняття. Експертні оцінки відіграють роль того зовнішнього критерію, що повинен представляти об'єктивні дані. Однак і при тестуванні, і при експертних оцінках ми маємо справу із суб'єктивними судженнями — суб'єкта сприйняття й експерта, — і тут також не виключена помилка.

Шляхом до вирішення проблеми точності міжособистісної перцепції є комплексний підхід до розуміння всієї сукупності факторів, що впливають на ефективність перцепції, облік всіх можливих «перекручувань». У цьому зв'язку необхідно враховувати вплив вищерозглянутих механізмів й ефектів процесу сприйняття.

Необхідно також вивчати перцептивні здатності сприймаючого суб'єкта й на цій основі встановити співвідношення характеристик суб'єкта й об'єкта сприйняття. При цьому встановлюються чотири групи факторів, за допомогою яких суб'єкт сприйняття описує: а) самого себе; б) раніше знайомих йому людей; в) свої відносини між собою й об'єктом сприйняття; г) ситуацію, у якій здійснюється міжособистісна перцепція. З огляду на ці групи факторів, можна принаймні визначити, у якому напрямку може зміститися сприйняття в кожному конкретному випадку.

Дуже давно в психології робилися спроби оцінити здатності людей до міжособистісної перцепції. У безлічі експериментів робилися спроби встановити стабільність здатності людей «читати» характеристики інших людей, але не було отримано переконливих результатів. З метою більшої точності міжособистісної перцепції застосовується соціально-психологічний тренінг. Він має особливо велике значення для тих, для кого точність сприйняття інших людей є професійним завданням (для керівників різних рангів, учителів, лікарів). Насамперед необхідно зламати стереотипне «ходяче подання» про прямий зв'язок фізичних характеристик людини і його психологічних особливостей. Ці стереотипи іноді базуються на застарілих психофізіологічних концепціях (Кречмера та ін..) про зв'язок структури рис особи й тіла з рисами характеру. За даними А. А. Бодалева, з 72 опитаних ним людей про те, як вони оцінюють властивості особистості інших людей по їхній зовнішності, 9 відповіли, що квадратне підборіддя — ознака чинності волі, велике чоло — ознака розуму; 3 випробуваних ототожнювали тверде волосся з непокірливим характером; 14 вважали повноту ознакою добродушності; 2 особи асоціювали товсті губи із сексуальністю; 5 респондентів малий ріст вважали ознакою владності; 5 із загального числа думають, що краса — ознака недоумковості.

В процесі тренінгу люди повинні також навчитися бачити себе з боку, зіставляти особисті уявлення про себе з тими, які сформувалися у других людей. Зближення власних і чужих подань підвищує точність перцепції. Однак такий тренінг буває продуктивним тільки в реальних групах, об'єднаних спільною діяльністю. Тим менш є факти, що свідчать про те, що сама тривалість спільної діяльності не завжди забезпечує точність сприйняття людьми один одного. Так, іноді з'являється ефект пристрасті до об'єкта сприйняття, що слугує джерелом різних перекручувань міжособистісної перцепції. Таким чином, проблема точності сприйняття людьми один одного продовжує викликати значні труднощі і її наукове рішення.