Запозичення в польськiй релiгiйнiй лексицi
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
арi пiснi, вони звикли до них, спiвання СЧх з дитинства до старостi даСФ вiдчуття влаштованостi, приналежностi до сфери sacrum. Функцiонування поряд старих, нових, або навiть зовсiм невiдомих текстiв становить одну з особливостей мови релiгiСЧ.
Новi лiтургiйнi пiснi пособорного перiоду побожнi, насиченi захватом особою Христа, глибокою повагою до МарiСЧ, усвiдомленням Церкви як спiльноти вiруючих, розумiнням цiнностi Святого Письма та значення таСЧнств i лiтургiСЧ в життi християнина [28,56]. Вони насиченi цитатами та перифразами з БiблiСЧ, виражають поклонiння та вдячнiсть.
Дещо подiбними СФ й молодiжнi пiснi. У них лексика концентруСФться навколо радостi, свiтла, надiСЧ: usmiechnij sie, radoscia nasza jestes ty, slodkich nadziei blask. Цi твори проголошують довiру, радiсть та загальне братерство.
У молитовнику Droga do nieba (1949 р.) молитви привертають увагу частотою вживання формулювання про зневагу до людського життя. Цi тексти пiдкреслюють плиннiсть життя, називаючи його часом страждань, труднощiв, спокус та боротьби. Предметом прохань у цьому звязку СФ збереження вiрностi, щоб пiсля смертi отримати в нагороду тАЬкорону вiчноСЧ славитАЭ. Побожний католик мав займати позицiю тАЬсвятоСЧтАЭ дистанцiСЧ i аскетичноСЧ iзоляцiСЧ щодо тАЬцього свiтутАЭ, розумiючи земне життя як дорогу до життя вiчного. Пособорна теологiя повстаСФ проти вiри в плиннiсть життя, проголошуСФ, що Бог втручаСФться в свiт матерiСЧ, в дiйснiсть людини, щоб вже сьогоднi завдяки вiрi вона пiзнала щастя, яке на тАЬтому свiтiтАЭ здобуде повною мiрою. Свiт СФ середовищем вiруючоСЧ людини, де вона реалiзуСФ свою любов до Бога i ближнiх, будуючи вже тут, на землi, подобу неба.
У новому видання цих молитов (1978), якi так виразно вiдображали дособорний спiритуалiзм, ми його вже не знаходимо. Натомiсть СФ тексти, що беруть до уваги рiзнi життСФвi ситуацiСЧ, напр. Modlitwa czlowieka pracy, Modlitwa o radosc, Modlitwa kierowcy, Modlitwa o dobrego meza, Modlitwa o dobra zone i т.п.
Мирська лексика мiцно увiйшла до мови релiгiСЧ. Це вражаюча рiзниця, порiвняно з герметичнiстю дособорноСЧ мови, яка обмежувалася розмовою про внутрiшнСФ духовне життя католикiв. Наскiльки дособорна Церква вiдмежувалася вiд свiту, настiльки пособорна Церква увiйшла в усi сфери життя. Про останнiй Собор говорять, що вiн мав екзистенцiйний та пастирський характер та повинен був реалiзувати керигматичну мету, що полягала у виявленнi актуальностi Обявлення, як заклику Бога до свого люду, який живе тут i зараз. Тепер навчання БiблiСЧ виходило з життСФвих ситуацiй, щоб iнтерпретувати СЧх в свiтлi останньоСЧ i вказати таким чином СЧСЧ цiннiсть для розвязання проблем як однiСФСЧ людини, так i всього людства. Вiруюча людина, католик, маСФ брати участь у повсякденних справах i прагнути реалiзувати плани Бога щодо цього свiту.
Ця антропологiчна орiСФнтацiя призвела до зменшення кiлькостi слiв суто релiгiйних або дуже загальних та абстрактних висловлювань (grzech, szatan, aniol, pokusa, dusza, pieklo, gniew Bozy i т.п.). тАЬРелiгiйнiстьтАЭ текстiв пiдлягала певним змiнам, СЧх мова наближалася до мови свiтськоСЧ, а в бiльшiй мiрi завдяки наявностi конкретних понять, що називали життСФвi реалiСЧ до розмовноСЧ мови. В дособорний перiод положенням вiри надавали унiверсальноСЧ форми на все життя i для багатьох поколiнь. Це була мова догм, якi, з погляду на СЧх змiст, треба було засвоСЧти в СЧх дослiвному звучаннi. Такою мовою користувався ранiше катехiзис. Тепер за стилем його мова наближена до мови свiтських пiдручникiв i маСФ на метi спочатку розумiння, а вже потiм запамятовування.
Такий спосiб звертання до Бога, РЖсуса, Матерi БожоСЧ СФ найпереконливiшим проявом вiдмови вiд традицiйного звертання до sacrum. Це ще одне свiдчення змiн у вiдчуттi виправданостi тiСФСЧ чи iншоСЧ поведiнки в деяких ситуацiях, зникнення певних умовностей i навiть табу. ЗмiнюСФться образ Бога. Бiльше нiж в тАЮсправедливого Суддю, який за добро винагородить, а за зло накажетАЭ, прагнуть сьогоднi люди вiрити в Бога люблячого, розумного. РЖ не хочуть, щоб роздiляла СЧх яка-небудь вигадана дистанцiя.
Мова релiгiСЧ та релiгiйна лексика зокрема зазнавали та зазнають рiзноманiтних змiн пiд час свого функцiонування. Часи до РЖРЖ Собору були часами панування консервативноСЧ, традицiйноСЧ мови, з малозрозумiлими словами, зворотами, конструкцiями, бiльшiсть з яких не була суто польською, а запозичувалася з мов, якi були джерелами релiгiйних текстiв, понять та самоСЧ вiри (латинськоСЧ, грецькоСЧ, чеськоСЧ та iн.) та через посередництво культури краСЧн, з якими Польща пiдтримувала звязки.
РЖРЖ Собор мав визнати, що застарiла, малозрозумiла мова релiгiСЧ дiйсно погано виконуСФ одну iз своСЧх функцiй донесення Слова божого до людини, а, отже, треба було щось робити, щось змiнювати. Змiнили, а вiрнiше осучаснили, саме мову. Позбавилися вiд слiв малозрозумiлих, непольського походження, слiв, розумiння яких вимагало глибоких теологiчних знань, залишивши тi лексичнi одиницi, якi вже полонiзувалися настiльки, що не вирiзнялися серед iнших анi звучанням, якi якимись iншими ознаками. Кiлькiсть цих слiв на даний момент невелика близько 350 одиниць. Усе це свiдчить про те, що мова СФ живою системою, чутливою до змiн та подiй, та СФ дзеркальним вiдображенням усього, що трапляСФться в життi краСЧни.
Роздiл РЖРЖРЖ Лексико-семантична характеристика запозичень в польськiй мовi
3.1 Запозичення з класичних мов
Словниковий склад польськоСЧ мови протягом всiСФСЧ iсторiСЧ СЧСЧ iснування поповнювався не лише за рахунок лексики спорiднених з нею словянських мов, але i за рахунок слiв, засвоСФних з iнших, несловянських мов. РЖншомовнi слова ?/p>