Запозичення в польськiй релiгiйнiй лексицi
Дипломная работа - Иностранные языки
Другие дипломы по предмету Иностранные языки
ec, lac. purgatorium); popielec (czes. popelec, lac. cinerum); wplyw (czes. vliv, lac. influxus).
З англiйськоСЧ мови перейшли такi форми:
nadwaga ( ang. overweight); wiatrwka (ang. wind- jacket).
РЖншомовне походження маСФ також частина фразеологiзмiв (слiв, зворотiв), якi ми називаСФмо фразеологiчними кальками.
До цього типу вiдносимо фразеологiчнi кальки з французькоСЧ мови, переважно полiтичного спрямування:
partia opozycyjna (fr. parti de lopposition); klasa robotnicza (fr. mouvement populaire); wladza ludu (fr. souvierainete du peuple).
У польськiй мовi iснують також фразеологiчнi кальки, вживання яких варто уникати. Це такi вирази, як:
cos jest na tapecie "cos jest omawiane"; tu lezy pies pogrzebany "ось, де собака зарита"; od przypadku do przypadku; slaby punkt.
РозрiзняСФмо також ще два типи запозичень: семантичнi та синтаксичнi кальки. В першому випадку мова йде про змiну значень польських слiв пiд впливом СЧх iншомовних вiдповiдникiв. Наприклад: zamek "budowla obronna" (початкове значення "urzadzenie do zamykania") - нiм. Schos, miasto "grod" (початкове значення "miejsce") нiм. Stadt, Statt.
РЖснують також слова цього типу, вживання яких варто уникати, наприклад: cienki "finezyjny, subtelny" ( ros. tonkij); zabiezpieczyc "zapewnic, zaspokoic" ( ros. obespieczyt).
РЖнша група - це синтаксичнi кальки, якi призводять до помилкових модифiкацiй польських слiв. Найчастiше - це впливи росiйськоСЧ мови, граматична система якоСЧ дуже подiбна до граматичноСЧ системи польськоСЧ мови, тому цi впливи дуже часто не помiчають поляки. Звiдси i помилки, наприклад:
sledzic za czym "sledzic co"; ryzykowac czym "ryzykowac co"; pisac z duzej litery "pisac duza litera"; popasc w nielaske "wpasc w nielaske".
Третiм типом запозичень СФ штучнi запозичення або ж слова, утворенi з iншомовних морфем. Це переважно науковi та технiчнi термiни, утворенi з елементiв грецькоСЧ та латинськоСЧ мов, наприклад: hydroterapia; mineralogia; radiofonia.
Такi слова, в склад яких входять елементи з рiзних мов, називають також гiбридами, наприклад:
telewizja (гр. tele "na odleglosc", лат. vizio "obraz, widzenie").
В сучаснiй польськiй мовi вживаються слова, засвоСФнi з багатьох мов. Цi слова входили до складу польськоСЧ лексики в рiзнi часи й рiзними шляхами: безпосередньо з мови-джерела, через посередництво iнших мов або внаслiдок калькування. Тому запозичення класифiкують з огляду на час i шляхи запозичення, характер лексики та СЧСЧ походження.
Отже, лексичнi запозичення СФ однiСФю з форм контактiв мiж народами, обумовленi позамовними чинниками, в основному психологiчного, соцiологiчного i культурного плану.
Роздiл IРЖ Релiгiйна мова
2.1 Релiгiя та СЧСЧ мова
Мова релiгiСЧ це мова, що використовуСФться в рамках релiгiйноСЧ поведiнки людей. Це висловлювання, в яких люди виражають свою вiру в iснування надприродного. Ця вiра виражаСФться у виконаннi релiгiйних обрядiв, найголовнiшою метою яких СФ входження в контакт з sacrum постаттю Бога. Релiгiйнi обряди мають громадський характер вiдбуваються за присутностi осiб, що подiляють таку саму систему переконань. Мова релiгiСЧ служить засобом комунiкацiСЧ як мiж людьми в справах СЧх релiгiСЧ, так i з силами, онтологiчно iншими з Богом (у чому вiруюча людина сильно переконана).
Тексти релiгiйноСЧ мови досить рiзноманiтнi. Це i Слово Боже Бiблiя, i слова людей, скерованi до Бога молитви, висловлювання, що функцiонують в межах дiяльностi Церкви: доктрини, моральнi засади i т.д.
У ходi iсторiСЧ наставало i поглиблювалося розмежування мiж релiгiйною та свiтською сферами. Сучаснiсть знаменуСФться соцiокультурною вiдокремленiстю релiгiСЧ. Мову релiгiСЧ можна розглядати як функцiональний стиль, повязаний з релiгiйною сферою життя[13,12]. У рамках вiрувань людина переступаСФ онтологiчну межу i встановлюСФ контакт з самим Богом це становить спецiальний ситуацiйний контекст, в якому створилися певнi умови, що визначають поведiнку. Тому, хоч в багатьох текстах виражаСФться той самий намiр комунiкацiСЧ, що i в свiтському життi (прохання, подяка i т.д.), спосiб формулювання регулюють iншi мовнi зразки. Участь у релiгiйних обрядах тАЬсакралiзуСФтАЭ висловлювання i його формальнi риси. Канонiзований спосiб мовлення визначаСФ вибiр мовних засобiв i технiк створення цiлих текстiв.
Властивiсть, яка радикально вiдрiзняСФ мову релiгiСЧ вiд свiтськоСЧ це обСФкт мовлення, бо мова релiгiСЧ говорить про надприродне, необСФктивне, не для всiх реальне, про щось, що не можна осягнути емпiрично. Завданням мови релiгiСЧ СФ наближення свiту sacrum до людини. Люди розумiють, що через незвичнiсть поняття тАЮБогтАЭ можна про нього говорити тiльки за допомогою символiв, порiвнянь, метафор, парадоксiв.
Релiгiйнi тексти використовують переважно нейтральну лексику. РЖснуСФ також певна група слiв, повязаних культурно i iсторично з вiрою та релiгiйними обрядами (Bg, aniol, raj, pieklo, grzech, kadzilo, hostia, modlitwa, Kazanie, Biblia та iн.) До цiСФСЧ групи належать також бiблiСЧзми та теологiчнi термiни. За наявностi наступних словосполучень текст також можна назвати релiгiйним: bezkrwawa ofiara Ciala i Krwi Panskiej, nasz Ojciec z Nieba, odejsc do Pana umrzec.
Релiгiйнi тексти вiдзначаються особливою ритуалiзацiСФю[42,145]. Вiруючi користуються готовими, сталими формулами, затвердженими Церквою це так званi лiтургiйнi формули, як, наприклад, певна будова тексту, ритмiчне повторення певних складових частин, використання анафори, емоцiйне або споглядальне забарвлення тексту, що робить його спiвучим та статичним; використання мнемонiчноСЧ технiки, що полегшуСФ запамятовування текстiв.
Традицiйно властивим для релiгiйного тексту вважаСФться перифраз, вишукана метафорика, епiтети, далекi вiд прозаСЧзмiв i т. п. Ритуал вимагаСФ, щоб в