Запозичення в польськiй релiгiйнiй лексицi
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
uczyciel obcego jezyka na wyzszej uczelni;
lektor 1. osoba czytajaca komus glosno; 2. nauczyciel jezyka obcego, zwlaszcza na uczelni wyzszej; 3. specjalista wyglaszajacy odczyty; prelegent; 4. czytnik [32, t.2, 21].
Те ж саме вiдбулося i зi словом lektorat: lektorat (srdw.-lac. lektoratus) 1. stanowisko, zajecie lektora; 2. kurs, nauka obcego jezyka prowadzone na wyzszej uczelni; 3. nizsze swiecenie uprawniajace do czytania lekcji w czasie nabozensw [34,424]. В даному випадку слово втратило своСФ останнСФ, третСФ значення, у якому тепер не вживаСФться.
Зникло з ужитку в польськiй релiгiйнiй лексицi таке слово як superior (lac. wyzszy) przelozony w klasztorze; w niektrych zakonach: przelozony generalny [34,413].
Змiна значення наведених прикладiв могла вiдбуватися безпосередньо при запозиченнi з iнших мов або вже пiд час функцiонування в польськiй мовi. При семантичному освоСФннi часто фiксуються змiни в значеннi слiв: розширення або звуження семантики, набуття нового значення або втрата його. Це вiдбувалося та вiдбуваСФться у звязку iз процесами, якi мають мiiе в мовi.
Висновки
Аналiз сукупностi питань, повязаних з виявленням лексичних запозичень з iнших мов в польськiй мовi, встановленням особливостей СЧх проникнення та функцiонування в польськiй мовi, визначенням особливостей СЧх адаптацiСЧ дозволяСФ зробити ряд висновкiв про мiiе цих запозичень в польськiй мовi та про доцiльнiсть чи недоцiльнiсть СЧх вживання.
Ми знаСФмо, що польська мова, як i всяка iнша, крiм iсторично-успадкованих шарiв корiнноСЧ лексики, засвоСЧла значну кiлькiсть iншомовних слiв, якi становлять невiдСФмну i дуже важливу частину СЧСЧ лексичного фонду.
Запозичена лексика з iнших мов в польськiй мовi становить приблизно 20% усього СЧСЧ словникового складу. Цi слова почали проникати у систему польськоСЧ лексики здавна у звязку з розвитком економiчних, полiтичних та культурних контактiв мiж польським та iншими народами. Вони проникали у мову не лише за допомогою усного спiлкування, а й через лiтературнi джерела. Запозичення слiв з iнших мов СФ одним з iстотних шляхiв збагачення лексичного складу мови.
Польська релiгiйна мова, як i будь-яка iнша, маСФ свою iсторiю. У Х столiттi Польщею було прийнято захiдний тип християнства i в краСЧнi починаСФ функцiонувати нова мова мова релiгiСЧ. Вона протягом досить довгого часу панувала в Церквi. Суть вiри, що подавалася в традицiйних формулюваннях такою мовою ставала дедалi менш зрозумiлою. Люди нiби знали, що означають релiгiйнi тексти, але це тАЮрозумiннятАЭ було дуже поверхневе або взагалi фальшиве.
РЖРЖ Ватиканський Собор (1962-1965) мав визнати, що застарiла, малозрозумiла мова релiгiСЧ дiйсно погано виконуСФ одну iз своСЧх функцiй донесення Слова божого до людини, а, отже мову вирiшили осучаснити. Позбавилися вiд слiв малозрозумiлих, непольського походження, слiв, розумiння яких вимагало глибоких теологiчних знань, залишивши тi лексичнi одиницi, якi вже полонiзувалися настiльки, що не вирiзнялися серед iнших анi звучанням, якi якимись iншими ознаками. Використання в лiтургiСЧ народних мов та вiдмова вiд латинськоСЧ мови стала найбiльшою зi змiн, що мали мiiе в iсторiСЧ Церкви. А, отже, вiдповiдно, в мовi рiзко зменшилася кiлькiсть iншомовноСЧ, запозиченоСЧ лексики.
Кiлькiсть запозичених релiгiйних лексичних одиниць, що на даний момент ще функцiонують в мовi невелика близько 350. Усе це свiдчить про те, що мова СФ живою системою, чутливою до змiн та подiй, та СФ дзеркальним вiдображенням усього, що трапляСФться в життi краСЧни.
Найчисельнiшу групу запозичень становлять слова латинського та грецького походження. Вони були повязанi з релiгiйними обрядами, лiтургiСФю, бiблiйною тематикою тощо. Найбiльшу групу запозичень з класичних мов становить лексика на позначення рiзних осiб, напр.: akolita, biskup, diakon, rektor, apostol, konfirmant, mag, aniol, demon, patron; назв, повязаних з проведенням богослужiнь та лiтургiСЧ, напр.: ablucja, epistola, lekcja, msza, oracja, wotywa; назв релiгiйних течiй та вiрувань, напр.: animizm, episkopalizm, katechetyka, religia, teologia; речей для богослужбового вжитку, напр.: antyfona, Biblia, katechizm, psalm, regula, testament, Wulgata; назв речей для богослужбового вжитку: ampulka, hostia, ikona, kapa, mensa, ornat, pektoral, relikwie; назв релiгiйних понять: adoracja, celibat, charyzmat, credo, profanum, stygmat ; назв установ та iнституцiй: diakonat, dziekanat, inkwizycja, kalwaria, synagoga.
Кiлькiсть запозичень зi словянських мов невелика. Це свiдчить про глибоку своСФрiднiсть та взаСФмну непроникнiсть двох великих християнських вiросповiдань. Але в польську мову потрапили наступнi слова: batko, czerniec, humion, krylos, maslnica, metropolit, monastyr, popowicz, praznik, proskura, wladyke, archimandryta, bieliec, bies, cerkiew, chula, czarnoresza, episkop, jestestwo, kumer, mironosiciel, obiednia, sobr, Stretenne, zaczalo та iншi.
Найменшою за чисельнiстю СФ група слiв, запозичених з iнших мов (арабськi, iталiйськi, СФврейськi, нiмецькi, перськi, французькi, турецькi, з санскриту, хiндi), напр.: cherubin, guru, amen, ramadan, buddyzm, totemizm, rodal, Talmud, sutanna, welon, Chanuka, pascha. Це пояснюСФться тим, що цi краСЧни СФ досить вiддаленими вiд Польщi, а в минулому контакти мiж ними були нечисленними.
РЖншомовнi слова, входячи в польську мову, як правило, пiдпорядковуються СЧСЧ графiчнiй, звуковiй та граматичнiй системам.
Чим давнiше було запозичене слово, тим бiльше воно уподiбнилося до польських слiв. Новiшi запозичення, якi вiдбувалися в перiод розвитку писемноСЧ польськоСЧ мови, не зазнали великих фонетичних змiн. Переймалася i фонетична, i графi?/p>