Запозичення в польськiй релiгiйнiй лексицi
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
морального ладу.
Розвиток технiчноСЧ цивiлiзацiСЧ зробив можливим перехiд вiд тАЮсакральноготАЭ погляду на свiт, у якому найвища iстота СФ поясненням усiх оточуючих нас явищ, до тАЮмирськоготАЭ бачення свiту, що СФ його атеСЧстичною iнтерпретацiСФю. У результатi iндустрiалiзацiСЧ та мiграцiСЧ людей з села до мiста, наступив розпад традицiйних структур та суспiльних звязкiв, що полегшило багатьом людям вiдхiд вiд релiгiйних обрядiв. Сучасний плюралiзм принiс незвичайну рiзноманiтнiсть нових взiрцiв мислення та поведiнки, якi зробили релiгiю одним зi стилiв життя. Конкурентами християнськоСЧ (або взагалi релiгiйноСЧ) етики стали консумпцiонiзм та гедонiзм, навiть моральний релятивiзм.
Поступова секуляризацiя культури призводить до того, що релiгiйна мова стаСФ дедалi менш зрозумiла, не тiльки тому, що вона маСФ архаСЧчнi форми, але й тому, що для багатьох вона СФ terra ignota. Проведенi дослiдження показали, що молодь не розумiСФ такi бiблiСЧзми як: apokalipsa, golgota, slup soli, umywac rece, Opatrznosc, Trjca Swieta, krzyz. Деякi слова СФ вже десакралiзованими: swieto, seminarium, вони зовсiм втратили елемент значення, який повязував СЧх з релiгiСФю. Тому досить гостро стоСЧть питання про пристосування релiгiйноСЧ мови до потреб новоСЧ ментальностi, щоб вона вiдповiдала вимогам тiСФСЧ культури, яка сьогоднi формуСФ людей. Але такий крок несе з собою загрозу того, що зникне дистанцiя, що вiддiляСФ святе вiд свiтського. В такому разi перед нами повстаСФ необхiднiсть вибирати мiж певною езотеричнiстю, яка зберiгаСФ цю дистанцiю та повною зрозумiлiстю, що, однак, загрожуСФ вульгаризацiСФю та десакралiзацiСФю [42,60].
Цiлковита зрозумiлiсть релiгiйних текстiв СФ iдеалом, до якого ведуть два шляхи: осучаснення, або згода на компромiс з традицiСФю, чи невпинний катехiзис пояснення (та втаСФмничення в те, що СФ непоясненним), яке призводить до iнтерналiзацiСЧ релiгiйноСЧ мови, щоб вiруючi добре володiли обома мовами свiтською та релiгiйною.
2.3 РЖнновацiйнi процеси в мовi релiгiСЧ
З погляду на двоякий характер головних чинникiв змiн в мовi релiгiСЧ (iнституцiйний та культурний), можна також говорити про два основнi типи цих перетворень. Частина з них СФ результатом свiдомого осучаснення мови в рамках систематичноСЧ реалiзацiСЧ положень, прийнятих останнiм Собором. Другий тип змiн охоплюСФ процеси, що вiдбуваються в певнiй мiрi самi, природним шляхом, тому що дух епохи формуСФ тих, хто говорить та тих, до кого звернена релiгiйна мова. Мова, що вiдбиваСФ сучасну ментальнiсть СФ, власне, мовою цих людей.
На практицi важко вiддiлити цi два типи змiн, бо вони СФ результатом спiвпрацi факторiв обох типiв. Це можна проiлюструвати прикладом релiгiйних пiсень. Винахiдливiстю в цьому вирiзняються молодi люди, якi вносять до цих пiсень такий змiст i такi форми, якi виражають СЧх особистий спосiб переживання контакту з sacrum, додаючи елементи свiтськоСЧ молодiжноСЧ музики. Елементом природних перетворень тут СФ змiна поколiнь, кожне з яких чимось вiдрiзняСФться вiд iншого. РЖнституцiйний чинник дiСФ тодi, коли представник Церкви верифiкуСФ (перевiряСФ на вiдповiднiсть оригiналу) згiдно з прийнятими нормами цю пiсню i включаСФ СЧСЧ в офiцiйний репертуар - як оновлення (осучаснення) даного репертуару. З iншого боку, духовенство пише твори, призначенi для молодi, свiдомо вписуючи СЧСЧ в цю субкультуру. Чим меншою СФ дистанцiя мiж автором твору та адресатом, тим легшим здаСФться завдання тАЮiнкультурацiСЧтАЭ, i тим бiльшою СФ участь природного чинника в процесi змiн в мовi.
Перевага якогось з чинникiв маСФ звязок з типом тексту. У релiгiйнiй сферi функцiонують тексти, якi отримали певну форму в минулому i в цьому сталому виглядi використовуються наступними поколiннями. Це Бiблiя, лiтургiйнi тексти, молитви в молитовниках, пiснi в збiрках. Змiни в мовi мають на метi усунення недолiкiв дистанцiСЧ, яка вiддiляСФ час виникнення останньоСЧ версiСЧ тексту вiд часу СЧСЧ використання (прочитання, спiв i т.д.). Цей вид текстiв ми надалi називатимемо класичними текстами.
РЖнакше проходить процес осучаснення мови таких текстiв, екземпляри яких зявляються знову i знову, надалi тАЬживiтАЭ тексти. РДпископи, якi пишуть листи, священники, якi читають проповiдi, редактори пiдручникiв про релiгiю всi вони використовують живу мову, мову свого часу. "астивiстю релiгiйних текстiв СФ те, що вони вiдбивають дух часiв, у якi i для яких цi тексти писалися. Це сучаснi реалiСЧ, вiдлуння подiй, певнi реакцiСЧ Церкви на конкретну iсторичну ситуацiю (полiтичну, економiчну, культурну), а також пануючi стильовi умови та мовнi тенденцiСЧ.
Змiни в польськiй релiгiйнiй мовi мали звязок з тим, що сталося в Церквi або з тим, що трапилося в зовнiшньому свiтi, а також в Польщi, хоча певнi процеси були результатом локальних явищ, iншi вiдображенням спiльних процесiв для ширшого культурного кола, яке часто називають нашою захiдною цивiлiзацiСФю.
З погляду на значення цих фактiв для мови релiгiСЧ, в СЧСЧ дiахронiчному описi можна прийняти наступну перiодизацiю:
- часи до i пiсля Собору;
- довоСФнний перiод, як фон для порiвняння з повоСФнним перiодом;
- повоСФнний перiод часи змагань Церкви з проблемами комунiзму;
- перiод пiсля 1989 року.
Модернiзацiя класичних текстiв
Запровадження народноСЧ мови до лiтургiСЧ мало перетворити вiруючих з мовчазних спостерiгачiв на свiдомих i активних учасникiв обрядiв, що мало дiйсно вплинути на життя людей. Було вирiшено осучаснити для цих цiлей переклади лiтургiйних текстiв в Римi приготували до перевидання Mszal (Служеб