Запозичення в польськiй релiгiйнiй лексицi
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
озичування належать:
1. необхiднiсть називати новi поняття, що СФ бiльш економiчним розвязанням проблеми, нiж створення власних назв. Хокет називаСФ цю причину "мотивом вдоволення потреб" [26,19];
2. впровадження запозичень з мови, яка вважаСФться престижною.
Але чи завжди запозичення нового СФ позитивним для мови ? У лiтературi з даного питання часто спостерiгаСФмо подiл запозичень на "необхiднi" та "зайвi".
До категорiСЧ "необхiдних" запозичень, запровадження яких СФ обТСрунтованим, можна зарахувати:
-екзотизми, а саме слова, повязанi з культурою краСЧни, з мови якоСЧ вони запозичуються;
- назви десигнатiв i понять, невiдомих у мовi, що запозичуСФ;
- iнтернацiоналiзми, а саме слова, що функцiонують у багатьох мовах
[26,19].
Запровадження iнших запозичень вважаСФться необТСрунтованим i звiдси СЧх назва - "зайвi". За Моравським СЧх називають також лексико-семантичними надлишками[26,19]. Це слова, якi мають точнi вiдповiдники у мовi, що запозичуСФ. Але надмiр запозичень усуваСФться в процесi розвитку мови.
"Необхiднi" та "зайвi" запозичення потрапляють у мову двома шляхами , отже розрiзняють два типи запозичень:
1) уснi - запозичення, що переносяться усно з мови-джерела до iншоСЧ мови;
2) графiчнi - це запозичення, якi потрапляють до мови за допомогою людей, якi читають iноземнi слова за польським зразком.
РЖ, врештi, велике значення маСФ те, як запозичення потрапило до мови: чи воно потрапило безпосередньо з мови-джерела, чи через посередництво iнших мов.
1.3 Види запозичень
Запозичена лексика в сучаснiй польськiй мовi становить приблизно 10% всього СЧСЧ словникового складу [19, 54]. У свiтi немаСФ жодноСЧ мови, у лексицi якоСЧ не було б запозичень з iнших мов, тому що нi один народ, носiй i творець своСФСЧ мови, не живе iзольовано, вiдокремлено вiд iнших народiв. Процес засвоСФння слiв якоюсь мовою з iнших мов СФ одним з iстотних шляхiв збагачення СЧСЧ словникового складу, робить СЧСЧ гнучкiшою, виразнiшою. Слова, запозиченi з iнших мов завжди вiдповiдним чином пристосовуються до законiв фонетики, граматики, словотворчих моделей та семантичноСЧ системи тiСФСЧ мови, до лексичного складу якоСЧ вони увiйшли.
Серед лексичних елементiв, запозичених з iнших мов слiд розрiзняти:
а) безпосереднi запозичення;
б) запозичення, що увiйшли за посередництвом iнших мов (так, наприклад, багато слiв з латинськоСЧ мови польська мова перейняла за посередництвом чеськоСЧ та нiмецькоСЧ мов; багато також слiв турецького чи татарського походження перейшли у польську мову за посередництвом украСЧнськоСЧ мови);
в) запозичення, що потрапили в мову внаслiдок калькування [30, 23].
РЖснують також i iншi класифiкацiСЧ видiв запозичень. На нашу думку найкраще передаСФ характер запозичень класифiкацiя С. Дубiша. Так, найчисельнiшу групу запозичень складають лексичнi запозичення, якi призводять до перейняття з iнших мов певних словотвiрних форм, подальшим СЧх пристосуванням до фонетичних, граматичних та словотворчих норм польськоСЧ мови. Це запозичення з готськоСЧ, нiмецькоСЧ та чеськоСЧ мов, якi стосуються назв предметiв щоденного вжитку та побутового оточення:
deska (got. disk); chedogi (got. Handags "madry"); chleb (got. hlaifs); lekarz (goc. lekeis); skot "bydlo" (goc. Skatts "pieniadze"); szklo (stikls); miecz (goc. meki); pieniadz (stgn. pfening); chwila (stgn. hwil "czas, godzina"); izba (stgn. stuba "laznia"); berlo (czes. berla); jedwab (czes. hedwabi).
Безпосередньо з чеськоСЧ мови була перейнята лексика, повязана з християнською термiнологiСФю.
Це такi слова, як:
blagac (благати, просити); cielesny (тiлесний); hanba (ганьба); jedyna (СФдина); rozliczny; swiatynia (святиня); twarz (обличчя); wahac sie (вагатися); wiezienie (увязнення); wstyd (сором); starosta (староста).
Запозичення з нiмецькоСЧ мови (ХРЖРЖРЖ - ХV столiття) стосуСФться таких тематичних груп:
а) назви представникiв соцiальних груп:
burmistrz (бургомiстр); gmina (община); ratusz (ратуша); soltys (сiльський староста); wjt (вiйт).
б) будiвельна лексика та назви будiвель:
bretnal; cegla (цегла); mur (мур); rynek (ринок); blacha (бляха); graty (грати); kuchnia (кухня);
в) назви одягу:
fartuch (фартух); kiecka (спiдниця); kolnierz (комiр); ponczocha (панчоха).
Безпосереднi запозичення з латинськоСЧ мови в старопольський перiод були незначнi. Вони стосуються насамперед бiблiйноСЧ тематики (наприклад: balzam, cedr, centurion, manna, palma, trybun); лiкарськоСЧ та природничоСЧ тематики (наприклад: cebula, cynamon, lawenda); назв предметiв домашнього вжитку та назв приладь (наприклад: cyrkiel, korona, organy, tablica); назв одягу (наприклад: biret, kaptur). Вплив латинськоСЧ мови на польську збiльшився у ХVРЖ - ХVРЖРЖ столiттях. З цього часу маСФмо такi лексичнi запозичення:
apetyt (апетит); decyzja (рiшення); natura (природа); propozycja (пропозицiя); reforma (реформа); religia (релiгiя); termin (термiн); satysfakcja (задоволення); aktor (актор); architekt (архiтектор); fizyk (фiзик); polityk (полiтик); kapelan (капелан); profesor (професор); rektor (ректор); kolumna (колона); tron (трон); kalamarz (чорнильниця).
Отже цi три мови мали найбiльший вплив на розвиток польськоСЧ мови, тому саме з цих мов i виникаСФ найчисельнiша група лексичних запозичень, якi проникали в польську мову переважно усним шляхом i тепер настiльки освоСФнi народною мовою, що здебiльшого не сприймаються, як чужомовний елемент [29, 356].
РЖнший тип запозичень - калька, причому розрiзняють словотворчi, фразеологiчнi, семантичнi та синтаксичнi кальки [29, 357].
Словотворчi кальки - це слова, якi перекладенi з iншоСЧ мови за допомогою польських морфологiчних елементiв. До них вiдносимо кальки з латинськоСЧ мови, якi перейшли в польську мову за посередництвом чеськоСЧ:
sumienie (czes.sledomi, lac. conscientia); czysciec (czes. cisti